Касаційне провадження

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Контрольна робота

з дисципліни «Кримінальний процес»

на тему:

Касаційне провадження

Виконав студент третього курсу

заочного відділення

юридичного факультету

Костенко Микола Вікторович

Київ

2010

План

1. Вступ

2. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку, та особливості їх розгляду

3. Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, які набрали законної сили

4. Обов'язковість звернення до виконання рішень, які приймає суд касаційної інстанції

Література

Вступ

Провадження в касаційній інстанції -- важлива стадія кримінального процесу, на якій перевіряються законність і обгрунтованість судових рішень, які було винесено під час попередніх розглядів у судах. Відповідно до ст. 383 КПК у касаційному порядку може бути перевірено: вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку; вироки і постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, постановлені щодо цих вироків та постанов.

Такі учасники процесу, як засуджений, його законний представник і захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, потерпілий та його представник, подають касаційні скарги до касаційної інстанції у частині, що стосується їх інтересів. Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, або прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. Щодо касаційних подань на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, то їх має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівнені до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Перелік учасників процесу, які мають право на подання касаційних скарг та касаційних подань, є вичерпним.

1. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку, та особливості їх розгляду

Однією із стадій кримінального процесу, в якій перевіряється законність і обґрунтованість судових рішень судів у кримінальних справах, є касаційне провадження.

Відповідно до чинного законодавства єдиною касаційною інстанцією з перегляду кримінальних справ в Україні є Верховний Суд України і, зокрема, його Судова палата у кримінальних справах і Військова судова колегія.

Слід зазначити, що в одній главі КПК, в одних і тих самих статтях врегульовано різні правовідносини касаційного перегляду справ, судові рішення в яких не набрали законної сили, і справ, судові рішення в яких набрали законної сили, що значно ускладнює сприйняття і застосування закону. Це повинен врахувати законодавець при прийнятті нового КПК.

Як зазначено у ст. 383 КПК, у касаційному порядку можуть бути перевірені:

1)вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

2)вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.

У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови районного (міського), міжрайонного(окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов.

Слід звернути увагу, що Законом «Про судоустрій України» не передбачені міжрайонні (окружні) суди.

У цій праці ми намагалися відокремити особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, і на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК.

Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КПК у касаційному порядку можуть бути розглянуті касаційні скарги і касаційні подання на судові рішення, які не набрали законної сили:

--вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

--вироки і постанови апеляційного суду, постановлені в апеляційному порядку.

Касаційні скарги на зазначені судові рішення мають право подати:

--засуджений, його законний представник і захисник --у частині, що стосується інтересів засудженого;

--виправданий, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав виправдання;

--законний представник, захисник неповнолітнього і сам неповнолітній, стосовно якого застосовані примусові заходи виховного характеру, -- в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

--законний представник і захисник особи, стосовне якої вирішується питання про застосування примусовш заходів медичного характеру;

--обвинувачуваний, стосовно якого справа закрита, йог законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав закриття справи;

--обвинувачений, стосовно якого справа направлена на додаткове розслідування, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;

--цивільний відповідач або його представник -- у частині, що стосується вирішення позову;

- потерпілий і його представник -- у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, поданих ним у суді першої інстанції;

- цивільний позивач або його представник -- у частині, що стосується вирішення позову;

--особа, стосовно якої винесена окрема ухвала (постанова) суду;

--інші особи у випадках, передбачених КПК.

Касаційне подання на судові рішення апеляційного суду,постановлені ним як судом першої інстанції, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, а на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені останнім в апеляційному порядку, крім названих осіб має право подати і прокурор, який брав участь в апеляційному розгляді справи.

Касаційні скарги і подання можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення апеляційним судом вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються. Виняток передбачений для засудженого, що перебуває під вартою. Для нього касаційний строк обчислюється з моменту вручення йому копії рішення.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який постановив судове рішення.

Перебування в суді кримінальної справи протягом строку, встановленого для касаційного оскарження і внесення касаційного подання, і заборона на його витребування в цей період є гарантіями права учасників процесу на ознайомлення з провадженням у справі і скаргами (поданнями), що надійшли в суд.

Якщо заінтересована особа пропустила строк на касаційне оскарження або внесення подання, вона вправі подати разом з касаційною скаргою (поданням) клопотання про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення касаційного строку на оскарження судового рішення і внесення касаційного подання вирішується у справах:

--передбачених п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК (вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені по першій інстанції) -- судом першої інстанції;

--передбачених п. 2 ч. 1 ст. 383 КПК (вироки і постанови апеляційного суду, постановлені в апеляційному порядку) -- судом апеляційної інстанції.

При відмові у відновленні строку рішення відповідного суду може бути оскаржено в касаційну інстанцію, яка вправі своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати скаргу (подання) такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження відповідному суду першої або апеляційної інстанції про виконання вимог ст. 531 КПК (направлення повідомлення про надходження скарги прокурору та іншим особам, інтересів яких вона стосується, останнім сповіщається і про надходження подання, поміщення оголошення на дошці об'яв суду, вручення копії скарги чи подання засудженому, що тримається під вартою тощо).

Касаційні скарги (подання) подаються через суд, що постановив вирок, ухвалу або постанову.

Зміст касаційної скарги і подання має важливе процесуальне значення, оскільки від викладених у них формулювань, доводів і обґрунтувань залежать наслідки розгляду скарги чи подання. Тому законодавець визначив, що їх зміст повинен відповідати вимогам, які пред'являються до апеляції. Зокрема у скарзі, поданні зазначаються: назва суду, якому адресується скарга (подання); особа, яка подає скаргу (подання); вирок, ухвала чи постанова, на які подається скарга (подання), і назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає скаргу (подання); перелік документів, які додаються до скарги (подання).

До скарги (подання) має бути приєднана кількість копій, достатня для вручення всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується скарга (подання). Обов'язок подавати відповідну кількість копій скарги не поширюється лише на засудженого, що перебуває під вартою.

Про надходження скарги (подання) апеляційний суд зобов'язаний направити письмове повідомлення особам, інтересів яких вона стосується, а також помістити про це оголошення на дошці об'яв суду. День поміщення оголошення має важливе значення, оскільки саме з ним пов'язується право на одержання в суді протягом п'яти діб копії скарги (подання) або ознайомлення з ним у суді, і тому він повинен бути зафіксований у справі відповідним документом (наприклад довідкою секретаря судового засідання).

Засудженому, що перебуває під вартою, повідомлення про надходження касаційної скарги (подання) та її копія вручаються через начальника відповідної установи.

Подання касаційної скарги чи внесення касаційного подання зупиняє набрання судовими рішеннями законної сили та їх виконання. У цей час заборонено направляти особу, засуджену до позбавлення волі, для відбування покарання в установи виконання покарань; звертати до виконання інші основні та додаткові покарання (стягувати штраф, конфісковувати майно та ін.); виконувати вирок у частині цивільного позову, стягувати судові витрати.

Набрання законної сили судовими рішеннями припиняється стосовно всіх підсудних по конкретній справі -- як тих, що подали, так і тих, що не подали касаційну скаргу, або щодо яких внесено чи не внесено касаційне подання. Як виняток, закон передбачає виконання виправдувального вироку і вироку, що звільняє підсудного від покарання, негайно після його проголошення. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання.

Апеляційний суд, що ухвалив судові рішення, сповістивши про надходження скарги, подання прокурора й інших учасників процесу, інтересів яких вони стосуються, забезпечує їм можливість ознайомитися зі скаргою, поданням, вручає їх копії і роз'яснює право подати свої заперечення. Касаційні скарги (подання) і заперечення на них приєднуються до кримінальної справи.

Дату розгляду справи призначає апеляційний суд, який повідомляє про неї учасників судового розгляду. Справа призначається до касаційного розгляду судом першої інстанції не пізніше двох місяців із дня її направлення до касаційного суду.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення учаснику процесу про день розгляду скарги (подання) у касаційній інстанції або про перенесення розгляду справи, внаслідок чого учасник процесу був позбавлений можливості взяти в ньому участь, розглядається як істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що впливає на правильність судового рішення і є підставою для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, в порядку виключного провадження.

Якщо особа, що подала касаційну скаргу, або прокурор, що вніс подання, дійдуть висновку про необхідність подати доповнення чи зміни до скарги (подання) або відкликати скаргу (подання), вони вправі зробити це до початку розгляду справи в касаційному суді.

Засуджений або виправданий можуть відкликати свою касаційну скаргу і скаргу свого захисника, за винятком скарг у справах, де участь захисника є обов'язковою, а захисник засудженого або виправданого може відкликати свою касаційну скаргу тільки за згодою підзахисного і його законного представника.

На ствердження або спростування доводів, викладених у скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було у справі. Нові матеріали можуть бути витребувані також касаційним судом. Отже, касаційному суду надані окремі можливості апеляційного суду. До «документів» і «матеріалів» можуть належати будь-які дані, одержані законним шляхом, крім проведення слідчих дій.

Виконавши всі дії з ознайомлення з протоколом судового засідання та матеріалами справи, розглянувши зауваження на протокол судового засідання, повідомивши заінтересованих осіб про надходження касаційних скарг і подань та вручивши їм копії (копій скарг не подає засуджений, який перебуває під вартою), апеляційний суд протягом семи діб зобов'язаний передати справу разом зі всіма скаргами, поданнями та запереченнями на них до касаційного суду, визначивши дату розгляду справи та повідомивши про це учасників судового розгляду.

Після надходження до суду касаційної інстанції справа передається судді-доповідачу. У судовому засіданні справи розглядаються касаційним судом у складі трьох суддів за правилами, встановленими ст. 394, частинами 1--З ст. 362 КПК.

У розгляді справи можуть брати участь всі особи, яким надано право на касаційне оскарження і внесення касаційного подання на судові рішення. Засідання проводиться з обов'язковою участю прокурора. Участь інших осіб є їхнім правом, а не обов'язком, і їхня неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Учасники судового розгляду, які з'явилися у судове засідання, мають право давати пояснення і суд зобов'язаний надати їм слово для цього. Якщо засуджений, що перебуває під вартою, заявив клопотання про виклик його в судове засідання для дачі пояснень, суд касаційної інстанції зобов'язаний викликати його і заслухати пояснення. Ухвала суду касаційної інстанції ухвалюється в нарадчій кімнаті з дотриманням вимог, які пред'являються до постановлення вироку (статті 322, 325 КПК).

У касаційному провадженні протокол судового засідання не ведеться, тому істотні обставини судового засідання (суть пояснень учасників процесу, виступ прокурора) викладаються в ухвалі.

Касаційний суд перевіряє судове рішення з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє й оцінює і нові матеріали, подані особами, що надіслали скарги (подання), або витребувані самим судом.

Касаційний суд зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами у межах оскарженої частини. Вийти за межі касаційних вимог суд може лише у випадку, якщо цим не погіршується становище засудженого або виправданого.

Якщо задоволення скарги або подання дає підстави для ухвалення рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або не внесено подання, суд касаційної інстанції повинен прийняти таке рішення (ст. 395 КПК).

2. Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення,які набрали законної сили

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК у касаційному порядку можуть бути переглянуті судові рішення, які набрали законної сили, зокрема:

--вироки і постанови місцевих судів, що не були предметом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили;

--вироки і постанови місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційної інстанції і залишені без зміни,змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд;

--ухвали апеляційного суду щодо вироків і постанов місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційних судів.

На вироки і постанови місцевих судів, на ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків і постанов, касаційні скарги мають право подати:

--засуджений, його законний представник і захисник --у частині, що стосується інтересів засудженого;

--виправданий, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав виправдання;

--позивач, відповідач або їхні представники -- у частині, що стосується вирішення позову;

--потерпілий, його представник -- у частині, що стосується інтересів потерпілого.

Касаційне подання на зазначені судові рішення, що набрали законної сили, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень -- незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Законом не надано право внести касаційне подання прокурору, який затвердив обвинувальний висновок. На нашу думку, це прогалина закону, яку належить усунути в новому КПК.

Касаційні скарги і подання можуть бути подані протягом шести місяців із моменту набрання ними законної сили. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, ніхто не вправі витребувати справу, за винятком суду касаційної інстанції.

Заінтересована особа, яка пропустила строк на касаційне оскарження (внесення подання), вправі подати разом з касаційною скаргою (поданням) клопотання про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення касаційного строку вирішує суд касаційної інстанції. За відсутності клопотання про відновлення пропущеного строку суддя виносить постанову, якою визнає скаргу (подання) такою, що не підлягає розгляду.

Касаційні скарги (подання) подаються безпосередньо в касаційний суд і передаються судді цього суду, який одержавши скаргу чи подання, протягом 15 діб з часу надходження скарги (подання) повинен перевірити, чи стосуються вони рішень, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК; якщо стосуються, то чи набрали рішення законної сили; якщо набрали законної сили, то чи не спливло на момент подачі скарги або подання більше шести місяців; чи подали скаргу (подання) ті особи, що передбачені в ст. 384 КПК; чи відповідає зміст скарги (подання) вимогам, передбаченим у ст. 350 КПК; чи порушуються у скарзі (поданні) питання, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК. Вивчивши скаргу (подання) та приєднані до неї документи, суддя вирішує питання про витребування справи або про відмову в її витребуванні, якщо скарга (подання) не відповідає хоча б одній із цих вимог.

Одночасно з витребуванням справи за наявності до того підстав суддя вправі зупинити виконання судового рішення. Зупинення виконання судового рішення -- це тимчасове неприведення до виконання судового рішення, що набрало законної сили. Це може бути як відкладення виконання, яке ще не було почато, так і переривання виконання, коли судове рішення уже виконується. Не можна зупинити уже виконане рішення. Зупинення виконання може стосуватися як рішення в цілому, так і якої-небудь його частини (наприклад додаткового покарання). Зупинення виконання вироку й інших судових рішень допускається тільки за наявності до того підстав. У законі не зазначено, які конкретно підстави можуть спричинити ухвалення рішення про зупинення виконання судового рішення. До таких підстав, безпосередньо, належать істотні порушення закону, що свідчать про незаконність рішення. Виконання судового рішення зупиняється тільки до розгляду касаційної скарги (подання) у суді. Якщо суд касаційної інстанції залишає вирок, постанову або ухвалу без зміни, а касаційні скарги або подання -- без задоволення, зупинення автоматично скасовується і судове рішення направляється на виконання. Саме по собі подання касаційних скарг (подань) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, не зупиняє набрання ними законної сили.

Справа з касаційними скаргами (поданнями) вивчається суддею касаційного суду і призначається до розгляду в судовому засіданні для вирішення питання, чи є підстави до скасування або зміни судового рішення, чи таких підстав немає. У судовому засіданні, якщо колегія суддів у складі трьох суддів за участю прокурора дійде висновку про відсутність підстав для скасування або зміни судового рішення, вона своєю ухвалою відмовляє в задоволенні касаційної скарги (подання). Якщо ж колегія суддів дійде висновку про наявність підстав для скасування або зміни судового рішення, вона своєю ухвалою призначає справу до розгляду з обов'язковим повідомленням учасників судового розгляду про день і час цього розгляду; строк розгляду справи не повинен перевищувати два місяці з моменту винесення даної ухвали.

Вимоги до змісту касаційної скарги (подання), обсягу перевірки справи касаційним судом (ст. 395 КПК), порядок розгляду справ з касаційними скаргами (поданнями) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, постановлений ухвали і звернення її до виконання такі самі, як ті, що пред'являються до відповідних документів і дій у справах з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, зазначені в ч. 1 ст. 383 КПК.

3. Обов'язковість звернення до виконання рішень, які приймає суд касаційної інстанції

Відповідно до ст. 396 КПК у результаті касаційного розгляду справи суд може прийняти одне з таких рішень:

1)залишити вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання -- без задоволення;

2)скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;

3)скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу;

4)змінити вирок, постанову чи ухвалу.

У разі відкликання касаційних скарг чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо, іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в касаційному порядку.

Ці положення стосуються як справ, рішення в яких набрали законної сили, так і справ, рішення в яких не набрали законної сили.

Розглядаючи справу в касаційному порядку, суд має право залишити вид і розмір покарання, призначені місцевим або апеляційним судом, без зміни, пом'якшити покарання, виключити додаткове покарання, перекваліфікувати злочин на закон, що передбачає менш тяжке покарання, однак суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Суд касаційної інстанції не вправі збільшити розмір призначеного судом покарання, навіть якщо суд при його призначенні допустив порушення норм КК, призначити додаткове покарання або встановити його строк, встановити іспитовий термін, якщо суд при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням не зробив цього, або збільшити цей строк та ін.

Касаційний суд може скасувати обвинувальний вирок апеляційного або місцевого суду, а також ухвалу апеляційного суду, прийняту стосовно вироку місцевого суду, у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або посилити покарання, тільки за наявності касаційного подання прокурора або скарги потерпілого чи його представника, внесених саме з цих підстав. Якщо потерпілий оскаржив судове рішення за іншими підставами (неправильне визначення розміру заподіяної йому шкоди, непритягнення до відповідальності інших осіб та ін.), суд не вправі погіршити становище засудженого за не названими у касаційній скарзі підставами.

Скасування виправдувального вироку припустиме лише тоді, коли в касаційному поданні прокурора або в скарзі потерпілого чи його представника ставляться питання про незаконність і необґрунтованість виправдання підсудного.

Якщо особа засуджена за однією або кількома статтями закону й одночасно виправдана за іншою або іншими статтями, вирок не може бути скасований у частині виправдання, якщо справа розглядається за касаційними скаргами засудженого або його захисника, які оскаржили лише обвинувальну частину вироку.

Особа, виправдана судом, її захисник і законний представник можуть подати скаргу лише на мотиви виправдувального вироку.

Відповідно до ст. 398 КПК касаційний суд має право скасувати або змінити вирок, ухвалу, постанову тільки у випадках:

--істотного порушення кримінально-процесуального закону;

--неправильного застосування кримінального закону;

--невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого.

Істотні порушення кримінально-процесуального закону -- це порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, встановити істину в справі, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок (постанову).

До істотних порушень кримінально-процесуального закону належать обставини, коли: за наявності підстав для закриття справи її не було закрито; вирок винесено незаконним складом суду; порушено право обвинуваченого на захист; порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача; порушено таємницю наради суддів; вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів та інші обставини, зазначені у ст. 370 КПК.

Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови) є: незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню; застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (ст. 371 КПК).

Неправильне застосування кримінального закону полягає в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частини Кримінального кодексу: неправильна кваліфікація діяння; порушення правил призначення покарання; неправильне застосування норм, що визначають поняття злочину, строків давності, й інших норм, що може спричинити необґрунтоване засудження або виправдання підсудного, призначення покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі винного, а також інші негативні наслідки.

Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості (ст. 373 КПК). Закон вважає покарання явно несправедливим, якщо суд призначив надто м'яке покарання за тяжкий злочин, а також у всіх випадках, коли допущено порушення принципу індивідуалізації покарання.

Суд, розглядаючи справу за касаційною скаргою (поданням) на вирок апеляційного суду, постановлений як судом першої інстанції, вправі скасувати або змінити такий вирок і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однак не має права скасувати або змінити з цих підстав інші судові рішення у кримінальних справах. Суд касаційної інстанції вправі скасувати обвинувальний вирок або постанову про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і, не повертаючи справу на новий розгляд, закрити її в таких випадках:

--за наявності підстав, що виключають провадження у кримінальній справі, зазначених у ст. 6 КПК;

--у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і за наявності інших обставин, що дають суду право закрити справу (статті 7,7і, 72, 8, 9, 10, 11і КПК);

--за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину (ст. 213 КПК).

Скасування обвинувального вироку або постанови і закриття справи можливі лише тоді, коли обставини справи досліджені всебічно, повно й об'єктивно і встановлена хоча б одна з обставин, передбачених статтями б, 7, 7і, 72, 8, 9, 10, 11і КПК.

Суд касаційної інстанції вправі скасувати обвинувальний вирок або постанову і закрити справу за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, якщо визнає, що висновки суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи, усі можливості досудового і судового розгляду вичерпані й новий розгляд справи не може дати достатніх даних для винесення обвинувального вироку.

Крім того, кримінальна справа закривається за наявності в окремих статтях КК спеціальної умови для закриття справи. Наприклад, відповідно до ч. З ст. 369 КК особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи. Касаційний суд, встановивши наявність такої обставини, яка судом першої інстанції не була взята до уваги, скасовує судове рішення і закриває справу.

Суд касаційної інстанції не може закрити справу внаслідок акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, якщо проти цього заперечує обвинувачений. Не допускається також скасування вироку з закриттям справи у зв'язку зі смертю засудженого, якщо провадження у справі необхідне для реабілітації померлого.

При скасуванні вироку або постанови і закритті справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину суд касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 533 КПК повинен роз'яснити цій особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування збитків, заподіяних незаконними діями.

Ухвала касаційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і мотивованою. Зміст ухвали касаційного суду має відповідати таким самим вимогам, як і зміст ухвали апеляційного суду. В ухвалі зазначаються всі обставини, про які вказано у ст. 377 КПК, наведені докладні мотиви в обґрунтування прийнятого рішення та чітко і правильно сформульоване рішення.

Ухвала складається у нарадчій кімнаті одним із суддів, підписується всіма суддями, які беруть участь у розгляді справи, й оголошується у залі судового засідання. Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд вправі скласти і оголосити лише резолютивну її частину, яку підписують всі судді, а повний текст ухвали складається і оголошується учасникам судового розгляду не пізніше п'яти Діб з дня оголошення резолютивної частини.

За наявності підстав, передбачених ст. 232 КПК, касаційний суд може винести окрему ухвалу і звернути увагу державних органів, громадських організацій або службових осіб на встановлені в справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяють вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів. Окрема ухвала може бути винесена у випадку виявлення порушень закону, допущених при проведенні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи судом нижчого рівня, а також в інших випадках, якщо це необхідно.

Виконання ухвали касаційного суду покладається на суд першої інстанції. Для цього оригінал ухвали і її копія, завірена печаткою, приєднуються до справи після касаційних скарг, подання, наданих нових матеріалів і направляються суду, що виніс судове рішення.

Ухвала касаційного суду звертається до виконання не пізніше п'яти діб після розгляду справи, а у випадку, якщо в день розгляду справи оголошується тільки резолютивна частина ухвали, а повний її текст був складений і оголошений пізніше, -- не пізніше п'яти діб після складання й оголошення мотивованої ухвали.

Суд першої інстанції, одержавши справу, зобов'язаний звернути до виконання судове рішення, на яке були подані касаційна скарга або подання, а також ухвалу суду касаційної інстанції. І лише після того, як від органів і осіб, на які покладене виконання судових рішень, надійшло повідомлення про виконання судового рішення, справа може бути передана в архів.

Якщо суд касаційної інстанції скасував судове рішення і направив справу на новий судовий або апеляційний розгляд, відповідний суд повинен призначити справу до нового розгляду в межах встановлених законом строків і розглянути її в судовому засіданні, а якщо судові рішення скасовані з направленням справи на нове розслідування, суд першої інстанції передає справу прокурору для проведення розслідування.

Закон передбачає звернення до виконання ухвали суду касаційної інстанції самим цим судом у випадках, якщо засуджений підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання і якщо рішення про звільнення засудженого з-під варти прийняте за його відсутності. При звільненні засудженого з-під варти в залі судового засідання копія ухвали або її резолютивної частини (якщо ухвала виноситься в порядку ч. 2 ст. 379 КПК), завірена печаткою, вручається начальнику конвою. Якщо рішення про звільнення засудженого прийнято в його відсутності, копія ухвали направляється на виконання протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення.

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідування і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судове рішення і направляючи справу на нове розслідування або на новий судовий чи апеляційний розгляд, повинен вказати у своїй ухвалі, які порушення закону спричинили скасування судового рішення, які обставини слід з'ясувати під час нового розслідування чи судового розгляду і може вказати, які процесуальні дії необхідно провести.

Суд при повторному розгляді справи, а також особа, що провадить дізнання, і слідчий зобов'язані виконати вказівку суду касаційної інстанції. Невиконання вказівок суду касаційної інстанції є підставою до скасування судового рішення. Винятком є випадки, коли обставини, зазначені в ухвалі суду касаційної інстанції, не можна було дослідити з об'єктивних причин (помер свідок, якого слід було допитати, втрачені документи або речі, що підлягали експертному дослідженню, та ін.). Однак обов'язковість вказівок суду касаційної інстанції не означає, що вони можуть обмежувати право органів розслідування і суду при новому розслідуванні та розгляді справи оцінювати докази за своїми внутрішніми переконаннями, які ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Після скасування вироку, постанови або ухвали суд розглядає справу в звичайному порядку і вирішує її за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Новий розгляд справи починається з тієї стадії, яка зазначена в ухвалі касаційного суду. У разі скасування вироку або ухвали про закриття справи суддя, що брав участь у постановленні цих судових рішень, не може брати участі У новому розгляді справи судом першої інстанції.

Особливості нового розгляду справи після скасування судових рішень полягають у тому, що:

--суд першої й апеляційної інстанції зобов'язаний виконати вказівки суду касаційної інстанції (ст. 399 КПК);

--для суду першої інстанції й апеляційного суду встановлені певні обмеження при застосуванні кримінального закону і призначенні покарання порівняно з загальним порядком. Ці обмеження полягають у тому, що суд першої інстанції або апеляційний суд при новому розгляді справи можуть посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин лише в двох випадках: 1) якщо вирок був скасований за м'якістю покарання або в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин -- і тільки за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, поданих із зазначених мотивів; 2) якщо при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення. В останньому випадку немає значення, з яких підстав був скасований вирок і чи були внесені касаційне подання або скарга потерпілого чи його представника з цього питання.

Література

1. Конституція України, 1996

2. ЦПК України, від 18.03.2004 зі змінами.

3. Кілігава Т.М. Цивільний процес. - Київ, 2006

4. Молдован В.В. Судоустрій. - «Кондор», Київ, 2003

5. Чорнооченко С.І. Цивільний процес України. - Київ, 2004

6. Штефан М.Й. Цивільний процес. - ІнЮре, Київ 1997

7. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. В.В. Комарова. - Харків: Одісей, 2001. - 816 с.

8. Вищий господарський суд України. Роз'яснення від 22 жовтня 2001 року. «Щодо компетенції касаційної інстанції з оцінки достовірності чи недостовірності зібраних у справі доказів та підстав їх прийняття або відхилення судом».

9. Закон України «Про судоустрій» від 7.02.2002. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180