Види тлумачення норм права

24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ННІ права та безпеки

ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ

Кафедра Теорії держави та права

Курсова робота

з дисципліни «Теорія держави та права »

на тему: «Види тлумачення норм права»

Виконав

Студент І курсу ПЗ-09-2 групи

Набір 2009 року

залікова книжка № _____

(або за списком № 19 )

Кісельва К.О.

Керівник

_____________________________

(науковий ступінь, вчене звання,

_____________________________

посада, прізвище, ініціали керівника)

Дніпропетровськ

2010

Зміст

Вступ

1. Поняття та сутність тлумачення

1.1 Поняття і причини необхідності тлумачення правових норм

1.2 Способи тлумачення правових норм

2.Класифікація тлумачення юридичних норм

2.1.Види тлумачення норм права за суб'єктами

2.2 Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

2.3 Результати тлумачення правових норм

3. Акт тлумачення норми права: поняття, види та його співвідношення з іншими різновидами правових актів

Висновок

Список використаної літератури.

Вступ

Починаючи писати свою курсову роботу, я ознайомилась з великою кількістю літератури, і зрозуміла, що правильне застосування норми права неможливе без з'ясування точного змісту кожного з елементів її структури, без розуміння всіх понять, які містить дана норма, тлумачення є неодмінним атрибутом правозастосувальної діяльності.

Тема «Тлумачення правових норм» є традицією в юридичній науці. Традиційним є і питання про загальне поняття тлумачення права.

Основні точки зору на це питання представляются наступними:

- тлумачення є з'ясування змісту права;

- тлумачення - роз'яснення змісту права;

- тлумачення, як з'ясування і роз'яснення змісту права.

Перші дві точки зору є неповними, а остання - найбільш правильна на мій погляд, тому що містить у собі обидві перші. Якщо приймати точку зору про те, що тлумачення укладається в з'ясуванні, і, отже ігнорувати спеціальну діяльність по роз'ясненню права, і навпаки, визнавати лише спеціальну діяльність, значить ігнорувати розумовий процес, що передує будь-якому роз'ясненню. Щоб щось роз'яснити, треба спочатку це щось усвідомити, отже з'ясування і роз'яснення - це дві діалектично зв'язані сторони процесу тлумачення права.

Термін “тлумачення “ рівнозначний за змістом поняттю “інтерпретація”, отже особа, що займається тлумаченням може бути названо інтерпретатором.

Тлумачення служить для забезпечення суспільства точними, зрозумілими поясненнями права. Безумовно, що в тлумаченні права присутнє суб'єктивний фактор, однак це, не повинно позначатися на кінцевій меті - виявлень точного змісту правової норми. “Відштовхуючись” від значеннєвого значення терміна “тлумачення”, варто визнати, що філологічно він тісно зв'язаний з поняттям ”пізнання”, отже тлумачити - це значить, пізнавати зміст того чи іншого явища.

У сучасному суспільстві виділяються три основні причини тлумачення:

1. Недосконалість законодавства;

2. Системність права;

3. Необхідність дедукції.

Недосконалість законів приводить до двозначності. Тлумачення в цьому випадку може привести навіть до скасування тієї чи іншої норми, що викликає двозначне розуміння закону.

Право - є складна взаємозалежна система. Кожна правова норма не може працювати сама по собі. Наприклад, у процесі усиновлення задіється і цивільне право і процесуальне і т.д.

Третя причина виникає від того, що закон безособовий. Тлумачення, таким чином, виходить від закону стосовно до приватної особи. Наприклад, при усиновленні діють норми сімейного права, цивільного, процесуального права, що призначені для всіх, але в конкретному випадку працюють для однієї приватної особи.

У такий спосіб можна сказати, що тлумачення являє собою “акт інтелектуально-вольової діяльності по з'ясуванню і роз'ясненню змісту норм права в їх найбільш правильній реалізації”, а об'єктом пізнання й інтерпретації є не наміри і мотиви законодавця, що залишилися за межами створеного їм акта, а державна воля, об'єктивно закріплена в писемній формі.

Метою написання цієї курсової являється більш глибоке дослідження питань, що являються предметом данної роботи, їх пізнання для створення надійної теоретичної бази, яку б я могла застосувати на практиці.

Завданням моєї курсової роботи є розкриття змісту теми «Види тлумачення норм права», та зясування обов'язковості тлумачення юридичних норм.

1. Поняття та сутність тлумачення

1.1 Поняття і причини необхідності тлумачення правових норм

Тлумачення правових норм являється складовою частину процесу застосування права. Це складне явище, яке має інтелектуально-правовий характер і направлене на пізнання і пояснення змісту права.

Термін “тлумачення” (interpretatio) латинського походження і має багато значень. Тлумачення в самому широкому значенні розуміють, як пізнавальний процес, який направлений на пояснення явищ природи або суспільного життя. Більш точніше тлумачення розуміють як пояснення виразів, формул, символів, тощо.

Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норми права:

-правильне і однакове розуміння;

-правельне і однакове застосування.

В правознавстві тлумачення розуміють як певний процес мислення, направлений на пізнання змісту правових норм і як результат цього процесу, який виражається в усній або письмовій формі і має певне значення. Цей процес направлений на з'ясування значення і змісту термінів і виразів, які викладені в нормативно-правових актах.

Необхідність тлумачення норм права обумовлена також особливостями зовнішнього оформлення норм права, їх мовно-логічною і юридичною формою. Оскільки нормативно-правові акти викладені на літературній мові народу, в різних сферах суспільних відносин і знань, то з'ясування їх змісту потребує іноді великих зусиль від суб'єктів правозастосування, знання правової, літературної і спеціальної термінології. Законодавець. Формулюючи нормативно-правові акти, виходить не з того, які існують місцеві діалекти і значення тих чи інших слів, а з того, як вони використовуються в спеціальних галузях знань, як вони склалися в правозастосовчій практиці і в міжнародно-правових документах.

На мою думку, необхідність тлумачення норм права обумовлена тим, що норми права взаємопов'язані. Це означає, що норми права діють не ізольовано одна від одної, а в певній системі. Вони регулюють певну систему однорідних суспільних відносин, якщо брати певні правові інститути. Тлумачення норм права обумовлено двома факторами: по-перше, необхідністю і потребами правозастосувальної діяльності державних і інших суб'єктів суспільних відносин; по-друге, потребами навчального процесу в юридичних вузах і юридичною наукою, як аналізує і узагальнює правові поняття.

В процесі тлумачення нормативно-правових актів встановлюється значення нормативних приписів, основна мета, ціль і соціальна направленість, місце в системі правового регулювання.

Тлумачення права служить правильному, точному і однозначному розумінню і застосуванню нормативно-правових актів, що в свою чергу впливає на стан законності і правопорядку. Тлумачення не повинно вносити поправок у діючі нормативно-правові акти.

Правильне тлумачення норм права необхідне для всіх форм реалізації правових норм - при дотриманні, використанні, виконанні і особливо при застосуванні норм права. Особливе значення тлумачення правових норм набуває в процесі правового виховання і правової пропаганди.

Тлумачення правових норм - це спеціальна діяльність офіційних і неофіційних суб'єктів суспільних відносин, яка направлена на з'ясування і роз'яснення змісту і значення нормативно-правових актів, понять, термінів і може бути виражена в інтерпретаційних актах.

Тлумачення правових норм відбувається за різними видами, формами і особами. Класифікувати його можна по різним підставам: по юридичній силі, по цілям, по об'єкту.

По юридичній силі, або в залежності від суб'єктів, воно може бути офіційним (легальним) і неофіційним. Офіційне тлумачення - це роз'яснення змісту і цілей правових норм, яке здійснюється компетентними державними органами і має загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів, які реалізують ці норми права. Таке тлумачення має юридичні наслідки. Воно відрізняється від неофіційного також формою і особливим порядком здійснення.

По формі офіційне тлумачення виражається в інтерпретаційних актах, які мають всі ознаки нормативно-правових актів, але не зводяться до них. Ці акти приймаються офіційно компетентними державними органами чи уповноваженими державою іншими суб'єктами і повинні використовуватись в процесі реалізації права. Вони мають загальнообов'язковий характер. Суб'єкти офіційного тлумачення нормативно-правових актів визначаються законом або їх правовим статусом в системі органів державної влади. Офіційне тлумачення виражається, як правило, в письмовій формі, хоча іноді може бути і в іншій формі.

Оскільки правильне застосування норми права неможливе без з'ясування точного змісту кожного з елементів її структури, без розуміння всіх понять, які містить дана норма, тлумачення є неодмінним атрибутом правозастосувальної діяльності.

Тлумачення правових норм -- діяльність щодо з'ясування або роз'яснення (інтерпретації) змісту норми з метою правильного її застосування і реалізації.

Поняття тлумачення права охоплює єдність двох процесів:

1) усвідомлення (з'ясування);

2) роз'яснення змісту правової норми.

Усвідомлення, або з'ясування -- це внутрішній інтелектуальний процес суб'єкта зі встановлення змісту правової норми, що не виходить поза межі його свідомості, тобто тлумачення, з'ясування змісту норми для себе.

Роз'яснення -- це інтерпретація змісту правової норми для інших осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово) --доступно для інших осіб.

І знову ж таки, повертаючись до необхідність тлумачення правових норм ,на мою думку,обумовлена наступними причинами:

1. Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя (наприклад, відсутність статті стосовно такого різновиду хуліганства, як радіохуліганство, дає можливість у результаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст. 206 КК України).

2. Невизначеним характером норми права, наявністю спеціальних, насамперед оціночних, понять і визначень, у яких нелегко розібратися юридичне непідготовленій людині без спеціального тлумачення (наприклад, слід роз'яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «малозначущі діяння» та ін.).

3. Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних положень як результат у недогляду, недбалості правотворчих органів (наприклад, у зв'язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення).

4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного акта, коли в ньому зустрічаються вираження «і т.д.», «тощо», «інші» тощо. Встановити їх дійсне значення можна лише за допомогою тлумачення.

1.2 Способи тлумачення правових норм

Спосіб тлумачення -- це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів.

До способів з'ясування, або усвідомлення правових норм належать:

1) виявлення співвідношення між текстуальним виразом правової норми і її дійсним змістом, тобто тлумачення норми права з точки зору обсягу її змісту. Воно поділяється на:

1. Буквальне, або адекватне -- це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється у повній відповідності з її текстуальним виразом. Наприклад, ст.148 Конституції: „Конституційний суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного суду”. Крім того, буквально мають тлумачитися терміни, відображені в нормах-дефініціях, наприклад, поняття злочину в КК України тощо.

Інші способи тлумачення пов'язані з тим, що поряд з нормою, що тлумачиться, в системі чинного законодавства є існують і ніші норми, які можуть поширювати чи звужувати її зміст.

2. Розширене, або поширювальне -- це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється ширше його буквального текстуального виразу. Наприклад, норма -- „судді незалежні і підкоряються тільки закону”. Тут не йдеться про народних засідателів чи присяжних, які не є суддями, але входять до складу суду і беруть участь у здійсненні правосуддя. Тому з метою поширення на них принципу незалежності в наведеній нормі слово „судді” тлумачиться як склад суду.

3. Обмежувальне -- це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється вужче його текстуального виразу. Наприклад, норма -- „повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них”. Ознайомившись з нормою ми розуміємо, що цей обов'язок не поширюється на всіх дітей, він не поширюється на тих дітей, які з якихось причин самі потребують догляду (непрацездатні чи недієздатні тощо).

2) застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:

1. Граматичне, або філологічне тлумачення -- це усвідомлення дійсного змісту правової норми, шляхом його дослідження з точки зору значення тих чи інших слів, залежно від розміщення сполучників, розділових знаків, прийменників у тексті (наприклад, „стратити неможливо помилувати”) Приклад, санкція ч.2 ст.365 КК за перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалось застосуванням зброї або болісними, чи такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права обіймати певні посади чи зайтися певною діяльністю на строк до 3 років.

2. Логічне тлумачення -- це усвідомлення змісту норми права, шляхом безпосереднього використання законів формальної логіки, тобто з'ясування логічної структури правової норми. Зміст логічного тлумачення розкривають певні прийоми:

ь логічне перетворення -- перебудова тексту з відновленням членів речення, яких бракує. Наприклад, частинка норми „обвинувачений має право” стосується не одного якогось суб'єкта, а всіх, хто підпадає під відповідне процесуальне положення. Тому для надання наведеній формулі її дійсного значення слід додати слово „кожен”.

ь Виведення норм з норм. Наприклад, з тексту „організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників” (ст.441 ЦК) випливає, що будь-яка установа, підприємство чи організація зобов'язані відшкодувати шкоду.

ь Аналогія. Цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти „та інші”, „в аналогічних випадках”. Наприклад, в Загальній частині КК вказується, що при зазначенні покарання суд має право враховувати і інші обставини, які пом'якшують вину.

3. Систематичне тлумачення -- це з'ясування змісту правової норми на основі встановлення її системних зв'язків з іншими правовими нормами, інститутами, галузями права, місце у системі права в цілому.

ь Зв'язок норми, що тлумачиться, з нормою, що розкриває зміст, значення слів або виразів, які використані у нормі.

ь Зв'язок між загальними і спеціальними нормами. Його сутність полягає в тому, що спеціальні норми встановлюють певні особливості, як правило винятки.

ь Зв'язки між відсильними статтями НПА.

4. Історичне тлумачення -- це з'ясування змісту правової норми на основі дослідження історичного контексту, в якому вона була прийнята, які цілі на той час ставилися перед нею;

5. Цільове, або телеологічне тлумачення -- це з'ясування її цілей на основі виявлення її завдань, мети.

2. Класифікація тлумачення юридичних норм

2.1.Види тлумачення норм права за суб'єктами

Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення правових норм є суб'єкт -- особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.

За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:

А) Офіційне тлумачення - роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульовано в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридичне обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообов'язковим, легальним (узаконеним).

Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників

Офіційне тлумачення(за сферою дії) є нормативне та казуальне (індивідуальне):

1) нормативне - офіційне роз'яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин -- необмежену кількість випадків, передбачених нормою, що тлумачиться.

В свою чергу воно поділяється на автентичне та легальне(делеговане).

а) автентичне - зміст норми тлумачиться тим органом, що її встановив, тобто автором норми. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи. Наприклад, закони, як правило, роз'ясняються парламентом. Однак Верховна Рада України не має права на офіційне тлумачення нею же ухвалених законів. Відповідно до ст. 147 Конституції України, офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз'ясняє порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих;

б) легальне(делеговане)- загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово. Право на таке тлумачення мають Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбітражний суд України (наприклад, роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997 р. № 02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»). Таке тлумачення є обов'язковим для суб'єктів, які підпадають під юрисдикцію органу, що дає тлумачення.

2) казуальне (індивідуальне)-(казус -- випадок) -- офіційне роз'яснення, обов'язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно провадиться; має місце там, де в процесі правозастосування ставиться за мету роз'яснити норму, щоб правильно вирішити справу.

Казуальне в свою чергу поділяється на судове та адміністративне.

а) Судове - здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у вироках або рішеннях у цих справах;

б) адміністративне - здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією; містить вказівки відповідним органам, як останні повинні вирішити ту чи іншу справу.

Б) Неофіційне тлумачення - роз'яснення змісту і мети правових норм, яке виходить від осіб, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак, не володіє юридичне обов'язковою силою. Наприклад, тлумачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим, не є легальним.

Неофіційне тлумачення має силу громадської думки, індивідуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інтелектуально вольове і морально юридичне середовище, з якого правозастосувалчі та інші зацікавлені особи черпають свої уявлення про законність і справедливість юридичної справи.

Неофіційне тлумачення властиве всьому суспільству.За формою воно може бути як усним, так і письмовим.

Воно може бути:

а) систематизоване ;

б) несистематизоване.

Систематизоване тлумачення являє собою більш високий ступінь наукової розробки питань права.

Несистематизоване тлумачення виражається у наукових гіпотезах, ідеях, які потребують перевірки, доповняльної аргументації, приведення до системи, зокрема, шляхом організації дискусій, конференцій і т. д.

Поділяється на:

1)професійно-правове:

а) доктринальнее;

б) компетентне;

2) компетентно непроавове;

3) повсякденне(буденне).

1) Професійно-правове -це тлумачення норм, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Воно може бути двох видів:

а) доктринальним - це тлумачення вченими вузів, науково-дослідними установами (розробка правових концепцій, доктрин у результаті аналізу норм права та їх виклад у статтях, монографіях, науково-практичних коментарях, усних і письмових обговореннях нормативних актів);

б) компетентно-юридичним - це тлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, суддів, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, радіо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядах.

2) Компетентно не правове - це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки -- біології, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію суб'єкта тлумачення -- біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.

3) Буденне тлумачення -- дається людьми, в якому вони виражають правові почуття, емоції, уявлення, хвилювання і думки в їх повсякденному спілкуванні під дією права. Має велике значення у практиці додержання громадянських правових декретів, при виконанні ними громадянських обов'язків, а також у здійсненні ними суб'єктивних прав.

2.2 Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

Тлумачення за обсягом:

а) адекватне;

б) обмежувальне;

в) поширювальне.

1. Адекватне (буквальне) -- тлумачення, за якого зміст і письмовий виклад норми права збігаються.

2. Обмежувальне (звужене) -- тлумачення, за якого зміст норми права сприймається вужче її буквального значення.

3. Поширювальне (розширене) -- тлумачення, за якого зміст норми права сприймається ширше його буквального значення.

За способами розрізняють тлумачення:

а) мовне;

б) логічне;

в) системне;

г) історико-політичне;

д) телеологічне;

е) спеціально-юридичне.

1. Мовне (граматичне) -- з'ясування змісту правової норми шляхом дослідження її словесного формулювання на підставі лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних правил мовознавства.

2. Логічне -- з'ясування змісту правової норми шляхом безпосереднього використання законів та правил формальної логіки.

3. Системне -- з'ясування залежно від місця, що його посідає норма в системі норм, а також від її зв'язків з іншими нормами інститутів та галузей права.

4. Історико-політичне -- з'ясування суті правової норми на основі дослідження процесу її прийняття.

5. Телеологічне (цільове) -- виражається в аналізі суті правової норми шляхом з'ясування її мети.

6. Спеціально-юридичне -- аналіз норми, яка містить юридичну термінологію, розуміння конструкції норми з точки зору юридичної науки, техніки і практики.

За аналогією розрізняють тлумачення на:

а) аналогією закону;

б) аналогією права.

З'ясування і роз'яснення змісту норм за аналогією закону передбачає тлумачення схожої правової норми з певними ознаками конкретного життєвого факту. За аналогією права тлумачаться галузевий, міжгалузевий та загальний принципи права.

2.3 Результати тлумачення правових норм

У результаті тлумачення правових норм в інтерпретатора повинне з'явитися внутрішнє переконання в тім, що отримані висновки вірні, відповідають цілям і змісту тлумаченої норми. Цьому служить впевненість у тім, що враховане все необхідне при встановленні змісту правової норми і що встановлено справжній зміст правової норми. Однак інтерпретатор часом зіштовхується із ситуаціями, у яких норму варто розуміти в більш вузькому чи більш широкому змісті, чим це здається на перший погляд з тексту закону. “Кожен закон із граматичної точки зору являє собою пропозиція, тобто думка, виражену словами. Однак лад пропозиції не завжди відповідає ладу висловлюваних суджень. Законодавець ... хотів сказати більш того, що чи сказав, навпаки, він сказав більш того, що хотів. Цю невідповідність можна в якомусь ступені усунути, ґрунтуючись на способах (чи в сукупності з ними) тлумачення, шляхом так званих буквальних (адекватних), розширювальних (поширювальних) і обмежувальних тлумачень правових норм. Цей шлях ще називають “Тлумаченням по обсязі”

Результати тлумачення можуть бути різні в залежності від співвідношення “духу” і “букви”, від співвідношення обсягів, займаних першим чи другої і розрізняють види тлумачення права.

Буквальне тлумачення - це коли зміст тлумаченої норми права (“дух”) цілком з текстом джерела права (“буквою”). “Результати такого тлумачення цілком адекватні словесній формі правового явища”. Зокрема, гарний закон простий і зрозумілий, а це буває при відсутності необхідності шукати “підвідні камені”.

Якщо в результаті з'ясування виявляється, що діюче зміст норми трохи ширше її текстуального вираження, то тлумачення буде поширювальним. Наприклад, у цивільному праві є термін “утрата”, зміст якого значно ширше, ніж буквальне значення слова, а саме: як загибель, руйнування, а також всі інші випадки припинення існування предмета.

Обмежувальне тлумачення застосовується тоді, коли розкрите зміст норми в результаті тлумачення є більш вузьким, чим її буквальний текст. Наприклад, як підставу звільнення від відповідальності особи, що займається підприємницькою діяльністю, за чи невиконання неналежне виконання зобов'язання в Цивільному кодексі України указується на “нездоланну силу”. Це вираження повинно розумітися в більш вузькому змісті, тобто “нездоланне” не в психологічному, моральному чи навіть у соціальному значенні, а тільки в значенні неповоротності, стихійно- природної невідворотності настання шкідливих наслідків, що в умовах нормальної життєдіяльності сучасного суспільства неможливо запобігти.

Поширювальне й обмежувальне тлумачення не впливають на зміст норми і не порушують її непогрішності, а тільки виявляють дійсний зміст юридичної норми, зміст “букви”.

Акт тлумачення норми права: поняття, види та його співвідношення з іншими різновидами правових актів.

Акт офіційного тлумачення норм права (інтерпретаційно-правовий акт) -- це акт-документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування правової норми, сформульоване уповноваженим органом у рамках його компетенції, і має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються.

Інтерпретиаційно-правовий акт (акт офіційного тлумачення правових норм) -- це спосіб зовнішнього прояву встановленого компетентним органом формально-обов'язкового правила розуміння змісту правової норми.

Норма тлумачення -- своєрідна «тінь» норми, що тлумачиться, вона не існує окремо від самої норми і може бути реалізована на практиці лише у разі її застосування. У природі тінь завжди в цілому відповідає її матеріальній основі.

Щоб уникнути підміни актів більшої юридичної сили актами меншої юридичної сили, тр слід скоротити кількість роз'яснень, що виходять від нижчих управлінських органів. Серед інтерпретаційних актів правозастосовних органів слід віддати перевагу актам суду і арбітражу. Свої роз'яснення суд і арбітраж дають на основі вирішення конкретних справ, підсумовуючи судову і арбітражну практику.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційно-правові акти) поряд з нормативно-правовими актами і актами застосування норм права (правозастосовними, індивідуальними актами) складають особливу («третю») групу правових актів.

Ознаки акта тлумачення норм:

- діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому містяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як правило, поділяє їх долю;

- є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються;

- не виходить за межі норми, що тлумачиться, являє собою уточнююче судження про норму права, а не нове нормативне розпорядження;

- приймається лише правотворчими або спеціально уповноваженими суб'єктами;

- має спеціальну письмову форму вираження акта-документа (роз'яснення, інструктивні листи та ін.).

Акти тлумачення норм права можна поділити на види відповідно до різних критеріїв:

- за галузевою належністю норми, що тлумачиться, -- акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;

- за структурними елементами норми, що тлумачиться, -- акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції;

- за юридичною формою вираження -- постанови, укази, накази, роз'яснення та ін.;

- за сферою дії -- нормативні, казуальні;

- за «авторством» норми, що тлумачиться:

а) акти автентичного тлумачення,

6) акти легального (делегованого) тлумачення.

- за повноваженнями інтерпретатора:

інтерпретаційні акти правотворчих органів	інтерпретаційні акти правозастосовних органів
- засновані на правотворчих повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять нормативні (загальні) роз'яснення; мають юридичну силу, однакову з юридичною силою правотворчих актів даного органу (наприклад, постанова Верховної Ради України)	- засновані на правозастосовних повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять правила застосування норм права, сформульовані в результаті узагальнення юридичної практики (наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду України, вказівка з питань розслідування Генерального прокурора України)

“Роз'яснення норм права - це вказівки чи рекомендації, спрямовані на розкриття дійсного змісту норм”. Результати інтелектуально-вольової діяльності об'єктивізують у виді акта роз'яснення, а від суб'єкта і форми тлумачення буде залежати значимість такого роз'яснення, його юридична обов'язковість.

Акт тлумачення - це акт, що роз'ясняє як варто розуміти і застосовувати на практиці які - небудь правові норми. У залежності від приведених вище обставин ці акти тлумачення поділяють на два основних види:офіційне тлумачення та неофіційне тлумачення, про які ми говорили у 2.1 та 2.2 пунктах.

Систему основних правових актів можна зообразити так:

Зміст тлумачення правової норми фіксується, як правило, опосередковано, неявно -- через відповідний правозастосувальний акт, в якому це тлумачення використано. Проте іноді, воно може виражатися в окремому самостійному документі (акті), якщо є потреба роз'яснити іншим особам своє розуміння правової норми.

Висновок

Написавши свою курсову роботу на тему: «Види тлумачення норми права», я можу зробити дуже багато висновків з того, що вивчила та написала. На мою думку, кожен юрист, та працівник органів внутрішніх справ, повинен вміти

Тлумачити нормативні акти, які завжди пов'язані з правосвідомістю і політикою того колективу, інтереси якого виражає інтерпретатор.

Реалізація права неможлива без з'ясування змісту правових норм, з'ясування волі законодавця, укладеної у них. Цей процес виявлення волі в юридичній науці й практиці визначається поняттям “тлумачення права”.

Тлумачення права є встановлення змісту, що об'єктивно виражене у словесній формулі нормативного акта.

Ряд учених вважають, що тлумачення містить у собі два самостійних компонента : з'ясування й роз'яснення права. Інші виправдують такий поділ тільки в методичних цілях.

З'ясування правових актів досягається різними прийомами тлумачення. Прийоми тлумачення - це відносно відособлена сукупність

способів аналізу норм права. Виділяють граматичне, логічне, систематичне, історико-політичне, спеціально-юридичне, телеологічне і функціональне тлумачення.

Граматичне тлумачення - це сукупність прийомів, спрямованих на з'ясування морфологічної й синтаксичної структури тексту акта, виявлення значення окремих слів і термінів, граматичного змісту всієї пропозиції.

Логічне тлумачення припускає використання законів і правил логіки для з'ясування справжнього змісту правової норми, що іноді не збігається з її буквальним зображенням.

Систематичне тлумачення - це дослідження правового акта з погляду його зв'язку з іншими нормами.

Історико-політичне тлумачення укладається у вивченні історичної обстановки видання норми, соціально-економічних і політичних факторів, що обумовили створення акта.

Спеціально-юридичне тлумачення, зв'язане з аналізом спеціальних термінів, техніко-юридичних кошт і прийомів вираження волі законодавця.

Телеологічне (цільове) тлумачення, спрямоване на встановлення цілей видання правових актів.

Функціональне тлумачення досліджує фактори й умови, у яких функціонує, реалізується тлумачна норма.

Прийоми тлумачення повинні використовуватися всі разом, а не кожний окремо.

Результатом використання різних прийомів з'ясування змісту тексту нормативних актів є висновок про обсяг їхнього застосування до даного випадку. Тлумачення по обсязі є логічним продовженням і завершенням з'ясування змісту правових норм. По обсязі тлумачення підрозділяється на адекватне, обмежувальне і поширювальне.

Звичайно, норми права тлумачаться адекватно (буквально). Обмежувальне і поширювальне тлумачення застосовується при розбіжності змісту (змісту) тлумачний норми і її текстуального вираження, що є виключенням із загального правила.

Види роз'яснень правових актів розрізняються в залежності від суб'єктів, що здійснюють тлумачення. Офіційне тлумачення дається або органом, що видав даний акт (автентичне), або органом, уповноваженому на те законом (легальне).Акти офіційного тлумачення обов'язкові для правозастосовників. Неофіційне тлумачення не є юридично обов'язковим. Виділяють повсякденне тлумачення, що дається громадянами ; компетентне, котре дається знаючими в праві людьми (фахівцями) ; доктринальне, вихідне від учених, що ведуть дослідницьку роботу в цьому напрямку.

У залежності від сфери дії актів розрізняють тлумачення нормативне й казуальне. Нормативне тлумачення має абстрактний характер, поширюється на невизначене коло осіб і випадків. Казуальне тлумачення, розраховане на рішення конкретної справи.

Функції тлумачення норм права бувають: пізнавальна функція - вона випливає із самого змісту; конкретизаційна функція - при тлумаченні правові розпорядження найчастіше конкретизуються, уточнюються з урахуванням конкретних обставин; регламентуюча функція - тлумаченням у формі офіційного роз'яснення як би завершується процес нормативної регламентації суспільних відносин; правозабеспечувальна функція - деякі акти тлумачення видаються для забезпечення єдності й ефективності правозастосовницької практики; сигнализаторськая функція - тлумачення нормативних актів дозволяє знайти їхні недоліки технічного і юридичного характеру.

У кінцевому рахунку тлумачення норм права як юридична діяльність служить задачам забезпечення законності й підвищення ефективності правового регулювання.

Список використаної літератури

1. Копейчеков. “”Основи теорії держави і права”, 1996.

2. В.О. Котюк. “Теорія права”, 1996.

3. Рабінович П.М. "Основи загальної теорії держави і права". - Київ, 1994р.

4. НастюкМ."Правознавство".- Львів " Світ", 1994р.

5. Копейчиков В.В. "Правознавство". - Київ ”Інтер", 1998р.

6. Усенко І. Б. "Основи правознавства". - Київ “Ірпінь", 1999р.

7. Копейчиков В.В. "Загальна теорія держави і права". - Київ "Юрінком",

8. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. "Теорія Держави і права

України". Київ "Юрінком - Інтер", 2001р