Ситуація навколо ювенальної юстиції в Україні

Реферат на тему:

Ситуація навколо ювенальної юстиції в Україні

Зміст

Вступ

1. Ситуація навколо ювенальної юстиції в Україні: перестороги щодо дотримання прав людини

Висновок

Література

Вступ

За даними статистики, в Україні мешкає близько 47 млн громадян, причому кількість населення країни поступово зменшується через цілу низку соціально-економічних проблем. Соціальні, економічні та політичні трансформації, які тривають в Україні, мають негативний вплив на найбільш уразливі категорії населення, насамперед - на родини з низьким рівнем доходів та на дітей. Нестача державних ресурсів мала серйозні наслідки: в країні виник загрозливий дефіцит соціальної інфраструктури та соціального забезпечення для надання допомоги збіднілим родинам та дітям з цих сімей якраз тоді, коли вони найбільше потребували такої підтримки. Процеси трансформації суспільства, що тривають і досі, болюче вдарили і по дорослим, однак найбільш згубного їх впливу зазнали діти, які вимушені стикатися (якщо іще не зазнали) з:

а) принизливою бідністю;

б) домашнім насильством та жорстоким ставленням у сім'ї;

в) безпритульністю;

г) розпадом родин;

ґ) сексуальною та трудовою експлуатацією;

д) ВІЛ/СНІДом.

Статистика підтверджує цю безрадісну реальність: в Україні офіційно зареєстровано 6 тис. сімей, де батьки були позбавлені батьківських прав;

82 000 родин і 153 000 дітей були зареєстровані як "уразливі". Більше того, в країні зареєстровано 35 тис. безпритульних дітей, а більшість "дітей вулиці" походить з уразливих сімей та таких інституцій, як сімейні притулки.

Отож, відносні переваги та недоліки відновного правосуддя як альтернативи карального правосуддя слід обмірковувати і оцінювати на тлі вищеописаної ситуації[13, 187с.].

1. Ситуація навколо ювенальної юстиції в Україні: перестороги щодо дотримання прав людини

Руйнація існуючої інфраструктури для вирішення проблем, що їх створювали неповнолітні правопорушники, означала, поміж іншим, неспроможність країни розробити нові, вдосконалені засоби для вирішення проблеми злочинів, скоєних дітьми. Це, в свою чергу, стало додатковим, каузативним чинником, який загострив і без того глибоку проблему, яку український уряд так і не зміг вирішити. Таким чином, маємо хибне коло самовідновних моделей реагування, які у ситуації з ювенальною юстицією або підтримують статус-кво, або навіть погіршують її. З цієї точки зору загальною метою усіх сторін, які так чи інакше опікуються питаннями ювенальної юстиції в Україні, має стати процес розриву хибного кола карного правосуддя і перехід до доброчесного кола відновного правосуддя. Ситуація, що склалася, яскраво ілюструє самовідновну природу хибних моделей системи ювенальної юстиції в Україні[5, 90с.].

Однією з головних цілей правової та судової реформи, розпочатої 1992 р. в Україні, було створення "судів для розгляду сімейних справ та справ неповнолітніх". Однак, цю частину реформи - як і кілька інших - так і не вдалося втілити в життя, і сьогодні статистичні дані та матеріали судових справ свідчать, що відсутність системи ювенальної юстиції, спрямованої на попередження злочинності, стала однією з причин загострення соціальних проблем серед молоді України. Статистика підліткової злочинності в Україні підтверджує цю тезу: у 1992 р. 11 629 підлітків (у віці між 14 та 18 років) були звинувачені у скоєні злочинів, з них 2 851 були ув'язнені. У 2004 р. кількість злочинів, скоєних підлітками, зросла до 21 806, а 4 384 з неповнолітніх злочинців було ув'язнено, тобто цей показник за 12 років виріс удвічі. Понад 50 відсотків цих підлітків вчинили крадіжку; 25 відсотків були засуджені за грабіж чи розбій, а 10 відсотків - за серйозні фізичні напади. Кожного третього підлітка було засуджено на строк від одного до трьох років; половину всіх неповнолітніх правопорушників було засуджено на строк від трьох до п'яти років; майже 18 відсотків з них опинилися у в'язниці на строк понад п'яти років. Починаючи з 2002 р. дедалі більше неповнолітніх злочинців отримували вироки на позбавлення волі від 10 до 15 років: це нове і дуже тривожне явище, яке у минулому майже не спостерігалося. Це свідчить про те, що підлітки готові йти на більш важкі злочини, а також про дедалі більшу розповсюдженість модальності покарання в українській системі ювенальної юстиції[3, 64с.].

Крім того, діти у віці від 11 до 14 років, які за законом ще не несуть кримінальної відповідальності за віком, скоюють дедалі більше соціально небезпечних правопорушень. Наприклад, якщо в 1994 р. кількість злочинів, скоєних цією групою неповнолітніх порушників, становила 1 551, то у 2004 р. вона дорівнювала 3 287. Деяких з цих дітей суди спрямовують у спеціальні школи, однак близько 80 відсотків порушників зазвичай повертаються до своїх сімей для соціальної реабілітації, причому цим процесам мають сприяти спеціальні соціальні служби. На жаль, рішення судів виконуються вкрай рідко через нестачу таких державних соціальних служб. Це ставить під сумнів ефективність судів і всієї системи відновного правосуддя[5, 76с.].

Через недоліки та прогалини у чинному законодавстві, а також у результаті недостатнього впровадження реформи системи ювенальної юстиції, в Україні сьогодні немає окремої судової системи для забезпечення особливих правових потреб дітей і молоді. Як показує практика, така ситуація має негативний вплив на кількох рівнях: по-перше, судово-правова система, працюючи з потенційними молодими правопорушниками чи молодими людьми, які уже скоїли злочин, схиляється до покарання, а не до попередження чи реабілітації; по-друге, представники правоохоронних органів, зважаючи на обмеженість варіантів дій, що їх пропонує система ювенальної юстиції, також дедалі більше схиляються до покарань чи ув'язнення. По-третє, працівники органів правосуддя майже не отримують спеціалізованого та постійного навчання щодо особливостей розгляду справ неповнолітніх; і по-четверте, справи неповнолітніх передаються до розгляду до звичайних судів: за статистикою, попереднє утримання під вартою до суду може тривати від кількох місяців до кількох років[15, 173с.].

Висновок

Проблема ускладнюється ще й тим фактом, що провадження ювенальної юстиції досить безсистемно розподілене між різноманітними адміністративними та судовими органами, які діють без належної координації. У центрах для утримання під вартою неповнолітніх правопорушників порушення прав людини є типовим явищем: підлітки позбавлені таких прав, як право на медичний догляд, право на освіту, право на доступ до засобів особистого розвитку тощо. Тому більш, ніж очевидною є потреба допомогти українській владі організувати та забезпечити діяльність послуг у сфері ювенальної юстиції у скоординований, погоджений та ефективний спосіб з особливим наголосом на принципи відновного правосуддя.

Література

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

2. Указ Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001 «Про Національну програму правової освіти населення».

3. Сімейний кодекс України, прийнятий 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий Верховною Радою України 7.12.1984 р. № 8073-Х.

5. Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5.04.2001 р. № 2341-ІІІ.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом України від 28.12.1960 р.

7. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. - К.,- 2002, - 243с.

8. Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: Зб.наук.прац.- Вип.2. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997.- 320с.

9. В.В.Копєйчиков. Правознавство . - К.:Юринком Інтер, 200, - 352с.

10. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 2001.-156 с.

11. Молдован В. В., Мелащенко В. Ф. Конституційне право. - К., 2003, - 254с.

12. Котюк В. О. Теорія права. - К., 2002, - 412с.

13. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. - К., 2000, - 276с.

14. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. - Київ: Юрінком, 2002, - 375с.

15. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. - 416 с.