Державний та суспільний лад у Давньому Єгипті
Заселення території Єгипту в епоху палеоліту. Таємничі і грандіозні давньоєгипетські споруди – піраміди. Суспільно-політичний устрій і економічний лад Давнього Єгипту. Система релігійних уявлень як ключ до розуміння культури та державного устрою Єгипту.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 01.07.2010 |
| Размер файла | 20,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
7
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Кафедра Історії держави і права
(назва кафедри)
Контрольна робота
з дисципліни Історія держави і права зарубіжних країн
(назва навчальної дисципліни)
Тема: Державний та суспільний лад у Давньому Єгипті.
Виконав
студент 2 курсу ПЗ-09-3 групи
набір 2009 року
Дятлова Т.А.
Перевірив
Дніпропетровськ 2010
План
- Вступ
- Виникнення єгипетської держави
- Релігія
- Мистецтво
- Наукові знання
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Історія Давнього світу надає нам немало прикладів могутніх та розвинених цивілізацій. На певному проміжку часу відбувалося зародження, розквіт та поступовий занепад дивовижних культур. Сьогодні для нас залишаються таємницею справжні причини такого руйнування, і науковці можуть тільки гіпотетично оцінити розвиток минулих подій.
Такою була доля і Давньоєгипетської держави. Вона є особливою для розуміння сьогоднішніх людей ще і через те, що саме Давній Єгипет залишив для нас таємничі і грандіозні споруди - піраміди, котрі потребували для свого будівництва не тільки масу зусиль і праці, а значних знань в різних галузях науки. Розрахунки, які виконувалися для будівництва пірамід, вражають своєю складністю та точністю. А масштаби їх побудування - змушує замислитися над реальною економічною потужністю давньоєгипетського царства.
До сучасних людей дійшло небагато відомостей про суспільно-політичний устрій і економічний лад Єгипту тих часів. Багато інформації через шифрування та символізацію неоднозначно тлумачаться різними дослідниками. Але те, що є в наявності, вимагає прискіпливої уваги до себе та ретельного аналізу з боку різних дисциплін.
Виникнення єгипетської держави
Заселення території Єгипту належить до епохи палеоліту. В X - VI тисячоліттях до н. е. коли клімат був вологішим, розрізнені кочові племена жили в саванах біля ріки Ніл, дельта якого ще була заболоченою. Племена займались збиральництвом, полюванням, пізніше рибальством. Зміна клімату в епоху неоліту примусила їх спуститися до заплави Нілу. Серед них були протосеміти, бербери і кушіти, зі змішування яких до IV тис. до н. е утворився єгипетський народ. Зростання населення, яке не могло більше існувати за рахунок полювання і рибальства, прискорило перехід до скотарства і землеробства. Потреба в додаткових посівних площах викликала необхідність утворення мережі каналів і дамб.
"Даром Нілу" назвав Єгипет Геродот, а єгиптяни Ніл - "рікою, що дарує життя". Перших великих успіхів давньоєгипетська цивілізація і культура також змогли достигнути завдяки Нілу.
Біля сер. IV тис. до н. е з багатьох невеликих територіальних утворень - номів (яких на той час існувало біля 40) - утворилися два царства: на півночі - Нижній Єгипет, на півдні - Верхній Єгипет (зі столицями в Ієраконполі і Буто). Остаточно країну об'єднав біля 3000 до н. е цар півдня Менес (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю "Білі Стіни" (грец. Мемфіс), що стала в 28 ст. до н.е. столицею Єгипту. З об'єднання Єгипту почалась династична епоха. До другого завоювання Єгипту персами в 341 до н.е. змінилося 30 династій - за підрахунком єгипетського історика жерця Манефона (кін. IV - поч. III ст. до н.е.) До кінця IV - початку III тис. належать перші пам'ятки, написані єгипетським ієрогліфічним письмом.
Релігія
Ключем до розуміння всієї культури та державного устрою Стародавнього Єгипту є система релігійних уявлень, відображена в міфології. Основними джерелами, по яких вивчають міфологічні уявлення, є різноманітні релігійні тексти, гімни і молитви богам, записи похоронних обрядів. Найбільш давні з них отримали назву "Тексти пірамід" - вони нанесені на стіни похоронних камер фараонів Давнього царства всередині пірамід. У часи Середнього царства магічні вислови пишуть і в усипальницях жреців, знатних вельмож, це - "Тексти саркофагів". У період Нового царства подібні записи супроводять вже і "простих" померлих, роблять їх на папірусі, які називають "Книгою мертвих".
Багато які боги шанувалися єгиптянами у вигляді тварин. Священний бик Апіс сприймався як уособлення виробляючої сили природи і родючості. Цілий культ склався навколо гнойового жука - скарабея. Йому поклонялися в храмах сонячних божеств, його зображали штовхаючим перед собою сонячний диск. Під час муміфікації кам'яне зображення скарабея вміщували на місце серця. Це - найдавніші, пов'язані ще з тотемізмом, вірування. Поступово уявлення про зовнішній вигляд богів мінялися. Божества стали зображатися, як правило, у вигляді людей з головами тварин, рідше - у вигляді тварин з головами людей. Наприклад, богиня Хатхор зображалася з коров'ячою головою, бог Амон - з рогами барана, бог Гор - з головою сокола. Сфінкс же - божество, що охороняє кордон пустелі, що стереже Єгипет від Сету - бога смерті і гарячого спопеляючого вітру - представлявся у вигляді лева з людською головою. Певні звіри і птахи стали вважатися душами богів і жили при храмах. Щоб бути визнаним втіленням божества, тварина повинна була володіти особливим кольором, формою плям, рогів. Після смерті трупи священних тварин муміфікувалися і вдавалися до поховання. Археологами знайдені цілі кладовища биків, кішок, крокодилів.
Вищим культом в країні був культ сонячного божества. Єгипет називали "країною Сонця", фараонів - "синами Сонця". У часи Древнього царства головним божеством був бог Сонця - Ра. Захід і схід Сонця в різних міфах пояснювався по-різному.
Кожне місто мало свого бога-заступника. У Фівах особливо шанували бога Амона. Коли столиця Єгипту перейшла сюди (у часи Середнього царства) культ Амона був об'єднаний з головним державним культом поклоніння Сонцю, склався образ єдиного бога - Амона - Ра.
В епоху Нового царства був недовгий період, коли фараон Аменхотеп IV відмінив всі колишні культи і ввів єдинобожі (монотеизм) - поклоніння всемогутньому сонячному диску - богу Атону. Своє ім'я, що означало "Амон задоволений" він замінив на Ехнатон ("Корисний для Атона"). Щоб бути більш незалежним, фараон зробив своєю столицею спеціально побудоване нове місто Ахет-Атон. Після смерті Ехнатона жреці, проти яких і була, власне, направлена реформа, швидко відновили шанування Амона-Ра, свою владу і зробили все можливе, щоб ім'я Ехнатона було назавжди забуто. Тільки завдяки тому, що археологи знайшли прокляту жрецями і покинену столицю фараона-реформатора, його історія стала відома науці.
У єгиптян були дуже складні уявлення, пов'язані зі смертю і потойбічним світом. Смерть і існування після неї вони вважали безпосереднім продовженням земного життя. Розумілося це настільки буквально, що було спеціальне заклинання, яке в замогильному світі відвертало смерть від людини, вже вмерлої на землі. До мертвих зверталися з письмовими проханнями, вони могли взяти участь в судовій справі, лікуванні хворого. Однак, щоб забезпечити вічне замогильне існування, треба було додержати безліч спеціальних обрядів. Всі ці вірування і обряди складали заупокійний культ, який пронизував і світогляд, і побут, і мистецтво єгиптян. Єгиптяни вірили, що людина володіє декількома душами. Одна з них - Ба - у вигляді птаха з людською головою в момент смерті покидає тіло. Для того щоб померлий ожив і знайшов безсмертя, Ба повинна повернутися, знову сполучитися з тілом. Звідси відбувається звичай муміфікації. Крім збереження тіла для подальшого щасливого існування померлий повинен був мати все, що він мав за життя. Людських жертвоприносин в єгипетському обряді поховання не було. У гробницю вміщували численні зображення членів сім'ї, слуг, рабів. Крім Ба, кожна людина володіла ще однією душею - Ка. Ка - примарний двійник людини, що мешкав в гробниці. Ка також повинна була мати можливість відшукати свою земну оболонку, для цього в гробницю вміщували скульптурні зображення померлого. Вічне життя передбачало не тільки дотримання обряду поховання. Жертвоприношення, богослужіння повинні були продовжуватися і згодом. Тому кожному фараону окрім гробниці зводили спеціальний заупокійний храм. Спадкоємці піклувалися про нього, оскільки благополуччя країни зв'язували із збереженням вічного життя фараонів. Існували спеціальні землі, прибуток з яких йшов на утримання гробниць, храмів, жреців.
Непоправну шкоду замогильному буттю могло принести навіть неуважне поводження з ім'ям покійного. Іменам додавалося особливе магічне значення. Простим людям заборонялося вимовляти вголос не тільки власне ім'я фараона, але навіть його царський титул. Фараон - це інакомовне позначення, яке зберіглося в Біблії (в перекладі - великий будинок, тобто - той, який живе у великому будинку). У написах ім'я фараона захищалося - обводилося особливою рамкою - картушем (до речі, цей звичай допоміг в свій час розшифрувати ієрогліфи). Фараон Нового царства Тутмос III довгі роки не міг зайняти престол, оскільки в країні правила влада, що захопила шляхом змови цариця Хатшепсут. Коли після її смерті Тутмос став фараоном, він віддав наказ знищити всі написи і статуї в її честь. Леся Українка, що бувала в Єгипті, що вивчала його культуру, використала описані уявлення як художній образ в одному з своїх віршів:
“Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував, щоб славили народи незчисленні, щоб тямили на всі віки потомки Імення…”
Мистецтво
Роль мистецтва була абсолютно іншою, ніж у наш час. На відміну від скороминущого земного життя, мистецтво було носієм життя вічного, головним засобом забезпечити безсмертя. Тому праця художників вважалася священодією, вони займали високе положення, часто були жрецями. Написи прославляють їх: "я спорудив…", "я виконав роботи прекрасні…". На відміну від майстрів Месопотамії, в історії збереглися імена древньоєгипетських майстрів. Першу піраміду побудував Імхотеп, він був і архітектором, і математиком, і лікарем. Слава про його мудрість дійшла до древніх греків, які ототожнювали його з богом врачування Аськлепієм. Разом з тим, свобода індивідуальної творчості була обмежена, художник насамперед був охоронцем священних традицій. Три тисячоліття мистецтво Єгипту зберігало єдність художнього стилю.
У Єгипті вже на початку III тис. до н. е. складається монументальна архітектура. Причому майже не зберіглося споруд цивільного призначення, зате безліч - похоронних споруд і храмів. Першою похоронною спорудою, для якої камінь був основним будівельним матеріалом, була піраміда фараона Джосера (Древнє царство), зведена під керівництвом Імхотепа. Під пірамідою була вирубана скельна гробниця неймовірно складного планування (11 паралельних коридорів з всілякими приміщеннями). Вражає уміння древніх каменотесів орієнтуватися при роботі в глибині скелі. Піраміда Джосера - ступінчаста, згодом же стали будувати геометрично правильні піраміди. У Древньому царстві вони були основною формою царських поховань. Недалеко від сучасного Каїра, в Гізе знаходяться найбільші з них - піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна. Піраміда Хеопса досі залишається найбільшою з кам'яних споруд світу. Піраміди оточені храмами. У заупокійний комплекс Хефрена окрім піраміди і храму входить гігантська фігура Сфінкса (хоч існує і припущення, що Сфінкс побудований задовго до появи перших пірамід). Деякі фахівці вважають, що часами на споруді пірамід працювала майже половина працездатного населення Єгипту (це було можливе тому, що на зрошуваних нільських землях вдавалося отримувати урожаї, в яких додатковий продукт складав до 80%).
З виникненням різних економічних і політичних труднощів піраміди, що знову зводяться поступово "меншають" в розмірах, а потім їм на зміну приходять скельні гробниці і гробниці в "Долині мертвих". Більшість з них була пограбована ще в старовині, тому в 1920-1922 рр. великою подією в єгиптології стало відкриття археологом Говардом Картером незайманої гробниці фараона Нового царства Тутанхамона.
У часи Нового царства були зведені найвідоміші храмові комплекси - храми Амона-Ра в Карнаке і Луксорі, недалеко від Фів. Від Луксора до Карнаку веде пряма двокілометрова дорога - алея сфінксів. Ансамбль храмів дуже складний, будувалися вони віками. Найхарактерніша деталь - безліч величезних колон (в одному із залів Карнака їх 144). Стовбур деяких можуть обхопити тільки п'ять чоловік. Колони стилізовано наслідують нільским рослинам і деревам - їх капітелі (капітель - верхня, прикрашена частина колони) виконані у вигляді закритих або розпущених квіток лотоса, листя пальми.
Ще одне справжнє чудо древньоєгипетської архітектури - скельний храм фараона Рамзеса II в Абу-Симбеле. При вході в храм висічені чотири фігури двадцятиметрової висоти, що зображають самого фараона і головних богів. Храм всередині не має штучного освітлення. Він орієнтований таким чином, що один раз в рік - в день приходу Рамзеса II на престол, сонячні промені досягали головного святилища, освітлювали особи статуй Рамзеса і Амона, а також вибитий на стіні текст мирного договору з хеттами, перемогу над якими отримав фараон. Вже в наш час, в ході будівництва дамби на Нілі храм в Абу - Симбеле попав в зону повного затоплення. Техніка ХХ с. дозволила перенести величезну споруду (правда, по частинах) на безпечне місце.
Наукові знання
В процесі спостережень за природою, господарської діяльності, політичного життя накопичувався досвід. Господарювання в долині Нілу взагалі неможливе без певних наукових знань, тому вони перетворювалися на своєрідний важіль політичної влади. Виникнувши з практичних потреб, наукові знання утаємничувалися й охоронялися жрецькою кастою. Розвиток астрономії диктувався потребою обчислювати періоди розливу Нілу. Було помічено, що розлив співпадав з появою на світанку, після довгої перерви, яскравої зірки Сиріус. Завдяки цьому, власне, ставав можливим ритуал, коли фараон "командував" розливом.
Єгиптяни були першим народом, котрий винайшов писемність. Вже перші пам'ятки єгипетської писемності говорять про те, що їх письмо представляло собою завершену систему, що явилася продуктом довгого розвитку. Ці пам'ятки написані ієрогліфічним письмом, котре так назвали греки. До більш пізнього часу відносяться пам'ятки скорописного ієратичного письма. Обидві ці форми писемності в своїй основі однакові, но ієратична була більш простою і використовувалася не для монументальних споруд, а для звичайного письма на папірусах.
Треба підкреслити, що винахід писемності, без сумніву, був найбільшим внеском древніх єгиптян у світову цивілізацію і культуру. Із їх ієрогліфів приблизно у XVI ст. до н.е. виникло синайське письмо, із нього в XIV - XIII ст. до н.е. фінікійське письмо, із нього через посередництво арамейської писемності не пізніше IX ст. до н.е. грецький алфавіт, а із останнього латинський алфавіт та слов'янська азбука.
Єгипетські жерці розробили надзвичайно точний для свого часу сонячний календар. Спочатку діяв календар, який складався з 360 днів. Коли жерці уточнили тривалість року, було вигадано міф про те, що боги подарували народу Єгипту декілька днів, які були оголошені святковими. У пізньому періоді навіть виник проект введення високосних років, але він не здійснився. Саме в Єгипті розділили добу на 24 години.
Розробляється десяткова система рахунку. Єгиптяни оперували простими дробами з чисельником 1, уміли обчислювати довжину кола і площу круга. Звичай муміфікації сприяв розвитку анатомічних знань (для порівняння - в Месопотамії препарування трупів було заборонене державою). Існували лікарі різних спеціальностей - окулісти, дантисти, хірурги.
При храмах діяли закриті учбові заклади - "будинки життя". Школи писарів (а ці посади, як правило, передавалися спадкоємцю) створювалися при дворі фараона, при храмах і великих державних установах. Основні предмети - читання, письмо і лічба. Навчання грамоті полягало в заучуванні ієрогліфів, читанні текстів і письмових вправах. Тексти для письма (як правило, для переписування) добиралися з таким розрахунком, щоб їх зміст був повчальним, сприяв усвідомленню майбутнім писарем своєї місії. Одне з найвідоміших повчань свідчить: "Зверни ж серце твоє до книг… немає нічого вищого за книгу".
Після походів Олександра Македонського замкнена єгипетська культурна традиція перервалася, але порівняно з іншими цивілізаціями Стародавнього Сходу через греків культурні досягнення Єгипту мали найбільший вплив на зовнішній світ. Багато вчених-ортодоксів вважають, що всі досягнення Єгиптян за часів існування Давнього царства у зодчестві, живописі і скульптурі - їх власне відкриття та винахід. Себто вони починали все з нуля! Але такі швидкі досягнення без посередньої допомоги викликають деякі сумніви.
Висновки
Історія Давнього Єгипту свідчить про те, що ця країна була в економічному плані достатньо розвиненою. Єгиптяни добилися високих результатів для свого часу як в ремісництві, так і в сільському господарстві. Сприятливий клімат, плодючі ґрунти, особливості водного режиму обумовлювали піднесення господарського життя. Майстерність будівничих Єгипту є неперевершеною до сьогоднішнього дня. Необхідність здійснювати деякі види робіт колективним способом призвело до політичного згуртування єгипетського народу, використання практики общинної, спільної праці.
Економічне життя Давнього Єгипту тісно було пов'язано з принципами соціального облаштування. Давньоєгипетське суспільство складалося з численних шарів, що розрізнялися за майновими ознаками та приналежністю до знатних родів. Головною особливістю суспільного життя була невтомна праця значної частини населення, а також рабів. Саме Давній Єгипет є батьківщиною таких соціально-економічних спільнот як державні службовці, державні будівничі та ремісники. В Єгипті був продуманий та вдосконалений суспільний розподіл праці, який керувався на державному рівні та ураховував численні нюанси господарства країни.
Релігія стояла на захисті прав та привілеїв тогочасної аристократії. Вона обґрунтовувала їх панівне положення в суспільстві, значні майнові права та головуюче місце у розподілі праці. Могутність давньоєгипетської релігії дозволяла правлячим колам тримати у покорі величезні маси людей, надавала для них морального права з примусу населення. Фараон вважався подібним до бога та мав необмежену владу над своїми підданими.
Список використаної літератури
1. Крижанівський О.П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. - Київ.: Либідь, 1996.
2. Крижанівський О.П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. - Київ.: Либідь, 2000.
3. Петровский Н.С., Матвеев В.В. Египет - сын тысячелетий / Струве В.В. - Ленинград: Госиздат.д.етлит. Минпрос. РСФСР, 1959. - 291 с. - 30000 прим. (рос);
4. Реферат: Гринчук: Стародавній Єгипет
5. Реферат: О. Підгорний: Стародавній Єгипет
6. Реферат: Історія стародавнього Єгипту
7. Войтех Замаровский. Их величества пирамиды: Науч. - худож. очерк: Для ст. шк. возраста / Войтех Замаровский; Перевел со словац.Д. Андрухив; Рис.О. Пока 371, [2] с., [8] л. ил. ил.21 см Киев Вэсэлка 1988 (рос)
8. Коротаев А.В. Долгосрочная политико-демографическая динамика Египта: Циклы и тенденции. М.: Восточная литература, 2006. ISBN 5-02-018526-4 (рос)
9. Пьер Микель. Древний Египет / Пьер Микель; [К сб. в целом: Пер. с фр. Е. Капраловой] ; Ил.П. Пробста 63, [1] с. ил., цв. ил.29 см М. ОЛМА-пресс 1999. (рос)
10. Древние цивилизации (под общ. ред. Бонгард-Левина Г) М., 1989 (рос)
11. Культура Древнего Егигпта. М., 1976 (рос)
12. Матье М. Искусство Древнего Египта. Ленинград, 1961 (рос)
Подобные документы
Конституційні положення про організацію державної території та державний устрій. Адміністративно-територіальний устрій як складова частина державного. Роль місцевого самоврядування в політичній системі України. Децентралізація влади та самоврядування.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 06.08.2008Сутність держави та її призначення. Поняття і види форм державного устрою в зарубіжних країнах. Унітарна держава. Федерація як одна з форм державного устрою. Принципи устрою федерації. Конфедерація. Співдружність як одна з форм державного устрою.
контрольная работа [31,7 K], добавлен 22.01.2008Особливості співвідношення права та релігії в цивілізаційному вимірі еволюції соціальних регуляторів. Аналіз впливу релігійних норм на політичні процеси та суспільні відносини у Європейському Союзі. Вивчення організаційної системи церковної ієрархії.
статья [26,6 K], добавлен 11.09.2017Розгляд державного устрою Карфагена як зразка внутріполітичної стабільності: здійснення управління радою старійшин, відсутність податків та рівномірний розподіл військової здобичі серед жителів міста, фінансове збагачення за рахунок праці лівійців.
реферат [19,8 K], добавлен 31.05.2010Поняття форми держави, її структура. Форма правління: монархія, республіка, їхні види, тенденції розвитку. Державний устрій: унітаризм, федерація, конфедерація. культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійного світобачення.
контрольная работа [50,4 K], добавлен 05.12.2003Дослідження особливостей суспільно-політичних буд Гетьманщини. Аналіз системи центральних і місцевих органів влади Гетьманщини. Оцінка міри впливу Московської держави на розвиток українського суспільства і політичного устрою. Система права Гетьманщини.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 23.01.2012Державний лад (устрій) як одна із важливих ознак держави. Форми правління держав: республіка, монархія, джамахирія (народовладдя). Адміністративно-територіальний устрій. Групування залежних територій. Держава в складі британської Співдружності націй.
реферат [34,8 K], добавлен 25.10.2010Розподіл державної влади і суверенітету між складовими частинами країни. Визначення поняття форми і видів устрою зарубіжних країн: унітарної і автономної держави та державних об'єднаннь. Характерні риси та суб'єкти конфедерацій та квазіконфедерацій.
реферат [29,5 K], добавлен 17.10.2010Поняття державного управління, його значення та основні системи. Цілі, функції державного управління, його форми і методи. Дослідження типології розвитку держави. Сучасні підходи до розуміння теоретико-методологічних засад державного управління.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.06.2019Форми державного устрою. Основні ознаки унітарної держави. Юридичні ознаки союзної федерації та федерації, заснованої на автономії. Особливості конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя у складі України.
курсовая работа [51,4 K], добавлен 19.02.2011
