Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних машин та обладнання

Реферат

на тему:

Правова охорона наукового відкриття

Виконала:

Студентка 5-го курсу МЕФ

Групи ОХВіПБМ-51

Веремійчик Т.А.

Перевірив:

Романовський

Олександр Леонідович

Рівне - 2008

План

1. Об'єкти наукових відкриттів.

2. Право на наукове відкриття

3. Наукове відкриття в цивільному кодексі України

4. Закон України Про охорону прав на наукові відкриття

Список літератури.

1. Об'єкти наукових відкриттів

Як уже зазначалося, наукові відкриття в Україні до прийняття нового ЦК не мали правової охорони. Проблема надання правової охорони відкриттям справді досить складна. З одного боку, відкриття не може бути об'єктом виключного права, -- воно визнається надбанням людства і може використовуватися кожним, хто забажає, без будь-якого дозволу і без виплати винагороди. Отже, саме відкриття не може бути чиєю-небудь власністю -- це власність усього людства. Проте це не означає, що правовій охороні не підлягає авторство на відкриття, його авторський і державний пріоритет, назва відкриття та інші майнові і особисті немайнові права.

Вважаємо, що автору чи авторам відкриття мають належати певні майнові права за умови, що вони визначені чинним законодавством тієї чи іншої держави. Автор відкриття може мати право на заохочувальну премію, на додаткову житлову площу та інші пільги. Але автор відкриття не повинен мати права на винагороду за використання його відкриття. Держава може встановлювати й інші права і пільги для авторів відкриттів за заслуги у розвитку науки.

Саме відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав. Проте права на пріоритет відкриття, право авторства, назви тощо, безперечно, підлягають правовій охороні, як і будь-яке інше право. Цей висновок ґрунтується на міжнародному визнанні відкриттів. Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст. 2 Визначення, п. VIII) наукові відкриття включено до об'єктів інтелектуальної власності.

В Україні склалася досить парадоксальна ситуація: основна міжнародна угода з питань інтелектуальної власності наукові відкриття визнає об'єктом інтелектуальної власності, а в самій Україні правова охорона цих відкриттів була відсутня.

Відкриттям прийнято визнавати встановлення раніше невідомих об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень пізнання.

Отже, об'єктами відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу. Кожен із названих об'єктів відкриттів може бути визнаним відкриттям окремо. Проте закономірність, явище чи властивість можуть бути визнаними відкриттям лише за умови, що зазначені закономірність, властивість чи явище не були відомі раніше -- вони виявлені вперше у світі.

Закономірність як об'єкт відкриття -- це прояв дії об'єктивного закону. Зазначена закономірність у природі існувала, існує і буде існувати завжди. Об'єктом відкриття вона стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина взнала, встановила її, виявила її об'єктивне існування. Зазначена закономірність стає об'єктом відкриття з моменту, коли її вперше було сформульовано.

Отже, закономірність матеріального світу як об'єкт відкриття -- це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни у рівень пізнання, істотний і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу.

Більш повно цей зв'язок характеризується такими особливостями: це істотний, внутрішньо притаманний явищам або властивостям зв'язок та їх взаємна зумовленість. Він не повинен мати випадкового характеру. Закономірний зв'язок не проста констатація зв'язку яких-небудь явищ чи властивостей, а й встановлений його причинно-наслідковий характер; це певний стійкий зв'язок між явищами і властивостями. Він виражає таке відношення, за яким зміна одних явищ чи властивостей зумовлює цілком визначені зміни інших. У такому разі залежність між явищами чи властивостями виражається, як правило, певною математичною або функціональною залежністю; зв'язок повинен мати універсальний характер і задовольняти вимогу узагальнення і можливості поширення його на інші однорідні об'єкти. Явище матеріального світу як об'єкт відкриття -- це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи).

Явище і сутність перебувають в органічній єдності. Проте єдність сутності і явища не означає їх збігу, сутність зазвичай прихована за явищем. Внаслідок розкриття сутності стає можливим наукове пояснення самого явища. Сутність і явище об'єктивні, тобто вони існують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявилася зовні і була непізнаною, як нема і явища, яке не містило б у собі яку-небудь інформацію про сутність.

Властивість матеріального світу як об'єкт відкриття -- це невідома раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу. Кожний об'єкт має багато різноманітних властивостей як істотних, так і неістотних. Сукупність істотних властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, що відрізняє його в цілому від інших об'єктів. Саме якісна визначеність виражає те спільне, що характеризує весь клас однорідних об'єктів. Які властивості проявляють даний об'єкт залежить від того, з якими об'єктами він вступає у взаємодію. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості -- необхідний, але недостатній елемент змісту відкриття. При цьому має бути доведено, чим викликана виявлена властивість, що вона спричиняє і при яких взаємодіях проявляється. Вимагається науково обґрунтована інтерпретація, що полягає у встановленні сутності цієї властивості і її закономірного характеру.

Отже, виявити нову істотну властивість об'єкта -- означає встановити існуючу незалежно від волі і свідомості людини невідому раніше якісну визначеність об'єкта щодо інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію.

2. Право на наукове відкриття

1. Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

2. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

1. Проблема надання правової охорони відкриттям справді досить складна. З одного боку, відкриття не може бути об'єктом виключного права, -- воно визнається надбанням людства І може використовуватися кожним, хто забажає, без будь-якого дозволу і без виплати винагороди Отже, саме відкриття не може бути чиєюсь власністю -- це власність усього людства. Проте це не означає, що правовій охороні не підлягає авторство на відкриття, його авторський і державний пріоритет, назва відкриття та інші майнові і особисті немайнові права.

Права суб'єктів на наукове відкриття щодо результатів їхньої наукової творчості виникають лише на підставі державної реєстрації. Остання визнає заявлений результат об'єктом правової охорони і стверджує цей юридичний факт виданням охоронного документа -- диплома. Саме охоронний документ визнає за заявником пріоритет заявленій пропозиції, авторство особи, що її розробила, і право власності на об'єкт правової охорони. Права, визначені охоронним документом, виникають у його власника саме від дати публікації про видачу охоронного документа.

Видається, що автору чи авторам відкриття мають належати певні майнові права за умови, що вони визначені чинним законодавством тієї чи іншої держави. Автор відкриття може мати право на заохочувальну премію, на додаткову житлову площу та інші пільги. Але автор відкриття не повинен мати права на винагороду за використання його відкриття. Держава може встановлювати й інші права і пільги для авторів відкриттів за заслуги в розвитку науки.

2. Саме відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав. Проте права на пріоритет відкриття, право авторства, назви тощо, безперечно, підлягають правовій охороні, як і будь-яке інше право. Цей висновок ґрунтується на міжнародному визнанні відкриттів. Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст. 2 Визначення, п. VIII), наукові відкриття включено до об'єктів інтелектуальної власності.

3. Наукове відкриття в цивільному кодексі України

Наукове відкриття як явище чисто наукове є свідченням високого рівня науково-дослідної діяльності в суспільстві, високого рівня науки в цілому. Наукове відкриття є найвищим досягненням будь-якої науки. Правову охорону наукові відкриття дістали не так давно. Її започатковано в колишньому СРСР. У 1959 році не тільки в СРСР, а й в усьому світі вперше було введено державну реєстрацію наукових відкриттів, але з датою пріоритету від 1947 року. За час існування державної реєстрації відкриттів їх зареєстровано понад 350.

За наполяганням колишнього Радянського Союзу наукові відкриття було включено до об'єктів правової охорони Конвенції про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст. 2 п. VIII). Склалася досить парадоксальна ситуація: за ініціативою колишнього СРСР Конвенція визнала наукові відкриття об'єктом правової охорони, а країна, в якій було започатковано реєстрацію наукових відкриттів, відмовилася від їх правової охорони. З розпадом колишнього СРСР Російська Федерація визнала недоцільною державну реєстрацію наукових відкриттів. В Україні державної реєстрації наукових відкриттів за радянських часів не було, а незалежна Україна, за прикладом Москви, державної реєстрації наукових відкриттів не розпочала.

Чинний Цивільний кодекс Української РСР 1963 р. в ст. 514-516 визначає основні засади правової охорони відкриттів, але ніхто їх не реєструє, тобто закон не виконується.

Розробники проекту нового Цивільного кодексу України також відмовлялися включати наукові відкриття до переліку об'єктів правової охорони. Проте законодавчі органи дійшли висновку, що наукове відкриття потребує правової охорони, і включили його до Цивільного кодексу України (далі -- ЦК). Науковому відкриттю ЦК присвятив усього дві статті, цього замало, але добре, що є хоч це.

Стаття 457 ЦК містить визначення поняття «наукове відкриття». Це визначення відрізняється від відомих тим, що до терміна «відкриття», який вживався раніше, додали слово «наукове», отже, тепер це найвище досягнення науково-дослідної діяльності називається «наукове відкриття». Згідно з ЦК -- це встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання.

Глава 38 ЦК, присвячена науковому відкриттю, називається «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття». Її слід вважати умовною, оскільки ніяке виключне право на наукове відкриття не виникає. Наукове відкриття вважається досягненням всього людства і ставити його в залежність від волі будь-якого конкретного суб'єкта цього права не можна. Про це свідчить ст. 458 ЦК «Право на наукове відкриття», яка проголошує: «Автор наукового відкриття має право надавати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом». Таке визначення наукового відкриття потребує ґрунтовнішої регламентації правової охорони наукових відкриттів у спеціальному законі, який буде прийнято для подальшого розвитку положень Цивільного кодексу.

Зміст права на наукове відкриття теж не можна визнати задовільним. Щоправда, слід погодитися з твердженням, що належне автору наукового відкриття право надати йому своє ім'я або спеціальну назву також є правом інтелектуальної власності. Але в цілому поняття змісту права на наукове відкриття в колишньому чинному законодавстві визначено ґрунтовніше. Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції від 21 серпня 1973 р. ст. II проголошувало право відкриття на авторство, право на пріоритет і визнання того, що заявлена пропозиція дійсно є відкриттям, тобто найвищим рівнем наукового пізнання.

Цивільний кодекс Української РСР 1963 р. також містить припис, за яким автор відкриття має право вимагати визнання його авторства і пріоритету у відкритті. Крім того, автор відкриття має право на винагороду, а також на пільги, передбачені згаданим Положенням.

Винагорода за відкриття носила заохочувальний характер і виплачувалася один раз при врученні автору диплома на відкриття. Розмір винагороди, визначений Держкомвинаходів СРСР, становив близько 5 тис. тодішніх карбованців і виплачував її цей же Комітет. Отже, винагорода автору (яка була незначною) виплачувалася не за використання відкриття, а за визнання відкриття як такого. Враховуючи, що реєстрували в ті часи десь близько 10 відкриттів на рік, держава великих витрат на їх охорону не несла. Законодавство України автору наукового відкриття надавало лише право присвоювати йому своє ім'я або спеціальну назву. Видається, що цього замало. Автор (автори) наукового відкриття, безперечно, має право на авторство, на пріоритет та на присвоєння науковому відкриттю свого імені чи спеціальної назви. Автор наукового відкриття, безумовно, повинен мати право на одноразову заохочувальну винагороду та на інші пільги, передбачені чинним законодавством за досягнуті успіхи у сфері інтелектуальної діяльності.

Неабияке значення має визнання державного пріоритету на наукове відкриття, що підкреслювало б рівень наукового пізнання в державі. Тому було б бажано і це положення відобразити в майбутньому законі про наукові відкриття.

Україна має досить потужний науковий потенціал, здатний робити наукові відкриття, отже, матиме свої власні наукові відкриття, яким потрібна надійна та ефективна правова охорона і передусім прав автора (авторів) наукового відкриття. Охорона прав авторів відкриттів не стане важким тягарем Державному бюджету, але науковий престиж держави, її державний пріоритет і пріоритет автора мають бути захищені.

У майбутньому законі про наукові відкриття потрібно визначити основні ознаки цього об'єкта правової охорони, які, власне кажучи, в ЦК визначені, але не розкриті. Стаття 457 ЦК наголошує, що науковими відкриттями визнаються лише закономірності, властивості та явища матеріального світу, тобто наукові положення, що стосуються сфери природничих наук. На географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття та відкриття корисних копалин, а також на відкриття у сфері суспільних наук норми ЦК про наукові відкриття не поширюються.

Наукове відкриття передусім є кроком вперед, ще однією сходинкою на шляху пізнання навколишнього світу. Наукові відкриття є вирішенням завдання пізнання 1.

Поняттям наукового відкриття охоплюються лише ті наукові положення, які підпадають під один із трьох зазначених у ст. 457 ЦК об'єктів, невідомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу.

Закономірність як об'єкт наукового відкриття -- це прояв дії об'єктивного закону. В природі вона існувала, існує і буде існувати завжди, а об'єктом відкриття стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина дізналася, встановила чи виявила її будь-яким чином. Ця закономірність стає об'єктом наукового відкриття з моменту, коли вона вперше була сформульована.

Отже, закономірність матеріального світу як об'єкт наукового відкриття -- це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу. Повніше цей зв'язок характеризується тим, що він є суттєвим, внутрішньо притаманним явищам або властивостям, та їх взаємною обумовленістю і не повинен мати випадкового характеру.

Властивість матеріального світу як об'єкт наукового відкриття -- це невідома раніше об'єктивно існуюча його якісна сторона. Кожний об'єкт характеризується багатьма різноманітними властивостями як суттєвими, так і несуттєвими. Сукупність суттєвих властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, яка відрізняє його в цілому від інших об'єктів і виражає те спільне, що характеризує весь клас однорідних об'єктів. Які властивості проявляє даний об'єкт, залежить від того, з якими об'єктами він вступає у взаємодію. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості є необхідним, але недостатнім елементом змісту наукового відкриття. При цьому потрібно з'ясувати, чим викликана виявлена властивість, що вона тягне за собою і за умови яких взаємодій проявляється. Вимагається науково обгрунтована інтерпретація, яка полягає у встановленні сутності даної властивості та закономірності її характеру.

Таким чином, виявити суттєву властивість об'єкта означає встановити існуючу (незалежно від волі та свідомості людини) невідому раніше якісну визначеність об'єкта стосовно інших об'єктів, з якими він взаємодіє.

Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття -- це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). Явище і сутність органічно поєднані, що, проте, не означає їх збігу, бо сутність зазвичай прихована за явищем. У результаті розкриття сутності явища стає можливим його наукове пояснення. Сутність і явище об'єктивні, тобто вони існують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявилася зовні і була непізнаною, як немає явища, яке б не містило будь-якої інформації про сутність.

Важливою умовою охороноздатності наукового відкриття є його наукова новизна, яка встановлюється за датою пріоритету. Особливістю правової охорони наукового відкриття є те, що його пріоритет визначається за датою, коли вперше було сформульоване наукове положення, що заявляється як наукове відкриття, або за датою опублікування цього положення в будь-яких виданнях, або за датою, коли це наукове положення було повідомлене третім особам будь-яким іншим чином. Якщо з тих чи інших причин у заявочних матеріалах про наукове відкриття такі відомості відсутні, то пріоритет наукового відкриття визначається за датою надходження заявки на видачу диплома. Слід мати на увазі, що визначення дати пріоритету на наукове відкриття за датою надходження заявки є винятком, а не правилом. Між датою подання заявки на наукове відкриття і датою його пріоритету може минути кілька років. На відміну від пріоритету винаходу, який встановлюється за загальним правилом (за датою надходження заявки до Установи), дата пріоритету наукового відкриття може бути встановлена значно раніше дати подання заявки на нього.

Наукове положення, заявлене як наукове відкриття, має бути істотним внеском до рівня пізнання, що вносить до нього докорінні зміни. Такими визнаються лише наукові положення фундаментального характеру.

Ще одним із необхідних критеріїв охороноздатності наукового відкриття має бути його вірогідність, яку повинен довести заявник(заявники). Заявочні матеріали на наукове відкриття піддаються спеціальній науковій експертизі, що має підтвердити чи спростувати вірогідність заявленого наукового положення.

Такими є основні умови охороноздатності наукового відкриття, які мають знайти певне відображення в законі.

Закони про наукові відкриття потребують чіткого визначення суб'єктів права інтелектуальної власності на них. Раніше вже підкреслювалося, що за авторами наукових відкриттів не можуть бути закріплені виключні права на них, оскільки ці нові знання прийнято вважати надбанням всього людства. Тому може йтися лише про державне визнання заслуг вчених, творчою працею яких зроблено наукове відкриття, про визнання їх авторства, пріоритету та права на скромну винагороду.

Безперечно, суб'єктами права інтелектуальної власності на наукове відкриття є особи, творчою працею яких встановлено те чи інше відкриття. Авторами наукового відкриття можуть бути лише фізичні особи незалежно від їх віку і дієздатності, а також іноземні громадяни та особи без громадянства за певних умов, визначених міжнародними угодами. Якщо наукове відкриття зроблене творчими зусиллями кількох осіб, що буває найчастіше, тоді виникає співавторство на нього. Проте та чи інша особа може бути визнана співавтором наукового відкриття лише за умови, що вона брала творчу участь в його встановленні. Співавторами наукового відкриття не визнаються особи, які надавали автору лише технічну чи іншу, але не творчу, допомогу.

Видається, що право інтелектуальної власності на наукове відкриття не може визнаватися службовим, тобто таким, що створене у зв'язку з виконанням трудового договору. Водночас слід підкреслити, що переважна більшість наукових відкриттів встановлюються саме в порядку виконання трудового договору. Проте в силу специфіки результату інтелектуальної, творчої діяльності право інтелектуальної власності на такий результат повинне визнаватися за його авторами.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на наукове відкриття можуть бути й інші особи, зокрема держава, інші юридичні особи, а також фізичні особи, до яких право інтелектуальної власності перейшло на підставі договору чи закону. Автор наукового відкриття своє право інтелектуальної власності на нього може передавати державі чи іншій юридичній особі, і тоді вони стануть його правонаступниками. Ст. 515 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. передбачає, що право інтелектуальної власності на наукове відкриття може перейти до спадкоємців, зокрема вони мають право на одержання диплома на наукове відкриття. Якщо законом буде передбачена виплата заохочувальної винагороди, то право на її одержання після смерті автора повинні мати його спадкоємці.

Закон про наукові відкриття, звичайно, має містити норми, які регулюватимуть порядок оформлення права інтелектуальної власності на наукове відкриття. Так, потрібно передбачити склад заявки, порядок її оформлення та подання. За загальним правилом заявку на видачу диплома на наукове відкриття слід подавати до Установи. Експертизу заявки мають проводити провідні наукові установи Національної академії наук України, яким Установа надсилає заявочні матеріали для винесення наукового висновку.

Наукову експертизу заявок на наукові відкриття раніше проводили установи, які не входили до складу патентного відомства. Але остаточне рішення за заявкою на підставі висновків цих наукових установ приймало патентне відомство. Очевидно, такий порядок розгляду заявок на наукові відкриття буде встановлено і Законом України про наукові відкриття.

На підставі висновків наукових установ, які проводили експертизу заявочних матеріалів, Установа приймає рішення про визнання заявленого наукового положення науковим відкриттям і видачу диплома його авторові. Стаття 458 ч. 2 ЦК проголошує: «Право на наукове відкриття засвідчується дипломом у порядку, встановленому законом».

З метою активізації науково-дослідних фундаментальних робіт видається доцільним передбачити в Законі певні пільги для авторів наукових відкриттів. Не можна стверджувати, що науковці України зовсім позбавлені будь-яких пільг. Але вчені, які збагатили науку своїми науковими відкриттями, повинні мати додаткові стимули. Це можуть бути різноманітні пільги, основним спрямуванням яких є стимулювання плідної науково-дослідної діяльності.

Наукове відкриття як результат фундаментальних наукових досліджень закономірностей, властивостей та явищ навколишнього матеріального світу є нічим іншим, як чітко і коротко сформульованим науковим положенням, яке безпосередньо в суспільно-корисній діяльності людини не можна застосувати. Але саме з нього починаються прикладні наукові дослідження, які відповідають на запитання: як, де і з якою користю для суспільства це наукове положення може бути використане. Сформульована закономірність, властивість чи явище стає основою для створення винаходів та інших технологічних (технічних) рішень. Винаходи як такі також є лише рішеннями, що здебільшого можна використати безпосередньо під час діяльності людини. Науково-дослідні пошуки продовжуються, але вже на етапі дослідно-конструкторських робіт, які мають знайти відповідні способи, знаряддя, матеріали, устаткування тощо для раціонального використання через винаходи та інші технічні рішення встановлених закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу. На основі винаходів розробляється і створюється нова техніка, яка може бути вже безпосередньо використана у виробництві чи будь-якій іншій суспільно-корисній діяльності. Використання нової техніки породжує нові наукові, технічні та інші проблеми, які потребують вирішення. Таким чином, цей діалектичний цикл замкнувся і починається новий виток по спіралі.

Безсумнівним є значення наукових відкриттів у житті і діяльності людини. Таким чином, саме наука, наукова діяльність -- провідний фактор розвитку суспільства. Інтелектуальна, творча діяльність, власне її результати -- наукові відкриття в сучасних умовах суспільного розвитку набувають все більшого значення, визначають стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства, в тому числі й України.

Там, де науку шанують, люди живуть краще.

4. Закон України Про охорону прав на наукові відкриття

Цей Закон визначає порядок надання правової охорони науковим відкриттям та спрямовано на охорону особистих немайнових і майнових прав авторів наукових відкриттів.

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживають у такому значенні:

Установа - центральний орган виконавчої влади з питань охорони інтелектуальної власності;

Національна академія наук України - вища державна наукова організація України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності;

Асоціація авторів наукових відкриттів України - Всеукраїнська громадська організація вчених, науково-технічних працівників і спеціалістів - авторів наукових відкриттів України;

наукове відкриття - встановлення невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання,

оприлюднення наукового відкриття здійснена автором або за його згодою дія, що вперше робить сутність та докази достовірності наукового відкриття доступними для публіки шляхом опублікування, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо;

пріоритет наукового відкриття - дата, за якою вперше сформульовано положення, яке заявлено в якості наукового відкриття, чи дата оприлюднення зазначеного положення,

заявка на наукове відкриття - сукупність документів, що містять відомості про наукове відкриття, необхідні для видачі диплому на наукове відкриття,

автор (співавтори) наукового відкриття - фізична особа (особи) творчою працею якої встановлено наукове відкриття.

формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) - експертиза, в ході якої встановлюється відповідність заявки встановленим вимогам;

експертиза по суті - експертиза, що встановлює відповідність наукового відкриття умовам надання правової охорони;

Стаття 2. Законодавство України про охорону прав на наукові відкриття

Законодавство України про охорону прав на наукові відкриття базується на Конституції України і складається із цього Закону, Цивільного кодексу України, Законів України “Про власність”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про наукову і науково-технічну експертизу”, та інших нормативно-правових актів, що не суперечать цьому Закону.

Стаття 3. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття

Право інтелектуальної власності на наукове відкриття становлять особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності, зміст яких визначається цим законом та Цивільним кодексом України.

Стаття 4. Автори наукових відкриттів

1. Автором (співавторами) наукового відкриття є особа (особи), творчою працею якої встановлено наукове відкриття.

2. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, що створено у співавторстві, належить співавторам спільно.

3. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності на наукове відкриття здійснюється всіма співавторами спільно.

4. Не визнаються співавторами особи, які не зробили вагомого особистого творчого внеску у встановлення наукового відкриття, що надавали автору наукового відкриття тільки технічну і організаційну допомогу, або сприяли оформленню матеріалів заявки на відкриття.

Стаття 5. Особисті немайнові права автора

Автору наукового відкриття належить:

- право на визнання автором наукового відкриття;

- право на пріоритет наукового відкриття;

- право перешкоджати будь-якому посяганню на право на наукове відкриття, здатне завдати шкоди честі чи репутації автора наукового відкриття;

- право на присвоєння науковому відкриттю імені автора (співавторів);

- право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використання наукового відкриття, якщо це практично можливо.

Стаття 6. Майнові права інтелектуальної власності на наукове відкриття

1. Майновими правами інтелектуальної власності на наукове відкриття є:

- право на матеріальну винагороду за встановлення наукового відкриття;

- інші права, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності на наукове відкриття належать автору чи його правонаступнику.

Стаття 7. Права іноземних осіб та осіб без громадянства

Іноземні особи та особи без громадянства - автори наукових відкриттів мають однакові з авторами - громадянами України права, передбачені цим Законом.

Стаття 8. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття

Набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття засвідчується дипломом.

Стаття 9. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на наукове відкриття

1. Майнові права інтелектуальної власності на наукове відкриття є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на наукове відкриття є чинними з дати пріоритету наукового відкриття.

Стаття 10. Міжнародні договори.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про наукові відкриття, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ II. Правова охорона наукових відкриттів

Стаття 11. Поняття наукового відкриття.

1. Науковим відкриттям визнається встановлення невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

2. Наукове відкриття визнається невідомим раніше, якщо до дати пріоритету сутність наукового відкриття не була опублікована в Україні або за кордоном, або не була доведена іншим офіційним шляхом до відома невизначеного кола осіб.

Стаття 12. Придатність наукового відкриття для набуття права інтелектуальної власності на нього

1. Наукове відкриття вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності, якщо воно є новим.

2. Правова охорона надається науковому відкриттю, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.

3. Об'єктами наукових відкриттів можуть бути невідомі раніше закономірності, властивості і явища матеріального світу.

Закономірність матеріального світу - це об'єктивно існуючий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу, встановлення якого вносить докорінні зміни у рівень його пізнання.

Властивість матеріального світу - це об'єктивно існуюча якісна визначеність об'єкта матеріального світу, встановлення якої вносить докорінні зміни у рівень його пізнання.

Явище матеріального світу - це об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкту матеріального світу, встановлення якого вносить докорінні зміни у рівень його пізнання.

4. Цей закон не розповсюджується на географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття, відкриття родовищ корисних копалин.

Стаття 13. Пріоритет наукового відкриття

1. Пріоритет наукового відкриття встановлюється за датою, коли наукове відкриття було вперше сформульовано або за датою оприлюднення наукового відкриття.

2. Якщо неможливо підтвердити вказані дати, пріоритет наукового відкриття встановлюється за датою надходження до Установи заявки на наукове відкриття.

3. Пріоритет наукового відкриття може бути встановлено окремо за датами опублікування сутності наукового відкриття і приведення доказів його достовірності у разі, якщо ці дати не співпадають.

Стаття 14. Право на одержання диплому

Диплом на наукове відкриття видається його автору (співавторам) чи його правонаступнику.

Розділ III. Порядок набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття

Стаття 15. Заявка

1. Заявка на наукове відкриття подається до Установи:

- автором (співавторами) наукового відкриття;

- юридичною особою з зазначенням автора наукового відкриття;

- його спадкоємцем - якщо заявка на наукове відкриття не може бути подана самим автором наукового відкриття.

2. Заявка складається українською мовою і повинна містити:

- заяву про видачу диплому на наукове відкриття;

- опис наукового відкриття з викладенням доказів його достовірності;

- формулу наукового відкриття, яка повністю заснована на описі та яка стисло, чітко та вичерпно відображає сутність відкриття, що заявляється,

- реферат;

- матеріали, що ілюструють наукове відкриття, якщо вони необхідні;

- документи, що підтверджують пріоритет наукового відкриття, якщо сутність і докази достовірності його були відомі до подачі заявки на наукове відкриття,

3. У заяві про видачу диплому на наукове відкриття необхідно вказати заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також автора (співавторів).

4. Заявка на наукове відкриття повинна відноситися до одного наукового відкриття.

5. До заявки на наукове відкриття повинна бути додана розширена анотація опису наукового відкриття українською, російською та англійською мовами.

6. Якщо заявка на наукове відкриття подається юридичною особою, разом з матеріалами заявки на наукове відкриття повинно додатково бути надано рішення вченої (науково-технічної) ради юридичної особи про те, що заявлене наукове відкриття придатне для набуття права інтелектуальної власності на нього.

7. Віднесення інформації, що міститься у заявці до державної таємниці здійснюється згідно із законом України “Про державну таємницю” та прийнятими на його основі нормативними актами.

Стаття 16. Дата подання заявки

Датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні:

- заяву на видачу диплому на наукове відкриття;

- відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

- матеріал, що справляє враження опису наукового відкриття, викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки.

Стаття 17. Експертиза заявки на наукове відкриття.

1. Експертиза заявки на наукове відкриття включає проведення формальної експертизи, попередньої експертизи та експертизи по суті, що здійснюється згідно з Законом України “Про наукову і науково-технічну експертизу”.

2. Формальна експертиза заявки на наукове відкриття проводиться Установою, під час якої заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 15 цього Закону.

За результатами формальної експертизи заявнику направляється довідка про прийняття заявки до розгляду або вимога щодо внесення змін до наданих матеріалів відповідно до статті 15 цього Закону, що здійснюється не пізніше одного місяця від дати подання заявки.

Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення Установи. Якщо у цей строк невідповідність буде усунуто, то датою подання заявки буде дата одержання Установою заявки. У протилежному випадку заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

3. Попередня експертиза та експертиза по суті проводиться установами Національної академії наук України.

Попередня експертиза включає розгляд матеріалів заявки на наукове відкриття з встановленням повноти та відповідності формули, опису наукового відкриття та інших матеріалів заявки вимогам цього Закону;

Експертиза по суті заявки на наукове відкриття включає визнання положення, яке заявляється, науковим відкриттям або відмову у цьому визнанні.

4. Заявник та/або автор наукового відкриття має право брати участь у розгляді питань, що виникають під час проведення експертизи заявки на наукове відкриття.

Заявник може за власною ініціативою або за запитом установ, що здійснюють експертизу доповнювати, уточнювати або виправляти матеріали заявки без зміни суті наукового відкриття.

5. Якщо додаткові матеріали, надані заявником, змінюють суть заявленого наукового відкриття, вони не враховуються при проведенні експертизи та можуть бути оформлені автором як самостійна заявка.

6. У разі наявності обґрунтованого прохання заявника про подовження строку подання відповіді на запит експертної установи строк проведення експертизи може бути продовжено.

Експертизу заявки на наукове відкриття може бути припинено за проханням заявника. В цьому разі матеріали заявки заявнику не повертаються.

7. Для надання відповіді на запити щодо проведення експертизи заявнику надається один місяць з дати одержання ним повідомлення з боку експертної установи.

8. Строки проведення експертизи матеріалів заявки на наукове відкриття по суті з найбільш складних заявок за запитом наукової установи, що здійснює експертизу, може бути подовжений Установою , але не більше, ніж на два місяці.

Стаття 18. Попередня експертиза матеріалів заявки на наукове відкриття.

1. Для проведення попередньої експертизи заявки на наукове відкриття та проведення експертизи по суті після проведення формальної експертизи матеріали заявки надсилаються Установою до Національної академії наук України після проведення формальної експертизи.

2. Національна академія наук України визначає наукові установи академії, що мають здійснити експертизу, передає до зазначених установ матеріали заявки та повідомляє про це Установу.

3. Попередня експертиза матеріалів заявки на наукове відкриття проводиться у трьохмісячний строк з дати отримання Національною академією наук України матеріалів заявки.

Під час попередньої експертизи перевіряється:

повнота та відповідність формули, опису наукового відкриття та інших матеріалів заявки встановленим вимогам.

4. За результатами попередньої експертизи заявки на наукове відкриття виноситься експертний висновок.

За результатами експертного висновку здійснюється експертиза заявки по суті або приймається рішення про відхилення заявки, про що повідомляється заявникові та Установі.

5. Якщо заявник не згоден з висновком попередньої експертизи він протягом двох місяців від дати одержання цього рішення може оскаржити його в Установі.

6. Установа виносить остаточне рішення щодо заявки за поданням заявника протягом двох місяців від дати її надходження.

Стаття 19. Проведення експертизи по суті

1. Експертиза заявки на наукове відкриття по суті проводиться установами Національної академії наук України з метою встановлення відповідності заявленого наукового відкриття вимогам цього Закону.

2. До здійснення цієї процедури можуть залучатися також і установи інших державних академій наук, до наукової діяльності яких відноситься зміст заявки на наукове відкриття.

3. Установи, що залучені до проведення експертизи по суті, у двомісячний термін з дати висновку щодо попередньої експертизи готують висновок про наявність наукового відкриття (з викладенням формули відкриття, що рекомендується) та його значущості.

4. На підставі висновків установ, що здійснили експертизу, Національна академія наук України виносить рішення про визнання заявленого наукового відкриття або про відмову в цьому визнанні і повідомляє про це рішення заявника та Установу.

Стаття 20. Реєстрація набуття прав інтелектуальної власності на наукове відкриття

На підставі рішення Національної академії наук України щодо визнання заявленого наукового відкриття Установа в строк двох місяців з дня одержання зазначеного рішення за погодженням з автором (співавторами) та заявником узгоджує формулу відкриття, встановлює дату його пріоритету та здійснює реєстрацію набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття у Державному реєстрі наукових відкриттів України.

Стаття 24. Публікація відомостей про реєстрацію наукового відкриття.

1. Установа протягом двох місяців від дати реєстрації набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття здійснює публікацію відомостей про наукове відкриття в своєму офіційному бюлетені. У відомостях вказується автор наукового відкриття, назва і формула наукового відкриття, а також інші необхідні відомості, що визначаються Установою.

2. Після публікації відомостей про наукове відкриття будь-яка особа може ознайомитися з матеріалами заявки і надіслати до Установи своє заперечення за фактом обґрунтованості заявки на наукове відкриття.

3. Публікація відомостей про наукове відкриття не проводиться, якщо заявку на наукове відкриття відкликано автором, що може бути здійснено заявником до дати реєстрації набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття.

Стаття 25. Видача диплому на наукове відкриття

1. Якщо протягом шести місяців з дати публікації про наукове відкриття в офіційному бюлетені Установи проти реєстрації не буде заперечень, Установа разом з Національною академією наук України видає автору (співавторам) наукового відкриття диплом про наукове відкриття.

2. Диплом на наукове відкриття засвідчує визнання встановлених закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу науковим відкриттям, пріоритет наукового відкриття та авторство на наукове відкриття.

У разі співавторства диплом на наукове відкриття видається кожному із авторів з вказівкою в ньому інших співавторів.

3. Диплом на наукове відкриття містить назву наукового відкриття, дату пріоритету наукового відкриття, дані щодо автора (співавторів) наукового відкриття, заявника та дату подання заявки на наукове відкриття.

4. Організація, в якій було створено наукове відкриття, має право на одержання свідоцтва на наукове відкриття.

Стаття 26. Витрати на проведення експертизи

Витрати, що пов'язані з проведенням експертизи здійснюються Установою та Національною академією наук України за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на зазначені цілі.

Стаття 27. Оскарження рішення по заявці на наукове відкриття.

1. Якщо заявник не згоден з рішенням про відмову у визнанні заявленого наукового відкриття, яке прийняте згідно з результатами експертизи, він протягом двох місяців від дати одержання рішення має право подати мотивоване заперечення до Установи. Заперечення має бути розглянуто у двохмісячний строк з подання заперечення до Установи.

2. За наявності обґрунтованого прохання заявника строк подання заперечення може бути продовжений Установою.

3. Рішення Установи, що виноситься за результатами розгляду заперечень автора, є остаточним.

Стаття 28. Спори, що вирішуються у судовому порядку

1. Спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, вирішуються судом у порядку, встановленому чинним законодавством України.

2. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про :

- авторство на наукове відкриття;

- визнання реєстрації права інтелектуальної власності на наукове відкриття недійсною,

- визнання наукового відкриття придатним для набуття права інтелектуальної власності;

- виплати винагороди автору наукового відкриття.

3. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом.

Розділ IV. Права та пільги авторів наукових відкриттів

Стаття 29. Право на винагороду за наукове відкриття

Автор (співавтори) наукового відкриття має право на одержання матеріальної винагороди за наукове відкриття. Розмір винагороди за наукове відкриття встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Винагорода виплачується автору (співавторам) за рахунок коштів Державного бюджету України при видачі автору (співавторам) диплому на наукове відкриття.

Стаття 30. Державне заохочення автора наукового відкриття

1. На прохання автора (співавторів) наукового відкриття науковому відкриттю присвоюється ім'я автора або спеціальна назва.

Присвоєне науковому відкриттю ім'я автора або спеціальна назва зазначається в дипломі і свідоцтві на наукове відкриття.

2. Автору наукового відкриття, що забезпечує значний інноваційний внесок, як виняток може бути присуджено Вищою атестаційною комісією України вчений ступінь доктора або кандидата наук без захисту дисертації за поданням спеціалізованих вчених рад.

3. Про наукове відкриття робиться запис у трудовій книжці.

Стаття 29. Перехід прав автора наукового відкриття у спадщину.

Право на подання заявки на наукове відкриття і одержання диплому на ім'я автора наукового відкриття, а також право на матеріальну винагороду за наукове відкриття переходять у спадщину.

Стаття 30. Підстава для набуття прав і пільг автором наукового відкриття

Підставою для набуття автором (співавторами) наукових відкриттів прав і пільг, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, є диплом на наукове відкриття.

Розділ V. Відповідальність за порушення законодавства про наукові відкриття

Стаття 31. Відповідальність за порушення прав авторів наукових відкриттів і законодавства про наукові відкриття.

Відповідальність за присвоєння авторства, примушування до співавторства, розголошення в порушення встановленого порядку, в тому числі без згоди автора, змісту наукового відкриття до дати опублікування його пріоритету, включення в число співавторів осіб, які не приймали творчої участі у встановленні наукового відкриття, настає згідно з діючим законодавством.

Розділ VI. Перехідні положення

Особисті немайнові права авторів наукових відкриттів, яким видані дипломи на наукове відкриття у період з 1947 по 1991 роки, а також авторів наукових відкриттів, що зареєстровані у 1992 - 2004 роки Асоціацією авторів наукових відкриттів України охороняються відповідно до цього Закону.

Автори цих наукових відкриттів користуються пільгами для авторів наукових відкриттів відповідно до законодавства України.

Список літератури

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. -2003 -№11.-Ст. 461.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004р. // Офіційний вісник України. - 2004. - №16. - Ст. 1088.

3. «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. № 3322-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№33.

«Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-Х11 // Відомості Верховної Ради України.-1994.

«Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. №345 Відомості Верховної Ради України. 1994.- № 7 .-Ст. 34

6.«Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №13.

7. "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р. № 3855-ХП // Відомості Верховної Ради України.-1994.-№ 16.-Ст. 93.

8. «Про захист інформації в автоматизованих системах» від - 5 липня 1994 р. .№ 80/94-ВР //Відомості Верховної Ради України. - 1994.

9.«Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10 лютого -1995 р. № 51/95- ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 9. - Ст. 56.

10.«Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків» від 13 жовтня 1995 р. № 380/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 37. - Ст. 281.

11."Про захист від недобросовісної конкуренції"" від 7 червня 1996 р. № 236 / 96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 8

12.Основи інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

13.Зінов В. «Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок»Інтелектуальна власність. - 2000. - № 3.. -С.35-42.

14. Підопригора О.А., Бутнін-Сіверський О.Б., Дроб'язко В.С. "Право інтелектуальної власності": - 2-ге вид., переробл. та донов. - К. Концерн Видавничий Дім "Ін Юре",2004. - 672 ст.

15.Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та практика: Наук.-практ. вид.:У 4 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 1999.