Міністерство освіти і науки України

Академія муніципального управління

РЕФЕРАТ

на тему:

Гарантії місцевого самоврядування

виконала:

студентка I-го курсу

економічного факультету

спеціальності фінанси

група Ф-1

Гарантії місцевого самоврядування

Гарантії місцевого самоврядування є одним із основних принципів місцевого самоврядування, передбачених у ст. 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Під системою гарантій розуміють економічні, політичні та правові умови і засоби повної і ефективної реалізації територіальними громадами, органами місцевого самоврядування завдань та функцій місцевого самоврядування.

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися у законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом.

У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування.

Місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

Районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті у межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання усіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, організаціями та установами, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На вимогу відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих органів для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповіді на запитання депутатів.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також внаслідок невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень. Органи та посадові особи місцевого самоврядування відповідають за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією та законодавством України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальними громадами визначаються Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам у результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а внаслідок неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Спори про поновлення порушених справ юридичних і фізичних осіб, що виникають внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.

Повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у разі:

1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом;

1) 2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

Повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті ради за наявності зазначених підстав та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради визначається Законом України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. Питання про дострокове припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради за рішенням місцевого референдуму може бути порушено сільським, селищним, міським головою, а також не менш як однією десятою частиною громадян, які проживають на відповідній території і мають право голосу.

За наявності зазначених підстав (тобто якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом, або якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання) рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради може порушуватись перед Верховою Радою України сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Порядок проведення позачергових виборів рад визначається законом про вибори.

Сільська, селищна, міська, районна у місті рада, повноваження якої достроково припинено за рішенням місцевого референдуму, а також рада, щодо якої Верховна Рада України прийняла рішення про проведення позачергових виборів, продовжує діяти до обрання нового складу відповідної ради.

Повноваження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради вважаються достроково припиненими у разі:

1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;

2) припинення його громадянства;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”;

5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;

6) його смерті.

Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. Крім того, повноважень сільського, селищного, міського голови за наявності вищезазначених підстав та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми. Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймає сільська, селищна, міська рада як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.

За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського голови. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватись перед Верховною Радою України відповідною сільською, селищною, міською радою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Порядок проведення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови визначається законом про вибори.

Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про це, а у разі призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови - у день обрання головою іншої особи.

Повноваження органу самоорганізації населення припиняються достроково у разі:

1) невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення), її виконавчого комітету, загальних зборів громадян або невиконання своїх повноважень;

2) його саморозпуску.

Рішення про дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення приймається загальними зборами громадян, що утворили цей орган, або відповідною радою.

До складу системи гарантій входять:

· загальні гарантії (економічні, політичні, духовні);

· спеціальні гарантії (юридичні).

Спеціальні гарантії місцевого самоврядування - це правові засоби забезпечення його діяльності, які встановлені як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні.

Органи місцевого самоврядування приймають власні нормативно-правові акти, що містять ті чи інші правові засоби з метою:

· забезпечити організаційну матеріально-фінансову самостійність органів місцевого самоврядування для вирішення питань в інтересах місцевого населення;

· створити сприятливі умови для розвитку місцевого самоврядування, реалізації прав усіх членів територіальної громади у межах чинного законодавства;

· захистити права органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

За П. Д. Біленчуком [19] до гарантій організаційної самостійності місцевого самоврядування належать:

· положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиної системи органів державної влади (5 ст.), а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом публічної служби (ст..38);

· віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;

· визначена Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.71) заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися у законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також - вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до повноважень органів та осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом;

· визначена Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст..21) заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування, за винятком умов військового чи надзвичайного стану.

Механізм правового забезпечення місцевого самоврядування можна розглянути за допомогою схеми:

До гарантій захисту прав місцевого самоврядування належать:

· передбачені Конституцією України - обов'язковість до виконання на відповідній території актів органів місцевого самоврядування (ст.144) та судовий порядок захисту права місцевого самоврядування (ст.145);

· передбачене Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.71), право органів та посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

· встановлена Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.72) - підзвітність підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам;

· передбачена Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.75) - відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами.

До гарантій матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування належать:

· визначення Конституцією України (ст.142) матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування;

· положення Конституції України щодо захисту законом права комунальної власності на рівних умовах із правами власності інших суб'єктів (ст.13);

· закріплення обов'язків держави фінансувати здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування (ст.143 Конституції України) та компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок виконання рішень органів державної виконавчої влади, і попередньо не були забезпечені відповідними фінансовими ресурсами (ст.67 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”);

· передбачена Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.61), заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, за винятком випадків, передбачених законом;

· передбачений Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.62), обов'язок держави фінансово підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витрачанням коштів і належним їх обліком, гарантувати органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;

· передбачене Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.ст.68 - 70), право органів місцевого самоврядування мати позабюджетні кошти, визначати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери тощо.

Таким чином, органи місцевого самоврядування представляють інтереси самоврядних територіальних громад у межах чинного законодавства України. Самоврядування в Україні на певній території поєднується з діяльністю державних органів на місцях. Діяльність органів місцевого самоврядування і діяльність місцевих державних органів регулюється законом. Удосконалення законів сприятиме поліпшенню організації роботи місцевих державних і самоврядних структур.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування. - Київ 2003

2. П.Д. Біленчук, В.В. Кравченко, М.В. Підмогильний. Місцеве самоврядування в Україні. - Київ “Атіка” 2000

3. Анатолій Ткачук, Роберт Агранофф, Тревор Браун. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. - Київ “Заповіт” 1998