Міжнародна патентна класифікація

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ ТА ПРАВА

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Інтелектуальна власність»

на тему: «Міжнародна патентна класифікація»

Виконав: студент групи 5ек

Максимова О.В.

Перевірив: ст.викладач

Бероєв А.Р.

ХЕРСОН 2009

ПЛАН

Вступ

Джерела науково - технічної інформації

Зміст патентної інформації

Міжнародна патентна класифікація

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах сучасного розвитку нашого суспільства чітко усвідомлюється той факт, що Україна зможе зайняти гідне місце серед економічно розвинених країн світу тільки завдяки розвитку наукомісткого вітчизняного виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, товарів та послуг.

Стійкий розвиток вітчизняного виробництва неможливий без оперативного використання науково-технічної інформації, важливість якої усе більше визначається якісною стороною.

В даний час епоха постіндустріального століття змінюється століттям інформаційних технологій, що стають не тільки важливим інструментом соціально-економічного розвитку, але й носіями культури нового сторіччя.

Особливе місце в інформаційній інфраструктурі займає патентна інформація, до якої в даний час урядовими установами надається вільний доступ. За даними статистики, у патентних базах фахівці науки і техніки знаходять близько 70% необхідної наукової інформації.

Специфіка і популярність патентної інформації полягає в тому, що вона сама по собі є одним із складових елементів державної патентної системи правової охорони промислової власності.

Джерела науково-технічної інформації

Джерела інформації відрізняються великим розмаїттям. Якщо інформація яким-небудь способом зафіксована і є можливість її зчитувати повторно, то таке джерело являє собою документ.

Термін «документ» (лат. «documentum» - доказ, повчальний приклад) був введений у російську мову Петром I, який переклав це слово як «письмове свідчення». Таким чином, спочатку документи мали виключно правове значення, і до них зараховувалися різні ділові папери, які мають юридичну силу. З розвитком техніки документами почали вважати всю друковану інформацію: книги, журнали, брошури тощо. В даний час під документом розуміють будь-який матеріальний носій із зафіксованою на ньому інформацією.

Документальні джерела науково-технічної інформації поділяються, насамперед, на первинні та вторинні.

Первинні документи можна поділити на ті, що публікуються, та ті, що не публікуються. До перших відносяться різного роду видання (видання - це друкований продукт, який пройшов редакційно-видавничу обробку і призначений для передачі інформації, яка в ньому міститься).

Характеристиками документальних джерел інформації є повнота і вірогідність даних, наявність теоретичних узагальнень, терміни їхнього опублікування і можливість одержання самих джерел. Кожне з джерел має свої переваги та недоліки.

Найбільш розповсюдженими документальними джерелами інформації є книги і брошури. Книга є неперіодичним виданням. Вона може видаватися однократно або багаторазово (перевидаватися). Через значний проміжок часу, що необхідний для написання і видання книги, а також через розміщення в ній раніше опублікованих матеріалів, до моменту виходу в світ інформаційна цінність книги знижується. Перевагою книги є систематичність і повнота викладу, що не властиво статтям періодичних видань. У вигляді книг видається науково-технічна, науково-популярна, технічна, навчальна, довідково-енциклопедична та офіційно-документальна література.

До неперіодичних видань відносяться монографії, збірки, матеріали наукових конференцій, семінарів тощо.

Монографія є науковою працею, що опублікована одним або декількома авторами і присвячена спеціальному питанню науки, розробленому з максимальною повнотою.

Збірка є виданням, складеним з окремих робіт різних авторів або одного автора, присвячених, як правило, одному напрямку наукових досліджень. Збірка може не охоплювати всієї теми в цілому, а висвітлювати тільки окремі її сторони.

Періодичні видання є важливими і порівняно оперативними джерелами інформації. Для фахівців будь-якої галузі науки і техніки найбільший інтерес становлять саме журнали. У порівнянні з книгами вони значно швидше подають відомості про науково-технічні досягнення. Стаття про нову систему або пристрій і результати його дослідження публікується в журналі протягом декількох місяців. У книзі ж ці матеріали можуть з'явитися тільки через кілька років. Також журнали дають інформацію про проблеми, які щойно виникли, висвітлюють ще «не дозрілі» питання.

Однак журналам властива більша, ніж потрібно для окремого фахівця, широта тематики. Матеріали з конкретної теми опубліковані в багатьох журналах.

За змістом журнали бувають наукові, науково-популярні та виробничі.

Триваючі видання займають проміжне положення між книгами і журналами. Це збірки праць наукових установ, ВНЗ, що публікуються без сурової періодичності, бюлетені, вчені нотатки тощо.

Спеціальні види технічних видань також займають важливе місце серед джерел науково-технічної інформації, що публікуються.

Патентно-ліцензійні видання, що відносяться до розглянутих документів, включають описи винаходів до авторських посвідчень і патентів, описи відкриттів, офіційні патентні бюлетені. Технічна документація у вигляді креслень і короткого опису сутності винаходу є додатком до авторського посвідчення. В описі вказується номер авторського посвідчення або патенту, класифікаційний індекс, прізвище та ініціали винахідника, а також дата подачі заявки на винахід і дата видачі авторського посвідчення. Відомості про видані авторські посвідчення і патенти публікуються в патентних бюлетенях. У науково-дослідній роботі неможливо обійтися без вивчення патентної літератури. Будь-який інженер, який бере участь у розробці нових систем, приладів і вузлів, зобов'язаний ознайомитися з вітчизняною і закордонною патентною літературою відповідної області та вивчити уже відомі технічні рішення. Науково-технічна інформація, яка міститься в патентно-ліцензійних виданнях, є зведенням про всі досягнення людства за останні 200 років.

У нормативно-технічних і виробничих виданнях публікуються стандарти, технічні умови, промислові каталоги тощо.

Стандарт - це нормативний документ, розроблений, як правило, на підставі відсутності протиріч з істотних питань більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, у якому встановлені для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів, для досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній області.

У національній системі стандартизації існують такі категорії нормативної документації (НД):

державні стандарти України - ДСТУ;

галузеві стандарти України - ГСТУ;

стандарти науково-технічних та інженерних спілок та союзів України - СТТУ;

технічні умови України - ТУ;

стандарти підприємств.

До державних стандартів прирівнюються:

державні будівельні норми і правила - ДБН;

державні класифікатори техніко-економічної і соціальної інформації - ДК.

Як державні використовуються міждержавні стандарти - ДСТ; Республіканські стандарти колишньої УРСР застосовують як державні стандарти України до їхньої заміни або скасування.

Порядок і методи вирішення задач з організації і координації робіт зі стандартизації, а також реалізації окремих вимог державних стандартів встановлюються нормативними документами Держстандарту України.

Державні стандарти видаються у вигляді окремих брошур, збірників, які доступні широкому колу споживачів інформації.

Порядок розробки, затвердження і використання галузевих стандартів, стандартів науково-технічних та інженерних товариств та союзів встановлюється органом управління галузі або відповідним органом товариства і союзу. Ці стандарти підлягають державній реєстрації в Держстандарті України.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником, розроблювачем, виробником і споживачем продукції. ТУ підлягають державній реєстрації в територіальних органах Держстандарту.

Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що використовується тільки на конкретному підприємстві.

Галузеві стандарти, стандарти товариств і союзів, ТУ і стандарти підприємств є власністю органа, який затвердив даний стандарт, і мають обмежений доступ до їх використання.

Відомості про стандарти, які зареєстровані в органах Держстандарту України, а також офіційна інформація в галузі стандартизації, метрології і сертифікації друкуються в періодичних виданнях Держстандарту України:

1. Каталоги і покажчики:

Каталог нормативних документів;

Продукція, яка пройшла сертифікацію;

Засоби вимірювальної техніки, занесені до Державного реєстру України;

Інформаційний покажчик «Стандарти»;

Міждержавні стандарти;

2. Бюлетені та довідники:

«Інформаційний бюлетень з міжнародної стандартизації»;

довідник «Продукція, що виробляється за технічними умовами України»;

«Бюлетень інформаційних матеріалів стандартизації, метрології та сертифікації»;

«Інформаційний бюлетень з міжнародної стандартизації»;

«Украхбудінформ» видає «Перелік нормативних документів у галузі будівництва, що діють на території України».

До системи нормативної документації варто віднести також стандарти міжнародних організацій і національні стандарти провідних країн стандарти міжнародних організацій ISO і IEC;

публікації Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML);

європейські стандарти (Е);

національні стандарти Великобританії (BS), Німеччини (DIN); Франції (NF) та ін.

Відомості про міжнародні стандарти друкуються в інформаційних виданнях: «Каталог ISO. Англо-українська версія», «Каталог IEC, Англо-українська версія», які видає Держстандарт України.

Зміст патентної інформації

Патентна інформація - це будь-який вид інформації, що міститься в патентному документі. Патентний документ є офіційно оприлюднюваним та неоприлюднюваним документом. Він містить відомості про результати науково-дослідних, проектно-конструкторських, та інших подібних робіт заявлених або визнаних об'єктами промислової власності (винаходами, корисними моделями, промисловими зразками), а також відомості про охорону прав винахідників, патентовласників.

До джерел патентної документації відносяться: патентні бюлетені патентних відомств і описи до об'єктів промислової власності.

Відповідно до законів України про охорону об'єктів промислової власності «...відомство публікує у своєму офіційному бюлетені встановлені ним відомості про видачу охоронного документа». В Україні офіційний бюлетень називається «Промислова власність» (видається з 1993 р.). У Росії це видання «Винаходи»; «Корисні моделі та промислові зразки» і бюлетень «Товарні знаки і знаки обслуговування» (видаються з 1994 р.). Відомості про видані закордонні патентні документи публікуються в реферативному збірнику «Винаходи країн світу» (ІСМ із 1972 р.).

У вищезгаданих патентних виданнях про кожен об'єкт промислової власності публікуються такі дані:

країна;

реєстраційні, пріоритетні, технічні дані;

дати надання документа для загального ознайомлення;

відомості про осіб, що мають відношення до об'єкта промислової власності.

Відповідно до стандарту ВОІВ (ст. 9) «Рекомендації, що відносяться до бібліографічних даних патентних документів і свідчень додаткової охорони» кожному елементу бібліографічних даних привласнюється цифровий або літеро-цифровий код ІНІД (міжнародні цифрові коди для ідентифікації даних), наприклад:

Код 10 - ідентифікація документа;

Код 11 - номер документа;

Код 12 - словесне позначення виду документа;

Код 19 - код країни, відомства або організації, що здійснили публікацію документа;

Код 20 - заявочні дані;

Код 21 - реєстраційний номер заявки;

Код 30 - дані, що відносяться до пріоритету відповідно до Паризької конвенції;

Код 40 - дата(и) надання документа для загального ознайомлення;

Код 50 - технічна інформація та інші (Стандарти ВОІВ, т. 1, М.: 1996 р.).

Опубліковані патентні документи у виданнях розташовані за індексами міжнародних класифікацій:

патентної - МПК;

промислових зразків - МКПЗ;

товарів і послуг - МКТП.

Пошук патентної інформації - це процес добору відповідному запиту документів або відомостей за однією або декількома ознаками з масиву патентних документів.

Існують три основних види патентних пошуків: тематичний, іменний, нумераційний. На додаток до них - пошук патентних документів-аналогів. Основними засобами пошуку є міжнародна патентна класифікація.

Міжнародна патентна класифікація

Міжнародна патентна класифікація (МПК) є засобом для однакової в Міжнародному масштабі класифікації патентних документів і елективним інструментом для патентних відомств та інших споживачів, які здійснюють пошук патентних документів з метою встановлення новизни та оцінки внеску винахідника в заявлене технічне рішення (включаючи оцінку технічної прогресивності та корисного результату або корисності).

Важливим призначенням МПК є:

служити інструментом для упорядкованого збереження патентних документів, що полегшує доступ до технічної і правової інформації, яка міститься в них;

бути основою для вибіркового розподілу інформації серед споживачів патентної інформації;

бути основою для визначення рівня техніки в окремих областях;

бути основою для одержання статистичних даних в галузі промислової власності, що в свою чергу дозволить визначати рівень розвитку різних галузей техніки.

Текст першої редакції МПК був створений відповідно до положень Європейської конвенції про Міжнародну патентну класифікацію 1954 р.

МПК охоплює всі області знань, об'єкти яких можуть підлягати захисту охоронними документами. Основними її розподілами є: розділ, клас, підклас, група, підгрупа.

Кожний розділ позначений заголовною буквою латинського алфавіту від A до H. Заголовок розділу лише приблизно відображає його зміст. Розділи мають наступні умовні назви:

A - Задоволення життєвих потреб людини;

B - Різні технологічні процеси; Транспортування;

C - Хімія; Металургія;

D - Текстиль; Папір;

E - Будівництво; Гірнича справа;

F - Механіка; Освітлення; Опалення; Двигуни і насоси; Зброя; Боєприпаси; Підривні роботи;

G - Фізика;

H - Електрика.

У змісті для кожного розділу є перелік класів і підкласів.

Інтелектуалізація вітчизняної економіки, розвиток інноваційного бізнесу і його інтеграція у світову економіку різко активізували попит на патентну інформацію і документацію, зосереджену в національних, універсальних наукових бібліотеках та інших патентно-інформаційних центрах. Організація роботи патентних підрозділів бібліотечно-інформаційних центрів з урахуванням нових вимог і сучасної патентної політики обумовлює необхідність переосмислення стратегії і тактики сучасного менеджменту винятково актуального і важливого інформаційного ресурсу, яким є сьогодні патентна інформація.

Відмінна риса і популярність патентної інформації полягає в тому, що вона сама по собі є одним зі складових елементів державної патентної системи правової охорони промислової власності, суть якої полягає в наданні заявнику обмеженого в часі виключного права на використання результату такої діяльності, технічного нововведення (винаходу, корисної моделі), зовнішнього вигляду промислової продукції (промислового зразка) або позначення (товарного знаку, знака обслуговування, найменування місця походження товару) в обмін на публічне розкриття сутності.

Висновок

Міжнародна Патентна Класифікація (МПК), є засобом для однакового в міжнародному масштабі класифікування патентних документів, та складається з 8 розділів.

МПК була створена у відповідності до положень Європейської конвенції про Міжнародну патентну класифікацію 1954р.Після підписання Стразбургської угоди Міжнародна патентна класифікація набрала чинність. МПК періодично переглядається з метою удосконалення системи з урахуванням розвитку техніки.

Перша редакція МПК діяла з 1 вересня 1968р. по 30 червня 1974р., друга редакція - з 1 липня 1974р. по 31 грудня 1979р., третя редакція МПК діяла з 1 січня 1980р. по 31 грудня 1984р., четверта редакція - з 1 січня 1985р. по 31 грудня 1989р., п'ята редакція - з 1 січня 1990р. по 31 грудня 1994р., шоста редакція - з 1 січня 1995р. по 31 грудня 1999р. Сьомя редакція діяла з 1 січня 2000р. по 31 грудня 2005р.

Восьма редакція (2006), скорочено позначена як МПК-8 або МПК(2006), набрала чинності 1 січня 2006р.За попередній період перегляду 2000-2005рр. до тексту МПК було внесено значну кількістьзмін, які торкнулися всіх розділів МПК. Введено 1326 нових рубрик, в тому числі нові підкласи A01P, A61Q, A99Z, В99Z, C40B, C99Z, D99Z, E99Z, F99Z, G99Z, H99Z. Анульовано 250 рубрик, в тому числі підкласи С07М, С22К. Нова редакція МПК розділена на два рівня - базовий (укрупнений) і поглиблений(більш детальний).Базовий рівень включає в себе тільки найбільш крупні рубрики МПК: розділи, класи, підкласи та основні групи (біля 18 000 рубрик). Базовий рівень буде поновлюватися та перевидаватися кожні 3 роки. Кожна редакція базового рівня позначається роком набрання чинності цією редакцією. МПК-2006 була чинною з 1січня 2006р. по 31 грудня 2008р.

Список використаної літератури

Бабуров Э.Ф. и др. Основы научных исследований. - К.: Вища Школа, 1998.

Бромберг Г.В. Патентная информация и приоритеты научно-технического развития // Патенты и лицензии. 2002, № 10, С. 36-42.

Бутенко Л.В. Общедоступность - понятие определенное?! // Патенты и лицензии. 2002, № 1. - С. 12-19.

Воробьев Г.Г. Документ. Информационный анализ. - М.: Наука, 1973.

Материалы пятой международной конференции «Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества». Судак, Крым, 1998 г.

Пласичук В.П. Возможность использования современных технологий в системе патентной информации //Патентная информация сегодня. 2002, № 2. - С. 9-15.

Сборник нормативных и методических материалов по УДК. - М.: ГПНТБ СССР, 1982.

Универсальная десятичная классификация. - М.: Из-во стандартов, 1983.