Шляхи інтеграції України до Європейського союзу

Шляхи інтеграції України до Європейського союзу

(реферат)

План

Вступ

1. Критерії членства в ЄС

2. Демократія та верховенство права

3. Захист прав інтелектуальної власності

4. Прийняття Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу

5. Етапи адаптації законодавства

6. Механізм адаптації законодавства

7. Забезпечення процесу адаптації законодавства

Список використаної літератури

Вступ

Пріоритетність співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС) та його окремими державами-членами пов'язана з тим, що це угруповання буде визначати напрями економічного прогресу та політичну стабільність в регіоні у довгостроковій перспективі.

Інтеграції України до Європейського Союзу повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до ЄС за всім спектром співробітництва -- політичним, соціальним, фінансовим, економічним, торговельним, науковим, освітнім, культурним тощо.

На сьогодні вже створено політико-правові та організаційні передумови для реалізації інтеграції. Коротко розглянемо їх:

- укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, якою передбачено утворення таких органів: Рада з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та Комітет з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), Комітет з парламентського співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);

- розроблено спільну робочу програму імплементації УПС, яка щороку переглядається на підставі даних спільного моніторингу України та ЄС щодо прогресу у її виконанні;

- засновано політичні діалоги на найвищому рівні -- щорічні саміти Україна -- ЄС; на рівні міністрів та підрозділів міністерств закордонних справ Україна -- ЄС, а також діалог Україна -- Трійка ЄС; на галузевому рівні структур та рівнях, що відповідають за реалізацію УПС та європейську інтеграцію;

- у рамках міжнародних, загальноєвропейських та регіональних інституцій;

- за затвердженими планами триває робота галузевих підкомітетів Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС;

- налагоджено співробітництво на двосторонній основі Україна -- держави-члени ЄС.

Шляхи та темпи реалізації окремих пріоритетів будуть визначатись прогресом у проведенні економічних реформ, що є головною умовою успішної адаптації Україною в достатніх обсягах правових та нормативних стандартів ЄС -- Acquis communautaire.

Суть інтеграції визначено з урахуванням досвіду країн-кандидатів на вступ до ЄС, а також галузевих програм інтеграції України до ЄС, охоплено практично всі сфери суспільного життя держави з метою досягнення критеріїв, що випливають з цілей валютного, економічного та політичного союзу держав-членів ЄС і сформульовані Радою ЄС в червні 1993р. у м. Копенгагені.

1. Критерії членства в ЄС

Створення умов для набуття Україною членства в ЄС означає, насамперед, необхідність проведення відповідних реформ на основі реалізації УПС з поступовим досягненням відповідності копенгагенським критеріям.

Головні напрями досягнення відповідності копенгагенським критеріям:

1. Демократія та верховенство права. Це, зокрема, розвиток судової системи і відповідної галузі законодавства (судовий кодекс, закон про статус суддів, кримінальний кодекс та інше). Йдеться також про нормативну базу щодо здійснення прокурорського нагляду, управління судами, програми підготовки суддів і підвищення їх кваліфікації. Повинна бути достатньо розвинутою і відповідна матеріально-технічна інфраструктура (приміщення судів, пенітенціарна система, спеціалізовані інформаційні системи і бази даних).

2. Права людини і захист національних меншин. Насамперед це закони про громадянство, статус державної мови і її викладання, міграційна політика і відповідні інституції, приєднання країни-кандидата до основоположних міжнародних конвенцій у зазначеній галузі.

3. Економічна політика. В основному йдеться про практичне досягнення мети у трьох таких напрямках:

- обмеження макроекономічних ризиків, пов'язаних із зростанням сукупного попиту та дефіцитом зовнішніх поточних рахунків;

- підвищення рівня продуктивності виробництва та розширення бази економічного зростання;

- прискорення процесу підготовки країни -- кандидата до приєднання до ЄС.

4. Здатність виконувати зобов'язання, що випливають із членства в ЄС. Передбачається робота в таких основних напрямах:

- внутрішній ринок; економічні та бюджетні питання; політика розвитку галузей; економічна та соціальна взаємодоповнюваність; якість життя та охорона навколишнього середовища; інновації;

- юстиція та внутрішні справи; зовнішня політика.

Кожен з цих напрямів охоплює у свою чергу значну кількість конкретних заходів, які мають забезпечити повноцінне виконання Україною зобов'язань, пов'язаних з її членством в ЄС.

Наприклад, напрям розвитку внутрішнього ринку охоплює заходи, пов'язані з удосконаленням державних закупівель, охорони інтелектуальної та промислової власності, законодавства з питань заснування компаній, бухгалтерського обліку та аудиту, а також системи ліцензування, стандартизації, оцінки відповідності, метрології та акредитації. Здійснюється робота, пов'язана із веденням спостереження за ринком та безпекою виробів, вільним обігом та безпекою промислових виробів. У своїй сукупності такі заходи повинні забезпечити вільний обіг товарів, послуг, капіталів та робочої сили, як це передбачено основними документами щодо заснування Європейського Союзу і, зокрема, в частині зобов'язань по створенню Економічного та Монетарного Союзу.

Копенгагенські критерії незмінні для кожної з країн-кандидатів на вступ до ЄС і з урахуванням євроінтеграційних прагнень України обов'язкові і для неї.

З набуттям членства в Раді Європи Україна значною мірою наблизилася до рівня відповідності першому з копенгагенських критеріїв. Набагато складнішим є питання щодо досягнення рівня відповідності іншим критеріям, пов'язаним з економічним розвитком і конкурентоспроможністю виробництва в Україні. Вирішення цього питання має забезпечити реалізація пріоритетів, передбачених даною Програмою.

2. Демократія та верховенство права

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 5 Конституції визначено, що Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами; ніхто не може узурпувати державну владу (стаття 5 Конституції України).

Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69 Конституції України).

Статтею 71 Конституції України встановлено, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

3. Захист прав інтелектуальної власності

Україна виконує зобов'язання. Постійно проводиться робота, пов'язана із вдосконаленням нормативно-правової бази і правового поля в цілому стосовно права інтелектуальної власності.

Україна приєдналася до таких міжнародних конвенцій та договорів:

31 травня 1995 р. -- до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів;

26 грудня 1992 р. -- до Паризької конвенції з охорони промислової власності;

2 червня 1995 р. -- до Міжнародної конвенції про охорону нових сортів рослин (UPOV) у редакції 1978 року;

1 листопада 1996 р. -- до Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури від 28 квітня 1977 року та Інструкції до нього від 31 січня 1981 року.

Крім зазначених вище, Україна бере участь у таких міжнародних договорах:

Конвенції, якою була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності (з 26 квітня 1970 p.);

Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків (з 26 серпня 1992 p.);

Всесвітній конвенції про авторське право (з 23 грудня 1993 p.);

Договорі про патентну кооперацію (з 26 серпня 1992 p.);

Угоді про заходи щодо охорони промислової власності та про створення Міждержавної ради з питань охорони промислової власності (з 12 березня 1993 p.);

Угоді про співробітництво в галузі охорони авторського права та суміжних прав (з 27 січня 1995 p.);

Договорі про закони щодо товарних знаків (з 13 жовтня 1995 p.);

Найробському договорі про охорону Олімпійського символу (з 13 березня 1998 p.);

Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (з 15 червня 1999 p.).

1 червня 2000 року Верховною Радою України прийнято рішення про приєднання України до Протоколу до Мадридської угоди про Міжнародну реєстрацію знаків та до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків. Прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», розроблено проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», в яких враховано положення Директиви ЄС № 1768/92 та вимоги Угоди про торговельні аспекти інтелектуальної власності (Угода TRIPS), а також проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності».

16 червня 1999 року прийнято Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», де враховано положення Директиви ЄС № 2081/92 та статей 22--24 Угоди TRIPS. У першому читанні прийнято проект Закону про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», що містить положення, передбачені конвенцією UPOV у редакції 1991 року.

Готуються документи з питань приєднання до нового Акта Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, що сприятиме зміцненню державної системи охорони промислової власності і активізації роботи з приєднання України до СОТ та інтеграції до ЄС.

Згідно з пунктами 1 і 2 статті 51 УПС під час розроблення проектів нормативно-правових актів щодо внесення змін і доповнень до діючих Законів України та під час розроблення нових проектів законів про охорону прав на об'єкти промислової власності враховуються положення, що містяться в Директивах ЄС та Угоді TRIPS.

На розгляді у Верховній Раді України перебувають проекти Законів України про приєднання України до Римської конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961р., про приєднання України до Конвенції про поширення несучих програми сигналів, переданих через супутники. Ці конвенції стосуються охорони прав виробників фонограм та аудіовізуальних творів, і приєднання до них має бути важливим кроком з точки зору забезпечення захисту авторських і суміжних прав, в тому числі боротьбі з так званим «піратством».

У Верховній Раді України готується до другого читання проект Закону України про внесення змін і доповнень до Закону України «Про авторське право і суміжні права», в якому, зокрема, є положення щодо охорони комп'ютерних програм і баз даних (Директива Ради 91/250/ЄЕС від 14 травня 1991 року, Директива РЄ та Європейського парламенту 96/9/ЄС від 11 березня 1996 року).

З 23 березня 2000 року набрав чинності Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм».

Законодавча неврегульованість питань, пов'язаних з митним контролем та митним оформленням товарів та інших предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, при їх переміщенні через митний кордон України зумовила внесення до проекту нового Митного кодексу України статті 496, якою передбачено відповідальність за переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів з порушенням права інтелектуальної власності.

4. Прийняття Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ЄС) є процесом зближення та поступового приведення законодавства України у відповідність із законодавством ЄС.

Законодавство ЄС складається з:

Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля і сталі 1951 року, Договору про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 року і Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії 1957 року, з наступними змінами і доповненнями; положень, директив та інших актів нормативного характеру, які приймаються компетентними органами Європейських Співтовариств; міжнародних угод, однією із сторін яких є Європейські Співтовариства; рішень Суду Європейських Співтовариств, якими дається офіційне тлумачення відповідних правових норм.

Адаптація законодавства проводиться з метою:

- забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. (далі-- УПС), інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС;

- розвитку національного законодавства у напрямі його зближення із законодавством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів актів законодавства;

- створення правової бази для інтеграції України до ЄС.

Процес адаптації охоплює всі сфери законодавства, визначені в УПС, зокрема в частині другій статті 51.

До пріоритетних належать ті сфери законодавства, від зближення яких залежить зміцнення економічних зв'язків України та держав-членів ЄС і які регулюють відносини, пов'язані з:

- підприємницькою діяльністю;

- захистом конкуренції;

- банкрутством;

- захистом прав інтелектуальної власності;

- митним регулюванням;

- транспортом та зв'язком;

- стандартами і сертифікацією.

Інші пріоритетні сфери адаптації законодавства визначаються Міжвідомчою координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства ЄС (далі -- Міжвідомча координаційна рада). При цьому враховуються рекомендації Ради і Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом, а також їх українських частин.

5. Етапи адаптації законодавства

Адаптація законодавства є планомірним процесом, що включає три окремих етапи, на кожному з яких досягається певний ступінь відповідності законодавства України законодавству ЄС у визначених цією Концепцією сферах.

На першому етапі, що триває в даний період, перевага повинна надаватися:

- розвитку відповідно до вимог, визначених у Декларації, що прийнята Європейською Радою на Копенгагенському саміті у червні 1993 p., правової системи в Україні, яка б сприяла досягненню стабільності у суспільстві, гарантувала верховенство права, права людини і забезпечувала функціонування ринкової економіки;

- приведенню законодавства України у відповідність з вимогами УПС та інших міжнародних договорів, які стосуються співробітництва України та ЄС;

- розвитку законодавства України за визначеними цією Концепцією або Міжвідомчою координаційною радою пріоритетними сферами у напрямі його поступового зближення із законодавством ЄС.

На другому етапі процес адаптації законодавства зосереджується на таких завданнях:

- перегляд законодавства України у сферах, визначених частиною другою статті 51 УПС, з метою забезпечення його приблизної відповідності законодавству ЄС;

- правове забезпечення створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і підготовка до асоційованого членства України в ЄС.

Третій етап адаптації законодавства залежатиме від укладення Угоди про асоційоване членство України в ЄС та включатиме період підготовки розширеної програми гармонізації законодавства України із законодавством ЄС з метою забезпечення інтеграції України до спільного ринку ЄС.

6. Механізм адаптації законодавства

Діяльність з адаптації законодавства повинна провадитися як складова, інтегральна частина нормотворчої діяльності органів виконавчої влади на основі єдиної системи планування, координації та контролю.

Органи виконавчої влади відповідають за здійснення заходів з адаптації законодавства згідно з їх компетенцією, що визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 р. № 852 «Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».

Функції координації та контролю за діяльністю органів виконавчої влади з адаптації законодавства виконуватиме Мін'юст, а координацію цієї діяльності забезпечуватиме Міжвідомча координаційна рада, що утворена при Мін'юсті.

Діяльність з адаптації законодавства в Україні провадитиметься за відповідними планами роботи органів виконавчої влади з адаптації законодавства, які розроблятимуться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою виконання визначених цією Концепцією завдань Кабінетом Міністрів України встановлюватимуться додаткові вимоги щодо порядку розроблення проектів нормативно-правових актів України з урахуванням основних положень законодавства ЄС.

У процесі розроблення проектів актів законодавства, що підлягають адаптації, центральні органи виконавчої влади керуватимуться основними положеннями відповідних актів законодавства ЄС.

Для забезпечення приблизної адекватності законодавства України і законодавства ЄС у процесі провадження нормотворчої діяльності враховуватимуться основні положення актів законодавства ЄС настільки, наскільки це доцільно для України з огляду на економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних правових норм, адаптованих до вимог законодавства ЄС.

При здійсненні заходів з адаптації законодавства центральні органи виконавчої влади керуватимуться методичними рекомендаціями, що розроблятимуться Мін'юстом.

Впровадження адаптованого законодавства, яке є найважливішим елементом процесу адаптації законодавства, потребуватиме утворення відповідних структур та розроблення дієвих механізмів, належного професійного рівня та технічного оснащення працівників органів виконавчої влади, запровадження ефективного механізму судового захисту прав та інтересів учасників правовідносин, які виникають на основі цих норм.

Передбачається, що:

- органи, уповноважені контролювати впровадження адаптованого законодавства, прийматимуть відповідні нормативні акти, спрямовані на виконання цієї функції в повному обсязі;

- органи сертифікації та випробувальні лабораторії здійснюватимуть перевірку і підтвердження відповідності продукції (товарів, послуг) вимогам нормативних актів України, приведених у відповідність із законодавством ЄС;

- буде забезпечено належний рівень навчання з питань законодавства ЄС державних службовців, які відповідатимуть за впровадження адаптованого законодавства, і суддів, а також підвищення їх кваліфікації в установленому порядку;

- здійснюватимуться заходи з метою посилення ролі професійних громадських організацій, об'єднань споживачів та інших громадських організацій у впровадженні положень цієї Концепції.

7. Забезпечення процесу адаптації законодавства

Для належної організації процесу адаптації законодавства передбачатимуться відповідні кошти в програмі фінансування заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615 (615/98).

Фінансування заходів з адаптації законодавства на кожному етапі здійснюватиметься за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, зокрема коштів міжнародної технічної допомоги, із залученням інших не заборонених законодавством джерел.

Інформаційне і наукове забезпечення процесу адаптації законодавства включає:

- постійне інформування органів державної влади про чинне законодавство ЄС, зміни і доповнення до нього, забезпечення ефективного та повного доступу до європейських правових, бібліографічних та інших баз даних учасників процесу адаптації законодавства;

- організацію роботи з перекладу актів законодавства ЄС та надання консультацій з питань використання юридичної термінології, забезпечення діяльності Центру перекладів актів європейського права;

- організацію роботи з наукового дослідження процесів уніфікації та гармонізації права в державах-членах ЄС, державах Центральної і Східної Європи, що є кандидатами у члени ЄС.

Кадрове забезпечення потребуватиме:

- перегляду навчальних програм з юридичних питань з метою їх адаптації до програм держав-членів ЄС, підвищення кваліфікації з питань законодавства ЄС працівників органів виконавчої влади, запровадження спеціалізації з питань законодавства ЄС у рамках навчальних програм вищих навчальних закладів України;

- розроблення для спеціалістів, які забезпечують процес адаптації законодавства, програм вивчення іноземних мов та ознайомлення з юридичною термінологією, що використовується в актах законодавства ЄС;

- формування і реалізації галузевих та регіональних програм співробітництва з державами-членами ЄС, державами Центральної і Східної Європи у сфері наближення національного законодавства до законодавства ЄС з метою координації відповідної роботи та вивчення досвіду, набутого у цій сфері.