Заходи з метою активізації реформування системи ювенальної юстиції з урахуванням принципів відновного правосуддя

Реферат на тему:

Заходи з метою активізації реформування системи ювенальної юстиції з урахуванням принципів відновного правосуддя

Зміст

Вступ

1. Заходи з метою активізації реформування системи ювенальної юстиції з урахуванням принципів відновного правосуддя

Висновок

Література

Вступ

Свідчення, зібрані як на міжнародному, так і на національному рівні, вказують на той факт, що більшість правопорушень, скоєних неповнолітніми, є зазвичай менш серйозними, і застосування формальних процедур у розгляді таких справ може бути як непотрібним, так і згубним. Лише дуже незначний відсоток більш серйозних порушень заслуговують на формальні процедури, і тому у деяких країнах були ініційовані великомасштабні експерименти у цій галузі, наприклад: а) введення інституту адміністративних трибуналів і провадження "дитячих слухань"; б) формальні зустрічі між суддями та родинами неповнолітніх правопорушників; в) запрошення звичайних громадян на судові слухання поза межами судів без застосування будь-яких каральних дій; г) програми посередництва, де жертва та правопорушник намагаються спільно подолати наслідки правопорушення без застосування до неповнолітнього порушника формальних судових процедур; ґ) накладання "покарання" у вигляді соціальної роботи, де робота соціальних служб з молодим порушником, який визнає свій злочин, може стати підставою для скасування кримінального переслідування - зазвичай на певних умовах, на які погоджується правопорушник.

Інший аргумент на користь відновного принципу випливає з т. зв. підходу на основі свідчень, суть якого полягає у "перевірці реальності" того, наскільки успішними є ті чи інші програми або заходи з точки зору ефективності соціальної реабілітації, а також - їхня економічна ефективність у сенсі витрат часу та ресурсів з боку громади на досягнення соціальної реабілітації одного неповнолітнього правопорушника.

Усі дані та свідчення, зібрані серед соціальних працівників, політиків, правопорушників та членів їхніх родин, свідчать, що каральні санкції є менш ефективними і більш витратними. Вони можуть зашкодити молодому правопорушникові. Вони можуть назавжди "викинути" молодого порушника з суспільства і заважатимуть його чи її реінтеграції до суспільства, як це вимагається міжнародними стандартами[7, 123с.].

1. Заходи з метою активізації реформування системи ювенальної юстиції з урахуванням принципів відновного правосуддя

Стикаючись з дилемою "каральні заходи відновлювання", приклади, описані вище, вимагають чіткого розмежування: якщо серйозність правопорушення є незначною, то до неповнолітнього порушника слід застосовувати менш формальні міри, які не передбачають утримання під вартою. А що стосується порушників, які скоюють більш серйозні порушення, то до них варто застосовувати більш формальні міри, які інколи включають й утримання під вартою. Такий подвійний паралельний підхід слугуватиме лакмусовим папірцем для визначення типу заходів, що будуть застосовані до неповнолітнього правопорушника.

Щоб переорієнтувати життя неповнолітніх правопорушників, потрібно шукати нові шляхи, які б поєднували жорстку підзвітність з інтегрованими схемами перевихованням на основі наукових досліджень; які б визнавали важливість родини як жертви, так і порушника, а також враховували інтереси громад, де ті мешкають. Посередництво між жертвою та порушником, громадські служби, високо інтенсивні випробувальні програми / програми соціальної роботи , програми для підтримки сімей та батьківства, програми розвитку громад, програми "турботлива громада" та проекти "безпечне довкілля/громада" мають стати першочерговим завданням і отримувати належне фінансування[9, 164с.].

Що стосується утримання під вартою до суду, то українській системі ювенальної юстиції слід ретельно проаналізувати та інтегрувати такі заходи, як перебування вдома під наглядом, зменшення строку перебування під вартою та уже згадувані обхідні заходи.

Загалом найважливішим кроком є розробка загальної стратегії, яка чітко визначатиме стратегічне бачення майбутнього реформи ювенальної юстиції в Україні. ЮНІСЕФ, як агенція системи ООН, що спеціалізується на поширенні та забезпеченні прав і добробуту дітей, може відігравати роль координатора і створити з цією ціллю спеціальний орган (наприклад, Міжвідомчий координаційний комітет з ювенальної юстиції), який складатиметься з ключових урядових та неурядових гравців і вироблятиме стратегічні формулювання щодо майбутнього ювенальної юстиції, заснованій на принципах відновлювання[1, 12с.].

Елементами таких формулювань можуть стати наступні дії та програмні компоненти (чи ключові фактори успіху - КФУ):

1: Точна, об'єктивна та всебічна оцінка поточної ситуації у сфері ювенальної юстиції. Це дозволить акумулювати дані про інформаційні потреби учасників, визначити потенційні джерела інформації та виявити перешкоди для процедури збору інформації.

Види діяльності для підтримки цього КФУ:

- отримання згоди з боку української влади щодо головних деталізованих показників у сфері ювенальної юстиції, аби запровадити їх у національну систему статистики;

- проведення якісного опитування, яке дозволить виявити головні потенційні зони для втручань серед ключових цільових груп, включаючи дітей;

- проведення порівняльного кількісного дослідження, яке дозволить вимірювати ефективність та результати проекту[12, 64с.].

2: Налагодження партнерських стосунків, ініціювання та залучення нових учасників до міжвідомчої співпраці, в тому числі ініціювання створення постійно діючої Міжвідомчої координаційної ради, яка працюватиме з питаннями ювенальної юстиції. Діяльність включатиме в себе:

- організацію публічних заходів, в тому числі - "круглих столів", громадських слухань/дебатів, семінарів та конференцій на національному рівні та на рівні громад;

- створення Міжвідомчого дорадчого комітету за участю, з-поміж інших, шведських/міжнародних експертів у сфері ювенальної юстиції;

- визначення та розповсюдження моделей "історії успіху".

Щоб забезпечити прозорість та взаємодоповнюваність усіх зусиль, ЮНІСЕФ, як координаційний орган, залучить у ці процеси українських та міжнародних експертів з питань ювенальної юстиції, а також міжнародні організації, організації громадянського суспільства та засоби масової інформації.

3: Розробка комплексної довгострокової національної стратегії щодо шляхів створення дієвої і стабільної системи ювенальної юстиції в Україні та її офіційне ухвалення Урядом України.

Діяльність щодо підтримки такої стратегії може включати в себе:

- технічну підтримку та консультації для Міжвідомчої координаційної ради;

- надання урядові юридичних, дорадчих та судових послуг щодо системи ювенальної юстиції з урахуванням принципів відновного правосуддя;

- обробка та обмін міжнародного досвіду щодо створення довгострокових стратегій системи ювенальної юстиції з урахуванням принципів відновного правосуддя та реінтеграції.

Для забезпечення операційної спроможності Міжвідомчої координаційної ради, можна створити цілу низку міжвідомчих робочих груп, які розроблятимуть вузькоспеціалізовані довгострокові стратегії реформування системи ювенальної юстиції із залученням різних гілок влади (в тому числі - законодавчу, виконавчу і судову). Діяльність в рамках цього ключового фактору успіху передбачає активну участь молоді, організацій громадянського суспільства та представників засобів масової інформації.

4: Врегулювання та доведення регуляторних засад державної політики щодо системи ювенальної юстиції до стандартів ООН та найкращого світового досвіду. Цієї мети можна досягти шляхом розробки державної політики та довгострокової стратегії на основі наявних ресурсів[3, 56с]..

Діяльність на підтримку цього ключового фактору успіху матиме на меті:

- визначення прогалин у національному законодавстві щодо системи ювенальної юстиції;

- внесення змін до національного законодавства з тим, щоб воно відповідало загальноприйнятим міжнародним нормам та стандартам;

- створення відповідного базису для розробки і просування законопроекту про ювенальну юстицію;

5: Розвиток потенціалу судочинців (насамперед - суддів у справах неповнолітніх), службовців правоохоронних органів та соціальних працівників на національному та місцевому рівнях з метою підвищення рівня знань і компетенції у сфері ювенальної юстиції.

Діяльність у підтримку цього ключового фактору успіху включає:

- організацію навчань з питань ювенальної юстиції для суддів у справах неповнолітніх, офіцерів правоохоронних органів та соціальних працівників у відповідності до ст. 44 Декларації ООН про основні принципи правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою";

- створення "Практичного кодексу для належного провадження справ за участю дітей-жертв", як це передбачено у вищезгаданому документі[15, 47с.].

Дана стаття містить огляд деяких з найважливіших міжнародних принципів забезпечення прав людини, що стосуються дотримання прав дитини у провадженні судових процесів та реформуванні системи ювенальної юстиції. Така система правосуддя повинна відштовхуватися від того факту, що діти - це особистості, які мають власні права та володіють правами та обов'язками, які і адміністративна, і судова влада повинна поважати. Більше того, діти мають особливі права, потреби та інтереси, на які теж слід зважати. Таким чином, реформування ювенальної юстиції повинно весь час керуватися домінуючими принципами недискримінації, найпершими інтересами дитини, право дитини на життя та розвиток, а також право дитини бути вислуханою: якщо усі ці права належним чином застосовуватимуться до неповнолітніх правопорушників, то це призведе до дій у відповідь, які ґрунтуватимуться на відновлювальних, а не на каральних принципах.

Однак, для того, щоб втілити принципи відновлювання у життя дітей в Україні, державі слід включити усі відповідні положення міжнародних правил до національної системи законодавства, а також забезпечити належне навчання та фінансову підтримку фаховим юристам, правоохоронним органам та інституціям з соціальної роботи, надавши, таким чином, їм можливість отримати потрібні знання та оволодіти навичками з тим, щоб виконувати свої професійні обов'язки відповідно до законодавства.

Висновок

З усіх вище перерахованих рекомендацій найвагомішою є рекомендація щодо створення координаційного органу, який би розробляв та впроваджував в Україні стратегію ювенальної юстиції на засадах принципів відновлювання та дотримання прав людини. Ініціатива щодо створення та координації цього органу повинна виходити від ЮНІСЕФ, і автор приводить цілу низку аргументів на користь цієї організації в структурі ООН, яка опікується забезпеченням прав та потреб дитини. ЮНІСЕФ може надати стратегічний базис для скоординованого та погодженого впровадження реформи ювенальної юстиції і забезпечити максимально ефективний розподіл наявних (на жаль, обмежених!) ресурсів. І, нарешті, передумовою для досягнення будь-яких тривалих і вагомих результатів ПОВИНЕН стати розвиток потенціалу та розробка навчальних програм для підвищення знань та вдосконалення навичок усіх партнерів виконавців[6, 18с.].

Література

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

2. Указ Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001 «Про Національну програму правової освіти населення».

3. Сімейний кодекс України, прийнятий 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий Верховною Радою України 7.12.1984 р. № 8073-Х.

5. Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5.04.2001 р. № 2341-ІІІ.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом України від 28.12.1960 р.

7. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г. Гончаренка. - К.,- 2002, - 243с.

8. Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: Зб. наук. прац. - Вип.2. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997.- 320с.

9. В.В. Копєйчиков. Правознавство . - К.:Юринком Інтер, 200, - 352с.

10. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 2001.-156 с.

11. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право. - К., 2003, - 254с.

12. Котюк В.О. Теорія права. - К., 2002, - 412с.

13. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В. Копєйчикова. - К., 2000, - 276с.

14. Загальна теорія держави і права / за ред. В.В. Копейчиков. - Київ: Юрінком, 2002, - 375с.

15. Основи правознавства / За ред. І.Б. Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. - 416 с.