Процесуальний порядок накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

Існує два напрями правової регламентації застосування ОТЗ: гласний і негласний.

На сучасному етапі розвитку оперативно-розшукової діяльності (ОРД) одним з основних резервів підвищення її ефективності є впровадження та використання сучасних технічних засобів і удосконалення прийомів їх використання у боротьбі зі злочинністю. Використання ОТЗ сприяє створенню сприятливих умов для попередження злочинів, що готуються в цей період, швидкого та повного розкриття вчинених злочинів, ефективного здійснення розшуку злочинців.

Оперативні підрозділи проводять свою діяльність, керуючись нормами відповідних законів, а ОТЗ використовуються у необхідних випадках як засіб здійснення ОРД і підпадають під дію існуючих правових норм, залежно від сфери використання, вимагають спеціального правового регулювання. Правильне визначення і розуміння правових основ застосування ОТЗ є запорукою додержання законності при використанні їх в ОРД ОВС.

Використання ОТЗ підрозділами, які здійснюють ОРД, є складовою частиною пошуку і фіксації фактичних даних щодо протиправної діяльності окремих осіб та злочинних угруповань. Одним з головних питань професійно-технічної підготовки оперативного працівника є знання правових основ та вимог законності при застосуванні ОТЗ в оперативно-розшуковій діяльності.

Правова основа ОРД (ст. 3 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність") [2] визначає і правомірність застосування ОТЗ, але потребує удосконалення нормативно-правового регулювання порядку використання ОТЗ та здобутих при цьому відомостей.

Раніше застосування ОТЗ в оперативно-розшуковій діяльності, їх негласне використання з метою боротьби зі злочинністю регламентувалося таємними нормативними актами.

Неправомірне застосування ОТЗ спроможне причинити шкоду державним і особистим інтересам громадян, що охороняються Конституцією України [1].

Під оперативно-технічними засобами розуміють сукупність технічних засобів та науково обґрунтованих прийомів їх правомірного використання (переважно негласного) в процесі ОРД ОВС з метою ефективної боротьби зі злочинністю [3]. В оперативно-розшуковій діяльності до ОТЗ належать оперативна техніка, яка дозволяє знімати інформацію з каналів зв'язку, вести візуальне спостереження в громадських місцях, із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів [2]. Використання ОТЗ забезпечує реалізацію принципів наступальності та раптовості проведення ОРЗ, створення такої обстановки, в якій злочинець вимушений повідомити інформацію про себе та свої протиправні дії.

Застосування ОТЗ пов'язане з певним обмеженням конституційних прав, свобод і законних інтересів людини. Конституція України передбачає випадки, коли конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені. Нашої теми стосуються такі випадки:

· проникнення до житла чи до іншого володіння особи за вмотивованим рішенням суду(ст. 30 Конституції України) [1];

· передбачені законом і встановлені судом випадки порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31 Конституції України) [1];

· передбачені Конституцією України випадки втручання в особисте життя, збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу без її згоди у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України)[1].

При цьому треба мати на увазі, що незаконне порушення недоторканості житла, вчинене посадовою особою, тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 130 КК України) [4], а незаконне порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень громадян кримінальну відповідальність за ст. 131 КК України [4], а ст. 47 Закону України "Про інформацію" [5] визначає, що порушення законодавства про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

У ст. 56 Конституції України надається право особі на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Система законодавчих та підзаконних нормативних актів, а також встановлюваних ними принципів і правил визначають їх допустимість і використання та регламентують порядок і умови їх застосування на основі загальної тактики та тактичних прийомів ОРЗ.

Треба зазначити, що регламентацію застосування ОТЗ необхідно розглядати в поєднанні з регламентацією тактичних прийомів її використання, а також з регламентацією загальної тактики і тактичних прийомів певної форми діяльності, оскільки визначальним фактором у даному випадку є дії по боротьбі зі злочинністю, а також способи, тактичні прийоми і методи застосування ОТЗ, а не самі засоби, тому що техніка і тактика нерозривно пов'язані та взаємообумовлені в своєму розвитку.

Правову основу застосування ОТЗ в ОРД становлять Конституція України [1], Кримінальний [4] та Кримінально-процесуальний кодекси України [6], Закони України "Про міліцію" [7], "Про оперативно-розшукову діяльність" [2], "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [8], а також підзаконні акти, що регулюють відносини в сфері боротьби зі злочинністю.

Комаров А.І. при розгляді правових основ застосування ОТЗ, прийомів і дій розмежовує поняття "правові основи" і "нормативна регламентація" [9].

Окремі норми закону, що регламентують дії та прийоми з фіксації злочинних дій за допомогою ОТЗ, можуть містити визначення порядку, особливостей та меж застосування ОТЗ, особливостей використання отриманих даних та ін.

Принципові положення з найбільш важливих питань, зафіксованих у нормах закону, є правовою основою для їх деталізації у підзаконних актах, а також у відповідних інструкціях, настановах, правилах та інших документах, які визначають порядок і особливості роботи з ОТЗ.

Нормативно-правове регламентування стосується застосування ОТЗ та відповідних прийомів їх використання, які можуть бути двох видів: технічні та тактичні.

Технічні прийоми використання ОТЗ нормами закону не регламентуються, їх зміст розкривається інструкціями щодо застосування оперативно-технічних засобів.

Тактичні прийоми використання ОТЗ регламентуються нормами закону та підзаконними актами (накази МВС, інструкції, настанови, інші документи відомчого характеру). Зміст підзаконних актів визначається загальними вимогами ОРЗ, і тому при наявності в них відповідних положень вони можуть розглядатися як правова основа для вибору необхідного тактичного прийому.

Право приймати необхідні ОРЗ, згідно ст.103 КПК України, виступає правовою підставою для застосування в ОРД ОТЗ прийомів та дій [6].

Згідно п. 10 ст. 11 Закону України "Про міліцію", міліції надається право здійснювати на підставах і в порядку, встановленому законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів [7].

Ст.2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [2] визначає ОРД як систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Закон, встановлюючи допустимість застосування ОТЗ, не визначає їх конкретні найменування, а лише вказує на дії, що виконуються за допомогою цих засобів [11]. Так, згідно ч. 1 ст. 8 цього закону оперативним підрозділам надається право:

· негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки (п.7);

· знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації (п.9) ;

· контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення (п.10);

· здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів (п.11) [2].

Комаров А.І. пропонує згідно з обсягом приписів, ступеня і характеру відносин, що регулюються, об'єднати законодавчі акти в певні групи [9]:

· норми закону, що встановлюють загальні принципи, цілі та завдання ОРД відповідних органів по охороні правопорядку та боротьбі зі злочинністю, із змісту яких випливає допустимість застосування ОТЗ, прийомів та дій, але дані норми не вказують на характер і умови застосування ОТЗ (ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про ОРД" [2], п. 10 ст. 11 Закону України "Про міліцію" [7] );

· норми закону, що визначають проведення відповідних дій, в процесі яких застосовуються певні види ОТЗ, вказують на допустимість конкретних дій і прийомів, застосування яких можливо із використанням певних видів ОТЗ ( ст. 8 Закону України "Про ОРД" [2], ст. 15 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"[8]);

· норми закону, що визначають використання даних, отриманих в результаті застосування ОТЗ (ст. 10 закону України "Про ОРД" [2], ч. 3 ст. 15 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [8].

Окремі норми закону, що встановлюють загальну допустимість застосування ОТЗ, прийомів та дій, не містять регламентуючих положень, які визначають порядок і умови їх використання.

Підзаконні нормативні акти створюються з тією метою, щоб конкретизувати питання використання науково-технічних засобів в практиці ОРД.

Існує два напрями нормативної регламентації застосування ОТЗ: гласний та негласний.

Під гласним потрібно розуміти регламентацію ОТЗ в кримінальному судочинстві.

Під негласним- підзаконні акти МВС України, які повинні розглядатися як елементи правової основи застосування ОТЗ та відповідних прийомів їх використання [12].

Сучасний стан характеризується тим, які оперативно-технічні підрозділи УВС, УБОЗ у своїй роботі керуються цілком таємними наказами, що детально регламентують порядок використання, тактичні прийоми і особливості застосування тих чи інших технічних засобів. Це зрозуміло, тому що вони є спеціальними суб'єктами проведення необхідних заходів. Але застосування ОТЗ не обмежується СЗ і рядовий о/п, на практиці зіткнувшись з можливістю застосування ОТЗ, повинен мати рекомендації щодо правомірного їх застосування, його процесуального оформлення, зразки документів. На жаль, такий документ, який би містив методичні рекомендації щодо застосування ОТЗ в ОРД для о/п різних оперативних підрозділів ОВС, ще не створений, а недостатність інформації з питань правомірного застосування о/п ОТЗ при проведенні ОРЗ негативно впливає на ефективність використання ОТЗ та на дотримання законності при їх використанні.

Порушенням законності при застосуванні ОТЗ в ОРД ОВС слід вважати діяння (дію або бездіяльність), що суперечить відповідному нормативному акту, будь-який відступ від вимог нормативного акту.

Дотримання принципу законності має своє вираження як у недопущенні дій, не передбачених нормами закону та підзаконними актами, чи тих, що суперечать закону за своєю сутністю, так і в обов'язковому прийнятті заходів, передбачених цими нормами.

Порушенням законності при застосуванні ОТЗ буде:

· неправомірне застосування ОТЗ;

· невикористання засобів, коли їх слід було використовувати.

Правомірність застосування ОТЗ, прийомів та дій:

· основною умовою, яка гарантує додержання законності при застосуванні ОТЗ та відповідних прийомів і дій в боротьбі із злочинністю, є відповідність цих прийомів та дій вимогам закону і підзаконних актів, які складають їх правову основу;

· застосування ОТЗ повинно бути спрямоване на захист прав та законних інтересів громадян, інтересів держави і здійснюватися із встановленою законом метою попередження та припинення злочинів швидкого та повного розкриття злочинів та розшуку злочинців;

· ОТЗ застосовуються тільки у встановлених законом формах та визначеними уповноваженими на це особами;

· в процесі застосування ОТЗ повинно бути забезпечено виконання принципу допустимості: наукова та практична обґрунтованість, ефективність та безпечність застосування ОТЗ, відповідність дій по застосуванню ОТЗ етичним нормам, об'єктивність отриманих даних, забезпечення збереження доказів та матеріальних цінностей, неприпустимість ускладнення процесу доказування;

· суворо цільовий характер застосування ОТЗ;

· ОТЗ застосовуються лише у зв'язку з подією злочину з метою його попередження, припинення або розкриття, а також при розшуку злочинців.

Форми, методи і способи застосування ОТЗ повинні бути відображені у відповідних процесуальних або оперативних документах.

Виходячи із вимог норм законів та підзаконних актів, категорично заборонено застосовувати ОТЗ на власний розсуд окремих осіб без наявності на те підстав з метою отримання додаткових даних.

Фактичними підставами для застосування ОТЗ є те, що рішення про застосування ОТЗ може прийматися тільки на підставі відповідних норм закону чи підзаконного акту при наявності достовірних, перевірених, не викликаючих сумніву даних про факти підготовки або скоєння злочину.

Одночасно з вирішенням питання про наявність фактичних підстав для застосування ОТЗ визначаються тактичні прийоми і методи їх використання, а також інші заходи, що забезпечують ефективність їх застосування.

Мета застосування ОТЗ - отримати матеріалізовані дані (копії документів, люмінісцентні сліди, фотографії, кіно- , відеозапис об'єктів та ін.) та відомості в ідеальній формі (знання) про злочинців, їх дії, зв'язки. Від успішно проведеного заходу із застосуванням ОТЗ багато в чому залежить успіх у розкритті злочину, в цьому випадку вдається виявити, зафіксувати та зберегти інформацію, яка в процесі попереднього слідства може вказати на джерело доказів або при відповідному процесуальному оформленні перетворитися на докази у справі [14].

Ст. 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях [1]. В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 р. [10] "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" говориться, що докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено:

· з порушенням:

o гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина;

o встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку;

· не уповноваженою на це особою;

· за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Будь-яке застосування ОТЗ в ОРД повинно здійснюватися в чіткій відповідності до діючого законодавства, відомчої нормативної бази. При цьому повинні бути забезпечені конституційні гарантії прав і свобод громадян.

Додержання законності при застосуванні ОТЗ полягає:

1. в проведенні тільки тих заходів і в тих випадках, передбачених нормами законів, що регулюють сферу діяльності правоохоронних органів;

2. у проведенні заходів у чіткій послідовності з положеннями відповідного закону і підзаконних нормативних актів;

3. у неприпустимості дій, не передбачених законодавством, а тим більше, які йому суперечать.

Основними принципами додержання законності при застосуванні ОТЗ є:

· правомірність застосування ОТЗ;

· наукова обґрунтованість застосування ОТЗ;

· суворо цільове використання ОТЗ;

· наявність фактичних підстав до застосування ОТЗ;

· етична допустимість;

· відповідність ОТЗ ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтересам суспільства і держави;

· конспіративність застосування ОТЗ;

· документальне оформлення застосування.

Гарантії законності під час здійснення ОРД зазначені в ст.9 закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [2] та ст. 22 закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [8]. Вони мають загальний характер, а тому пропонується розглянути питання, що стосуються практичного застосування ОТЗ.

Прийняте рішення повинно бути належним чином оформлене. Воно повинно ґрунтуватися на достатніх підставах:

· проведення заходів по певній кримінальній справі (приводи і підстави до порушення кримінальної справи - ст. 94 КПК України) [4];

· наявність ОРС (підстави для проведення ОРД - п. 1 ч. 1 ст. 6 закону України "Про оперативно-розшукову діяльність") [2];

· перевірка по запитах повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової та службової таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 6. закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [2]).

Потрібно дотримуватись суворо цільового використання ОТЗ (ч. 5 ст. 9 закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [2], ч. 2 ст. 22 закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [8]).

При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення заходів із застосуванням ОТЗ дає керівник відповідного оперативного підрозділу.

Окремі обмеження прав і свобод людини при проведенні заходів із застосуванням ОТЗ мають винятковий і тимчасовий характер і тому на їх проведення щодо особи, в діях якої є ознаки злочину, потрібно отримати санкцію прокурора або постанову судді.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 р. [12]. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначається, що "гарантовані ст.ст. 30 і 31 Конституції України [11] недоторканість житла і таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є невід'ємним правом особи. Дозвіл на проникнення до житла чи до іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку в поштово-телеграфних установах та зняття інформації з каналів зв'язку надається тільки судом". За результатами розгляду матеріалів про надання такого дозволу, який здійснюється судом з додержанням таємниці слідства, ухвалюється процесуальне рішення. Слід мати на увазі, що ст.ст. 9 і 7 Перехідних положень Конституції (розділ 15) на дію ст. 30 (в частині надання дозволу на проникнення до житла чи до іншого володіння особи) та ст. 31 Конституції України не поширюються [1].

Необхідно правильно оформити прийняте рішення:

· скласти план проведення заходу із застосуванням ОТЗ;

· заповнити завдання оперативно-технічному відділу (при проведенні СЗ);

· скласти подання до суду на дозвіл застосувати ОТЗ або отримати санкцію прокурора.

При безпосередньому проведенні заходу дотримуватись правил:

· ОТЗ застосовується тільки уповноваженим на це суб'єктом;

· ОТЗ та дії по їх застосуванню повинні відповідати ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань;

· дії по застосуванню ОТЗ повинні бути передбачені нормами закону і проводитися у відповідності із затвердженим планом та згідно постанови судді або санкції прокурора;

· розкриття злочинів потребує негласного проведення заходів, про які повинно знати суворо визначене коло осіб. Це створює додаткові гарантії своєчасного та повного розкриття злочину.

Ця вимога має такі аспекти:

1. оформлення прийнятого рішення про необхідність застосування ОТЗ, складання відповідних документів: рапорту ініціатора ОРЗ, плану ОРЗ, завдання оперативно-технічному відділу. Ці документи затверджуються керівниками підрозділів і зберігаються у зареєстрованих справах;

2. 2)оформлення факту застосування ОТЗ складання відповідного процесуального або оперативного документа при проведенні ОРЗ із застосуванням ОТЗ: рапорт о/п, що проводив відповідний захід;

3. 3)оформлення даних, отриманих при застосуванні ОТЗ складання процесуальних або оперативних (службових) документів. Іноді на практиці о/п, застосовуючи ОТЗ, не надають значення належному оформленню отриманих даних, у результаті чого втрачається реальна можливість для своєчасного, більш швидкого та повного розкриття злочинів та викриття винних. Тому дані, отримані при застосуванні ОТЗ, повинні мати відповідне процесуальне і технічне оформлення (пояснювальні надписи, засвідчуючі підписи, підшивку, нумерацію і т. д.);

4. 4) оформлення факту використання даних, отриманих при застосуванні ОТЗ.

Найбільше це стосується слідчих дій.

Неприпустиме використання отриманих даних з метою і в порядку, що суперечать вимогам закону, нормам моралі або порушують права та законні інтереси громадян.

Удосконалення нормативних актів, що регламентують застосування ОТЗ в ОРД, повинно здійснюватися з урахуванням вимог:

· повинні базуватися на діючому законодавстві, відповідати загальним вимогам законності;

· своїм змістом повинні надійно забезпечити ефективне застосування ОТЗ, а саме -о/п повинні мати вичерпний перелік діючих нормативних актів МВС України по застосуванню ОТЗ, термінологія повинна відповідати вимогам державного стандарту, а зміст визначати всі умови та можливості правомірного застосування ОТЗ, а також порядок його документального оформлення ;

· при наявності виразного і чіткого формулювання вказівок з організації і тактики ОРЗ із застосуванням ОТЗ повинна бути передбачена можливість о/п виявити при цьому творчий підхід та розумну ініціативу.

Доцільно розробити настанову або інструкцію по застосуванню ОТЗ в ОРД, в якій зробити диференційоване регламентування застосування ОТЗ, що використовуються в ОВС при проведенні ОРД. Цей нормативний акт повинен містити вичерпні відомості з таких питань: хто має право застосовувати ОТЗ, хто дає на це дозвіл, як дозвіл оформляється? Для яких цілей призначені певні види ОТЗ, допустимі місця і прийоми їх застосування, методика застосування, документальне оформлення застосування? Порядок обробки та використання результатів застосування, їх документальне оформлення?

Доцільно, мабуть, буде супроводити цей документ практичним коментарем, що забезпечило б більш ефективне його виконання.

Безруков А.Д. вважає, що інструкція по застосуванню технічних засобів в ОРД ОВС повинна [14] містити в собі вихідні положення про застосування технічних засобів, загальні умови їх правомірності та допустимості, включати перелік необхідних термінів та визначень, містити загальні питання організації і тактики проведення ОРЗ із застосуванням технічних засобів, розкривати основні організаційно-тактичні питання проведення ОРЗ із застосуванням технічних засобів відносно до кожного виду оперативного апарату, висвітлюючи питання як диференційованого, так і комплексного їх застосування, мати як додаток усі зразки заповнених документів, що стосуються застосування технічних засобів в ОРД ОВС.

Основні питання застосування ОТЗ, які повинні відображатися в нормативних актах МВС (за Комаровим А.І.) [9]:

· загальні положення, що визначають призначення ОТЗ; цілі та завдання, на вирішення яких спрямоване застосування ОТЗ; обов'язки суб'єктів їх застосування та ін.;

· перелік ОТЗ, їх технічні характеристики;

· методика роботи з ОТЗ;

· тактичні особливості застосування ОТЗ в певних напрямках діяльності ОВС;

· порядок оформлення та використання даних, отриманих у результаті застосування ОТЗ. В нормативно-правових актах повинно зазначатися, які конкретні науково-технічні засоби мають застосовуватися в конкретних ситуаціях. Підзаконні нормативні акти створюються в повній відповідності з нормами закону, вони не можуть утримувати положень, які не випливають із законів, а тим більше суперечать йому. У нормативних актах, присвячених застосуванню науково-технічних засобів, обов'язки суб'єктів, уповноважених їх застосовувати, дається їх перелік, характеристики, методики, тактичні прийоми застосування, порядок оформлення одержаних результатів.

Нормативному закріпленню того чи іншого науково-технічного засобу передує певний період його експериментального і практичного застосування, що служить базою для подальшого теоретичного вивчення і узагальнення практики позитивного досвіду його застосування в боротьбі зі злочинністю з метою подальшого його нормативного закріплення. На цій основі не можна стверджувати про порушення законності, в разі коли використовуються науково-технічні засоби, прямо не передбачені законодавчими нормами. Так як сама відповідність цих засобів і умов їх застосування загальним принципам і завданням ОРД, а також підтримання аналогії при застосуванні з уже закріпленими засобами забезпечує, певною мірою, правомірність їх використання. Оскільки в іншому випадку був би загальмований процес впровадження нових науково-технічних засобів.

Впровадження науково-технічних засобів у практику ОРД ОВС має такі напрямки:

o застосування технічних засобів, розроблених для використання у побуті;

o застосування технічних засобів, які спеціально пристосовані для потреб ОРД (маскування);

o використання спеціально розроблених з урахуванням тактики ОРД спеціальних технічних засобів.

Розгляд існуючої практики використання ОТЗ в боротьбі зі злочинністю необхідно доповнити дослідженням тих шляхів, по яких піде ця практика в недалекому майбутньому. Необхідно вже зараз прогнозувати той напрям, за яким буде здійснюватися вдосконалення та впровадження нових ОТЗ.

Аналіз практики правового регулювання застосування ОТЗ в ОРД приводить до висновку про необхідність подальшого удосконалення нормативно-правової бази застосування ОТЗ.

Треба відразу зазначити, що регламентацію необхідно розглядати в поєднанні з регламентацією тактичних прийомів її використання, а також з регламентацією загальної тактики і тактичних прийомів певної форми діяльності, оскільки визначаючим фактором у даному випадку є дії по боротьбі зі злочинністю, а також способи, тактичні прийоми і методи застосування ОТЗ, а не самі засоби, тому що техніка і тактика нерозривно пов'язані та взаємообумовлені в своєму розвитку. Технічні засоби поза тактикою не діють.

Сучасний стан правового регулювання застосування ОТЗ в ОРД ОВС характеризується тим, що існуючі таємні накази МВС стосуються тільки спеціальних суб'єктів застосування ОТЗ - оперативно-технічних підрозділів.

Для вирішення складних завдань, що виникають при виявленні, розкритті та припиненні злочинів, існує великий арсенал ОТЗ, і тільки маючи певні технічні та професійні знання можна правильно вибрати потрібний в даній ситуації технічний засіб, застосувати оптимальну тактичну схему провадження дії із застосуванням ОТЗ і отримати ефективний результат.

Існує потреба в тому, щоб рядовий оперативний працівник мав змогу ознайомитися з рекомендаціями з методики і тактики застосування ОТЗ, а також з процесуального оформлення і використанню матеріалів, отриманих у результаті застосування ОТЗ. Оперативний працівник повинен мати настанову або інструкцію про порядок застосування ОТЗ.

Зарубіжна практика боротьби з організованою злочинністю підтверджує, що саме оперативна техніка є найбільш "гострою зброєю" правоохоронних органів. Безумовно, такі технічні засоби при безконтрольному застосуванні можуть завдати вагомої шкоди не тільки конституційним правам громадян, але й престижу державних органів, які їх використовують.

Розділ 3. Організаційні та процесуальні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

3.1 Організаційні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

При підготовці накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку варто мати на увазі, що дані слідчі дії проводяться в рамках тактичних операцій, під якими розуміються комплекси слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційно - технічних і інших заходів, спрямованих на досягнення конкретних тактичних цілей.

Тому підготовка до проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку включає:

1. Визначення задач накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.

2. Аналіз доказової інформації, що орієнтує, спрямованої на з'ясування зведень про осіб, що до яких проводиться слідча дія, про приміщеннях, де передбачається провести слідчу дію, вивчення розташування будинків, у яких знаходяться ці приміщення.

3. Попереднє визначення інформації, яка цікавить слідство.

4. Провокування запідозрених на передачу інформації.

5. Одержання санкції на проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку .

6. Визначення оптимального часу проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

7. Формування й інструктаж слідчо-оперативної групи, що проводить слідчу дію.

8. Матеріально-технічне забезпечення проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку і організація його охорони.

9. Підготовка комплекту процесуальних і інших документів.

У першу чергу необхідно визначити послідовність дій, що передують проведенню накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку .Так, наприклад, нерідка ситуація, коли інформація передається своїм родичам або знайомим, а достатніми доказами цього для одержання санкції на проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку слідчий не має.

Як правило, необхідною умовою ефективності накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку є якісна оперативна інформація, у якій можуть бути дані :

- про час передачі інформації, що цікавить слідство;

- про канал зв'язку;

Робочий етап накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Після проведення реалізації старші групи - слідчий і оперативний співробітник доповідають про виконання поставлених задач, пояснюють причини, по яких той або інший напрямок роботи не виконано. При цьому виробляється аналіз роботи кожної такої групи з відображенням допущених помилок або, навпаки, прийняття вдалих або нестандартних рішень. Це дозволяє якісно проводити навчання членів слідчо-оперативної групи, і в першу чергу молодих співробітників, виключає повторення допущених помилок. Під час обговорення плану реалізації приймається рішення про тактику, способах і часі реалізації. Далі слідчий у присутності понятих з числа співробітників пошти, а при необхідності -- і з участю спеціаліста, в установі зв'язку провадить огляд кореспонденції. Вилучення не є обов'язковим. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває й оглядає затриману кореспонденцію. Огляд та виїмка поштово-телеграфної кореспонденції провадяться в присутності понятих виключно з числа працівників поштово-телеграфної установи, що пояснюється необхідністю забезпечення таємниці листування, захисту приватного життя людини і нерозголошення конфіденційної інформації.

Процесуально-криміналістичне документування результатів накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі повинно бути вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії.

Отже, основним способом фіксації проведених накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку є складання протоколу цієї слідчої дії у відповідності з вимогами ст. 85 та ст. 188 КПК України. Додатковими способами фіксації є застосування фото, кіно, відео-зйомки.

Протокол накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку складається з двох примірників та містить вступну, описову та заключну частини.

У вступній частині протоколу зазначається: коли, де і ким складений протокол, прізвище, звання або класний чин посадової особи, яка проводила цю слідчу дію, підстави для накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку; особа, у якої проводився обшук або виїмка, хто брав участь у проведенні слідчої дії, прізвища та адреси понятих, відмітка про роз'яснення понятим їх прав та обов'язків.

В описовій частині протоколу містяться: відомості про виявлену інформацію. Інформація виявлена в ході проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку пред'являється спочатку понятим, після чого детально описуються у протоколі. З носія інформації можуть зніматися копії, проводити його фотографування.

У заключній частині зазначаються: відомості про використання технічних засобів під час проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку; їх назва, марка, тип використаної фото-, кіно-, відеоплівки; заяви та зауваження присутніх під час накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку на дії слідчого; перелік вилучених предметів, документів.

Обидва примірники протоколу та опис вилучених предметів підписують слідчий, поняті та інші запрошені учасники слідчої дії. Протокол накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку є джерелом доказів тільки у тих випадках, коли він складений із дотриманням усіх вимог закону.

Фотознімки, кіно- та відеострічки, фонограми, голограми, схеми, плани та малюнки додаються до протоколу.

Результати технічного документування телефонних розмов чи зняття інформації з технічних каналів зв'язку можуть мати значення доказів у справі при відповідності їх умовам належності до справи, допустимості та достовірності.

Допустимими до використання як доказ можуть бути лише такі матеріали, які одержані суб'єктом, уповноваженим на здійснення відповідної дії, одержані з винесеним відповідно до закону рішенням голови апеляційного суду чи його заступника, одержані з дотриманням гарантованих Конституцією України гарантій недоторканності особистого життя людини і таємниці телефонних та інших розмов (чинним законодавством України не передбачено фіксування розмов людей віч-на-віч без посередництва технічного каналу зв'язку і т. д.), самі матеріали всебічно досліджені, в тому числі експертами, і є достовірними, немає ніяких сумнівів щодо наявності ознак монтажу.

Для визначення достовірності фактичних матеріалів технічного документування може бути призначена криміналістична, а саме експертиза матеріалів та засобів звукозапису, основною метою якої є ідентифікація засобів звукозапису (відеомагнітофона, магнітофона, диктофона та ін.), що використовувались для отримання фонограм, ідентифікація особи за голосом та мовою на фонограмі, вирішення питань, пов'язаних з технологією виготовлення фонограм, вирішення питань, пов'язаних зі встановленням особливостей звукового середовища, в якому проводився запис фонограми, та умов запису.

Для ідентифікації засобів звукозапису на дослідження надається сам засіб (магнітофон, відеомагнітофон, відеокамера, диктофон) та фонограма.

Для ідентифікації осіб за мовою чи голосом, записаними на фонограмі, експерту як порівняльні зразки надаються фонограми, на яких їхня мова записана у формі бесіди (допиту, очної ставки тощо).

Фонограма повинна бути без сторонніх звуків чи шумів, з достатнім рівнем запису, виготовлена на якісній апаратурі та матеріалах (відеокасетах, компакт-касетах), що відповідають установленим стандартам, з невеликим терміном використання. Вимова має бути чіткою, розбірливою. Для запису зразків бажано залучати експерта (спеціаліста). Експертові надається також протокол прослуховування фонограм.

Для вирішення неідентифікаційних завдань експертові надається сама фонограма. Для встановлення факту монтажу фонограми вказуються відрізки запису, щодо яких є дані, що вони вмонтовані.

Якщо вирішуються питання, пов'язані з дослідженням ознак звукового середовища, в якому проводився запис, експертові слід надати опис цього середовища, а також експериментальні записи звуків із тих джерел, які створювали звукове середовище, на фоні якого, за припущенням слідчого (суду), проводився досліджуваний запис.

Експертиза матеріалів та засобів звукозапису може дати відповіді на такі запитання:

Кому з числа перелічених осіб належать окремі вислови, що містяться на фонограмі?

Чи є голос, зафіксований на фонограмі, голосом конкретної особи?

Дана фонограма є оригіналом чи копією?

Чи провадився запис безперервно?

Чи зазнавала змін дана фонограма?

Які є ознаки механічного та електронного монтажу на фонограмі?

Чи велась зафіксована на фонограмі розмова по телефону?

Який номер телефону набирався під час запису?

Фонограма записана у замкнутому чи відкритому акустичному середовищі?

Яким було взаєморозташування співбесідників відносно мікрофона?

Що є джерелом звуків, зафіксованих на фонограмі?

Чи є джерелом звуку поданий на дослідження конкретний предмет (мається на увазі предмет, який може звучати) ?

Чи походять звуки на поданих фонограмах з одного джерела?

Якими є тип, модель двигуна, робота якого зафіксована на фонограмі, та чи має він якісь дефекти?

Записане джерело звуку перебувало в нерухомому стані чи в русі?

Якою є швидкість руху джерела звуку?

На даному магнітофоні (відеомагнітофоні, диктофоні) записана фонограма?

На одному чи на різних магнітофонах (диктофонах, відео-магнітофонах) виготовлено дані фонограми (відеофонограми)?

На одному чи на різних магнітофонах виконані конкретні фрагменти фонограми?

На одному чи на різних диктофонах проводився запис фонограми та її стирання на конкретних ділянках?

Чи використовувався для запису фонограми конкретний технічний засіб (мікрофон, адаптер тощо) ?

Матеріали технічного документування, стосовно яких виникають сумніви щодо їх достовірності, використанню в доказуванні не підлягають.

3.2 Процесуальні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

Опрацювання теорії криміналістичної тактики вимагає визначення змісту і місця психологічного впливу у тактичному прийомі. Зміст психологічного впливу в тактичному прийомі полягає у наступному:

1) тактичний прийом є носієм психологічного впливу;

2) психологічний вплив завжди трансформується в тактичний прийом.

Слідчий або суддя є особою, яка впливає на процес обміну інформацією при спілкуванні. Використання тактичних прийомів дозволяє досягти мети процесуальної дії.

До групи нонвербальних процесуальних дій, які застосовуються для одержання інформації від речей, можуть бути віднесені накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Під час провадження таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою). Тут існують фактично два види взаємодії:

1) ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матеріальними об'єктами). При такій взаємодії виникають зміни у речах;

2) взаємодія між слідчим (суддею) і зміненими речами. Здійснюється внаслідок використання тактичних прийомів, які сприяють одержанню інформації про характер злочину і особу злочинця.

Психологія застосування тактичних прийомів при одержанні інформації від речей припускає уявний аналіз, який дозволяє відносити сприйняте до об'єктів, що мають значення у справі. У цьому зв'язку слідчому істотну допомогу може надати рефлексивне мислення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).

Під час накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку слідчий повинен правильно використовувати можливості рефлексивного мислення. Це означає, що він мусить уявляти, не як би він сам діяв на місці злочинця, а з урахуванням психофізіологічних особливостей і соціального статусу злочинця уявити його дії в процесі передачі інформації чи її шифруванні.

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийомів накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Імітація мислення і дій злочинця не тільки поширюється на факт вчиненого злочину, а й дозволяє припускати його майбутні дії -- знищення чи приховування слідів, посилання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.

У психологічних основах накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку сполучаться дві протилежні форми діяльності: робота слідчого по пошуку і виявленню інформації, що мають значення для справи, і дії (прагнення) особи, на кореспонденцію якої накладений арешт спрямовані на те, щоб перешкодити виявленню цієї інформації.

Домінувати повинна психологічна установка слідчого. В основі інформації, отриманої як процесуальним, так і оперативним шляхом, на основі аналізу й особистих спостережень слідчий моделює психологічний вигляд особи, на кореспонденцію якої накладений арешт і, з огляду на його установки, схильності, навички, прагне визначити, де і як у даній обстановці він може передавати інформацію, що має відношення до справи.

Наприклад, до проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку в родині повинні бути отримані і проаналізовані зведення:

1) про психологічний вигляд особи, на кореспонденцію якої накладений арешт і членів його родини, особливо про ступінь їхнього самовладання;

2) про рівень культури особи, на кореспонденцію якої накладений арешт і членів його родини, про інтереси, звички;

3) про професії як основні, так і побічних, про хобі;

4) про образ і розпорядок життя;

5) про те, до кого найбільш розташована особа, на кореспонденцію якої накладений арешт, хто, крім неї, може знати про інформацію яка цікавить слідство.

Важливо правильно представити психологічний портрет особи, на кореспонденцію якої накладений арешт для щоб уявляти про її можливості приховувати інформацію. Найчастіше злочинець вибирає для приховання інформації такий спосіб, що здається йому надійним з позиції його професії, життєвого досвіду, звичних уявлень. Це може бути як специфічний жаргон, так і прихований текст який написаний речовиною яка виявляється тільки під УФ- променями.

Для того щоб приховати інформацію і стомити тих, хто її знімає, деморалізувати їх "невдачами", злочинці і їхні співучасники прибігають до передачі помилкової інформації.

Учасники злочинної групи нерідко користуються одними способами передачі і приховання інформації яка цікавить слідство. Це важлива психологічна обставина повинна враховуватися при накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку у членів злочинних організацій.

У будь-якому випадку варто виходити з того, що злочинець, припускаючи можливість накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, ґрунтовно до цього підготувався.

Психологія накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку містить у собі вміння моделювати дії злочинця, а також формування твердої установки, що цілеспрямована, планомірна, методична діяльність слідчого увінчається успіхом, тобто інформація, що має значення для справи, буде знайдена.

3.3. Участь спеціаліста в накладанні арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

Як було вже зазначено, огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв'язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності -- із участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває й оглядає затриману кореспонденцію.

Яка ж необхідність залучення спеціаліста при проведенні накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку ?

Перш ніж почати відповідь на це питання необхідно визначити хто такий спеціаліст і яку допомогу він може надати слідчому при проведенні таких слідчих дій , як накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.

Спеціаліст - це особа яка володіє спеціальними знаннями, які необхідні при провадженні слідчих дій, можуть відноситись до будь-якої галузі знань - науки, техніки, мистецтва або ремесла. Закон дозволив залучення спеціаліста з метою розширення практичних можливостей слідчого по справі. Спеціаліст на основі своїх фахових навичок, знань сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом надання слідчому консультативної допомоги при проведенні певної процесуальної дії, про що зазначається в протоколі цієї дії.

Питання, які будуть вирішені спеціалістом, повинні виходити за межі загальноосвітньої підготовки, життєвого досвіду слідчого. Тобто, спеціаліст залучається, коли для дослідження потрібні спеціальні знання, якими володіють вузьке коло осіб, бо вони є результатом тривалої професійної підготовки, фахових навичок. Спеціальні знання, необхідні при провадженні слідчих дій, можуть відноситись до будь-якої галузі знань - науки, техніки, мистецтва або ремесла. Виключення складають лише правові знання, якими повинні володіти слідчі. Перед спеціалістом не слід ставити питання, які не потребують спеціальних знань, вони повинні також вирішуватись самими слідчими. Наприклад, чи є вина особи з каналів зв'язку якої знята інформація і т.п.

У літературі є різні поняття, але досі немає єдиного розуміння «спеціальних знань». Наприклад, М.С. Строгович вважає, що спеціальними знання є лише наукові знання.

Деякі автори вважають, що при проведенні слідчих дій можливе використання не тільки наукових знань, а й інших, набутих особою в результаті професійної спеціальної підготовки.

О.О. Ейсман зазначає, що «це знання не загальновідомі, не загальнодоступні, які не мають масового поширення, це знання, якими користується обмежене коло спеціалістів, якими не користуються адресат доказування (слідчий, суд, учасники процесу та ін.)».

Повніше визначення поняття «спеціальні знання» дає Г.М. Надгорний: «Спеціальні знання -- це питання, що не відносяться до загальновідомих, що утворюють основу професійної підготовки з наукових, інженерно-технічних і виробничих спеціальностей, а також незагальновідомі знання, потрібні для здійснення якихось інших видів діяльності».

Серед інших визначень «спеціальних знань» найбільш вдале дають В. К. Лисиченко та В.В. Циркаль: «це незагальновідомі в судочинстві наукові, технічні і практичні знання, надбані в результаті професійного навчання чи роботи з визначеною спеціальністю особою, залученою як спеціаліст чи експерт з метою допомоги слідчому чи суду з'ясуванні обставин справи або дачі висновків з питань, для вирішення яких потрібне їхнє використання» [27, с.19].

Це визначення, на відміну від інших, наведених вище, відображає юридичний характер поняття спеціальних знань, які використовуються в слідчій і судовій практиці.

Для більш ефективного використання необхідних знань спеціалістом при проведенні слідчих дій потрібно забезпечити необхідним обладнанням, що відповідає сучасному рівню розвитку та досягнення науки і техніки. Наприклад пристроєм для прослуховування розмов по мобільному телефону, програмне забезпечення для комп'ютера, яке дозволяє обробляти чи розшифровувати інформацію зняту з каналу зв'язку. З метою усунення можливих недоліків при проведенні слідчих дій, слід залучати до їх виконання кваліфікованих спеціалістів з відповідним професійним рівнем у даній галузі знань.

Спеціаліст при проведенні накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку необхідний, у разі якщо інформація у листі написана невидимим барвником, для виявлення прихованого тексту.

Доцільно залучати спеціалістів для надання діагностичної інформації по почерку особи адресата, як що адресат невідомий. Допомога спеціаліста необхідна і при фіксації накладання арешту. на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. Слідчий прослуховує чи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол, спеціаліст при цьому допомагає слідчому з технічної сторони, а саме звукозапис, фотографування і відеозапис.

При виявленні в інформації даних, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи.

Крім технічної сторони допомоги спеціаліста, необхідна допомога яка має інший характер, наприклад, як що інформація передається специфічною термінологією яка притаманна особам які відбували покарання в місцях позбавлення волі або які користуються науковою термінологією, яка притаманна фахівцям певної галузі знань.

Отже, підводячи підсумки по цьому питанню необхідно сказати, що дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, у необхідних випадках проводиться з участю спеціаліста, який надає допомогу у технічному плані для підключення до каналу зв'язку та розшифруванні закодованої інформації, для виявлення прихованого тексту надання діагностичної інформації про особу адресата, а також для допомоги при фіксації результатів слідчої дії.

Висновок

В даній дипломній роботі ми проаналізували правові, теоретичні, практичні та психологічні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.

Накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку це слідчі дії, які мають багато процесуальних особливостей, тому щоб інформація, яка отримана в ході їх проведення мала доказове значення, слідчому необхідно ці особливості враховувати.

Для проведення цих слідчих дій слідчий повинен заздалегідь підготуватися виходячи з особливостей обставин справи та особи на кореспонденцію якої накладений арешт, організація слідчої дії має багато особливостей, які має враховувати слідчий.

Психологія застосування тактичних прийомів при накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку припускає уявний аналіз, який дозволяє відносити сприйняте до об'єктів, що мають значення у справі. У цьому зв'язку слідчому істотну допомогу може надати рефлексивне мислення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).

У психологічних основах накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку сполучаться дві протилежні форми діяльності: робота слідчого по пошуку і виявленню інформації, що мають значення для справи, і дії (прагнення) особи, на кореспонденцію якої накладений арешт спрямовані на те, щоб перешкодити виявленню цієї інформації. Домінувати повинна психологічна установка слідчого. Тому нами було розроблені деякі психологічні особливості проведення цих слідчих дій.

Також, необхідно відмітити значення участі спеціалістів при проведенні накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Залучення кваліфікованих спеціалістів, та забезпечення їх сучасною технікою для проведення цих слідчих дій покращить якість та швидкість їх проведення.

Дана дипломна робота буде корисною як в науково-пізнавальному процесі так і при підготовці та перепідготовці фахівців слідчої спеціалізації.