Захист прав та інтересів відповідача в цивільному процесі

Аналіз складу і класифікацій принципів (конституційні, галузеві) цивільного права. Розгляд процесуальних засобів захисту відповідача в суді першої інстанції: форма розпорядження (зміна, визнання, мирова угода), забезпечення і подання зустрічного позову.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык русский
Дата добавления 18.11.2009
Размер файла 146,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У судовій практиці подібні випадки зустрічаються досить часто. Задоволення зустрічного позову про визнання неправильним запису батьківства органами РАГСу паралізує вимогу первісного позову про стягнення аліментів на утримання дитини. Такі характерні види зв'язку між первісним і зустрічним позовом.

Зустрічний позов може бути прийнятий судом до спільного розгляду і тоді, коли він спрямований до зарахування первісної вимоги Для здійснення зарахування матеріально- правова вимога відповідача до позивача повинна відповідати умовам, вказаним в ст. 217 ЦК України.

Однак і за наявності цих умов не будь-яка вимога відповідача може бути пред'явлена до зарахування. Так, наприклад, зарахування не припускається для погашення вимог за позовами про стягнення аліментів. Цивільні процесуальні кодекси союзних республік до прийняття нового процесуального законодавства по-різному розглядали зустрічний позов як засіб зарахування.

Так, у цивільних процесуальних кодексах України, Азербайджану , Грузії , Туркменії було прямо вказано, що для здійснення зарахування необхідно пред'явлення зустрічного позову. Цивільний процесуальний кодекс Росії та інших республік для здійснення зарахування не вимагали пред'явлення зустрічного позову. Тут зарахування може бути здійснено шляхом заперечення проти позову, якщо пред'явлення зарахування вимога була меншою або рівнозначною первісному позову. Коли ж зараховувана сума була більше ціни первісного позову, то зустрічний позов має бути пред'явлений на суму, яка перевищує ціну первісного позову.

За діючим процесуальним законодавством для здійснення зарахування обов'язкове пред'явлення зустрічного позову. Зарахування , як відомо, не настає автоматично. Для припинення зобов'язання шляхом зарахування необхідна заява про це хоча б одного учасника спірного правовідношення. Згода іншої сторони не потрібна, бо зарахування - це одностороння угода. В той же час зарахування не виключає і взаємної згоди сторін і зобов'язань з цього приводу. Іоффе О.С. Радянське цивільне право (загальна частина) ЛДУ 1958року.

У судовій практиці зарахування зустрічних вимог відбувається таким шляхом: менша за сумою вимога погашається повністю, а більша припиняється в частині, рівній меншій вимозі. Пред'явлення зустрічного позову відбувається за загальними правилами позовного судочинства. У зустрічній позовній заяві повинні бути вимоги про реквізити позовної заяви (ст.137 ЦПК України) загальними правилами зустрічної позовної заяви. Велике практичне значення має строк пред'явлення зустрічного позову. Необхідність встановлення строку для пред'явлення зустрічного позову диктується інтересами судової практики.. ст. 140 ЦПК України - встановлює загальне правило про те, що зустрічний позов може бути пред'явлений не пізніше 3-х днів до судового засідання по справі. Вказані в законі строки забезпечують можливість для відповідача своєчасно подати зустрічний позов, попереджують необхідність відкладання слухання справи, бо позивач може підготуватись до захисту за зустрічним позовом. Припинення зустрічного позову після вказаного строку залежить від розсуду судді або суду.

Отже: прийняття зустрічного позову за три дні до судового засідання (при наявності необхідних умов)- це обов'язок судді. Прийняття зустрічного позову пізніше - це вже не обов'язок судді, а право. Кінцевим строком пред'явлення зустрічного позову буде, природно вихід суду до нарадчої кімнати.

Висновки

В руслі поступового розвитку всього права успішне розв'язання завдань подальшого удосконалення норм цивільного процесу нероздільно пов'язано з дослідженням важливих проблем науки цивільно-процесуального права, до числа яких належить і проблема захисту відповідача проти позову в цивільному судовому провадженні. Глибше і всестороннє дослідження питання захисту цивільних прав стало особливо актуальним з прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року - де закріплено право громадян на звернення за захистом (ст.51).Розмежовується право на звернення за захистом і право на судовий захист від посягань на честь і гідності, життя і здоров'я та ділової репутації, на особисту свободу та майно.

В науці цивільного процесуального права питанню судової цивільно-правового захисту приділено велику увагу ( М.А. Гурвич, А.А. Добровольський, Р.Е. Гукасян, П.Ф. Елісейкін, А.Ф. Козлов, С.В. Курильов, А.А. Мельников, В.М. Семенов, Н.А. Чечина, Д.М. Чечот, М.С. Шаканян, В.М. Щеглов, К.С. Юдельсон та інш.). Однак потреба в подальшій розробці питання захисту цивільних прав не тільки зберігається, а й стає більш актуальною. Теоретична розробка проблеми захисту проти позову відстає від рівня дослідження позову, права на позов. Правове забезпечення функції захисту відповідача проти позову значно слабші правового забезпечення фукції підтримки позову, що проводиться позивачем. Вивчення практики показує, що судові органи мають потребу у вирішенні цілого ряду питань, пов'язаних із здійсненням права відповідача на захисні дії проти позову.

Все вищевикладене і привело мене до вибору цієї теми моєї дипломної роботи. Проблема захисту відповідача проти позову достатньо широка, якщо вирішити її стосовно до всіх стадій процесу, до всіх юридичних органів. Своє завдання я обмежив дослідженням захисту відповідача в цивільному судовому провадженні. Правосуддя по цивільним справам являється основною, найбільш досконалою формою захисту порушених як прав які оспорюється так і прав, що охороняється законом інтересів громадян і організацій.

Метою дослідження являється удосконалення теоретичних положень захисту відповідача проти позову в цивільному судовому провадженні, виявлення ефективного правового регулювання захисної діяльності відповідача в суді першої інстанції.

В ході дослідження я спробував вирішити слідуючі завдання - на основі чинного законодавства та практичного матеріалу проаналізувати судовий захист суб'єктивних матеріальних прав і охороняючих законом інтересів, питання закінчення справи без винесення судового рішення, а також право відповідача на захисні дії проти позову і процесуальні засоби захисту відповідача;

Аналіз норм цивільного судового провадження і судової практики приводить до висновку, що одним із способів цивільно-правового захисту виступає відмова у позові. Визнання захисту прав і інтересів являється складовою частиною захисту цивільних прав і поглиблює знання про механізм цивільно-правового захисту, допомагає вирішенню спірних питань про співвідношення захисту цивільних прав і охорони цивільних прав, про поняття об'єкту, способах реалізації цивільно-правового захисту, передумовах здійснення права на захист в матеріальному змісті.

Існування права на захист в матеріальному змісті, пов'язується з наявністю цивільної охоронюючої правоздатності. Дослідження передумов виникнення і умов здійснення права на захист в матеріальному змісті має пряме відношення до науки цивільного процесуального права, чи приводить до необхідності розглядати ефективність функціонування цивільного процесуального правовідношення як умови на реалізацію права на захист в матеріальному змісті. Висновки про існування в цивільному процесі захисту в процесуально-правовому змісті дозволяє розкрити суть і значення провадження по справі і залишення позову без розгляду і уточнення основи позову ст.139 ЦПК України.

Розглядаючи захист як висновок суду по існуванню правового спору, необхідно відрізняти судовий захист від захисних дій відповідача. Захисні дії відповідача в суді першої інстанції можуть бути направлені на повне чи часткове відхилення заявленого позову, чи на відхилення процесу без винесення судового рішення. Право відповідача захищатись проти позову розглядається в його динаміці, починаючи з порушення цивільної справи і до відправлення складу суду у нарадчу кімнату для винесення рішення. При цьому потрібно підкреслити, що здійснення права відповідача захищатись проти позову в значній мірі залежить від діяльності суду по роз'ясненню прав і сприяння відповідачу, як і позивачу, в застосуванні їх прав.

Застосовуючи до цілей функціонування відповідача в суді першої інстанції виділяють три групи процесуальних засобів захисту відповідача :

Матеріально-правові заперечення і зустрічний позов;

Процесуальне заперечення (процесуальний відвід);

Інші процесуальні засоби.

Захист судом суб'єктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу являється складовою частиною цивільно-правового захисту. Захист права являє собою висновок юрисдикційного органу про визнання права позивача чи застосування в його користь інших передбачених законом способів захисту, висновок юрисдикційного органу про відмову в прийнятті поданого позову, а також дії по примусовому виконанню винесеного рішення..

Реалізація судом мір цивільно-правової відповідальності являє собою захист цивільних прав. Обов'язок суду захистити порушене чи оспорюване суб'єктивне право чи охоронюваний законом інтерес несе суд чи інший юрисдикційний орган- цим визначається охоронювана природа захисту цивільних прав. Захист може бути реалізований тільки в рамках процесуальних відносин, які при цьому і виникають.

Не погоджуюсь з думкою, що цивільно-правовий захист зводиться тільки тому, хто за ним звернувся (позивач), можна прийти до висновку про існування об'єкту захисту і у випадку пред'явлення необгрунтованого позову. Для них це є - суб'єктивне право чи охоронюваний законом інтерес відповідача. Відхилення позову може означати визнання відповідачем володарем оспорюваного права, чи його підтвердження (заперечувальний позов про визнання). Рішенням про відмові в закритті чи зміні правового відношення захищається юридичний інтерес відповідача. Юридичний інтерес відповідача полягає у відхиленні позову . Отже, в своєму змісті являє собою захист чи суб'єктивного матеріального права, чи охоронюваного законом інтересу. При такому захисті усувається спірність права, підтверджується суб'єктивне право відповідача і відповідний обов'язок відповідача, відновлюється правове положення відповідача, яке порушене необгрунтованим позовом. Це дозволяє виділити відхилення позову в самостійний спосіб захисту цивільних прав .

Цілями цивільно-правового захисту є :

стійкість цивільних правовідносин, внесення ясності і правового положення суб'єктів ;

зупинення і видалення цивільних правопорушень;

попередження правопорушень.

Розгляд цілей захисту цивільних прав і взаємозв'язку з способами її здійснення, дозволяє зробити висновок, що надання стійкості цивільним правовідносинам, внесення ясності в правове положення суб'єктів досягається визнанням, зупиненням чи зміною правового положення і відхиленням позовів. Присікання і вилучення цивільних правопорушень забезпечується відновленням того стану, який існував до порушеного права, присудженням виконання в натурі, стягнення спричинених збитків з правопорушника, а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойки (штраф, пеня) і іншими способами. Попередження правопорушників досягається внесенням ясності в правове положення суб'єктів (а) і усуненню цивільних правопорушень, відновлення порушених прав (б). Виховання і перевиховання правопорушників досягається застосування мір цивільно-майнової відповідальності, а також гласності процесу і активним участю громадськістю в захист цивільних прав .

Право відповідача на захист в матеріальному змісту являє собою можливість отримання рішення юрисдикційного органу повне чи часткове відхилення позову. Узагальнив погляди, які були висловлені в літературі по проблемі права на матеріально-правовий захист, можна прийти до висновку, що право на захист в матеріальному змісті самостійне за своїм характером.

Правоздатність суб'єктів цивільного процесу не вичерпується здатністю стати володарем суб'єктивного матеріального права. Воно включає можливість суб'єкта отримати захист у випадках порушення чи оспорювання права, неясності об'єму і змісту цивільних правовідносин і у інших випадках. Ці правові можливості існують не ізольовано один від одного. Виникають і втрачається вони одночасно. Не виникає сумнів, що виявлення права на захист в матеріальному змісті, як всякого суб'єктивного права, можливо лише на основі правоздатності. Можливість домінування означає як здатність мати права і обов'язки, так і здатність захистити своє право чи охоронюваний законом інтерес.

Якщо охоронювана правоздатність являється першою передумовою права на захист в матеріальному змісті, то другою передумовою складає охоронювана правоздатність. Так, з виникненням права власності на річ, у суб'єкта виникає охоронюване повноваження на захист шляхом визнання права чи іншої потреби в його захисту у суб'єкта проявляється можливість отримати захист іншими методами, поряд з визнанням, способами . На основі розроблених в літературі критеріїв розглядаються такі категорії, як правоздатність, суб'єктивне право і одностороння правоздатність ( М.А. Гурвич, В.Н. Щеглов, Д.М, Чечот) я розглядаю охоронюване повноваження тільки як можливість певної особи отримати захист. Його виділення обумовлене принципом диспозитивності цивільного права: тільки з зверненням до юрисдикційного органу заінтересованої особи виникає суб'єктивне право на захист в матеріальному змісті. Виключенням складають випадки оспорювання позивачем обов'язків в правовідношенні і звернення за захистом охоронюваного законом інтересу. З порушенням цивільного права по негаторному позову про визнання і притягненні особи в якості відповідача його охороняюча правоздатність на захист трансформується в право на захист в матеріальному змісті. У всіх інших випадках право відповідача на матеріально-правовий захист виникає на основі цивільної охоронюючої правоздатності. Розпоряджатись можливістю отримати захист порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права, чи охоронюваного законом зацікавленості суб'єкту суб'єктивного права і після порушення цивільної справи, за виключенням випадків, коли ці дії протирічать закону чи порушують будь-чиї інтереси.

Право на матеріально-правовий захист виникає із звернення особи з позовом чи зустрічним позовом, з зверненням з позовом прокурора, органів державного управління і інших осіб, і про притягненні особи в ролі відповідача. Право на захист являється категорією, що охороняє, оскільки його існування обумовлено наявністю матеріального закону і передбачених юридичних фактів.

Захист в процесуальному змісті являє собою закінчення цивільної справи без винесення судового рішення. Ухвала суду про закриття справи чи про залишенні позову без розгляду як акт захисту містить висновок суду по питанню про захист по процесуальним підставам. Потреба в процесуально-правовому захисті може бути обумовлена чи відсутністю у позивача права на пред'явлення позову і помилкою судді по порушенні справи (п.9 ст.136 ЦПК України) чи недотримання зацікавленою особою умов реалізації права на пред'явлений позов(п.2 ст.136 ЦПК України), також які призвели до помилкового порушення процесу. Процесуально-правовий захист може бути також наслідком неможливості продовження правомірно виникнутого процесу так як позивач відмовився від позову, заключенню сторонами мирової згоди, пред'явлення позову недієздатною особою і по іншим підставам (п.8 ст.136 ЦПК України). Об'єктом захисту в процесуальному змісті виступає інтерес відповідача в закінченні справи без судового рішення, і тим самим до залишення без вирішання матеріально-правової вимоги взагалі, чи в даному процесі.

Аналіз діючого процесуального законодавства, судової практики і судової практики і висловлених в літературі суджень приводить до висновку , що потребують у виділенні в якості самостійних підстав закриття провадження по справі обставин. Припинення провадження по справі по п1-9 ст. 136 ЦПК України настає або у вигляді неусвідомленості справи судовим органам, чи у наслідок прямого заборонення закона приймає вимоги до захисту, чи внаслідок відсутності у сторони цивільної процесуальної правоздатності, чи відсутності юридичного інтересу у особи, яка звернулась за захистом. Порушення правил підвідомчості робить рішення незаконним. Прийняття до провадження непідвідомчої справи може призвести і до неправильного його розв'язання судом (ст.132 ЦПК України)

Захист інтересів відповідача припинення провадження по справі прямої заборони законом приймати вимоги по захисту обумовлені тим, що виносить рішення по неохоронюючим законом вимогам недопустимо.

Припинення провадження по справі може бути наслідком відсутності цивільної процесуальної правоздатності у підприємства, організацій, установ, при цьому навряд чи можна погодитись, що цивільна процесуальна правоздатність юридичної особи являється специфічною - інакше прийшлось би визнати право оспорювати об'єму процесуальної правоздатності юридичної особи як сторону процесу.

Припинення провадження по справі може бути обумовлено відсутністю у особи, яка пред'явила позов процесуальної зацікавленості. Заінтересованим являється особа, яка звертається за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, або вимагаючого захисту прав іншої особи на основі повноважень, яке надає повноваження довіреністю чи законом.

Звертаючись до процесуально-правової сторони позову захисту -то ним не охоплюють всі випадки пред'являється судом захисту так як тотожні заявлених вимоги. Спір в частині майнових стягнень може бути вирішений в порядку кримінального судового провадження і третейсим судом, але по діючому законодавстві вирок суду, що вступив в законну силу в частині цивільного позову і рішення третейського суду по тотожному позову, не являється перешкодою до порушення цивільної справи в суді і внаслідок не тягнуть припинення помилкового виникнення провадження по справі.

Підставами, які зумовлюють виникнення у відповідача права на захист та залишення позову без розгляду, свідчать про помилкове виникнення справи , чи неможливості продовження правомірно виникнувшого процесу.

Аналіз підстав процесуально-правової захисту залишення позову без розгляду показує , що не осягненні всі випадки залишення судом позову без розгляду у вигляді тотожності заявлених вимог заявлених вимог в справах по спору між тими ж сторонами, по тому ж предметі і за тих же підстав: може бути порушено, але ще не розглянуто третейськими судами. Можливо також, після розв'язання особами, які беруть участь по справі їх прав і обов'язків сторонам виражають згоду на передачу спору в третейський суд, і укласти договір третейського запису. Передбачається, що обставина, яка перешкоджає розгляду справи і відповідно, яка виступає в якості підстави процесуально-правового захисту залишення позову без розгляду являється порушення справи про розірвання шлюбу при відсутності згоди жінки на розлучення під час вагітності і на протязі одного року після народження дитини, виходячи з цього положення потрібно доповнити ст 136 ЦПК і доповнити цим положенням

Право відповідача в захист свого права чи охоронюваного законом інтересу забезпечує відповідачу здійснити функції захисту проти позову, яка протистоїть функції підтримки позову, що здійснюється позивачем. Право відповідача на захисні дії проти позову в цивільному судовому провадженні необхідно вирівняти з правом услякої зацікавленої особи з встановленням порядку в суді за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охороняючого судом інтересу. Проводячи опитування серед відповідачів - лише 53% респондерам було роз'яснено їх процесуальні права і обов'язки. Не в повній мірі використовують суди можливість письмового роз'яснення відповідача, хоча воно являється одним з доказів по справі. Необхідно передбачити надання відповідачем письмової відповіді по особливо важким справам.

Ефективність захисної діяльності в цивільному судовому провадженні залежить від забезпеченні відповідачу рівності в процесі, якщо справа буда порушена за позовом прокурора.

Порушення цивільних справ по заяві прокурора і інших осіб, тобто осіб, як правило, що мають спеціальні знання, досвідом ведення судових справ і авторитетом державних органів утруднює для відповідача захист проти позову. По таким справам бажана участь представника із числа колегії адвоката. Задача адвоката, як представника відповідача, буде залучатись в тому, щоб використати всі передбачені законом засоби захисту відповідача.

Захисні дії відповідача в суді першої інстанції - це його діяльність з використанням наданих можливостей законом процесуальних засобів, направлені на повне чи часткове відведення судом заявлених вимог чи на закінчення процесу без винесення рішення. Захисні дії відповідача проти позову базуються на багаточисельних повноваженнях. До числа яких відносяться: право заявляти матеріально-правові чи процесуальні заперечення, пред'являти зустрічний позов направлений на руйнування основи первісного позову, наводити докази і вчиняти інші процесуальні дії, щоб переконати суд в необгрунтованості позову.

Процесуальними засобами захисту відповідача в цивільному процесі являється: матеріально-правові заперечення, зустрічний позов, заявлення клопотання відповідачем.

Матеріально-правові заперечення являє собою заява відповідача про повне чи часткове невизнання позову і необхідності відхилення позову судом. Підставою матеріально-правових заперечень являє собою все те, на чому будується твердження відповідача про необгрутованість позову (юридичну, доказові факти, норми права.)

По характеру захисної діяльності відповідача в цивільному процесі заперечення діляться на "активні"і "пасивні" (заперечення). Виділення заперечення як різновидності матеріально-правових заперечень обумовлене потребою розрізняти в теорії і на практиці дії відповідача проти позову, підстав висунутих фактів (юридичних чи доказових), які він зобов'язується доказувати, та захист, не пов'язаний з таким обов'язком..

В залежності від характеру доказової діяльності відповідача, оспорюючого позов, в склад "активних" матеріально-правових заперечень, заперечуючий позов доказами:

Юридична необгрунтованість позову;

Фактична необгрунтованість, яка в свою чергу включає :

посилку відповідача на правопоглинаючі факти і їх доказування;

заперечення фактів, які були вказані позивачем, доказуванням нових обставин, чи заперечень доказів позивача.

По поставленій цілі "активні" заперечення діляться на заперечуючи позов і направлені за залік вимог сторін. Заперечення, направлені на залік, відповідач пред'являє зустрічний позов, не перевищує по розміру первісного позову і намагається обгрунтувати його фактами і посилками на закон. Ціллю такого заперечення являється в кінцевому рахунку, залік що проводиться в результаті задоволення позову і зустрічних вимог відповідача, пред'явлених заперечень. Залік можливий тільки при задоволені одночасно і позову і зустрічної вимоги. Якщо ж заперечення направлене на залік, буде визнаним обґрунтованим, а позов - відхилений, суд не може задовольнити вимоги відповідача так як не був пред'явлений позов. В цьому і полягає недолік заперечення, направленого до заліку. Підстави матеріально-правових заперечень знаходяться в прямій залежності від того, що оспорює відповідач. Юридичне обгрунтування позову може оспорюватись відповідачем на тій підставі, що позивачем не врахований нормативний акт, регулюючий спірні правовідносини сторін, або що позивачем помилково була тлумачена правова норма, або що відсутній закон, що регулює спірні відносини сторін, чи що закінчився строк дії нормативного акту. Оспорюючи фактичну обгрунтованість позову що полягати у запереченні відповідачем фактів виникнення, зміни чи припинення правовідносин, чи в доказуючих фактах виконання обов'язків або заперечення виникнення цивільно-правових обов'язків. Матеріально-правові заперечення можуть бути використані відповідачем і для відхилення судом вимог внаслідок звернення з позовом неналежного позивача(ст.105 ЦПК)

Проаналізувавши викладені в літературі погляди на поняття зустрічного позову, можна прийти до висновку, що під зустрічним позовом необхідно розуміти звернення до юрисдикційного органу -є вимога відповідача про захист його суб'єктивного матеріального права або охороняючого законом інтересу, що підлягає спільному розгляду з первісним позовом.

Виходячи із позицій відповідача в цивільному процесі розрізняються:

зустрічні позови, що направлені на заперечення первісного позову;

зустрічні позови, не переслідуючі такої цілі

На основі аналізу зустрічних позовів, можна зробити висновок, що засобом захисту відповідача проти позову являється зустрічний позов відповідача, задоволення якого повністю чи в частині задовільняє первісний позов. На прикладах із судової практики, можна переконатись що руйнівницька дія зустрічного позову виражається в тому, що заперечується фактична обгрунтованість первісного позову; заперечуються факти виникнення, зміни чи припинення правовідносин, чи доказова приналежність відповідачу спірного права.

Предметом зустрічного позову, пред'явленого у відповідності з ст.141 ЦПК, являється відхилення первісного позову рішенням суду і один із інших способів витребуваного позивачем захисту (наприклад, відхилення позову про виселення з визнанням права відповідача на спірну жилу площу). Підставами зустрічного позову можуть слугувати юридичні факти, що підривають підстави первісного позову і норми права.

Зустрічними позовами не передбачені цілі захисту проти первісного позову і слугують:

зустрічні вимоги відповідача направлені на залік вимог;

зустрічна вимога, заявлена для більш швидкого і правильного розгляду спорів

Зустрічний позов направлений на залік, не підриває основу первісного позову, хоча відповідач може, обгрунтовуючи свою позовну вимогу, оспорити первісний позов на основі його фактичної та правової необгрунтованості. Зустрічний позов, заявлений для більш швидкого та правильного розгляду справи відповідач здійснює самостійні вимоги, хоча і пов'язані з вимогами позивача, від нього не залежні. Пред'являючи зустрічні позови, не переслідуючи мети заперечення первісного позову, відповідач може одночасно захищатись проти позову матеріально-правовими запереченнями.

Зустрічні позови пред'являються в письмовій формі. Спільний розгляд первісного та зустрічного позовів обумовлено ухвалою судді про об'єднання в одне. Хотів би внести пропозицію, щоб розширити ст.141 ЦПК з тим , щоб у всіх частинах судового рішення був матеріал, що відноситься до первісного позову.

В залежності від поставлених цілей можна розрізняти:

заперечення направлені на припинення провадження по справі;

заперечення, якими заперечується те, що стверджує інша сторона, третя особа чи інші учасники, що беруть участь у справі.

Процесуальним засобом, що може слугувати меті створення умов для захисної діяльності проти позову являється відвід судді, прокурора, інших учасників процесу. Заявляючи відвід відповідач прагне замінити іншою незацікавленої особою у вирішенні справи.

Мета створення умов для ведення справ може слугувати клопотанням відповідача (призупиненні провадження по справі, або відкласти судовий розгляд). В свою чергу оспорюється процесуальний відвід чи клопотання, заявлене іншою особою, що бере участь у справі, відповідач вправі заперечувати.

Безперечно, що моя дипломна робота не претендує на вичерпне висвітлення такого об'ємного та цікавого питання, щодо зайняття стратегічної лінії, яку займає відповідач у цивільному процесі, проте автор цієї роботи має надію, що дана праця внесла хоч деяку ясність і чіткість, щодо зайняття даної позиції відповідачем. Хотів би звернути увагу, що дана тема буде актуальною завжди, так як практика довела , що ідеально суспільства не існує, а значить будуть виникати суперечності, а при виникненні суперечності завжди є дві сторони в тому числі і особа, яка буде відповідати за свої поступки,

Література

Аносова С.Д. "Замена ненадлежащей стороны в советском гражданском процесе"Москва 1960г.

Алексеев С.С. "Общая теория права" москва 1982г.

Авдеенко Н.И. "Иск и его виды в советском гражданско-процесуальном праве" Ленинград 1951г

Авдеенко Н.М. "Иск и его виды в советском гражданском процесуальном праве" Автореферат. Львов'51

Бутнев В.С. "Спор о праве- организационного-охранительные правоотношение и проблема защиты субъективеных прав в советском процесуальном гражданском праве" Ярославль 1981г.

Братусь С.Н. "Субъекты гражданского права" Москва 1950г

Васильева Г.Д. "Защита ответчика против иска в гражданском судопроизводстве "Томс .1980г

Васильченко "Процесуальное положения ответчика в гражданском судопроизводстве" Харьков 1979г

Викут М.А. "Стороны- основные лица искового производства" Саратов 1968г.

Викут М.А. "Субъективные гражданские процесуальные права (понятие и виды)" Саратов 1984г.

Васильева Г.Д. "Защита ответчика против иска в гражданском судопроизводстве" Красноярск 1982г.

Васильченко М.М. "Заперечення проти позову". Харків 1973р.

Гукасян. Р.А. "Проблемы интереса в советском гражданском процесуальном праве" Саратов 1970г

Гурвич М.А. "Учение об иске" Москва 1981г.

Гурвич М.А. "Право на иск" Москва. 1978г.

Гурвич М.А. "Лекции по гражданскому процесу" Москва 1950г

Гурвич М.А. "Принципы советского гражданского процесуального права" СЮ № 12 1974 г

Гражданский процес. Учебник для вузов под ред. Комиссарова і проф. Ю.К.Осипова. Москва 1996р

Елисейкин П.Ф. "Предмет судебной деятельности в советском гражданском процесе (его понятие, место, значение)." Автореферат.

Елисейкин П.Ф. "Процесуальное понимание спора о праве и его критика и проблемы защиты субъективных прав и советская критика Ярославль 1974г

Елисейкин П.Ф. "Защита субъективных прав и интересов, компетенция суда в советском гражданском процесе". Владивосток.1969г

Добровольський А.А., Иванова С.А. "Основные проблемы исковой формы защиты права" М.1979г

Логинов П.Ф. "Понятие иска и исковой формы защиты права".СП. №2 1983г

Кожухарь А.Н. "Право на судебную защиту в исковом производстве". Кишинев 1989г.

Осокина Г.Л. "Право на защиту в исковом производстве" Томк. 1990г.

Осокина Г.Л. "Проблемы иска и права на иск" Томск.1989р

Зайцев И.М. "Сущность хозяйственных споров". Саратов 1974 г

Клейн Н.И. "Встречній иск в суде и арбитраже" Москва.1964г

Клейман А.Ф. "Новейшие течения в науке гражданского процесуального права" Москва 1967г

Советское гражданское процесуальное право . под ред. проф. Гурвича М.А. Москва . 1964г

Резниченко И.М. "Психологические аспекты искового производства" Владивосток.1989г

Мельников А.А. "Правовое положение личности в советском гражданском процесе" Москва 1969г

Мицкевич А.В. "Субъекты советского права" Москва 1962г

Пащук А.Й. "Позов в радянському процесуальному праві" Львів.1997р.

Пушкар Е.Г. "Конституционное право на судебную защиту" Львов 1982г

Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 01 90р "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи"

Фурса С.Я. "Окреме провадження, як складова частина цивільного процесу". Практикум. Київ 1998 р.

Шакарян М.С. "Учение о сторонах в советском процесуальном процесе". Москва. 1983г

Шакарян М.С. "Субъекты советского гражданского процесуального права " Москва 1970г

Штефан М.Й. "Захист прав соціалістичних організацій в суді"

Штефан М.Й. "Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства"

Штефан М.Й. "Гражданская процесуальная ответственность повышение роли гражданской правовой ответсвенности в охране прав и интересов граждан и организаций" Киев 1988г.

Штефан М.Й. "Теория и практика на судебную защиту и ее реализации в гражданском процесе" Сар.'91г

Штефан М.Й. Цивільний процес, підручник. Київ. 1997 р

Щеглов В.Н. "Иск о судебной защите гражданского права" Томск 1987г

Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Київ.1990р.

Чечина Н.А."Предмет гражданского судопроизводства" Ярославль 1985г.

Якубов С. "Права и обязаности сторон в советском гражданском процесе" Ленинград 1961г


Подобные документы

  • Ознаки процесуального становища відповідача в цивільному судочинстві. Для забезпечення виконання процесуальних функцій відповідач наділяється чисельними цивільно-процесуальними правами. Заміна неналежного відповідача. Захист його прав та інтересів.

    курсовая работа [33,9 K], добавлен 21.02.2009

  • Поняття, ознаки та види позову; критерії його визнання та забезпечення. Визначення можливостей об'єднання та підстав роз'єднання кількох матеріально-правових вимог захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Розгляд умов мирової угоди сторін.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 05.05.2011

  • Процесуальні засоби, що забезпечують відповідачу захист своїх інтересів проти позову. Зміна позову у цивільному процесі, в позовному спорі. Форми відмови другої сторони. Суть провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин.

    реферат [38,3 K], добавлен 25.03.2009

  • Поняття зустрічного позову у юридичній літературі. Основні ознаки зустрічного позову. Умови прийняття судом зустрічного позову. Обмеження у часі на звернення із зустрічним позовом. Основні відмінності зустрічного позову від заперечень проти позову.

    реферат [25,9 K], добавлен 22.04.2012

  • Підготовка матеріалів до розгляду в суді першої інстанції. Порядок розгляду справи у засіданні господарського суду, прийняття законного і обґрунтованого рішення. Відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.

    курсовая работа [36,9 K], добавлен 09.02.2012

  • Розгляд сутності позову про визнання права власності та врегульованості такого способу захисту в цивільному законодавстві. Питання захисту права власності на житло шляхом його визнання судом, які мають місце у сучасній правозастосовчій діяльності.

    статья [43,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Особливості процесуального порядку перегляду цивільної справи у судах вищої інстанції; повноваження апеляційних і касаційних судів, їх співвідношення. Незаконність або необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції як підстава його скасування.

    курсовая работа [39,3 K], добавлен 25.05.2012

  • Захист публічних прав, свобод та інтересів фізичних осіб як найважливіша функція адміністративного судочинства. Основні ознаки публічно-правових відносин. Значення категорій "фізична особа", "права людини" і "свобода", їх сутність та співвідношення.

    реферат [26,9 K], добавлен 22.04.2011

  • Фізичні та юридичні особи, що можуть виступати цивільними позивачами по кримінальній справі. Особи, що можуть бути залучені в якості цивільного відповідача. Представники цивільного позивача та цивільного відповідача в кримінальному процесі.

    курсовая работа [33,8 K], добавлен 24.11.2007

  • Дослідження принципів та форм захисту цивільних прав за римським правом. Аналіз співвідношення способів захисту цивільних прав та інтересів. Особливості юрисдикційного захисту прав. Інститут самозахисту, як неюрисдикційна форма захисту цивільних прав.

    курсовая работа [57,3 K], добавлен 18.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.