Правове регулювання інвестиційної діяльності

Реферат

"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

Зміст

Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій

Правове регулювання інвестування за кордон

Форми спільної інвестиційної діяльності

1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

Правове регулювання інвестиційної діяльності викликане необхідністю забеспечення підприємницької діяльності фінансовими коштами, без яких вона не може здійснюватися.

Основними нормативними актами, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є Закон України "Про інвестиційну діяльність " від 18.09.91 р. та Закон України "Прро режим іноземного інвестування" від 19.03.96р.

Інвестиції визначені в Законі "Про інвестиційну діяльність" як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів дяльності, в резульаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соцальний єфект.

Ознаки інвестицій:

вони вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, тобто не використовуються для особистого споживання;

метою вкладень є одержання прибутку і досягнення позитивного соціального ефекту;

суб'єкт, що здійснує вкладання даних цінностей, повинен мати право на здійснення даного виду діяльності;

діяльність суб'єкта характеризується самостійністю та ініціативністю;

вкладеним цінностям додається статус інвестицій шляхом підписання інвестиційного договору.

За критериієм характеру цінностей, що вкладаються в об'єкти діяльності, Закон класификує інвестиції так:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді техничної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ( "ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на прирст материаль-виробничих запасів здійснюються у формі капільних вкладень.

У Законі "Про інвестиційну діяльність" дано її легальне визначення: інвестиційна діяльність - сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Види інвестиційної діяльності залежно від підстав її здійснення:

інвестування, здійснюване громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державне інвестування, здійснюване органами влади і управління України, АРК, місцевих рад за рахунок коштів бюджетів, побюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

іноземне інвестування, здійснюване іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

спільне інвестування, здійснюване громадянами і юридичними особами України, іноземних держав

За джерелом фінансування інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позикових финансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань;

безкоштовних і добродійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

За змістом виділяють такі види інвестиційної діяльності:

пряма, коли відбувається безпосередне вкладення цінностей у виробництво товарів (робіт,послуг);

позичкова, здійснювана у формі надання позики, кредиту;

"портфельна", що означає вкладення інвестором коштів у цінні папери.

Інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень наукво-техничного прогресу у виробництво і соціальну сферу, та включає:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального та екологічного становища.

Суб'єкти інвестиційної діяльності - громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Вони підрозділяються на інвесторів і учасників.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Учасники інвестиційної діяльності - громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забеспечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Об'єкти інвестиційної діяльності - будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

2. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науко-техничної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного й соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності й контроль за її здісненням усіма інвесторами та учасниками інгвестиційної діяльності.

Управління державними інгвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів;

надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

державних норм і стандартів;

антимонопольних заходів;

роздержавлення і приватизації власності;

визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

політики ціноутворення;

проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва;

інших заходів.

Захист інвестицій (ст.19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" - це комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інгвестицій, ефективної діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.

Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, спрямованих на захист інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

До числа гарантій прав суб'єктів інвестиційної діяльності Закон відносить такі положення.

Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їхні права, якщо вони не дійшли згоди про зиіну умов договору.

Державні органи та їхні посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб.

Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у віборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених Законом.

У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб'єктам інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню у полвному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або господарчим судом відповідно до їх компетенції.

3. Правове регулювання інвестування за кордон

Державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Необхідність надання державних гарантій захисту іноземних інвестицій обумовлена тим, що при здійсненні інвестицій в Україну (як і в інші держави) іноземни інвестори піддаються різним обмеженням і ризикам, зокрема, податковому ризику, валютному ризику, ризику примусового вилучення їхнього майна тощо.

У розділі П Закону "Про режим іноземного інвестування встановлено державні гарантії захисту іноземних інвестицій.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Це означає, що інвестори іноземної держави одержують такі самі права, як і суб'єкти господарської діяльності України.

Гарантії у разі зміни законодавства - якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазанчені у Законі, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій в Законі.

Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, ця гарантія означає, що держава Україна зобов'язується не застосовувати будь-яких заходів (як тимчасових, так і постійних), які б обмежували право власності інвестора або інше право володіння, за винятком випадків, спеціально передбачених законодавством України. Україна зобов'язується не націоналізувати майно іноземних інвесторів ні фактично, ні юридично, ні прямо, ні побічно. Хоча можливість рквізиції майна іноземних інвесторів не виключена, однак компенсація від дій держави має бути своєчасною, адекватною та ефективною.

Гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності - у цьому разі іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців із дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статуного фонду) без сплати мита, а також доходів із цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій - іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їхніх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17.02.2000р. спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забеспечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

4. Форми спільної інвестиційної діяльності

Інвестиції можуть здійснюватися у вигляді майна або у вигляді валютних коштів.

Якщо інвестиції виражені у виглядімайнових цінностей, то порядок їх здійснення регулюється Указом Президента України "Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України" від 13.09.95 р. № 839/95.

Відповідно до цього Указу резиденти України мають право інвестувати майнові цінності за межами України з метою:

а) внесення до статутних фондів підприємств, створених за кордоном;

б) закріплення за філіями, представництвами та іншими відокремленими підрозділами для виконання покладених на них завдань.

Відповідно до Указу від 13.09.95 р. інвестування майнових цінностей за межами України підлягає ліцензуванню, що здійснюється МЗЕЗторгом України (зараз - Міністерство економіки України).

Інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування та спеціальний режим.

Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інгвестицій за межами України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.96 р. № 229.

Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, які інвестуються за межами України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.96 р. № 229.

У цьому Положенні, зокрема, передбачені обов'язки резидента, що отримав ліцензію на інвестування майнових цінностей:

а) здійснити декларування майнових цінностей шляхом подання до Національного банку України повідомлення про фактично інвестовані майнові цінності (другий примірник з відповідною відміткою Національного банку подається до МЗЕЗторгу);

б) подати Державній податковій вдміністрації України декларацію про всі одержані в результаті інвестування надходження на їхню користь в іноземній валюті (другий примірник з відміткою Державної податкової адміністрації України подається до МЗЕЗторгу);

в) подати в Мінстерство статистики відомості про інвестовані цінності відповідно до встановленої форми.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р., здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами- резидентами як подарунок або у спадщину, потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Для інвестування українськими суб'єктами підприємницької діяльності майнових цінностей за кордон необхідно одержати індівідуальную ліцензію Міністерства економіки України, а для цієї самої операції щодо валютних коштів потребна індивідуальна ліцензія Національного банку України(ст.5 зазначеного Декрету).

Індивідуальні ліцензія Національного банку на здійснення інвестиції за кордон - це належним чином оформлений письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення конкретним резидентом конкретної інвестиції.

В Інструкції інвестиція за кордон визначена як господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмен на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Не є інвестиціями операції резидентів із перерахуванням коштів для утримання власних представництв (філій) за кордоном згідно з їхнім кошторисом витрат (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна), оплата членських (вступних) внесків до іноземних (міжнародних) організацій та установ, включаючи оплату участі в міжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв'язку тощо, страхових та медичних послуг, а також відкриття рахунків в іноземних банках.

Відповідно до тлумачення поняття "інвестиції", даного в Інструкції, інвестиції поділяються на :

капітальна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання об'єктів нерухомого майна, інших фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації ( нематериальні активи - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права власності резидента);

фінансова інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Корпоративними правами вважається право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства. Вони у свою чергу, поділяються на прямі та портфельні інвестиції. Пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною собою; пртфельні інвестиції передбачають придбання цінних паперів, їх похідних та фінансових активів за кошти на фондовому ринку;

реінвестиція - господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Література

1. Закон України "Про захист іноземних інвестицій в Україні" від 10.09.91 р.

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91р.

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від19.02.93 р. № 15-93.

4. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 р.

5. Закон України "Про концесії" від 16.07.99р.

6. Закон України "Про угоди про розподіл продукції" від 14.09.99р.

7. Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України: Указ Президента України від 13.09.95 р. № 839/95.

8. Про заходи для реформування інвестиційної політики в Україні: Указ Президента України від 18.07.96р. № 576/96.

9. Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. -Затв. Постановою КМУ від 19.02.96р. № 229.

10. Капелюшник Е. Правовое положение иностранного инвестора в свете международных договоров Украины // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 9.

11. Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 199.

12. Омельченко А.В. Іноземні інвестиції в Україні. Довідник з правових питань. -К.:Юрінком, 1997.

13. Рудченко О., Омелянчик Н. Залучення іноземних інвестицій при приватизації в Україні // Економіка України. -1995. - № 11.

14. Корнеев В., Лукашенко А. Правовий захист вітчізняних інвесторів // Право України - 1996. - № 8.