внести зміни до п.6 ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, передбачивши, що акт приймання-передачі приватизованого об'єкта підписується та надається покупцю після виконання ним обумовленого законом (договором) терміну сплати за об'єкт приватизації, а також до п.4.ст.27 Закону України “Про приватизацію державного майна” і п.1 ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” про те, що право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі, як то передбачено цивільним кодексом України. Визначити подальшу процедуру продажу приватизованого майна в разі його повернення до державної власності;

переглянути п.4 ст.29 закону України “Про приватизацію державного майна" та внести деякі зміни щодо залежності стягнення неустойки та розірвання договору, так як покупці в основному добросовісні та виконують подальші зобовґязання, покладені на них договором купівлі-продажу. А у разі розірвання договору купівлі-продажу за результатами таких порушень, як несвоєчасна сплата за обґєкт приватизації на декілька днів, договір з покупцями може бути розірвано, та регіональне відділення буде вимушено знов проводити дії щодо повторного продажу обґєкта приватизації з витратами, передбаченими цими діями;

необхідно передбачити міру відповідальності до незалежних реєстраторів, які ведуть реєстр акціонерів обтяжених відповідними зобов`язаннями, при укладанні договорів купівлі-продажу.

З питань корпоративного управління:

це заходи, спрямовані на забезпечення повного обліку державних корпоративних прав, створення постійно діючого реєстру корпоративних прав держави;

це впровадження прозорої та ефективної системи моніторингу фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, в яких є державна частка власності;

це заходи щодо посилення ефективності роботи уповноважених на управління державними корпоративними правами;

передбачити запровадження нової Концепції корпоративно-дивідендної політики;

передбачити запровадження гнучкого механізму інвестування в господарські товариства з часткою держави, що захищає від розмивання її частки в статутному капіталі;

передбачити методи боротьби з тіньовими схемами роздержавлення.

З питань управління майном:

розробка механізму постановки на баланс господарських товариств майна, яке в процесі інвентаризації при підготовці підприємства до приватизації не було враховано, не увійшло до статутних фондів господарських товариств і не знаходиться на їх балансі, але використовується товариствами на свій власний розсуд;

впровадження системи повернення господарськими товариствами коштів за розкрадене, знищене або списане з порушенням чинного законодавства державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, та відкриття розрахункового рахунку за заподіяні державі збитки;

доповнення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” статтями, якими було б передбачено відповідальність арбітражних керуючих за збереження державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господаських товариств, щодо яких застосовуються процедури банкрутства, заперечити включення об'єктів державної маси до ліквідаційної маси у разї ліквідації акціонерних товариств та зобов'язати арбітражних керуючих звітувати органу управління державним майном щодо дій вжитих стосовно цього майна;

потребують вирішення питання постановки на баланс державного майна ліквідованих господарських товариств, забезпечення його збереження, здійснення інших функцій щодо збереження та управління державним майном.

З питань оренди:

внаслідок змін, внесених до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендарями нежилих приміщень площею до 200 кв.м, що перебувають на балансі державних підприємств, виступають підприємства без згоди органу приватизації. Це також суттєво знизило кількість договорів оренди, що укладаються регіональним відділенням. Державні підприємства, маючи значні вільні площі, усіляко перешкоджають укладенню договорів оренди з органом приватизації. Відбувається штучне дроблення орендованих площ і укладається безліч договорів оренди нерухомого майна площею менше ніж 200 кв. м. З метою підвищення ефективності використання державного майна видається доцільним внесення змін до ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і запровадження положення про те, що орган, уповноважений управляти державним майном (міністерство) дає тільки принциповий висновок щодо можливості передачі в оренду того чи іншого державного майна, а не визначає, кому (підприємству чи органу приватизації) виступати орендодавцем;

необхідно вдосконалення “Методики розхрахунку та використання орендної плати” у частині орендних ставок з використання майна з урахуванням видів діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Результати досліджень та пропозицій щодо вдосконалення приватизаційних процесів можуть бути застосовані привнесені змін до діючих законодавчих актів та формуванні подальшої стратегії державної політики у сфері приватизації та управління державною власністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ