Право власності. Адміністративне право

Варіант № 10.

1. Поняття і форми власності

2. Предмет і метод адміністративного права

1. Поняття і форми власності

Право власності - основний інститут цивільного законодавства.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо :

а) володіння - фактичне утримання майна (речей);

б) користування - отримання від речей їх корисних якостей;

в) розпорядження - вирішення юридичної долі речей (продаж, обмін, дарування, знищення тощо).

Характерними ознаками права власності є:

- його зміст, що охоплює три правомочності власника: право володіння, право користування і право розпорядження майном;

- суб'єктом права власності може бути будь-який суб'єкт цивільного права. Конституція України передбачає рівність усіх суб'єктів права власності перед законом;

- об'єктом правовідносин власності може бути будь-яка річ, визначена індивідуальними ознаками. Родові речі можуть бути об'єктом права власності за умови їх індивідуалізації (упакування, маркування, написи і т. ін.);

- своє прав власник здійснює самостійно, йому не потрібен дозвіл інших осіб.

Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Право приватної власності визнається непорушним.

Форми власності в Україні, відповідно до Закону України «Про власність» (7.02.1991), поділяються на:

Ст.13 Конституції України: об'єктами права власності Українського народу є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси континентального шельфу та морської виключної економічної зони. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, що визначаються Конституцією.

Крім того, розрізняють:

- власність на конкретне майно (будівлі, речі, гроші тощо);

- інтелектуальну власність (право на результати будь-якої творчості людей);

- спільну власність (часткова або сумісна), тобто майно може належати одночасно декільком суб'єктам (співвласникам), в такому разі між ними виникає право спільної власності: кожному з них належить частка в праві на спільне майно, а не частка в майні.

2. Предмет і метод адміністративного права

Адміністративне право - це галузь права, що регулює суспільні відносини управлінського характеру, які виникають в процесі організації і здійснення органами держави виконавчої і розпорядчої діяльності, тобто в процесі державного управління.

Предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення управлінської діяльності в державі.

Риси державного управління:

- діяльність по реалізації завдань та функцій держави;

- здійснюється спеціально створеними для цього державними органами та посадовими особами;

- вони діють за дорученням держави, від її імені і мають державновладні повноваження;

- форми та методи роботи управлінських органів регламентуються законом.

Норми адміністративного права:

- встановлюють форми і методи державного управління, способи забезпечення законності в державному управлінні;

- регламентують порядок створення органів виконавчої влади, їхню компетенцію, повноваження посадових осіб цих органів, взаємовідносини органів виконавчої влади з іншими державними органами, суспільними об'єднаннями, підприємствами і громадянами;

- визначають правове положення громадян, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших недержавних формувань у сфері управління;

- регулюють управлінські відносини в адміністративно-політичній, соціально-культурній і економічній сферах.

Література

1. Основи правознавства: Навч. посібник. - 6-е вид., доп. і перероб. / Кер. авт. кол. д-р юрид.наук, проф.,засл. юрист України О.В.Негодченко. - Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. - 332с.

2. Основи правознавства. / Автор-упорядник Бармак М.. - Тернопіль - АСТОН, 2002 - 272с.