Правові підстави визнання недійсності цивільно-правових правочинів
Правові підстави визнання недійсності цивільно-правових правочинів, їх роль в житті індивідів та суспільства. Вимоги закону, необхідні для чинності правочину. Умови недійсності та відмова від правочину. Наслідки та підстави визнання недійсності правочину.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.11.2009 |
| Размер файла | 75,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
5
Мінестерство освіти України
ДВНЗ Кримський економічний інститут
Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана
Курсова робота
з цивільного права
Тема: Правові підстави визнання недійсності цивільно-правових правочинів
Курсову роботу виконав студент: 2-го курсу, юридичного факультету
групи ПР-21 Д.Ф.Н.
спеціальність правознавство
Баценко А.О.
Викладач-асистент:
Толмазов О.О.
м. Сімферополь 2009 рік
Зміст:
Вступ
Глава 1 Цивільно-правовий правочин та його різновиди
1.1 Поняття та види правочина
1.2 Правочини, які можуть вчинятися усно
1.3 Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
1.4 Правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню
Глава 2 Вимоги закону, додержання яких є необхідним для чинності правочину
2.1 Відмова від правочину
Глава 3 Правові підстави визнання недійсності цивільно-правових правочинів
3.1 Недійсність та нікчемність правочину
3.2 Правові наслідки недійсності правочину
3.3 Правові наслідки недодержання вимоги закону
про нотаріальне посвідчення правочинів
3.4 Правові наслідки вчинення правочинособою поза
межами її цивільної діїздатності
Вступ
Цивільно-правові правочини в сучасному суспільстві займають одне з важливих місць. Мене дуже зацікавило питання про правові підстави визнання недійсності цивільно-правових правочинів, тому, що вони відіграють суттєву роль в житті індивідів та суспільства взагалі. Я хочу в цій роботі розглянути такі питання як цивільно-правові правочини та їх різновиди, вимоги закону, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відмова від правочину, умови недійсності правочину, правові наслідки недійсності правочину, правові підстави визнання недійсності правочину. А для того, щоб правочини вважалися правомірними та вважалися дійсними, були створені деякі вимоги, щодо сторін які укладають угоду, так розрізняють правочини односторонні, двосторонні, та багатосторонні, щодо способів заключення цивільно-правових угод, розрізняють правочини які можуть бути заключені в усній формі та правочини, які повинні заключатися в письмовій формі, а також правочини, які мають бути зареєстровані в нотаріуса та ще правочини, які підлягають державній реєстрації.
А у випадках, коли одна зі сторін не виконує свої обов'язки, або не належним чином виконує свої обов'язки, тоді щодо порушника наступають несприятливі наслідки, або, якщо в правочині є якісь дефекти признаків або елементів правочину, то такий правочин визнається недійсним. Також є такі правочини які вважаються нікчемними. В цих правочинах
В наш час, коли правочини здобувають все більше поширення треба захиститись від шахраїв, які знаходять пробіли в законодавстві та спираючись на це порушують закони та залишаються безкарними. Щоб запобігти цьому законодавець видав низку нормативних актів, які запобігають порушенням та значно звужують коло осіб, які можуть укладати правочини, що зменшує можливість обману. Тому я вважаю, що ця тема більш ніж актуальна. Вивчення цієї теми допомагає кожній зацікавленій особі зрозуміти свої права, обов'язки та свої можливі вимоги до сторони з якою був укладено правочин.
Правочини мають таку особливість, як здатність змінюватись як в кращу сторону, так і в гіршу. Але це може відбуватися лише за певних умов, так серед яких може бути неосвіченість особи в даному питанні, або певний психологічний стан, чи взагалі бажання самої особи настання таких обставин. Усі перелічені обставини, крім останньої, але лише якщо особа визнана дієздатною та психічно здоровою, виступають обставиною для припинення правочину, або визнання його недійсним. Таким чином можна сказати, що інститут правочинів та сторони цього правочину юридично захищені.
Глава 1 Цивільно-правовий правочин та його види
1.1 Поняття та види правочина
В наш час в Україні будується демократична держава, характерною рисою для якої є збільшення прав громадян. У нас в більшості випадків усі права та воля осіб виконується у повному обсязі і для досягнення більшої демократичності законодавець пішов шляхом збільшення об'єму прав особи у тому числі і цивільних, забезпечення їх вільної реалізації, охорони та захисту.
1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.1
Згідно з пунктом першим статті 202 Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Види правочинів
Громадяни України наділяються більшою кількістю цивільних прав та зобов'язань. Виникнення та змінення яких здійснюється на підставі юридичних фактів, тобто різного роду обставин, настання або здійснення яких тягне за собою юридичні наслідки. Одним з таких юридичних фактів виступає правочин. В цілях охорони та захисту цивільних прав та обов'язків суб'єктів цивільних прав при укладанні правочинів законодавець передбачав загальні вимоги, які необхідно дотримуватись при укладанні правочинів.
Так правочини розрізняються в залежності:
1. від кількості сторін в правочині наділених правами та обов'язками на:
- односторонні
- двосторонні
- багатосторонні2
Різниця між ними полягає в тому, що в односторонньому правочині лише одна сторона має обов'язки, у двосторонньому - дві сторони, а у багатосторонньому - всі учасники правочину.
2. від свого характеру:
- безоплатні
- оплатні Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України стаття 11
Вони розрізняються між собою тим, що в безоплатному правочині -Цивільне право України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. О. Доліненко лише одна сторона правочину має зобов'язання здійснити матеріальні витрати, а в оплатному - обидві сторони мають таке зобов'язання.
3. з часу з якого правочин вважається укладеним:
- реальний
- консенсуальний
Різниця між ними заключається в тому, що реальний правочин виконується під час укладання, а консенсуальний - спочатку укладається, а виконується через деякий час.
4. від значення підстав для його дійсності:
- казуальний
- абстрактний
Абстрактні правочини не мають визначених підстав його заключення, а казуальні правочини - навпаки мають визначені підстави заключення.
5. у залежності від строку настання правочину:
- строкові
- безстрокові
- умовні
У строкових правочинах вказано конкретний термін з якого моменту правочин вступає в силу та в продовж якого часу сторони матимуть певні права та обов'язки стосовно одна одної. Безстроковий правочин вступає в силу негайно та припиняється в будь-який момент за вимогою однієї зі сторін. Умовні правочини можуть вступити в силу після відбування якої-небудь умови.
Діючим законодавством також передбачені умови настання правочинів, які можна поділити на слідуючи види:
- відкладальні умови
- анульовальні умови Цивільне право: навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів/ О. А. Підопригора, Д. В. Борової - К.: Вентурі.,1996
Відкладальні умови характерні тим, що після їх настання виникають, змінюються цивільні права та обов'язки, а після настання анулювальних умов цивільні права та обов'язки припиняються. Також законодавством передбачені наступні форми вчинення правочину, а саме правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Крім усього законодавець вказав конкретні умови при яких місце вчинення правочину може бути встановлено договором, або законом.
Місце вчинення правочину
1. Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то:
1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;
2) місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 Цивільного Кодексу. Згідно з якою договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.1 Цивільний кодекс Стаття 211
1.2 Правочини, які можуть вчинятися усно
Правочини в наш час отримали дуже велике поширення, саме тому вони почали укладатись не лише з крупних справ, а й з несуттєвих. Саме для цього законодавець передбачів різні види правочинів та способи їх укладання для для різних рівнів. Так можно розділити правочини за формою їх укладання та строком виконання. Розрізняють такі види: правочини, які можуть вчинятися в усній формі, правочини, які належить вчиняти в письмовій формі, правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та правочини, які підлягають державній реєстрації.
Характерні риси має кожен з цих видів. Для правочинів, які укладаються в усній формі особливісттю є те, що в ньому зівпадають в часі дві стадії: виникнення та припинення цивільних правовідносин шляхом виконання умов правочину.
Також виокремлюють правочини за формою вираження:
- конклюдентні дії
- за умовчанням
- словесний спосіб (усна форма укладання) Учебник Гражданское право Украины / Е. О. Харитонов, А. В. Старцев, Е. И. Харитонова - Харьков «Одиссей» 2008 г.
Кожен з цих видів має свої особливості. Так правочин укладений за допомогою конклюдентних дії характерен тим, що поведінка особи говорить про те, що вона згодна укласти саме цю угоду та саме за таких умов. Правочин укладений за умовчанням відрізняється від інших правочинів тим, що особа погоджуючись на укладання угоди може виразити свою згоду мовчанням.
В усній формі укладаються угоди між
1) фізичними особами на суму, що не перевищує двадцятикратний розмір неоподатковуємого мінімумів доходів грамодян.
2) правочин
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
1.3 Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
Законодавець постановив, що деякі правочини слід вчиняти лише в письмовій формі, тому, що ці правочини або відіграють значну роль в житті юридичної особи, або перевищують суму правочинів, які можливо виконувати в усній формі, тобто двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так в письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 Цивільного Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 Цивільного Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. ) Цивільний кодекс стаття 208
1.4 Правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню
Правочини укладені в письмовій формі мають бути засвідченими в нотаріуса, тому, що це вказано в законі, або тому, що це узгоджено домовленістю сторін. Також деякі правочини підлягають державній реєстрації.
Стаття 209. Нотаріальне посвідчення правочину
1. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Стаття 210. Державна реєстрація правочину
1. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках,
встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Так можно привести приклади різних правочинів, які повинні нотаріально посвідчуватись. Це купівля-продаж земельної ділянки ч. 1 Стаття 657 Цивільний кодекс ч. 2 Стаття 732 Цивільний кодекс, договір ренти ч. 2 Стаття 732 Цивільний кодекс, договір довічного утримання (догляду) ч. 2 Стаття 745 Цивільний кодекс, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди ч. 2 Стаття 793 Цивільний кодекс, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) ч. 3 Статтят 828 Цивільний кодекс.
Також існують правочини в яких правові наслідки виникають лише після настання певних обставин.
Стаття 212. Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини.
1. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
2. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
Глава 2. Вимоги закону, додержання яких є необхідним для чинності правочину
Правочин як документ закріплюючій цивільні права та обов'язки його сторін повинен укладатися в установленій формі та з дотриманням інших вимог передбачених законом, щодо правильності оформлення правочинів.
Серед цих вимог можно виділити такі:
1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей Цивільний кодекс стаття 203.
Законодавець не може передбачити абсолютно всі підстави з яких вчиняються правочини, тому він зробив розумніше - він, спираючись на нормативні акти видав презумпцію правомірності правочину.
Стаття 204. Презумпція правомірності правочину
1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В наш час, коли техніка розвинулась до неймовірно високого рівня, писмова форма укладання правочину стає незвичною, тобто це не так, як ми звикли - на папері, в кількох екземплярах.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Цивільний кодекс Стаття 207
Наша держава також піклується про людей з якими-небудь фізичними вадами. Так законодавець передбачів деякі засоби, щоб допомогти особам з фізичними вадами.
Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Учебник Гражданское право Украины / Е. О. Харитонов, А. В. Старцев, Е. И. Харитонова - Харьков «Одиссей» 2008 г. ст. 266
Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
2.1 Відмова від правочину
Законодавець передбачив можливість розірвання правочину через певні обставини, або через недотримання однією зі сторін своїх обов'язків.
Відмова від правочину
1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
2. Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
3. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
4. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін. Цивільний кодекс стаття 214
Глава 3. Правові підстави визнання недійсності цивільно-правових правочинів
3.1 Недійсність та нікчемність правочину
Для того, щоб визнати правочин недійсним або нікчємним він повинен супиречіти актам законодавція.
Законодавець виділяє наступні підстави визнання правочину недійсним:
1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент укладання правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -- третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу. (Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.)
2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених Цивільним Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Цивільний кодекс стаття 215
Нікчемними правочинами вважаються такі правочини, які:
1) Укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом. (Згідно з частиною другою статті 547. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним)
2) Укладені з недодержання вимог закону про обов'язкову нотаріальну форму. (Відповідно до частини першої статті 219 У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.)
3) Укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення. (Як свідчіть стаття 221 Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.)
4) Укладені недієздатною фізичною особою. (За статтею 226 Опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними. На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.
Якщо такий правочин не був схвалений, тоді інша сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення -- відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.
Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна. Дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати опікунові недієздатної фізичної особи або членам її сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан.)
5) Вчинені без дозволу органу опіки та піклування. (Відповідно до частини першої статті 224 Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.
На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.)
6) Які порушують публічний порядок. (Як вказано у статті 228. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок,
Якщо:
— він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,
— знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.)
1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Стаття 217. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину
1. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
3.2 Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину
Недодержання правочину вважається за правопорушення і саме через це законодавцем була передбачені статті в якій дається повне пояснення порушення цих правовідносин і які наслідки можуть бути. Тобто чи це розірвання правочину в судовому порядку, чи навпаки повне прийняття умов правочину.
Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину
1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
2. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Стаття 218 Цивільний кодекс
3.3 Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочинів
Якщо особа знехтувала нотаріальним посвідченням, то для таких ситуацій законодавець передбачив певні наслідки, вказані в статтях Цивільного кодексу.
Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину
1. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
2. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. Стаття 219 Цивільний кодекс
Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору
1. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Цивільне право: навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів/ О. А. Підопригора, Д. В. Борової - К.: Вентурі.,1996
3.4 Правові наслідки вчинення правочину особою поза межами її цивільної діїздатності
В наш час бувають такі випадки, коли особа укладає правочин поза межами своєї дієздатності, тобто укладають такі угоди які не мають права укладати. Це може бути укладання угоди малолітньою особою поза межами її цивільної дієздатності, або вчинення правочину особою з обмеженою дієздатністю, тощо.
Стаття 221. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
1. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.
2. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.
3. Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у частині першій статті 221, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи.
4. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержане нею за цим правочином у натурі, а за неможливості повернути одержане в натурі -- відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.
5. Якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином, у натурі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) або опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.
6. У разі вчинення неповнолітньою особою правочину з малолітньою особою настають наслідки, встановлені частиною третьою статті 222 Цивільного Кодексу.
Стаття 222. Правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
1. Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 Цивільного Кодексу.
2. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Подобные документы
Характеристика недійсності правочинів: підстави недійсності, нікчемність та оспорюваність правочину. Особливості визнання недійсними правочинів, укладених з дефектом волі (під впливом помилки, внаслідок обману). Визнання недійсними кабальних правочинів.
курсовая работа [59,0 K], добавлен 24.05.2010Характеристика та умови дійсності правочину. Види недійсних правочинів. Правові наслідки визнання правочину недійсним. Правові наслідки порушення правил щодо форми правочину, його суб'єктів і змісту. Двостороння реституція та додаткові майнові наслідки.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 06.06.2011Загальні вимоги до чинності правочинів. Основні підстави недійсності правочину, його правові наслідки. Реалізація правоздатності юридичної особи шляхом укладення договорів, набуття суб'єктивних цивільних прав та обов'язків. Умови дійсності правочину.
реферат [28,8 K], добавлен 02.03.2009Тлумачення змісту правочин. Позови про визнання недійсними нікчемних угод. Нікчемні та оспорювані правочини: регулювання за цивільним кодексом УРСР. Підстави для визнання правочину недійсним та правові наслідки такого визнання. Відмова від правочину.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 19.07.2010Історичний розвиток інституту недійсності шлюбу. Визнання безумовної недійсності шлюбу рішенням суду. Порушення умови добровільності вступу до шлюбу. Підстави, судовий порядок та правові наслідки (в тому числі и майнові питання) визнання шлюбу недійсним.
реферат [20,4 K], добавлен 02.04.2011Поняття, види правочину, його особливості і умови дійсності. Загальні вимоги щодо форми правочину. Характерні риси усних правочинів. Випадки розходження між внутрішньою волею і волевиявленням. Недійсні правочини та їх класифікація за ступенем недійсності.
курсовая работа [33,0 K], добавлен 22.03.2009Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи. Підстави та правові наслідки обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання її недієздатною. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
курсовая работа [34,1 K], добавлен 30.11.2014Характеристика поняття та ознак нормативно-правового акту, який є основним джерелом права в Україні. Підстави, критерії та сучасна судова практика визнання конституційності та неконституційності нормативно-правових актів Конституційним Судом України.
реферат [48,7 K], добавлен 27.05.2010Сутність понять "промисловий зразок", "корисна модель (винахід)". Законодавчі акти, що регулюють питання припинення чинності патентів та визнання їх недійсними. Аналіз випадків дострокового припинення чинності патенту. Підстави визнання патенту недійним.
реферат [26,7 K], добавлен 28.05.2010Поняття та значення цивільно-правового договору. Види договорів у цивільному праві. Здійснення тлумачення умов договору відповідно до загальних правил тлумачення правочину. Укладення цивільно-правового договору та підстави для його зміни або розірвання.
реферат [30,9 K], добавлен 21.09.2009
