МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Реферат

з дисципліни “ Підприємництво”

тема «Місце підприємницького права у системі права»

Зміст

1. Визначення поняття підприємництва

2. Ознаки підприємництва

3. Види підприємницької діяльності

4. Поняття та місце підприємницького права у системі права

5. Законодавство про підприємництво

6. Види норм підприємницького права

7. Поняття державного регулювання підприємництва

8. Регулювання перевірок діяльності підприємств

9. Регулювання малого підприємництва

10. Захист підприємців від незаконного втручання в їхню діяльність державних органі

1. Визначення поняття підприємництва

Незважаючи на істотні відмінності легальних і наукових визначень, а також визначень, запропонованих ученими - економістами и юристами, - їм властива (на відміну від визначення підприємництва в зарубіжній літературі) одностайність у визначенні підприємництва як діяльності.

Для наукового визначення поняття "підприємницька діяльність" необхідно проаналізувати такі суттєві аспекти: 1) ознаки підприємницької діяльності; 2) її родову належність та видову диференціацію; 3) особливості характеристики суб'єктів цієї діяльності. У розробці визначення поняття підприємницької діяльності не можна орієнтуватися тільки на існуючу законодавчу дефініцію, а необхідно формувати перспективну модель. Наукове визначення, а й, передусім, оцінювати адекватність легального поняття існуючим правовим відносинам і прогнозувати перспективи його законодавчого розвитку, тобто конструювати дефініцію, підпорядковану меті вдосконалення законодавства про підприємництво.

2.Ознаки підприємницької діяльності

1. Ініціативність і самостійність - підприємець має право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

2. Творчий та інноваційний характер р- пошук нових можливостей, орієнтація на нововведення.

3. Систематичність - регулярність, професійність, постійний характер.

4. Ризиковий характер - перекладення на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків і застосування заходів з метою їх превенції та усунення.

5. Цільове спрямування на одержання прибутку, максимилізація якого є основною метою діяльності.

6. Самостійна юридична відповідальність.

7. Соціально-відповідальний характер.

3. Види підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність - це спрямована на одержання прибутку економічна діяльність щодо виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що має самостійний та ініціативний, творчий та інноваційний, систематичний та ризиковий, правомірний та соціально відповідальній характер, здійснюється легітимним суб'єктом, який несе самостійну юридичну відповідальність.

Визначальними для характеристики підприємництва є його класифікації: 1) за критерієм предмета - виробниче і комерційне; 2) за критерієм суб'єкта - здійснюване фізичними особами та юридичними особами.

4. Поняття та місце підприємницького права у системі права

Формування і розвиток підприємницького права та законодавства про підприємництво ставить проблему виявлення природи і місцезнаходження цього утворення у системі права і законодавства України.

Серед учених немає єдності у розумінні суттєвості підприємницького права.

Одна з них може бути визначена стисло : підприємницьке право - самостійна галузь права. Її відстоює В.В. Лаптєв. Основні положення цієї точки зору такі:

o підприємницьке право - це господарське право ринкової економіки, що визначає порядок ведення підприємницької діяльності, та регулює відносини, пов'язані з її здійсненням;

o підприємницьке право як галузь права характеризується своїми принципами, предметом, суб'єктами і методами регулювання;

o підприємницьке право має чотири значення: галузь права, галузь законодавства, наукова дисципліна, предмет викладання (навчальна дисципліна);

o підприємницьке право регулює відносини як по горизонталі, так і по вертикалі.

Інша основна позиція з питання про природу підприємницького права - це заперечення його самостійності як галузі права. Її представниками є, наприклад В.М.Селіванов, В.Ф.Попондопуло, Е.Г.Плієв та інші вчені.

Основні положення цієї позиції такі:

1. підприємницьке право - не самостійна галузь права, а складова (спеціальна) частина цивільного права, що включає сукупність загальних і спеціальних норм приватного (цивільного) права;

2. підприємницьке право не має своїх принципів, а ґрунтується на загальних цивільно-правових принципах;

3. підприємницьке право регулює тільки відносини по горизонталі, тобто відносини між суб'єктами підприємницької діяльності

Слід також враховувати висловлювану в літературі думку, що підприємницьке право є найважливішою складовою частиною господарського права, яке створює законодавчу основу функціонування підприємців та розвитку підприємництва.

Відносини у сфері підприємництва регламентуються нормами різноманітної галузевої належності, отже, можна дійти висновку про комплексний характер регулювання відносин у сфері підприємництва, і, відповідно, комплексний характер підприємницького права як галузі права та галузі законодавства.

Держава сприяє розвиткові відносин у сфері підприємництва шляхом державного регулювання підприємницької діяльності. Тому в регулюванні відносин у сфері підприємництва визначне місце посідають норми публічного права (у тому числі норми адміністративного, фінансового права), що встановлюють адміністративно-правові методи. З іншого боку, у цій сфері суспільних відносин широко використовуються товарно-грошові механізми, тому значна роль в їх регулюванні належить цивільно-правовим нормам. Ті або інші норми можуть превалювати під час регулювання окремих відносин у сфері підприємництва, але в цілому ці відносини регламентуються нормами різної галузевої належності, що взаємодіють.

Підприємницьке право відрізняється від інших тим, що це комплексна галузь, в якій узгоджуються норми різноманітних галузей права з метою їх спільного застосування у сфері підприємництва.

Самостійність і єдність підприємницького права як галузі права (комплексу різноманітних норм, регулюючих відносини, що складаються у сфері підприємництва) зумовлені його єдиною цілеспрямованістю на забезпечення реалізації конституційного права у підприємницькій діяльності. Таку функціональну єдність підприємницького права можна вважати його системотворчою ознакою.

Підприємницьке право як галузь права - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Підприємницьке право як галузь науки - це сукупність наукових знань про підприємницьке право, підприємницьке законодавство та практику його застосування.

5. Законодавство про підприємництво

У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:

1) Конституція України, що містить норми про підприємництво;

2) блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України «Про підприємництво»;

3) нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво (наприклад, Цивільний кодекс України).

Підприємницьке законодавство України складають регулюючі підприємство закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, в тому числі тих державних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва, контроль і нагляд за ним.

Законодавство про підприємство як галузь законодавства - це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у сфері підприємництва.

6. Види норм підприємницького права

Норми підприємницького права, залежно від обраного критерію, поділяються на такі:

q первинні правові норми (норми-принципи і норми дефініції) та норми-правила поведінки.

q регулятивні та охоронні.

q загальні та спеціальні.

q матеріальні і процесуальні (процедурні).

q імперативні, диспозитивні і заохочувальні.

q уповноважуючи, зобов'язувальні й заборонні.

q норми загальної дії, обмеженої дії і локальні норми.

7. Поняття державного регулювання підприємництва

Державне регулювання економіки - це заснована на законодавстві одна з форм державного впливу на економіку шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при їх порушенні.

В умовах перехідної економіки необхідне "мішане" регулювання економіки як поєднання саморегулювання конкурентного ринку та державного впливу на економіку, в тому числі її державного регулювання.

Державне регулювання економіки та підприємницької діяльності необхідне в перехідний період до ринкової економіки як додатковий механізм до системи саморегулювання ринку, спрямований на коригування економічної поведінки в інтересах суспільства.

Державне регулювання підприємницької діяльності не є достатнім для створена сприятливого оточення підприємництва. Необхідне формування комплексу організаційно-правових заходів для створення макросередовища підприємницької діяльності, включаючи розвинену інфраструктуру підтримки підприємництва, правові механізми стимулювання розвитку підприємницької діяльності та ефективні системи захисту прав і законних інтересів підприємців, а також суспільних і державних інтересів у сфері підприємництва.

Засоби державного регулювання підприємництва:

Ш аудит діяльності підприємців;

Ш бухгалтерський облік та звітність;

Ш державна реєстрація суб'єктів підприємництва;

Ш квотування зовнішньоекономічної діяльності;

Ш контроль за ціноутворенням і цінами;

Ш ліцензування деяких видів підприємництва;

Ш ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;

Ш митно-тарифні засоби;

Ш недопущення недобросовісної конкуренції;

Ш облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів;

Ш оподаткування;

Ш обмеження монополізму;

Ш обмеження окремих видів реклами;

Ш патентування окремих видів підприємницької діяльності;

Ш стандартизація та сертифікація продукції і послуг;

Ш інші засоби.

Окремі сфери державного регулювання підприємництва:

v банківська діяльність;

v біржова діяльність;

v зовнішньоекономічні діяльність;

v інвестиційна діяльність;

v інноваційна діяльність;

v конкуренція;

v реклама;

v ринок цінних паперів;

v страхова діяльність;

v якість продукції, робіт та послуг;

v інші сфери.

8. Регулювання перевірок діяльності підприємств

Основні правила проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, встановлені законодавством, у тому числі їхній режим та підстави проведення, визначаються тим, планові вони чи позапланові.

Щодо планових перевірок установлено вимоги:

q перевірка має бути передбачена у плані роботи контролюючого органу;

q проводиться перевірка за письмовим рішенням керівника контролюючого органу;

q проводиться перевірка не частіше одного разу на календарний рік;

q суб'єкт підприємництва не пізніше як за десять календарних днів до дня проведення перевірки має бути попереджений про дату її проведення у письмовій формі.

Позапланова перевірка може проводитися лише на підставі умов, передбачених законодавством.

Планові перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності проводяться всіма контролюючими органами одночасно у день, визначений і повідомлений суб'єкту підприємництва за 10 днів до початку перевірки.

9. Регулювання малого підприємництва

У світі не існує загальноприйнятого визначення малої підприємницької структури. Віднесення того чи іншого суб'єкта підприємництва до цієї категорії здійснюються за числом зайнятих (працюючих), розміром обороту або за комбінованим методом класифікації.

Специфіка суб'єктів малого підприємництва спричиняє необхідність спеціального державного регулювання та підтримки їхньої діяльності.

Законодавча база регулювання малого підприємництва в Україні є неповною та недосконалою. Існують нормативні акти, що регулюють мале підприємництво, однак відсутня Концепція підтримки розвитку малого підприємництва.

Мале підприємництво потребує єдиної законодавчої основи у вигляді спеціальних законодавчих актів, що регулюють його.

Відповідно до законодавства платник податків - суб'єкт малого підприємництва має право вибору способу оподаткування: або платити податки за загальними нормами, установленими чинним законодавством про оподаткування, або за спрощеною системою, що передбачає заміну багатьох видів податків - одним. Єдиний податок має просту і зрозумілу схему сплати, внаслідок чого зменшується загальна сума податку, спрощується система обліку і звітності, зменшуються витрати на її ведення.

Основні правила спрощеної системи оподаткування малого підприємництва: максимальний обсяг виручки від реалізації продукції, що має змогу перейти на спрощену систему оподаткування, диференційований:

для фізичних осіб - 500 тис. грн., для юридичних осіб - 1 млн грн.;

єдиний податок - від 20 до 200 грн. - введений для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, число найманих робітників яких за рік не перевищує 10 осіб;

дві ставки єдиного податку - 6% від суми виручки від реалізації продукції у разі сплати податку на додану вартість і 10% від суми виручки у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку - запроваджені для юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб.

10. Захист підприємців від незаконного втручання в їхню діяльність державних органі

Засобами захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності від незаконних актів державних органів, їхнього втручання у господарську діяльність підприємців є такі:

§ визнання недійсними (повністю або в частині) актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та інтереси суб'єктів підприємницької діяльності, що охороняються законом;

§ повернення з бюджету грошових коштів, безпідставно списаних у вигляді санкцій або за іншими підставами державними органами у безспірному порядку;

§ відшкодування збитків, заподіяних підприємцям неправомірними актами державних органів.

Література

О предпринимательстве: Закон Украины от 07.02.91 г. //Відомість Верховної Ради України. - 1991.- № 14.- Ст. 168.

Бусыгин А. В. Предпринимательство. Основной курс. Учебник для вузов, - М.: Инфра - М., 1998- 608 С.

Кузьмін Р. І., Кузьмін Р.Р. Співвідношення понять "підприємництво" та "господарська діяльність" //Право України. - 1999.- №5.- С. 88-92.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.- 336 С.

Курс предпринимательства: Учебник для вузов / Под ред. В. Я. Горфинкеля, В.А. Швандара.- М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997.- 439 С.

Саниахметова Н. А. Конституционное право на предпринимательскую деятельность // Юридический вестник. - 1996.- №1. - С. 73- 74.

Правова культура і підприємництво. - Київ - Донецьк, 1999.- 208 с.