Міністерство освіти і науки України

Донецька державна академія управління

Кафедра правознавства

Курсова робота

з дисципліни: «Теорія держави і права»

на тему: «Виконавчі органи України та США»

виконала: студентка 1 курсу

групи П-03-1

перевірила: к.ю.н., доцент

Мізіліна Л.Ю



Зміст

• Вступ
• 1. Поняття виконавчої влади
• 2. Порівняльна характеристика функцій та компетенцій вищих органів виконавчої влади:Україна та США
• 2.1 Вищі органи виконавчої влади України
• 2.2 Вищі органи виконавчої влади США
• ВИСНОВОК
• Література


Вступ

Термін "виконавча влада" за часи радянської влади був фактично вилучений з наукового, зокрема конституційно-правового, обігу. Тоді домінувала теорія про поєднання у радах законодавчої і виконавчої влади. За весь період радянської влади так і не було сформовано справжньої нормативно-правової бази, яка б організаційно-функціонально закріплювала статус виконавчого апарату рад (оскільки сутня характеристика цих органів взагалі не була з'ясована). На жаль, до цього часу не розроблений і не розглянутий закон про виконавчу владу, незважаючи на те, що це питання давно поставлено на порядок денний.

З позицій науки конституційного права виконавча влада -- це система органів державного управління (уряд, міністерства тощо), тобто система виконавчо-розпорядчих органів.

Проте сутність категорії виконавчої влади не зводиться до визначення конкретних суб'єктів діяльності з реалізації державної влади.

Привабливішим є підхід, з позицій якого сутність виконавчої влади бачиться у тому, що це "правозастосовна влада". Хоч, на наш погляд, і таке розуміння не розкриває у повному обсязі сутності цієї форми державної влади. Виконавча влада, як реальна категорія, має розкриватися через з'ясування основних рис державної влади в цілому.

Держава реально сприймається через іманентну їй владу, владні волевиявлення. Виразниками таких волевиявлень згідно зі ст. 6 Конституції України є органи різних гілок державної влади. Ці органи об'єднує саме влада, а в державно-правовому плані їх об'єднують державно-владні повноваження. Останні досить різнорідні, саме тому вони здійснюються не одним, а багатьма різними за своїм функціональним призначенням органами. Можливі тут суперечності, що державна влада єдина, а виразники її різні (законодавча, виконавча та судова влада), знімаються закріпленням у Конституції принципу "розподілу влад". Законодавча влада в нашій державі ще тільки проходить процес становлення. Не склалася до цього часу й стала система судової влади.

А от виконавча влада досить розвинута. Це пояснюються тим, що організація і діяльність цієї влади базуються на єдиних для будь-якої країни принципах соціального управління.



1. Поняття виконавчої влади

Виконавча влада -- влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву -- Ради або Кабінети міністрів. У Швейцарії, наприклад, -- це Федеративна Рада, в Італії -- Рада Міністрів, у Японії -- Кабінет. Очолює уряд його глава. Як правило, це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції). Або -- голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (ФРН), державний міністр (Норвегія).

У президентських республіках (США), де ця посада відсутня, главою уряду є безпосередньо президент. Разом із главою уряду до його складу входять заступник (віце-прем'єр), міністри, що очолюють окремі міністерства.

Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Проте виконавча влада не вичерпується одним лише «виконанням законів». Вона покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядничу діяльність. У цих цілях з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, розпорядження та ін.), що мають підзаконний характер.

Таким чином, призначення органів виконавчої влади -- управління, що охоплює:

* виконавчу діяльність -- здійснення тих рішень, що прийняті органами законодавчої влади;

* розпорядчу діяльність -- здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави (на відміну від законодавчої і судової), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо. Це створює основу для можливої узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органами. Тут важливі діючі механізми «стримувань і противаг» як із боку законодавчої (через розвинуте законодавство і контроль), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).

На сучасному етапі розбудови Української держави існують: державне управління, успадковане від колишнього СРСР, і виконавча влада, проголошена Конституцією України.

Виконавча влада -- влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Виконавча влада і державне управління є "статикою" і "динамікою" управлінської сфери діяльності держави.

Ефективність діяльності державної влади залежить від узгодженості її складових. Тому державне управління в Україні має бути реформованим, вивільненим від адміністративно-командних методів минулого, а виконавча влада -- не лише декларованою, а й побудованою відповідно до Конституції України.

Розподіл влад, як відомо, сприяє вдосконаленню механізму реалізації влади, забезпечує реальний, а не формальний розподіл функцій по керівництву суспільством. Фундаментальне значення в управлінні мають такі складові: рішення, його реалізація (виконання), контроль (нагляд) за здійсненням рішення (включаючи, в першу чергу, охоронну функцію). Закладена у цій схемі логіка досить очевидна.

Очевидним є й те, що єдина державна влада здійснюється у законодавчій, виконавчій і судовій формах. Однак не є очевидним те, що кожна з цих форм, як доводить теорія розподілу влад, повинна бути незалежною. Звичайно, абсолютна незалежність гілок влади неможлива. Йдеться лише про їх відносну самостійність, оскільки багато питань вони вирішують разом.

У найбільш тісному зв'язку перебувають законодавча і виконавча влада. Аналіз Конституції України дає можливість зробити висновок, що представницька влада може втручатися у сферу діяльності виконавчої, а остання -- впливати на роботу Верховної Ради.

Очевидно оптимальне співвідношення цих влад слід шукати у співвідношенні основних форм їх діяльності. Представницька влада приймає закони, а виконавча виконує їх, тобто основні форми діяльності цих органів -- законодавча і виконавча. Крім того, кожна з гілок влади має й інші видові форми: установча і контрольна діяльність притаманні законодавчій владі, контрольна і правоохоронна форма роботи властиві владі виконавчій.

Що стосується місця виконавчої влади в системі єдиної державної влади, то воно визначається перш за все метою діяльності виконавчої влади -- забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.



2. Порівняльна характеристика функцій та компетенцій вищих органів виконавчої влади:Україна та США

2.1 Вищі органи виконавчої влади України

Органами виконавчої влади України є Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації. Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, він спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

До складу Кабінету Міністрів входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

Члени Кабінету Міністрів не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у неробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Прем'єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою.

Кабінет Міністрів має значне коло функцій і повноважень. Відповідно до цього він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснює внутрішню політику держави, виконує Конституцію і закони України, акти Президента України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Центральну групу повноважень Кабінету Міністрів становлять повноваження у бюджетно-фінансовій сфері та у сфері державного програмування розвитку України. Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Він розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає парламенту України звіт про його виконання; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного і культурного розвитку України.

Багатосторонніми є повноваження Кабінету Міністрів також у майновій сфері. Він, зокрема, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності тощо.

Кабінет Міністрів здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Здійснюючи свої функції і повноваження, Кабінет Міністрів видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр.

Кабінет Міністрів складає повноваження перед новообраним парламентом. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів України також має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

Центральними органами виконавчої влади в Україні є міністерства, державні комітети та відомства. Вони здійснюють керівництво дорученими ним сферами суспільного життя, несуть відповідальність за їх розвиток і в межах своїх повноважень видають акти, організовують і контролюють їх виконання. Вони видають накази, інструкції, директиви, настанови, статути, правила, рішення колегій. Ці нормативно-правові акти підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Міністерства - це такі центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво дорученими ним сферами управління (охорона здоров'я, освіта, промисловість, транспорт, внутрішні справи, оборона та ін.). Міністерства утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України. Очолює міністерство міністр, який відповідає за стан справ у міністерстві. У нього є заступники. Міністерство складається з управлінь, відділів та інших підрозділів, які керують підлеглими їм підприємствами, установами, організаціями.

У міністерствах є колегії - дорадчі органи, до яких входять: заступник міністра, керівники основних підрозділів міністерств, спеціалісти та вчені. На засіданнях колегії обговорюються основні питання діяльності міністерства. Рішення колегії проводиться в життя наказом міністра, який її очолює. Міністерства координують діяльність державних підприємств і організацій у відповідній галузі, забезпечують державні підприємства у виконанні ними завдань; розробляють державні програми, формують і розміщують державні завдання, контролюють їх виконання. Крім випадків, передбачених законом, міністерства не мають право втручатися у господарську та іншу діяльність підприємств і організацій.

Основною правовою формою діяльності міністерств є накази, розпорядження, інструкції, положення, вказівки міністра.

Державні комітети - це центральні органи, які здійснюють міжгалузеве управління у певній сфері. В окремих випадках Державні комітети здійснюють галузеве управління (наприклад, Державний комітет України по стандартизації, метрології, сертифікації; Державний комітет України у справах захисту споживачів та інші). Державні комітети утворюються Кабінетом Міністрів України. Кожен з таких комітетів очолює голова, який має заступників. В окремих комітетах утворюються колегії, науково-технічні, експертні ради. Голови державних комітетів видають постанови, розпорядження, інструкції та інші акти.

Відомства - це центральні органи управління, які здійснюють галузеве або міжгалузеве управління. Вони утворюються Кабінетом Міністрів України у галузях народного господарства, в разі необхідності в соціально-культурній та адміністративно-політичній діяльності. Серед відомств є комітети (Державний комітет України по земельних ресурсах), головні управління (Головне архівне управління), служби (Митна служба України), фонди (Фонд соціального страхування), компанії (Держтелерадіокомпанія), ради (Рада у справах релігії), державні інспекції (Головна державна інспекція з карантину рослин України), комісії (Вища атестаційна комісія), агентства (Національне космічне агентство).

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови державних адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації також підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

У взаємовідносинах місцевих державних адміністрацій з відповідними радами важливим положенням є те, що обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Найважливішими функціями і повноваженнями місцевих державних адміністрацій є забезпечення: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законності і правопорядку; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля та інших програм; підготовки та виконання відповідних обласних і районних бюджетів, звітів про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодії з органами місцевого самоврядування; реалізації інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Керівники місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

2.2 Вищі органи виконавчої влади США

В основу формування Урядової влади США покладено принцип поділу влади. Згідно з цим принципом, законодавча влада належить конгреси, виконавчої Тельна - президентові, судова - Верховному і ніжчестоящім федеральним судам.

За конституцією, всі три гілки влади формуються різним чином. Конгрес обирається безпосередньо населенням, президент - колегією вибірників, Верховний суд - спільно президентом і сенатом. Різні терміни їх повноважень. Представники обираються на два, сенатори - на шість, президент - на чотири роки; федеральні судді перебувають на посаді довічно.

За логікою Конституції, такий порядок формування повинен був закритий-пити незалежне становище кожної з трьох гілок влади і затвердити за ними у визначених і жорстко окреслених рамках відповідну функціональну компетенцію. Однак розвиток пішов іншим шляхом. У самій Конституції були закладені норми, що трансформують традиційну схему поділу влади. У подальшому вони були наповнені новим змістом, що змінив ту модель, яка представлялася "батькам-засновникам". Це стосується як сфер діяльності, так і форм взаємин трьох гілок влади.

Власне, в даний час не може йти мови про будь-яке абсолютному поділі влади або про чіткий поділ їх компетенції. Конгрес втратив виключне право законодательствовать. За президентом і багатьма відомствами закріплене право на прийняття нормотворчих актів. Воно виводиться або з властивих президенту повноважень, або делегується самим конгресом.

Не залишається недоторканною і сфера функціональної діяльності виконавчої влади. Так, наприклад, суди мають право видавати накази, які зобов'язують адміністративні органи виконати або утриматися від виконання тих чи інших дій. У свою чергу, конгрес, беручи резолюції або приватні біллі, здійснює в деякій мірі функції управління та розпорядження відносно як підлеглих, так і не підпорядкованих йому органів та осіб.

Подібне переплетення функцій служить меті більш повного пристосування механізму урядової влади до завдань і вимог, які поставлені розвитком суспільства.

І все ж таки більш докладно необхідно зупинитися на діяльності Президента США, так як виконавча влада згідно з Конституцією, належить йому.

Виконавча влада надана Президенту в особистій якості. У Конституції нічого не говориться про будь-яке колегіальному уряді або хоча б про структуру органів виконавчої влади. Президент незалежний, він не підзвітний Конгресу, непідконтрольний йому і несе відповідальність тільки перед народом, від якого він отримав свій мандат. Його повноваження закріплені в досить широкому обсязі, але без строгих меж, що і сприяло їх неухильного фактичного зростанням. У той же час президентська влада не переросла в особисте диктатуру, оскільки вона завжди стримувалася певними повноваженнями Конгресу і Верховного суду.

Конституційні повноваження Президента можуть бути систематизовані за такими основними групами:

* Представницькі функції;

* Участь у законодавчому процесі;

* Військові повноваження;

* Зовнішньополітичні повноваження;

* Призначення вищих посадових осіб;

* Надзвичайний стан.

Здійснюючи свої повноваження, Президент видає різні правові акти. Основні з цих актів мають нормативним характером, багато в чому нагадує законодавчі акти Конгресу. Примусова сила таких актів випливає з конституційного обов'язку Президента піклуватися про те, щоб закони виконувалися сумлінно.

Друга особа в державі - Віце-президент. Він обирається разом з Президентом. Його конституційний обов'язок полягає в тому, що він головує в Сенаті і заміщає Президента, коли ця посада виявляється вакантною.

Віце-президент працює під безпосереднім керівництвом Президента, отримуючи від нього різні доручення, зазвичай пов'язані з головуванням у різного роду комісіях.

Система органів виконавчої влади, зазвичай іменована адміністрацією Президента, включає три ланки: кабінет і департаменти, виконавчий апарат Президента, виконавчі агентства.

Кабінет являє собою дорадчий орган при Президентові, який скликається і обговорює питання за особистим його розсуд. Кабінет не приймає ніяких правових актів і не публікує своїх протоколів, всі його рішення, якщо вони приймаються, оформляються актами Президента. З відходом Президента у відставку припиняє своє існування і кабінет.

Сутність Виконавчого апарату Президента полягає у наданні допомоги Президенту у зв'язках з громадськістю, Конгресом і пресою, визначенні бюджетної політики і координуванні позиції органів виконавчої влади перед Конгресом.

Виконавчі агентства. Їх керівники призначаються Президентом за згодою Сенату. Деякі агентства при цьому формально Президенту не підкоряються, а підзвітні Конгресу.

До найбільш значних агентствам відносяться: Національне управління трудових відносин, Інформаційне агентство, Агентство національної безпеки.



ВИСНОВОК

У сучасних умовах за конституціям різних країн виконавччва влада належить або главі держави і уряду (Ради, Кабінету міністрів) як в Україні, або тільки чолі державної ства, президентові, як у США. Ними виконавча влада делегується органам та посадовим особам нижчого рангу.

Згідно американської Конституції, "виконавча влада здійснюється президентом Сполучених Штатів Америки". Президент займає вище місце в системі державних органів США. Він глава держави і одноосібний носій виконавчої влади, глава збройних сил і вищий керівник федерального адміністративного апарату. Йому належать широкі вказане права і цілий ряд інших прав і привілеїв.

Забезпеченням незалежності виконавчої влади, носієм якої є президент, служить особливий порядок його обрання. Пост глави держави в США заміщається шляхом загальних виборів, участь у цьому процесі конгресу може бути пов'язане тільки з особливими, з ряду геть що виходять обставинами.

Президентські вибори в США завжди проводяться в заздалегідь обумовлений день - в перший вівторок після першого понеділка листопада місяця кожного високосного року. Це дозволяє уникнути спеціального призначення дати виборів з боку будь-яких органів і в той же час дуже точно визначає термін президентських повноважень - чотири роки.

Загальні умови участі виборців у голосування ті ж, що і при парламентських виборах. Однак процедура проведення голосування і визначення результатів інша.

У разі заміщення глави держави пост президента США займає віце-президент, який стає повноправним главою держави без будь-яких обмежень на весь період до закінчення терміну повноважень минулого президента і проведення нових чергових виборів.

Цілям запобігання влади президента служить обмеження можливості переобрання однієї особи на посаду глави держави двома термінами.

Президент США має великими повноваженнями.

Що стосується України, то державна влада нерозривно пов'язана з політичною владою. Конкретно цей зв'язок виявляється у соціальна-політичній функції виконавчої влади, яка спрямовує владно-політичну та владно-адміністративну діяльність усієї системи виконавчих органів на чітке і неухильне виконання законів та інших нормативно-правових актів і безпосереднє керівництво об'єктами управління.

На підставі соціально-політичної функції розкривається зміст наступної важливої функції виконавчої влади -- правозастосовної, яка являє собою систему дій, що мають яскраво виражений організаційний аспект. Право застосовна діяльність полягає у розробці і фактичному здійсненні організаційних заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити втілення приписів правових норм у життя.Правоохоронна функція виконавчої влади забезпечує хід реалізації правозастосовної діяльності і належну поведінку всіх учасників керованих процесів.

Суб'єктами виконавчої влади в Україні, які здійснюють перелічені функції, є: органи загальної компетенції -- вищі органи у системі органів виконавчої влади; органи спеціальної компетенції -- центральні органи державної виконавчої влади; місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності суб'єкти виконавчої влади утворюють єдину систему органів.

Виконавчій владі та системі її органів присвячено розділ VI Конституції "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади".

Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів виконавчої влади; їх спільною діяльністю. У межах цієї системи визначається порядок формування окремих її елементів.

Очолює систему Кабінет Міністрів України -- вищий орган виконавчої влади. Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України. Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.

Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.

Згідно з ч. 12 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади.

Загальні основи компетенції та функції Кабінету Міністрів України визначені у ст. 116 Конституції України, а в повному обсязі -- в Законі України "Про Кабінет Міністрів України".

Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.

Компетенція місцевих державних адміністрацій визначена у ст. 119 Конституції України та Законі України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.

У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.

Дослідження конституційного статусу виконавчої влади в Україні є вкрай важливим і необхідним завданням і на перспективу.



Література

1. Конституція України: Офіц.текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч.посібник/ Авт.-упоряд. М.І.Хавронюк.- К.: Парламент.вид-во: 1999.-544с.-(Законодавтсво: нормат. док. та комент.).

2. Постанова Верховної Ради України “ Про Уряд України” 21.09.1993.// Голос Украины.-1993.- 23 сентября.

3. Указ Презідента України “Концепція Адміністративної реформи в Україні” 22.07.1998// Урядовий кур\'єр.-1998.- 30 липня.

4. Закон України “Про місцеві державні адмінистрації” 9.04.1999.// Голос Украины 1999.- 12 мая№84.

5.Указ Президента України “ Про систему центральних органів виконавчої влади” 15.12.1999.// Голос Украины.-1999.-18 декабря.

6. Указ Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади»15.12.1999.//Урядовий кур*єр.-1999.-17 грудня.-№237.

7. Указ Президента України “ Про склад Кабінету Міністрів України” 15.12.1999.// Урядовий кур\'єр.-1999.-17 грудня.

8. Указ Президента України “Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні” 29.05.2001.// Урядовий кур*єр.-2001.- 31 травня.- № 95.

9. Чиркин В.Е. "Элементы сравнительного госдарствоведения"; Москва, 1994

10."Врядування у Сполучених Штатах: нарис", Інформаційне Агентство США (ЮСІА)