Особливості діяльності державної служби зайнятості України в сучасних умовах

Міністерство праці та соціальної політики України

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

РЕФЕРАТ

на тему:

«Особливості діяльності державної служби зайнятості України в сучасних умовах. Оперативне запровадження у щоденну роботу змін законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та про зайнятість населення»

Київ 2010



Зміст

Вступ

1. Особливості діяльності державної служби зайнятості в сучасних умовах

2. Впровадження та використання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та про зайнятість населення при реєстрації та працевлаштуванні громадян

3. Правове забезпечення організації оплачуваних громадських робіт

4. Професійне навчання, перенавчання та профорієнтація незайнятого населення, як засіб підвищення конкурентоспроможності громадян на ринку праці в сучасних умовах

5. Забезпечення державою надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так і суспільства в цілому. Виходячи з цього, проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і не вирішивши цієї проблеми неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Особливо гостро проблема безробіття постає зараз перед Україною, що не дивно, тому що економіка України зараз знаходиться в глибокій кризі.

Перехід України до ринку загострив проблеми зайнятості населення та відтворення трудового потенціалу. Згортання виробництва, фінансова й матеріальна заборгованість, проблеми в реалізації продукції спричинили масові звільнення працівників. Зростає чисельність громадян, які звертаються до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та допомогою в разі безробіття.

Сучасний стан розвитку економіки ставить підвищені вимоги до якості робочої сили, її конкурентоспроможності. В результаті інтенсифікації виробництва, трансформації професій, впровадження у виробництво нових засобів, матеріалів, інноваційних технологій підвищуються вимоги до професійних якостей працівника, рівня його знань та навичок. Поряд з тим спостерігається збільшення професійно-кваліфікаційного дисбалансу, зниження цінності та престижності професійної освіти, перенасиченість ринку праці спеціалістами з вищою освітою та дефіцит робітничих кадрів.

З погіршенням ситуації на ринку праці лише державна служба зайнятості реально допомагає безробітним, найперше молоді, жінкам та іншим соціально найменш захищеним категоріям населення .

Служба зайнятості є посередником на ринку праці, дає надію і шанс людям на працевлаштування.

Зростання рівня безробіття, збільшення його тривалості вимагають підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятості. Тому оперативне запровадження у щоденну роботу змін законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та про зайнятість населення є одним з тих факторів який допоможе вирішити цю проблему та підвищити рівень зайнятості не лише в районі чи області, а й у країні в цілому.

Щодня, реєструючи громадян які звернулись до служби зайнятості з метою пошуку роботи, здійснюючи підбір підходящої роботи, скеровуючи громадян на тимчасові роботи та надаючи ряд інших послугу незайнятому населенню, працівники центрів зайнятості повинні як найповніше використовувати у своїй роботі всі нормативно-правові акти що стосуються законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та про зайнятість населення з метою найефективнішого надання послуг населенню, та підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці в умовах кризи.



1. Особливості діяльності державної служби зайнятості в сучасних умовах

Основними завданнями державної служби зайнятості в сучасних умовах є:

1. Розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття;

2. Систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;

3. Раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення;

4. Контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.

Послуги пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, його соціальним захистом від безробіття надаються державної службою зайнятості безплатно

Державна служба відповідно до покладених на неї завдань:

а) Інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і в організаціях держави, про послуги, що надаються службою зайнятості;

б) Консультує громадян з питань одержання роботи, в тому числі в інших населених пунктах держави, умов і оплати праці;

в) Інформує та консультує власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи щодо наявності незайнятої робочої сили на відповідній території, можливості забезпечення нею підприємств, установ і організацій;

г) Веде облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, вільних робочих місць і вакантних посад, створює автоматизовані банки даних про потребу підприємств, установ і організацій у кадрах;

д) Здійснює добір і направлення на підприємства, в установи і організації усіх форм власності, працівників потрібних професій (спеціальностей) і кваліфікації, контроль за їх працевлаштуванням; веде первинний облік працевлаштування громадян, а також громадян, направлених на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку і оплачувані громадські роботи;

е) Сприяє створенню додаткових робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також на територіях пріоритетного розвитку;

ж) Розробляє прогнози щодо структури робочих місць, потреби підприємств, установ і організацій у працівниках за їх професійним складом та визначає на цій основі обсяги і напрями професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та незайнятого населення;

з) Здійснює заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та безробітних з метою підвищення їх конкурентної спроможності на ринку праці як у навчальних закладах системи служби зайнятості, так і в інших навчальних закладах з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів громадян;

и) Бере участь у підготовці та реалізації державних і територіальних програм зайнятості, заходів щодо запобігання безробіттю;

к) Вносить до місцевих державних адміністрацій пропозиції про бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5 процентів загальної кількості робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

л) Бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами інших підприємств, в установах і організаціях;

м) Подає допомогу бажаючим влаштуватися на роботу громадянам, у тому числі тим, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

н) Реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю;

о) Виплачує матеріальну допомогу громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку;

п) Готує пропозиції щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

р) Інформує населення про наявність навчальних закладів, центрів, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та перепідготовки кадрів, про строки навчання;

с) Проводить роботу з питань організації професійної діяльності громадян України за кордоном;

т) Видає суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на посередництво у працевлаштуванні за кордоном;

у) Видає дозволи на працевлаштування іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін

ф) Здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення. Вживає заходів до запобігання незаконному використанню робочої сили;

х) Розробляє статистичну звітність про стан ринку праці, попит і пропонування на робочу силу, іншу звітність про зайнятість населення, забезпечує її достовірність та своєчасне подання;

ц) Веде облік та складає звіти про витрачання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

2. Впровадження та використання законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та про зайнятість населення при реєстрації та працевлаштуванні громадян

Всі громадяни мають право на безоплатне сприяння державної служби зайнятості у працевлаштуванні.

До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Щодня, реєструючи громадян які звернулись до служби зайнятості з метою пошуку роботи, здійснюючи підбір підходящої роботи, скеровуючи громадян на тимчасові роботи та надаючи ряд інших послугу незайнятому населенню, працівники центрів зайнятості використовують у своїй роботі Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення», «Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», «Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт», та інші законодавчі акти.

Так, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»:

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.

Спеціалісти служби зайнятості здійснюють підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення".

Для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідній сфері економічної діяльності в регіоні за минулий місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховуються попередня діяльність громадянина, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, вік, досвід, а також стан ринку праці.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, у тому числі безпосередньо на робочому місці у роботодавця, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, - робота за професією, яку вони мали за останнім місцем роботи, або робота, що потребує попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням державної служби зайнятості.

Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Для громадян, які не мають професії, або таких, які займали місця, що не потребують спеціальної підготовки та перебувають на обліку як безробітні більш як 9 місяців, а також для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 12 місяців) перерви (крім громадян передпенсійного віку), підходящою роботою також вважається участь в оплачуваних громадських роботах.

За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Призначаючи допомогу по безробіттю працівники центрів зайнятості керуються законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,

Так у розділі V цього закону визначені: порядок обчислення страхового стажу, умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю, розмір допомоги по безробіттю, розмір та тривалість виплати допомоги по частковому безробіттю, а також умови припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості. Розділом VI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено забезпечення незастрахованих осіб.

Головною метою працівників центру зайнятості є індивідуальний підхід до клієнтів і надання адресної допомоги як незайнятим громадянам, так і роботодавцям.

Для того щоб наша допомога була ефективною, ми активізуємо свою співпрацю з роботодавцями (ретельно вивчаємо актуальні потреби, економічний стан та кадрові проблеми підприємств; націлюємо їх на те, що участь в реалізації політики зайнятості має суспільно-корисний характер, особливо для тимчасово незайнятих громадян і членів їх сімей, які сподіваються на підтримку співвітчизників та ін.), бо саме від їх роботи залежатиме наявність робочих місць для працевлаштування безробітних.

Зрозуміло, що без відповідного бажання самих безробітних знайти роботу і без активної поведінки їх на ринку праці важко протистояти безробіттю. З метою активізації власних зусиль безробітних та посилення їх відповідальності щодо влаштування свого життя в Лубенському центрі зайнятості проводяться семінари по опануванню ними методів самостійного пошуку роботи. Як свідчить вітчизняний та зарубіжний досвід, дана форма роботи служби зайнятості без вагомих витрат дозволяє значно підвищити ефективність працевлаштування безробітних

Велику користь дає комісія по довготривалому безробіттю, яка робить аналіз проведеної роботи з певним клієнтом, вивчає причини відсутності результатів щодо його працевлаштування, а також активізує зусилля клієнта до пошуку роботи.



3. Правове забезпечення організації тимчасових оплачуваних громадських робіт

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи.

В Положенні «Про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт» дано визначення терміну оплачувані громадські роботи.

Оплачувані громадські роботи -- загальнодоступні види некваліфікованих робіт, а також кваліфіковані роботи, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу;

Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість, відповідати потребам громади, регіону і сприяти їх соціальному розвитку.

Керуючись вищезазначеними законом та положенням, спеціалісти центрів зайнятості залучають громадян до участі у тимчасових оплачуваних громадських роботах.

Оплачувані громадські роботи організовуються для:

· осіб, які не мають роботи;

· зайнятих трудовою діяльністю осіб, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час;

· учнівської та студентської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час;

· пенсіонерів, інвалідів.

Особи, зареєстровані як безробітні у службі зайнятості, залучаються до оплачуваних громадських робіт на строк, що сумарно не перевищує 180 днів у межах календарного року. Оплачувані громадські роботи проводяться виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях. Місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.

Оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі. Для проведення оплачуваних громадських робіт (незалежно від джерел їх фінансування) між міським, районним, районним у місті або міськрайонним центром зайнятості та роботодавцями укладається договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт. Примірна форма зазначеного договору затверджується Мінпраці за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Тривалість робочого часу осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, встановлюється відповідно до законодавства про працю. До оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається дві години на місяць, призначені для пошуку підходящої роботи та відвідування центру зайнятості. Фінансування витрат на заробітну плату за цей час здійснюється за рахунок джерела оплати праці таких осіб.

Визнана в установленому порядку безробітною особа, зайнята на оплачуваних громадських роботах, може достроково розірвати трудовий договір у разі працевлаштування на постійне місце роботи та в інших випадках, передбачених законодавством.

В умовах складної ситуації на ринку праці, організація оплачуваних громадських робіт вважається ефективним засобом активної політики на ринку праці.



4. Професійне навчання, перенавчання та профорієнтація незайнятого населення, як засіб підвищення конкурентоспроможності громадян на ринку праці в сучасних умовах

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги. Громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості як особи, що шукають роботу, мають право на безплатну професійну орієнтацію, консультацію, підготовку, перепідготовку, одержання відповідної інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці.

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як таких, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках:

· неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;

· необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина;

· втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;

· необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань;

· пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Обґрунтований вибір громадянами певного виду діяльності та форм зайнятості відповідно до особистих схильностей і потреб економіки, правильне самовизначення при виборі та плануванні кар'єри є необхідними умовами ефективного функціонування ринку праці будь-якої держави.

Робота все більш вимагає від людини нових поведінкових моделей до тих працівників, в яких є потреба та одночасно вивільняються найменш конкурентноспроможні громадяни, які не відповідають потребам сучасного ринку.

Ситуація на сучасному ринку праці потребує створення нового механізму зв'язку професійної школи і професійної праці, яким має стати супровід професійної кар'єри працівника. Для випускників вузів - це формування професійної кар'єри, для безробітних - сприяння зайнятості, для працюючих - розвиток професійної кар'єри на підприємстві.

Проведення групових та індивідуальних консультацій, профвідбору дає змогу з достатньою достовірністю прогнозувати успішність засвоєння професії або спеціальності особами різних вікових груп. Створюються умови для скорочення строків підготовки кваліфікованих працівників, необхідних тій чи іншій організації та підприємству, забезпечення більш повної відповідності їх вимогам виробництва, задоволення людини працею, зростання продуктивної праці, а також для виявлення тих протипоказань, ігнорування яких при виборі професії може негативно вплинути на здоров'я працівників.

Отже, професійна орієнтація є комплексом взаємопов'язаних соціальних, економічних, медико-фізіологічних та психолого-педагогічних заходів, спрямованих на формування в людині готовності до усвідомленого, обґрунтованого вибору професії, подальшого професійного зростання відповідно до своїх нахилів, здібностей з урахуванням регіональних особливостей ринку праці.

Політика служби зайнятості на сучасному етапі має бути спрямована на скорочення тривалості безробіття. Цього можна досягти шляхом надання безробітним допомоги в пошуках роботи та сприяння їх орієнтації на ринку праці з одночасним підвищенням їх професійно-кваліфікаційних характеристик.

Безробітні по-різному реагують на ситуацію безробіття. Одні краще справляються з труднощами, що виникають через втрату роботи, другі - гірше.

Професійна консультація - це спеціальна діяльність фахівців служби зайнятості, спрямована на формування в безробітних об'єктивної оцінки ситуації безробіття та можливостей зайнятості й вирішення проблеми індивідуального працевлаштування з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей безробітного і потреб ринку праці. Професійне консультування безробітних досить складне, тому що не кожен з них готовий негайно приступити до роботи і їм потрібна не тільки допомога у працевлаштуванні, але й серйозна психологічна підтримка. Необхідно зняти тривожний стан безробітного, спільно проаналізувати становище, що склалося та вихід з нього. Потім виявити коло інтересів і схильностей безробітного й підібрати відповідний тип професій, обговорити можливості працевлаштування на вільні вакансії; у разі неможливості працевлаштування на вільні вакансії, обговорити з безробітним можливості переорієнтації та перенавчання для отримання нової професії. У кожному конкретному випадку професійна консультація має бути індивідуальною. Необхідно пояснити безробітному загальні причини неконкурентоспроможності його на ринку праці (слабка проінформованість про ринок праці і вимоги роботодавця до працівника, неадекватна самооцінка, високій рівень домагань, втрата навичок спілкування і професійної кваліфікації, невміння показати себе роботодавцю).

Орієнтуючись на потреби ринку праці та індивідуально-психологічні особливості безробітних, їх особисті запити, профорієнтація, профконсультація надають реальну допомогу безробітним у виборі професії чи місця роботи, профілю професійного навчання чи перенавчання та в працевлаштуванні, підвищенню їх конкурентноспроможності на ринку праці.

5. Забезпечення державою надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту

Згідно ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» - держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.

До таких громадян відносяться:

а) жінки які мають дітей віком до шести років;

б) одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

в) молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, діти (сироти), які залишилися без піклування батьків, а також особи, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

г) особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки - 53 років);

д) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

е) інваліди, які не досягли пенсійного віку.

Для працевлаштування вищезазначених категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови у прийомі на роботу громадянам, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ та організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.



Висновки та пропозиції

Категорії зайнятості і безробіття займають одне з найважливіших місць в аналізі ринку праці. Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так і суспільства в цілому. Виходячи з вищевикладеного, проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки і правового регулювання. Особливо гостро проблема безробіття стає зараз перед Україною, що не дивно, тому що економіка України зараз знаходиться в глибокій кризі. Американські фахівці змушені визнати, що “безробіття - це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Депресія приводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних підвалин, а також до суспільного і політичного безладу”. Неминучість кризи саморегулюючої економіки, вказують на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості. Оперативне запровадження у щоденну роботу змін законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та про зайнятість населення допоможе вирішити цю проблему та підвищити рівень зайнятості не лише в районі чи області, а й у країні в цілому. Різноманіття типів безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно складною. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, в будь якій країні для рішення цієї проблеми приходиться використовувати різні методи. Держава має розробити ряд заходів: 1) поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконують організації по працевлаштуванню (біржі праці). Вони збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансії і повідомляють їх безробітним; 2) усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили. Для цього необхідно насамперед створення розвитого ринку житла; збільшення масштабів житлового будівництва; скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного пункту в інший. Скороченню безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до того, щоб робоча сила найкращим ладом відповідала наявним робочим місцям. Ця задача досягається програмою професійної підготовки, інформацією про робочі місця. Програми професійної підготовки повинні забезпечувати як підготовку на робочих місцях, так і в спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для робочих старших віків, чия професія виявилася застарілою. Очевидно, що чим менше людей претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при тім же числі вільних робочих місць. Скоротити число претендентів на ці місця і, більш того визволити додаткові вакансії для безробітних цілком реально. Необхідно також створити умови для росту самозайнятості. Зміст такого роду програм полягає в тому, що людям допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прокормити себе і свою родину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу по найму. Реалізація програм підтримки молодих працівників є дуже актуальною на сьогодні

Розширення обсягів працевлаштування громадян також можливе за умови плідної співпраці працівників служби зайнятості з представниками роботодавців. Керівники та працівники кадрових служб, підприємці все частіше звертаються в сектор взаємодії з роботодавцями, де їм за лічені хвилини надається інформація про наявність безробітних за будь-якими спеціальностями. Постійно вивчаються актуальні потреби, економічний стан та кадрові потреби підприємств. На семінарах роботодавці отримують юридичні консультації стосовно дотримання законодавства про зайнятість, про державне страхування на випадок безробіття, а також про нові можливості взаємодії зі службою зайнятості.

Актуальним на сьогоднішній день вважаю підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві, за новими технологіями та на сучасному обладнанні як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва.

Сьогодні роботодавець потребує висококваліфікованих робітників. В організації професійного навчання незайнятого населення з робітничих професій є необхідність розширення обсягів підвищення кваліфікації з низьких розрядів на більш високі. Також вважаю за доцільне збільшувати обсяги професійного навчання з одночасним набуттям безробітними декількох споріднених професій, що збільшить можливості подальшого працевлаштування.

Вирішенню проблем зайнятості значно сприятиме розгляд на державному рівні питань щодо реалізації таких заходів, як формування державного замовлення на підготовку робітничих кадрів у ПТУ та професійного складу студентів вузів незалежно від форм навчання (за рахунок бюджетних коштів або на комерційній основі), з урахуванням попиту на відповідні професії на ринку праці, а також готувати спеціалістів з більш розширеними можливостями, наприклад, медична-сестра-масажист.

Також необхідно доповнити чинні законодавчі акти щодо зайнятості молоді положеннями, які б передбачали відповідальність роботодавців за відмову в роботі молоді, котра потребує соціального захисту.

Отже, формування національного ринку праці неможливе без ефективної державної політики зайнятості. В умовах перехідного періоду вона має бути спрямована на забезпечення гнучкості ринку праці, зміну професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, підвищення мобільності працівників, а також стимулювання трудової активності населення на працю.

Практика роботи показує, що успіх супроводжує тільки згуртовані, кваліфіковані, ініціативні колективи. Можна бути впевненими, що небайдужість колективу Лубенського міськрайонного центру зайнятості до долі міста та району, його громадян, тісна співпраця з органами місцевого самоврядування і соціальними партнерами уможливлять вирішення більшості проблем, пов'язаних із безробіттям.



Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Парлам. вид-во,1999.-88 с.

2. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII із змінами та доповненнями.

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 2 березня 2000р.№1533-III // Праця і зарплата № 14(210) квітень 2000р.

4. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 року № 799-VI.

5. Постанова від 10 вересня 2008 р. N 839 «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів» Кабінету Міністрів України .

6. А.В. Калина. Державне регулювання зайнятості. - К.: МАУП, 2006.

7. Маршавін Ю., Фокас Л., Ляміна Л. Методичні рекомендації щодо надання центрами зайнятості соціальних послуг роботодавцям. К.; Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості 2004.-с.60.

8. Піддубний В.В., Маршавін Ю.М. Довідник спеціаліста державної служби зайнятості з базових засад, загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. - Т. І. - 544 с.

9. Н.В. Ушенко. Зайнятість населення та удосконалення економічного механізму її державного регулювання в ринкових умовах.-К., 2003.

10. А.Т. Чемерис. Організація діяльності служби зайнятості. - К.: МАУП, 2003.