Недобросовісна конкуренція
Засоби боротьби з недобросовісною конкуренцією як будь-якими діями в конкуренції, що суперечать законодавчим правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Судова практика розгляду спорів у справах про недобросовісну конкуренцію.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.12.2009 |
| Размер файла | 33,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
20
Реферат на тему:
"НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ"
План
- Засоби боротьби з недобросовісною конкуренцією
- Судова практика розгляду спорів у справах про недобросовісну конкуренцію
- Список літератури
Прояви недобросовісної конкуренції. Поняття і захист комерційної таємниці
Особливим видом порушення конкурентного законодавства є недобросовісна конкуренція. До неї відносять будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. недобросовісною конкуренцією визнаються такі дії:
неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (використання без дозволу вповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця), який має пріоритет на їх використання);
неправомірне використання товару іншого виробника (введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника способом змін чи зняття позначень виробника без дозволу вповноваженої на те особи);
копіювання зовнішнього вигляду виробу (відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання (підприємця) і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця));
порівняльна реклама (реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця));
дискредитація суб'єкта господарювання (підприємця) (поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання (підприємця));
купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом (купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту);
схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання (підприємця) (спонукання конкурентом іншої особи безпосередньо або через посередника до відмови від установлення договірних зв'язків із цим суб'єктом господарювання (підприємцем));
схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника) (спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав);
схиляння суб'єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом (вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання господарюючого суб'єкта (підприємця) - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом способом надання або пропонування суб'єкту господарювання (підприємцю) - учаснику договору безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг);
підкуп працівника постачальника або працівника покупця (замовника) (надання або пропонування йому конкурентом постачальника безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного договору або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником);
досягнення неправомірних переваг у конкуренції (отримання таких відносно іншого суб'єкта господарювання (підприємця) способом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією).
Особливим проявом недобросовісної конкуренції є неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Відповідно до ст.505 ЦК комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Згідно з ч.2 ст.162 ГК строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених раніше умов.
Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.
Під розголошенням комерційної таємниці розуміється ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені в установленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю).
Під схилянням до розголошення комерційної таємниці розуміється спонукання особи, якій були довірені в установленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю).
Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.
Слід зазначити, що суб'єктом такої форми недобросовісної конкуренції, як розголошення комерційної таємниці, є особа, якій відомості, що становлять комерційну таємницю, були довірені в установленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків
Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (їх розмір може становити до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, або до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Крім того, до порушників може бути застосоване вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (підприємця) або рішення про спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.
Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.
До того ж у ст.164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення містяться ознаки правопорушень, пов'язаних з недобросовісною конкуренцією, за вчинення яких можуть бути притягнуті вповноважені посадові особи, у тому числі суб'єктів господарювання.
У ст.231, 232 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також розголошення комерційної таємниці.
Потрібно зазначити, що розвиток законодавства, насамперед пов'язаного з правовим регулюванням прав промислової власності (торгові марки, зазначення походження товарів і т. і), призводить до того, що обсяг порушень законодавства про недобросовісну конкуренцію постійно змінюється.
Засоби боротьби з недобросовісною конкуренцією
Починаючи з 1992 року, - з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" - в державі започатковано розвиток системи захисту від недобросовісної конкуренції. На сьогодні ця система є достатньо розвинутою, включає в себе відповідну нормативно-правову базу - конкуренційне законодавство (основні Закони: Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України" та "Про захист економічної конкуренції"), контрольну діяльність у цій сфері державного органу із спеціальним статусом Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет), а також діяльність державних органів, суб'єктів господарювання, їх об'єднань, споживачів та громадськості, що регулюється конкуренційним законодавством. Система захисту від недобросовісної конкуренції в Україні ґрунтується на статті 42 Конституції України, яка гарантує державний захист конкуренції. Ця система відповідає провідним європейським стандартам, а конкуренційне законодавство є одним з найбільш адаптованих до законодавства Європейського Союзу, про що неодноразово зазначали європейські експерти.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" сфера застосування положень конкуренційного законодавства розповсюджується на всі відносини між органами державної влади, суб'єктами господарювання, споживачами, іншими юридичними та фізичними особами з приводу захисту від недобросовісної конкуренції, у тому числі у випадку вчинення недобросовісних конкурентних дій за межами, якщо такі дії негативно виливають на конкуренцію на її території. Враховуючи це, норми конкуренційного законодавства застосовуються у низці специфічних сфер господарських, адміністративних та цивільно-правових відносин (наприклад, у сферах надання адміністративних послуг держави, відносин власності тощо). Захист інтелектуальної власності в системі захисту від недобросовісної конкуренції України здійснюється на підставі положень статті 42 Конституції України, Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у контексті виконання головної мети Закону - недопущення та припинення дій у конкуренції, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (стаття 1 зазначеного Закону). У ряді випадків об'єктами вказаних неправомірних дій конкурентів стають фірмові найменування, знаки для товарів і послуг (торгові марки), інші позначення, які є об'єктами промислової власності суб'єктів господарювання. Копіювання або імітація цих об'єктів промислової власності призводить до змішування діяльності конкурентів споживачами, що має негативні наслідки у вигляді незаконного використання ділової репутації суб'єктів господарювання, отримання окремими конкурентами невиправданих власними досягненнями переваг у конкуренції, здійснення споживачами вибору товарів на підставі недостовірної інформації. Ці дії спотворюють механізми економічної суспільно ефективної конкуренції, яка у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначена як змагальність між суб'єктами господарювання, з мстою отримання завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, та заважає розвитку вітчизняної економіки на ринкових засадах.
Захист об'єктів інтелектуальної власності, які використовуються у конкуренції, в Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції" представлено статтями 1 та 4 "Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки", 5 - "Неправомірне використання товару іншого виробника" та 6 - "Копіювання зовнішнього вигляду виробу".
Найчастіше застосовуваною органами Комітету при забезпеченні захисту від недобросовісної конкуренції є стаття 4 зазначеного Закону, згідно з якою неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, рекламних матеріалів, упаковки товарів, художніх творів, періодичних видань, зазначення походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет у їх використанні.
Застосування положень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції для захисту об'єктів інтелектуальної власності має певну специфіку порівняно з положеннями законодавства про інтелектуальну власність. Зокрема, під пріоритетом у зазначеній статті Закону слід розуміти першість у введенні у господарський обіг того чи іншого позначення, а не його реєстрацію уповноваженим органом як об'єкта інтелектуальної власності. З іншого боку, дія статті 6 вказаного Закону, яка забороняє копіювання зовнішнього вигляду виробу, не розповсюджується на вироби, які мають правову охорону як об'єкти інтелектуальної власності (зокрема, у вигляді промислового зразка).
Слід зазначити, що загальні заборони щодо недобросовісної конкуренції в усіх її проявах, визначених Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", містяться у Конституції України (стаття 42), Цивільному кодексі України (стаття 13), Господарському кодексі України (зокрема, стаття 5). Це дає можливість суб'єктам, чиє право порушене внаслідок дій у вигляді недобросовісної конкуренції, звертатися за захистом цього права не лише до органів Комітету, а й безпосередньо до суду. У такому випадку суд має право залучити Комітет (його територіальне відділення) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог або запитати його думку з приводу спору. Також захист від недобросовісної конкуренції, зокрема яка стосується об'єктів інтелектуальної власності, може здійснюватися на підставі положень статті 10 bis Паризької конвенції з охорони промислової власності (1883 рік), до якої Україна приєдналася у грудні 1991 року, у випадку, якщо ознаки певних дій у вигляді недобросовісної конкуренції не визначено національним законодавством.
Судова практика розгляду спорів у справах про недобросовісну конкуренцію
Значний вплив на правозастосування та розвиток законодавства про захист від недобросовісної конкуренції має судова практика розгляду спорів у справах про недобросовісну конкуренцію. Високопрофесійному розгляду таких спорів сприяє спеціалізація суддів системи господарських судів, згідно з якою спори, що виникають з конкуренційного законодавства, як і спори щодо інтелектуальної власності, розглядаються одними й тими самими суддями (колегіями суддів). Найбільш вагомим, у контексті формування цілісних та взаємоузгоджених систем захисту конкуренції та захисту об'єктів інтелектуальної власності, є внесок відповідних палат Верховного Суду України та Вищого господарського суду України. Пропонується розглянути кілька наочних прикладів високопрофесійного розгляду справ зазначеними судами та прийняття ними рішень, які можуть розглядатися як джерела права захисту від недобросовісної конкуренції.
Приклад № 1. Рішенням Антимонопольного комітету від 29.11.2002 р. № 348-р визнано, що дії ПП "Л." щодо використання під час реалізації на ринку України протягом 2000-2001 років зубної пасти із назвою "ПРОМІС" ("PROMISE") виробництва болгарської фірми "Ф." знака для товарів і послуг "PROMISE" та позначення "ПРОМІС", які належать індійському підприємству "Б. ", - є порушенням конкуренційного законодавства (недобросовісною конкуренцією), передбаченим статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді неправомірного використання без дозволу уповноваженої на те особи знака для товарів і послуг та позначення, що може призвести до змішування з діяльністю іншої особи, яка має пріоритет на їх використання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2003 р., суддя Андрієнко В.В., у задоволенні позову ПП "Л." про визнання зазначеного рішення Комітету недійсним відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.00.2003 р. у складі: головуючий суддя - Бенедисюк І.М., судді Коробенко Г.П., Львов Б.Ю., рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга ПП "Л." - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2003 р. зазначені рішення та постанову судів скасовано, справу передано на новий розгляд, виходячи з того, що підприємство-імпортер зубної пасти "ПРОМИС" (PROMISE) болгарського походження (тобто, з неправомірно використаними знаком для товарів і послуг та позначенням) реалізовувало цю пасту приватному підприємцю С., через якого здійснювалася подальша реалізація цієї пасти, зокрема до ПП "Л. ". Наявність гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на товар, що закуповувався ПП "Л." з метою подальшої реалізації, та зазначення в ньому виробника болгарського походження - фірми "Ф. ", виключала для покупця цього товару необхідність у визначенні права власності на товарний знак цього товару. Відповідно до статті 229 чинного на час вчинення порушення ЦК УРСР цей обов'язок покладався на продавця товару - підприємця С. Судовими інстанціями ці обставини справи не досліджувались на предмет встановлення вини позивача в порушенні антимонопольного законодавства.
Скасовуючи цю постанову Вищого господарського суду України та залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції, Верховний Суд України у складі: головуючий суддя - Барбара Б.П., судді Гуль В.С., Гусак М.Б., Карпечкін П.Ф., Лилак Д.Д., вказав на наступне.
Передбачені статтями 1 і 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" факти недобросовісної конкуренції з боку ПП "Л." Антимонопольний комітет встановив, виходячи з фактичних обставин справи, а саме з дій ПП "Л." щодо введення в господарський обіг України зубної пасти "ПРОМІС", виробником якої є болгарська фірма "Ф. ", шляхом її закупівлі та реалізації.
Обґрунтування Вищим господарським судом України оскарженої постанови посиланнями на статтю 229 ЦК УРСР і відповідно необхідністю встановлення вини ПП "Л." в недобросовісній конкуренції помилкове, позаяк зазначена норма ЦК УРСР (у чинному ЦК України аналогічна норма встановлена статтею 659 - Авт.) у цій справі може застосовуватися до правовідносин ПП "Л." з продавцем щодо купівлі-продажу зубної пасти як товару взагалі, а не товарного знака, який у цьому випадку не був об'єктом угоди між ними.
Приклад № 2. Адміністративною колегією Дніпропетровського територіального відділення Комітету прийняте рішення від 28.12.2002 р. № 13.5/42-п, яким дії ЗАТ "Фармація" щодо використання фірмового найменування "Фармація" без дозволу ОКП "Фармація" визнані порушенням конкуренційного законодавства (недобросовісною конкуренцією), передбаченим статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді використання фірмового найменування без дозволу уповноваженої на те особи, що призвело до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання (ОКП "Фармація"), який має пріоритет на його використання.
ЗАТ "Фармація" зобов'язано припинити неправомірні дії шляхом внесення змін у фірмове найменування таким чином, щоб уникнути змішування з діяльністю ОКІІ "Фармація".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10 2004 р., суддя Мельниченко І.Ф., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2004 р., у складі: головуючий суддя - Куліш Р.Ф., судді Джихур О.В., Виноградник О.М., задоволений позов територіального відділення Комітету до ЗАТ "Фармація" про зобов'язання припинити дії щодо неправомірного використання фірмового найменування "Фармація" без дозволу ОКП "Фармація".
Під час прийняття зазначених рішення та постанови судові інстанції, з посиланням на приписи статті 35 ГПК України, виходили з того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2003 р. у справі № А 31/79 відмовлено в позові ЗАТ "Фармація" до територіального відділення Комітету в частині визнання недійсним рішення щодо неправомірності дій ЗАТ "Фармація" з використання фірмового найменування "Фармація".
Касаційна скарга ЗАТ "Фармація" на зазначені рішення судів вмотивована, зокрема, тим, що судові інстанції не взяли до уваги відсутність предмета спору, оскільки ЗАТ "Фармація" не здійснює підприємницької діяльності (його визнано банкрутом).
Вищий господарський суд України у складі: головуючий суддя - Москаленко В.С., судді Джунь В.В., Селіваненко В.П., відмовляючи у задоволенні касаційної скарги ЗАТ "Фармація" та залишаючи без змін зазначені рішення та постанову господарських судів у справі № 11/245, зокрема, виходив з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2-4 цього Закону, в тому числі неправомірне використання чужих позначень (стаття 4 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого фірмового найменування, що може призвести до змішування із діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця), який має пріоритет на його використання.
Визнання ЗАТ "Фармація" банкрутом не свідчить про відсутність предмета спору, оскільки не свідчить про припинення неправомірного використання чужого фірмового найменування, а отже й не тягне за собою правових наслідків у вигляді припинення провадження у справі.
Приклад № 3. Адміністративною колегією Луганського територіального відділення Комітету прийняте рішення від 29.10.2004 р. № 07-18.2/46, яким дії ТОВ "О." з використання позначення "Р. И.О. - люкс" у назві заснованої ним газети визнано порушенням конкуренційного законодавства (недобросовісною конкуренцією), передбаченим статтями 1 та 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", пунктом 1 частини третьої статті 10 bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, оскільки використання цього позначення може привести до змішування з діяльністю ТОВ "Видавництво "РИО-Плюс".
Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.03.2005 р., у складі: головуючий суддя - Шеліхіна Р.М., судді Воронько В.Д., Якушенко Р.С., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.05.2005 р., у складі: головуючий суддя - Перлов Д.Ю., судді Журавльова Л.І., Лазненко Л.Л., у позові ТОВ "О." про визнання недійсним зазначеного рішення адміністративної колегії територіального відділення Комітету відмовлено.
Зазначені рішення судових інстанцій, з посиланнями на приписи статей 1,4, 21 та 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", статті 489 ЦК України, Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", вмотивовано тим, що оспорюваним рішенням адміністративної колегії територіального відділення Комітету відповідно до законодавства надано захист ТОВ "Видавництво "РИО-Плюс" від недобросовісної конкуренції з боку ТОВ "О." у формі неправомірного використання останнім назви друкованого засобу масової інформації, що є схожим до ступеня змішування з позначенням заснованої третьою особою газети.
Залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, а касаційну скаргу ТОВ "О." без задоволення, Вищий господарський суд України у складі: головуючий суддя - Москаленко В.С., судді Джунь В.В., Селіваненко В.П. виходив з наступного.
Скаржником не наведено достатніх доводів про порушення судовими інстанціями правил оцінки зібраних ними доказів у справі, а також про нібито помилкову оцінку судовими інстанціями зібраних органом Антимонопольного комітету доказів. Відповідно до статті 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані із захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства.
У статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено коло доказів, видів засобів доказування та порядок збирання доказів органами Антимонопольного комітету під час розгляду справ про порушення, зокрема, і законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Суди дійшли підставного висновку, що органом Антимонопольного комітету в оспорюваному рішенні встановлено порушення позивачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції на підставі належних і допустимих доказів.
Суди дійшли підставного висновку, що відсутність реєстрації товарних марок протиставлених позначень у назвах друкованих засобів масової інформації "РИО-Плюс" та "Р. И.О. - люкс" не є підставою для ненадання власнику пріоритетного за часом використання позначення захисту від недобросовісної конкуренції.
Відповідно до пункту 2 статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, до якої Україна приєдналась 25.12.1991 р., об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.
Приклад № 4. Антимонопольним комітетом України прийняте рішення від 05.08.2005 р. № 232-р, яким дії ТОВ "Туристичне агентство "Супутник" щодо використання під час здійснення ним господарської діяльності позначення "Супутник" у сукупності з позначенням "Пушкінська", враховуючи розміщення офісу вказаного агентства по вулиці Пушкінській, що здатне спричинити змішування (плутанину) відносно діяльності третьої особи (ТОВ "Туристична компанія "Київський Супутник"), визнано порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та пунктом 1 частини третьої статті 10 bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності, у вигляді дії, у конкуренції, що здатні спричинити змішування відносно діяльності конкурента, що суперечить чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Постановою Господарського суду міста Києва від 17.01.2006 р. у справі № 38/534а ТОВ "Туристичне агентство "Супутник" відмовлено в задоволенні позову щодо визнання зазначеного рішення Комітету недійсним.
Залишаючи вказане рішення суду першої інстанції без змін, Київський апеляційний господарський суд у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді Корсак В.А., Авдєєва П.В. у своїй ухвалі від 31.05.2006 р. дійшов таких висновків.
Дії ТОВ "Туристичне агентство "Супутник", які полягають у використанні ним під час здійснення тур операторської діяльності позначення "Супутник" саме у сукупності з 1) позначенням "Пушкінська",
2) розміщенням свого офісу навпроти розміщеного офісу конкурента (третьої особи), за своїми ознаками є недобросовісною конкуренцією.
При цьому, заперечуючи факт здійснення ним недобросовісної конкуренції, позивач посилається на правомірність використання ним позначення "Супутник" та на те, що не використовує позначення "Пушкінська", а лише зазначає в рекламних матеріалах адресу, за якою розміщено офіс.
Дані заперечення є необґрунтованими, оскільки саме вчинення позивачем комплексу вказаних дій призводить до змішування і є недобросовісною конкуренцією. Саме по собі використання позначення "Супутник" не призвело б до виникнення змішування у споживачів, а також і розміщення офісу по вул. Пушкінській, але під іншою назвою, не мало б наслідком змішування (плутанину) відносно діяльності третьої особи та споживача.
Зараз Антимонопольний комітет України продовжує роботу над удосконаленням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, зокрема й в частині захисту об'єктів інтелектуальної власності, які, враховуючи правозастосовчу практику та тенденції у розвитку господарських відносин, ще тривалий час залишатимуться найбільш привабливими об'єктами для недобросовісних зазіхань конкурентів.
Так, на сьогодні Комітетом підготовлено законопроект, який передбачає внесення низки змін до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який, зокрема, передбачає уточнення поняття пріоритету, використаного у статті 4 цього ж Закону, як першості введення у господарський обіг того чи іншого позначення, рекламних матеріалів або упаковки товару. Також законопроектом уточнюються склади окремих правопорушень у вигляді недобросовісної конкуренції. Зокрема, передбачено, що недобросовісною конкуренцією буде визнаватися досягнення неправомірних переваг у конкуренції шляхом поширення інформації, що вводить в оману (стаття 151). Повідомлення такої інформації, наприклад, у рекламі, може ставити рекламодавця у більш вигідне становище і надавати йому необґрунтовані переваги перед його конкурентами, які дотримуються вимог законодавства у сфері рекламної діяльності. При цьому поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується лише повідомленням недостовірних відомостей. Навпаки, поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг. "Напівправда" може бути гіршою, ніж очевидна неправда, оскільки перевірка напівправди може призвести до сприйняття за правду всього іншого. Окреслені зміни до закону відповідають положенням статті 10 bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.
Водночас специфіка відносин у сфері захисту від недобросовісної конкуренції, які за своєю суттю є більшою мірою приватно - ніж публічно-правовими відносинами, а також практика розвитку законодавства про захист від недобросовісної конкуренції європейських країн, зокрема Німеччини, вказує на те, що подальший розвиток такого законодавства і практики його застосування має ґрунтуватися на активній участі у цьому процесі самих підприємців, організацій підприємницького саморегулювання (зокрема, на кшталт Українського союзу промисловців і підприємців). Саме тому статтею 33 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено інститут правил професійної етики, які можуть бути укладені підприємцями певної галузі чи сфери діяльності, за обов'язковим погодженням з Комітетом. Укладаючи такі Правила, підприємці самі мають можливість визначити, які дії відповідатимуть чесним звичаям та принципам добросовісної діяльності на певному товарному ринку, а які - ні, встановлюючи, таким чином, щось на зразок Кодексу конкурентної поведінки, порушення якого може бути доказом вчинення неправомірних дій у вигляді недобросовісної конкуренції.
Результатом подальшого розвитку законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та практики його застосування має бути укладення Правил професійної етики учасниками усіх стратегічно важливих конкурентних ринків держави. Це дасть змогу органам Антимонопольного комітету України та судам у процесі правозастосування більш повно враховувати "живу матерію" господарсько-конкурентних правовідносин, а суб'єктам господарювання та їхнім об'єднанням - більш автономно контролювати добросовісність дій конкурентів, використовуючи чесні звичаї у підприємницькій діяльності як законодавчо визначене джерело права та ефективний засіб правового регулювання конкурентних відносин та відносин у сфері інтелектуальної власності.
Список літератури
1. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медедів. Політична економія. - Підручник для студентів вузів. - Київ: Ніка - Центр Ельга 2000р.
2. В.Я. Бобров. Основи ринкової економіки. - Київ: Либідь, 1995р.
3. А. Барановский. Что такое монополия и как с ней бороться? // Фінансова Україна. - 26 грудня 1995р. № 52.
4. Закон України “Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності” - “Правда України", 1992р.15 травня
5. Закон України “Про антимонопольний комітет України" - “Голос України", 1993 р.,21 грудня
6. А.В. Калина, В.В. Осокіна - Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. - Київ: МАУП, 1998 р.
7. С.В. Мочерний - Економічна теорія. - Посібник для студентів вищих закладів освіти, Київ “Видавничий центр “Академія””, 1999р.
8. М. Портер - Международная конкуренция, Москва, 1994г.
9. Р.М. Нуреев. - Типы рыночных структур: конкуренция и монополия // Вопросы экономики. - 1994г. № 6.
Подобные документы
Визначення поняття недобросовісної конкуренції у сфері досягнень інтелектуальної власності та проведення боротьби з виробництвом та розповсюдженням контрафактної продукції в Україні та світі. Діяльність Антимонопольного комітету та розгляд спорів у суді.
реферат [21,1 K], добавлен 13.11.2010Дослідження адміністративної й кримінальної відповідальності за недобросовісну конкуренцію. Вивчення основних правил просування бренда на ринку, передачі майнових прав інтелектуальної власності. Аналіз цивільно-правових способів захисту торгової марки.
реферат [32,6 K], добавлен 06.05.2011Промислова власність як вид інтелектуальної власності. Охорона об’єктів промислової власності. Недобросовісна конкуренція як порушення законодавства. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію, здійснену за допомогою об’єктів промислової власності.
контрольная работа [33,9 K], добавлен 11.07.2012Аналіз антимонопольно-конкурентного законодавства. Організаційно-правові аспекти діяльності Антимонопольного комітету України у сфері недопущення монополізму та недобросовісної конкуренції. Пріоритетні напрямки його міжвідомчої та міжнародної співпраці.
дипломная работа [161,4 K], добавлен 20.10.2011Права і обов’язки суб’єктів господарських правовідносин. Взяття на облік платників податків. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Ліцензійні справи і реєстр. Недобросовісна конкуренція і відповідальність за неї.
контрольная работа [21,0 K], добавлен 15.11.2010Склад та правова природа установчих документів господарського товариства та особливості, що вирізняють їх серед інших правочинів та актів. Судова практика розгляду спорів щодо визнання недійсними установчих документів, змін до них чи їх окремих положень.
реферат [17,6 K], добавлен 10.04.2009Особливості розгляду індивідуальних трудових спорів у загальному, судовому та особливому порядку. Врегулювання колективних трудових спорів за допомогою примирної комісії та трудового арбітражу. Причини виникнення страйку, умови визнання його незаконності.
курсовая работа [290,5 K], добавлен 11.05.2012Судова практика, спрямована на врегулювання особливостей відкриття провадження в справах, що виникають із кредитних правовідносин. Позови від представництва юридичної особи. Оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в справі.
статья [43,3 K], добавлен 17.08.2017Колізії між положеннями чинних для України міжнародно-правових договорів та статтями кримінального кодексу. Причини виникнення конкуренції та її види. Правила кваліфікації злочинів при конкуренції. Колізії між статтями Загальної та Особливої частин КК.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 19.07.2016Правова природа та характерні особливості і проблемні питання щодо розгляду майнових спорів системою третейських судів України. Порівняльний аналіз стадій третейського розгляду та стадій розгляду цивільних та господарських справ державними судами.
статья [30,4 K], добавлен 11.09.2017
