Характеристика відкритого акціонерного товариства

13

Реферат:

Характеристика відкритого акціонерного товариства

Зміст

1. Поняття та юридичний статус акціонерного товариства

2. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства

3. Діяльність відкритого акціонерного товариства

Список використаних джерел

1. Поняття та юридичний статус акціонерного товариства

Акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

- по перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та / або юридичним особам,

- по-друге, акціонерне товариство мас публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій).

Інші товариства не мають статусу емітента акцій.

Шляхом випуску і продажу акцій акціонера товариства формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно [ 11, с. 62].

Треба виділити такі основні особливості корпоративно-акціонерного підприємства:

- акціонери не несуть відповідальності за зобов'язаннями товариства, його кредиторами. Майно товариства відокремлене від майна окремих акціонерів. У разі неспроможності. товариства акціонери несуть лише ризик можливого знецінення акцій, що їм належать;

- права акціонерів поділяють на майнові та особисті. До майнових належить право на одержання оголошеного дивіденду, а також частини вартості майна підприємства у випадку його ліквідації, до особистих - право на участь у голосуванні на загальних зборах акціонерів;

- акціонерна форма підприємства дає змогу об'єднати практично необмежену кількість вкладників, у тому числі й дрібній та зберегти при цьому контроль великих вкладників за діяльністю підприємства;

- акціонерне товариство - це найбільш стійка форма об'єднання капіталів. Вихід із товариства, будь-якого з вкладників не тягне за собою обов'язкового закриття підприємства. Вкладник мае право в будь-який момент продати свої акції без попередньої згоди акціонерів.

Юридичний статус акціонерного товариства харакеризується і деякими іншими рисами.

Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань. Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівників та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак.

Відкрите акціонерне товариство - за визначенням законодавства України це акціонерне товариство акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах.

Особливості юридичного статусу акціонерних товариств врегульовані

відповідне «Типовим статутом відкритого акціонерного товариства», «Установчим договором про створенню відкритого акціонерного товариства».

2. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які згідно Закону України «Про підприємництво» та іншими законодавчими актами можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності.

Стосовно акціонерних товариств їх коло визначено статтями Закону Україні «Про господарські товариства».

Засновниками є особи, які виконують передбачені законом щодо заснування товариства.

Основна особливість їх правого статусу полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов'язаннями що виникли до реєстрації товариства.

Учасники - це особи, які виконують, обов'язки передплатників на акції перед товариством засновників та акціонерів перед акціонерним товариством.

Учасники товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

- вийти в установленому порядку з товариства, одержувати Інформацію про діяльність товариства.

На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів:

- учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

До обов'язків учасників товариства відносять наступні:

- додержання установчих документів товариства;

- виконання своїх зобов'язань перед товариством;

- не розголошування комерційної таємниці;

- інші обов'язки.

Громадяни України можуть бути засновниками та учасниками акціонерних товариств згідно з правилом «крім випадків передбачених законодавчими актами України».

Згідно із зазначеним правилом засновниками та учасниками, акціонерних товариств можуть бути особи без громадянства.

Основу майна підприємницьких структур становить статутний фонд, за допомогою якого створюється і функціонує підприємство (товариство).

Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності товариства. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна - будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників; усі види майнових прав.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника (учасника) в статутний фонд обумовлюється в установчих документах.

Обсяг статутного фонду може бути збільшений або зменшений, за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади.

Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва.

3. Діяльність відкритого акціонерного товариства

У практиці господарювання кожне підприємство, що являє собою складну виробничо-економічну систему, здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрямки.

Господарські функції і права акціонерного товариства, як субъекта права у правовідносинах реалізують його органи управління.

Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об 'єктом і суб'єктом права колективної (спільної) часткової власності акціонерів, права на частки якої за загальним правилом є трансферними, можуть вільно передаватися ними іншими особам (13; с. 64).

З урахуванням такої особливості даного виду спільної часткової власності світова теорія акціонерного товариства виробила три основних принципи організації управління товариством, які традиційно застосовуються загальним і статутним акціонерним законодавством а практикою.

Перший принцип - це розмежування компетенційних, правових норм (законодавчих, статутних) функцій колективного власника (акціонери) і функцій централізованого управління діяльністю товариства.

Даний принцип втілює організацію і виражає діяльність та управлінську компетенцію вищого органу товариства, яким закон визначив його загальні збори.

Другий принцип - централізація керівництва поточною (звичайною) діяльністю товариства в руках компетентного виконавчого органу на чолі з керівником, який без доручення діє від імені товариства.

Централізацію втілюють і виражають виконавчі органи, якими закон за загальним правилом визначив правління товариства, голову і членів правління.

Статутом товариства можуть бути передбачені інші органи, наприклад, рада директорів, президент. Це виконавча управлінська влада в товаристві, яка складається з посадових осіб.

Згідно зі статтею Закону України "Про господарські товариства" головою та членами правління товариства можуть бути особи які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Третій принцип - вищого і постійного поточного контролю акціонерів (як засновників так і співвласників товариства) за управлінською та фінансово-господарською діяльністю правління.

В організаційній структурі зазначені підконтрольні сфери традиційно розділені. Тому товариство, за загальним правилом має два контрольні органи - вищий контрольний І контрольний.

Вищий контроль управлінської діяльності правління товариства здійснює спостережна рада товариства. Це незалежна від правління контрольна влада, є однією з форм реалізації економічної влади колективної власності акціонерів (15, с. 74).

Контроль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізійна комісія товариства, яку обирають загальні збори з числа акціонерів. Голова і члени ревізійної комісії є посадовими особами.

В законодавстві функції та компетенцію органів товариства врегульовано методом виключення. Відповідно діє відкритий перелік питань компетенції загальних зборів.

Функції, компетенція та порядок діяльності загальних зборів врегульовані безпосередньо Законом «Про господарські товариства».

Залежно від змісту їх функції треба кваліфікувати на організаційні та фінансово-господарські. Правління є органом управління товариства, який здійснює оперативне управління його діяльністю. Це opган підзвітний зборам.

Збори визначають персональний склад правління стpaтегію його діяльності. Оперативне управління товариством передбачає, що правління вирішує усі питання, в тому числі делеговані зборами, діяльність товариства, крім питань компетенції зборів та спостережної ради.

Посадовими особами правління є голова та члени. Відповідною статтею Закону України «Про господарські товариства» введені обмеження щодо посадових осіб товариств. Ці посади не можуть займати члени виборних органів громадських організацій, військові, посадові особи органів прокуратури, суду, служби нотаріату, а також органів державної влади і управління, які контролюють діяльність товариств.

У правовідносинах товариства правління діє від його імені в межах закону і статуту.

Голова і члени правління обираються або призначаються залежно від того, як це визначено статутом.

Спостережна рада товариства є органом, який реалізує законодавчі і статутні контрольні функції та повноваження акціонерів як колективного власника. Призначення цього органу і мета діяльності - захист інтересів акціонерів.

Функції спостережної ради поділяються на контрольні в сфері управління та контрольні в сфері господарської діяльності товариства.

У першій сфері рада затверджує голову правління, за його поданням - членів правління, аналізує дії правління щодо управління товариством.

У другій сфері рада розглядає і аналізує звіти правління, ревізійної комісії товариства, аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики, додержання товариством номенклатури товару (послуг); є ініціатором позачергових ревізій та аудиторських перевірок господарських і фінансових результатів роботи підприємства; вносить засновнику і зборам пропозиції з питань діяльності товариства.

Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства. Рада підзвітна засновникові і зборам. Вона подає їм річний звіт про свою роботу. При визнанні цими органами роботи ради незадовільною вони подають комісії пропозиції про зміни у складі ради, Утримується рада за рахунок акціонерного товариства.

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування являє собою процес визначення цілей які товариство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Воно об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам однонаправленість і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та якомога швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Процес планування в максимальній мірі має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій та закономірностей розвитку об'єкту планування та середовища його діяльності.

Найбільш загальною науковою основою планування є система об'єктивних економічних законів і в першу чергу, закон попиту та пропонування.

При плануванні діяльності підприємства розробляють плани для: різних підрозділів підприємства та загальний план; всіх видів діяльності або цільові плани, що передбачають завдання по якомусь одному напрямку роботи; різних періодів часу - довго-, середньо-, та коротко строкові. Кожній вид плану має свої особливості в методах та порядку його розробки, різні показники.

В залежності від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне і поточне.

Перспективне планування на товаристві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове.

Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства.

Найважливішими складовими елементами середньострокового плану є детальна хронологізація проектів, повна номенклатура виготовлювальної продукції, більш конкретні інвестиційні та фінансові показники.

Середньостроковий план - це більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності товариства.

Поточне планування полягає у розробці планів на всіх рівнях управління товариством та по усіх напрямках його діяльності, а також планів на більш короткі періоди (квартал, місяць).

Різновидом поточного планування є оперативно-календаре планування, яке являє собою календарне ув'язування виробничого процесу між структурними підрозділами із врахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.

Ядром (визначальною ланкою) системи планів товариства висупає його стратегія розвитку.

Планування діяльності товариства здійснюється за допомогою різних методів, а саме:

- ресурсний метод - із урахуванням ринкових умов господарювання та наявних ресурсів може застосовуватись при монопольному становищі товариства або при слабо розвинутій конкуренції;

- метод екстраполяції - заснований на динаміці різноманітних показників діяльності товариства у минулому;

- інтерполятивний метод - товариство встановлює ціль для досягнення в майбутньому і виходячи з неї визначає довжину планового періоду та проміжні планові показники;

- спробно-статистичний метод - передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки;

- балансовий метод - ураховується узгодженість при плануванні потреб із необхідними ресурсами для їх задоволення;

- інші методики.

Реорганізація відкритого товариства відбувається з а рішенням вищого органу товариства.

Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку може здійснюватися також шляхом його примусового поділу у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

- після закінчення строку на який воно, створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

- за рішенням вищого органу товариства;

- на підставі рішення cyду або Господарчого суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного абo грубого порушення ним законодавства;

- на підставі рішення Господарчого суду в порядку, встановленому Законом України «Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, у разі реорганізації товариства захист прав акціонерів може виражатися у повному ознайомленні них з виробничими показниками товариства, його фінансовими показниками, з його планами та цілями.

Захист прав акціонерів при реорганізації товариства регламентується відповідними законами України, а саме Законом Україні «Про господарські товариства» Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», Законом України «Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іншими Законами та нормативний актами.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про підприємства в Україні”.

2. Закон України “Про господарські товариства”.

3. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”.

4. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес. - 2002.

5. Долгопятова Т. Модели и механизмы корпоративного контроля в российской промышленности // Вопросы экономики. - 2001. - №5. - стр. 53.

6. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. - Х.: Еспада, 2003., стор.10.

7. Клейнер Г. Управление корпоративными предприятиями в переходной экономике // Вопросы экономики. - 1999. - №8. - стр.70.

8. Кныш М.И., Пучков В.В., Тютиков Ю.П. Стратегическое управление корпорациями (2-е изд. перераб.и доп.). - Спб: Культ-информпресс, - 2002. - стр.19.

9. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е., Коренєв Е.Н. Основи корпоративного управління. Навч. посіб. - Луганськ: Видавництво СНУ. - 2001.

10. Масютин С.А. Корпоративное управление: опыт и проблемы: Монография. - М.: ООО „Финстатинформ”, 2003.

11. Назарова Г.В. Структура власності в моделях корпоративного контролю промисловості // Фінанси України. - 2003. - №9. - стор. 62.

12. Радыгин А. Внешние механизмы корпоративного управления и их особенности в России // Вопросы экономики. - 1999. - №8.

13. Старовойтов М. Акционерная собственность и корпоративные отношения // Вопросы экономики. - 2001. - №5. - стр. 64.

14. Суторміна В. М. Держава, податки, бізнес. - К., 1992.

15. Управление организацией. Учебник/ Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. М.: ИНФРА, 1998., стр. 74.