Міжнародна організація праці її структура, завдання, та роль в удосконалені правового регулювання вівдносин в сфері праці

ДИПЛОМНА РОБОТА

З предмету:Трудового права

на тему:“Міжнародна організація праці її структура, завдання, та роль в удосконалені правового регулювання вівдносин в сфері праці”

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Міжнародна організація праці як суб'єкт міжнародно-правового регулювання праці

1.1 МОП покликана вирішувати такі завдання

1.2 Основними повноваженнями Генеральної конференції є

1.3 Повноваження Адміністративної Ради

1.4 Міжнародне Бюро Праці

1.5 Конвенції Міжнародної Організації Праці, які ратифі-ковані Україною

1.6 Структура МОП

Розділ 2. Діяльність МОП в Європі

2.1. Діяльність МОП в Європі та в Україні

2.2. Імплементація конвенцій та їх вплив на національне законодавство України

3.1 Конвенції Міжнародної організації праці які врегульовують відпустки жінок, молоді, осіб з сімейними обов'язками

3.2 Право на відпочинок - невід'ємне право кожної людини

3.3 Способи захисту права на відпочинок, передбачені Міжнародною організацією праці та внутрішнім трудовим законодавством України..ст.61

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) - спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни -- Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є 170 країн.

МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я.

Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень, які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво. Сьогодні першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці Діяльність МОП носить гуманістичний характер. Вона націлена на всемірне сприяння розвитку підприємницьких початків в економіці. Проте це здійснюється при найважливішій умові: виробітку соціально-економічних і юридичних механізмів, з одного боку, повинна сприяти розширенню і розвитку підприємництва, але одночасно, з іншого боку, не повинна дозволяти розвиватися йому за рахунок посилення експлуатації працюючих, обмеження їхніх прав і інтересів.

У цих цілях МОП розробляють визначені правила поведінки - найважливіші регулятори ринкових і інших відносин між робітниками і роботодавцями, державою й організаціями працюючих, державою і підприємницькими структурами. Це реалізується у виді нормативних і рекомендаційних актів міжнародного рівня в різноманітних областях підприємництва і соціальної сфери - Конвенцій і Рекомендацій МОП. Конвенція МОП - документ, що стає обов'язковим для виконання (у змісті дотримання викладених у ньому трудових норм) державою - членом МОП після його ратифікації - прийняття на себе зобов'язань по розробці і реалізації необхідних заходів для дотримання її положень. Міжнародні трудові норми акумулюються в Міжнародному Кодексі Праці.

Рекомендація МОП - необов'язковий для виконання документ, що служить вихідною позицією в області політики, законодавства і практики.

Діяльність МОП регламентується Статутом Міжнародною Організація Праці.

Основні принципи, на яких засновується МОП, її цілі і задачі визначені Статутом МОП і Декларацією цілей і задач Міжнародної Організації

Праці, прийнятої на 26-й сесії Генеральної конференції МОП (Філадельфія, 10 травня 1944 року).

МОП користується на території кожного зі своїх членів привілеями й імунітетом, необхідними для здійснення цілей.

“Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави” , - так визначено в Основному Законі України

Входження України до міжнародних організацій універсального та регіонального характеру , приєднання до багатьох міжнародних актів з прав людини дозволяє говорити про наше суспільство як цивілізований осередок людської спільноти. Разом з тим це покладає на державу обо'язки по приведенню національного законодавства у відповідність з міжнародними стандартами з прав людини, в тому числі в сфері праці. І тут потребується виважена, копітка робота по створенню вланого законодавства на основі міжнародних стандартів.

Актуальність даної теми полягає і втому, що Україна знахоться на шляху до правової держави, хоча стаття перша Основного Закону називає її такою. А правова держава повинна забезпечувати дотримання максимально широкого кола прав і свобод особистості, гарантованих їх суспільством, насамперед соціальних.

Розділ 1 Міжнародна організація праці як суб'єкт міжнародно-правового регулювання праці.

Ст..9 Конституції України та ст..8-1 Кодексу законів про працю України закріпили принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства .

Основи сучасного розуміння міжнародно-правового регулювання праці заклав С. Іванов, у визначенні якого він звертається до призначення такого регулювання підкреслюючи, що це - різновид міжнародного захисту прав людини , і називає інститутом у сучасному міжнародному праві [9,с.47] К. Гунов та В. Толкунова вважають, що міжнародно-правове регулювання праці - це регулювання умов праці та охорони законних прав працівників через міжнародні угоди, під якими розуміють конвенції МОП [5,с.408]. З цим твердженням важко погодитись, тому що крім актів МОП до джерел міжнародно-правового регулювання праці належать норми будь-яких міжнародних угод, оскільки міжнародний договір - родове поняття, що охоплює усі міжнародні угоди, які можуть мати різне найменування - договір, пакт, трактакт, конвенція, декларація тощо.

Найцікавіше визначення цього поняття запропонував І. Кисельов, який вважає, що це регламентування за допомогою міжнародних угод держав та

інших міжнародних правових засобів питань, пов'язаних із застосуванням найманої праці, поліпшення її умов, охорони праці, захистом індивідуальних та колективних інтересів працівників[11,с.447]. Науковець відносить міжнародно-правове регулювання праці саме до трудового права, вважаючи його важливою складовою цієї галузі. Таку думку підтримує і М. Богуславський, котрий говорив, що відносини, які складають предмет міжнародного приватного права, називаються міжнародними цивільними, і виходячи з цього, трудові відносини з іноземним елементом іменуються міжнародними трудовими і є предметом вивчення міжнародного приватного права. Регулювання трудових відносин, що не містять в собі іноземної ознаки за допомогою міжнародних актів належить до сфери трудового права[6,с.61].

Суб'єктами правового регулювання праці на міжнародному рівні є ООН і її спеціалізований орган - Міжнародна організація праці (МОП) та різні об'єднання держав: Рада Європи, Європейський Союз, СНД.

Міжнародна організація праці - це міжнародна організація універсального характеру, спеціалізована установа ООН, діяльність якої направлена на поступове поліпшення умов праці та життя найманних працівників, а також членів їх сімей встановлення єдиних міжнародних стандартів трудових прав.

МОП створена 11 квітня 1919 року на Парижській мирній конференції як автономна організація Ліги Націй. Її Статут складав частину Версальського мирного договору і був прийнятий 28 червня 1919 року. Його було переглянуто в 1946 році і визначено МОП спеціалізованою установою ООН. Ціллю МОП на момент її створення було здійснення міжнародного співробітництва для усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці. На сьогоднішній день метою діяльності МОП є співробітництво держав-учасників для забезпечення панування миру на Землі шляхом встановлення соціальної справедливості, покращення умов праці і життєвого рівня працівників .

Статут МОП передбачає використання таких засобів для досягнення мети діяльності: регулювання робочого часу; встановлення максимальної тривалості робочого часу та робочого дня; регулювання ринку праці; запобігання безробіттю; захист працівників від професійних захворювань та нещасних випадків на виробництві; охорона праці дітей, підлітків, жінок; забезпечення працівників похилого віку та інвалідів; захист працівників - мігрантів; визначення принципу рівної заробітної прати за однакову працю; визначення свободи асоціацій, організацій професійного та технічного навчання тощо.

1.1 МОП покликана вирішувати такі завдання:

розробка узгодженої політики та програм, спрямована на вирішення соціально трудових проблем;

розробка та прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій та рекомендацій;

допомога країнам членам МОП у вирішенні проблем зайнятості та скорочення безробіття;

розробка програм щодо поліпшення умов праці, захист життя і здоров'я працівників усіх професій;

розвиток соціального забезпечення, поліпшення медичної допомоги;

розробка заходів щодо захисту прав жінок, молоді, осіб похилого віку, працівників-мігрантів;

сприяння організаціям найманих працівників і підприємців в їхній роботі спільно з урядами їхніх країн щодо врегулювання соціально- трудових відносин;

ефективне визнання права на колективні переговори та участь працівників у розробці і

застосуванні соціальних, економічних заходів;

забезпечення добробуту дітей та захисту материнства;

гарантування необхідного харчування, житлових умов для відпочинку і культурного розвитку працюючих;

забезпечення рівного доступу до освіти та професійного навчання .

Ці завдання діяльності Організацій були визначенні Декларацією про цілі та завдання Міжнародної організації праці, прийнятою 10 травня 1944 року у Філадельфії (Філадельфійська декларація, як її прийнято називати).Окрім Статуту МОП та Філадельфійської декларації 1944 року, дана спеціалізована установа ООН керується Декларацією основоположних засад та прав у сфері праці, прийнятою у червні 1998 року на 86-ій сесії Міжнародної конференції праці. Дана декларація уточнила зміст фундаментальних принципів соціальної політики, що містяться у статуті МОП і є обов'язковими для всіх держав-членів МОП. Вони передбачають такі важливі положення, як свободу об'єднань та дієве визнання права на ведення колективних переговорів; скасування всіх форм примусової праці; заборона дитячої праці; недопущення дискримінацій у трудових відносинах. Обов'язковість проголошенних у декларації принципів покладає на держави ще й конкретні зобов'язання щодо ратифікації конвенції,положення яких повинні забезпечити реалізацію та дотримання цих принципів. Такими, зокрема, є Конвенція №29''Про принципову чи обов'язкову працю'' (1930р.),№100 ``Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності'' (1951р.), №105 ``Про скасування примусової праці” (1957р.) та ін.

На сьогоднішній день членами МОП є 174 держави. Відповідно до Статуту МОП, її членом може бути кожна держава-член ООН. Україна країна-засновник ООН, член МОП з 30 квітня 1954р. Штаб-квартира МОП знаходиться Женеві.

Генеральна конференція (Міжнародна конференція праці):

Адміністративна рада, Міжнародне бюро праці є структурними одиницями і основними органами МОП. Особливістю організації є трьохстороннє представництво в її органах: Урядів, підприємців і працівників (профспілок). За задумом засновників МОП, це повинно сприяти діалогу між працівниками і підприємцями за посередництвом урядів для соціального партнерства. Така участь поширюється на всі етапи розробки міжнародно-правових норм, а також на процедури і функції контролю. Принцип трапа тризму(тристороннього співробітництва) МОП відрізняє її не лише від спеціалізованих установ ООН, й від інших міжнародних організацій та істотно впливає на прийняття, зміст та авторитет конвенцій та рекомендацій.

Діяльність МОП сконцентрована на трьох основних напрямках:

нормотворчість, інформаційна діяльність і надання допомоги країнам що розвиваються. Згідно зі Статутом МОП одним з головних напрямків діяльності цієї організації є нормотворчість, тобто створення міжнародних стандартів праці, які, як вважає І.Я. Кисельов, являють собою своєрідну нормативну субстанцію міжнародного трудового права, одне із досягнень сучасної цивілізації, що відображає результати діяльності держав, розроблені зусиллями світового співтовариства. Змістом цих стандартів є концентроване відображення досвіду багатьох країн, результат скрупульозного відбору найбільш цінних та універсальних норм і положень національних систем трудового права, створення оригінальних синтезуючих правил регулювання трудових відносин [11, с. 448-449]. Так, починаючи з 1919 року із заснування МОП було встановлено, що вищий її орган - Генеральна конференція буде приймати рішення в формі проектів міжнародно-правових актів: конвенцій і рекомендацій з питань умов праці і становища трудящих. Міжнародна конференція праці - вищий орган МОП. Включає в свій склад представників усіх держав-членів МОП. Основною робочою формою є сесія, які скликаються щорічно зазвичай у Палаці ацій в Женеві. Окремі сесії проходили і Філадельфії, Вашингтоні, Парижі, Сан-Франциско, Монреалі, Сієтлі. На Міжнародній Конференції праці кожна країна представлена чотирма делегатами: два-від уряду і по одному-від підприємців і працівників. Кожен делегат має один голос [12, с.218]. Конвенції приймаються 2/3 голосів присутніх на Генеральній конференції делегатів і підписуються делегуючим на конференції та Генеральним директором МОП.

1.2 Основними повноваженнями Генеральної конференції є:

визначення завдань та напрямів діяльності МОП;

вирішенні питань членства окремих держав у Організації;

внесення та затвердження змін і доповнень до Статуту МОП;

прийняття рішень з окремих питань правового регулювання праці, трудової міграції та соціального забезпечення;

контроль і нагляд за імплементацією та дотриманням державами положень ратифікованих конвенцій;

спостереження за напрямками розвитку національного трудового законодавства щодо рекомендацій МОП.

Генеральна конференція праці обирає Адміністративну Раду, яка є її виконавчим органом. Загальний склад Адміністративної Ради, яка є її виконавчим органом. Загальний склад Адміністративної Ради, становить 56 членів: 28 представників від урядів та по 104 представників від підприємців та працівників. З 28 представників від уряду 10 місць без виборів відведено представникам промислово найбільш розвинених країн світу. Адміністративна Рада обирається на три роки. Скликається тричі на рік у період між сесіями Міжнародної конференції праці. Вибори до Адміністративної Ради проводяться окремо в трьох виборчих колегіях.

1.3 Повноваження Адміністративної Ради:

призначає Генерального директора Міжнародного бюро праці;

затверджує статуту персоналу Міжнародного бюро праці;

складає порядок денний для сесії Генеральної конференції;

готує перелік питань, які виносяться на розгляд Генеральної конференції координує роботу МОП з іншими міжнародними організаціями;

розглядає скарги членів МОП щодо недотримання її конвенції .

постійним Секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці, очолюване Генеральним директором, який призначається Адміністративною Радою і є найвищою посадовою особою МОП. Персонал Міжнародного бюро праці формується Генеральним директором згідно з правилами, затвердженнями Адміністративною Радою. Компетенція Міжнародного бюро праці полягає в:

проведенні дослідницької роботи;

підготовці документацій та доповідей:

поширенні інформації серед держав-членів МОП;

організації нарад, семінарів з питань міжнародного регулювання праці;

підготовці матеріалів на конференції МОП;

публікації періодичних видань;

надані допомоги в розвитку, становленні представницьких, незалежних і демократичних профспілкових організацій.

З 50-х років важливим напрямом діяльності Організації стало надання допомоги країнам, що розвиваються. На основі домовленості між МОП (спільно з іншими міжнародними організаціями системи ООН) і державою, що отримує допомогу, вона направляє в країни, що розвиваються місії експертів, учбове приладдя, виділяє значну кількість стипендій громадянам цих держав для їх навчання в вищих навчальних закладах промислово розвинутих країн. В рамках МОП питаннями надання допомоги займається Міжнародне бюро праці [18,с.106].

Велику увагу МОП приділяє інформаційній роботі. Організація видає журнал ''Міжнародний огляд праці” , статистичні збірники з питань праці. Періодично виходить “Бюлетень Міжнародної організації праці “ , в якому опубліковується резолюції Генеральної конференції. Особливе місце займає “Всесвітня програма зайнятості” [13, с.125].

На сьогоднішній день Міжнародною організацією праці прийнято понад триста конвенцій і рекомендацій. Вони регулюють і конкретизують широкий комплекс прав, закріплено а Міжнародному пакті про економічні, соціальні, та культурні права 1966 року. Так, конвенція №122 “Про політику в області зайнятості” (1948р.), зобов'язуэ здійснювати активну політику, направлену на допомогу продуктивній і вільно обраній зайнятості. Ряд конвенцій прийнято з питань свободи асоціацій (Конвенція №87 “Про свободу асоціацій та захист прав на організацію” 1948 р.) тощо.

Однією з характерних особливостей діяльності МОП є створена система розгорнутого міжнародного контролю. Специфічною рисою контролю, створеного МОП, є його встановлення над всіма членами організацій. Він здійснюється незалежно від ратифікацій конвенції, а в силу самого факту участі в МОП, а також відносно рекомендацій, котрі не мають обов'язкової юридичної сили, але доповнюють, уточнюють і деталізують положення конвенцій, дають можливість права вибору державами при застосуванні міжнародної норми. Вони є відповідними побажаннями, пропозиціями ввести відповідні норми в національне законодавство. Рекомендації подаються уряду держави-члени МОП з тим, щоб її положення шляхом прийняття закону або іншого нормативно-правового акта набули юридичної сили [2,c.110].

Згідно зі ст.. 19 Статуту МОП, кожна держава-член МОП зобов'язана протягом року, але не пізніше 18 місяців після закінчення чергової сесії Міжнародної крнферененції праці, представити прийняту конвенцію компетентним державним органом країни для вирішення питання про її ратифікацію чи вжиття інших заходів. Це робиться в тому випадку, коли даний член МОП голосував проти схвалення документа. Якщо країна не ратифікує конвенцію, то Генеральному директору Міжнародного бюро праці повідомляються причини, котрі є перепоною ратифікації, чи про вжитті або назначені про втілення в життя заходів з метою надання юридичної сили окремим положенням конвенції. За запитом Адміністративної ради кожна країна-член МОП зобов'язана представити Генеральному директору доповіді про стан законодавства і практики з питань, викладених у ратифікованій конвенції . якщо ж конвенція ратифікована, то кожен член МОП зобов'язаний щорічно представляти в Міжнародне бюро праці доповіді відносно заходів, вжитих для реалізації положень договору(ст.. 22 Статуту МОП). [19,с.379]Аналогічним чином кожен член МОП направляє інформацію відносно вжитих заходів для імплементації рекомендації і не мають обов'язкової юридичної сили навіть для країн, котрі голосували за їх прийняття.