Органи місцевого самоврядування

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти поняття та сутності органів місцевого самоврядування

Розділ 2. Система, органи та посадові особи місцевого самоврядування

Розділ 3. Функції і особлива роль місцевого самоврядування в державному управлінні

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність обраної теми полягає в тому, що органи місцевого самоврядування є важливими елементами системи самоорганізації населення.

Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ та управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Територіальна організація самоврядування в Україні ґрунтується на поєднанні загальнодержавних та місцевих інтересів.

Органам місцевого самоврядування належать ті, повноваження яких поширюються на територію певної адміністративно-територіальної одиниці. Вони виконують завдання загального управління та координації чи функції відповідних центральних органів виконавчої влади на території певної області, району, міста.

Тобто, місцеве самоврядування є важливим елементом територіального управління суспільством, процесами, які протікають в ньому, і відносинами між суб'єктами і об'єктами управління.

Предмет - процес реалізації територіального управління органами місцевого самоврядування.

Об'єкт дослідження - органи місцевого самоврядування.

Мета - вивчення і систематизація використаних джерел, визначення важливості предмету і об'єкту дослідження, а також функції, права, компетенції об'єкту.

Досягти мети можливо шляхом виконання поставлених задач, а саме: розкрити сутність місцевого самоврядування, його структури, виконуваних функцій.

Розділ 1. Теоретичні аспекти поняття та сутності органів місцевого самоврядування

Принцип місцевого самоврядування є однією з найважливіших ознак будь-якої демократичної держави. У кожній державі, залежно від особливостей її устрою, історичних, національних, географічних та інших особливостей, місцеве самоврядування має специфічну форму [7, ст. 623].

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади -- жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста -- самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [9, ст. 9].

Поняття місцевого самоврядування визначається пунктом 1 статті 3 Європейської Хартії місцевою самоврядування, прийнятої 15 жовтня 1985 р. Європейською Радою у Страсбурзі, підписаної там же від імені України 6 листопада 1996 р. і ратифікованої Верховною Радою України 15 липня 1997 р.: "Під місцевим самоврядуванням слід розуміти право та реальну спроможність органів місцевою самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти ними, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення" [6, ст. 200].

Самоврядування, вважав ще О. Ященко, є формою здійснення державних функцій за допомогою тією чи іншою мірою незалежних від держави осіб та установ. Воно є там, де місцеві справи вирішуються не представниками центрального уряду, а особами, обраними від місцевого населення.

Розщеплення самоврядування та урядового управління на два незалежні один від одного, зі своїм власним життям, організми, зазначав В. П. Безобразов, -- "порождает самые злые политические недуги" і рано чи пізно призводить до руйнування або самоврядування, або держави, бо "первое не может сделаться во втором ... государством в государстве". У державі, розвиває далі цю думку В. П. Безобразов, за винятком, може, епохи анархії та революції, неможлива якась "власть общественная принудительная, вне общей системы государственной власти" [7, ст. 629].

Система органів державної влади і система органів місцевого самоврядування й становлять собою такий полісистемний комплекс, що складається з різних за природою органів (державних і громадських), проте об'єднаних в організаційне ціле необхідністю забезпечувати виконання одних і тих самих функцій і повноважень державної виконавчої влади на місцях. Отже, можемо говорити про те, що органи місцевого самоврядування є однією з ланок механізму держави, проте ні в якому разі не компонентом її апарату.

У зв'язку з прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України закінчився майже шестирічний пошук конституційної моделі місцевого самоврядування в нашій державі. Важливими віхами на цьому шляху були закони України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування" (1990 р.), "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (1992 р.), "Про формування місцевих органів влади і самоврядування" (1994 р.), "Про державну владу та місцеве самоврядування в Україні". Останній став органічною частиною Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України, укладеного 8 червня 1995 р. [7, ст. 631].

Конституційні основи місцевого самоврядування найбільш повно втілені та розвинуті в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі -- Закон про місцеве самоврядування), прийнятому 24 квітня 1997 р.1, інших правових актах, до яких ми ще будемо звертатися у цій главі підручника [7, ст. 633].

Територіальна організація самоврядування в Україні ґрунтується на поєднанні загальнодержавних та місцевих інтересів.

Серед найважливіших ознак органів місцевого самоврядування виділяють їх правову, організаційну, матеріальну та фінансову автономії.

Правова автономія означає, що органи місцевого самоврядування наділені своїми власними повноваженнями, передбаченими Конституцією і чинним законодавством України. У межах цих повноважень органи місцевого самоврядування мають повну свободу дій.

Організаційна автономія органів місцевого самоврядування проявляється в їх можливості самостійно визначати та будувати свою внутрішню структуру для того, щоб вона відповідала місцевим потребам та забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам. Контроль за органами місцевого самоврядування здійснюється лише для забезпечення законності їх дій.

Матеріальна та фінансова автономія органів місцевого самоврядування проявляється в їх праві володіти і розпоряджатися коштами і майном для здійснення своїх функцій та повноважень [5, ст. 79].

Отже, сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ та управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Розділ 2. Система, органи та посадові особи місцевого самоврядування

На підставі етапі 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, яким є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні1' від 21 травня 1997 р. Відповідно до Конституції України він визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовою статусу й відповідальності органів місцевою самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні -- це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади -- жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста -- самостійно чи під відповідальність органів і посадових осіб місцевою самоврядування вирішувати питання місцевою значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на таких принципах:

- народовладдя;

- законності;

- гласності;

- колегіальності;

- поєднання місцевих і державних інтересів;

- виборності;

- правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законами України;

- підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їхніх органів та посадових осіб;

- державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

- судовою захисту прав місцевою самоврядування.

Система місцевого самоврядування в Україні включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищною, міською голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення [6, ст. 201].

Як первинний суб'єкт місцевою самоврядування територіальна громада правомочна, з одною боку, вирішити будь-яке питання, віднесене Конституцією та законами України до відання місцевою самоврядування, а з іншого -- доручити виконання його функцій і повноважень органам та посадовим особам місцевою самоврядування.

Територіальна громада -- це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Порядок реалізації територіальною громадою свою конституційною права на самостійне вирішення питань місцевого значення визначається частиною третьою статті 140 Конституції України. Закріплення права територіальної громади безпосередньо здійснювати місцеве самоврядування значно підвищує роль і значення різноманітних форм волевиявлення територіальних громад з мстою вирішення чи участі у вирішенні питань, віднесених до відома місцевою самоврядування.

Формами безпосереднього волевиявлення територіальних громад відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні⁴" є місцеві референдуми (стаття 7), загальні збори громадян (стаття 8), місцеві ініціативи (стаття 9), громадські слухання (стаття 13), а також місцеві вибори, які регулюються Законом України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 р.

Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямою волевиявлення. Його предметом може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні та іншими законами до відання місцевою самоврядування. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території [6, ст. 202].

Важливою формою безпосереднього волевиявлення територіальної громади, статус якої, як і статус місцевих виборів та референдумів, визначається спеціальними законами, є загальні збори громадян (ст. 8 Закону про місцеве самоврядування). На відміну від місцевого референдуму, який є формою вирішення питань місцевого значення шляхом голосування всіма членами громади, загальні збори проводяться на рівні "мікрогромад", в межах окремих частин сіл, селищ, міст як адміністративно-територіальних одиниць (будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів тощо), а тому є формою участі окремих груп членів територіальної громади в обговоренні та вирішенні питань, що належать до відання місцевого самоврядування.

Предметом загальних зборів громадян є, по-перше, створення з дозволу відповідної ради будинкових, вуличних, квартальних, дільничних комітетів, комітетів мікрорайонів та вирішення інших питань по керівництву цими органами і, по-друге, попереднє обговорення проектів рішень рад та їх виконавчих органів; заслуховування звітів та інформацій сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади; порушення перед відповідними органами місцевого самоуправління питань, що торкаються колективних потреб жителів відповідного будинку, вулиці, кварталу, а також села, селища, міста в цілому; обговорення питань, пов'язаних із залученням членів територіальної громади до виконання робіт по благоустрою населених пунктів тощо.

Рішення загальних зборів громадян з питань місцевого значення, які стосуються суто внутрішніх питань самоорганізації територіальної громади, її членів (виконання громадських робіт, самооподаткування, збір благодійних внесків і т. п.) та прийняті в межах законодавства, є обов'язковими для виконання органами територіальної самоорганізації населення, окремими членами територіальної громади. Рішення загальних зборів громадян, у яких містяться звернення чи пропозиції до відповідних рад та їх виконавчих органів, їх посадових осіб, керівників підприємств, організацій і установ не є обов'язковими для виконання, але повинні бути розглянуті ними в установлені законом строки.

Рішення зборів виконуються сільськими, селищними, міськими головами, головами районних у містах рад, а також органами територіальної самоорганізації населення. Для виконання рішень зборів залучається населення [7, ст. 639].

Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якою питання, віднесеною до відома місцевою самоврядування. Воно підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевою самоврядування чи статутом територіальної громади.

Важливою й ефективною формою безпосередньою волевиявлення громад є громадські слухання -- зустрічі громадян з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевою самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевою значення, що належать до відання місцевою самоврядування. Вони проводяться не рідше одною разу на рік згідно з порядком їх організації, який визначається статутом територіальної громади. Пропозиції, котрі вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевою самоврядування.

З мстою обрання представницьких органів місцевою самоврядування та головної посадової особи територіальної громади -- сільського, селищною чи міською голови -- проводяться місцеві вибори.

Порядок формування органів місцевою самоврядування встановлюється статтею 141 Конституції України та відповідними статтями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" [6, ст. 203].

Важливими елементами системи місцевого самоврядування, як про це вже зазначалося, є районні, обласні ради, а також органи самоорганізації населення. Наявність у системі місцевого самоврядування таких її елементів є свідченням того, що розвиток місцевого самоврядування, здійснюваного на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст, має своє продовження як на регіональному рівні (в районах і областях), так і на рівні окремих частин територіальних громад сіл, селищ, міст.

Органи місцевого самоврядування створюються громадянами за місцем їх проживання, на рівні тих мікроструктур, на які поділяються села, селища, міста, райони у містах як адміністративні одиниці, а тому мають назву будинкових, вуличних, квартальних комітетів, комітетів мікрорайонів, житлових комплексів тощо.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть наділяти органи самоорганізації населення частиною власної компетенції, фінансів, майна. Тому функції і повноваження зазначених органів є в основному похідними від функцій і повноважень відповідних рад та їх виконавчих органів. Органи самоорганізації населення є формою місцевого самоврядування, інтегрованою в систему місцевого самоврядування, здійснюваного на рівні територіальних громад, сіл, селищ, міст.

Районні й обласні ради є специфічними органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, зокрема управляють об'єктами їх спільної власності та здійснюють інші функції в інтересах цих громад. Завдяки існуванню цих органів система місцевого самоврядування, здійснюваного на рівні територіальних громад, має своє продовження і на регіональному рівні, в районах та областях [6, ст. 648].

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівною та прямого виборчою права шляхом таємного голосування строком на 4 роки. Загальний склад ради визначається радою відповідно до закону про вибори.

Сільський, селищний або міський голова, який є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільною об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища чи міста, обирається відповідною територіальною громадою також на основі загального, рівного, прямого виборчою права шляхом таємного голосування строком на 4 роки в порядку, визначеному законом. Він здійснює свої повноваження на постійній основі (стаття 12 Закону).

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється на строк повноважень ради в кількісному складі, що визначається відповідною радою. Пропозицію щодо персональною складу виконавчою комітету вносить голова відповідної ради. Виконавчий комітет утворюється в складі відповідно сільською, селищного, міського голови, районної у місті ради -- голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищною чи міською голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючою справами (секретаря) виконавчою комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб і затверджується радою.

До складу виконавчою комітету сільської, селищної, міської ради за посадою входить також секретар відповідної ради (у виконавчому комітеті сільської ради функції його секретаря за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради). До складу виконавчою комітету сільської, селищної чи міської ради не можуть входити депутати відповідної ради (крім секретаря ради).

Виконавчий комітет сільської, селищної чи міської ради очолює відповідно сільський, селищний або міський голова, районної у місті ради -- голова відповідної ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади -- також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення та наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. їхній правовий статус, порядок організації та діяльності визначаються законом [6, ст. 204].

Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань місцевого самоврядування.

Сьогодні в нашій країні створені та діють: Асоціація міст України; Асоціація демократичного розвитку і самоврядування України; Асоціація районних у місті рад України та інші асоціації, створювані на регіональному рівні. Україна, як член Ради Європи, представлена своїми делегаціями в Конгресі місцевих та регіональних влад Європи [7, ст. 649].

Отже, система місцевого самоврядування в Україні включає територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищною, міською голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Розділ 3. Функції і особлива роль місцевого самоврядування в державному управлінні

До основних функцій місцевого самоврядування належать такі:

здійснення нормотворчої та контрольної діяльності, забезпечення реалізації Конституції та законів України на території;

володіння, користування та розпорядження комунальною власністю, місцевими фінансами, а також формування, затвердження та виконання місцевою бюджету, встановлення місцевих податків;

забезпечення комплексною соціально-економічною розвитку території;

забезпечення утримання й розвитку соціальної та інженерно-комунальної інфраструктури території, надання повною комплексу послуг населенню;

забезпечення охорони громадського порядку та законності тощо [6, ст. 202].

Місцеве самоврядування як державний орган є складовою частиною державного апарату. Саме на державний апарат покладаються завдання щодо здійснення функцій держави в цілому. Кожен державний орган, виконуючи свої функції, реалізує функції держави [8, ст. 23].

У Конституції України отримали правове врегулювання й інші положення, в яких розкриваються суть та. особливості здійснення місцевого самоврядування в Україні: місцеве самоврядування є правом територіальної громади -- жителів села, селища, міста -- самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до Конституції і законів України; місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою безпосередньо і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є районні та обласні ради (ст. 140); матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, а також об'єкти їхньої спільної власності, які перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142); територіальні громади та органи, утворені ними, мають власні повноваження, у межах яких діють самостійно, під свою відповідальність, а також повноваження органів виконавчої державної влади, надані (делеговані) їм законом, У межах яких вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (ст. 142, 143); права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145) [7, ст. 623].

Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають прав втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України ( 254/96-ВР ), цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом [3, ст. 71].

Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень [3, ст. 73].

Органам місцевого самоврядування належать ті, повноваження яких поширюються на територію певної адміністративно-територіальної одиниці. Вони виконують завдання загального управління та координації чи функції відповідних центральних органів виконавчої влади на території певної області, району, міста.

Висновок

Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ та управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань місцевого самоврядування.

До основних функцій місцевого самоврядування належать такі: здійснення нормотворчої та контрольної діяльності, забезпечення реалізації Конституції та законів України на території; володіння, користування та розпорядження комунальною власністю, місцевими фінансами, а також формування, затвердження та виконання місцевою бюджету, встановлення місцевих податків; забезпечення комплексною соціально-економічною розвитку території; забезпечення утримання й розвитку соціальної та інженерно-комунальної інфраструктури території, надання повною комплексу послуг населенню; забезпечення охорони громадського порядку та законності тощо.

Місцеве самоврядування як державний орган є складовою частиною державного апарату. Саме на державний апарат покладаються завдання щодо здійснення функцій держави в цілому. Кожен державний орган, виконуючи свої функції, реалізує функції держави. Органам місцевого самоврядування належать ті, повноваження яких поширюються на територію певної адміністративно-територіальної одиниці. Вони виконують завдання загального управління та координації чи функції відповідних центральних органів виконавчої влади на території певної області, району, міста.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 26 червня 1996 р.//Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996.-№30.-ст.141. Із змінами внесеними згідно із Законом №2222- IV від 8 грудня 2004.-ВВР.-2005.-№2.-ст.44

2. Європейська хартія про місцеве самоврядування від 15 жовтня 1985 р.//Віче. - 1993. - №6

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року///ВВР. - 1997. - № 24

4. Законом України "Про вибори депутатів місцевих рал та сільських, селищних, міських голів" віл 14 січня 1998 р.

5. Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Таращук В.М. «Адміністративне право України». - Харків: Право , 2001. - 528 с.

6. Годованець В.Ф. «Конституційне право України». - К.: МАУП, 2001. - 216 с.

7. Городецький О.В., Корнієнко М.І., Є.Я. Кравець, В.Ф. Кузнєцова, Лотюк О.С., Погорілко В.Ф. «Конституційне право». - Київ: Наукова думка, 2002. - 731.

8. Колодій А.М., Олійник А.Ю. «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні» За ред. Кондратьєва Я.Ю. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 464 с. - Бібліогр.: 455 - 460

9. Куйбіда В. С. «Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: Монографія». - - К.: МЛУП, 2004. -- 432 с: іл. -- Бібліогр.: с. 373--431.