26

11

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ КИЇВСЬКОГО ФІНАНСОВО

ЕКОНОМІЧНОГО КОЛЕДЖУ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Курсова робота

На тему:

«Відповідальність за порушення податкового законодавства» Дисципліна: Фінансове право

Вінниця 2008

ВСТУП

Податки являють собою обов'язкові збори, стягнуті державою із суб'єктів, що хазяюють, і з громадян по ставці, встановленій в законному порядку. Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи.

У сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Крім цієї лише фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Кожна людина повинна реально уявляти, як складаються його відносини з державою з приводу оподатковування. Знання податкових проблем є частиною загальноекономічної культури бізнесу.

Змінюються ставки податків, об'єкти оподатковування, скасовуються одні пільги і вводяться нові, уточнюються джерела сплати податків. Численні зміни і доповнення вносяться в інструктивний і методичний матеріал по податках. Усе це різко збільшує потік інформації з оподатковування, за яким складно устежити, але необхідно вчасно одержати. Незнання законів не звільняє від відповідальності за їхнє невиконання.

Процес формування норм податкового законодавства виявив особливу актуальність установлення відповідальності за податкові порушення. Пряма залежність державного бюджету від податкових надходжень зробила такого роду відповідальність однієї з головних складових системи податкових правовідносин і зажадала її глибокої правової регламентації. В умовах формування в Україні ринкових відносин, різноманіття форм власності, становлення захисту економічних прав людини правова відповідальність ґрунтується на нових принципах. Подальший розвиток податкового законодавства неможливо без виділення такого важливого питання як податкові порушення.

Відповідальність за податкові порушення формується в рамках спеціального регулювання майнових відносин при оподатковуванні. Нерідко створюється суперечлива ситуація, породжена цивільно-правовим характером майнових відносин і адміністративно-правовим характером податкових відносин, що повинно бути роз'яснено нормами спеціальних податкових законів.

Завдання курсової роботи полягає в тому, щоб розкрити суть податкових правопорушень і визначити міру відповідальності за них. Оскільки в сучасному житті, де інтенсивно розвивається бізнес важливо знати закони і розуміти їх, особливо в такій сфері, як оподаткування. Тому що, кожен громадянин, незалежно від того чи він займається господарською діяльністю, чи він звичайний робітник стикається з подотками щодня.

Предметом роботи є визначення правопорушень у сфері податкових відносин та межі відповідальності за них.

Об'єктом є дослідження відносин у сфері оподаткування.

Структура курсової роботи складна. Робота складається з трьох тісно пов'язаних між собою розділів, кожен з яких в свою чергу складається з трьох підрозділів.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

1.1 Поняття податкового правопорушення

Ефективна дія системи оподаткування в Україні неможлива без інституту відповідальності.

Кожен із суб'єктів податкових правовідносин зобов'язаний дотримуватися норм податкового права. І в разі порушення цих норм держава застосовує заходи примусу. До відповідальності можуть бути притягнуті всі учасники податкових правовідносин: платники податку, податкові органи та їх посадові особи, особи, що сприяють сплаті податків (банки, інші кредитні установи, їх керівники).

Підставою для притягнення до відповідальності є податкове правопорушення.

Податкове правопорушення - це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається в невиконанні або неможливому виконанні обов'язків по сплаті податків, інших обов'язкових платежів до бюджету, державних цільових позабюджетних фондів, за що встановлена юридична відповідальність. В широкому значенні під «податковим правопорушенням» розуміють будь-які порушення норм податкового права, за які передбачене застосування санкцій, фінансово-правових норм, притягнення до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.

У вузькому значенні -- це правопорушення, за які застосовуються тільки фінансові санкції [10, с.194]. Об'єктом податкового правопорушення є суспільні правовідносини, що виникають з приводу сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових позабюджетних фондів. Суб'єктом податкового правопорушення може бути: 1) платник податку. Якщо платник податку -- юридична особа чи її відокремлений підрозділ, то до відповідальності може бути притягнуто їх посадових осіб;

2) органи державної податкової служби України, їх посадові особи (митні органи у випадку, коли згідно діючого законодавства на них покладено обов'язок здійснювати контроль за справлянням і перерахуванням податків під час ввезення товарів на митну територію України);

3) особи, що сприяють сплаті податків (наприклад, банки).

Об'єктивну сторону податкового правопорушення складають протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта податкових правовідносин, що призводять до ненадходження коштів до доходної частини бюджету чи державних цільових позабюджетних фондів.

Платник податку може бути притягнутий до відповідальності у разі:

-- ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу;

-- заниження об'єкта оподаткування;

-- несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового платежу;

-- неподання (несвоєчасного подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів;

-- неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;

-- недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів, тощо.

Не сплачені у встановлені строки податки, інші обов'язкові платежі до бюджету, державних цільових фондів, пеня та штрафи, застосовані до платника, визнаються податковою заборгованістю [12, с.56].

1.2 Правомірний обхід податку

Інтенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає перетворення всіх елементів системи оподаткування. З'являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різноманітних рівней і компетенції. З'являється податкова поліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійні управління. Подібні зміни пов'язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що викликане бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.

Діяльність контролюючих органів пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди поступають кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов'язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник податку використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кредиту, встановленні деяких ставок місцевих податків і зборів) [11, с.137].

Існують такі варіанти легального уходу від оподатковування:

1. Специфіка об'єкта обкладання. Нерідко використовуються операції СВОП, зміст яких складається в продажі цінного папера на фондовій біржі й одночасній покупці такого ж папера. Зв'язано це з відведенням від оподатковування доходів, вкладених у державні і місцеві папери. Наприклад, перетворення корпоративних цінних паперів у муніципальні облігації дозволяє зменшити ставку оподатковування з 70 % до 0.

2. Специфіка суб'єкта обкладання. При сімейному обкладанні можливий розподіл оподатковуваного доходу між чоловіками з метою мінімізації податку.

3. Сполучення прогресивного і пропорційного обкладання. Це дозволяє вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального рівня, доход, у відношенні якого застосовується середня або знижена ставка, що вигідніше, ніж застосування єдиної ставки по всій сумі в цілому.

4. Диференціація доходів від різного майна. В основі цього методу лежать різні умови обкладання коштів, розташовуваних у різних видах цінних паперів або депозитів.

5. Спосіб обкладання, при якому вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві податки на сільськогосподарські угіддя розраховуються на основі кадастру, що переглядається раз у 5-10 років. Інфляційні процеси за цей період значно зменшують реальні перерахування платників.

6. Високі ставки обкладання провокують втечу в оффшорні зони, недоспоживання населення, переселення населення в пригороди по податкових розуміннях. Незвичайна система «переваги грошей», при якій багато платників тримають свої кошти в грошах, щоб уникнути сплати податків на нерухомість [15, с.233].

1.3 Ухилення від сплати податку

Правомірний обхід податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов'язань платника перед бюджетом.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене, наприклад, шляхом:

- неподання документів, пов'язаних із їх обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

приховування об'єктів оподаткування;

заниження цих об'єктів;

заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування.

Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб'єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов'язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Під приховуванням об'єктів оподаткування треба розуміти невідображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.

Заниженням об'єктів оподаткування є: зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються платником податку не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, одержаних від виконання робіт, надання послуг тощо.

Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).

Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна також виділити ще один вид порушення податкового законодавства - це стягнення надлишкових сум податків -- умисні дії робітників податкових органів по необгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників (активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства).

Важливе місце у галузі оподаткування займає примус, який являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчинені податкового правопорушення.

Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками:

1) регулюються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального права);

2) застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб;

3) використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів;

4) припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;

5) припускають позасудове застосування заходів податкового примусу;

6) податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (тобто в тих розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення від виконання податкових обов'язків) [12, с.98].

Реалізація примусу в сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внесення податків. Припинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припинення операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів [13, с.304].

РОЗДІЛ 2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

2.1 Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства

Проблема відповідальності за податкові правопорушення є однією із найбільш дискусійних сфер податкового права. Якоюсь мірою це пояснюється певним комплексом питань, що виникають при цьому. Адже санкції за податкові проступки та злочини додатково до фінансового регулюються і адміністративним, і трудовим, і кримінальним правом.

Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що характерні відповідними ознаками. Докладно ми не будемо спинятися на їх характеристиці, оскільки вони однакові для будь-якого правопорушення:

а) протиправність виражається в порушенні певних податкових норм;

б) покарання, особливістю податкових санкцій якого є відрив(в деяких випадках) стягнення (покарання) від впни платника:

в) винність (в формі дії чи бездіяльності);

г) причинний зв'язок між протиправною дією і від'ємними наслідками, що наступили в результаті цього.

Податкове правопорушення - це протиправний, винний вчинок (дія чи бездіяльність) особи, пов'язаний з невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків по сплаті податку, за що встановлена юридична відповідальність.

Видається,- що відповідальність в цій галузі не обмежується невиконанням тільки фінансових зобов'язань, адже несвоєчасне подання звіту платником теж тягне штраф, а це можна тільки з великим припуском віднести до невиконання фінансових зобов'язань.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин.

Суб'єктом правопорушення виступає особа, яка відповідно до закону зобов'язана сплачувати податки у відповідному розмірі в установлений час. Здебільшого суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки втому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати його.

Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового подачку з громадян), суб'єктом відповідальності (за неправильне обчислення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його в бюджет) є саме підприємство.

Тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню з джерела виплати при податковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують дохід фізичним особам, в беззаперечному порядку з накладенням штрафу [16, с.255].

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями:

а) залежно від об'єкт: приховування доходу; заниження доходу; відсутність обліку об'єкта оподаткування чи проведення його обліку з порушенням встановленого порядку; несвоєчасна сплата податку; неподання документів та іншої інформації і т.ін.;

б) залежно від направленості дій: правопорушення проти системи податків: правопорушення проти прав і свобод платників податку; правопорушення проти порядку проведення бухгалтерського обліку та звітності; правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д.;

в) залежно від характеру санкцій і галузей права, що їх регулюють: фінансова; адміністративна; кримінальна; дисциплінарна;

г) залежно від міри суспільної небезпеки: податкові злочини; податкові правопорушення [17, с.149].

2.2 Кримінальна відповідальність за недотримання податкового законодавства

За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів у значних розмірах платники відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Відповідальність настає незалежно від способу ухилення. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування дохідної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Предметом злочину є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування і запроваджені у встановленому законом порядку [7, с.116].

При цьому вичерпний перелік таких обов'язкових платежів передбачений Законом України "Про систему оподаткування" (статті 14і 15). Ця норма зумовлена наявністю статей 92 і 95 Конституції України.

Під значним розміром прихованих від держави податків, зборів, інших обов'язкових платежів розуміють суму платежу, яка в тисячу і більше разів перевищує встановлений чинним законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів - сума податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром - суму платежу, яка в п'ять тисяч і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктами злочину можуть бути:

1) службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

2) особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

3) будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

На жаль, на практиці правоохоронці досить часто "широко" тлумачать кваліфікаційні ознаки злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Особливу небезпеку в цьому аспекті становить занадто широке тлумачення кваліфікаційних ознак злочину, передбаченого ст. 212 КК, Зокрема, неподання податкових декларацій та розрахунків або приховування (заниження) об'єктів оподаткування не є закінченим злочином, хоч і є ухиленням від сплати податку. Закінченим злочином ці дії можуть вважатися лише тоді, коли вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих та особливо великих розмірах. У разі коли ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів мало місце не внаслідок умислу, а внаслідок неналежного виконання посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державі чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, можна говорити про можливість застосування кримінальної справи за ознаками ст. 367 КК - службова недбалість.

Слід зауважити, що на складності, які виникатимуть при застосуванні ст. 212 КК, неминуче накладатимуться складності самої системи оподаткування, недосконалість правової бази оподаткування.

Позитивним моментом є включення ч. 4 ст. 212 КК, у якій зазначається, що особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Питання застосування кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства, як правило у значному обсязі, вирішується в законодавствах розвинутих країн. Так, у Бельгії, якщо в представлених документах виявлено ознаки шахрайства, то до порушника можуть бути застосовані карні санкції у вигляді тюремного ув'язнення на термін від восьми днів до двох років або штрафу розміром від 10 тис. до 500 тис. бельгійських франків.

В Італії офіційний представник компанії (особа, відповідальна за сплату компанією податків, а також за складання подання податковій владі документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків) може бути підданий тюремному ув'язненню на термін від трьох місяців до трьох років у тому разі, якщо податкова декларація компанії представлена з простроченням більш ніж на один місяць, а сума продекларованого прибутку перевищує 5 млн лір. Якщо сума продекларованого прибутку перевищує 30 млн лір, термін тюремного ув'язнення не може бути менше за один рік.

У кримінальному законодавстві США сформульовано близько 40 складів податкових злочинів. Податковий кодекс США у главі 75 встановлює перелік злочинів і проступків, що розглядаються як порушення податкового законодавства. Найбільш серйозними порушеннями вважаються: спроба уникнути чи порушити сплату податків, навмисна спроба знехтувати обов'язком зі збору податку чи сплати податку, навмисна спроба знехтувати обов'язком з реєстрації доходів чи повідомлення інформації щодо сплати податків, співучасть у підготовці чи надання неправдивих відомостей про доходи.

Цікавим є приклад російського законодавства, в якому з 1998 р. запроваджено спеціальну підставу для звільнення від кримінальної відповідальності певної категорії осіб, які здійснили злочини, передбачені статтями 194, 198 та 199 КК РФ, тобто пов'язані з ухиленням щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів тощо. Такою підставою є "дієве розкаяння" у здійсненні податкових правопорушень. Кваліфікуючими ознаками є здійснення злочинів незначної тяжкості та явка з повинною [13, с.325].

РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ТА ІНШІ ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

3.1 Адміністративна, дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність

Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, включаючи установи банків, громадяни, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, в разі порушення норм податкового права можуть бути притягнуті до адміністративної відповідаиьності. Підстави притягнення до адміністративної відповідальності та санкції, які накладаються на порушників, перелічені в п. II ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм податкового законодавства здійснюється у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Якщо рішення про застосування фінансових санкцій приймається лише на підставі акта перевірки, то для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення обов'язковою умовою є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати вимогам, викладеним в ст. 256 КпАП. Протокол підписується працівником податкового органу, який його складає, та порушником.

За відсутності протоколу відсутні і будь-які правові підстави для накладення адміністративного штрафу.

Протокол, відповідно до ч. її ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 234-2 КпАП, протягом 15 днів з моменту надходження розглядається керівником (заступником керівника) податкового органу, працівник якого склав протокол Про час і місце розгляду справи в обов'язковому порядку попереджається порушник.

За результатами розгляду виносять постанову про накладення адміністративного штрафу або про припинення справи (ст. 284 КпАП).

Обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у діях порушника. Відповідно до ст.ст. 10, 11 КпАП вона може бути у формі як умислу, так і необережності.

Особливостями адміністративних санкцій є:

1) відсутність тяжких правових наслідків;

2) застосування щодо менш тяжких податкових правопорушень (проступків);

3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості [4, с.176].

У випадку, коли порушення трудової, службової дисципліни призвело до порушення податкового законодавства, особа, що здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності в порядку, визначеному ст.ст. 147--152 Кодексу законів про працю України.

У разі, коли неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби платнику податків завдано збитків, податкові органи притягуються до цивільно-правової відповідальності. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» збитки відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету України. Спори вирішуються в судовому порядку [6, с.283].

3.2 Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства

Виступає в формі:

-- стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в формі податку;

-- штрафу (що накладається податковими органами);

-- пені, що стягується із платника за затримку внесення податку.

Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників.

Детальніше цей механізм конкретизується Декретом Кабінету Міністрів України

«Про стягнення не внесених в строк податків і неподаткових платежів» від 21 січня 1993 року. В ньому підкреслюється, що відстрочені і розстрочені суми стягуються із нарахуванням пені в повному чи зменшеному обсязі чи без нарахування пені у відповідності з рішенням органу, що надав відстрочку або розстрочку платежу.

На відстрочені або розстрочені суми повинна нараховуватись пеня, якщо інше не передбачено в рішенні про відстрочку.

Згідно з Законом України «Про списання і реструктизацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року» платникам податків, які мають безнадійну до сплати податкову заборгованість надається можливість реструк-туризувати її, тобто їм надається розстрочка сплати рівними частками.

Держава дозволяє боржникам суми податкової заборгованості, які виникли в період з 1 липня 1994 року по 31 березня 1997 року включно, без урахування нарахованої пені, штрафів, реструктуризувати шляхом розстрочки їх сплати строком на 120 місяців, з уплатою рівними частками до 15 числа кожного місяця. Після прийняття податковим органом рішення про реструктуризацію заборгованості за його заявою боржник зобов'язаний щомісяця вносити належну суму боргу в бюджет. У випадках несплати сума податкової заборгованості стягується податковими органами в безспірному порядку. Сплата реструктуризованої заборгованості починається з 1 січня 1998 року.

4. Дисциплінарні санкції становлять форму впливу адміністрації підприємств, установ та організацій за вчинення дисциплінарних проступків, зв'язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної та дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податку платником, як робітником конкретного підприємства, установи, організації [2, с.37].

При невиконанні ним особистих податкових зобов'язань відповідальність наступає у встановленому законом порядку.

Фінансово-правові санкції -- це застосування уповноваженими на те державними органами і їхніми посадовими особами до платників податків

(юридичним і фізичним особам) за здійснення податкового правопорушення у встановленому адміністративними і фінансово-правовими нормами порядку примусових заходів, що виражаються в грошовій формі і перечисляемых у бюджет, з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, а також покарання порушників. Таким чином, застосування фінансових санкцій волоче для винних у здійсненні податкових порушень настання обтяжних наслідків майнового і морального характеру.

Відповідно до чинного законодавства, що регулює податкові правовідносини, дотримання порядку сплати податків забезпечується застосуванням фінансової, адміністративної, карної і дисциплінарної відповідальності.

За законодавством України до фінансових санкцій відносяться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені спеціальні правила стягнення. Зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності.

Порядок визначення недоїмки і пені за несвоєчасну сплату податків і неподаткових платежів:

1. Після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без нарахування пені. Пеня із сум недоїмки нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку

України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

2. За несвоєчасне зарахування платежів з вини установ банків до доходів державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, на рахунки установ Української державної страхової комерційної організації [3, с.134].

Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та централізованого Фонду соціального страхування колгоспників України установа банку сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, установлених законодавством за такими видами платежів.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами платежів вважається день його реєстрації в цих установах.

Стягнення недоїмки з підприємств, установ, організацій та іноземних юридичних осіб відбувається у такому порядку:

1. Суми недоїмки за податками, податковим кредитом та іншими платежами до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів, до державних цільових фондів і позабюджетних фондів з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності стягуються у безспірному порядку за розпорядженням державних податкових органів за весь час ухилення, крім випадків, передбачених цим Декретом та іншим чинним законодавством.

2. Суми недоїмки за платежами з державного обов'язкового і державного соціального страхування, що їх належить одержати з підприємств, установ і організацій, стягуються у безспірному порядку за розпорядженням Української державної страхової комерційної організації, Пенсійного фонду України і

Фонду соціального страхування України, центральних комітетів профспілок працівників агропромислового комплексу та працівників рибного господарства.

3. Розпорядження про безспірне стягнення сум недоїмки не видаються, якщо підприємства, установи й організації своєчасно подали до установ банків платіжні доручення на перерахування належних платежів.

4. Підприємства, установи й організації після закінчення строку сплати належних платежів не можуть без згоди відповідного органу стягнення відкликати з установ банків невиконані платіжні доручення на перерахування цих платежів.

5. Стягнення недоїмки за податками, податковим кредитом, державними цільовими фондами, платежами до позабюджетних фондів та іншими платежами до бюджету, внесками на державне обов'язкове страхування та державне соціальне страхування в разі відсутності коштів може бути звернуто на майно підприємств, установ і організацій відповідно до чинного законодавства.

6. Суми податків з доходів іноземних юридичних осіб, які одержують доходи, не пов'язані з діяльністю в Україні, та з доходів іноземних учасників, що утворюються внаслідок розподілу доходу підприємств з іноземними інвестиціями, і не перераховані до бюджету підприємствами, установами й організаціями, що виплачують доходи, стягуються з коштів, що залишаються у розпорядженні цих підприємств, установ і організацій після розрахунків з бюджетом, у безспірному порядку незалежно від того, за який період виплачено доход іноземному одержувачу.

Стягнення з громадян України, а також іноземних громадян та осіб без громадянства недоїмки за податками і державним обов'язковим страхуванням може бути проведено органами стягнення тільки за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів відповідно до чинного законодавства. Захист прав платника податків [11, с.245].

3.3 Захист прав платника податків

Права та законні інтереси, які були порушені в процесі оподаткування, платник податку має право захистити в судовому чи адміністративному порядку.

Вибір процедури оскарження, судовий чи адміністративний, належить платнику податку.

Діюче законодавство не ставить перед платником вимоги щодо обов'язкового досудового врегулювання спору.

При захисті прав в адміністративному порядку платник звертається зі скаргою до податкового органу, при судовому -- позов подається до суду.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» платник податку має право:

-- на оскарження дій посадової особи податкового органу;

-- на оскарження рішення (постанови), прийнятого податковим органом.

Скарги на неправильні дії посадових осіб податкових органів платники подають до того податкової о органу, якому безпосередньо підпорядкована особа, дії якої оскаржуються. Рішення за результатами розгляду скарги приймаються протягом місяця з дня її надходження. У разі незгоди із прийнятим рішенням платник може оскаржити його до вищестоящої податкової адміністрації.

Оскарження платником податку рішення податкової інспекції (адміністрації) про зупинення операцій за рахунками, відкритими у банках та інших кредитних установах, про примусове стягнення не внесених у строк податків та інших платежів до бюджету, про застосування фінансових санкцій, постанови податкового органу про накладення адміністративного стягнення здійснюється шляхом подання на ім'я вищестоящої податкової адміністрації скарги. Скарга направляється або до податкового органу, який прийняв рішення, що оскаржується, або, за умови, що платник податку до скарги додає повний пакет документів, необхідних для її розгляду, вона може бути безпосередньо платником направлена до вищестоящої податкової адміністрації.

Скарга розглядається протягом місяця із дня її подання (протягом 10 днів -- при накладенні адміністративних стягнень).

За результатами розгляду приймається рішення, яке може бути оскаржене платником до вищестоящої податкової адміністрації протягом місяця із дня ознайомлення.

Подання скарги може призупинити виконання рішення (постанови) податкового органу за умови, ідо:

скаргу подано протягом 10 днів із дня прийняття такого рішення;

скаргу на постанову про накладення адміністративного штрафу подано протягом 10 днів із дня винесення такої постанови.

Платники податку, відстоюючи свої законні інтереси, мають право під час розгляду скарги:

- особисто викласти аргументи;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- бути присутніми при розгляді скарги;

- користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку, тощо [14, с.210].

ВИСНОВКИ

Інтенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає перетворення всіх елементів системи оподаткування. З'являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різноманітних рівней і компетенції. З'являється податкова поліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно- ревізійні управління. Подібні зміни пов'язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що викликане бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.

Діяльність контролюючих органів пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди.

Проте туди не завжди поступають кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов'язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

Однією з умов успішного рішення економічних і соціальних задач, що стоять перед суспільством і державою є проведення єдиної фінансової і податкової політики. Для виконання цієї умови необхідна збалансованість права, обов'язків і відповідальності, з одного боку, фізичних і юридичних осіб, а з іншої - органів держави, що здійснюють контроль як за використанням фінансових коштів.

Діяльність контролюючих органів також пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів.

Податкова система будь-якої правової держави не може функціонувати без інституту відповідальності. Однак як показує практика, застосування норм відповідальності за здійснення податкових правопорушень залишається одним з головних спірних питань у відносинах держави з платниками податків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України (станом на 1 вересня 2007 року):Харків Одісей 46 с.

2. Закон України "Про державну податкову службу України" від 04/12/1990 (Відомості Верховної Ради, 1991, №6, ст. 37).144 с.

3. Декрет Кабінету Міністрів "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21/01/1993 (Відомості Верховної Ради, 1993, №13, ст. 114).212 с.

4. Кодекс України "Про адміністративні правопорушення" Харків Одісей- 2007 268 с.

5. Правове регулювання державних доходів та видатків. Т. 1-2. -- X.: Академія правових наук України, 1998.214 с.

6. Цивільний кодекс України. Київ: Прецедунт - 2007.342 с.

7. Кримінальний кодекс України. Харків :Одісей - 2007 269 с.

8. Фінансове право. Підручник п/р Воронової Л. К.,Київ:Атака,2005.346 с.

9. Фінансове право. Навчальний посібник п/р Воронової Л. К., Київ: Кондор,2006.280 с.

10. Нагребельниїї В.П., Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Фінансове право України. Загальна частина: Навч. посіб. -- Суми, 2004. 362 с.

11. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні : Хрестоматія - Київ : Атіка,1997.- 144с.

12. Азарова М.С.Про податки і збори населення України:Посібник - Київ: Кондор,2000.- 375 с.

13. Алісов А.Е.Фінансове право: Підручник для студентів юридичних ВУЗів: Харків: Право- 1998.428 с.

14. Воронова Л.К.Фінансове право України: Київ: Прецедент моя книга,2007.438 с.

15. Попруга М.П.Фінансовий контроль як складова бюджетного процесу: Підручник - Київ: Юридична думка, 1998 - №9 - 358 с.