Історія зародження, розвитку і становлення інституту адвокатури в Україні та країнах СНД

Після вкладання іспиту кваліфікаційна комісія має протягом трьох місяців прийняти рішення про надання особі статусу адвоката або про відмову в цьому. При позитивному вирішенні цього питання кваліфікаційна комісія призначає дату, коли претендент має принести урочисту присягу, з цього ж дня особа набуває статусу адвоката, який надається на невизначений строк та не обмежується певним віком (п. 3 ст. 12 Закону), і стає членом адвокатської палати.

У Росії ведеться регіональний реєстр адвокатів, тобто реєстр кожного суб'єкта федерації. Порядок ведення регіональних реєстрів визначається федеральним органом юстиції. Ведення реєстру здійснює територіальний орган юстиції -- територіальний орган федерального органу виконавчої влади в галузі юстиції.

Рада адвокатської палати, членом якої виявив бажання стати адвокат, протягом десяти днів після отримання від нього листа перевіряє відомості про адвоката та приймає рішення про включення останнього до своїх членів. Про це рішення вказана рада у семиденний строк має повідомити територіальний орган юстиції, який протягом місяця реєструє адвоката у новому регіональному реєстрі та видає йому нове посвідчення. Територіальний орган юстиції щорічно не пізніше 1 лютого направляє до адвокатської палати суб'єкта федерації копію регіонального реєстру. У разі внесення до реєстру змін територіальний орган юстиції повідомляє про це відповідну адвокатську палату у десятиденний строк з дня внесення змін.

Особа, яка набула у встановленому законом порядку статусу адвоката, має право надавати довірителю послуги, перелік яких міститься у п. 2. ст. 2 Закону, а саме: давати консультації та довідки з правових питань як в усній, так і в письмовій формі; складати заяви, скарги, клопотання та інші документи правового характеру; представляти інтереси довірителя у конституційному судочинстві; брати участь як представника довірителя: у цивільному та адміністративному судочинстві, при розгляді справ у третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі, інших органах вирішення конфліктів, у виконавчому провадженні, а також при виконанні покарання за кримінальні злочини, у податкових правовідносинах;

представляти або захищати довірителя у кримінальному судочинстві чи при провадженні у справах про адміністративні правопорушення; представляти інтереси довірителя в: органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських об'єднаннях, інших організаціях, органах державної влади, судах та правоохоронних органах Іноземних держав, міжнародних судових органах, недержавних органах іноземних держав.

Представляти довірителя у справах з іноземним елементом адвокат може при умові, що інше не передбачено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами Російської Федерації.

Безпосередньо представляти інтереси довірителя або вчинювати інші дії, пов'язані з наданням юридичної допомоги останньому, адвокат має право лише за наявності довіреності, виданої йому довірителем, але федеральним законодавством можуть бути передбачені випадки, коли, крім довіреності, адвокат повинен також мати і ордер на виконання наданого йому доручення. Цей ордер видається відповідним адвокатським утворенням, а його форма затверджується федеральним органом юстиції (п. 2 ст. 6 Закону).

Адвокат не може: займати у справі позицію, яка суперечить волі довірителя, крім випадків, коли адвокат впевнений, що довіритель оговорює себе; робити публічні заяви про доведеність вини довірителя, якщо останній її заперечує; розголошувати відомості, надані довірителем, без згоди останнього; відмовитися від взятого на себе захисту; таємно співпрацювати з органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; приймати від особи доручення, якщо він має особистий інтерес відносно предмета угоди і цей інтерес є відмінним від інтересу довірителя; брав участь у справі як суддя, третейський суддя, арбітр, посередник, прокурор, слідчий, доснаватель, експерт, спеціаліст, перекладач; виступає по справі як потерпілий чи свідок, а також якщо він був посадовою особою, яка мала компетенцію приймати рішення в інтересах довірителя; перебуває у сімейних або родинних стосунках з посадовою особою, яка брала чи бере участь у розслідуванні або розгляді справи довірителя; надає юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам довірителя; приймати від особи доручення, яке має завідомо незаконний характер.

Адвокатська діяльність неможлива без обов'язкової наявності забезпечених державою гарантій незалежності адвоката як суб'єкта відносин, пов'язаних з наданням правової допомоги фізичним та юридичним особам. Серед цих гарантій чи ненайважливіше місце посідає можливість захистити адвокатську таємницю.

Норми, які регулюють відносини, пов'язані з нерозголошенням адвокатської таємниці, містяться у декількох статтях Закону та у ст. 6 Кодексу професійної етики адвоката. Доцільно відмітити, що вказані норми визначають не тільки відношення до адвокатської таємниці різних державних органів та структур, але й ставлення до неї самих адвокатів.

Не розголошувати адвокатської таємниці повинні не тільки адвокати, а й їх помічники, стажери, працівники адвокатських утворень (п. 10 ст. 6 Кодексу). Строк збереження адвокатської таємниці не обмежено у часі (п. 2 ст. 6 Кодексу). Звільнити адвоката від обов'язку зберігати професійну таємницю може лише довіритель (п. З ст. 6 Кодексу). Пункти 2 та 3 ст. 8 Закону закріплюють правила, якими обмежено та врегульовано можливість втручання органів, що провадять оперативно-розшукові та слідчі дії, в адвокатську діяльність, складовою частиною якої є нерозголошення професійної таємниці.

З метою збереження професійної таємниці адвокат повинен вести діловодство окремо від матеріалів та документів, які належать довірителеві (п. 9 ст. 6 Кодексу).

Але можливість забезпечити нерозголошення професійної таємниці -- це не єдина гарантія незалежності адвокатів. У п. 1 ст. 18 Закону в імперативному порядку встановлена заборона на втручання в адвокатську діяльність та на вчинення дій, які можуть перешкоджувати здійсненню останньої у будь-який спосіб, за умови, що згадана діяльність не порушує норм законодавства. Ця ж стаття передбачає наступні правові засади, які повинні сприяти захистові адвокатів від усяких посягань з боку різноманітних владних органів та структур: адвоката не може бути притягнено до будь-якої відповідальності, навіть після призупинення чи припинення його статусу, за висловлену ним у процесі виконання своїх обов'язків думку, якщо тільки вироком суду, що набрав чинності, не буде встановлено вину адвоката у кримінальній дії або бездіяльності; ці обмеження не поширюються на цивільно-правову відповідальність адвоката перед довірителем; адвокат, члени його родини та їх майно охороняються державою. Органи внутрішніх справ повинні вживати необхідних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки адвоката, членів його родини та на збереження майна, яке їм належить; кримінальне переслідування адвоката здійснюється з дотриманням гарантій, наданих адвокатові кримінально-процесуальним законодавством.

Гарантії, що розглянуто вище, захищають адвокатів від незаконного кримінального переслідування та втручання в їх професійну діяльність, але незалежність особи значною мірою залежить від ступеня її соціальної захищеності та економічної незалежності. З метою забезпечення цих вимог Закон гарантує адвокатам соціальне забезпечення, передбачене Конституцією РФ для усіх громадян (п. 4 ст. 3), та дозволяє самостійно визначати розмір і форми винагороди, яку адвокат отримає на підставі договору про надання юридичних послуг довірителю. Винагорода та (або) компенсація мають бути внесені до каси відповідного адвокатського утворення або перераховані на розрахунковий рахунок цього утворення у порядку та строки, передбачені угодою. За рахунок отриманої винагороди адвокат відраховує кошти на: загальні потреби адвокатської палати у розміру та порядку, встановленому зборами (конференцією) адвокатів; утримання відповідного адвокатського утворення; страхування професійної відповідальності; інші витрати.

Право адвоката на винагороду та компенсацію збитків, пов'язаних з виконанням доручення, не може бути переуступлено третім особам без згоди на це довірителя.

Певною мірою питання оплати праці адвоката висвітлено і в Кодексі, деякі положення ст. 16 якого доповнюють правила, встановлені Законом. Так, наприклад, адвокатові заборонено ділити гонорар з особами, які не є адвокатами, а також приймати від довірителя будь-яке майно як забезпечення угоди про гонорар, крім авансового внеску.

Заходи дисциплінарної відповідальності застосовуються, якщо з моменту виявлення проступку адвоката минуло не більше 6 місяців, до цього строку не зараховується час хвороби адвоката та час перебування адвоката у відпустці (п. 5 ст. 18 Кодексу).

Хоча статус адвоката надається особі на невизначений строк, це не означає, що його не може бути припинено або призупинено. Це питання регулюють норми статей 16 та 17 Закону. Рішення про призупинення статусу адвоката приймає рада адвокатської палати того суб'єкта РФ, до реєстру якого внесено відомості про адвоката. Підставами для призупинення статусу адвоката (у тому числі здійснення ним адвокатської діяльності) є: обрання адвоката до органів державної влади або місцевого самоврядування (на період роботи на постійній основі); неможливість виконання адвокатом протягом строку понад 6 місяців своїх професійних обов'язків; призов адвоката на військову службу; визнання адвоката безвісно відсутнім у встановленому федеральним законом порядку.

Рішення про припинення статусу адвоката приймає рала адвокатської палати того суб'єкта РФ, до регіонального реєстру якого внесено відомості про цього адвоката. У передбачених Законом випадках таке рішення приймається на підставі висновків кваліфікаційної комісії. Про своє рішення палата у семиденний строк повідомляє у письмовій формі: адвоката, статус якого припинено, крім випадків, коли останній помер або його оголошено померлим судовим рішенням; відповідне адвокатське утворення; територіальний орган юстиції, який вносить необхідні зміни до регіонального реєстру.

Якщо територіальний орган юстиції має відомості про наявність обставин, які є підставами для припинення статусу адвоката, він направляє подання про припинення статусу адвоката до відповідної адвокатської палати, яка у місячний термін має прийняти рішення про припинення статусу адвоката. При умові, що адвокатська палата не прийме у вказаний строк необхідне рішення, територіальний орган юстиції вправі вимагати припинення статусу .адвоката у судовому порядку.

Адвокатура як інститут громадянського суспільства складається з певних адвокатських утворень, форма яких встановлена ст. 20 Закону. Ця стаття передбачає, що такими формами є адвокатський кабінет, колегія адвокатів, адвокатське бюро, юридична консультація. Адвокат має право самостійно обирати форму адвокатського утворення та місце здійснення адвокатської діяльності. Про обрану форму та місце адвокат має сповістити раду адвокатської палати у порядку, встановленому Законом (п. 2 ст. 20). Загальним правилом для всіх видів адвокатським утворень є те, що після заснування та реєстрації зазначені утворення мають право відкривати рахунки в установах банків, мати печатку, штампи, бланки з адресою та назвою адвокатського утворення, яка має містити вказівку на той суб'єкт РФ, на території якого це утворення засновано.

Адвокатське бюро засновується двома або більшою кількістю адвокатів на підставі укладеного у простій письмовій формі партнерського договору, в якому адвокати-партнери зобов'язуються об'єднати свої зусилля для надання юридичної допомоги від імені всіх партнерів. Адвокатське бюро є юридичною особою.

У партнерському договорі вказуються: строк дії договору; порядок прийняття партнерами рішень; порядок обрання керуючого партнера та його компетенція; інші істотні умови.

Дія партнерського договору припиняється у разі: закінчення строку дії договору; припинення або призупинення статусу адвоката, який є одним з партнерів, якщо умовами договору не передбачено його збереження відносно інших партнерів; розторгнення договору за вимогою одного з партнерів, якщо умовами договору не передбачено його збереження відносно інших партнерів.

Ведення справ у бюро здійснюється керуючим партнером. Угоди з довірителем про надання юридичної допомоги укладаються керуючим партнером або іншим партнером від імені усіх партнерів на підставі виданої ними довіреності, в якій вказуються усі обмеження щодо компетенції партнера, яким укладено договір з довірителем, та справ з довірителями, а також третіми особами. Якщо адвокат виходить з партнерського договору, він має передати керуючому партнеру провадження по всіх справах, з яких він надавав юридичну допомогу. Такий адвокат відповідає перед довірителями та третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли під час його участі у партнерському договорі.

Адвокатське бюро може бути перетворено лише на колегію адвокатів.

Після припинення партнерського договору адвокати мають укласти новий. Якщо новий партнерський договір не буде укладено протягом місяця з дня припинення старого договору, адвокатське бюро перетворюється у колегію або ліквідується.

З моменту припинення партнерського договору і до перетворення бюро у колегію адвокатів або ліквідації бюро адвокати не можуть укладати угоди про надання юридичної допомоги. З цього моменту учасники договору несуть солідарну відповідальність за спільними зобов'язаннями відносно довірителів та третіх осіб.

Юридична консультація -- це некомерційна організація, створена у формі установи. Порядок її створення, реорганізації, перетворення, ліквідації та діяльності встановлено нормами Цивільного кодексу РФ, федерального закону «Про некомерційні організації» та цього Закону. Юридична консультація засновується адвокатською палатою за поданням органу державної влади відповідного суб'єкта РФ, якщо на території одного судового району на одного федерального суддю припадає менше двох адвокатів від загальної кількості адвокатів усіх адвокатських утворень, розташованих на території цього району.

Збори (конференція) адвокатів щорічно встановлює розмір винагороди, яка сплачується палатою адвокату, направленому працювати в юридичній консультації, а також кошторис видатків на утримання консультації.

Цілями створення адвокатської палати є (п. 4 ст. 29 Закону): забезпечення надання кваліфікованої юридичної допомоги та її доступності для населення певного суб'єкта РФ; організація безоплатного надання юридичної допомоги; представництво та захист інтересів адвокатів у органах державної влади, місцевого самоврядування, громадських та інших організаціях; здійснення контролю за професійною підготовкою осіб, які допускаються до адвокатської діяльності, та за дотриманням адвокатами Кодексу професійної етики адвоката.

Законом встановлено наступні норми представництва в комісії (п. 2 ст. 33 Закону): сім осіб від адвокатської палати, при цьому адвокат -- член комісії повинен мати стаж адвокатської діяльності не менше 5 років; дві особи від територіального органу юстиції; дві особи від законодавчого органу державної влади суб'єкта РФ, але ці особи не можуть бути депутатами, державними або муніципальними службовцями; одна особа (суддя) від верховного суду республіки, краєвого, обласного суду, суду міста федерального значення, суду автономної області та округу; одна особа (суддя) від арбітражного суду суб'єкта РФ. Очолює комісію президент палати. Комісія є правомочною приймати рішення, якщо її склад сформовано на дві третини від кількості, встановленої Законом.

Засідання комісії скликаються її головою не рідше чотирьох разів на рік та є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин членів комісії.

Рішення комісії з питань проведення кваліфікаційних іспитів приймаються простою більшістю голосів учасників відповідного засідання шляхом голосування іменними бюлетенями, які разом з текстами письмових відповідей на запитання приєднуються до протоколу засідання та зберігаються разом з документацією палати як бланки суворої звітності протягом трьох років.

За результатами розгляду скарг комісія дає висновки про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) адвоката ознак порушення норм Кодексу професійної етики адвоката, а також про невиконання чи неналежне виконання адвокатом своїх обов'язків. Висновки з вказаних питань комісія приймає простою більшістю голосів своїх членів.

4.2 Адвокатура Республіки Білорусь

Адвокатська діяльність в Республіці Білорусь регулюється нормами Конституції, Закону «Про адвокатуру» від 15 червня 1993 р. із змінами та доповненнями, внесеними Законом № 176-3 від 10 липня 1998 р. (далі -- Закон), та прийнятими відповідно до вказаного Закону іншими нормативними актами.

Аналіз-ст. 1 та ст. 2 Закону дозволяє зробити висновок, що адвокатура -- це незалежний правовий інститут, покликаний надавати кваліфіковану професійну правову допомогу фізичним та юридичним особам для захисту їх прав, свобод та законних інтересів.

Держава гарантує надання юридичної допомоги усім, хто її потребує, без будь-яких обмежень (п. 1 ст. 4 Закону).

Адвокатура також сприяє роз'ясненню законодавства та правовому вихованню громадян.

За Законом (ст. 7) адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років, склала кваліфікаційний іспит та отримала ліцензію на право займатись адвокатською діяльністю. Якщо особа не має трирічного стажу роботи в якості юриста, вона може бути допущена до кваліфікаційного іспиту, якщо пройшла стажування в адвокатурі від шести місяців до одного року. До стажування допускаються особи, які закінчили вищі навчальні заклади за спеціальністю «правознавство», стажування закінчується складанням кваліфікаційного іспиту. Незадовільне його складання є підставою для продовження строку стажування до одного року. Повторне незадовільне складання кваліфікаційного іспиту тягне відрахування стажера з адвокатури через професійну невідповідність. Особа, яка набула статусу адвоката, крім надання правової допомоги, може займатись науковою та педагогічною діяльністю. Адвокатом не може бути особа (ст. 10 Закону):

-- визнана недієздатною або обмежено дієздатною;

-- яка скоїла навмисний злочин;

-- стосовно якої прийнято рішення про анулювання ліцензії, звільнена з правоохоронних органів та інших органів у зв'язку з компрометуючими обставинами, протягом п'яти років з дня прийняття відповідних рішень.

Рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту та сам іспит приймає Кваліфікаційна комісія з питань адвокатської діяльності (далі -- Кваліфікаційна комісія), утворена Міністерством юстиції Республіки Білорусь.

Особи, які набули статусу адвоката, можуть надавати клієнтам наступні види послуг (ст. 5 Закону):

-- складати заяви, скарги, інші документи правового характеру;

-- надавати консультації та роз'яснення з юридичних питань, письмові або усні довідки з законодавства;

-- здійснювати представництво у судах, інших органах та організаціях у цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення;

-- брати участь у попередньому слідстві та судовому розгляді у кримінальних справах в якості захисників, представників потерпілих, цивільних позивачів та відповідачів.

Діючи як представник або захисник, адвокат має право (ст. 17 Закону):

-- представляти в усіх судах, державних, приватних, громадських організаціях та об'єднаннях, до компетенції яких входить вирішення правових питань, законні інтереси фізичних та юридичних осіб, що звернулись по допомогу;

-- самостійно збирати, закріплювати та представляти відомості, які стосуються обставин справи;

-- в державних, приватних, громадських та інших органах, які зобов'язані у встановленому порядку видавати довідки, характеристики, інші документи, необхідні для надання юридичної допомоги, запитувати вказані документи або їх копії;

-- безперешкодно спілкуватись віч-на-віч зі своїм довірителем, підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, навіть у випадку, коли вказані особи перебувають під вартою;

-- заявляти клопотання, подавати скарги на неправомірні дії суду, органів влади, посадових осіб, які обмежують права адвоката при виконанні ним своїх професійних обов'язків або права та законні інтереси його клієнта;

-- застосовувати у своїй діяльності технічні засоби;

-- за згодою клієнта запитувати думку спеціаліста для вирішення питань, які вимагають наявності спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва та інших сферах діяльності;

-- надаючи правову допомогу, адвокат користується свободою слова в усній та письмовій формі, висловлювання адвоката, які торкаються честі та гідності іншої сторони спору, її представника, обвинувача, захисника, свідка, потерпілого, експерта, перекладача, але не порушують Правил професійної етики адвокатів, не підлягають переслідуванню.

Адвокат не може (ст. 18 Закону):

-- надавати юридичну допомогу особі, якщо:

1. він брав участь у справі в якості судді, прокурора, слідчого, особи, що проводила

дізнання, експерта, спеціаліста, перекладача, свідка, понятого;

2. надає або надавав раніше юридичну допомогу в цій самій справі особам, інтереси яких протирічать інтересам його клієнта;

3. у розслідуванні або розгляді справи бере чи брала участь посадова особа, яка знаходиться з адвокатом у родинних стосунках;

-- діяти проти законних інтересів свого клієнта, займати не погоджену з ним правову позицію, відмовлятись без поважних причин від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

-- визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує, визнання вини підзахисним не позбавляє адвоката права оспорювати це та вимагати виправдання за недоведеністю вини;

-- купувати або в інший спосіб набувати як на своє ім'я, так і під видом набуття для інших осіб, майно, яке є предметом спору, а також права фізичних та юридичних осіб, що звернулись до нього по допомогу, є його клієнтами;

-- відмовлятись від надання юридичної допомоги, якщо остання надається за призначенням, а не за договором.

Будь-який адвокат у Республіці Білорусь може надавати юридичну допомогу лише за умови, що він є членом колегії адвокатів.

Згідно з Законом в республіці утворюються та діють: Республіканська колегія адвокатів, яка є республіканським органом адвокатського самоврядування та діє на підставі Положення. Обласні та Мінська міська колегії, які утворюються за заявою їх засновників. Статути обласних, Мінської міської колегій адвокатів та Положення про Республіканську колегію реєструються в Міністерстві юстиції Республіки Білорусь. Статути колегій визначають всі питання їх діяльності.

На засадах добровільного індивідуального або колективного членства адвокати можуть об'єднуватись у республіканські та міжнародні ради та асоціації.

Рада адвокатів Республіки Білорусь утворюється та діє в порядку та на умовах, визначених законодавством про громадські утворення.

За порушення норм Закону та вимог професійної етики адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Скарги на дії адвокатів розглядають:

-- Кваліфікаційна комісія з питань адвокатської діяльності;

-- колегії адвокатів (у межах своєї компетенції);

-- Міністерство юстиції.

Подання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, яке є підставою для порушення дисциплінарного провадження, може бути внесено органами адвокатського самоврядування, іншим органом або фізичною особою. Подання, внесені Міністерством юстиції Республіки Білорусь, мають бути обов'язково розглянуті протягом двох тижнів.

За результатами дисциплінарного провадження до адвоката можуть бути застосовані наступні стягнення:

-- осуд;

-- догана;

-- сувора догана;

-- виключення з адвокатури, яке тягне анулювання ліцензії

За рахунок колегії оплачується адвокатська допомога, надана особам, які мають право користуватись адвокатськими послугами безоплатно. Стаття 6 Закону передбачає, що безоплатно юридична допомога надається:

-- у судах першої інстанції позивачам при веденні справ, пов'язаних з трудовими правовідносинами, стягненням аліментів, відшкодуванням шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, отриманими на виробництві;

-- інвалідам 1 та 2 групи за надання консультацій, які не потребують ознайомлення з матеріалами справи;

-- фізичним особам, яким законодавством надано право отримувати правову допомогу безоплатно.

Закон (ст. 24) передбачає в якості підстав (форм) для припинення адвокатської діяльності виключення та відрахування з колегії адвокатів.

Анулювання ліцензії адвоката здійснюється Міністерством юстиції Республіки Білорусь за поданням Президії колегії адвокатів чи Кваліфікаційної комісії з питань адвокатської діяльності або Міністерством юстиції самостійно.

Особа, стосовно якої у встановленому порядку прийнято рішення про виключення із складу членів колегії, припинення права займатись адвокатською діяльністю, протягом місяця може оскаржити вказане рішення до суду.

В цілому для Закону Республіки Білорусь «Про адвокатуру» характерна наявність певної структури, яка включає як загальні положення організації і діяльності адвокатури, так і положення щодо статусу адвоката, його прав і обов'язків тощо.

Все це поза всяких сумнівів може бути корисним для української адвокатури з точки зору узагальнення досвіду, маючи на меті її більш ефективне реформування.

4.3 Адвокатська Республіка Казахстан

Адвокатська діяльність у Республіці Казахстан регулюється Законом від 5 грудня 1997 р. «Про адвокатську діяльність» (далі -- Закон) та іншими нормативними актами. Права та обов'язки адвокатів як учасників судового розгляду встановлюються процесуальним законодавством Республіки Казахстан.

Закон не містить визначення адвокатури, але розкриває зміст цього поняття. Так, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону, адвокатура організовує діяльність адвокатів по захисту у кримінальних справах, представництво у цивільних, адміністративних, кримінальних, господарських справах, надання інших видів юридичної допомоги.

Адвокатура організовує свою діяльність на таких принципах (ст. З Закону):

-- незалежності адвокатів;

-- використання в процесі адвокатської діяльності методів та заходів, незаборонених законом;

-- додержання норм професійної поведінки та нерозголошення адвокатської таємниці;

-- неприпустимості втручання органів дізнання та попереднього слідства, прокуратури, судів, інших державних органів, організацій, посадових осіб в діяльність адвокатів, крім випадків, прямо встановлених законодавством.

Фізичні та юридичні особи, які потребують юридичної допомоги, мають право звертатися до будь-якого адвоката за власним вибором. Виключенням з цього правила є випадки, коли адвокат призначається :ля надання юридичної допомоги безоплатно, а також коли адвокат діє як захисник у

Стаття Закону також дає визначення такому поняттю як «адвокат». Так, згідно з ч. 1 цієї статті адвокат -- це громадянин Республіки Казахстан, який обов'язково є членом колегії адвокатів та надає юридичну допомогу на професійній основі у межах адвокатської діяльності, що регламентується цим Законом.

Част. 2 ст. 7 Закону встановлює, Ідо громадянин Республіки Казахстан, який має вишу юридичну освіту та стаж роботи за фахом не менше двох років, може скласти кваліфікаційний іспит для того, щоб отримати ліцензію на право займатись адвокатською діяльністю. Заява про допуск до складання кваліфікаційного іспиту є одночасно і заявою про видачу ліцензії.

Не може бути адвокатом особа, яку:

-- засуджено за скоєння умисного злочину:

-- виключено з колегії адвокатів;

-- визнано недієздатною або обмежено дієздатною;

-- звільнено з правоохоронних органів за скоєння дисциплінарного проступку (протягом року з дня звільнення).

Умови та порядок складання кваліфікаційного іспиту визначаються Кваліфікаційною колегією юстиції.

Успішне складання кваліфікаційного іспиту є підставою для отриманню адвокатом генеральної, постійної ліцензії, дія якої розповсюджується на всю територію Республіки Казахстан, адвокат також може надавати юридичну допомогу і за межами Казахстану, якщо це не суперечить законодавству відповідних держав та міжнародним договорам самої республіки.

Особа, яка отримала ліцензію, що дає їй право займатись адвокатською діяльністю, набуває статусу адвоката. Цей статус характеризується наявністю певних прав та обов'язків.

Адвокат має право (ст. 14 Закону):

-- надавати будь-яку юридичну допомогу особі, яка звернулась до нього за захистом своїх порушених прав та інтересів або з іншим проханням, мета якого відповідає спрямованості професійної діяльності адвоката;

-- від свого імені укладати з особою, яка звернулась до нього по допомогу, відповідні договори;

-- у відповідності з процесуальним законодавством виступати в якості захисника або представника;

-- захищати та представляти інтереси клієнтів в усіх судах, державних органах та організаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань;

-- запитувати в усіх державних та недержавних організаціях відомості, необхідні для здійснення адвокатської діяльності;

-- самостійно збирати фактичні дані, необхідні для надання юридичної допомоги, та представляти докази;

-- знайомитись з матеріалами, що стосуються клієнта, включаючи процесуальні документи, слідчі та судові справи, фіксувати у будь-який незаборонений законодавством спосіб інформацію, яку містять вказані документи;

-- з моменту допуску до участі у справі мати із своїм підзахисним побачення сам на сам без обмеження їх кількості, тривалості та при дотриманні умов, які забезпечують конфіденційність цих побачень;

-- запитувати на підставі договору висновки спеціалістів для вирішення питань, що потребують спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва та інших галузях знань;

-- заявляти клопотання та оскаржувати у встановленому порядку дії посадових осіб органів юстиції, прокуратури, дізнання, попереднього слідства та суду, а також інших посадових осіб, що порушують права та інтереси клієнта;

-- знайомитись з інформацією, яка є державною таємницею, а також з інформацією, що містить військову, комерційну, службову та іншу таємницю, якщо це необхідно для захисту або представництва при

проведенні дізнання, попереднього слідства, судового розгляду;

-- використовувати всі незаборонені законом засоби та методи захисту прав та інтересів клієнта;

-- займатись викладацькою, творчою та науковою діяльністю.

Адвокату забороняється (ст. 15 Закону):

-- займати у справі таку правову позицію, яка погіршує становище його клієнта;

-- перебувати на державній службі;

-- займатись підприємницькою діяльністю;

-- обіймати іншу оплачувану посаду. Адвокат зобов'язаний (ст. 15 Закону):

-- дотримуватись вимог законодавства, керуватись принципами організації та діяльності адвокатури;

-- не розголошувати без згоди клієнта відомості, які стали відомі у зв'язку з наданням юридичної допомоги;

-- дотримуватись норм, які регулюють професійну поведінку адвоката;

-- не відмовлятись від взятого доручення на участь у кримінальній справі, а у разі винесення неправомірного з точки зору клієнта або адвоката вироку, оскаржити його у встановленому порядку;

-- відмовитись від надання юридичної допомоги, якщо він надає або раніше надавав у даній справі правову допомогу особам, інтереси яких знаходяться у протиріччі з інтересами його клієнта (за виключенням випадків, коли адвокат виступав як посередник за взаємною згодою сторін), а також брав участь у справі як суддя, прокурор, особа, що провадила дізнання, слідчий, експерт, спеціаліст, перекладач, потерпілий, понятий, громадський позивач або відповідач або якщо у розслідуванні чи розгляді справи бере участь особа, з якою адвокат перебуває у родинних або близьких стосунках.

Адвокат може мати помічників та стажистів. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту) та можуть згідно з вказівками та під відповідальність адвоката виконувати його доручення.

Адвокат має право здійснювати свої повноваження лише за наявності у нього спеціального ордера, виданого відповідною юридичною консультацією або адвокатською конторою, а у випадках, коли адвокат не є членом вказаних утворень та здійснює свою діяльність індивідуально, підставою для цього є договір, укладений між ним та клієнтом. У ордері та договорі мають бути зазначені номер ліцензії адвоката та дата ЇЇ видачі. ІІі реквізити є обов'язковими.

За загальним правилом адвокатська діяльність не є підприємницькою, Закон встановлює це у ст. 1, але це не означає, що за надання юридичної допомоги клієнтам адвокати не одержують оплату.

У більшості випадків розмір оплати за надання юридичної допомоги, а також порядок та розмір відшкодування збитків, пов'язаних із захистом та представництвом, встановлюється угодою між адвокатом та довірителем (ч. 1 ст. 5 Закону).

Громадяни, враховуючи їх матеріальне становище, можуть бути звільнені від оплати юридичної допомоги президією колегії адвокатів, завідуючим юридичної консультації, власником адвокатської контори або адвокатом, який займається своєю професійною діяльністю індивідуально без реєстрації юридичної особи (ч. З ст. 6 Закону).

Обов'язковим елементом відносин, що виникають під час надання адвокатами юридичної допомоги клієнтам, є нерозголошення адвокатської таємниці. Закон (ст. 18) регулює це питання наступним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону адвокатською таємницею є будь-яка інформація стосовно надання адвокатом юридичної допомоги клієнту. Як адвокатська таємниця розглядаються факт звернення до адвоката, зміст усних та письмових переговорів адвоката з клієнтом, а також зміст дій, які він здійснює в інтересах клієнта.

Дія ліцензії призупиняється, якщо адвокат набуває статусу державного службовця, на період перебування адвоката на відповідній посаді, у разі обрання його депутатом Парламенту, на час несення ним дійсної строкової військової служби, через виключення його з членів колегії адвокатів за систематичну несплату членських внесків або за вчинення інших дій, які згідно з Статутом тягнуть виключення з колегії (ст. 11 Закону). Законодавством про ліцензування Республіки Казахстан можуть бути встановлені й інші підстави призупинення дії ліцензії.

Стаття 12 Закону передбачає, що адвокатська ліцензія відкликається, а її дія може бути припинена.

Відклик ліцензії здійснюється на підставі як загальних умов, передбачених законодавчими актами про ліцензування, так і судового рішення за позовом органів юстиції у випадках:

-- грубого порушення адвокатом принципів організації та діяльності адвокатури, а також неодноразового невиконання ним своїх обов'язків;

-- неможливості виконання адвокатом професійних обов'язків через недостатню кваліфікацію.

Позовне провадження по відклику ліцензії порушується виключно за поданням відповідної колегії адвокатів.

Дія ліцензії припиняється у разі:

-- визнання адвоката у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним;

-- засудження його за умисний злочин.

За вказаних підстав дія ліцензії припиняється лише за наявності відповідного судового рішення.

Адвокатська ліцензія також припиняє свою дію, якщо адвокат перестає бути громадянином Республіки Казахстан.

За законодавством Республіки Казахстан про адвокатуру кожен адвокат може займатись своєю професійною діяльністю лише за умови, що він є членом відповідної колегії адвокатів -- некомерційної, незалежної, професійної організації, яка діє на основі принципів самоврядування та самофінансування, а утворюється для надання кваліфікованої юридичної допомоги фізичним та юридичним особам; вираження та захисту прав і законних інтересів адвокатів; виконання функцій, встановлених Законом.

Кожна колегія адвокатів діє на підставі Статуту, який обов'язково має передбачати наступне (ст. 21 Закону):

-- найменування, предмет та цілі діяльності колегії;

-- права та обов'язки членів колегії;

-- порядок зарахування до членів колегії, а також порядок призупинення та припинення членства у ній;

-- структуру колегії, порядок формування та компетенцію її органів;

-- порядок створення та діяльності юридичних консультацій;

~ джерела утворення майна колегії та порядок розпорядження ним;

-- порядок сплати членських внесків;

-- порядок надання адвокатами безоплатної юридичної допомоги та порядок розподілу між адвокатами юридичної допомоги за призначенням суду, органів дізнання та попереднього слідства;

-- порядок проведення атестації адвокатів;

-- дисциплінарну відповідальність членів колегії, стажистів адвокатів та порядок притягнення до неї;

-- порядок порушення клопотання про відклик ліцензії адвоката;

-- порядок реорганізації та ліквідації колегії;

Юридична консультація (ст. 32 Закону) утворюється президією колегії адвокатів, яка визначає її місцезнаходження та призначає завідуючого. Юридична консультація діє на підставі Положення, прийнятого загальними зборами колегії адвокатів, і є структурним підрозділом відповідної колегії. Вона має печатку, кутовий штамп із своїм найменуванням, іншу атрибутику, необхідну для надання юридичної допомоги.

Адвокатська контора (ст. 33 Закону) є некомерційною організацією, утворюється членом (членами) колегії адвокатів з метою забезпечення матеріальних, організаційно-правових та інших умов надання адвокатами юридичної допомоги. Вона утворюється у формі установи та діє на підставі Статуту. При утворенні цієї контори кількома адвокатами установчим документом може бути також і установчий договір. Кожен адвокат може бути засновником (співзасновником) тільки однієї адвокатської контори.

Засновник (засновники) мають у десятиденний строк після державної реєстрації контори письмово сповістити про це відповідну колегію адвокатів та надати у розпорядження останньої установчі документи контори.

Огляд Закону Республіки Казахстан «Про адвокатуру» дає можливість виділити ряд позитивних положень. Так, цей Закон досить повно закріплює структуру адвокатського самоврядування, визначає правовий статус його органів, встановлює межі можливого втручання державних органів у адвокатську діяльність. Законом передбачена відповідна система колегій адвокатів з чітко визначеною структурою та статусом їх вищих, виконавчих та контролюючих органів.

Даний Закон, передбачаючи можливість утворення адвокатами відповідних адвокатських об'єднань, також надає їм право займатись своєю професійною діяльністю індивідуально.

До прогресивних особливостей Закону можна віднести й те, що у ньому за адвокатом закріплено право знайомитись з інформацією, яка містить державну, військову, комерційну, службову та будь-яку іншу охоронювану законом таємницю, якщо це необхідно для захисту або представництва при здійсненні дізнання, попереднього слідства та у суді.