Органи держави: поняття, види, принципи організації

На сьогоднішній день залишається не врегульоване питання щодо правового становища Кабінету міністрів України, а також не прийнятий Верховною Радою Закон, що визначає права та обов'язки Президента України.

Таким чином можна зробити висновок про не збалансованість гілок державної влади. Законодавча і судова гілки влади мають чітко визначені рамки своєї діяльності на підставі діючого законодавства, а виконавча гілка влади до якої можна віднести Кабінет Міністрів і Президента знаходиться в невизначеному стані, але зміни до Конституції України, що були прийняті 8 грудня 2004 р. значною мірою полегшили становище українського політикиму.

Згідно змін внесених до Конституції стався значний розподіл державно-владних повноважень між трьома основними гілками влади, такі зміни теоретично повинні покращити принцип розподілу влади та системи “стримувань і противаг”. Зазначена система допускає конкуренцію різних органів влади, наявність засобів для їх взаємного стримування і підтримування відносної рівноваги сил. «Стримування» і «противаги», з одного боку, сприяють співробітництву і взаємному пристосуванню органів влади, а з іншого боку - створюють потенціал для конфліктів, які найчастіше вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів. Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний Суд.

Дана система виражається насамперед через повноваження цих органів, що включають суворо визначені взаємні обмеження. Після внесення змін до Основного закону президента, як одну з частин виконавчої влади, було позбавлено деяких державно-владних повноважень, але він отримав важелі значно більшого впливу на результативну діяльність Верховної Ради України. Позбавлені повноваження перебрав на себе Кабінет Міністрів і Парламент.

У Конституції України передбачені такі інститути системи «стримувань і противаг»:

1) право «вето» Президента на законопроект, прийнятий Верховною Радою;

2) імпічмент Президента з боку Верховної Ради, що призводить до його усунення з посади;

3) прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, яка має наслідком його відставку;

4) участь Верховної Ради у формуванні Конституційного Суду (призначення третини складу);

5) контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

6) парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради з прав людини (омбудсманом) за дотриманням конституційних прав і свобод людини та ін.

7)Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України та інші.

2.2) Критерії класифікації органів держави

Кожен орган держави створюється певним чином і характеризується наявністю особливих повноважень. Це надає можливість вести мову про наявність різноманітних структур, що можуть бути класифіковані за різними критеріями. Класифікація органів держави є їх розподілом на відносно відокремлені групи за суттєвими критеріями, що відображають особливості утворення, функціонування та предметну належність певної державної структури. Основними критеріями класифікації органів держави є наступні.

I. За соціальною природою розрізняють:

а) первинні органи, що формуються безпосередньо народом як джерелом влади і мають представницький характер (парламент, президент, що обираються);

б) вторинні, які мають похідний характер, формуються первинними і підзвітні їм (уряд).

II. За способом утворення державні органи поділяють на:

а) виборні, які обираються населенням чи представницькими органами;

б) призначувані, що призначаються главою держави чи вищестоящими органами (уряд);

в) успадковані, які передаються у спадок (монарх).

III. За способом прийняття рішень органи держави класифікують на:

а) колегіальні, що приймають рішення після обговорення шляхом голосування (парламент, уряд);

б) одноособові, у яких рішення приймає керівник і несе за нього відповідальність (президент).

IV. За територіальними межами розрізняють:

а) центральні, рішення яких поширюються на всю державу та все населення (парламент, уряд);

б) федеральні, що характерні для федеративної держави і поширюють рішення на її суб'єктів;

в) місцеві, що поширюють рішення на певну адміністративну одиницю (місцеві адміністрації).

V. За часом дії органи функціонують як:

а) постійні, що виконують основні завдання держави і функціонують протягом значного етапу її історичного розвитку;

б) тимчасові, які створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами.

VI. За функціональним призначенням:

а) законодавчі органи, які мають представницький характер та правотворчі функції;

б) виконавчі органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчі функції;

в) судові органи, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя.

VII. За обсягом повноважень розрізняють:

а) органи загальної компетенції, які правомочні вирішувати широке коло питань (парламент, уряд);

б) органи спеціальної компетенції, що спеціалізуються на виконанні одного виду діяльності чи певної функції (міністерства, відомства).

Так, одну з підсистем держави утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави. Інша підсистема -- місцевого рівня: Ради та їх виконкоми, державні адміністрації та їх глави. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

ІІІ. Органи внутрішніх справ та служби безпеки України

3.1) Завдання і функції органів внутрішніх справ. Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ

Органи внутрішніх справ - це правоохоронні органи державної виконавчої влади, підпорядковані МВС, що забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист прав і свобод людини і громадянина від протиправних від протиправних посягань, від протиправних посягань на власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави.

Для досягнення вказаних цілей на органи внутрішніх справ покладається вирішення таких основних завдань:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів;

- попередження і припинення правопорушень;

- охорона і забезпечення громадської безпеки, громадського порядку, виявлення, розкриття і розслідування злочинів;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- охорона прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

- охорона і оборона важливих державних об'єктів.

- боротьба з корупцією та організованою злочинністю.

Органи внутрішніх справ для ефективного виконання цих завдань можуть взаємодіяти з іншими органами ( прокуратурою, органами Міноборони, СБУ тощо).

Усі ці завдання обумовлені такими напрямами правоохоронної діяльності ОВС , по-перше, загальнодержавною концепцією боротьби зі злочинністю, у зв'язку з якою на ОВС покладено завдання реалізації державної політики у боротьбі зі злочинністю та охороні широкого кола суспільних відносин від протиправних посягань. По - друге, у цій правоохоронній діяльності акцент робиться на запобіжні заходи, а саме профілактичні та оперативно-розшукові заходи, щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів. ОВС є органами, які проводять дізнання та досудове слідство у справах про злочини, розслідування яких на них покладено законом. Ще одним напрямком діяльності ОВС є забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також безпеки працівників суду та правоохоронних органів.

ОВС проводять паспортизацію населення, а також здійснюють паспортний контроль за іноземними громадянами та особами без громадянства, використовуючи накопичену інформацію. Тут можна виділити так званий обліковий характер діяльності ОВС, пов'язаний із формуванням інформаційних масивів про міграцію населення, розшук громадян та про об'єкти криміналістичної ідентифікації, а також про зберігання, придбання, використання зброї, придбання транспортних засобів тощо.

Функції ОВС - це основні напрямки діяльності ОВС, що обумовлені їх завданнями і забезпечують реалізацію цих завдань. Такі функції, за характером їх спрямованості, можна поділити на внутрішні та зовнішні. До зовнішніх належить:

- Захисна функція;

- Адміністративна функція, пов'язана зі діяльність ОВС по організації та охоронні громадського порядку і громадської безпеки в рамках визначених законом повноважень

- Профілактична функція полягає в попередженні злочинів та інших правопорушень, виявленні та усуненні причин та умов, що їм сприяють,

- Оперативно-розшукова функція, яка здійснюється згідно з Законом про оперативно-розшукову діяльність.

- Кримінально-процесуальна функція.

- Виконавча функція ОВС, полягає у застосуванні до осіб адмінстягнень.

- Охоронна функція ОВС, полягає в охоронні на договірних засадах майна усіх видів власності юридичних і фізичних осіб.

- Контрольно-наглядова - здійснення органами внутрішніх справ на основі законодавства адміністративного нагляду за особами звільненими із місць позбавлення волі і здійснення інших наглядових повноважень.

Внутрішні функції:

Функція забезпечення, спрямована на забезпечення ефективної діяльності органів внутрішніх справ, тобто матеріально-технічне постачання, фінансове забезпечення умов праці співробітників ОВС.

Функція загального керівництва забезпечує ефективність управління органами системи МВС у процесі виконання ними своїх завдань

Система органів внутрішніх справ складається з:

- Міністерства внутрішніх справ України - центрального органу управління;

- Головних управлінь; управлінь МВС в АРК, областях, м. Києві та Севастополі; управлінь, відділів Міністерства внутрішніх справ України на транспорті;

- Міських, районних управлінь і відділів, лінійних управлінь, відділів, відділень, пунктів;

- Підрозділів міліції на місцях;

- З'єднань, військових частин, підрозділів внутрішніх військ;

- Освітніх закладів, науково - дослідних установ, підприємств і установ забезпечення.

Система ОВС побудована за адміністративно-територіальним і функціональним принципами. Так, управління МВС в АРК, областях, м. Києві та Севастополі за першим принципом, а відділи МВС на транспорті - за другим. ( ЗУ від 10.01.2002 р.” Про загальну структуру і чисельність МВС України” ). З метою підвищення рівня роботи ОВС Указом Президента України “ Про утворення місцевої міліції “ від 22.01.2001 на базі дорожньо-патрульної служби ДАІ, патрульно--постової служби та служби дільничних інспекторів міліції в Україні, органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим з МВС України утворюється місцева міліція, підрозділи якої входять до складу управлінь ( відділів ) ОВС. Реалізація норм зазначеного Указу потребує вирішення багатьох питань, пов'язаних із закріпленням правового статусу місцевої міліції.

3.2) Міністерство внутрішніх справ України, його основні завдання, структура та повноваження

Центральним органом виконавчої влади в системі органів внутрішніх справ є МВС України, діяльність якого регламентується відповідним Положенням про МВС України, затверджене Указом Президента України від 17.10. 2000 р. із наступними змінами і доповненнями. Основним завданням МВС згідно Положення є організація і координація діяльності ОВС щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки громадян.

Ще одна група завдань, покладених на МВС, пов'язана з організацією роботи ОВС, надання їм практичної допомоги та здійснення контролю за їх діяльністю.

Окрім цих, МВС виконує завдання пов'язані з боротьбою із злочинністю та іншими правопорушеннями, зокрема участь у розробці й реалізації державної політики у сфері боротьби зі злочинністю; забезпечення попередження, припинення, розкриття і розслідування злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили тощо.

МВС та підпорядковані йому органи мають широкі повноваження для виконання завдань правоохоронної діяльності. МВС, зокрема, має право одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій відомості, необхідні для виконання покладених на нього завдань. Жодне з міністерств, крім Міністерства фінансів та Міністерства статистики, таких повноважень немає.

На основі чинного законодавства МВС видає накази, самостійно організовуючи і контролюючи їх виконання, а у разі необхідності видає разом з іншими органами виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями спільні акти.

Рішення МВС з питань безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, діяльності дозвільної системи, інших визначених чинним законодавством питань є обов'язковими для центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій.

Міністерство внутрішніх справ як керівний орган системи ОВС бере участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю, забезпечує на всіх рівнях запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, організує розшук осіб, які вчинили злочини, вживає заходів щодо усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

МВС України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України.

Основні завдання МВС, для реалізації яких передбачені ряд повноважень:

- організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки ( наприклад повноваження щодо організації роботи ОВС, пов'язаної з охороною громадського порядку, запобігання адміністративним правопорушенням, їх припинення та забезпеченням провадження у справах про ці правопорушення, розгляд яких законом покладено на ці органи; здійснює у передбачених законодавством України, спеціальні захади щодо забезпечення безпеки працівників суду та правоохоронних органів організовує здійснення заходів щодо рятування людей, охорони їх безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна в разі стихійного лиха, аварій пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків; тощо) ;

- участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю;

забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень( організовує здійснення ОВС профілактичних і оперативно-розшукових заході в щодо запобігання злочинам, їх виявлення, припинення і розкриття, провадження дізнання і досудового слідства у справах про злочини, розслідування яких законом покладено на ці органи; виявляє розкриває і розслідує злочини що мають міжрегіональний і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю, наркобізнесом і злочинами у сфері економіки; забезпечує профілактику правопорушень, вносить центральним і місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям подання щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень, організовує проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю);

- організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів ( забезпечує охорону дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України; забезпечує участь ОВС у межах їх повноважень у здійсненні заходів щодо охорони довкілля; забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність органів внутрішніх справ та внутрішніх військ, бере відповідно до законодавства участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного станув разі його введення на території України або в окремих місцевостях, тощо);

- забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства ;

- забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи( здійснює контроль за додержанням громадянами паспортних правил, правил в'їзду і виїзду перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства);

- організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху ( організовує роботу ДАІ, забезпечує реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, разом з іншими державними органами вживає заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху; контролює проведення іншими центральними органами виконавчої владиі транспортними організаціями роботи, спрямованої на запобігання ДТП);

- здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності ( організовує на договірних засадах охорону майна всіх форм власності, охороняє та обороняє особливо важливі державні об'єкти, разом із заінтересованими державними органами проводить роботу для підвищення надійності охорони цих об'єктів);

- визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги ( бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослідженнях, розробленні на основі їх результатів державних програм боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку; організовує проведення усіх видів експертизи у кримінальних справах та криміналістичних досліджень за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечує в установленому порядку участь спеціалістів експертної служби у слідчих діях, організовує проведення на договірних засадах відповідних видів експертизи і досліджень на замовлення фізичних і юридичних осіб; організовує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні фонди, веде оперативно-пошуковий та криміналістичний облік, у межах своїх повноважень складає державну статистичну звітність; організовує в установленому порядку матеріально-технічне забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, установ і організацій що належать до сфери його управління, внутрішніх військ, контролює правильність використання ними матеріально-технічних ресурсів та коштів);

- зваб печення законності в діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи Міністерства ( розробляє і організовує виконання програм кадрового забезпечення ОВС та внутрішніх військ, вживає заходів до додержання дисципліни і законності у їх діяльності);

- підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу ( вживає заходів щодо реалізації співробітництва України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання Українською стороною своїх зобов'язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (998/012), іншими міжнародними договорами України, адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, здійснює інші заходи щодо інтеграції України до Європейського Союзу).

Для виконання покладених на нього повноважень має ряд прав, зокрема одержувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування підприємств, установ, організацій в установленому законом порядку інформацію, документи, матеріали необхідні для виконання ними своїх завдань; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів; перевіряти додержання центральними та місцевим и органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами правил безпеки дорожнього руху, дозвільної системи; залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій необхідні документи та інформацію, документи ( за погодженням з їх керівниками ) для розгляду питань, що належать до його компетенції. МВС у разі необхідності колективного вирішення питань вправі скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

МВС здійснює свої повноваження через:

- головні управління МВС в АРК, місті Києві та Київській області;

- управління МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті;

- районні, районні у містах, міські управління і відділи;

- підприємства, установи, організації, що належать до сфери його управління.

МВС очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Президент України

Міністр має перших заступників та заступників, які належать до числа керівників Міністерства та кількість яких визначається Президентом України. Перших заступників та заступників Міністра призначає на посади за поданням Прем'єр-міністра України і припиняє їх повноваження Президент України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МВС України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра ( голова колегії ), його перших заступників та заступників за посадою, інших керівних працівників Міністерства, а також підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МВС України. Рішення колегії проводяться вжиття наказами Міністра.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань

У Міністерстві можуть утворюватися наукова рада, інші консультативні та дорадчі органи.

3.3 Структура, принципи діяльності, права та обов'язки міліції

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. До основних завдань міліції Закон України “ Про міліцію “ від 20.12.1990 року відносить:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

- запобігання правопорушенням та їх припинення;

- охорона і забезпечення громадського порядку;

- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- захист власності від злочинних посягань;

- виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень

- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них обов'язків.

Принципи діяльності міліції: законність, гуманізм, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням. Слід звернути увагу що принцип соціальної справедливості виявляється в діяльності міліції у тому, що захищаються права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової і національної належності, громадянства, віку, мови і освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. А застосування адміністративних покарань чи інших заходів примусу з боку міліції вимагає врахування нею соціальної ролі людини у суспільстві її заслуг, різноманітних обставин її життя та тяжкості вчиненого правопорушення і заходу примусу.

Принцип взаємодії міліції з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням полягає у необхідності залучення громадськості з їхньої згоди до профілактичної та оперативно-розшукової діяльності міліції, де важливу роль відіграють трудові колективи. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.

До принципів діяльності і міліції Закон відносить принцип гласності, окрім заборони розголошення відомостей, що становлять державну або службову таємницю та принцип деполітизації, тобто у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС і складається з таких підрозділів:

- кримінальної міліції ( Наказ МВС України “ Положення про кримінальну міліцію України” від 26.01.1997 року № 62, Наказ МВС України “ Положення про Головне управління карного розшуку МВС України “ від 25.05.1992 року № 287; Наказ МВС України “ Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю “ від 10.08.1993 року тощо ). Кримінальна міліція як правоохоронний орган та ОВС. ЇЇ діяльність спрямована на запобігання, припинення, розкриття тяжких злочинів, а також здійснення оперативно-розшукової діяльності у випадках, передбачених законодавством. До структури кримінальної міліції входять: підрозділи карного розшуку, Державна служба по боротьбі з економічною злочинністю, підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, діяльність експертно-криміналістичних підрозділів, кримінальна міліція у справах неповнолітніх. Апарати кримінальної міліції є самостійними підрозділами, що входять до структури всіх ОВС по вертикалі - від центрального апарату МВС України, головних управлінь МВС України, Головних управлінь АРК, міста Києва та Київської області, управлінь МВС в областях, м. Севастополі і на транспорті і до підпорядкованих їм ОВС у районах, районах міст та на транспортних магістралях.

- міліції громадської безпеки ( Закон України “ Про дорожній рух” від 30.06.1993 року, Закон України “ Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі “ від 1.12.1994 року, Указ Президента України “ Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю “ від 21.07.1994 року, Наказ МВС України “ Інструкція по роботі дільничного інспектора міліції “ від 16.01.1992 року №22, Наказ МВС України “ Положення про Головне управління охорони громадського порядку МВС України “ від 18.09.1992 року, тощо). Діяльність міліції громадської безпеки спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку та громадської безпеки, запобігання та припинення злочинів та адміністративних правопорушень, а також надання у межах своєї компетенції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, тощо

- транспортної міліції ( Наказ МВС України “ Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції МВС України “ від 30.05.1992 року № 322).

Система органів ДАІ МВС України включає в себе підрозділи дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, з пропаганди безпеки руху. ЇЇ очолює Головне управління ДАІ, яке є самостійним структурним підрозділом МВС. Основне завдання - забезпечення безпеки руху на всій території України. Основні напрямки діяльності: організація боротьби з аварійністю на автомобільному транспорті, державний нагляд за виконанням особами законодавчих актів, правил, нормативів, стандартів, які діють на автомобільному транспорті, контролює стан, будівництво, проектування, охорону, реконструкцію автошляхів; контролює стан та систему експлуатації транспортного парку шляхом реєстрації та обліку транспортних засобів, тощо.

- міліції охорони ( “ Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ “ затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 615 ). Система служби охорони складається з Головного управління Державної служби охорони при МВС, управлінь ( відділів) Державної служби охорони при УВС АРК, ГУВС міста Києва, УВС областей та міста Севастополя, відділів Державної служби охорони при УВС, РВВС та навчальних закладів підготовки особового складу. Служба охорони діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за виконання договорів про забезпечення особистої безпеки і майна громадян та юридичних осіб.

- спеціальної міліції( Наказ МВС України “ Положення про підрозділ швидкого реагування “ Беркут “ від 31.08.1998 року № 636) Підрозділ “ Беркут” -це високомобілізований спеціальний загін, створений для боротьби із злочинністю, забезпеченням правопорядку під час проведення загальнодержавних, громадсько-політичних, спортивно-видовищних, культурно-масових, релігійних заходів, проведення спецоперацій, охорони громадського порядку. Для безпеки та захисту на договірних засадах цінних вантажів, грошових коштів, що перевозяться та інших видів власності юридичних осіб, громадян у місцях їх тимчасового перебування і забезпечення майнової безпеки українських та іноземних громадян, осіб без громадянства у січні 1993 року у структурі Державної служби охорони при МВС було створено спеціальні підрозділи міліції “ Титан”. Підрозділ швидкого реагування “Сокіл” - це спеціальні мобільні оперативні відділи, які входять до структури Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС та відповідних управлінь в усіх областях України. На нього покладається завдання з проведення анти терористичних операцій, ліквідації банд формувань, організованих злочинних угруповань тощо.

Права та обов'язки міліції ( ст.ст.10,11Завкону “ Про міліцію”). Всі обов'язки міліції можна умовно розділити на три групи: 1) обов'язки, пов'язані з охороною громадського порядку, охороною майна організацій і фізичних осіб, а також з охороною і захистом прав та свобод людини і громадянина. Наприклад це такі обов'язки міліції як: забезпечення безпеки дорожнього руху; надання відповідно до чинного законодавства дозволу на придбання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, збереження і використання яких передбачено спеціальними правилами; повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні ситуації; охорона на договірних засадах майна фізичних та юридичних осіб; виявляти і повідомляти установам охорони здоров'я про осіб, що становлять групу ризику захворювання на СНІД; забезпечувати безпеку осіб, узятих під захист у порядку, передбаченому чинним законодавством тощо.

2) обов'язки, спрямовані на боротьбу зі злочинністю, а також процесуальні обов'язки міліції у провадженні по справах про адміністративні правопорушення та кримінальному процесі, розслідуванні злочинів. Зокрема, виявляти, припиняти і розкривати злочини, а також застосовувати з цією метою оперативно-розшукові заходи, передбачені законодавством; приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини й адміністративні правопорушення; здійснювати досудову підготовку матеріалів відповідно до протокольної форми, проводити дізнання та досудове слідство в межах, передбачених законодавством; розшукувати осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, слідства і суду; проводити криміналістичні дослідження; конвоювати і охороняти затриманих і узятих під варту осіб; здійснювати привід громадян у відповідні державні органи;

3). Контрольно-наглядові обов'язки та обов'язки у сфері профілактики правопорушень:

- виявляти причини та умови, які сприяють скоєнню правопорушень та вживати заходів до їх усунення;

- проводити профілактичної роботи серед осіб, схильних до здійснення правопорушень і здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі;

- участь у правовому вихованні населення;

- контроль за дотриманням громадянами і посадовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства;

- здійснення контролю за утриманням у належному технічному стані доріг, вулиць, площ тощо.

Права міліції також можна умовно поділити на три групи:

1) права міліції у сфері профілактики правопорушень, серед яких особливе місце займають права адміністративно-попереджувального характеру, до яких належать заходи примусового впливу, застосовувані з метою попередження можливих правопорушень і шкідливих для життя громадян, суспільства та держави наслідків;

2) права міліції у сфері реалізації запобіжних заходів, передбачених адміністративним та кримінально-процесуальним законодавством;

3) права процесуально-забезпечувального характеру, пов'язані із притягненням правопорушників до юридичної відповідальності.

3.4) Поняття Служби безпеки України, її завдання, принципи діяльності

Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. На СБУ законом покладено завдання захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного йоборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб

До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Діяльність СБУ, її органів і співробітників грунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності пере народом України.

В оперативно-службовій діяльності СБУ дотримується принципів поєднання єдиноначальності та колегіальності, гласності та конспірації ( ст7 Закону “ Про СБУ” ). Ст. 6 Закону України “ Про СБУ” вказує і розкриває зміст ще одного принципу, а саме деполітизації СБУ, її органів та співробітників.

СБУ взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами та організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

Громадяни України та їх об'єднання, інші особи сприяють законній діяльності СБУ на добровільних засадах.

3.5 Структура та повноваження СБУ

Систему СБУ складають Центральне управління СБУ, підпорядковані йому регіональні органи, СБ АРК, органи військової контррозвідки, військові формування а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ.

Організаційна структура СБУ визначається Президентом України.

Центральне управління СБУ відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБУ. До складу входять апарат Голови СБУ та функціональні підрозділи: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші.

З метою ефективного виконання своїх завдань СБУ створюється її регіональні органи: обласні управління СБУ, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.

Органи і підрозділи СБУ можуть створюватися на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях, виходячи з інтересів державної безпеки.

Органи військової контррозвідки створюються для контр розвідувального забезпечення ЗСУ і Прикордонних військ та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Центральне управління СБУ видає в межах своїх повноважень накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання в системі СБУ. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження СБУ або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.

У межах своєї компетенції Центральне управління СБУ вносить Президенту України пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов'язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Керівництво всією діяльністю СБУ здійснює Голова СБУ. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на СБУ. Голова СБУ призначається на посаду ВРУ за поданням Президента України.

У СБУ створюється колегіальний дорадчий орган - колегія, яка визначає шляхи виконання завдань СБУ, приймає рішення з основних питань і проблем оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами ( ст14 Закону “ Про СБУ”)

Кадри СБУ становлять: співробітники-військовослужбовці, працівники, які працюють за трудовим договором, а також військовослужбовці строкової військової служби

До органів СБУ приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я ефективно виконувати службові обов'язки.

Повноваження СБУ - це передбачені законом “ Про СБУ” її права та обов'язки ( ст. ст. 24, 25 Закону).

3.6) Участь МВС України в Інтерполі - міжнародній організації кримінальної поліції

Вступ України до Інтерполу - міжнародної організації кримінальної міліції відбувся на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “ Про вступ України до Інтерполу “ від 30.09.1992 року № 555, шляхом подачі відповідної заявки від імені Уряду України про її вступ до цієї організації.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “ Про Національне центральне бюро Інтерполу” від 25.03.1993 МВС виступає як Національне центральне бюро Інтерполу ( Укрбюро Інтерполу). Укрбюро Інтерполу представляє Україну в Міжнародній організації кримінальної поліції Інтерполі та є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних держав щодо ведення боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни.

Основні завдання Укрбюро Інтерполу:

- координація діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни; забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав - членів Інтерполу в боротьбі із злочинністю; оцінка рівня поширення в Україні злочинності, що має транснаціональний характер, і загрози злочинної діяльності громадян України за кордоном.

Повноваження Укрбюро Інтерполу:

- забезпечує обмін офіційною та конфіденційною ( оперативно - розшуковою) інформацією у межах Інтерполу та правоохоронних органів України з питань боротьби із злочинністю;

- надсилає до Генерального секретаріату і національних центральних бюро держав - членів Інтерполу запити та відомості правоохоронних органів країни, пов'язані з інформацією про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочину тощо.

- у разі необхідності подає до Генерального секретаріату і до національних центральних бюро держав - членів Інтерполу зведену інформацію про злочини, скоєні іноземними громадянами на території України, а також іноземних громадян, яких затримано в Україні за підозрою у вчиненні злочинів, притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено;

- приймає і контролює реалізацію запитів та інформацій генерального секретаріату і національних центральних бюро держав - членів Інтерполу;

- сприяє представникам компетентних органів зарубіжних держав, які прибули в Україну для здійснення оперативно-розшукових та інших заходів, пов'язаних боротьбою із злочинністю;

- терміново інформує національні центральні бюро держав - членів Інтерполу про випадки безпосереднього звернення до їх компетентних органів правоохоронних органів країни;

- організовує участь представників України у зустрічах і конференціях, що проводяться Інтерполом;

- складає на підставі інформації, що надходить від правоохоронних органів країни, звіти, передбачені Інтерполом, і надсилає їх до генерального секретаріату;

- готує аналітичні огляди, звіти та узагальнення за матеріалами Інтерполу з проблем боротьби зі злочинністю;

- формує на підставі інформації, одержаної у ході своєї діяльності, банк даних про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети і документи;

- бере участь у розробці проектів законодавчих і нормативних актів, що регламентують роботу, спрямовану на боротьбу зі злочинністю;

- контролює в межах своєї компетенції додержання міжнародних договорів України щодо боротьби зі злочинністю

- видає інформаційний бюлетень, тощо.

Укрбюро Інтерполу при виконанні своїх завдань взаємодіє з всіма правоохоронними органами України, центральними і місцевими органами державної влади України, керівними органами і підрозділами Інтерполу, правоохоронними органами зарубіжних держав. З проблем, що виникають у роботі Укрбюро Інтерполу, воно може звертатися до радників, які виконують консультативні функції на договірних засадах.

Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є самостійним структурним підрозділом центрального апарату МВС, його очолює керівник, який призначається наказом МВС. Структура і штати робочого апарату Укрбюро Інтерполу затверджуються Міністром внутрішніх справ.

Висновок

Основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату є державний орган. Це окремий службовець чи структурно організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідним матеріально-технічним забезпеченням, створений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Він володіє рядом загальних ознак, що відрізняють його від органів недержавних громадсько-політичних організацій. Зокрема, тільки державний орган виступає у межах своєї компетенції як офіційний виразник інтересів усього суспільства.

Всі державні органи обов'язково створюються і функціонують відповідно до норм права й на їх підставі, наділяються владними повноваженнями, які дають змогу здійснювати політику заходами не тільки переконання, а й державного примусу. Крім того, за ознаками спеціалізації державні органи в механізмі держави структурно відокремлені. Вони реалізують свої повноваження, функціонально взаємодіючи між собою.

Незважаючи на те, що державні органи є складовою державного апарату, вони мають відмінності, і їх можна поділити на певні види за різними критеріями:

Уся діяльність державного апарату - функції, повноваження - юридичне закріплена у системі законодавства кожної держави. Такий підхід є запорукою реалізації одного із загальнодозвільних принципів -"державним органам дозволено робити тільки те, що дозволено законом". В Україні діяльність більшості державних органів регламентована Законами України і чинною Конституцією. До цих законів належать: "Про Президента України", "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про службу безпеки України", "Про адвокатуру", "Про Збройні Сили України", "Про Конституційний Суд України", "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", "Про державну податкову службу в Україні", "Про державну службу", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про статус народного депутата", "Про державну виконавчу службу", "Про господарський суд", "Про прикордонні війська України", "Про вищу раду юстиції"", положення "Про Міністерство юстиції України" та інші. На жаль, досі не прийнято закону про Кабінет Міністрів України та ряд інших законів.

Список літератури

- http://search.ligazakon.ua

- http://apelyacia.org.ua

- М.Ю. Волянський, стаття "ЩОДО ЗАГАЛЬНОГО ПОНЯТТЯ ОРГАНУ ДЕРЖАВИ"

- Конституція України

- Закон «про Міліцйію»

- Закон «Про СБУ України»

- Закон «Про прапор України»