Федерація як форма державного устрою

Характерні риси держави, основні елементи її форми, сутність відповідного устрою. Особливості та принципи укладу федерації. Конфедерація, співдружність та імперія як похідні форми федеративного устрою. Ідея федералізму в розвитку української державності.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.08.2010
Размер файла 51,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України 25.1.1919 знову схвалив об'єднання України з РРФСР «на засадах радянської федерації». Це підтверджено окремим договором та іншими законодавчими актами в червні 1919 й пізніше. Не зважаючи на «федеративний зв'язок» радянських республік, Російська Комуністична Партія (більшовиків) залишилася централізованою з одним ЦК, а партії окремих республік діяли на правах обласних організацій.

Офіційно визначалися взаємини між РРФСР й іншими республіками, в тому числі й УРСР, в 1918 -- 23 як федеративні, базовані на політичному, економічному, військовому і дипломатичному союзі, проте в дійсності їх можна уважати лише як квазіфедеративні. Роллю спільних федеральних органів виконували державні органи однієї держави (несиметричні відносини між членами федерації); не було жадних гарантій для «суверенних» прав складових республік; їх взаємини базувалися то на договірних засадах, то на де-факто втручанні РРФСР у справи інших радянських республік. Сучасні правники кваліфікують взаємини між РРФСР й іншими радянськими республіками як «федеративні», однак цей погляд не був загальноприйнятий у 1920-их pp. M. Рейхель, А. Малицький, Н. Палієнко, Д. Магеровський, Є. Коровін взаємини між радянськими республіками в 1919 -- 23 pp. вважали конфедеральними. Дехто з західних авторів також поділяє цей погляд (В. Ґсовскі), у тому числі й деякі українські правники на еміграції (Б. Галайчук, О. Юрченко, Р. Якемчук).

Під час творення СРСР була тенденція включити досі формально «незалежні» рад. республіки до РРФСР шляхом так званої автономії (Й. Сталін та ін.). Представники деяких союзних республік (України та Грузії), зокрема X. Раковський, М Скрипник, В. Затонський, Мдівані, Цівцівадзе й інші, воліли конфедеративний зв'язок із залишенням найширших прав національним республікам. Між двома крайностями Ленін своїм авторитетом вирішив дискусію на користь федерації, яку утворено у майже класичній формі щодо структури. Нову федерацію створено на підставі союзного договору 30.12.1922, згодом конституції, за якою об'єднувалися складові держави (РРФСР й деякі ін.) та унітарні. У зв'язку з цим, деякі радянські автори розглядають два типи радянського федералізму: державні з'єднання вищого типу (СРСР) і нижчого (РРФСР та деякі інші республіки) -- тільки з автономними формаціями. До цих належала в 1924 -- 40 й УРСР, маючи у своєму складі Молдавську АРСР [8].

Конституції СРСР (1924, 1936) та УРСР (1925, 1929 і 1937) були побудовані на принципі формальної федерації, а фактично СРСР став централізованою державою. Цей останній аспект радянської державності зміцнює факт, що ніде немає гарантії республіканських прав, які поступово і без формального конституційного процесу узурпувалися центральними органами. Через постійну тенденцію до централізації влади й довільну заміну республіканських органів союзними деякі західні дослідники заперечують федеративну природу СРСР (Лівінґстон, Маврах, Файнер, Аспатурян). Більшість авторів, у тому числі й українські, погоджуються, що йдеться тут про спеціальний тип федерації (радянська федерація) з тенденцією до де-факто унітарної держави при збереженні інституційно-функціональних федеральних форм. Цього процесу не змінили дві спроби поширення прав союзних республік (1944 -- надання республікам зовнішньо-політічних компетенцій і деяких прерогатив у військовій діяльності, а 1956 -- 59 -- поширення економічних прав), бо їх фактично не здійснено. Останніми часами триває далі процес «відфедералізування» СССР, хоч номінально конституція 1977 підтвердила принцип й інституції федерації. Під час обговорення проекту нової конституції СССР дехто висловлювався за поступове відживання федерації (П. Семьонов, Д. Златопольський), що узгоджується з ідеєю «злиття націй». Разом з тим за продовження федеративного принципу висловлювалися Куличенко, С. Якубовська, Г. Александренко та ін. На характер цієї дискусії й майбутнє радянської федерації здійснили вплив еволюція національної політики КПСС, а також після 22 з'їзду концепція так званого «радянського народу». Після розпаду СРСР по шляху федералізму пішла РФ, яка сьогодні вже досить активно обговорює ідею створення федерації з Республікою Білорусь.

Висновки

Держава - це колективний феномен, що існує в конкретному просторово-тимчасовому контексті. Просторово - часовий характер держави обумовлюється тим фактом, що юридичний порядок діє на конкретній території в конкретний час. Юридичний порядок визначеної держави діє не вічно і не у всіх державах. Його застосовність звужена до даної території протягом даного періоду.

Форма держави - це її устрій, що виражається в характері політичних взаємин між людьми, між людьми і державою, між державою і людьми в процесі управління ними (політичний режим), у способах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

Форма держави -- це спосіб або порядок організації та здійснення державної влади. Поняття "форма держави" включає до себе три взаємозв'язаних елементи: форму державного правління, форму державного устрою і форму державного (політичного) режиму.

Виділяють такі форми державного устрою

Унітарна держава

-- проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав

Федерація

-- складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права

Федерація -- союзна держава, до складу якої входять державні утворення -- субґєкти федерації.

Субґєкти федерації мають суверенітет, зберігають відносну самостійність. Основні ознаки федерації: єдина територія і збройні сили, спільні митниця, грошова і податкова системи, загальна конституція за наявності конституцій субґєктів федерації, спільний уряд, єдине законодавство і громадянство (подвійне -- для субґєктів федерації). Проте субґєкти федерації правомочні приймати законодавчі акти в межах своєї компетенції, створювати власну правову й судову систему. Однак субґєкти федерації не можуть бути повністю незалежними у внутрішній і зовнішній політиці. Вони добровільно делегують центральним органам федерації частину своїх повноважень. У разі порушення федеральної конституції центральна влада вправі вжити щодо них примусові заходи. Субґєкти федерації не володіють правом сецесії (виходу із федерального союзу). У світі 20 федеративних держав (штати -- у США, Мексиці, Бразилії, Венесуелі, Австралії, Індії, Малайзії та ін.; землі -- у Німеччині, Австрії; кантони і напівкантони -- у Швейцарії; провінції -- в Аргентині, Канаді).

Конфедерація (лат. confederatio -- спілка, обґєднання) -- союз суверенних держав, які зберігають незалежність і обґєднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій.

За конфедерації існує центральний керівний орган, якому надані чітко визначені повноваження. Його рішення приймаються і здійснюються тільки за згодою всіх держав, що входять до складу конфедерації. При цьому, звичайно, не існує єдиної території і громадянства, спільної податкової і правової системи тощо. Правовою основою конфедерації є союзний договір, тоді як для федерації -- конституція. Кошти конфедерації складаються із внесків її субґєктів. Це нетривка форма державного обґєднання. Вона передує виникненню федерації або розпаду на самостійні держави. Нині конфедерацій у світі не існує. У минулому конфедеративним був устрій у США (1776--1787), Швейцарії (до 1848), Німецький союз (1815--1867). Щоправда, термін "конфедерація" вживається в назвах швейцарської і канадської держав, але це не змінює природи їх федерального устрою.

Заслуговує на увагу особлива форма об'єднання держав, іменована співдружністю (СНД, Британська Співдружність націй, Європейська Співдружність у Західній Європі). Це є дуже рідкісне, ще аморфніше за конфедерацію, але, однак, організаційно оформлене об'єднання держав, які виступають як асоційовані учасники при збереженні ними повного суверенітету і незалежності. В основу співдружності, як і при конфедерації, покладені міждержавний договір, статут, декларація, угоди, інші юридичні акти. Цілі, висунуті при створенні співдружності, можуть бути найрізноманітні -- економічні, культурні та ін.

Імперія - складна держава, створена насильницьким шляхом. Ступінь залежності складових частин імперії буває різною. У минулому вхідні в імперію утворення при нерозвиненості транспортних засобів і засобів зв'язки мало стикалися з імперською владою. У Новий час, особливо в ХХ столітті, становище, зрозуміло, істотно міняється.

Деякі державознавці прийшли до висновку, що в складових частин імперії ніколи не було єдиного державно - правового статусу.

Імперія -- це така складна і велика держава, яка об'єднує інші держави або народи в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на насильстві, на державному примусі. Коли зникає примус, імперія розпадається. Наприклад, Римська імперія, імперія Олександра Македонського, Російська імперія.

Список використаної літератури

1. Алексеев С.С. Государство и право. М.: Юридическая литература, 1996.

2. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. - М.: Инфра-М: Форум, 2000. -486, с.

3. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -671 с.

4. Бостан С.К. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -503 с.

5. Гавpилов H.И. Меpа госудаpственности демокpатического госудаpства.- К.: Hаук. думка, 1997.

6. Государство и право в развивающихся странах. Источники права. Сб.ст - М. 2005

7. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія/ За ред. В.Д. Гончаренко; - К.: Видавничий дім, 2002. -714 с.

8. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. -- Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954--1989.

9. Коваленко А.И. Теория государства и права. М., 2004.

10. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. /отв. ред. Б.А. Страшун, т. 1-2 [Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будагова А.Ш. и др.]; М.:БЕК, 1996

11. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник/ К 65 М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. -- 2-е вид., допов. і псрероб, -- К.: Юрінком Інтер, 2004.

12. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник/ К 65 М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. -- 2-е вид., допов. і псрероб, -- К.: Юрінком Інтер, 2004.

13. Котюк В.О. Основи деpжави і пpава: [Hавч. посібник для студентів юpид. вузів та фак.]/ [Відп.pед. Боpис І.Д.].- К.:ВEHТУРІ, 2005.

14. Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Василь Лісничий. - К.: Професіонал, 2004. -335, с.

15. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2004. -615, с.

16. Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. - М.: Юрист, 2007. -349, с.

17. Омельченко І.К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2000. -132, с.

18. Основи держави і права: Hавч. посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид. закладів/Спілка юристів України; С.Д. Гусаpєв, А.М. Колодій, Л.В. Кpавченко. - К.: Юpінфоpм, 2005.

19. Основы государства и права./Под редакцией проф. Кошарова В.В./- Х., 1994 .

20. Рубаник В.Є. Лекції з історії держави та права зарубіжних країн: Навч. посібник,. - Х.: Консум, 2003. -527 с.

21. Рябов С.Г. Політологічна теоpія деpжави: [Hавч. посібник для студентів гуманіт. фак. вищ. навч.закладів]/ [Ред. Hедашківський В.П.]. - К.: ТАHДEМ, 1996.

22. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. -Х.: Право, 2001. -415, с.

23. Теорія держави і права (под ред. В.В. Копейчикова). Київ: Юрінком. - 1997.

24. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. -К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000: Магнолія плюс, 2003. - 474 с.

25. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вуз.: У 2 т./ За ред. В.Д. Гончаренка. -К.: Ін Юре, 1998

26. Хропанюк В.Н. Теория государства и права - М. ЮНИТИ 2003

27. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. - М.,1993

28. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. -М.: Юристь, 2005. - 669 с.

29. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. -К.: Програма Л, 1995 .

30. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак. -К.: Вентурі, 2007. -303 с.

31. Шостенко І.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник; -К.: МАУП, 2003. -101, с.

32. Шульженко Ф.П., Hаум М.Ю. Істоpія вчень пpо деpжаву і пpаво: Куpс лекцій/ Hац. пед. ун-т ім.М. П.Дpагоманова; За заг.pед. Копєйчикова В.В.- К.: Юpінком Інтеp, 1997.


Подобные документы

  • Сутність поняття "форма держави". Форми державного правління. Форми державного устрою. Особливості форми української державності. Основні етапи розвитку української державності. Концепція української державності у вітчизняній політичній думці.

    курсовая работа [33,1 K], добавлен 10.04.2007

  • Сутність держави та її призначення. Поняття і види форм державного устрою в зарубіжних країнах. Унітарна держава. Федерація як одна з форм державного устрою. Принципи устрою федерації. Конфедерація. Співдружність як одна з форм державного устрою.

    контрольная работа [31,7 K], добавлен 22.01.2008

  • Розподіл державної влади і суверенітету між складовими частинами країни. Визначення поняття форми і видів устрою зарубіжних країн: унітарної і автономної держави та державних об'єднаннь. Характерні риси та суб'єкти конфедерацій та квазіконфедерацій.

    реферат [29,5 K], добавлен 17.10.2010

  • Форми державного устрою. Основні ознаки унітарної держави. Юридичні ознаки союзної федерації та федерації, заснованої на автономії. Особливості конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя у складі України.

    курсовая работа [51,4 K], добавлен 19.02.2011

  • Поняття форми держави, її структура. Форма правління: монархія, республіка, їхні види, тенденції розвитку. Державний устрій: унітаризм, федерація, конфедерація. культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійного світобачення.

    контрольная работа [50,4 K], добавлен 05.12.2003

  • Поняття і структура форми держави - складного суспільного явища, що містить у собі три взаємозалежних елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму. Унітарна, федеративна держава і конфедерація, як форми політичних режимів.

    курсовая работа [46,2 K], добавлен 14.01.2011

  • Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління. Форма державного правління. Класифікація форм державного устрою. Види форм державного (політичного) режиму. Демократичний, тоталітарний режим.

    контрольная работа [22,5 K], добавлен 21.09.2007

  • Сутність, основні ознаки та функції держави. Основні концепції її походження. Вищі органи сучасної держави. Поділ державної влади у демократичних суспільствах функціонування. Порядок формування парламентів. Форми державного правління та державного устрою.

    реферат [55,8 K], добавлен 31.03.2009

  • Поняття, ознаки, основні теорії походження та історичні типи держави. Форми державного правління, устрою та режиму. Поняття та класифікація основних прав, свобод і обов’язків людини. Види правових систем сучасності. Принципи юридичної відповідальності.

    шпаргалка [59,3 K], добавлен 11.04.2014

  • Дослідження форми держави на прикладі України, її складових частин: форм правління, державних устрою та режиму. Президентсько-парламентська форма. Унітарна держава, демократія як політичний режим. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 27.09.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.