Система органів виконавчої влади України: загальна характеристика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра конституційного, адміністративного і міжнародного права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни:Організація державного управління

На тему: Система органів виконавчої влади України: загальна характеристика

Виконав студент

групи ПРз - 53

Столяр С.Є.

Перевірив

Федоров М.П.

Тернопіль 2009

План

Вступ

1. Поняття, система і класифікація органів виконавчої влади

2. Вищі органи виконавчої влади

3. Центральні органи виконавчої влади

4. Місцеві органи виконавчої влади

Використана література

Вступ

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Серед органів державної влади важливе місце посідають органи виконавчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Від результатів діяльності цих органів понад усе залежить соціально-економічний та політичний стан країни. Саме ці органи виступають основним в організації державного управління.

Конституція України суттєво змінила легітимність виконавчої влади, визначенням її як самостійної гілки (ст. 6). Введено поняття «системи органів виконавчої влади» (ст. 113), суттєво змінено порядок формування Уряду, визначено місце Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (ст. 113).

1. Поняття, система і класифікація органів виконавчої влади.

Органи виконавчої влади є численними та різноманітними, що обумовлено безпосередньою спрямованістю виконавчо-розпорядчої діяльності. Для кращого вивчення особливостей організації і діяльності органів державного управління, а також виявлення закономірностей у взаємозв'язках окремих органів здійснюють їх класифікацію, в основу якої кладуться різні критерії. Найбільш важливими з них є територіальний масштаб діяльності, обсяг і характер компетенції, порядок вирішення підвідомчих питань, предмет спрямованості компетенції, становище та місце в системі органів.

Органи виконавчої влади - це носії виконавчої влади, що реалізують свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і мають юридичний (нормативно визначений) статус органу виконавчої влади.

До органів виконавчої влади належать усі органи, визначені такими Конституцією та іншими законами України, зокрема: Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві органи виконавчої влади - обласні та районні, а також міські і районні у містах Києві та Севастополі, державні адміністрації.

До суттєвих ознак органу виконавчої влади належить закріплення за ним цього статусу державою у нормативному порядку.

Органи виконавчої влади класифікують за такими критеріями:

- за масштабом діяльності (вищі, центральні, місцеві, спеціальні);

- за порядком утворення (органи, що утворюються у результаті прямої дії конституційних норм, та органи, що утворюються Президентом України);

- за обсягом компетенції (органи загальної, галузевої та міжгалузевої компетенції);

- за місцем в системі органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади - це організаційно оформлена система, яка має визначені завдання і функції, структуру та обсяг повноважень, необхідних для здійснення управлінської діяльності у відповідній сфері.

Система органів виконавчої влади, за Конституцією України, має триланкову структуру: вищі органи, центральні, місцеві. До першої ланки належить Кабінет Міністрів у функціональному зв'язку з Президентом; до другої - міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади, підвідомчі Кабінету Міністрів; на місцевому (територіальному) рівні діють органи виконавчої влади загальної компетенції (Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації), органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади (діє управлінська вертикаль), а також які перебувають водночас у підпорядкуванні центральному і місцевому органу виконавчої влади.

2. Вищі органи виконавчої влади

Кабінет Міністрів очолює систему органів виконавчої влади безпосередньо і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи, координуючи, контролюючи діяльність цих органів. Він відповідальний перед Президентом України та підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України у межах передбачених ст. 85-87 Конституції України.

Основні функції Кабінету Міністрів, згідно ст. 116 Конституції України, полягають у наступному:

- забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, реалізація прав і свобод людини і громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості;

- виконання Конституції і законів України, актів Президента України щодо формування і проведення зовнішньої і внутрішньої політики держави;

- забезпечення проведення фінансової та податкової політики, політики у сфері праці та зайнятості населення;

- розробка та здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

- забезпечення рівних умов щодо розвитку усіх форм власності, здійснення управління об'єктами права державної власності відповідно до закону;

- розробка проекту закону про Державний бюджет України, забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету, надання Верховній Раді звіту про його виконання;

- здійснення заходів по забезпеченню обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

Згідно означеним функціям, Кабінет Міністрів здійснює чисельні важливі для існування держави повноваження щодо регулювання суспільних відносин:

- у економічній сфері - щодо розвитку ринкової інфраструктури; організації управління об'єктами права державної власності; розробка і реалізація загальнодержавних програм;

- у фінансовій сфері - організація розробки і виконання Державного бюджету; регулювання інвестиційної діяльності;

- у сфері науки - вжиття заходів щодо стимулювання інноваційної діяльності товаровиробників; обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки;

- у соціальній сфері - вжиття заходів щодо підвищення життєвого рівня населення, забезпечення його зайнятості; забезпечення соціального захисту непрацездатних та малозабезпечених верств населення; вжиття заходів щодо охорони сім'ї, материнства і дитинства; регулювання міграційних процесів;

- у сфері культури - забезпечення духовно-культурного розвитку української нації, всього українського народу;

- у сфері гарантування прав і свобод людини - організаця і контроль дотримання органами виконавчої влади законодавства, що визначає права і свободи людини і громадянина, гарантію їх реалізації та захисту;

- у сфері законності та правопорядку - забезпечення охорони приватної та інших форм власності, зміцнення громадського порядку, активна боротьба зі злочинністю, виконання судових рішень, вжиття заходів щодо соціального захисту працівників правоохоронних органів, судових органів та членів їх сімей; забезпечення дотримання вимог законності у діяльності органів виконавчої влади та їх апарату, посадових осіб, вжиття заходів щодо подолання бюрократичних та інших зловживань при здійсненні повноважень (щодо останнього, доцільним було б створення інституту адміністративної юстиції з метою запобігання і покарання бюрократичних проявів та порушення прав людини і громадянина з боку працівників органів виконавчої влади);

- у сфері національної безпеки і обороноздатності - вжиття заходів для зміцнення національної безпеки та обороноздатності України, охорони та захисту державного кордону і території;

- у сфері екологічної безпеки - організація управління охороною і раціональним використанням природних ресурсів, розробка і забезпечення виконання державних і міжурядових екологічних програм;

- у сфері зовнішньої політики - бере участь у виконанні міжнародних договорів України; організовує управління зовнішньоекономічною діяльністю держави, митною справою, складання платіжного балансу України, забезпечення раціонального використання державних валютних коштів;

- у сфері кадрового забезпечення - проведення єдиної політики у сфері державної служби в державних органах та його апараті; вжиття заходів щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, управління державними підприємствами, установами і організаціями, підготовки і підвищення професійного рівня кадрів.

Склад Кабінету Міністрів формується Президентом України за певної участі Верховної Ради у строк, що не перевищує шістдесят днів після припинення повноважень попереднього уряду.

3. Центральні органи виконавчої влади

До центральних органів виконавчої влади належать ті, що здійснюють державне управління у певних сферах, або здійснюють функціональне управління. Це міністерства, державні комітети, та органи зі спеціальним статусом.

Міністерства - головні органи центральних органів виконавчої влади, покликані забезпечувати реалізацію державної політики у визначеній сфері діяльності.

У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією. Воно узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

Сьогодні в Україні створено і діє 16 міністерств (юстиції, фінансів, освіти і науки, внутрішніх справ та ін.).

Державні комітети є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Не формуючи безпосередньо урядової політики вони покликані сприяти міністерствам та уряду загалом у реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого характеру.

У межах своїх повноважень державний комітет організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належить до його компетенції, розробляє позиції щодо вдосконалення цього законодавства та вносить їх у встановленому порядку на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

Існування державних комітетів виправдано лише в тих випадках, коли якість функції виконавчої влади неможливо або не бажано віднести до відання якогось одного міністерства, або коли існує необхідність організаційно розмежувати відповідальність за прийняття політичних рішень та за їх реалізацію.

Сьогодні до їх складу відносяться 26 державних комітетів (Пенсійний фонд, лісового господарства, з будівництва та архітектури та ін.)

Центральні органи зі спеціальним статусом - особливий вид органів виконавчої влади, які мають визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження. Відносно даних органів може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності і підзвітності.

Всього на Україні створено і діє 18 Центральних органів із спеціальним статусом (Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Служба безпеки України, Фонд державного майна України та ін.)

Кабінет Міністрів спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, які йому безпосередньо підпорядковані. Кабінет Міністрів затверджує положення про центральні органи виконавчої влади, чисельність працівників апарату і розмір асигнувань на утримання зазначених органів із державного бюджету у межах виділених на це коштів, здійснює добір керівних кадрів, їх підготовку та перепідготовку, призначає та звільняє з посади заступників керівників, затверджує та припиняє повноваження членів колегії міністерств, державних комітетів, заслуховує звіти керівників центральних органів виконавчої влади. У здійсненні кадрової політики відносно центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів діє відповідно вимогам жорсткої управлінської вертикалі, чіткої підпорядкованості нижчих органів вищим.

Центральний орган виконавчої влади, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням.

4. Місцеві органи виконавчої влади

Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Вона підпорядковується Президентові України, а також Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

- виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

- законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин -- також програм їх національно-культурного розвитку;

- підготовку та виконання відповідних бюджетів;

- звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

- взаємодію з органами місцевого самоврядування;

- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:

- забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

- соціально-економічного розвитку відповідних територій;

- бюджету, фінансів та обліку;

- управління майном, приватизації та підприємництва;

- промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;

- науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;

- використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;

- зовнішньоекономічної діяльності;

- оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;

- соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні місцевим радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами, а також органами виконавчої влади вищого рівня.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, то Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації

Використана література

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року N 586-XI.

3. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року N 1572/99.

4. Адміністративне право України / Гладун З. С. Навч. Посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004.

5. Адміністративне право України / за ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2000.

6. Конституційне право України / за ред. В. Ф. Погорілка. - К., 1999.