Судимість та її погашення

Судимість не є самоціллю. Вона покликана закріпити результати впливу на засудженого в ході виконання покарання, переконатися, що відбулося його виправлення. Однак засуджений своєю поведінкою може довести, що завдання, які стоять перед судимістю, досягнуті і до погашення її строку, встановленого в ст. 89. З огляду на це, закон передбачає можливість дострокового зняття судимості, що є не лише проявом гуманізму та індивідуального підходу до реалізації кримінальної відповідальності, а й сприяє прискоренню остаточного виправлення засудженого, попередженню рецидиву.

Підстави дострокового зняття судимості визначені в кримінальному законі, його процесуальний порядок регламентований КПК. Відповідно до положень, сформульованих у ч. ч. 1 і 2 ст. 91, судимість може бути знята лише за таких умов: 1) особа відбула покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) спливло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89; 3) зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела своє виправлення.

Особи, які відбули інші покарання, не мають права на дострокове зняття судимості. Строк погашення судимості після відбування покарань у виді штрафу, виправних робіт або арешту становить лише один рік. Скорочувати цей незначний термін закон вважає недоцільним, оскільки один рік - це мінімальний строк, протягом якого можна переконатися у виправленні засудженого.

Встановлення в законі вимоги щодо обов'язкового відбування частини строку погашення судимості означає, що засудженому має бути наданий достатньо тривалий термін для того, щоб він довів своє виправлення, перетерпів обмеження, які пов'язані із судимістю.

Крім формальних вимог - відбування покарання та спливу не менше половини строку погашення судимості, - закон встановлює і вимоги щодо поведінки особи, яка претендує на погашення судимості. Ця особа повинна довести своє виправлення зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці протягом усього відбутого строку погашення судимості.

Зразковою слід вважати таку поведінку в сім'ї, стосовно сусідів, членів трудового колективу, інших колективів, членом яких є засуджений, всього суспільства, яка соціальне схвалюється, з позицій суспільної моралі гідна для наслідування іншими особами. Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільне корисній праці в одній із існуючих організацій но-правових форм (робота за наймом, участь в підприємництві, виконання роботи за цивільно-правовими договорами, індивідуальна праця). Причому засуджений займається трудовою діяльністю, яка схвалюється суспільством (а не, скажімо, займається крадіжкою виробів з кольорових металів для здавання на брухт чи браконьєрством). Сумлінне ставлення до праці передбачає добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів, сплата податків та інших обов'язкових платежів. Сумлінне ставлення до праці проявляється у покращенні кількісних та якісних показників виконуваної роботи, підвищенні виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержанні правил охорони праці та техніки безпеки.

Оскільки судимість е наслідком відбування покарання за конкретний злочин, то й зняття судимості здійснюється стосовно кожного із них окремо. Інакше кажучи, зняття однієї судимості не означає, що одночасно автоматично знімаються судимості і за всі інші злочини, якщо вони є в цієї особи.

Зняття судимості, на відміну від її погашення, відбувається не автоматично. Особа вважається такою, що не має судимості, яка з неї знята, з моменту набрання чинності відповідною постановою суду.

Судимість може бути достроково знята і на основі актів амністії чи помилування. В такому випадку дотримання вимог, встановлених в ч, ч. 1 і 2 ст. 91, не вимагається. Наслідком зняття судимості, як і її погашення, є припинення дії всіх її правових наслідків як кримінально-правового характеру, так і загально-правових.

Висновок

З прийняттям нового Кодексу 2001 року інститут судимості набув ще більшого правового закріплення, що розв'язало багато проблемних питань щодо вдосконалення даного інституту.

Особливо важливим інститут судимості став в наш час, коли швидкими темпами зростає латентна злочинність та в країні констатують високий рівень рецидивної злочинності. Ряд факторів створюють в нашому суспільстві умови для формування відповідного середовища для подальшої криміналізації суспільства. Це починається від найменшого і закінчується криміналізацією найважливіших сфер функціонування держави.

Покарання та судимість виступають явищами, які призупиняють процес криміналізації суспільства. Метою покарання та судимості є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочин як засудженими, так і іншими особами. Саме покарання та судимість впливають на свідомість засудженого, його близького оточення, а також на великі групи громадян.

Інститут судимості є дуже важливою ланкою кримінальної відповідальності, що сприяє боротьбі зі злочинністю, несе для особи ряд негативних наслідків, що мають на меті виправлення засудженого та виховання його, запобігання вчинення ним нових злочинів.

До правових наслідків судимості відносять кримінально-правові наслідки, що наступають для особи внаслідок вчинення нею злочину, і впливають на подальшу кваліфікацію нового злочину, форму покарання та його відбуття. Загально-правові наслідки судимості випливають з законодавства України і полягають у обмеженнях,які особа відчуває до зняття чи погашення судимості.

Метою судимості, як вже зазначалось, є виправлення засудженого, тому з особи, яка доведе своє виправлення, судимість може бути знята достроково, не чекаючи закінчення строків погашення судимості.

Отже, інститут судимості відіграє дуже важливу роль для розвитку законності, правової свідомості засуджених, а також інших осіб, розвитку правового, слухняного суспільства.

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти

1. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 62.

2. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 р. // Голос України. - 2004. - №76 (3326).

3. Закон України « Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №27. - Ст. 385.

4. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №41. - Ст. 65.

5.. Закон України « Про імміграцію» від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради.- 2001. - №41. - Ст.197.

6. Закон України « Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

7. Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №18. - Ст.101.

8..Закон України « Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 8. - Ст. 56.

9. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141

10. Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України) від 5 квітня 2001 року.

11. Кримінально- процесуальний кодекс України затверджений Законом від 28.12.1960.// Відомості Верховної Ради України. - 1961. - №№ 2. - Ст.15.

12. Сімейний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст.135.

13. Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України. Затверджене указом Президента України від 31 грудня 1991 р.

14. Постанова Пленуму Верховного Суду № 4 від 16 травня 1975р. "Про практику розгляду судами України клопотань про погашення і дострокове зняття судимості".

15. Афанасьєв К.К., Звіряка В.А., Чвьорткін М.І., Черечукіна Л.В. Проблематика припинення кримінального судочинства з нереабілітуючих підстав та актуальні питання пенсійного забезпечення військовослужбовців (До проекту постанови Пленуму Верховного Суду України) // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. - Вип.2 - С.149.

16. Годунов Н. Погашение и снятие судимости // Советская юстиция. - 1975ю - № 2. - С.11.

17. Голина В. Правовая природа погашения и снятия судимости // Советская юстиция. - 1972. - С.18.

18. Голина В. Правовая природа погашения и снятия судимости // Советская юстиция. - 1972. - С.18. Голіна В.В. Судимість:Монографія. - Х.:Харків юридичний, 2006. - С.29.

19. Грамматчиков М.В. Судимость и рецидив // Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступностью: Сб.науч. трудов. - Изд-во БГУЭП, 2003. - Вып.1. - С.166.

20. Кримінальне право України:Загальна частина:Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти /М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін..;За ред.. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ -Харків:Юрінком Інтер-Право,2002. - С.229.

21. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. - М.: Спарк, 2001. - с. 700; Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. -М.:НОРМА, 2002. - С.34.

22. Орешкина Т.Ю. Дальнейшее развитие законордательства о погашении и снятии судимости // Проблемы совершенствования уголовного законодательства и практики его применения. Сборник научных трудов. /Ред. Колл.:Г.З. Анашкин, И.М. Гальперин, Ю.Б. Мельникова и др..; Всесоюзн. ин-т. по изучению причин и разработке мер редупреждения преступности. - М., 1981. - с. 139.

23.. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. - Л.:Изд-во Ленинградского ун-та,1982. - С.74

24. Степаненко М.В. Судимость и ее правовые последствия (спорные и нерешенные вопросы):Автореф.дис…канд. юрид. Наук: - М.,1984. -С.14

25. Уголовный закон: опыт теоретического моделирования / Отв. Ред. В.Н. Кудрявцев, С.Г. Келина. - М.:Наука,1987. - С.204.

26. Уголовное право России: Общая часть: учебник / Под ред. Н.М. Кропачева, Б.В Волженкина, В.В. Орехова. - СПб.: Издательский Дом С.-Петрб. гос. ун-та., Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та,2006. - С.776.

27. Ульянов А.В. Судимость и правовые последствия ее реализации: Дис…канд.юрид.наук:12.00.08. - Махачкала, 2005. - С.19.

28. Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. - М.:Госюридлитиздат,1958. - С.193-194.

29. Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. - М.: Наука, 1964. - С.140.