53

79

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“АНАЛІЗ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ ЗА 2001 РІК ТА ПРОГНОЗ НА 2002 РІК”

І. Фактори злочинності

Криміногенна ситуація в Україні в 2001 р. характеризувалась певним покращанням в порівнянні з минулими роками. Дія усталених криміногенних процесів та явищ, притаманних суспільству в кризовий період, була послаблена внаслідок позитивних зрушень, що відбулися в економічній, політичній та соціально-психологічній сферах життя країни. Фактори, що визначали стан, структуру та динаміку злочинності в 2001 р. виглядають наступним чином:

1.1 Економіка. Стан основних фондів, рівень їх науково-технічного розвитку

На більшості підприємств України всіх галузей виробництва спостерігається технічна відсталість основних фондів, зниження рівня науково-технічного потенціалу.

Абсолютна більшість підприємств працюють на морально застарілому обладнанні, яке не оновлюється десятиліттями. Від третини робітників в промисловості до 3/4 - в сільському господарстві як і раніше зайняті не кваліфікованою ручною працею.

Незначним є рівень інноваційної діяльності, запровадження нової техніки. За даними Державного інноваційного фонду України на грудень 2001 р. було завершено лише 610 інноваційних проектів, внаслідок реалізації яких було вироблено продукції на 476 млн. грн., або 0,3% від загального обсягу продукції, створено та збережено 22.5 тис. робочих місць. Обсяги коштів фонду, які спрямовуються на фінансування інноваційних проектів, зменшились з 403,9 млн.грн. в 1999 р. до 187.4 млн.грн. в 2001 р.

Рівень основних показників, що відбивають інноваційну діяльність, має стійку тенденцію до зменшення.

Таблиця 1 Інноваційна діяльність промислових підприємств

	1997	1998	1999	2001
Комплексно механізовано та автоматизовано	129	101	102	96
Введено в дію механізованих потокових і автоматичних ліній	170	140	174	157
Нових прогресивних і технологічних процесів	2138	1905	1348	1081

Наявність цього фактору зумовлює низьку якість і високу енергомісткість вітчизняної продукції і відповідно не-конкурентоспроможність більшості видів товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Внаслідок цього 55% промислових та близько 90% сільськогосподарських підприємств працюють збитково.

За висновками Гарвардського інституту міжнародного розвитку в 2001 р. Україна посідала 58 місце з 59 охоплених країн щодо її конкурентоспроможності і 52 місце щодо потенціалу її економічного розвитку. За таких умов відбуваються спроби витіснення нашої країни зі світового ринку високотехнологічних товарів і набуття нею статусу постачальника сировини та продукції екологічно шкідливих виробництв.

Одним з показників технічної відсталості виробництва та конкурентоспроможності більшості українських товарів є динаміка експорту (див. табл.2).

Таблиця 2 Динаміка експорту товарів (в млн.дол. США)

	1997	1998	1999	2001 Тут і надалі наведені розрахункові дані за 2001 р.
Всього	14400,8	14231,9	12637,4	9983,6
Країни колишнього СРСР	7668,6	5810,2	4431,1	2547,9
Інші країни світу	6732,2	8421,7	8204,3	7435,7

Як видно з таблиці, експорт країни в останні 4 роки постійно скорочувався в результаті чого його рівень зменшився протягом зазначеного періоду на 30,7%. В даний час навіть галузі, в яких Україна досі утримує передові позиції - аерокосмічна індустрія, обробка металу, деякі оборонні підприємства, окремі галузі хімічної та добувної промисловості, - мають серйозні труднощі з реалізацією продукції.

Цей негативний чинник породжує ряд економічних та соціальних факторів криміногенного характеру. Послаблення його дії шляхом науково-технічного оновлення виробництва йде дуже повільно.

1.2 Інвестиції, спрямовані на модернізацію та оновлення виробництва, створення нових підприємств

Обсяг інвестицій в економіку України є недостатнім. Як видно з таблиці 2, протягом 1997-1998 рр. він постійно скорочувався. В 1999 р. мало місце деяке збільшення кількості інвестицій в основний капітал, але в поточному році їх рівень зменшився приблизно на 12%.

Таблиця 3 Інвестиції в основний капітал (у порівняних цінах 1997 р.

в млрд.грн.)

	1997	1998	1999	2001
Всього	12,6	11,5	12,0	10,6
+/- в % до попереднього року	-	- 8,7	4,3	-12,0

В країні зберігається досить високий ризик інвестування і низький рівень привабливості вкладень капіталів в економіку. Дуже істотно гальмують інвестування в економіку України такі чинники як політико-правова невизначеність її базових засад, коливання від соціалістичних до ринкових форм господарювання та розповсюдження корупції на всіх рівнях владної структури.

Зберігаються такі несприятливі умови для внутрішніх інвестицій як відсутність коштів у більшості підприємств та високий рівень банківської облікової ставки (на рівні 60% річних).

Продовжується процес вивозу капіталу за межі держави. Лише за офіційними даними близько 360 підприємств України мають більш ніж на 100 тис.дол. США неповернутих валютних та майнових цінностей за кордоном на суму біля 250 млн.дол. За оцінками експертів, з країни щороку вивозиться близько 3 млрд.грн. Під час перевірки, проведеної НБУ в 2001 р., були виявлені значні порушення у використанні кореспондентських рахунків комерційними банками. Ряд з них використовували ці рахунки як конвертаційні валютні центри, проводячи за ними значні обороти під виглядом експортно-імпортних операцій, які потім не отримали підтвердження митної статистики.

Можна констатувати збереження високого рівня дефіцитності інвестиційних коштів, що значно уповільнює процес оновлення основних фондів промисловості та сільського господарства, сприяє збереженню інших негативних явищ в економіці та соціальній сфері.

Необхідно зазначити певні успіхи в пошуку нових форм залучення інвестицій до країни. Це зокрема, створення вільних економічних зон. Були прийняті відповідні закони по Донецькій, Луганській, Закарпатській, Львівській областях, місту-курорту Трускавець, місту Славутич Київської області. Реалізація цих законів вже дає серйозні результати. Зокрема, на територіях пріоритетного розвитку у Донецькій області вже впроваджується 48 інвестиційних проектів на суму майже 500 млн.дол. США.

Слід відмітити позитивну динаміку обсягу прямих іноземних інвестицій в країну. Їх загальна кількість збільшилась з 896,9 млн.дол. США в 1997 р. до 2781,7 млн.дол. США в 2001 р., тобто більш ніж у 3 рази. Хоча сам рівень інвестицій залишається явно недостатнім для забезпечення економічного підйому.

Таблиця 4 Прямі іноземні інвестиції в Україну (млн.дол.США)

1997	1998	1999	2001
896,9	1438,2	2063,6	2781,7

Створення вільних економічних зон, а також Указ Президента України про запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності дозволяють перемістити основну інвестиційну діяльність в регіони, підвищити предметність та ефективність відповідних комерційних проектів. Цю тенденцію можна розглядати як показник початку відродження інвестиційного процесу в країні, яка опосередковано сприяє зниженню рівня злочинності.

1.3 Структура економіки

Інституційні відносини в економіці реформуються дуже повільно.

Країна в значній мірі зберігає інституційну структуру господарства, що склалася ще за радянських часів. Структура зайнятості за формами власності виглядає наступним чином:

Таблиця 5 Середньорічна кількість працівників, зайнятих в економіці за формами власності (тис.)

	1997	1998	1999	2001
	тис.	% від загальної кількості зайнятих	тис.	% від загальної кількості зайнятих	тис.	% від загальної кількості зайнятих	тис.	% від загальної кількості зайнятих
Всього	17142,0	00,0	15853,1	100,0	15125,7	100,0	14491,5	100,0
у тому числі: приватна	29,8*	0,2	28,0	0,2	70,4	0,5	115,6	0,8
колективна:	8175,6	7,7	880,6	49,7	7624,4	50,4	7391,0	1,0
- господарських товариств	3625,6	21,2	3845,2	24,3	4162,3	27,5	4304,0	29,7
- колективних сільськогосподарських підприємств	2922,4	17,0	2754,8	17,4	2634,3	17,4	2478,0	17,1
державна	8924,5	52,1	7933,6	50,1	7419,6	49,1	6984,9	8,2
міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав	12,1	0,0	10,9	0,0	11,3	0,0	12,1	0,0
* Тут не врахована кількість зайнятих на малих підприємствах.

Отже, частка працівників, що зайняті на підприємствах державної власності, скоротилась за 4 останні роки лише на 4%. Постійно зменшується, але залишається досить високою питома вага працюючих в колективних сільськогосподарських підприємствах (17,1% у 2001 р.). Позитивним є процес поступового збільшення кількості працівників господарських товариств. За період 1997-2001 рр. їх питома вага зросла з 21,2 до 29,7%. Натомість дуже незначною залишається частка осіб, що зайняті на приватних підприємствах.

Особливо тяжка ситуація з структурними змінами інституційного характеру склалась на селі. Майже 90% основних засобів у цій галузі перебуває у колективній власності, тоді як у приватній - лише 0,7%. Близько 90% господарств колективного сектору є збитковими. Відсутність відповідального власника стримує інвестиції в сільське господарство. У 1999-2001 рр. з усіх кредитів, виданих комерційними банками суб'єктам господарювання України, лише 3% припадає на даний сектор.

Одним з важливих чинників консервації застарілих інституційних відносин є дуже повільний характер процесу приватизації. Всього по Україні за станом на 1 січня 2001 р. змінило форму власності 62349 об'єктів. З них понад 80% складають малі підприємства, вартість яких не перевищує 1 млн.грн. В 1999 р. було приватизовано 1988 об'єктів, а в 2001 р. - близько 1200. Завдання по кількості приватизованих об'єктів на поточний рік не виконане. Слід зазначити, що стримування процесу приватизації обумовлюється також негативним ставленням частини суспільства до цього процесу, а також негативною позицією певних політичних сил лівого спрямування.

Затягування процесу приватизації призводить до більш тривалого падіння рівня виробництва неприватизованих державних підприємств, значного скорочення робочих місць і звільнення працівників, численних зловживань з боку керівників неприватизованих державних підприємств з метою створення найсприятливіших для себе умов для їх приватизації.

В структурі економіки, як і в попередні роки, зберігаються значні диспропорції. До них слід віднести:

створення ринкових умов лише в таких сферах як банківська справа, страхування, торгівля, фондові ринки, інформаційний та рекламний бізнес, харчова промисловість, сфера обслуговування при збереженні старих умов господарювання для значної кількості підприємств інших галузей, перш за все, аграрно-промислового комплексу;

існування монопольного сектору, до якого входять нафтогазовий комплекс, транспорт, зв'язок, електроенергетика, житлово-комунальне господарство. Монопольне функціонування цих галузей стримує їх розвиток та розвиток інших сфер господарювання, негативно впливає на динаміку цін;

переважання в сфері економіки підприємств військово-промислового комплексу та важкої промисловості при недостатньому розвитку машинобудування, легкої промисловості, сфер зв'язку, телекомунікацій, транспорту, послуг, агропромислового комплексу. Якщо в 1997 р. частка базових галузей (електроенергетика, чорна металургія, паливна промисловість) складала близько 20% загального обсягу продукції промисловості, що відповідало світовій практиці, то в 2001 р. понад 50%. Причому в 2001 р. на чорну металургію припадало 25,1% промислового виробництва, на електроенергетику - 15,3%, на паливну промисловість - 13,7%, тоді як на машинобудування і металообробку - 14,5%, хімію та нафтохімію - 6,1%, промисловість будівельних матеріалів - 3,5%, лісову, деревообробну і целюлозно-паперову промисловість - 1,7%, легку промисловість - 1,8%. Таке структурне викривлення негативно впливає на рівень доходів, зайнятості та інші економічні та соціальні чинники;

незначна питома вага малих та середніх підприємств в країні. В даний час в Україні діє 148 тис. малих підприємств, на яких працює 7% зайнятих в господарстві країни або 1,2 млн. громадян. В Польщі функціонує 2 млн. приватних малих підприємств. В США на малих підприємствах працюють 54% працездатного населення, в Італії - 73%, в Японії - 78%. На цих підприємствах щороку виробляється 50-52% ВВП США, 57-60% ВВП Італії і 52-53% ВВП Японії. Отже основний напрямок розвитку економіки та підвищення рівня зайнятості та матеріального забезпечення населення використовується в даний час явно недостатньо.

Для структури економіки є характерним виникнення нових форм господарювання, різке зростання кількості господарюючих суб'єктів.

Загальна кількість господарюючих суб'єктів перевищила 730 тис. Продовжує зростати чисельність комерційних банків, бірж, страхових компаній, ріелтерських фірм, консультаційних центрів, рекламних агентств тощо.

Цей процес має неоднозначний вплив на криміногенну ситуацію в державі. З одного боку, створення та розвиток нових форм господарської діяльності свідчить про поступовий розвиток економіки, її перехід до сучасної ринкової інфраструктури, створення нових робочих місць. З другого боку, відбувається ускладнення економічного процесу, утруднення управління та контролю за його законністю. Відбувається збільшення кількості «об'єктів» злочинних посягань, створюється можливість скоєння нових видів протиправних посягань. Все це складає об'єктивну основу для переорієнтації осіб з антисуспільною установкою на скоєння економічних злочинів, розширення форм злочинної поведінки і врешті-решт збільшення кількості економічних злочинів.

Особливістю структури економіки України сучасного періоду є функціонування потужного тіньового сектору, на який припадає понад 40% валового внутрішнього продукту.

Тіньова економіка досить складне економічне та соціальне явище, яке притаманне багатьом країнам. Не підлягає сумніву, що для значної кількості населення можливість заробити в тіньовому секторі є в умовах гострої економічної кризи єдиним засобом існування. Особливо це стосується неформальної економічної діяльності - виробництва в домашніх господарствах, торгівлі, надання послуг на непостійній основі тощо.

Основну небезпеку для суспільства становить підпільна тіньова економіка, пов'язана з нелегальним виробництвом та розповсюдженням товарів, контрабандою, ухиленням від сплати податків, різними видами розкрадання, «відмиванням» доходів злочинного походження тощо. Підпільна економічна діяльність набула значного поширення в сферах торгівлі, виробництва товарів народного споживання, енергозабезпечення, зовнішньоекономічної діяльності, фінансів та кредиту, приватизації.

Так, згідно з даними перевірок Державної податкової адміністрації та Головного контрольно-ревізійного управління, проведеними в 2001 р., кожне 2-3 підприємство ухиляється від сплати податків або порушує чинне податкове законодавство. За даними фахівців, 10 млн.декалітрів алкогольної продукції, тобто близько половини від усього обсягу виробництва, перебуває в тіні. В 1999 р. правоохоронні органи ліквідували 200 підпільних цехів, що виробляли неякісні алкогольні напої, а на 1 серпня 2001 р. - 165. Торік органи Держспоживзахисту перевірили 6200 підприємств і на 40% з них встановили факти продажу неякісних, фальсифікованих напоїв, небезпечних для життя і здоров'я споживачів. Протягом 1998-1999 рр. від отруєнь неякісними алкогольними напоями померло 17348 чоловік, тобто майже вчетверо більше, ніж від умисних вбивств. За підрахунками спеціалістів, внаслідок тінізації алкогольного виробництва бюджет не добирає щороку понад 245 млн.грн. від акцизного збору і ще близько 67 млн.грн. від приховування інших податків.

Не менш високий рівень тінізації торгівлі тютюновими виробами. З 75 млрд. штук загального обсягу споживання сигарет і цигарок 27,3 млрд. штук - сигарети та цигарки імпортного виробництва. З них лише 26,7% продукції потрапляють в країну легально, а решту складають контрабанді поставки. Втрати бюджету від цього «бізнесу» становлять 286 млн.грн.

Тіньова і, перш за все, підпільна економічна діяльність формує паралельну до легальної економіки сферу суспільних відносин з усіма притаманними їм атрибутами, до неї залучена велика кількість населення. Існування тіньової економіки руйнує легальне підприємництво, стримує реформи, є однією з найважливіших складових криміногенної ситуації в суспільстві. Разом з тим, слід зазначити можливість заробити в тіньовій сфері є важливим фактором переорієнтації частини осіб з антисуспільною поведінкою від злочинів корисливо-насильницької спрямованості до менш небезпечних корисливих злочинів.

1.4 Рівень виробництва промисловості та сільського господарства

Згідно з статистичними даними в 2001 р. продовжувався процес скорочення обсягу ВВП.

Таблиця 6 Динаміка ВВП в Україні

	1997	1998	1999	2001
Темпи росту/зниження в % в порівнянні з минулим роком	- 10,0	-3,2	-1,7	-1,2

Це сталося за рахунок зниження валової доданої вартості у будівництві на 11,5%, торгівлі та громадському харчуванні - на 6,4 %, транспорті та зв'язку - на 5,6% та сільському господарстві - на 3,2%. В 2001 р. темпи падіння ВВП зменшились, але в цілому зміна даної негативної тенденції ще не відбулась. Навіть з урахуванням суттєвої поправки на виробництво значних обсягів продукції в тіньовому секторі наявність реального спаду виробництва не викликає заперечень. Цей чинник негативно впливає на легальне підприємництво, рівень матеріального забезпечення громадян, погіршує стан суспільної свідомості і внаслідок цього сприяє криміналізації суспільства.

Оцінюючи параметри скорочення ВВП необхідно враховувати, що цей процес в значній мірі відбувається за рахунок зняття з виробництва нерентабельної, неконкурентоспроможної, морально застарілої продукції. Отже, негативно впливаючи на соціальну сферу, він в економічному відношенні має певну позитивну складову.

На тлі загального скорочення ВВП в 2001 р. відбулися позитивні зрушення в промисловості. Вперше за останнє десятиріччя в цій сфері відбулося зростання обсягів виробництва на 3,1% у порівнянні з минулим роком. Збільшення обсягів виробництва досягнуто: у металургійному машинобудуванні - на 21,1%, приладобудуванні - на 13,1%, деревообробній промисловості - на 12,8%, верстатобудівній та інструментальній промисловості - на 10,5%, кольоровій металургії - на 5,6%, чорній металургії - на 4,6%, авіаційній промисловості - на 3,7%, тракторному та сільському машинобудуванні - на 1,9%, легкій промисловості - на 1,8%, хімічній промисловості - на 1,1%. В даний час понад 91% продуктів харчування на ринку вироблені в Україні. Продовжувала збільшуватись кількість нових видів продукції, які освоїли українські підприємства. Якщо в 1997 р. їх було 9822, то в 2001 р. цей показник збільшився до 11015 або на 12,1%. Слід зазначити, що понад 80% цієї продукції складають товари народного споживання. Завдяки цим позитивним зрушенням вдалося певною мірою покращити фінансовий стан підприємств, зменшити на 12,2% заборгованість з виплати зарплати, зняти напругу в трудових колективах.

Зростання обсягів промислового виробництва важливе не тільки само по собі. Воно позитивно впливає на суспільство в цілому, демонструючи вірність обраних економічних і політичних орієнтирів, можливість ефективно працювати в важких кризових умовах.

1.5 Фінансова сфера

Серйозним негативним фактором в цій сфері залишається існування в країні паралельного неконтрольованого грошового обігу.

В даний час в обігу знаходиться близько 15,3 млрд.грн., з них понад 7,6 млрд. або 49,6% використовуються поза банками. В країнах з благополучною економікою цей показник не перевищує 5-8%. Ситуація значно погіршується через наявність поза банками ще 8-16 млрд. грн. Переважна частина цих грошей знаходиться у фінансових посередників та тіньових ділків, певний відсоток - заощадження населення. Більше третини товарів реалізується поза межами офіційно зареєстрованих підприємств, що обмежує конвертацію фінансових активів у грошовий офіційний обіг.

Цей чинник призводить до звуження сфери безготівкових розрахунків і збільшення готівкового обігу, що різко звужує можливості фінансування легального сектору економіки, негативно позначається на соціальній сфері і криміногенній ситуації в країні.

Як і в попередні роки продовжується зростання неплатежів. Загальна сума дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 1 червня 2001 р. дорівнювала відповідно 144,3 та 196,7 млрд.грн., що в 1,4 та в 1,6 разів більше ніж у попередньому році. За структурою це майже 90% заборгованість між підприємствами України. Вкрай негативною є та обставина, що більше половини дебіторської та кредиторської заборгованості є простроченою. В основному вона виникла при розрахунках за товари, роботи та послуги. Так, в енергетичній галузі оплата за електроенергію складає близько 60%, а грошима - не більше 20%. Причому промисловість споживає енергії втричі більше, ніж населення, а розраховується за неї вдвічі гірше. Так само з розрахунками за газ та інші товари. За таких умов держава змушена вдаватися до взаємозаліків та вексельних розрахунків, що негативно впливає на рівень грошових надходжень. Цей чинник призводить до руйнування нормальних господарських відносин, нівелювання різниці між ефективними та неефективними підприємствами, робить неможливим підвищення рівня матеріальної забезпеченості населення.

Негативною складовою сучасної фінансової системи країни є бартеризація фінансової системи. Питома вага реалізації продукції промисловості на бартерних умовах зменшилась в порівнянні з минулим роком на 5-7%, але рівень бартеру в цій сфері складає більше третини. Понад половини всього бартеру припадає на чорну металургію, машинобудування та електроенергетику. В промисловості будівельних матеріалів цей показник досяг 70%, значно зросли обсяги бартеру в Автономній Республіці Крим, Волинській, Житомирській, Київській та Херсонській областях. Слід відмітити певне зниження рівня бартеризації в Донецькій, Миколаївській, Полтавській та Рівненській областях.

За розрахунками фахівців загальні обсяги бартеру в країні з урахуванням сільського господарства, сфери послуг і оплати праці та пенсій сягають 2/3 усіх господарських розрахунків. Наслідком цього є суттєве обмеження грошового обігу в цілих галузях виробництва та на селі, деградація банківської системи, розвиток паралельного грошового обігу. Цей фактор безпосередньо сприяє тінізації та криміналізації економіки.

Важким тягарем для фінансової системи залишається значний зовнішній державний борг . В даний час він складає понад 11 млрд.долл. США. За прогнозними оцінками зовнішній борг буде складати в 2001 р. приблизно 32% від ВВП. До них додатково треба додати 8% внутрішнього боргу. Загальний показник в 40% ще не сягає критичної межі, яка на думку більшості експертів становить 55%. Але термін погашення кредитів припадає саме на 2002 і наступні роки, внаслідок чого сума всіх витрат із зовнішнього і внутрішнього боргу в 2002 р. буде перевищувати 10% ВВП і вона є критичною.

Ці виплати складають досить серйозну загрозу для нормального функціонування фінансової системи та стабільності гривні. Несприятливий розвиток подій може негативно позначитись на економіці та соціальній сфері.

Складність та неефективність податкової системи продовжує негативно впливати на економічну та фінансову систему країни. Надмірний податковий тиск на товаровиробника обумовлює значне поширення практики ухилення від сплати податків. Внаслідок цього збільшилась недоїмка платежів і зборів і, відповідно, зменшуються надходження до державного бюджету. Завдяки зусиллям уряду темпи зростання недоїмки дещо уповільнились, але і на даний час вона становить 10 млрд.грн.

Непроведення податкової реформи призводить до значних втрат бюджету, стримує розвиток реформ та реалізацію соціальних програм, внаслідок чого сприяє підвищенню кримінального потенціалу суспільства.

Позитивно впливає на фінансову систему та економіку в цілому такий фактор як відносна стабільність курсу національної грошової одиниці, невисокі темпи зростання та відсутність різких коливань рівня інфляції та цін. Курс гривні протягом року знижався, але досить поступово за відсутності обвальних процесів, що дозволило суб'єктам господарювання та населенню уникнути значних втрат, адаптуватись до ситуації. Хоча слід зазначити, що наприкінці року внаслідок виборів та деяких інших обставин спостерігається тенденція досить істотного зниження курсу гривні, яка можливо є явищем тимчасовим.

За даними Державного комітету статистики індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період січень-листопад 2001 р. становив 114,5%, тоді як розрахунковий індекс мав складати 119,5%. Це дає підстави стверджувати, що Уряду в цілому вдалося утримати контроль над інфляцією і навіть досягти її певного зниження в порівнянні з плановими показниками.

В 2001 р. відбулася нормалізація ситуації з внутрішнім державним боргом, зріс обсяг державних надходжень і зменшився рівень дефіциту державного бюджету.

Станом на 1 вересня 2001 р. державний борг зменшився з 16 млрд. грн. на початку року до 12,6 млрд.грн. Було в 4 рази скорочено дефіцит державного бюджету. В серпні цього року були завершені конверсійні процедури, внаслідок яких було значною мірою усунуто фактор тиску іноземного спекулятивного капіталу на внутрішній ринок. За твердженням Міністерства фінансів дефіцит бюджету перестав бути дестабілізуючим фактором для державного боргу та розвитку економіки. За рахунок збільшення надходжень протягом року вдалося досить істотно скоротити заборгованість по всіх соціальних виплатах, що позитивно вплинуло на соціальний клімат в суспільстві.

1.6 Економіка регіонів

За даними досліджень, проведених Українським фондом підтримки підприємництва, в Україні є група областей, в яких склалися сприятливі умови для розвитку підприємництва. Це Донецька, Одеська, Полтавська, Харківська, Дніпропетровська, Львівська області та м. Київ. В цих регіонах високі показники розвитку трудових та матеріальних ресурсів, стану економіки, рівня управління нею, стану соціально-психологічного клімату. Ці показники також є досить високими в Київській, Запорізькій та Луганській областях.

Існування ядра регіонів з високим підприємницьким потенціалом складає об'єктивну основу для розгортання інвестиційного процесу, підйому економіки держави та підвищення добробуту її населення.

Разом з тим, в країні зберігаються і істотні регіональні диспропорції. Зворотним боком гіперконцентрації продуктивних сил у Донбасі, Придніпров'ї та Прикарпатті є недостатня розвиненість таких областей, як Волинська, Кіровоградська, Івано-Франківська, Рівненська, Херсонська, Чернівецька та Закарпатська. Так, максимальне значення вартості основних фондів у Донецькій області переважає мінімальне у Закарпатській в 8,4 рази, а співвідношення максимального і мінімального обсягів капіталовкладень різниться у 10,9 рази.

Звідси випливає і ризниця у місцевих бюджетах за видатками на душу населення в цілому, в тому числі на освіту, охорону здоров'я соціальний захист, житлово-комунальне господарство (див.табл.7).

Таблиця 7 Рейтинг видатків місцевих бюджетів по регіонах на 1999 р. (в розрахунку на душу населення)

Області	Всього видатків	Освіта	Охорона здоров'я	Соціальний захист	Житлово-комунальне господарство
Середнє	289,33	67,44	64,15	49,25	26,65
м. Київ	561,21	119,30	103,49	64,78	82,82
Полтавська	466,16	88,85	81,81	94,78	29,58
Харківська	367,83	62,02	65,98	75,6	31,08
м. Севастополь	326,78	79,93	71,02	19,54	78,45
Запорізька	322,57	72,31	76,78	40,68	28,08
Київська	322,24	70,50	57,70	31,37	14,54
Миколаївська	313,86	61,40	49,50	46,22	21,49
Донецька	298,10	67,23	73,89	51,73	35,46
Житомирська	297,58	83,55	70,20	65,58	16,21
Дніпропетровська	294,45	64,62	65,51	39,10	35,10
Черкаська	269,46	69,59	65,48	60,42	26,83
Хмельницька	258,18	70,82	64,01	53,82	12,08
Сумська	253,47	54,50	58,35	65,64	13,59
Одеська	249,83	54,89	54,93	26,60	35,52
Рівненська	249,29	71,39	71,05	41,38	21,59
Івано-Франківська	244,10	64,35	57,94	59,80	11,95
Волинська	241,28	67,31	53,17	41,17	21,07
АР Крим	240,82	70,16	65,97	39,39	18,89
Херсонська	235,35	67,21	59,41	29,88	14,01
Львівська	229,97	54,96	51,90	53,54	21,84
Закарпатська	229,94	65,08	47,00	56,58	13,88
Кіровоградська	223,98	63,55	54,91	45,35	16,94
Чернівецька	220,61	74,73	58,29	39,42	7,94
Тернопільська	218,20	62,95	56,51	41,23	10,19
Чернігівська	214,98	58,09	58,32	42,20	8,53
Луганська	212,96	42,93	50,19	33,21	25,39
Вінницька	197,51	53,63	48,99	41,48	8,98

Як видно з наведених даних, різниця між показниками найбільш розвинених та відсталих регіонів складає декілька разів.

Регіональні диспропорції позначаються на криміногенній ситуації в країні, сприяючи утворенню областей з підвищеною концентрацією злочинності, міграції кримінально-активних елементів.

Як свідчить аналіз, до криміногенних факторів в економічній сфері можна віднести:

технічна відсталість основних фондів, зниження рівня науково-технічного потенціалу;

недостатність інвестицій;

повільне реформування інституційних відносин;

значні диспропорції в структурі економіки;

виникнення нових форм господарювання, різке зростання кількості господарюючих суб'єктів;

функціонування потужного тіньового сектору, перш за все підпільної економіки;

скорочення обсягу ВВП;

існування паралельного неконтрольованого грошового обігу;

бартерізація фінансової системи;

значний зовнішній борг;

складність та неефективність податкової системи;

істотні регіональні диспропорції в розвитку економіки.

До чинників антикриміногенного характеру належать:

розширення форм залучення інвестицій в країну;

зростання обсягів промислового виробництва;

відносна стабільність курсу національної грошової одиниці, невисокі темпи зростання та відсутність різких коливань рівня інфляції та цін;

нормалізація ситуації з внутрішнім державним боргом, зростання обсягу державних надходжень та зменшення рівня дефіциту державного бюджету;

наявність ядра областей з високим потенціалом економічного розвитку.

1.7 Соціальна сфера. Рівень матеріального забезпечення населення

В 2001 р. збереглася тенденція зменшення реальних грошових доходів населення - основного джерела існування більшості громадян

Таблиця 8 Динаміка реальних грошових доходів населення

Рівень реальних грошових доходів	1997	1998	1999	2001
у % до попе-реднього року	- 13,8	- 7,2	- 4,7	- 11,8

З таблиці видно, що зростання номінальних доходів не встигає за інфляцією, внаслідок чого реальні грошові доходи населення знов істотно скоротились. Середньомісячний грошовий дохід на душу населення зменшився в порівнянні з минулим роком з 91,7 до 88,8 грн.

Попри певне скорочення значною залишається заборгованість з виплати заробітної плати та інших видів соціальних виплат. Її загальний обсяг становить в даний час близько 32,7 млрд.грн. Збільшилась заборгованість в Запорізькій, Полтавській і Харківській областях. Значним є рівень заборгованості у Тернопільській області - 5,1 місяця, Рівненській - 4,3, Херсонській - 3,7 місяці при загальній заборгованості по місцевих бюджетах - 1,4 місяця.

За статистичними даними в Україні спостерігається низький рівень оплати праці ряду категорій працівників. Найвищий рівень оплати праці відмічається у працівників атомних електростанцій (487 грн.), газової (443 грн.), нафтодобувної (441 грн.) та нафтопереробної промисловості (407 грн.). Натомість працівники охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури отримують у 3 рази менше.

Дія двох зазначених факторів звужує можливість існування за рахунок легальних джерел і сприяє поширенню серед громадян протиправних форм здобуття доходів.

В 2001 р. вдалося досягти скорочення рівня заборгованості з соціальних виплат. За період діяльності Уряду заборгованість з заробітної плати працівників бюджетних установ було зменшено на 53,6%, заборгованість з стипендій була ліквідована взагалі, на 36,2% знизився рівень заборгованості з різних соціальних виплат, на 5,2% - заборгованість з усіх видів пенсій.

Головне значення цього чинника полягає в тому, що він означає для суспільства певне покращання економічної та соціальної ситуації, закінчення періоду тривалого падіння, підтверджує дієвість державної економічної політики. Все це позитивно позначається і на криміногенній ситуації.

1.8 Соціальна структура населення

Соціальна структура населення характеризується перш за все зростанням долі осіб з невисоким рівнем доходів та різкою поляризацією за цим показником.

Так, за вибірковими статистичними даними питома вага осіб, чий середньодушовий грошовий дохід у місяць складає до 30 грн., становить 16,4%, від 30 до 60 грн. - 26,5%, від 60 до 90 грн. - 22,3%, від 90 до 120 грн. - 15,0%, від 120 до 180 грн. - 12,9%, від 180 до 240 грн. - 8,1%, від 240 до 300 грн. і вище - 2,8%. Отже, більше половини населення знаходяться у скрутному матеріальному становищі, з них близько третини перебувають за межею малозабезпеченості, 27-29% - мають змогу більш-менш пристойно харчуватись і задовольняти деякі поточні потреби і 10-11% є певною мірою забезпеченими. Ці дані дають уявлення про картину в цілому, але оцінювати їх слід дуже обережно, перш за все, через неврахування доходів тіньового сектора економіки, великих доходів багатих осіб тощо.

В країні спостерігається поступове формування забезпеченого прошарку населення середнього класу. Внаслідок кризової ситуації кінця 1999-початку 2001 р. його питома вага до всього населення в суспільстві дещо зменшилась, але і зараз за оцінками складає 8-10%. Офіційні статистичні дані не дають можливості більш чітко визначити кількісні параметри цього прошарку населення та охарактеризувати його структуру. Одним з показників процесу формування середнього класу є постійне зростання вкладів у комерційних банках України.

Таблиця 9 Динаміка вкладів населення у комерційних банках України в національній та іноземній валюті (на кінець року, млн.грн.)

	1997	1998	1999	2001
Всього	1277	2297	3089	4325
у тому числі:
Ощадбанк	565	767	811	1137
інші комерційні банки	666	1530	2278	3188

Вклади населення протягом останніх років зростали дуже високими темпами: у 1998 р. - +79,9%, у 1999 р. - + 34,5%, у 2001 р. - + 40,0%. У поточному році вони склали 4,3 млрд.грн. Зрозуміло, що ці гроші не можуть належати більшості населення, яке перебуває у дуже скрутному становищі. Отже, достатньо обґрунтованим є припущення про зростання грошових нагромаджень саме середнього класу.

Антикриміногенне значення цього процесу полягає в тому, що він відбиває формування соціальної основи ринкової економіки, підтягує до свого рівня інші верстви населення, демонструє дієвість ринкових реформ.

Величезний відсоток збіднілого населення з одного боку і наявність соціальних груп з великими доходами є дуже небезпечним в соціальному плані. Цей фактор породжує у частини населення, особливо молоді, прагнення до досягнення добробуту будь-яким чином, в тому числі шляхом скоєння злочинів.

Негативною характеристикою соціальної структури є зростаюча маргіналізація частини населення. За оцінками експертів в містах зростає кількість дітей та підлітків, що втратили родичів, залишили сім'ю і знаходяться поза контролем суспільства. В великих містах їх кількість сягає 15-20 тис.осіб. Вони схильні до антисуспільних форм поведінки, жебракують, скоюють крадіжки, грабежі. За останні роки збільшилась чисельність безпритульних і жебраків.

Ці категорії населення формують специфічне антисуспільне середовище, яке дедалі більше впливає на криміногенну ситуацію.

1.9 Зайнятість населення

Зростання кількості безробітних є вагомим криміногенним чинником, негативний вплив якого знаходить безпосереднє відображення в статистиці злочинності.

Таблиця 10 Динаміка кількості офіційно зареєстрованих безробітних в Україні

	1997	1998	1999	2001
Всього (тис.)	126,9	351,1	637,1	1181
% до попереднього року	-	+ 176,7	+ 81,5	+ 85,4

Динаміка кількості офіційно зареєстрованих безробітних є дуже високою. Протягом останніх трьох років їх кількість зростала щороку в середньому більш ніж у два рази. Але їх кількість за офіційними даними є відносно невеликою і складає 5% працездатного населення відповідного віку. Найбільшим цей показник в 2001 р. був в Івано-Франківській (7,2%), Чернігівській (6,5%), Волинській (6,0%), Житомирській (5,8%), Рівненській (5,6%), Тернопільській (5,4%), Сумській (5,3%) та Закарпатській (5,1%) областях.

Між тим, є підстави стверджувати, що офіційні показники безробіття далеко не в повній мірі відбивають реальні масштаби цього соціального явища. За результатами вибіркових обстежень населення, проведених у жовтні 1996-1998 рр. та у листопаді 1999 р., дані, розраховані за методологією Міжнародної організації праці, виглядають наступним чином.

Таблиця 11 Розрахунковий рівень безробіття працездатного населення України за регіонами

	1996	1998	1999
	Кількість безробітних, тис.осіб	Рівень безробіття у відсотках	Кількість безробітних, тис.осіб	Рівень безробіття у відсотках	Кількість безробітних, тис.осіб	Рівень безробіття у відсотках
Україна	1437,0	5,6	2330,1	8,9	2937,1	11,3
Автономна Республіка
Крим	80,6	6,9	104,0	9,7	137,3	12,8
області
Вінницька	38,4	3,8	56,4	5,4	87,4	8,4
Волинська	28,3	6,0	50,2	9,7	63,2	12,2
Дніпропетровська	83,3	4,7	164,5	8,9	222,1	12,1
Донецька	140,3	4,8	210,0	7,6	252,0	9,2
Житомирська	47,3	7,1	70,0	9,2	88,1	11,6
Закарпатська	38,2	6,1	74,4	12,2	93,7	15,1
Запорізька	58,1	6,3	106,6	11,3	134,2	14,3
Івано-Франківська	51,8	7,0	81,7	11,4	97.9	13,7
Київська	47,8	4,9	82,6	7,1	110,8	9,5
Кіровоградська	37,0	6,1	74,1	11,5	93,3	14,5
Луганська	94,3	7,1	125,8	9,6	158,3	12,4
Львівська	108,8	7,6	195,8	12,7	229,0	14,9
Миколаївська	44,5	6,2	55,9	8,5	81,1	12,5
Одеська	59,4	4,3	84,6	6,2	106,5	7,9
Полтавська	41,6	4,8	73,1	8,6	92,2	11,1
Рівненська	38,6	6,6	62,3	11,2	78,3	14,1
Сумська	34,5	4,8	51,2	6.8	64,5	8,6
Тернопільська	22,9	4,3	35,2	6,4	46,5	8,4
Харківська	99,3	6,4	136,8	9,2	171,3	11,7
Херсонська	35,0	5,2	66,1	10,4	72,7	11,5
Хмельницька	33,0	3,9	57,3	6,6	70,9	8,2
Черкаська	45,6	6,1	61,6	8,2	77,5	10,3
Чернівецька	21,4	4,5	35,1	8,8	46,3	11,6
Чернігівська	29,1	3,9	42,9	6,6	54,0	8,4
м.Київ	77,9	7,2	160,7	11,1	194,3	13,2
м.Севастополь	-	-	11,2	6,9	13,7	8,5

Згідно з дослідницькими даними, кількість фактично безробітних вже в 1996 р. становила 1,437 млн. або 5,6% економічно активного населення працездатного віку. В 1999 р. таких осіб було вже близько 3 млн. (11,3%), а в 2001 р. цей показник став ще більшим. По вищевказаній групі областей цей показник сягнув 12-15%.

Наведене дає підстави стверджувати, що рівень безробіття в Україні за останні роки істотно зріс. Фактична кількість осіб, що не працюють, вже досягла середнього показника по країнах Євросоюзу (11,3%). І це при тому, що в державі ще не відбулася структурна перебудова промисловості, гальмується приватизація великих підприємств, тобто ще не діють чинники, які можуть призвести до значно більшого вивільнення працівників. За таких умов вплив зростання безробіття на криміногенну ситуацію є дуже значним.

Спостерігається досить висока трудова активність частини населення.

В скрутних умовах громадяни використовують всі можливості для легального заробітку - сумісництво, продаж продуктів та надання послуг тощо. Ця тенденція може розглядатися як фактор антикриміногенного характеру, оскільки вона становить реальну альтернативу антисуспільному способу поведінки.

1.10 Демографічна структура населення

Структура населення України за віком виглядає наступним чином.

Таблиця 12 Структура населення України за віком (млн.чол.)

	1997	1998	1999	2001
Кількість постійного населення	50,6	50,2	49,9	49,6
у тому числі у віці:
- молодше працездатного	10,7	10,4	10,0	9,7
- працездатному	28,3	28,2	28,2	28,1
- старше працездатного	11,6	11,6	11,7	11,8

Основними тенденціями за останні три роки є зменшення загальної чисельності населення та населення вікових груп молодше працездатного та працездатного віку та деяке збільшення кількості осіб старше працездатного віку. Ці тенденції є негативними в економічному та соціальному плані, але їх вплив на криміногенну ситуацію об'єктивно є позитивним. Скорочення кількості осіб, які знаходяться у віці, коли найчастіше скоюються злочини, призводить на даному відрізку часу до звуження потенційної соціальної бази злочинності. Цей фактор є одним з важливих чинників скорочення загального рівня злочинності.

1.11 Міграція населення

В Україні досить інтенсивно відбувається процес неконтрольованої міграції осіб з країн СНД та інших зарубіжних країн. В 2001 р. було виявлено близько 13 тис. нелегальних емігрантів. Майже 60% іноземців, що їдуть на навчання, до свого вузу не дістаються і осідають в країні або їдуть транзитом далі. Для нелегальної міграції активно використовуються туристичний бізнес, родинні візи. За останні 3 роки було затримано понад 3300 осіб, в основному колишні громадяни Афганістану. Тільки в першу неділю проведення на державному кордоні операції «Бар'єр» було затримано понад 300 порушників, більшість з яких - нелегальні мігранти.

Мігранти складають специфічну соціальну групу, представники якої досить часто стають як суб'єктами (контрабанда, розповсюдження наркотиків), так і жертвами вчинення злочинів (бізнес, пов'язаний з нелегальною міграцією, розкрадання, вчинені у різних формах).

За даними Інституту економіки України, в країні відбувається процес міграції з міст в сільську місцевість. Він йде досить невисокими темпами, але за умови подальшого продовження, здатен певним чином зменшити соціальне навантаження на інфраструктуру міст і позитивно вплинути на криміногенну ситуацію в країні.

Отже, в соціальній сфері до криміногенних факторів можна віднести:

зменшення реальних грошових доходів населення;

низький рівень оплати праці ряду категорій працівників;

зростання долі осіб з невисоким рівнем доходів та різку поляризацію населення за цим показником;

зростання маргіналізації частини населення;

зростання кількості безробітних;

неконтрольовану міграцію осіб з країн СНД та зарубіжних країн.

До факторів, що позитивно впливають на криміногенну ситуацію, належать:

скорочення рівня заборгованості з соціальних виплат;

поступове формування забезпеченого прошарку населення - середнього класу;

висока трудова активність населення;

зменшення чисельності населення вікових груп молодше працездатного та працездатного віку;

початок зворотної міграції з міст в сільську місцевість.

1.12 Політико-правова сфера. Політична ситуація в суспільстві

В процесі виборів Президента України був виявлений високий рівень політичної єдності в суспільстві та вагома підтримка курсу економічних реформ. За діючого Президента України Л.Д.Кучму проголосувало 15,9 млн. громадян або 56,3%, що брали участь у голосуванні. На його користь висловились понад половина виборців, що голосували, в 14 регіонах країни.

Цей результат не тільки підвищує рівень легітимності влади, але й свідчить про формування в суспільстві політичної більшості, яка дотримується ідеї стабільності та поступової розбудови розвинутої ринкової економіки, правової демократичної держави, боротьби із злочинністю та підвищення рівня законності в країні.

В суспільстві, в тому числі під час президентської компанії, спостерігалось дотримання усіма політичними силами правових, цивілізованих форм вирішення політичних конфліктів, утримання від силових форм протистояння.

В 2001 р. політичний процес відбувся в межах правового поля, страйковий рух мав в основному економічний характер, не було зафіксовано факти дестабілізації соціально-економічної ситуації в регіонах. Цей чинник позитивно впливає не тільки на формування політичної єдності в суспільстві, але й сприяє підвищенню в країні рівня цивілізованості і культури, нормального соціально-психологічного клімату і, відповідно, покращанню криміногенної обстановки.

1.13 Рівень державного управління

Спостерігається низький рівень авторитета влади, особливо місцевої, падіння дисципліни, розповсюдження корупції. Результати практичної діяльності свідчать про неналежне відношення представників влади до виконання своїх обов'язків, недостатній рівень їх компетентності та моральні якості. Про це ж свідчать і результати опитування населення.

Досить серйозною проблемою для країни є корупція. Більше половини опитаних представників бізнесових кіл відмічають, що їм відомі випадки вирішення питань в державних органах за допомогою хабара. За оцінкою міжнародних експертів, рівень корупції в Україні є дуже високим. Корупція називається іноземними урядовцями та бізнесменами як одна з основних причин відсутності належного обсягу інвестицій в економіку країни.

Послаблення авторитету влади, розповсюдження корупції мають своїм наслідком поширення антисуспільних форм поведінки, руйнацію поваги до закону, розповсюдження злочинності, в тому числі таких її небезпечних видів як організована та економічна злочинність.

Недостатня ефективність системи державного управління, втрата належного контролю за багатьма соціально-економічними процесами проявляються в багатьох сферах суспільного життя - управлінні державним господарським комплексом, приватизації, зовнішньоекономічній діяльності.

Значна кількість державних рішень приймається на основі хибної інформації або невірного аналізу, є нереальними та не виконуються. Послаблена система контролю за виконанням таких рішень.

Значна частина органів місцевого самоврядування слабо впливає на економічні та соціальні процеси на відповідних територіях. Спостерігається низький рівень знань посадовими особами вимог законодавства, недостатність контролю місцевих рад за діяльністю їх виконавчих комітетів, що нерідко створює умови для зловживань та злочинів.

Загальним недоліком значної кількості державних службовців всіх рівнів є неготовність працювати в умовах ринку, зловживання старими, адміністративними методами роботи, поширення неправових зв'язків з лобістськими групами, у тому числі - антисуспільного характеру.

1.14 Стан правової бази

За визнанням більшості господарників та правників економічне законодавство України має досить серйозні недоліки. Це стосується правового регулювання таких сфер як оподаткування, приватизація, зовнішньоекономічна діяльність, реєстрація суб'єктів підприємництва та контроль за їх діяльністю. Для нормотворчості в цих сферах характерна безсистемність, невиправдана множинність актів різних рівнів, наявність великої кількості прогалин, протиріч та неузгодженостей.

За оцінками правоохоронців, недоліки в економічному законодавстві досить часто створюють сприятливі умови для злочинної діяльності в сфері господарювання.

Істотним чинником впливу на криміногенну ситуацію в країні може стати прийняття нових Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України. Можна припустити, що в Кримінальному кодексі буде переважати процес декриміналізації, тобто скасування кримінальної відповідальності за ряд діянь, що не становлять великої суспільної небезпеки. Внаслідок цього кількість злочинів може зазнати досить істотного скорочення.

Що стосується Кримінально-процесуального кодексу, то його прийняття може вплинути на криміногенну ситуацію не відразу, але за характером це імовірно буде вплив, спрямований на певне скорочення рівня злочинності. Це може статися за рахунок нормативного закріплення більш обґрунтованих та диференційованих процедур розгляду заяв про злочини в залежності від ступеня їх тяжкості, встановлення нових строків проведення розслідувань тощо.

Позитивний вплив на розвиток підприємництва в цілому, і малого підприємництва зокрема, має прийняття Указів Президента України щодо дерегулювання підприємницької діяльності та встановлення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва

Прийняття цих указів має позитивне значення не тільки для розвитку економіки, але й сприяє виходу частини підприємців з тіні, зниженню рівня економічної злочинності.

Серед політико-правових факторів до криміногенних слід віднести:

низький рівень авторитету влади, особливо місцевої, падіння дисципліни, розповсюдження корупції;

недостатню ефективність системи державного управління, втрату контролю за багатьма соціально-економічними процесами;

серйозні недоліки економічного законодавства України.

Антикриміногенними чинниками в цій сфері є:

високий рівень політичної єдності в суспільстві та вагома підтримка курсу економічних реформ на президентських виборах;

дотримання усіма політичними силами правових цивілізованих форм вирішення політичних конфліктів, утримання від екстремістських дій;

прийняття нових Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України;

закріплення нормативних положень щодо вдосконалення умов підприємницької діяльності та розвитку малого підприємництва.

1.15 Соціально-психологічна сфера. Ставлення населення до суспільства та його цінностей

В 2001 р. було зафіксоване формування в суспільстві соціального ядра, яке підтримує реформаторський курс керівництва країни, ідеологію ринкової економіки та демократичної правової держави.

Підтвердженням цього факту є вибори Президента України, на яких за цей курс висловились майже 40% громадян України, що мають виборче право.

На цій підставі можна зробити висновок про поступове формування в державі певного кола ідей, навколо яких можлива консолідація суспільства, створення законослухняної більшості громадян, що є могутнім фактором оздоровлення криміногенної обстановки.

Значна частина населення, схильна до неповаги до закону, переконана, особливо молодь, у припустимості протиправної поведінки для забезпечення своїх інтересів в умовах кризи в суспільстві.

За даними останніх опитувань громадської думки на перше місце серед факторів, що зумовлюють успіх в суспільстві ставляться влада (91,3% респондентів), доход (91,2%), власність (64,8%), незаконні дії (52,7%). Натомість позитивні цінності вважають дієвим засобом успіху значно менший відсоток учасників опитування. Так, на такі фактори як освіта вказали 35,6% респондентів, талант, здібності - 34,8%, професія - 30,1%.

Яскравим проявом цих настроїв є значне розповсюдження протиправних дій в сфері виробництва товарів, торгівлі, переміщення товарів через кордон. Новим явищем цього плану стали крадіжки навіть з ризиком для життя обладнання електромереж та трансформаторних будок для здобуття кольорових металів. Останнім часом внаслідок цього «бізнесу» гинуть люди, вітчизняній енергетиці завдано збитків на 15 млн. грн.