3

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

“ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО”

Тема

ДОГОВІР ПОСТАЧАННЯ



План

Вступ

1. Договір постачання

1.1 Поняття договору поставки

1.2 Зміст договору поставки, його умови

1.3 Відповідальність сторін за договором

2. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

2.1 Поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції

2.2 Характеристика, сторони, зміст договору контрактації сільськогосподарської продукції

3. Договір міни (бартеру)

3.1 Характеристики договору міни (бартеру)

3.2 Зовнішньоекономічний бартер

Висновок

Література



Вступ

Темою даної курсової роботи є «Договір постачання»

В даній роботі я намагався висвітлити один із різновидів договору купівлі продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, які складаються в основному між суб'єктами підприємницької діяльності - договір поставки. Також я спробував розкрити поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції та договору міни (бартеру).

Зокрема, в першому питанні висвітлено питання договору поставки, зміст договору поставки, його умови, відповідальність сторін за договором

В другому питанні - договір контрактації сільськогосподарської продукції поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції характеристика, сторони, зміст договору контрактації сільськогосподарської продукції

У третьому питанні розглянемо договір міни (бартеру), характеристики договору міни (бартеру),зовнішньоекономічний бартер.

Метою цієї курсової роботи є розкриття поняття договору поставки, договору контрактації сільськогосподарської продукції та договору міни (бартеру) в умовах сьогодення, спираючись на новий Цивільний кодекс, Закон України від 22 грудня 1995 року «Про поставки продукції для державних потреб» та інші підзаконні акти, що регулюють порядок виникнення, розвитку і припинення відносин з поставки, конкретизують права та обов'язки учасників договору поставки та їх відповідальність.



1.Договір постачання

1.1. Поняття договору поставки

Договір поставки збережений у новому ЦК (§3 гл.54), однак не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з різновидів договору купівлі-продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, які складаються в основному між суб'єктами підприємницької діяльності. Це обумовлює специфіку цього договору.

Договір поставки -- це договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст.712 ЦК).

Якщо раніше договір поставки, будучи плановим за характером, розглядався як самостійний договір, відокремлений від договору купівлі-продажу, то зараз, коли він втратив свій плановий характер, його слід розглядати як різновид договору купівлі-продажу.

Специфіку договору поставки порівняно з договором купівлі-продажу можна визначити за двома критеріями. У договорі поставки момент виконання договору, як правило, не збігається з моментом його укладення. Крім того, договір поставки відрізняється за метою придбання товару за цим договором -- він призначений для оформлення передання товару з метою його використання в підприємницьких або інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, для забезпечення довгострокових постачань сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо.

Параграф 3 гл.54 ЦК містить лише найбільш загальні й принципові норми про поставку, що свою конкретизацію знаходять головним чином у спеціальних законах і підзаконних нормативно-правових актах України.

Основні з них:

Закон від 22 грудня 1995 р. "Про поставки продукції для державних потреб";

Угода про загальні умови поставок товарів між організаціямидержав -- учасниць Співдружності Незалежних Держав 1992 р.;

Положення про порядок поставки та митного оформленняпродукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав -- учасниць СНД, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 р. №323.

Значну роль серед підзаконних актів, що регулюють порядок виникнення, розвитку і припинення відносин з поставки, конкретизують права та обов'язки учасників договору поставки та їх відповідальність, є прийняті в період існування Радянського Союзу Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. №8880. Спеціальні правила про поставку окремих видів продукції передбачаються Особливими умовами поставки. Ці нормативно-правові акти діють на території України в тій частині, в якій вони не суперечить законодавству України.

На практиці застосовуються роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 р. №01-6/1205 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних" та від ЗО березня 1993 р. №02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки".

Сторони договору -- постачальник і покупець.

Постачальниками і покупцями виступають, як правило, суб'єкти підприємницької діяльності, які спеціалізуються на виробництві або купівлі-продажу певних товарів.

1.2 Зміст договору поставки, його умови

Зміст договору поставки становлять його умови, серед яких найважливішими є істотні умови. До них належать строки поставки, кількість, асортимент (номенклатура), якість товару, що поставляється, її комплектність, ціна тощо.

Строки (періоди) поставки товару (квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються у договорі з урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців і забезпечення ритмічності виробництва.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою сторін.

У договорі можуть бути передбачені періоди поставки -- у разі якщо сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари поставляються рівномірними партіями помісячно, оскільки інше не випливає із договору або закону.

Дострокова поставка допускається у випадках, коли її дозволено законодавством та за згодою покупця. Достроково поставлене і прийняте покупцем зараховується в рахунок продукції, що підлягає поставці в наступному періоді.

Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитись від прийняття продукції, поставку якої прострочено, якщо в договорі не передбачено інше. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця, останній зобов'язаний прийняти та оплатити.

Кількість товару, що є предметом договору поставки, встановлюється у договорі поставки у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі поставки визначення цієї кількості (ст.669 ЦК).

Асортимент (номенклатура) товару -- співвідношення окремих видів (груп) продукції. Асортимент може бути груповим (розбивка загальної кількості продукції одного найменування за основними видами), і розгорнутим (розбивка основних груп за більш дрібними ознаками, наприклад, одягу -- за фасонами, малюнками, артикулами тощо).

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором поставки асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, постачальник має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі постачальникові на момент укладення договору, або відмовитися від договору (ст.671 ЦК).

У процесі виконання договору сторони вправі уточнювати асортиментні показники, за взаємною згодою вносити зміни у встановлені позиції асортименту.

Поставка продукції одних видів, що входять до асортименту, в більшій кількості, ніж передбачено договором, не зараховується у покриття недопоставки продукції інших видів, крім випадків, коли така поставка здійснена за згодою покупця. Покупець може погодитися з пропозицією постачальника про відвантаження більшої кількості продукції одного виду за рахунок продукції іншого виду. Відповідальність постачальника за подібне відхилення від позицій асортименту, встановлених договором, у цьому разі не настає.

За недопоставку продукції окремих видів, що входять до асортименту, постачальник сплачує встановлену неустойку, навіть якщо у строк, передбачений договором, поставку в загальній вартості продукції виконано.

Якість товару. Постачальник повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору поставки.

У разі відсутності в договорі поставки умов щодо якості товару постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо постачальник при укладенні договору поставки був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, постачальник має передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом постачальник повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Постачальник і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом (ст.673 ЦК).

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. Якість товару в договорі поставки зазвичай визначається шляхом вказівки його видів, сортів, марок із посиланням на стандарти, технічні умови, зразки (еталони), затверджені у встановленому порядку. У договорі може бути передбачена поставка товару вищої категорії якості або більш високої якості порівняно зі стандартами, технічними умовами, зразками (еталонами).

Згідно зі ст.675 ЦК постачальник може надавати гарантії якості товару. Товар, який постачальник передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором поставки.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого постачальник гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, сторони можуть встановлювати гарантійні строки на продукцію, якщо вони не встановлені в стандартах або технічних умовах, або передбачити більш тривалі гарантійні строки порівняно з встановленими в стандартах або технічних умовах.

Комплектність товару, що поставляється, є однією з істотних умов договору поставки. Під комплектністю розуміється така єдність складових товару, що забезпечує можливість використання його за прямим призначенням, а в спеціально передбачених випадках -- також можливість належного догляду за ним, збереження і ремонту його. У комплект можуть входити запасні частини і приналежності. Комплектність визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантами, а додатково до них або за відсутності в них вказівок на це може визначатися також договором. Сторони, відповідно коректуючи ціну, вправі збільшувати або зменшувати склад частин, що комплектують виріб.

Постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору поставки щодо комплектності. Якщо договором поставки не встановлено умов щодо комплектності товару, постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обігу або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ст.682 ЦК)



1.3 Відповідальність сторін за договором

Стаття 670 ЦК визначає правові наслідки порушення умови договору купівлі-продажу щодо кількості товару, що можуть бути застосовані до договору поставки.

Якщо постачальник передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором поставки, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, -- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо постачальник передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором поставки, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення постачальник не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором поставки, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару визначені у ст.672 ЦК. Якщо постачальник передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору поставки, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, -- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо постачальник передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору поставки, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

відмовитися від усього товару;

вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору поставки, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, -- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору поставки, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив постачальника про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору поставки, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з постачальником.

Якщо постачальник не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору поставки застосовувалася щодо аналогічного товару.

Положення про поставки та Особливі умови поставки передбачають відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) за всі істотні порушення зобов'язань за договором поставки.

Згідно з Положеннями про поставки за прострочку поставки або недопоставку постачальник сплачує покупцеві щодо продукції виробничо-технічного призначення неустойку в розмірі 8 відсотків вартості не поставленої в строк продукції за окремими найменуваннями асортименту, щодо товарів народного споживання -- 5 відсотків за окремими найменуваннями асортименту.

Якщо продукція не відповідає встановленим у договорі вимогам щодо якості, покупець може відмовитися від ЇЇ прийняття та оплати, стягнути з постачальника штраф у розмірі 20 відсотків вартості забракованої продукції, а якщо вона оплачена, -- вимагати також повернення сплачених сум. Постачальник зобов'язаний протягом 10 днів з моменту визнання вимоги покупця замінити забраковану продукцію і розпорядитися нею. Якщо цього не відбудеться, покупець (одержувач) вправі її реалізувати на місці або повернути постачальнику. Продукція, що швидко псується, в усіх випадках підлягає реалізації на місці.

Відповідно до Положень про поставки при виявленні у поставленій продукції виробничих дефектів, що можуть бути усунуті на місці, покупець (одержувач), якщо він не згоден прийняти їх, вправі усунути недоліки своїми засобами, але за рахунок постачальника або вимагати усунення їх останнім у місці знаходження продукції, затримавши до усунення недоліків оплату продукції, а якщо вона вже оплачена, -- вимагати повернення сплачених сум. Крім того, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5 відсотків щодо продукції виробничо-технічного призначення, а щодо товарів народного споживання -- 2 відсотки. Якщо на вимогу покупця у встановлений строк недоліки постачальником не усунуті, з нього стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості продукції, а покупець вправі відмовитись від її прийняття і вимагати заміни.

Якщо поставлена продукція, якість якої нижче, ніж зазначено у документі, що супроводжує її та засвідчує її якість (сертифікаті, товарних ярликах, рахунку-фактурі тощо), на розсуд покупця вона може бути прийнята з переведенням у більш низьку категорію якості та уцінкою або повернута постачальнику. В обох випадках постачальник сплачує штраф у розмірі 200 відсотків суми уцінки продукції, але не більш ніж 20 відсотків її вартості до уцінки.

Правові наслідки поставки некомплектної продукції подібні тим, що настають при поставці неякісної продукції. За поставку некомплектної продукції з постачальника стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості некомплектної продукції, включаючи вартість відсутніх частин. Некомплектно поставлена продукція до укомплектування її або заміни не зараховується у виконання зобов'язання і не підлягає оплаті. Постачальник зобов'язаний доукомплектувати продукцію протягом 15 днів з моменту одержання вимоги покупця, якщо інший строк не встановлений угодою сторін. До укомплектування оплата некомплектної продукції не проводиться. Якщо вона вже зроблена, покупець вправі вимагати повернення сплачених сум. При неукомплектуванні продукції у встановлений строк покупець вправі повернути її постачальникові, вимагаючи заміни комплектною продукцією.

Крім відповідальності за недопоставку і порушень умов про асортимент, якість, комплектність, у Положеннях про поставки ретельно регламентована штрафна відповідальність за відхилення від укладення договору, поставку немаркованої продукції, недотримання порядку розрахунків та інші порушення зобов'язань.

Положення про поставки виходять із загального правила про заліковий характер неустойки, якщо інше не встановлено законом.

Збитки, що виникають у зв'язку з неналежним виконанням договору, стягуються понад неустойку лише у випадках поставки продукції неналежної якості або некомплектної.

Особливі умови поставки або договір можуть включати зобов'язання, не передбачені нормативними актами, але визнані сторонами істотними. За їх невиконання можуть встановлюватися майнові санкції.

У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються збитки. Положення про поставки продукції і товарів щодо майнової відповідальності сторін за державним контрактом на відносини сторін за державними контрактами на поставку продукції для державних потреб не поширюються. При невиконанні державним замовником зобов'язань за державним контрактом або у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення дії контракту державний замовник відшкодовує виконавцю державного замовлення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток. У разі відмови державного замовника від закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом, і за умови відповідності продукції вимогам якості виконавець державного замовлення реалізує її на свій розсуд і має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних з реалізацією, а у разі неможливості реалізації продукції -- на відшкодування завданих йому збитків, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.



2. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

2.1 Поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції

Державна закупівля сільськогосподарської продукції у її виробників здійснюється за договорами контрактації, що укладаються на основі державних замовлень.

Контрактація сільськогосподарської продукції опосередковуються відповідним договором, що передбачений §4 гл.54 ЦК.

Договір контрактації, що є одним з різновидів договору купівлі-продажу, регулює відносини, пов'язані з закупівлею сільськогосподарської продукції, вирощуваної чи виробленої сільськогосподарськими виробниками.

Відносини, пов'язані з реалізацією продукції, виробленої в сфері сільськогосподарського виробництва, відрізняються значною специфікою, що, зокрема, пов'язано зі значним впливом природних факторів і сезонним характером виробництва.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції -- це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ст.713 ЦК).



2.2 Характеристика, сторони, зміст договору контрактації сільськогосподарської продукції

Характеристики договору -- двосторонній, консенсуальний, оплатний.

Оплатний характер договору виражається в оплаті продукції, що закуповується.

Характер розподілу прав і обов'язків у договорі контрактації дає підставу віднести його до двостороннього. Це означає, що обидві сторони взаємно беруть на себе обов'язки та у кожної з них відповідно виникає право вимоги до іншої сторони.

Договір контрактації має плановий характер. Він укладається на основі та на виконання державних замовлень, розпорядження якого обов'язкові для обох сторін. Державне замовлення може визначати правовідносини сторін щодо закупівлі, структуру договірних зв'язків, основні умови договору.

Відносини, пов'язані з державним замовленням, регулюються Законом "Про поставки продукції для державних потреб" та Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266.

Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають із виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають із державного замовлення або передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст. 1 Закону "Про поставки продукції для державних потреб", особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства регулюються окремими актами законодавства України.

Сторони договору -- виробник сільськогосподарської продукції і заготівельник (контрактант). Виробниками можуть виступати колективні, державні, акціонерні сільськогосподарські підприємства, фермерські та інші господарства. Заготівельники (контрактанти) -- організації, на які у встановленому порядку покладені функції державної закупівлі сільськогосподарської продукції (міністерства, відомства, а також підприємства й організації, яким надані такі повноваження, наприклад, організації споживчої кооперації).

Зміст договору -- це сукупність встановлених нормативно-правовими актами, плановими завданнями і сторонами умов про предмет, строки і порядок доставки продукції, що закуповується, місця її здачі, ціна, характер допомоги виробнику і взаємної відповідальності сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору.

У договорі контрактації, зокрема, передбачаються такі істотні умови, як кількість (за видами продукції), якість, строки, порядок і умови доставки та місця здачі сільськогосподарської продукції.

Кількість продукції, що підлягає продажу, встановлюється сторонами виходячи з плану державних закупівель. Якість продукції, що закуповується, визначається відповідними стандартами, технічними умовами, вимогами правил ветеринарного і санітарного нагляду, до яких і відсилає договір контрактації.

Здача продукції здійснюється в передбачені договором строки відповідно до строків, встановлених в планах закупівель, а також з урахуванням біологічних термінів дозрівання культур, вирощування худоби, умов виробництва і зберігання продукції. Місце приймання-здавання продукції визначається угодою сторін і нормативно-правовими актами. Порядок приймання-здавання продукції за кількістю та якістю визначається спеціальними інструкціями (правилами), технічними умовами.

У договорі контрактації має бути передбачений обов'язок заготівельника (контрактанта) вчасно прийняти продукцію та оплатити її за встановленими цінами, а також строки і розміри видачі грошових авансів її виробникам.

На заготівельника (контрактанта) покладається обов'язок щодо прийняття продукції у місцях її виробництва і вивезення своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.

Якщо згідно з умовами договору прийняття продукції здійснюється в місці знаходження заготівельника або іншому зазначеному ним місці, заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає-умовам договору і передана заготівельникові в обумовлений договором строк.

Важливе значення мають обов'язки заготівельника (контрактанта) щодо надання допомоги сільськогосподарським виробникам в організації виробництва сільськогосподарської продукції і транспортування її на приймальні пункти і підприємства.

З урахуванням пріоритетності інтересів виробника сільськогосподарської продукції у договорі передбачається обов'язок контрактанта з виробничого сприяння сільськогосподарським товаровиробникам.

Заготівельник (контрактант) зобов'язаний на умовах, передбачених договором, забезпечити сільськогосподарського товаровиробника основними матеріально-технічними ресурсами в рахунок авансів під закупівлю продукції (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо). У договорі також передбачається взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними обов'язків.

Відповідальність можлива у формі стягнення неустойки (пені, штрафу) і відшкодування заподіяних збитків. Сплата неустойки не звільняє сторону від виконання договору. Виробник звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, якщо вони не виконані через стихійні лиха або інші несприятливі умови, або з вини заготівельника (контрактанта).

Договором контрактації можуть бути передбачені обов'язки заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою за цінами, визначеними договором контрактації.

Контрактант має право контролювати виробництво і зберігання сільськогосподарської продукції відповідно до технологічних, санітарних та інших правил, спрямованих на захист здоров'я населення та охорону довкілля.



3. Договір міни (бартеру)

3.1 Характеристики договору міни (бартеру)

Договір міни (бартеру) -- це договір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший (ст.715 ЦК).

Уклавши договір, кожна сторона втрачає право власності на товар, який передає в обмін, і набуває право власності на товар, який вимінює. Договір міни, як і договір купівлі-продажу, належить до договорів, що опосередковують перехід права власності. Однак сфера застосування договору міни є значно вужчою, ніж договору купівлі-продажу, тому що еквівалентом у товарних відносинах є в основному гроші.

На відміну від купівлі-продажу, за договором міни як еквівалент зазвичай виступають не гроші, а інше рівноцінне майно. Допускається укладення договорів міни з доплатою однією стороною певної грошової суми. Такі угоди поєднують елементи договорів купівлі-продажу та міни і мають змішаний характер.

Нині не діють обмеження, що були передбачені для укладення державними підприємствами договору міни, у зв'язку з передбаченими в законах України "Про власність" і "Про підприємства в Україні" правами власників і підприємств здійснювати стосовно належного їм майна будь-які дії, що не суперечать закону, у тому числі право підприємств обмінювати належне їм майно з іншими підприємствами, а за певних умов -- із громадянами.

Кожний з учасників договору міни вважається продавцем товару, який він передає, і покупцем товару, який він купує. Тому до договору міни застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з відносин сторін. Поширення на відносини міни переважної більшості норм ЦК, що регулюють купівлю-продаж, свідчить про подібну правову природу цих договорів. Правила ЦК, що стосуються умов дійсності договору, моменту виникнення права власності на річ тощо, застосовуються до договору міни. Тому спори з цього приводу вирішуються на підставі статей ЦК, що регулюють договір купівлі-продажу.

Ряд правил, що стосуються купівлі-продажу, не можуть бути застосовані до договору міни через специфіку змісту відносин за договором міни. Це, зокрема, норми, що передбачають обов'язок покупця сплатити ціну майна, право покупця вимагати зменшення ціни; продаж товарів у кредит

Характеристики договору -- двосторонній, консенсуальний, оплатний.

Основними новелами ЦК щодо договору міни є такі:

договір міни також іменується бартером;

передбачена можливість встановлення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості;

визначено момент переходу права власності на обмінюванітовари -- воно переходить до сторін одночасно після виконаннязобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше невстановлено договором або законом;

зазначена можливість передбачати в договорі міни (бартеру)обмін майна на роботи (послуги);

передбачена можливість застосування до договору міни (бартеру) загальних положень не тільки про купівлю-продаж (як це було передбачено в раніше чинному ЦК), а й положень про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст.716 ЦК)

Різновидом договору міни є бартерний договір. Операції купівлі-продажу, за якими у єдиному документі, що підписується сторонами, передбачаються взаємні зобов'язання сторін або провести безгрошовий обмін товарами рівної вартості, або прийняти в оплату поставлених однією із сторін товарів частково кошти і частково товари, називаються зустрічною торгівлею. Другий варіант характеризує найбільш загальну ознаку зустрічної торгівлі, перший -- її окремий випадок, іменований бартером'.

Поширеність бартерних операцій на Україні спричинена економічною кризою, що супроводжується кризою неплатежів, а це змушує підприємців обмежувати розрахунки грошима і здійснювати зустрічний обмін товарами. В умовах кризи за відсутності платіжних коштів бартерні операції негативно впливають на економічну ситуацію в Україні, оскільки скорочуються надходження в бюджет.

3.2 Зовнішньоекономічний бартер

Правове регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності має певні особливості, передбачені Законом від 23 грудня 1998 р. "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (далі -- Закон).

Поняття "бартер (товарний обмін)" і "бартерна (товарообмінна) операція" визначені як у вказаному Законі, так і в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств".

У Законі України "Про оподатковування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) визначений як господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку і погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.1 Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності -- це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Таким чином, бартерна операція припускає обмін певної кількості одного або кількох видів товарів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару або видів товарів. Відмітною рисою бартеру є невикористання грошової форми розрахунків.

Закон передбачає можливість оформляти бартерну операцію договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі. У цьому визначенні поняттям "товарообмінна (бартерна) операція" безпосередньо передбачений обмін не тільки товарами, а й роботами (послугами).

Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших чинників, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. У випадках, передбачених законодавством України, контрактні ціни визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін (ч.1 ст.1 Закону).

Бартерний договір не визначений у Законі, на відміну від раніше чинного Указу Президента України від 27 січня 1995 р. №84/95 "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", де він був визначений як єдиний договір між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових коштів. Це визначення відповідає загальноприйнятому визначенню бартерного договору (договору про зустрічні поставки) як угоди між комерційними підприємствами про взаємну поставку товарів в обмін на еквівалентну за вартістю кількість інших товарів. Згідно зі ст.2 Закону в бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Важливе значення має встановлення в Законі строку бартерних операцій -- часових меж виконання бартерних операцій. Відповідно до Закону граничний строк між експортом товарів за бартерним договором і зустрічним імпортом -- 90 календарних днів. Згідно з ч.1 ст.2 Закону товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг -- з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Закон встановлює скорочені строки проведення бартерної операції у разі експорту високоліквідних товарів -- строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. На цей строк не впливає переоформлення бартерного договору -- цей строк не переривається і не поновлюється. Перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, допускається за наявності у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який є стороною відповідного бартерного договору, разового індивідуального дозволу, що видається Міністерством економіки України та з питань європейської інтеграції України у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Порядок віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. №756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".

Порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт,надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня1999 р. №1489./

У Законі детально урегульована процедура дій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при переоформленні бартерного договору. У разі коли замість поставок товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором, іноземний контрагент виконує свої зобов'язання шляхом перерахування коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України -- сторони договору, підставою для зняття з контролю митного органу питання щодо імпортної частини за бартерним договором є подання зазначеним суб'єктом до митного органу довідки уповноваженого банку про надходження коштів у рахунок цього договору в установлені законодавством України строки на суму, еквівалентну вартості товарів (робіт, послуг), зазначених у договорі, та копії додаткових угод, які зумовлюють зміну характеру договору.

У разі зміни умов договору, що передбачає заміну зобов'язань щодо оплати товару іноземним контрагентом в грошовій формі на зобов'язання з постачання товарів (робіт, послуг), український постачальник подає копії договору та додаткових угод до органу державної податкової служби України (абз. З ч.4 ст.2).

У Законі передбачена санкція за порушення 90-денного строку ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, -- пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості (ч.1 ст.З).

Якщо заборгованість за бартерним договором виникла через обставини непереборної сили або форс-мажору, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення протягом дії цих обставин не стягується. Настання та закінчення дії обставин непереборної сили повинно бути підтверджено довідкою офіційного органу, уповноваженого державою, де такі обставини мали місце. Обставини форс-мажору підтверджуються у встановленому законом порядку (ч.2 ст.З).

Відповідно до ч.З ст.З Закону у разі прийняття судом, арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим уповноваженим арбітражем, в тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків та інших умов, визначених бартерним договором, вищевказані строки зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом, арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково чи припинення (закриття) провадження у справі або залишення позову без розгляду вищевказані строки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі часткової відмови в позові пеня нараховується тільки в тій частині, у якій було відмовлено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення зазначених строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.



Висновок

В даній курсовій роботі я намагався висвітлити один із різновидів договору купівлі продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, які складаються в основному між суб'єктами підприємницької діяльності - договір поставки. Також я спробував розкрити поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції та договору міни (бартеру).

На мою думку необхідно проаналізувати та систематизувати ряд підзаконних актів ,що регулюють порядок виникнення, розвитку і припинення відносин з поставки, конкретизують права та обов'язки учасників договору поставки та їх відповідальність. Значну роль відіграють є прийняті в період існування Радянського Союзу Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. №8880. Спеціальні правила про поставку окремих видів продукції передбачаються Особливими умовами поставки. Ці нормативно-правові акти діють на території України в тій частині, в якій вони не суперечить законодавству України.

Також на практиці застосовуються роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 р. №01-6/1205 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних" та від ЗО березня 1993 р. №02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки".

Тому вважав-би доцільним створити новий нормативно-правовий акт України чи спеціальний закон, який об'єднував всі ті положення, які відповідають сучасності.



Література

1. Цивільне право України --Кн. 1. -- К., 2002. -- С. 327, 421

2. Цивільне право України. -- Кн. 1. -- К., 1999. -- С. 496

3. Закон від 22 грудня 1995 р. "Про поставки продукції для державних потреб";

4. Угода про загальні умови поставок товарів між організаціямидержав -- учасниць Співдружності Незалежних Держав 1992 р.;

5. Положення про порядок поставки та митного оформленняпродукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав -- учасниць СНД, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 р. №323.

6 Указ Президента України від 27 січня 1995 р. №84/95 "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності",

7. Законом "Про поставки продукції для державних потреб" та Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266.

8. Цивільний кодекс України: прийнятий 16 січня 2003 р. / Відомості Верховної Ради України. - 1994. №1. -С.1

9. Закон України «Про захист прав споживачів» // Відомості Верховної Ради України . -1994. №1 - С.1

10. Харитонов Є.О. Цивільне право України. Навч.посібник. Київ. Істина -2003 р. с.483-498