Завдання прокурора в кримінальному процесі

10

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Підтримання державного обвинувачення в суді

Зміст

1. Завдання та повноваження прокурора в кримінальному процесі

2. Підтримання державного обвинувачення в суді

3. Апеляційне та касаційне подання прокурора

4. Участь прокурора при розгляді справ в апеляційному, касаційному порядку та в порядку виключного провадження

Література

1. Завдання та повноваження прокурора в кримінальному процесі

Г л а в а 21 КПК. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства.

Стаття 227. Повноваження прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства. Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції:

1) вимагає від органів дізнання і попереднього слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5) бере участь у провадженні дізнання і попереднього слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

6) санкціонує проведення обшуку, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених цим Кодексом;

7) продовжує строк розслідування і тримання під вартою як запобіжного заходу у випадках і порядку, встановлених цим Кодексом;

8) повертає кримінальні справи органам попереднього слідства з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

9) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу попереднього слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;

11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду;

12) вирішує питання про допущення захисника до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення відповідно до частини 1 статті 44 цього Кодексу.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому цим Кодексом. Вказівки прокурора органам дізнання і попереднього слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 114 цього Кодексу.

Відповідно до ст30 ЗУ про прокуратуру прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання і попереднього слідства: додержували передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних заходів, закриття справ, а також строків проведення слідства та тримання під вартою; при розслідуванні злочинів неухильно виконувати вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовувати обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його т відповідальність; виявляли причини здійснення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживати заходів для їх усунення. Всі вказівки прокурора мають бути конкретними і обґрунтованими, даватися у письмовій формі і приєднуватись до кримінальної справи, а їх копії - до спостережного провадження для забезпечення контролю за їх виконанням.

Стаття 228. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком. Прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов'язаний перевірити: 1) чи мали місце подія злочину; 2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; 2-1) чи були додержані під час провадження дізнання і попереднього слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи згідно з статтею 213 цього Кодексу; 4) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; 7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано органами дізнання або попереднього слідства всіх інших вимог цього Кодексу.

З'ясовуючи додержання вимог ст228 КПК прокурор перевіряє, чи встановлені обставини, які входять до предмета доказування в справі (ст64, 23, 433 КПК), чи дана їм правильна юридична оцінка і чи додержані при цьому вимоги КПК, які регулюють порядок проведення попереднього слідства. Прокурор також зобов'язаний перевірити, чи пред'явлений позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я, пов'язаних із стаціонарним лікуванням особи, яка потерпіла від злочину (ст93 КПК).

Стаття 229. Рішення прокурора в справі з обвинувальним висновком. Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одно з таких рішень: 1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок; 2) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог статті 214 цього Кодексу. Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано. В разі скасування, зміни чи обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор або його заступник керується правилами, передбаченими частиною 2 статті 157 цього Кодексу.

Прокурор або його заступник затверджує обвинувальний вирок своєю резолюцією, якщо переконається, що слідство в справі проведено повно, всебічно і об'єктивно, що вимоги, перелічені у ст.228 КПК, повністю додержано, а обвинувальний висновок та додатки до нього складені відповідно до ст223 і 224 КПК. Якщо перелічених вимог не дотримано або кваліфікація злочину була помилковою прокурор (або його заступник) виносить постанову про повернення справи слідчому (як правило тому ж) для додаткового розслідування. Прокурор (заступник) може прийняти справу і до свого провадження. Прокурор (заступник) своєю постановою закриває кримінальну справу при виявленні підстав для цього. Якщо справа закривається з нереабілітуючої підстави, прокурор (заступник) зобов'язаний перед цим з'ясувати, чи не заперечує обвинувачений проти закриття справи з даної підстави. Прокурор (заступник) може включити до складеного списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, нових осіб або виключити когось із тих осіб, хто там вказаний. Прокурор (заступник) зобов'язаний розглянути питання про необхідність обрання, залишення, скасування або зміни обраного запобіжного заходу. За наявності для цього підстав він приймає відповідне рішення і оформлює його своєю постановою. Якщо буде встановлено, що у справі не вжито заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, слідчому дається відповідна вказівка.

Стаття 230. Складання прокурором нового обвинувального висновку. Якщо прокурор або його заступник не згоден з обвинувальним висновком, він вправі скласти новий обвинувальний висновок; при цьому раніше складений обвинувальний висновок із справи вилучається.

Прокурор (заступник) вправі скласти новий обвинувальний висновок чи доручити це зробити слідчому за даними йому прокурором письмовими вказівками. Раніше складений слідчим обвинувальний висновок прокурор (заступник) може залишити в спостережному провадженні або повернути слідчому зі своїми зауваженнями, щоб допомогти йому усунути допущені недоліки.

Стаття 231. Зміна прокурором обвинувачення. У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення. Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Під більш тяжким слід розуміти обвинувачення в більш тяжкому злочині (тобто за який може бути призначено більш суворе покарання, ніж за той, який було вказано слідчим в обвинувальному висновку), в нових фактах злочинної діяльності, які раніше не інкримінувались, в закінченому злочині замість приготування чи замаху, в безпосередній участі у вчинені злочину замість переховування, тощо. В усіх цих випадках справа направляється слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення. Прокурор вносить зміни до обвинувального висновку своєю вмотивованою постановою, копія якої разом з копією обвинувального висновку вручається обвинуваченому після віддання його до суду, а також слідчому, що склав обвинувальний висновок, щоб звернути його увагу на допущені помилки.

Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду. Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа. У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-морських Сил. На цих же підставах Генеральний прокурор України і його заступник можуть направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд Верховного Суду України. Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим, областей, міста Києва і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не відданий до суду.

Надсилаючи справу до суду, прокурор керується правилами про підсудність, які передбачені ст33, 34-37, 39, 40 КПК, а також ч3 ст232 КПК, котра як виняток із загальних правил про предметну підсудність дозволяє направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд вищестоящому суду, враховуючи її особливу складність або важливість. Згідно ст36 ЗУ про прокуратуру прокурор бере участь у судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня небезпечності діяння. Повідомлення обвинуваченого про те, до якого суду направлена справа, забезпечує йому можливість вчасно заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в суді (ст255 КПК),а також з інших питань. Якщо в клопотанні або скарзі, які надійшли до прокурора повідомляється про порушення закону з боку слідчого, прокурор повинен перевірити ці повідомлення і вжити всіх можливих наданий час заходів до усунення порушень закону, відкликавши в разі необхідності із суду кримінальну справу, якщо рішення про віддання обвинуваченого до суду ще не було прийнято.

2. Підтримання державного обвинувачення в суді

Стаття 36. Закон України «Про прокуратуру» Підтримання державного обвинувачення в суді.

Прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.

У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення.

Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

{ Статтю 36 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003 }

Стаття 36-1. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

{Частина друга статті 36-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2267-IV ( 2267-15 ) від 17.12.2004 }

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

{ Главу 3 доповнено статтею 36-1 згідно із Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

3. Апеляційне та касаційне подання прокурора

Стаття 37. ЗУ «Про прокуратуру» Апеляційне, касаційне подання прокурора

Право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.

{ Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

Стаття 40. Зміна апеляційного, касаційного та окремого подання, відкликання справи із суду { Назва статті 40 в редакції Закону N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

Апеляційне, касаційне і окреме подання на вирок, рішення, ухвалу і постанову суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом.{ Частина перша статті 40 в редакції Закону N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не відданий до суду.{ Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

4. Участь прокурора при розгляді справ в апеляційному, касаційному порядку та в порядку виключного провадження

Участь прокурора в апеляційному провадженні викликається необхідністю повторного розгляду цивільних справ, вирішених судом першої інстанції, з метою перевірки законності і обгрунтованості постановлених по них рішень і ухвал, та захисту прав, свобод сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, та публічних інтересів.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, має право оскаржити в апеляційному порядку його рішення, ухвалу повністю або частково у встановлені відповідно місячний і п'ятнадцятиденний строки (ст. 290, 292 ЦПК).

Для цього прокурор подає до суду підписане ним апеляційне подання в письмовій формі за встановленим ст. 293 ЦПК змістом.

До апеляційного подання додаються його копії і копії доданих до нього письмових додаткових матеріалів у кількості примірників, відповідно до числа осіб, які брали участь у справі. Подання прокурора адресується до апеляційного суду, а подається разом з додатками через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Прокурор, що подав апеляційне подання, має право його доповнити, змінити, відмовити, відкликати (ст. 298 ЦПК). Доповнити, змінити апеляційне подання прокурора може також прокурор вищого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»). Доповнити чи змінити -- протягом строку на апеляційне оскарження. Відмовитися повністю чи частково -- протягом усього часу розгляду справи. Відкликати -- до початку розгляду справи в апеляційному суді.

У разі прийняття судом відмови від апеляційного подання і закриття з цих підстав апеляційного провадження, повторна подача апеляційного подання прокурором не допускається.

Прокурор має право на одержання від апеляційного суду повідомлення про час і місце судового засідання по розгляду його подання і брати в ньому участь. Він має право заявляти клопотання про виклик у судове засідання свідків; призначення експертизи, про залучення до участі в справі спеціалістів та про витребування інших доказів, подавати додатково докази, давати пояснення, висловлювати свої міркування з окремих питань та по суті справи, виступати у дебатах.

Справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції за винятками, становленими в главі 40 ЦПК «Апеляційне провадження» (ч. 1 ст. 302 ЦПК). А так як відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК прокурор може вступити у справу чи бути залучений судом для надання висновків, то така його участь не виключається і в апеляційному суді.

Прокурор користується іншими правами, визначеними статтями 18, 19, ЗО, 35, 98 та ін. ЦПК і зобов'язаний добросовісно ними користуватися.

Участь прокурора в провадженні справ у касаційній інстанції, в процесі перевірки законності судових рішень і ухвал апеляційної інстанції, що набрали законної сили, спрямована на захист прав громадян і державних інтересів, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.

Згідно зі ст. 320 ЦПК прокурор, незалежно від того чи брав він участь у справі, має право вносити касаційні подання відповідно на рішення або ухвали суду першої та апеляційної інстанції з підстав їх незаконності. Але це право прокурора є і його обов'язком -- Генеральний прокурор України зобов'язує не залишати без реагування необгрунтовані рішення чи ухвали суду по справах, розглянутих з участю прокурора; своєчасно вносити на них мотивовані касаційні подання, зазначаючи, який закон судом порушено і яка пропозиція щодо скасування або зміни рішення вноситься (п. 4 згаданого наказу № 8).

На порушення касаційного провадження вноситься касаційне подання у встановлені ст. 321 ЦПК строки. Підставою для внесення подання є незаконність рішення і ухвали суду. У зв'язку з цим прокуророві належить у діяльності по підготовці подання вивчити матеріали по справі, точно виявити, які порушення і неправильні застосування норм матеріального і процесуального права були допущені судом при розгляді і вирішенні справи, в чому полягає суть порушення та чи можуть вони викликати скасування, зміну чи постановлення нового рішення у відповідності з повноваженням касаційної інстанції (ст. 334 ЦПК).

Касаційне подання виконується в письмовій формі і має містити обов'язкові реквізити, передбачені ст. 322 ЦПК, бути підписаним із доданими копіями та доданими письмовими матеріалами до числа осіб, які брали участь у справі, поданим через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Прокурор, який вніс касаційне подання, вправі відмовитися, доповнити або змінити подання (ст. 327 ЦПК). Доповнити, змінити касаційне подання має право також прокурор вищого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»). Доповнення чи зміна подання можлива протягом строку касаційного оскарження. Відкликання касаційного подання можливе до початку розгляду справи в касаційному суді. Відмовитися від касаційного подання прокурор має право протягом усього часу розгляду справи. Питання про прийняття відмови від касаційного подання вирішується касаційним судом в судовому засіданні. В разі прийняття відмови від касаційного подання і закриття з цих підстав касаційного провадження, повторна подача касаційного подання не допускається.

Для підтримання подання прокурор обов'язково бере участь у судовому засіданні, про день і час якого має право бути повідомленим завчасно. Він може знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, подавати додаткові докази, робити відводи, висловлювати міркування з усіх питань, клопотань, заяв осіб, які беруть участь у справі, тощо в процесі розгляду справи в засіданні суду касаційної інстанції, а також давати пояснення та виступати в дебатах.

Прокурор може порушити провадження у справі про перегляд рішень, ухвал і постанов суду в зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами. За наявності нововиявлених обставин, визначених ст. 347 ЦПК, рішення, ухвали суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за заявою прокурора, незалежно від того чи брав він участь у справі (ч. 1 ст. 3473 ЦПК). Заява подається у письмовій формі з дотриманням змісту, визначеного ст. 347 ЦПК, до суду, який постановив рішення, ухвалу, котрі переглядаються цим способом, а за винятковими обставинами -- до Верховного Суду України (ст. 347 ЦПК). Правове становище прокурора визначається нормами ЦПК, якими встановлений порядок провадження в судах першої інстанції, апеляційної і касаційної інстанцій.

Касаційна скарга, подання разом з доданими до неї матеріалами та вправою невідкладно, після закінчення встановленого строку для подання пояснень на касаційну скаргу, подання, надсилається до суду касаційної інстанції і надходять не інакше як через канцелярію касаційного суду, де реєструються, оформляються і передаються в порядку черговості судді -- доповідачу (ст. 325, 328 ЦПК).

Суд касаційної інстанції у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі протягом десяти днів вирішує питання про передачу справи на розгляд складу судової палати (ч. 1 ст. 329 ЦПК), тобто про допуск справи до касаційного розгляду (ч. З ст. 327 ЦПК).

Відповідно до Перехідних положень Закону України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» цивільні справи, які до 29 червня 2001 року надійшли для касаційного розгляду, вирішуються в порядку, визначеному для розгляду апеляційних скарг (п. 3). А справи з протестами на судові рішення, внесені до 29 червня 2001 p., направляються до Верховного Суду України для розгляду в касаційному порядку (п. 4) у складі трьох суддів в нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Передача справи на розгляд складу судової палати обов'язкова з підстав, визначених ст. 328 ЦПК, якщо:

1) наведені в скарзі, поданні доводи дають підставу припустити, що неправильне застосування судом норм процесуального права тягне безумовне скасування постановленого рішення. Ними є підстави, передбачені ст. 307 ЦПК, для скасування рішення суду апеляційною інстанцією і передачі справи на новий розгляд;

2) в касаційному провадженні суду знаходиться допущена до розгляду справа аналогічного характеру;

3) суд допустив інше застосування закону ніж касаційна інстанція при розгляді справи аналогічного характеру;

4) справа по першій інстанції розглянута апеляційним судом.

Суд може допустити справу до касаційного розгляду, якщо оскаржуване рішення має важливе значення для забезпечення однакового застосування закону судами України, а також коли наведені в скарзі доводи дають підстави для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Справа у всякому випадку допускається до касаційного розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду, що розглядає це питання, прийшов до висновку про необхідність такого розгляду. При позитивному вирішенні питання про передачу справи на розгляд складу судової палати, суд може одночасно вирішити питання про зупинення виконання відповідних рішень до закінчення касаційного провадження.

Про допуск справи до касаційного розгляду або про відмову в допуску суд постановляє ухвалу, яка підписується всім складом суду і оскарженню не підлягає. У разі відмови до касаційного розгляду, справа повертається до суду першої інстанції, а копія ухвали про це у трьох денний строк надсилається особам, які брали участь у справі (ст. 329 ЦПК).

Справа, яка допущена до касаційного розгляду, передається судді-допо-відачу, який провадить її підготовку до судового розгляду. До змісту підготовки входить виготовлення доповіді, в якій викладаються обставини, необхідні для постановлення рішення суду касаційної інстанції. Виготовлена доповідь передається визначеному складу суддів судової палати Верховного Суду України чи колегії суддів судової палати Верховного Суду України, які будуть розглядати справу у касаційному порядку у випадках, передбачених ЦПК (ч. 3 ст. 16 ЦПК), а справа призначається до розгляду, про день, час і місце якого повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Розгляд справи судом касаційної інстанції провадиться складом не менш як двома третинами суддів судової палати в цивільних справах (ч. 1 ст. 331 ЦПК) в межах, встановлених ст. 333 ЦПК. Суд в касаційному порядку перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права та не вправі встановлювати або вважати допущеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У разі встановлення, що судові рішення, постановлені на підставі порушень закону, на які відсутні посилання в касаційній скарзі, поданні, суд касаційної інстанції застосовує належний закон.

Перевірка законності судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Процесуальний порядок розгляду справи касаційним судом врегульований ст. 331 ЦПК. Розгляд справи відбувається в судовому засіданні, яке провадиться в приміщенні Верховного Суду України з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки і які подали касаційну скаргу на рішення, ухвалу суду, що розглядаються в касаційному порядку (ст. 320 ЦПК).

Розгляд справи складається з системи послідовно вчиняємих процесуальних дій суду і осіб, які беруть участь у справі.

У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою, поданням та на рішення якого суду розглядається. Після цього з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з»явив-ся, перевіряє їх особу, а також повноваження представників, потім оголошує склад суду, а також прізвище перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права і обов'язки.

У разі заявления відводів, клопотань і заяв особами, які беруть участь у справі, з усіх питань, пов'язаних з розглядом справи в касаційній інстанції, вони вирішуються судом після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому ЦПК

Касаційний суд може відкласти розгляд справи у випадках неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручена повістка. Суд може також відкласти розгляд справи на заяву особи, яка бере участь у справі, коли повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. Новий розгляд справи в касаційному порядку після її відкладення починається заново.

Неявка сторони, інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Суддя-доповідач в необхідному обсязі доповідає зміст рішення суду, що оскаржується та доводи касаційної скарги, подання. Сторони, прокурор, інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу, або прокурор. При оскарженні рішення суду обома сторонами, першим дає пояснення позивач. В своїх поясненнях сторони, прокурор, інші особи, які беруть участь у справі, вправі наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Суд може обмежити тривалість судових дебатів шляхом встановлення рівного проміжку часу для всіх осіб, що беруть участь у справі.

Після пояснення таких осіб суд касаційної інстанції у їх відсутності постановляє рішення. При розгляді справи в касаційному порядку може бути оголошена перерва, по закінченні якої розгляд справи продовжується.

Література

1. Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 р., № 1789-XII // ВВР України. - 1991. -№ 53.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР УРСР. -1961. -№ 2.

3. Цивільно-процесуальний кодекс України. - К.,2001р.

4. Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2004 року в справі № 1-25/2004 (Справа про Дисциплінарний статут прокуратури) // Вісник Конституційного Суду України. - 2004. - № 3. - С.15

5. Ворсінов Г.Т. Становлення прокуратури незалежної України//Право України. - 1997.№1

6. Шумський П.В. Прокуратура України: навч.посіб. для студентів юрид. вузів та факультетів. - К., 1998р.

7. Кримiнальне право України: Загальна частина: Пiдручни:к для студентів юрид. спец. вищ. закладiв освiти / За ред. Професорiв M.I. Бажанова, В.В; Стaшиса, В.Я. Тaцiя. - К:иiв-Харкiв, 2001.

8. Коржанський М.Й. Кримiнальне право і законодавство Укрaiни. Частивна Загальна. Курс лекцiй. - К, 2001.

9. Науково-практичний: коментар Кримiнального кодексу Укрaiни вiд 5 квiтня 2001 року / За ред. M.I. Мельника, M.І. Хавронюка. - К,, 2001.

[Електронний ресурс].

http://www.uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/people-who-make-a-trial/index.html

інтернет-сайт Української асоціації прокурорів http://www.uap.org.ua

http://www.uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/prosecutors-part-in-the-system-of-criminal-trials/index.html