У свою чергу, вплив держави на партії, інші об'єднання громадян проявляється, зокрема, у тім, що воно

розробляє загальнообов'язкові "правила гри" суб'єктів політичної системи, тобто встановлює юридичні норми, що визначають порядок їхньої легалізації, подальшої легальної діяльності;

· реєструє об'єднання громадян;

· охороняє права об'єднань громадян (суд, прокуратура й ін.);

· контролює законність їхньої діяльності;

· сприяє реалізації деяких рішень недержавних об'єднань громадян, неисполняемых відповідними суб'єктами права добровільно (наприклад, рішень КТС по трудових спорах).

Висновки і пропозиції

Політична партія -- це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верст-ви, верств, яка виражає їхні інтереси.

Політичні партії іноді виражають не лише класові, а й інші інтереси, приміром, національні. Партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат (виборців, які голосують за неї). Основний зміст діяльності будь-якої політичної партії -- здобути політичну владу в державі та реалізовувати свої про-грамні цілі -- економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Свої програмні цілі політичні партії проводять у життя через ідейно-політичну, організаційну, пропагандистську, державну (коли оволодівають державною владою) діяльність, виробляю-чи стратегію й тактику своєї поведінки на різних історичних етапах розвитку і за різних політичних умов.

Функції партій:

1. Представництво інтересів.

2. Комунікативна функція.

3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація.

4. Розробка політики та здійснення політичного курсу.

5. Функції соціальної інтеграції.

У сучасному демократичному суспільстві головним засобом реалізації відповідальності держави перед громадянським суспільством є вибори. Основним різновидом політичної відповідальності є конституційно-правова (за формою, наприклад, уряду -- перед парламентом, парламенту -- перед президентом, президента -- перед парламентом), а в разі її настання передбачені й санкції. Приміром, відправлення парламентом уряду у відставку, розпуск парламенту президентом, усунення парламентом президента з поста в порядку імпічменту.

На парламентських виборах кандидати в депутати, політичні партії та виборчі блоки, що висувають списки кандидатів у депутати, пропонують виборцям свої передвиборні програми й беруть на себе відповідальність за їх виконання. Проте законодавством демократичних держав не передбачається застосування юридичних санкцій за нереалізацію обіцяного. Відповідальність депутатів, партій, блоків за виконання передвиборних програм може настати лише на наступних парламентських виборах. І значною мірою це залежить від того, за якою виборчою системою -- мажоритарною чи пропорційною -- вони відбуваються.

На сучасному етапі розвитку демократичного суспільства Україні не варто відмовлятися від пропорційної та повертатися до мажоритарної виборчої системи. Доцільно йти шляхом подальшого вдосконалення пропорційної системи.

По-перше, заборонити утворення виборчих блоків політичних партій, які сприяють дрібнопартійності в суспільстві та парламенті, стимулюють створення «кишенькових» партій для задоволення їхніми творцями власних інтересів, знижують рівень відповідальності влади перед народом.

По-друге, підвищити до 5 відсотків виборчий бар'єр для окремих партій; у разі збереження виборчих блоків політичних партій встановити для них підвищений виборчий бар'єр із урахуванням кількості партій у блоці.

По-третє, підвищити розмір грошової застави як умови участі партії у виборах, щоб обмежити використання виборів дрібними партіями, які не мають реальних шансів подолати виборчий бар'єр, для самореклами за кошти держбюджету.

По-четверте, удосконалити законодавство про політичні партії в напрямі обмеження дрібнопартійності.

Список використаної літератури

1. Закону України «Про політичні партії в Україні»

2. Політичні партії в Україні. Інформа ційно-довідкове видання. Київ: Центральна ви борча комісія, видавництво «Атіка», 2005. - 440 с.

3. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. - Київ: Юрінком Інтер, 2008. - 560 с.

4. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електораль на політика. Львів: ЦПД-Астролябія, 2005. - 366 с.

5. Конституции стран Европы. Т. 1-3. Москва: Норма. 2001.

6. Визначення і вимірювання демократії. Ред. Д. Бітем. - Львів: Літопис, 2005. - 317.

7. В.М. Піча „Політологія” навчальний посібник, Київ „Каравела”,1999р.

8. Абетка українського політика. - К., 2005

9. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К., 2005

10. Політологія: Академічний курс. - К., Освіта, 2007.