8

1. Система законодавства України в галузі інформаційної діяльності. Патентно-інформаційні органи

Винахід -- це технічне рішення у будь-якій галузі суспільне корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певної галузі технології. Об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин); спосіб (включаючи біотех-нологічні способи, способи лікування, діагностики та профілактики). Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель від 17 листопада 1994 р. дають конкретні визначення зазначених понять.

Згідно із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" не можуть одержати правову охорону: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; умовні позначення, розклади правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання; технології інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин (п. З ст. 5).

Крім того, правова охорона не надається винаходу, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та не відповідає умовам патентоспроможності.

Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і придатний для користування.

Винахід є новим, якщо його сутність невідома з рівня техніки. Останній стосовно заявленої пропозиції визначається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно розв'язує задачу. Між тим виявляється, що цю задачу розв'язано, але відомості про неї не дійшли до автора. Винахід має давати нове технічне рішення, невідоме сучасному рівню техніки. Отже, не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент -- в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається й тоді, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, заявники, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не тільки для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоч би і самим автором, останній втрачає право на одержання правоохоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому разі втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном, і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і виплати винагороди за її використання.

Проте з цього загального правила Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановив важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, розкривають цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати подання заявки до патентного відомства, то таке розкриття інформації про винахід не впливає на визнання його патентоспроможним. Іншими словами, новизна пропозиції не втрачається.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоч у зазначеному законі про це прямо не йдеться, але це випливає з його змісту. Винахід -- це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Винахідництво -- це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Саме про це йдеться в законі: право авторства на винахід належить громадянину, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоч ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого процесу самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немає підстав. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоспроможності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняною рішеннями, відомими у науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно відрізняють її від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, у медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також самої продукції, виробленої на основі пропозиції.

Винахід придатний для використання. У вищезгаданому законі йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не лише у промисловості, а й у сільському господарстві, системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі закону (п. 7 ст. 6) йдеться про два аспекти поняття "промислова придатність": а) галузі застосування винаходу; б) технічна можливість використання винаходу. Іноді надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але вони в сучасних умовах, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві -- немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.

В країнах з розвинутою ринковою економікою постійно удосконалюють правове регулювання винахідництва. В Україні законодавство про науково-технічну творчість перебуває у стані становлення. Нині основними джерелами законодавства України про промислову власність є закони України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., "Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991 p. "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 p., "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р., "Про тваринництво" від 15 грудня 1993 p.. Положення про Державне патентне відомство України від 21 липня 1992 p.. Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 8 вересня 1992 p Держпатент України на розвиток прийнятих законодавчих актів про промислову власність прийняв ряд підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок оформлення прав на об'єкти промислової власності, та інші відомчі акти.

2. Особливості національних систем класифікації винаходів. Німецька, Англійська, Японська, Американська системи класифікації винаходів

Патентна документація являє собою окремий вид науково-технічної літератури, для орієнтації в якому застосовується спеціальна система її впорядкування, так звана класифікація винаходів. На підставі класифікації винаходів здійснюється розподіл технічних рішень, що втримуються в описі винаходів до патентів і в інших патентних документах по тематичних рубриках. Це дозволяє провести індексування й розміщення патентної документації у фонді, здійснювати її пошук відповідно до запиту. З ростом винахідливої активності класифікація стає усе більше важливим засобом з інформації в патентних фондах, тому що без строгого її розміщення практичне використання патентної літератури взагалі неможливо.

Історично в кожній промислово розвитий країні створювалася своя система класифікації винаходів. В 19 в. у США, Великобританії, Німеччини й інших країн одержали поширення національні системи класифікації. До найбільш відомим з них ставляться німецька, американська, англійська і японська.

У Росії перша система класифікації винаходів була уведена в 1896 р. Вона містила 16 основних (галузевих) підрозділів, позначених римськими цифрами. З 1913 р. була прийнята нова класифікація, що представляє собою спрощений варіант німецької системи.

У цей час у всіх промислово розвинених країнах прийнята Міжнародна патентна класифікація (МПК) представляющая собою єдину систему, що охоплює всі патентні документи. МПК була розроблена у зв'язку з домовленістю ряду європейських країн про зближення систем класифікації винаходів. Офіційно у відповідності зі Страсбургской конвенцією вона називається Міжнародною патентною класифікацією. У СРСР вона була уведена в 1970 р. під іншим найменуванням, що більш точно визначає її зміст, - Міжнародна класифікація винаходів (МКИ), що стала основним засобом тематичного патентного пошуку.

Слід зазначити особливість національних патентних класифікацій (НПК), зокрема США, оскільки вона може застосовуватися іноді патентними відомствами паралельно із МПК.

Американська система класифікації винаходів уперше була опублікована в 1830 р. і є однієї з перших класифікацій винаходів. В основі побудови цієї системи - функціональний принцип упорядкування понять. Однак поряд із цим у ряді випадків у класифікації застосований і принцип приналежності об'єкта винаходу до тієї або іншої галузі, тобто предметно-технічний принцип.

НПК США нараховує більше 400 класів і близько 90 тисяч підкласів. Індекс класифікації виражений двома арабськими цифрами, розділеними тире. Наприклад, індекс 21-61 означає, що винахід ставиться до підкласу 61 класу 21. Співпідпорядкованість підкласів визначається зрушенням тексту, що ставиться до підкласів нижчого порядку, вправо щодо тексту рубрик вищестоящого підкласу із числом, що збільшується, крапок. Наприклад:

21-61 - пристрою

21-62. - для обробки дерев

21-63.. - просочення

21-64... - у комбінації з витримуванням і сушінням.

Сутність винаходу, укладена у формулі, виражається основним індексом, а незаявлене розкриття винаходу в іншому тексті опису - додатковими (перехресними) індексами.

У покажчиках класів винаходів США нумерація (послідовність) класів не пов'язана з її логічною основою. Тому близькі по тематиці класи можуть бути розкидані по всій системі класифікації. Процес перегляду класифікації США й внесення змін - відбувається постійно, про що публікується в спеціальних доповненнях.

МПК у цей час використовується як обов'язкова система класифікації винаходів у всіх промислово розвинених країнах миру, хоча національні системи ще застосовуються для пошуку патентних документів у ретроспективній частині патентних фондів.

Японська класифікація винаходів - істотно відрізняється від інших подібних класифікацій (німецької, американської, англійської).

Замість національної класифікації винаходів (НКИ) у Японії як основна класифікація уведена МКИ.

При виявленні винаходів варто дотримуватися певної послідовності: - завдання й мети технічного рішення (етап І); - аналіз технічного рішення завдання (етап ІІ); - установлення регламенту дослідження технічного рішення на новизну (етап ІІІ); - визначення рівня техніки (етап ІV); - порівняльний аналіз (етап V); - визначення істотних відмінностей (етап VІ); - оцінка позитивного ефекту (етап VІІ); - класифікація й узагальнення принципів прототипу досліджуваного об'єкта (етап VІІІ); - складання формули винаходу (етап ІX).

Класифікація Великобританії містить 8 розділів, що відповідають МКІ.

Якщо ж воно призначено для однієї галузі техніки, то воно міститься у відповідну рубрику по галузі, а по перехресній класифікації віднесено до класифікаційної рубрики по виконуваній функції.

Класифікація є двуступенчатой (клас, підклас). Він як і раніше систематизований по національній класифікації.

Список використаної літератури

1. Гражданское право : В 2 т. Том 1. Учебник./ Под ред. Е. А. Суханов. М. Бек. 2005.

2. Цивільне право України. Дзеря М.І. - К.: ОСНОВИ., 2005.

3. Цивільне право України. - Х., 2007.

4. Харитонов А.И. Гражданское право Ураины. - Х., Одиссей, 2007.

5. Еременко В.И. Ответственность за нарушения в сфере изобретательства // В.И. 2000. № 9.

6. Скрипко В. Охрана прав изобретателей и рационализаторов. М., 2002.

7. Трубников П.Я. Защита прав изобретателей и рационализаторов в судебном порядке // В.И. 2005. №4.

8. Чертков В.П. Ответственность за нарушения прав новаторов // В.И. 2007. № 12.

9. Европейская патентная конвенция. - М.: ИНИЦ Роспатента, 2000. - 212 с.

10. Ненахов Г.С., Максимова В.В., Шеланкова Н.В. Информационные ресурсы зарубежных патентных ведомств и ВОИС в Интернете: Метод. пособие для экспертов. - М.: ИНИЦ Роспатента, 2001. - 138 с.

11. Проведение патентных поисков в удаленных базах данных / Ненахов Г.С., Кекишева Н.П., Максимова В.В. .