Аналіз інвестиційного законодавства в Україні

Ш по горизонталі найважливішим елементом взаємодії з Інвестиційним кодексом, а також із спеціальним законодавством про окремі види інвестиційної діяльності мають бути державні програми розвитку інвестиційної діяльності на окремий період, а більш опосередковано - суміжні державні програми (наприклад, розвитку окремих галузей або секторів економіки) і, безперечно, Державна програма економічного розвитку, в яких розкривається зміст загальної економічної та інвестиційної політики держави. По інший бік Інвестиційного кодексу має бути розташоване господарське законодавство України, передусім, пов'язане з регулюванням окремих ринків виробництва та реалізації товарів і послуг [6,c.83].

Слід зазначити, що важливим є не тільки гармонійне «розміщення» актів законодавства в системі координат, а й з'ясування змісту взаємозв'язків між ними.

На відміну від Інвестиційного кодексу, одним із завдань якого є забезпечення стабільності відповідного законодавства, функціональним навантаженням спеціального інвестиційного законодавства є забезпечення його динаміки, гнучкості, розвитку в напрямі подальшої спеціалізації.

Важливим питанням системного функціонування інвестиційного законодавства є співвідношення та взаємодія пропонованого Кодексу з низкою підпорядкованих йому спеціальних законів та державних програм інвестиційного розвитку. В межах умовного трикутника, що утворений автономними блоками законодавства (державні програми - Інвестиційний кодекс - спеціальне інвестиційне законодавство), вирішуються основні питання ефективності взаємодії держави і суб'єктів господарювання в інвестиційній сфері.

Заслуговує на увагу той факт, що державні програми економічного розвитку, у тому числі інвестиційного, мають дві основні форми взаємодії з чинним законодавством щодо впливу на суспільні відносини:

по-перше, програмами визначається режим, інтенсивність застосування тих чи інших передбачених законодавством господарсько-правових засобів державного регулювання. У цьому випадку йдеться про інтенсивність використання чинних норм законодавства, зокрема тих, що регламентують застосування господарсько-правових засобів державного регулювання, а також правозастосовчу практику;

по-друге, залежно від ступеня невдоволеності існуючим становищем або масштабом поставлених цілей, державні програми економічного (інвестиційного) розвитку можуть передбачати план модернізації законодавства шляхом внесення до нього необхідних змін та доповнень. При цьому бажано мати кодифікований закон такого рівня, щоб законодавчі пропозиції стосувалися переважно спеціального законодавства, яке і забезпечує гнучкість та подальший розвиток регулювання, залишаючи Кодекс фактором стабільності.

Важливе значення має те, що держава відпрацьовує стратегічні підходи в комплексному правовому механізмі впливу на економічні відносини, але нескординованість змісту програм, відсутність єдиних методичних засад їх формування утворює фактично нову управлінську проблему, яку слід вирішувати з метою забезпечення чіткості і прозорості відносин держави та суспільства.

Окремою проблемою взаємодії державних програм та Інвестиційного кодексу і спеціального законодавства про інвестиційну діяльність є необхідність формування спільного, уніфікованого понятійного апарату. На особливу увагу в цьому контексті заслуговує проблема відповідності цілей та засобів впливу держави на інвестиційні відносини. У статті 12 ГК України сформульовані лише загальні, універсальні господарсько-правові засоби державного регулювання. Але, цілком природньо, що в окремих сферах регулювання, які потребують владного впливу держави на ринкові процеси, такі засоби конкретизуються через створення власних механізмів реалізації або доповнюються новими - спеціальними. Як приклад можна послатися на правомочність Національного банку України згідно із ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» призначати тимчасову адміністрацію у випадках суттєвої загрози платоспроможності банку, який є інституціональним інвестором - суб'єктом ринку фінансових послуг.

До аналогічних, не передбачених у ст. 12 ГК України засобів державного регулювання, слід віднести, наприклад, право Уповноваженого органу в сфері державного регулювання ринку фінансових послуг затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи, згідно із п. 5 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Відповідність правових форм і законодавчої техніки фіксації господарсько-правових засобів державного регулювання та порядку їх застосування між Господарським кодексом, Інвестиційним кодексом, спеціальним законодавством про інвестиційну діяльність та змістом державних програм, що передбачають задіяння таких засобів у визначеному в них режимі, є надзвичайно важливим чинником досконалості кодифікаційних робіт у цій сфері.

Слід погодитися з думкою, що розроблення та прийняття кодифікаційних актів мають стати основною формою законотворчості. Численність і фрагментарність законів, їх занадто вузька тематика є суттєвим недоліком законодавства, що тільки посилюється на фоні розвитку та ускладнення правової системи, поглиблення правового регулювання. Основним шляхом подолання цього недоліку є підвищення уваги до кодифікації законодавства, прийняття законів по укрупненим блокам законодавства .

Висновок

Отже, можна зробити висновок, що одним із найважливіших факторів, який сприяє інвестиційній діяльності, а також стимулює надходження іноземних інвестицій є інвестиційне законодавство.

Інвестиційне законодавство як форма реалізації інвестиційного права містить широке коло нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність. Основу нормативно-правових актів, що регулюють цей вид діяльності, складають, безумовно, закони.

Від інвестиційного законодавства залежить створення сприятливих умов, що забезпечують зацікавленість потенційних інвесторів у вкладенні коштів у розвиток економіки, особливо у капітальних вкладеннях із тривалими термінами їх окупності. Оскільки інвестиційна діяльність для суб'єкта підприємництва може бути привабливою тільки у тому випадку, якщо він буде впевнений у можливості захисту своїх законних прав і інтересів у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Проаналізувавши систему інвестиційного законодавства я з'ясувала, що у сфері інвестиційної діяльності діють: деякі положення Конституції України; положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу щодо вирішення господарських спорів; Кодексу законів про адміністративні правопорушення України, Земельного кодексу України та ін.; положення окремих Законів України та положення підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють окремі питання здійснення інвестиційної діяльності.

Слід зазначити, що має місце думка про створення Інвестиційного кодексу, одним із завдань якого є забезпечення стабільності відповідного законодавства.

Використана література

1. Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2000. - 264 с.

2. Закон України „Про інвестиційну діяльність”

3. Закон України „Про інноваційну діяльність”

4. Закон України „Про режим іноземного інвестування”

5. Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навчальний посібник. - К.: Атака, 1999. - 176 с.

6. Кудрявцева К. Проект Інвестиційного кодексу України // ”Підприємництво, господарське право”, №6. - 2005.

7. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Чернадчук Т.О. Основи інвестиційного права України. Навчальний посібник /За заг.ред. В.Д.Чернадчука. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Суми : ВТД „Університетська книга”, К.: Видавничий дім „Княгиня Ольга”, - 2005.- 384 с.

8. www.jurist.ua/