Досудове врегулювання спорів

10

15

Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП)

Прикарпатський інститут ім. М. Грушевського

спеціальність Комерційне та трудове право

Контрольна робота з дисципліни

Складання процесуальних документів

Смородінов О.А.

Група Ін 12-08 С5П (2,0з)

Викладач: к.ю.н.,

проф. Люблін В.Д.

2010 р.

Зміст

Вступ

1. Досудове врегулювання спорів. Поняття, зміст, функції

1.1 Складання господарсько-процесуальних документів у досудовому врегулюванні спору

1.2 Порядок і строки розгляду претензії. Повідомлення результату

розгляду претензії

2. Судова практика

Список використаної літератури

Вступ

Сучасна Україна перебуває на шляху демократичних перетворень. В умовах реалізації судово-правової реформи особливого значення набуває створення комплексного механізму захисту учасників господарських відносин, зокрема й тих, що потрапили до сфери дії господарського процесу.

За загальним правилом учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані відновити їх, не очікуючи пред'явлення претензії або звернення до суду (ч.1 ст.222 Господарського кодексу України, надалі - ГК України). Однак у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -- учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.222 ГК України).

Досудове врегулювання господарських спорів -- це сукупність заходів щодо звернення учасників господарських відносин, чиї права порушені, для безпосереднього вирішення спорів, які виникли з учасниками господарських відносин -- порушниками цих прав і інтересів, перед зверненням до господарського суду з позовом. Можна сказати, що в такий спосіб порушнику надається шанс врегулювати спір безпосередньо, без додаткових судових витрат (державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи).

Цей інститут корисний як для держави, так і для учасників господарських відносин, оскільки розвантажує господарські суди і сприяє виявленню і швидкому усуненню причин і умов виникнення правопорушень. Однак слід мати на увазі, що тим самим потенційному відповідачу надається можливість перевести з рахунків грошові кошти, продати оспорюване майно тощо до порушення справи - часу, коли суд зможе забезпечити позов.

Очевидним є те, що система досудового врегулювання господарських спорів потребує компромісного вирішення. Адже йдеться, з одного боку, про інтереси суспільства, а з іншого -- інтереси охорони учасників господарських відносин.

1. Досудове врегулювання спорів. Поняття, зміст, функції

У процесі господарювання між юридичними особами (у тому числі іноземними), громадянами, які в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності складаються і припиняються різноманітні господарські відносини. В ринкових умовах вони не можуть відбуватися безконфліктно, без суперечностей між інтересами окремих суб'єктів господарської діяльності. Тому для врегулювання окремих категорій суперечностей (господарських спорів) між учасниками господарських правовідносин законодавством передбачено спеціальний механізм їх досудового врегулювання, регламентований ст. 222 ГК України і розділом II Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Загальним правилом досудового врегулювання спорів є те, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензій чи звернення до суду. Тобто сторонам надано право самостійно, без втручання судових чи інших органів врегулювати конфліктну (спірну) ситуацію, яка виникла у зв'язку з укладенням, здійсненням, зміною чи припиненням господарських правовідносин.

Слід зауважити, що більшість спорів може бути передано на вирішення господарського суду без досудового врегулювання.

Так, порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі -- акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Якщо для господарських спорів передбачена процедура їх досудового врегулювання, то звернення сторони до суду за захистом порушених прав і законних інтересів можливе лише після того, як їх порушнику була направлена претензія, яку останній визнав, відхилив або не дав на неї відповіді у встановлений ст. 7 ГПК України строк.

Таким чином, процедура досудового врегулювання господарських спорів складається із таких стадій (етапів):

· укладення договору між учасниками господарських відносин про врегулювання спору у досудовому порядку (якщо такий порядок не передбачений обов'язковими до виконання правилами);

· звернення заявника, чиї права і законні інтереси порушено, до їх порушника з письмовою претензією;

· розгляд претензії підприємством (організацією), що порушили майнові права і законні інтереси заявника;

· повідомлення підприємством (організацією), що порушили майнові права і законні інтереси заявника про результати розгляду претензії у письмовій формі.

1.1 Складання господарсько-процесуальних документів у досудовому врегулюванні спору

Порядок пред'явлення претензії, порядок і строки її розгляду, повідомлення заявника про результати розгляду претензії передбачені статтями 6, 7, 8 ГПК України, ст. 222 ГК України.

Відповідно до цих норм претензія повинна викладатися тільки в письмовій формі з дотриманням вимог щодо змісту. Так, у відповідності з ст.6 ГПК України у претензії зазначаються:

· повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється;

· дата пред'явлення і номер претензії;

· обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

· докази, що підтверджують ці обставини;

· посилання на відповідні нормативні акти;

· вимоги заявника;

· сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

· платіжні реквізити заявника претензії;

· перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.

Претензія має бути підписана повноважною особою підприємства, організації або їх представником; іншого ГПК України не передбачає. Претензія надсилається рекомендованим або цінним листом; у такому випадку доказом її пред'явлення є поштова квитанція. Претензія також може бути вручена під розписку.

1.2 Порядок і строки розгляду претензії. Повідомлення результату розгляду претензії

Пред'явлення претензії є суб'єктивним правом юридичних осіб, тоді як надання відповіді на одержану претензію в установленому порядку та у встановлений строк є їх суб'єктивним обов'язком. Претензія, одержана від заявника, повинна бути розглянута, за правилом, визначеним ст. 7 ГПК України, в місячний строк з дня її одержання.

Обґрунтованість вимог заявника претензії базується на доданих до неї документах та інших доказах. В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

Після розгляду претензії сторона повинна дати відповідь заявнику в установлені ст. 7 ГПК України строки, в якій має повідомити про її визнання (повне або часткове) або про відмову в її задоволенні. Відповідь подається в письмовій формі; у ній за правилом ст. 8 ГПК України зазначається:

· повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь;

· дата і номер відповіді;

· дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

· коли претензію визнано повністю або частково, -- визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

· коли претензію відхилено повністю або частково, -- мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;

· перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.

За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

Львівський апеляційний господарський суд

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

Постанова

07.06.06

Справа № 2/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Л.Л. Давид

суддів Х.В. Мурської

Я.О. Юрченка

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Магній» за вих. № 97/280 від 19.04.2006 року на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2006 року у справі № 2/16 (суддя - Круглова О.М.) за позовом Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства “ІСТ-Захід» , м. Львів до відповідача Закритого акціонерного товариства «Магній», м. Калуш про стягнення 4 550 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник О.В. - представник (довіреність за № 239 від 08.02.2006 року)

від відповідача: не з'явились

Встановив:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2006 року у справі № 2/16 задоволено позовні вимоги Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства “ІСТ-Захід» , м. Львів ( надалі - Позивач) до Закритого акціонерного товариства «Магній» , м. Калуш , Івано-Франківськ (надалі - Відповідач) про стягнення 4 550 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивачем та Відповідачем укладено договір - доручення № 19-05/І про надання транспортно - експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, на виконання якого Позивачем надано послуги Відповідачу на суму 4 550, 00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 945578 від 06.08.2005 року. Відповідно до цього, враховуючи вимоги ст. 256 ЦК України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач, Закрите акціонерне товариство «Магній», не погоджуючись з прийнятим рішенням подав апеляційну скаргу (вих. № 97/280 від 19.04.2006 року), в якій покликається на те, що місцевим господарським судом неповно досліджено матеріали справи та порушено норми матеріального права , а саме: судом не враховано того, що з метою врегулювання спору в порядку ст. 6 ГПК України, на підставі п. 8 Договору № 919 від 05.08.2005 року, укладеного Позивачем та Відповідачем, Позивач зобов'язаний направити Відповідачу претензію . Даної вимоги Позивачем не дотримано , отже, на думку скаржника , на сьогоднішній день спір не підлягає розгляду в господарському суді , а тому згідно п. 1 ст. 62 ГПК України , суд зобов'язаний відмовити позивачу в прийнятті позовної заяви. На думку скаржника , задовольнивши позовні вимоги Позивача , суд позбавив ЗАТ «Магній» права на врегулювання спору в досудовому порядку та безпідставно відповідно стягнуто державне мито.

Дані положення на думку скаржника , є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу за № 488 від 24.05.2006 року не погоджується з доводами апеляційної скарги і просить рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, оскільки останнє винесено на підставі повного та всебічного дослідження усіх обставин справи та вірного застосування вимог чинного законодавства .

Представник скаржника в судове засідання не з'явився причини неявки не повідомив , хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою господарського суду Львівської області, про що свідчить поштове повідомлення про вручення за № 1509082.

Судова колегія, порадившись на місці, вирішила розглядати справу у відсутності представника скаржника за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши думку представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

05.08.2005 року Дочірнє транспортно-експедиційне підприємство «ІСТ-Захід» та Закрите акціонерне товариство «Магній» уклали договір - доручення № 19-05/І про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні. (а.с.10-12).

У відповідності із заявкою відповідача про перевезення вантажу (а.с.13) на підставі договору № 19-05/І від 05.08.2005 р. ДТЕП «ІСТ-Захід» прийняло замовлення на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу за маршрутом м. Калуш - м. Горлівка , узгоджена вартість перевезення становила 4 550 грн. грн.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно із статтею 932 ЦК України - експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Відповідно до цього , позивач, виступаючи експедитором по договору перевезення, залучив до виконання договору перевізника - власника транспортного засобу ПП Слободяна І.Й.

Товарно-транспортною накладною № 945578 від 06.08.2005 року ( а.с. 15) підтверджується факт виконання перевезення та доставки вантажу вантажоотримувачу.

Відповідно до цього, Відповідачу виставлено рахунок № 2844-5 на суму 4 550, 00 грн. , однак останній його не оплатив чим порушив п. 4.5 Договору , в якому вказано , що термін оплати не може перевищувати 15 банківських днів з дня виставлення рахунку , податкової накладної , акту виконаних робіт.

Дані обставини зумовили Позивача звернутись 20.02.2006 року з позовною заявою до господарського суду Івано-Франківської області ( а.с. 2-3).

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що йому не надіслана претензія , а тому спір не врегульовано в досудовому порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 222 ГК України - учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів , зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду . У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин , чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутись до нього з письмовою претензію , якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ГПК України , підприємства та організації , чиї права і законні інтереси порушено , з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

На адресу Відповідача, 28.11.2005 року направлена заява про вимогу сплати борг на суму 4 550,00 грн. (вих. № 894 від 28.11.2005 року) , в якій Позивач просить оплати заборгованість в 7-денний термін а також підписати акт виконаних робіт, примірник якого направити на адресу ДТЕП “ІСТ-Захід» ( а.с. 9) , чого останній не зробив. Вищезазначена заява по своїй суті є заходом досудового врегулювання спору, тобто претензією .

Крім того, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів» № 2705-ІV від 23.06.2005 р. внесено зміни до Господарсько-процесуального кодексу України , в тому числі виключено частину другу у ст. 5 ГПК України , яка передбачала досудовий порядок врегулювання спору, а тому покликання скаржника на недотримання претензійного порядку - безпідставні.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги та законним рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2006 року в справі № 2/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи № 2/16 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя Л.Л. Давид

Суддя Х.В. Мурська

Суддя Я.О. Юрченко

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. -- 2003. -- №11.

3. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- №6.

4. Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України та про визнання такими, що втратили чинність, роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України: Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10 лютого 2994 року // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_212600-04.

5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) // Вісник Конституційного суду України. -- 2002. -- №4.

6. Роїна О.М. Господарський процес: Практичний посібник. (2-е вид.). -- К.: КНТ, 2006.