Основні поняття адміністративного процесу

Позовна заява щодо оскарження дії чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної, міської ради подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. Позовна заява з інших питань, передбачених цією статтею, подається до окружного адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена.

Позовну заяву може бути подано до адміністративного суду у строк, встановлений частинами шостою - сьомою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Особливості провадження у справах щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України. Якщо відповідним законом встановлено судовий порядок скасування реєстрації кандидата на пост Президента України, позовна заява Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації кандидата на пост Президента України подається до Вищого адміністративного суду України протягом трьох днів після виявлення підстав для скасування реєстрації кандидата на пост Президента України, встановлених законом.

Суд вирішує адміністративну справу щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України у триденний строк після надходження позовної заяви.

Про розгляд позовної заяви у судовому засіданні повідомляються позивач і відповідач (кандидат на пост Президента України, про скасування реєстрації якого подано заяву). Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Якщо судом буде встановлено наявність підстав для скасування реєстрації кандидата на пост Президента України, встановлених відповідним законом, суд задовольняє адміністративний позов і скасовує реєстрацію кандидата на пост Президента України.

Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарження. Суд, встановивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у постанові спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності, суд постановляє окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноважених вжити у зв'язку з цим заходи, встановлені законом.

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172-175 Кодексу адміністративного судочинства України (за винятком випадків, визначених частиною четвертою цієї статті), набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення Вищого адміністративного суду України набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172, 174, 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у період від двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування, до шостої години дня голосування, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 172-175 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у дводенний строк з дня їх проголошення, а судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.

Судами апеляційної інстанції є відповідні апеляційні адміністративні суди. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, є Вищий адміністративний суд України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга стосовно судового рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду не може повертати справу на новий розгляд. Судове рішення суду апеляційної інстанції є остаточним.

Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності Позовна заява про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності подається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Право звернутися з такою позовною заявою має Голова Верховної Ради України.

Адміністративна справа за позовною заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України вирішується протягом семи днів після відкриття провадження у справі.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає її розгляду.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання. Організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів.

Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє позивача та відповідача (відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування).

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

ВИСНОВКИ

Отже, підводячи підсумки, адміністративний процес можна визначити таким чином: адміністративний процес являє собою врегульований правом порядок прийняття адміністративно-правових актів і розгляду індивідуальних управлінських справ органами виконавчої влади, а в передбачених законодавством випадках і іншими, уповноваженими на те органами.

Адміністративний процес має цілий ряд специфічних рис:

1) подвійну природу: з одного боку, він є різновидом юридичного процесу, з іншого ж -- видом управлінської діяльності. Однак до змісту адміністративного процесу включається не вся управлінська діяльність органів виконавчої влади, а лише та її частина, яка врегульована правовими процесуальними нормами, тобто чисто юридична діяльність. Отже, не можна ототожнювати поняття «державно-управлінська діяльність» і «адміністративний процес» у широкому розумінні;

2) є різновидом владної діяльності органів державного управління і являє собою частину їх компетенції. На думку багатьох вчених, суб'єктами адміністративного процесу можуть бути і судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення, і прокурори, при накладенні ними дисциплінарних стягнень на підлеглих їм по службі осіб;

3) врегульований нормами адміністративного права. Застосування норм матеріального адміністративного права здійснюється в особливому, регламентованому адміністративно-процесуальними нормами порядку. У сучасних умовах особливість адміністративного права як галузі, полягає в тому, що в ній співіснують і тісно взаємодіють матеріальні і процесуальні норми;

4) характерною особливістю адміністративного процесу є також і те, що одним із учасників адміністративного процесу завжди виступає орган державного управління.

Крім вказаних ознак, специфіку адміністративного процесу дозволяють висвітлити також відмінності адміністративного процесу від інших видів юридичних процесів. Так, принциповим моментом, який відрізняє адміністративний процес від традиційних судочинних процесів, є те, що він пов'язаний не тільки з юрисдикційною діяльністю держави, тобто з розглядом суперечок і застосуванням примусу, але і з позитивною, організаційною роботою апарату державного управління.

Далі, адміністративний процес реалізується в державному управлінні, а карний і цивільний -- при здійсненні правосуддя, тобто види юридичних процесів, що порівнюються, реалізовуються в різних видах державної діяльності.

Адміністративний процес відрізняється також своїми задачами і функціями. Першорядною серед них є реалізація прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а правоохоронні функції займають підлегле положення, тоді як саме ці функції складають головну задачу цивільного і карного процесів.

Одним із найважливіших признається відмінність адміністративного процесу від двох вказаних видів і за структурою процесу. Так, адміністративний процес складається з величезної кількості паралельно розташованих проваджень, що розрізняються між собою відповідно до характеру індивідуальної управлінської справи. У карному і цивільному процесах провадження розрізняються, в основному, по інстанціях, тобто по ходу просування справи (провадження в суді першої інстанції, апеляційне, касаційне). Таким чином, характер справи особливо не впливає на процедуру його розв'язання і коло учасників. Крім того, в адміністративному процесі далеко не завжди потрібна наявність другої інстанції, що якраз є обов'язковим для інших видів процесу.

Важливо також, що адміністративний процес реалізується суб'єктами, переважно відмінними від суб'єктів карного і цивільного процесів, а саме органами виконавчої влади та іншими органами державного управління та їх посадовими особами. Для даних органів адміністративно-процесуальна діяльність не є основною і єдиною. Що ж до карного і цивільного процесів, то вони здійснюються обмеженим колом органів (судами, органами попереднього розслідування), що створюються спеціально для здійснення вказаних функцій. Відмежування адміністративного процесу від цивільного і карного може бути проведене і за іншими ознаками.

Адміністративний процес поділяється на правотворчий та правозастосовчий (адміністративно-юрисдикційний).

Адміністративно-юрисдикційний процес складається з наступних адміністративних проваджень:

· у справах про адміністративні правопорушення;

· дисциплінарне -- стосовно державних службовців і ряду інших суб'єктів;

· по застосуванню заходів адміністративного припинення;

· по видворенню іноземних громадян;

· по скаргах громадян тощо.

Потрібно зазначити, що при характеристиці такої структури адміністративного процесу можна виділити також і четверту його частину -- контрольно-наглядову, яку складають дуже численні у сфері державного управління провадження щодо здійснення контролю або нагляду органами виконавчої влади й іншими, уповноваженими на те, органами. Уявляється, що не треба виключати також можливість доповнення адміністративного процесу іншими частинами і, відповідно, провадженнями.

Нормативно-правові акти та використана література

1. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. -- М.: Зерцало, 1999. -- 672 с.

2. [Затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.1997 р. // Офіційний Вісник України -- 1997. -- № 4.

3. Административное право. Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. -- М.: Юристъ, 1999. -- 728 с.

4. Актуальные проблемы административного права России // Государство и право. - 1999. - №5.

5. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций. У 2 т. -- Свердловск, 1972. -- Т. 1. -- С. 221 -230

6. Бахрах Д. М. Административная ответственность граждан в СССР: Учеб. пособ. -- Свердловск:: Изд-во Урал, ун-та, 1989. -- С. 131.

7. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник. -- М.: ИНФРА-М, 2000. -- 640 с.

8. Бахрах Д. М. Административное право: Учебник для вузов. -- М.: Изд-во БЕК, 1996.-- С. 309--310.

9. Бахрах Д.Н. Административное право. - М.: Изд-во БЕК, 1997.

10. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. М., 1997.

11. Бахрах Д.Н. Производство по делам об административных правонарушениях М., 1989.

12. Вопросы административного права на современном этапе. - М.: Госюриздат, 1963.

13. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. -- М., 1972. -- С. 202--255

14. Демин А.А. Понятие административного процесса и административно-процессуальный кодекс Российской Федерации // Вестник Московского университета. -- 1998. -- № 4. -- С. 19.

15. Демин А.А. Понятие административного процесса и Административно-процессуальный Кодекс Российской Федерации // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. - 1998. - №4.

16. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. -- М.: Юридическая литература, 1973. -- 192 с.

17. Додин Е.В. Исполнение постановлений о наложении административных взысканий: Учебное пособие. -- Одесса: Юридична література, 1999. -- 68 с.

18. Законом України «Про звернення громадян»Конституції України

19. Закону України «Про адвокатуру»

20. Застрожная О.К. Советский административный процесе: Учеб, пособ. -- Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1985. -- С.73.

21. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. // Офіційний Вісник України -- 2002. -- № 34.

22. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1993 р. // ЗПУ України. -- 1994. -- № 1.

23. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. // Офіційний Вісник України -- 1999. -- № 30.

24. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8.09.1997 р. // Офіційний Вісник України -- 1997. --№ 37.

25. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел. Одесса, 1998.

26. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. К., 1998.

27. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Кодекси України. К., Юрінком Інтер, 1998.

28. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар. К., 1991.

29. Козлов А.С. О концептуальности теории доказательств в юрисдикции ., // Актуальные проблемы теории юридических доказательств: Сб. науч. тр. -- Иркутск: Изд-во Иркутс. ун-та. -- 1984. -- С. 10.

30. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 1999. -- 736 с.

31. Кононенко О. Щодо судового розгляду адміністративних справ // Право України. -- 1999. -- № 2. -- С. 42.

32. Концепция административной реформы в Украине. -- К, 1998. -- С. 46.

33. Коренев А. П. Кодификация советского административного права. -- М.: Юридическая литература, 1970, С. 68--69

34. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение. -- М., 1978. -- С. 126--141

35. Коренев А.П. Кодификация советского административного права. - М.: Юрид. л-ра, 1970.

36. Лория В.А. Административно-процессуальные нормы и их виды //Советское государство и право. -- 1974. --№ 11. -- С. 27--33

37. Лория В.А. Конституция СССР и актуальные вопросы кодификации советского административно-процессуального права. -- Тбилиси, 1979. -- С. 25.

38. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. -- Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1986. -- С. 25--26.

39. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. Воронеж, 1990.

40. Петров Г.И. Советское административное право. - Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1970.

41. Погребной И.М. Общее понятие процессуального производства // Процессуальные вопросы повышения эффективности правового регулирования социалистических общественных отношений. -- Ярославль: Яросл. гос. ун-тет. -- 1981. --С. 19--20.

42. Производство по административным правонарушениям. --Свердловск, 1980; Бахрах Д.Н., Ренов Е.Н Производство по делам об административных правонарушениях. -- М., 1989.

43. Салищева Н.Г. Административный процесе в СССР. -- М.: Юридическая литература, 1964.-- С. 16.

44. Серегин А.В. Советский общественный порядок и административно-правовые средства его укрепления. -- М.: Юридическая литература, 1975. -- С. 144--145

45. Словарь иностранных слов. -- 14-е изд., испр. -- М.: Русский язык, 1987. -- С. 407.

46. Советское государство и право. - 1963. - №1.

47. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. -- М.: Юридическая литература, 1972. -- С. 77--92

48. Сорокин В.Д. О содержании и видах административно-процессуальных правоотношений // Правоведение. -- 1968. -- № 2. -- С. 51.

49. Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право. -- Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1976. -- С. 44.

50. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса. - М.: Юрид. л-ра, 1968.

51. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. -- М., 1968. -- Т. 1.-- С. 85.

52. Таможенный кодекс Украины.

53. Теория юридического процесса / Под общей ред. проф. В. М. Горшенева. -- Харьков: Издат. объед. «Вища школа», 1985. -- С. 90.

54. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. -- М.: Изд. г-на Тихомирова М. Ю., 1998. -- С. 737, 738.

55. Хаманева Н.Ю. Теоретические проблемы административно-правового спора // Государство и право. -- 1998. -- №12. -- С. 30.

56. Шкарлупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції). К., 1995.

57. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія. -- К.. Українська академія внутрішніх справ, 1995. -- С. 39.

58. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. -- М.-Юридическая литература, 1979. -- С. 35.

59. Якимов А.Ю. Административно-юрисдикционный процесс и административно-юрисдикционное производство // Государство и право. - 1999. - №3.

60. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. -- Харків: Право, 2001. -- 528 с.

61. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. -- Одеса: Юридична література, 2003. -- 896с.

62. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 1999. -- 736 с.

63. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 2003. -- 544 с.

64. Агапов А.Б. Курс административного права. -- М.: "Статут", 2002. -- 558 с.

65. Административное право: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. -- М.: Юристъ, 2002. -- 697 с.

66. Административное право. Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. -- М.: Юристъ, 1999. -- 728 с.

67. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. -- М.: Зерцало, 1999. -- 672 с.

68. Алехин А.П., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации. ч.1. -- М.: Изд-во МГУ, 2002. -- 448 с.

69. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник. -- М.: ИНФРА-М, 2000. -- 640 с.

70. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. -- М.: Издание г-на Тихомирова М.Ю., 1998. -- 798 с.