Підприємство як організаційна форма господарювання

2

Академія педагогічних наук України

Університет менеджменту освіти

Контрольна робота

з курсу: «Господарське законодавство»

Варіант №16

Виконав студент

Кравченко Олександр Олександрович

Перевірив викладач

Чернігів 2009 р.

ЗМІСТ

• Вступ 3
• Підприємство як організаційна форма господарювання 4
• Види та організаційні форми підприємств 4
• Організаційна структура підприємства 7
• Управління підприємством 8
• Майно підприємства 9
• Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами 10
• Зовнішньоекономічна діяльність підприємства 11
• Соціальна діяльність підприємства 11
• Об'єднання підприємств 12
• Облік і звітність підприємства 13
• Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю 13
• Висновок 16
• Список літератури 17
• Вступ
• З моменту набуття Україною незалежності економічні відносини та господарське законодавство в нашій країні потерпіло багато змін. На основі світового та особистого досвіду було змінено та розроблено чимало Законів. І це не тільки Закони про окремі питання, а й цілі кодекси, такі як Цивільний кодекс України (ЦКУ), Господарський кодекс України (ГКУ) тощо.
• Одним з головних Законів, що регулює господарчу діяльність в нашій країні є Господарчий кодекс України. Але це не єдиний Закон, що регулює цю діяльність.
• Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Він має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
• В Господарському Кодексі України розглянуті основні засади господарювання в Україні. Цей кодекс регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
• В даній роботі буде розглянуто підприємство як організаційна форма господарювання та деякі засади його діяльності.
• Підприємство як організаційна форма господарювання
• Підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом України (далі - ГКУ) та іншими законами.
• Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту, воно є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
• Види та організаційні форми підприємств
• Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
• · приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
• · підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
• · комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• · державне підприємство, що діє на основі державної власності;
• · підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
• В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
• У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
• Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
• Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
• Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
• Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до: малих, середніх або великих підприємств.
• Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.
• Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.
• Середніми визнаються усі інші підприємства.
• Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання. У випадках існування залежності від іншого підприємства, підприємство визнається дочірнім. Маються на увазі асоційовані підприємства, холдингові компанії.
• Асоційовані підприємства (господарські організації)-- це група суб'єктів господарювання-- юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.
• Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.
• Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.
• Холдингова компанія-- відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).
• Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства. Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України «Про холдингові компанії в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.
• Організаційна структура підприємства
• Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
• Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
• Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
• Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється ГКУ та іншими законами України.
• Управління підприємством
• Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
• Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
• Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
• У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
• Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
• Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.
• На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
• Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог ГКУ, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.
• Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.
• Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються ГКУ та законами про такі підприємства.
• Майно підприємства
• Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
• Джерелами формування майна підприємства є:
• · грошові та матеріальні внески засновників;
• · доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;
• · доходи від цінних паперів;
• · кредити банків та інших кредиторів;
• · капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
• · майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;
• · інші джерела, не заборонені законодавством України.
• Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених ГКУ та законами, прийнятими відповідно до нього.
• Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому ГКУ, іншими законодавчими актами України.
• Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.
• Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери відповідно до законодавства України.
• Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
• Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами
• Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
• Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.
• Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
• Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Порядок використання коштів підприємства в іноземній валюті визначається ГКУ та іншими законами.
• Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.
• Соціальна діяльність підприємства
• Питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.
• Підприємство забезпечує підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в інших навчальних закладах за відповідними угодами. Підприємство надає пільги відповідно до закону своїм працівникам, які навчаються без відриву від виробництва.
• Пенсіонери та інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, користуються нарівні з його працівниками наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, іншими соціальними послугами і пільгами, що передбачені статутом підприємства.
• Власник, органи управління підприємства зобов'язані забезпечити для всіх працівників підприємства належні і безпечні умови праці. Підприємство несе відповідальність в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров'ю та працездатності його працівників.
• Підприємство зобов'язане забезпечити сприятливі умови праці жінок та неповнолітніх, забезпечувати їх роботою переважно в денний час; жінок, які мають малолітніх дітей, вагітних жінок переводити на легшу роботу з нешкідливими умовами праці, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання жінкам, неповнолітнім та окремим категоріям працюючих більш легкої роботи.
• Підприємство самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також має право заохочувати працівників інших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують.
• Підприємство має право забезпечувати додатковою пенсією, незалежно від розмірів державної пенсії, працівника, який став інвалідом на даному підприємстві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання. У разі смерті працівника підприємства при виконанні ним службових обов'язків власник, підприємство добровільно чи за рішенням суду забезпечують сім'ю працівника допомогою відповідно до закону.
• Підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
• Об'єднання підприємств
• Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності).
• За рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до повноважень яких належить управління державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об'єднання підприємств. Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються ГКУ, інші питання їх діяльності регулюються законодавством України.
• Облік і звітність підприємства
• Облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог ГКУ та інших нормативно-правових актів щодо Державного контролю та нагляду за господарською діяльністю. Відомості, не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі або в порядку, передбаченому установчими документами підприємства.
• Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
• Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. При цьому вони підлягають державній реєстрації.
• Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
• · збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин -- за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
• · фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин -- за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
• · цін і ціноутворення -- з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
• · монополізму та конкуренції -- з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
• · земельних відносин -- за використанням і охороною земель;
• · водних відносин і лісового господарства -- за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
• · виробництва і праці -- за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
• · споживання -- за якістю і безпечністю продукції та послуг;
• · зовнішньоекономічної діяльності -- з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.
• Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.
• Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.
• Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
• Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
• Висновок
• Підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.
• Підприємства бувають різної форми власності, та різними за способом утворення. Різновиди цих форм встановлюється Законодавством України.
• Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до: малих, середніх або великих підприємств. Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання.
• Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів, а також функціональних структурних підрозділів апарату управління. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
• Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог Господарського Кодексу України, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено іншими законами.
• Якщо чинним міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено правила інші, ніж ті, які передбачені законодавством про підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору.
• Список літератури
• 1. Господарський кодекс України N 436-IV від 16 січня 2003 року
• 2. Конституція України від 28 червня 1996 р.
• 3. Підприємницьке право. Навч. посібник. Л.В. Ніколаєва -К.: Істина, 2001.-480с.
• 4. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999, 2001.
• 5. Хозяйственное право: Учебник / Ред. Мамутов В. К. - К.: Юринком Интер, 2002. - 912с.
• 6. Цивільний кодекс України зі змінами від 22.12.2006 р.
• 7. Щербина В.С. Господарське право. Навчальний посібник. -К.:Атіка, ,2001.