Порядок досудового захисту прав споживачів. Порядок захисту прав споживачів у суді. Складіть письмову вимогу до продавця, що надав товар неналежної якості. Складіть позовну вимогу та перелік документів, які необхідно надати із нею до суду.

В Конституції України, стаття 42, проголошено: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».

У статті 50 головного закону України встановлено: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».

Право кожного на задоволення базових потреб - на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров'я та медичну допомогу - також гарантується Конституцією України.

Захист прав споживачів забезпечується Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції від 01.12.2005. Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями різних форм власності, а також встановлює права споживачів.

Споживачі, що знаходяться на території України (не лише громадяни України, а й інших країн), під час придбання, замовлення чи використання товарів (робіт, послуг) мають право на:

- захист своїх прав державою;

- здобуття знань;

- належну якість продукції та обслуговування;

- безпеку продукції;

- необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

- відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

- звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

- об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Вітчизняне законодавство щодо захисту прав та інтересів споживачів включає також й інші законодавчі та підзаконні акти, серед яких Закони України «Про рекламу», «Про інформацію», «Про освіту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про транспорт», «Про зв'язок», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», положення про «Правила роздрібної торгівлі», «Правила торгівлі на ринках», «Правила торгівлі у розстрочку», «Правила торгівлі лікарськими засобами», «Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами», «Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами» тощо.

Захист прав споживачів є невід'ємною складовою частиною такої категорії, як "права людини". Основний закон нашої держави - Конституція України - у ст. 42 передбачає, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт [4].

Згідно зі ст. 24 Закону України “Про захист прав споживачів”, захист прав людини як споживача, може здійснюватися як спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, так і судом. При задоволенні вимог споживача суд водночас вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Доречно нагадати, що споживачам законодавство надає право пред'являти позови до суду на свій вибір:

- за місцем свого проживання;

- за місцезнаходженням відповідача;

- за місцем заподіяння шкоди;

- за місцем виконання договору.

При цьому споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Найчастіше під час звернення до суду та в процесі розгляду справи в суді споживач стикається з проблемами, які виникають чи з вини відповідача, чи з некоректних дій судових органів. Як свідчить практика, споживачеві бажано:

- по-перше, досконало знати свої законні права як споживача, або мати певну суму грошей, яку доведеться витратити на послуги адвокатів;

- по-друге, мати багато вільного часу, який знадобиться витратити для захисту порушеного права;

- по-третє, мати міцне здоров'я, аби не втратити його в процесі захисту свого порушеного права.

В Україні діють також певні європейські директиви в рамках міжнародних угод, підписаних нашою країною, які доповнюють вітчизняне законодавство на захист прав та інтересів споживачів нормами, визнаними у світовій та європейській спільноті, зокрема, звернення до Стразбургського суду.

Отже процедура досудового захисту прав споживачів може мати декілька різних шляхів вирішення спору. Так, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»,, задовольняються за згодою продавця.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача [5].

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

Крім того споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару [5].

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Іванова І.В.

Чумаченко А.І.

продавцю-консультанту торгівельної мережі «ФФФ»

заява

Я, Іванов І.В., придбав у вашому магазині товар Т, згідно із чеком № ----, у зв'язку із тим, що товар Т виявився неналежної якості, прошу виходячи із ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» замінити товар на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товарів.

02.04.09 Підпис

До Московського місцевого районного суду м. Харків

Позивач:

Іванов Іван Віталійович,

який мешкає за адресою:

м. Харків,

вул. Шевченка, 101, кв. 10

Відповідач:

магазин №10 торгівельної мережі "ФФФ",

юридична адреса:

м. Харків,

вул. Спартака, За

ПОЗОВНА ЗАЯВА

1 квітня 2009 р. у магазині № 10 торгівельної мережі "ФФФ", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Спартака, 3а, я купив товар Т, за який сплатив одну тисячу триста гривень.

Увечері мною було виявлено, що товар Т не відповідає належній якості та вимогам яі висуваються до товарів такої групи. Усунути виявлені недоліки у гарантійній майстерні неможливо у зв'язку з відсутністю необхідних деталей.

Оскільки дефекти придбаної речі виявлені у період гарантійного строку, я звернувся до магазину, де придбав його, з проханням замінити товар Т на аналогічний належної якості. Магазин відмовив в обміні речі належної якості, не пояснюючи причин цього.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", п. 34 Правил продажу непродовольчих товарів:

ПРОШУ:

Стягнути з магазину № 10 торгівельної мережі "ФФФ" на мою користь сплачені за товар неналежної якості гроші в сумі 1300 (одна тисяча триста) грн.

Додаток:

1. Паспорт товару Т.

2. Касовий чек магазину про сплату вартості телевізора.

3. Довідка майстерні з гарантійного ремонту про виявлені недоліки телевізора.

4. Копія позовної заяви.

5 квітня 2009 року Підпис (Іванов І.В.)

Завдання 2

Громадянин Іванов І.В. з своїм сином має намір відкрити продуктовий магазин і зайнятися торгівлею безалкогольними напоями.

Зробіть правовий аналіз вибору найбільш оптимальної для Іванова І.В. організаційно-правової форми здійснення торговельної діяльності ?

Розробіть чіткий план дій. які необхідно вчинити для легалізації діяльності Іванова І.В. ?

1. Торгівля - це будь-які операції, що здійснюються за договором купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари. (Закон України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності”).

Торгівлею мають право займатися не тільки підприємці. Так, згідно п.5 Правил торгівлі на ринках “торгівлю на ринках мають право здійснювати громадяни, громадяни підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, торгово-закупівельні підприємства (надалі - Продавці)”. Тобто, торгівлею без реєстрації як суб'єкти підприємницької діяльності і без сплати податку на промисел мають право займатися фізичні особи:

- які продають вирощену у особистому підсобному господарстві, на присадибних, дачних та садових ділянках продукцію рослинництва, тваринництва, як у живому виді, так і продукцію їх забою та у вигляді первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва;

- які здають вторинну сировину;

- за відчуження майна, яке їм належить за правом приватної власності, за нотаріальне затвердження якого сплачено державне мито. [8]

Торгівлею у вигляді промислу мають право займатися фізичні особи, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють не систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж виробленого і придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто придбали разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів (Декрет КМУ “Про податок на промисел” від 17.03.93 р.).

Торговельною діяльністю мають право займатися фізичні та юридичні особи, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і у випадках, передбачених законами, отримали ліцензії та торговий патент і здійснюють систематичну купівлю-продаж товару.

Не мають право займатися торговельною діяльністю:

- фізичні особи, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, та юридичні особи, статутними документами яких цей вид діяльності не передбачений.

- фізичні особи, яким Законами України “Про підприємництво”, “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус суддів”, “Про боротьбу з корупцією” та ін. - цей вид діяльності забороняється (народні депутати, військовослужбовці, державні службовці та ін.).

- юридичні особи, які працюють у сфері банківської діяльності.

Окремими видами торговельної діяльності мають право займатися тільки суб'єкти, які отримали ліцензію (торгівля горілчаними та тютюновими виробами, вогнепальною зброєю, лікарськими препаратами та ін.).

Окремі види торговельної діяльності мають право здійснювати тільки спеціальні суб'єкти. Так, діяльність по випуску та обігу цінних паперів мають право здійснювати тільки банки або акціонерні товариства для яких це є виключним видом діяльності.

Таким чином найбільш оптимальною формою здійснення торгівельної діяльності буде суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Таблиця 1. - Порівняльна характеристика організаційно-правових форм господарських товариств

2. Державна реєстрація суб'єктів торговельної діяльності здійснюється відповідно до ст.8 Закону України “Про підприємництво” і детально регулюється Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №740.

Державна реєстрація проводиться у виконавчому комітеті міської ради народних депутатів або районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта торгової діяльності.

Для державної реєстрації юридичної особи необхідно подати такі документи:

- рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів ( наприклад, при заснуванні акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю);

- статут підприємства;

- реєстраційна картка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

- документ, що засвічує сплату до статутного фонду (для АТ, ТОВ, ТДВ);

- документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Громадяни, які мають намір здійснювати торговельну діяльність без створення юридичної особи подають такі документи:

- реєстраційну картку, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків;

- документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

- дві фотокартки.

Крім цього заявник особисто пред'являє документ, що засвідчує особу (паспорт).

За державну реєстрацію вноситься реєстраційний збір: для громадян-підприємців - 1,5, для юридичних осіб - 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Державна реєстрація суб'єктів торговельної діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п'яти робочих днів. Орган державної реєстрації протягом цього терміну зобов'язаний внести данні реєстраційної картки до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та видати свідоцтво про державну реєстрацію.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів, а свідоцтво та копія довідки про взяття на облік у державному податковому органі - для відкриття рахунків у банківських установах України.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.

Тільки при наявності торгового патенту можливо займатися наступними видами підприємницької діяльності:

- торговельною діяльністю;

- діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою;

- діяльністю у сфері грального бізнесу;

- діяльністю з надання побутових послуг.

Перелік видів діяльності, які підлягають патентуванню, є вичерпним.

Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню згідно Закону “Про патентування...”, є:

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

- юридичні особи.

- їх відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення тощо).

Тобто, торговий патент повинен мати кожен пункт продажу товарів (торгова точка): магазин, кіоск, палатка, автомагазин, розвозка, лоток, прилавок, їдальня, ресторан, кафе, баз та ін.

Дія Закону “Про патентування...” не розповсюджується на торговельну діяльність та діяльність по наданню побутових послуг:

Підприємств і організацій Укркоопспілки, військової торгівлі, аптек, що знаходяться у державній власності, а для торгово виробничих підприємств відділів робітничого постачання тільки для тих, які знаходяться в селах, селищах та містах районного підпорядкування.

Суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:

- здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків в межах ринку і сплачують ринковий збір;

- сплачують податок на промисел;

- здійснюють продаж вирощених на особистому підсобному господарстві або ділянках продукцію рослинництва, тваринництва, бджільництва, як у живому вигляді так і у вигляді первинної переробки;

- сплачують державне мито за нотаріальне засвідчення договорів відчуження власного майна (не частіше одного разу на рік);

- сплачують фіксований податок.

Суб'єкти підприємницької діяльності, створені громадськими організаціями інвалідів (які мають податкові пільги) та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.

Без придбання торгового патенту мають право здійснювати торговельну діяльність суб'єкти, які здійснюють продаж виключно товарами вітчизняного виробництва, згідно переліку, встановленого Законом “Про патентування...”: хліб та хлібобулочні вироби; борошно; сіль, цукор, олія соняшникова та кукурудзяна; молоко та молочна продукція та ін. [4]

Види торгового патенту:

- звичайний торговий патент.

- пільговий торговий патент - патент, який видається суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю виключно товарами вітчизняного виробництва вказаними у Законі “Про патентування...”: поштові марки, конверти, періодичні видання, проїзні квитки, товари народних промислів, готові лікарські засоби, вугілля, дрова, мило господарське, сірники, насіння овочевих культур та квітів і ін. Крім цього пільговий торговий патент видається підприємцям, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців. У пільговому патенті обов'язково дається перелік товарів, якими здійснюється торгівля. Вартість пільгового торгового патенту 25 грн. на весь термін дії патенту:

- короткостроковий торговий патент - на строк від 1 до 15 днів. Його необхідно придбати для торгівлі на ярмарках, виставках-продажах та інших короткострокових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товару. Вартість короткострокового торгового патенту за один день торгівлі 10 грн.

- спеціальний торговий патент - державне свідоцтво, яке засвідчує право на особливий порядок оподаткування. Такий патент мають право придбати торговці, які здійснюють торговельну діяльність в одному приміщенні, будівлі або його частині, окрім ринків, при умові, що всі суб'єкти підприємницької діяльності придбають спеціальні торгові патенти. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент не сплачує деякі види податків та зборів: на додану вартість, на доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств, комунальний збір, ринковий збір та деякі інші.

Юридичні особи, які придбали спеціальний торговий патент ведуть бухгалтерський облік відповідно до існуючого законодавства, а фізичні особи - вести книгу обліку доходів і витрат у порядку встановленому центральним податковим органом.

Фізичні особи, які займаються виключно такими видами підприємницької діяльності, які вказані в патенті, звільняються від обов'язку подання декларації як суб'єкти підприємницької діяльності і подають декларації про свої доходи як громадяни, які не займаються підприємницькою діяльністю.

Торговий патент видається за плату суб'єктами торговельної діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням пункту продажу товару, а ті, що здійснюють торгівлю через пересувну мережу - за місцем реєстрації.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, в якій повинні містити такі реквізити:

- найменування суб'єкту підприємницької діяльності;

- юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності;

- для структурного підрозділу - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного підрозділу;

- вид діяльності;

- найменування документу про сплату вартості торгового патенту.

Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про захист прав споживачів” від 12.05.91

2. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1.06.2000

3. Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.96

4. Попов А.А. „Торговое право”. - Харьков, „РА-Каравелла”, 2007.

5. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под редакцией Саниахметовой Н.А. - Харьков.:”Одиссей”,2007. - 560с.

6. Хозяйственное право: Учебник для вузов/ Под редакциєй Мамутова В.К. - К.: Юринком Интет, 2007.

7. Т.В., Шингур И.М. - К.: Редакция газеты „Бухгалтерия. Налоги. Бизнес”, 2002. - 240с.

8. Единый налог. Нормативно-правовая база./ Энциклопедия бухгалтера и экономиста. Приложение. Сентябрь 2001. - Харьков, ООО Центр „Консульт”, 2007

9. Захист прав споживачів. Збірник документів. (З можливістю копіювання). - К.: СПЛАЙН, 2007. - 80 с.

10. Новиков С. Выездная торговля: Правила и организация выездной торговки. - Харьков, ООО Центр „Консульт”, 2002