Особливості регулювання трудових відносин в сфері приватних підприємств

Рішення про надання дозволу приймається на підставі заяви роботодавця (у довільній формі) з обґрунтуванням потреби у використанні праці іноземних громадян і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності.

Дозвіл на працевлаштування видається на термін, як правило, до одного року, але він може бути подовжений. Максимальний термін безперервного перебування іноземного громадянина в Україні з метою працевлаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви, яка має бути не менше ніж 6 місяців, іноземний громадянин може знов одержати дозвіл на працевлаштування в Україні в установленому порядку.

Дозвіл на працевлаштування є підставою для видачі іноземному громадянину візи на в'їзд в Україну. Іноземець, який оформився на роботу без дозволу на працевлаштування, підлягає виселенню з України.

Висновок

Після написання курсової роботи можливо зробити наступний висновок:

Прийняття нового Трудового кодексу України -- нагальна потреба нинішнього стану суспільних відносин у сфері застосування праці, і в його структурі має знайти відображення структура сучасного трудового права, котра відповідає принципам соціальної ринкової економіки.

Головне призначення Трудового кодексу - забезпечення балансу, узгодження інтересів роботодавця і працівників. Досягти ж цього дійсно складно, тому що інтереси ці не тільки багато в чому різні, але і споконвічно протилежні. Працівники прагнуть до збільшення оплати праці і захисту за допомогою законодавчих норм від сваволі роботодавців, тому що сторони формально рівні тільки на момент укладання трудового договору. Після його укладання працівник втрачає автономію волі і зобов'язується виконувати накази і розпорядження роботодавця, вимоги посадових інструкцій, підкоряться правилам внутрішнього трудового розпорядку, установленого роботодавцем. Останній же насамперед зацікавлений у підвищенні прибутковості виробництва, у гнучкому маневруванні чисельністю працюючих, котра залежить від кон'юнктури ринку. Ще одні труднощі - необхідність приведення Кодексу у відповідність з Конвенціями Міжнародної організації праці ( МАРНОТРАТ ). Рекомендації МАРНОТРАТ спрямовані в основному на забезпечення соціальної орієнтації економіки, що закріплено діючою Конституцією.

Одна з основних цілей Трудового кодексу - захист прав і інтересів як працівників, так і роботодавців.

Уже тепер можна констатувати розширення договірних засад встановлення умов праці, накреслюються тенденції відходу від надмірного централізованого правового регулювання, передбачено можливість укладення контрактів у трудових правовідносинах та інші принципово важливі чинники, які дають підстави сподіватись, що невдовзі трудове право України, як це йому й належить, набуде статусу права соціального.

Попри всі ті зміни, що відбуваються у трудовому праві, є ще чимало проблем, які потребують свого нагального вирішення. І чи не найбільше таких проблем постає в теорії трудового права, яка й покликана обґрунтувати основні концептуальні напрями реформування галузі права.

З огляду на ті зміни, які відбуваються у правовому регулюванні праці, особливий інтерес викликає проблема трудових правовідносин. Адже саме правовідносини є результатом впровадження права у сферу суспільного життя, саме вони є тим своєрідним середовищем, де живуть норми права.

Однак загалом ця проблема не розглядалася наукою трудового права щодо умов ринкових відносин, існування приватної власності та утвердження свободи трудового договору у відносинах найму робочої сили. Ще й досі не розкриті чи дискусійні окремі положення теорії трудових правовідносин, а деякі з них, не критично сприйняті вченими, переходять із одних публікацій в інші.

Актуальна сьогодні, як видається, і проблема предмета трудового права, який не чітко окреслений у самій своїй основі, а саме немає єдності у визначенні власне трудових відносин. Двозначне формулювання ст. 3 КЗпП України, яка спирається на хибне поняття про форми власності, що нібито впливають на характер трудових відносин, породила не менш хибну теорію, про так звану широку сферу дії трудового права, яке регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми їхньої власності. Насправді ж, як свідчить зарубіжна та й вітчизняна практика, сфера дії трудового права не залежить від жодних форм власності підприємства. Чимало є підприємств однорідних форм власності, де водночас працюють особи, праця яких регулюється трудовим правом, і працівники, стосовно яких трудове законодавство не застосовується.

Дане положення є принциповим і викликають основну критику. У ході дискусій нерідко звучить твердження: працівників - у багато разів більше і до того ж їх позиції слабкіше. Кодекс не який то, а саме трудовий, і тому він повинний захищати насамперед їхні інтереси. Але адже це очевидно, що справа тут не в кількості. З юридичної точки зору працівник і роботодавець ( як і будь-який інший продавець і покупець ) - повинні бути рівноправними суб'єктами відносин, у які вони вступають. До того ж результативність виробництва вирішальним образом залежить саме від підприємця - від того, як він зреагував на кон'юнктуру ринку, як організував виробництво товарів. А значить надмірне правобмеження підприємця негайно негативно позначиться на виробничо-господарських параметрах підприємства. Зрозуміло, що ця ситуація не може бути вигідна нікому. Інакше кажучи, якщо законодавець дійсно піклується про економічний ріст, він не може не захищати інтереси роботодавця, віддаючи перевагу здійсненню прав працівником. У законі, отже, не повинно бути перекосу ні в одну, ні в іншу сторону.

Отже, наприкінці роботи можливо запропонувати наступні рекомендації:

Найбільш прийнятними трудовими відносинами між власником і найманим робітником є контрактна форма трудових взаємин, де найбільше повно відображаються як права, так і обов'язки обох сторін.

Використані джерела

1. Конституція України - К., 2006// Відомості Верховної Ради (ВВР).

2. Кодекс законів про працю України вiд 10_12_1971 - К, 2001.

3. Цивільний Кодекс України - К., 2000// Відомості Верховної Ради (ВВР).

4. Закон України Про оплату праці // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 17, ст.1

5. Закон України Про підприємства в Україні// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 24, ст.272

6. Закон України Про професійні спілки,їх права та гарантії діяльності // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 45, ст.397

7. Закон України Про підприємництво // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 14, ст.168

8. Закони України. Міжнародні договори України. - Т. 14. - К., 2004.

9. Глазырин В, Терпугова Е. Правовое регулирование труда в негосударственных организациях в странах СНГ (аналитический обзор) // Право и зкономика. - 2004. - №9. - С. 67-74

10. Иванов С.А., Ливщиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право. Вопросы теории. -- М.: Наука, 2001. -- 368с.

11. Иванов С. А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы // Государство и право. 2002. № 4

12. Иванов С. А. Российское трудовое право: история и современность // Государство и право. 2003. № 5.

13. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. -- М., 1978

14. Жернаков Володимир Правове регулювання трудових відносин у представництвах іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні // Підприємство, господарство і право № 6, 2001 - С . 58-60

15. Людина і праця. Довідник з правових питань / Укл.: Козінцев І. П., Савенко Л. А. -- К.:Юрінком Інтер, 2000.

16. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. -- К.: Наукова думка, 1984

17. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник, Фірма “Консум”, Харків, 2000.

18. Сова В. Вимоги до оформлення трудових відносин // Справочник кадровика № 3, 2003.

19. Стичинський Б. С. та інші Науково-практичний коментар до законодавства України про працю -- К.: А.С.К., 2000.

20. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. проф. Р.З. Лившиц й проф. Ю.П. Орловский. -- М.: Изд. группа "ИНФРА-М - НОРМА", 2002.

21. Трудове право України: Підручник Заред. Н.Н. Болотіної, Г.І. Чанишевої. -- 2-гевид., стер. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2001

22. Тубелець І. Порядок укладення трудового договору (контракту ) //Праця і зарплата. - 2001. - № 14

23. Чанишева Г.Теоретичні проблеми правового регулювання колективних трудових відносин в сучасних умовах // ПРАВО УКРАЇНИ, 2000. № 8 - с 31