Опiка та пiклування

План

Вступ

Поняття опіки та піклування за законодавством України

Особи, над якими встановлюється опіка та піклування

Порядок встановлення опіки та піклування

Права і обов`язки опікунів і піклувальників, обмеження їх прав

Звільнення опікунів і піклувальників від виконання їх обов`язків

Підстави і порядок припинення опіки і піклування

Опіка і піклування, ускладнені іноземним елементом

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В останні роки посилену увагу педагогічної громадськості не випадково привертають питання опіки дітей і молоді. Поява сімей з порушеною структурою, явища безробіття, масові виїзди за кордон, поширення наркоманії й алкоголізму та інші негативні явища, поширенні в Україні, ведуть до дитячої бездоглядності, до проживання значної кількості дітей в умовах, позбавлених батьківської опіки. З'явилася низка праць, присвячених опіці над дітьми в період трансформації суспільного устрою в Україні (Антонова-Турченко О., Бадора С., Волинець Л., Завгородня Т., Капська А., Лисенко Н., Мажец Д., Пєша І., Ступарик Б., Ю.Якубова та ін.), у яких феномен соціального сирітства аналізується з різних психолого-педагогічних позицій.

Мета роботи полягає в тому, щоб привернути увагу до конкретного використання терміна „опіка”, „опікунське виховання”, обґрунтування переваг сімейного опікунства в здійсненні державної політики щодо розв'язання проблем сімей з порушеною структурою.

Аналіз праць дослідників, присвячених соціальному сирітству, показує, що поняття „опіка”, „суспільна опіка”, „опікунство” - не тотожні й розуміються авторами по-різному.

Тлумачний словник української мови визначає опіку як піклування про кого, що-небудь, догляд за кимсь, опікування;постійний нагляд, контроль за чиїми-небудь діями, вчинками; організований і контрольований державою нагляд за недієздатними громадянами (малолітніми, душевнохворими і т. ін.), піклування про їхні особисті й майнові права та інтереси [7,468].

У Педагогічному словнику С.Гончаренка, так само як і в інших нових словниках з педагогіки, психології, філософії, опіка й опікунство не знаходять свого тлумачення. Педагогічний словник для молодих батьків виділяє власне юридичний аспект цього поняття: опіка - правова форма захисту особистих і майнових прав неповнолітніх дітей, які залишилися без батьківського піклування внаслідок смерті батьків, їх хвороби, нездатності чи небажання батьків самим виховувати дитину. Ці визначення доцільно виходять від „Педагогічної енциклопедії”, яка характеризує опіку, що назначається над неповнолітніми, позбавленими піклування батьків, а також над неповнолітніми особами, котрі потребують піклування внаслідок хвороби чи старості.

Звичайно, сучасні визначення є більш повними й додають чинників природної втрати дітьми батьків - смерті та юридичного позбавлення батьківських прав недієздатними особами - ще й нові суспільні явища, що склалися сьогодні, - нездатність чи небажання батьків самим виховувати дітей. Проте, у будь-якому випадку, за цим тягнеться необхідність морального та юридичного призначення опіки й опікунів, які діють від імені (та в інтересах)дитини, здійснюючи її права та обов'язки. Світова практика довела, що окремі функції опікунства можуть і повинні успішно здійснювати не тільки призначувані опікуни, але й відповідні державні та громадські суспільні організації, що однак не виключає спеціального призначення до осіб, які втратили батьків, конкретних опікунів.

Тому Кодекс про шлюб і сім'ю України, юридичні енциклопедичні й словникові видання тлумачать опікунські відносини таким чином. Опіка - це форма захисту особистих і майнових прав громадян, які внаслідок певних обставин (вік, стан здоров'я) не можуть здійснювати свої права самостійно. Опіка встановлюється стосовно двох категорій суб'єктів: а) малолітніх, які не досягли 14-річного віку й залишилися без батьків, піклування; б) повнолітніх громадян, визнаних у судовому порядку недієздатними [10,277]. Опікуни призначаються органами опіки, як правило, з дорослих, близьких підопічному. При призначенні опікуна враховуються його особисті якості, характер взаємин з підопічними, здатність до виконання опікунських обов'язків. Опікун - це особа, яка призначається в установленому законом порядку для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей у віці до 14 років і громадян, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства [11,278-279].

Опіка припиняється після досягнення малолітніми 14-річного віку; після повернення неповнолітніх на виховання батькам у разі одужання або значного поліпшення здоров'я особи, яка була визнана недієздатною, і відновлення судом її дієздатності; унаслідок смерті підопічного або опікуна [11,277].

Піклування як форма опікунських відносин є продовженням опіки. Піклування - одна з правових форм захисту особистих і майнових прав та інтересів громадян. Правове регулювання піклування здійснюється КПРС України, Цивільним Кодексом України та іншими законними актами й передбачає стосовно дітей та юнацтва піклування над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років, які внаслідок смерті чи хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування [11,259].

Нікому з учених чи педагогів-практиків до початку ХХ століття не приходило на думку використовувати слова „опіка”, „опікунство”, „опікунське виховання”, що стосувалися б усіх людей. Це виникло через різні причини.

Такими причинами насамперед стали: гострота виникнення питання пріоритетності суспільного чи сімейного виховання молодого покоління в умовах зародження нових суспільних відносин - перспективи побудови соціалістичного й комуністичного суспільства; виникнення проблеми масового сирітства через світові й локальні катастрофи та війни; удосконалення й видозміни шлюбно-сімейних стосунків в умовах становлення й розвитку таких суспільних явищ, як бархатність, демократизація, фемінізація тощо.

Вищезазначене вимагає розрізнення різних форм суспільного опікунства. Насамперед, у складі суспільної опіки та опікунства виділимо необхідність розрізнення власне сімейної опіки, яка в історії людства визначена звичаєвим (моральним) правом та правовими (юридичними) нормами, закріпленими в законодавствах усіх країн.

Ці зауваження приводяться не випадково, оскільки в сучасній літературі, спеціально присвяченій проблемі опіки над дітьми в добу трансформації суспільного устрою, система опікунського виховання стала трактуватися дуже широко, аж до заміни шкільно-громадсько-сімейного виховання словами „опіка”, „опікунська турбота”, „опікунське виховання” [1,43-45]. Значна увага приділяється загальній опіці - так званим „різним формам допомоги й надання підтримки дисфункційним сім'ям”, „явищу суспільного сирітства, коли простежується опікунсько-виховна слабкість і нездатність, характерна для багатьох сімей” [1,16]. У цих випадках застосовується така міра, як поміщення дитини в заступницьку сім'ю або в опікунсько-виховні заклади [1,21-22,24].

Опікунське виховання в родині має свої особливості, які виходять із сутності взаємин в опікунській сім'ї. Термін „опікунська сім'я” вперше зустрічається в дисертаційному дослідженні В.Костіва (1987). Тут і пізніше автор визначає сім'ю як динамічну малу соціальну групу людей, які спільно проживають і поєднанні родинними стосунками [3,15;2,8-14].

За його обґрунтуванням, опікунська сім'я відрізняється від інших типів сімей родинними відносинами опіки [4,56;10,164].

Отже, необхідно розрізняти своєрідність стосунків у відповідних типах суспільного й, зокрема, сімейного опікунства, і вивчати їх сутнісні характеристики, властиві саме цьому специфічному типу, а не іншому. У зв'язку з цим ми розрізняємо всі інші форми піклування про дітей, ужитої в більш загальному значенні, що наближаються до вище означених.

Підводячи підсумок аналізу понять, що стосуються суспільного опікунства, розрізняємо: 1) типи суспільного опікунства, наближеного до сімейних умов; 2) різні форми суспільної опіки, реалізованої державними чи недержавними закладами; 3) поєднання різних форм суспільної чи сімейної опіки, що здійснюється при наявності батьків, які тимчасово не можуть (не хочуть) через різні причини виконувати свої виховні функції.

Усі дослідження, присвяченні впливу суспільного та сімейного виховання на розвиток і поведінку дітей, підтверджують висновок про те, що умови, наближенні до сімейних, мають незаперечну перевагу в соціалізації молодого покоління. Чеські психологи Й.Лангмейер і З.Матейчек на основі узагальнення даних світової науки і практики, а також свого багаторічного досвіду вивчення психічного розвитку дітей, що виховуються в дитячих будинках і школах-інтернатах, ввели поняття психічної деривації, психічного стану, що виникає в результаті таких життєвих ситуацій, у яких суб'єкту не дається можливості для задоволення деяких головних психічних потреб достатньою мірою й протягом деякого часу [5,23]. Не зважаючи на задоволення харчування й догляд, у їхньому психічному, інтелектуальному та емоційному розвитку спостерігається значне відставання від вікової норми, від ровесників, які ростуть і виховуються в сім'ї під опікою [10,133].

Таким чином, розглядаючи дефініції стосовно опікунських взаємин, вважаємо безпідставними поширення вживання термінів „опіка”, „опікунське виховання” на сучасному етапі стосовно всіх дітей. [11,15].

1. Поняття опіки та піклування за законодавством України

У випадках, коли громадяни з тих чи інших причин (неповноліття, хвороба, похилий вік) не мають можливості самостійно захищати свої права та виконувати обов'язки, над ними встановлюється опіка чи піклування, і тоді їх інтереси Відстоюють опікуни чи піклувальники. Під встановленням опіки чи піклування слід вбачати призначення опікуна чи піклувальника для захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції. Згідно до статті 128 КпШС України опіка та піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.

2. Особи, над якими встановлюється опіка та піклування

Как было отмечено, нормы об опеке и попечительстве регулируют отношения, направленные на восполнение отсутствующей или недостающей дееспособности несовершеннолетних или совершеннолетних лиц. Ст. 131 КоБС предусматривает установление опеки над несовершеннолетними лицами, не достигшими 15 лет, а также над совершеннолетними гражданами, признанными судом недееспособными вследствие душевной болезни или слабоумия. Лица, не достигшие 15 лет, являются, как правило, полностью недееспособными. От их имени юридические действия совершают их законные представители -- родители, усыновители, опекуны. Вместе с тем лица, не достигшие 15 лет, могут сами совершать мелкие бытовые сделки, распоряжаться вкладами, которые они сами внесли на свое имя в кредитное учреждение. Не допускается, как правило, усыновление детей, достигших 10 лет, без их согласия. Лица же, признанные судом недееспособными, вследствие душевной болезни или слабоумия, полностью недееспособны (ст.16 ГК).

Однако даже лица, полностью лишенные дееспособности, по решению суда не лишаются субъективных прав. Они остаются субъектами права и могут приобретать субъективные права и обязанности, но не в результате своих действий, а в результате действий своих опекунов, которые действуют от их имени.

Несовершеннолетние в возрасте от 15 до 18 лет, как было отмечено, являются частично дееспособными (ст. 13 ГК, см. также комментарий к ст.78 КоБС). Они вправе самостоятельно распоряжаться своим заработком, стипендией, совершать мелкие бытовые сделки, осуществлять авторские или изобретательские права на свои произведения, изобретения, рационализаторские предложения и промышленные образцы, права на свои открытия. Остальные сделки они совершают с согласия своих родителей, усыновителей, попечителей.

Совершеннолетние граждане, которые злоупотребляют спиртными напитками или наркотическими средствами и вследствие этого ставят себя и свою семью в тяжелое материальное положение, могут быть признаны, по решению суда, ограниченно дееспособными. Над этими лицами устанавливается попечительство. Лица, признанные ограничено дееспособными, могут совершать сделки по распоряжению имуществом, получать заработную плату, пенсию или другие виды доходов и распоряжаться ими лишь с согласия попечителя, за исключением мелких бытовых сделок (ст. 15 ГК).

Ст. 132 КоБС также предусматривает возможность установления попечительства над совершеннолетними лицами, которые по состоянию здоровья не могут самостоятельно защищать свои права. Эти лица являются полностью дееспособными и согласия попечителей на совершение этими лицами сделок не требуется. Попечители оказывают этим лицам содействие в осуществлении ими своих прав и выполнении ими своих обязанностей, то есть по существу они выполняют функции не попечителя, а помощника. Следует отметить, что ст. 51 проекта ГК Украины предусматривает, что дееспособное физическое лицо, которое по состоянию здоровья не может самостоятельно осуществлять свои права, в том числе право на защиту, и выполнять свои обязанности, имеет право избрать себе помощника. По заявлению лица, которое нуждается в помощи, помощник регистрируется в органах опеки и попечительства с выдачей соответствующего документа.

3. Порядок встановлення опіки та піклування

Опіка і піклування встановлюється за місцем проживання особи, яка потребує опіки та піклування, або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Рішення про встановлення опіки та піклування повинно виноситися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідному органу опіки та піклування стане відомо про необхідність встановити опіку та піклування.

Установи і особи, яким стане відомо про неповнолітніх, які лишилися без опікування батьків, або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків по вихованню чи про зловживання батьківськими правами, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, які підлягають опіці або піклуванню (стаття 134 КпШС України). Вони також повинні повідомити про повнолітніх осіб, які потребують опіки чи піклування.

Установами та особами, які при виявленні дітей та осіб, що підлягають опіці або піклуванню, зобов'язані негайно повідомити про це відповідним органам опіки та піклування є: житлово-експлуатаційні контори, власники або орендарі житлових будинків; органи РАГСу; нотаріальні контори; судові органи; органи внутрішніх справ; органи соціального захисту населення; директори шкіл та завідуючі дошкільними закладами; лікувально-профілактичні заклади психіатричного профілю; інші установи та організації, яким відомо про дітей, що лишилися без піклування батьків, а також повнолітніх осіб, які потребують піклування; близькі родичі та інші особи. (Правила опіки та піклування України далі: Правила.)

При отриманні відомостей про неповнолітніх, які лишися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов'язані негайно провести обстеження та в разі виявлення такого факту забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника (стаття 135 КпШС України).

У разі виявлення неповнолітніх, які лишилися без піклування батьків, але які мають близьких родичів або інших які згодні усиновити неповнолітніх, органи опіки та піклування сприяють оформленню усиновлення в порядку, передбаченому законом.

У випадку не усиновлення неповнолітніх, які лишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування влаштовують дітей: у віці від 3 до 16 років -- в дитячі будинки або інтернати органів освіти; інвалідів з фізичними недоліками, поглиблено розумове відсталих або психічно хворих до будинків-інтернатів органів соціального захисту населення, а з 16 років -- до будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів у відповідності з затвердженими медичними висновками та протипоказаннями.

Неповнолітніх, які досягай 16 років та лишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов'язані влаштувати на роботу або навчання у професійно-технічні училища або в інші спеціальні навчальні заклади.

Керування майном, яке належить особам, над якими встановлена опіка та піклування або які влаштовані у дитячі будинки, навчальні заклади та будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів, здійснюється опікунами чи піклувальниками. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, яке знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органами опіки та піклування за місцем знаходження майна (стаття 136 КпШС України).

Для безпосереднього здійснення опіки органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.

У разі призначення опікуна чи піклувальника приймаються до уваги можливості опікуна (піклувальника) виконувати опікунські обов'язки, відносини між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається переважно із близьких підопічному осіб чи із числа осіб, призначених громадською організацією, або з числа інших осіб, з урахуванням їх можливості виконувати опікунські обов'язки і стосунків між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка (піклування). Опікун або піклувальник призначається тільки з його згоди (стаття 138 КпШС України).

Якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, і над особами, які потребують опіки чи піклування, та влаштованими до відповідних лікувальних закладів або закладів органів соціального захисту населення опікуни і піклувальники не призначені, виконання обов'язків опікунів та піклувальників покладається на ці установи.

Призначити опікуна (піклувальника) можливо й після влаштування зазначених вище осіб у відповідні державні заклади (стаття 139 КпШС України).

Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які не досягай 18 років; визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними; позбавлені батьківських прав; а також особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці та піклуванню.

Відповідно до статті 153 КпШС України рішення органів опіки та піклування про призначення або звільнення опікунів та піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами чи опротестовані прокурором у встановленому законом порядку.

4. Права і обов`язки опікунів і піклувальників, обмеження їх прав

Опікуни чи піклувальники зобов'язані виховувати підопічних турбуватися про їх здоров'я, фізичний, моральний, духовний розвиток та навчання, готувати їх до праці, захищати їх права і інтереси.

Опікуни та піклувальники зобов'язані турбуватися про осіб, які знаходяться у них під опікою та піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов, догляду та піклування.

Опікуни та піклувальники мають право вимагати по суду повернення їм дітей, які знаходяться у них під опікою та піклуванням, від будь-яких осіб, які утримують у себе дітей без законних підстав.

Опікуни та піклувальники мають право розпоряджатися іншим майном підопічних в інтересах останніх. як правило, опікун повинен проживати з підопічним і при здійсненні прав та виконанні обов'язків підопічних укладати угоди від імені і в інтересах підопічних, діючи як його законний представник.

Піклувальники над недієздатними особами надають цим особам допомогу при здійсненні ними своїх прав та виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживань боку третіх осіб, а піклувальники над неповнолітніми дають згоду на укладення тих угод, які за законом ці особи не має права укладати самостійно. Піклувальники над особами, обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, дають згоду на укладення цими особами угод та розпорядження майном відповідно до правил, встановлених статтею 15 ЦК України.

Опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник -- давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових. Органи опіки та піклування мають право, якщо це необхідно для захисту інтересів підопічних, обмежити право кожного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися внеском, зробленим будь-ким на ім'я підопічного (стаття І45 КпШС України).

Опікун і піклувальник, їх подружжя та близькі родичі не мають права укладати угоди з підопічним, а також не мають права представляти осіб, які знаходяться під опікою чи піклуванням у них, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічними та дружиною опікуна (піклувальника) і їх близькими родичами.

Опікун і піклувальник не мають права виконувати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Суми, які належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги, аліментів, інших надходжень або доходів від майна, яке їм належить, переходять у розпорядження опікуна та витрачаються на утримання цих осіб.

Піклувальник має право отримувати зазначені суми та витрачати їх на утримання осіб, які знаходяться на піклуванні, якщо цього вимагають їх інтереси.

Заробітком, стипендією, винагородою, отриманими внаслідок здійснення своїх авторських та винахідницьких прав, «Неповнолітні віком від 15 до 18 років розпоряджаються самостійно, однак в разі наявності достатніх даних орган опіки та піклування може обмежити їх у праві самостійно розпоряджатися своїми коштами (стаття 147 КпШС України).

Обов'язки по опіці та піклуванню виконуються безоплатно, і дії опікунів та піклувальників можуть бути оскаржені будь-якою особою, у тому числі й підопічними, до органу опіки та піклування за місцем проживання підопічного. ї Контроль за діяльністю опікунів та піклувальників Здійснюється органами опіки та піклування за місцем проживання підопічного. Працівники цих органів періодично відвідують осіб, які знаходяться під опікою та піклуванням, за участю громадськості перевіряють, як виконуються опікуном і піклувальником обов'язки по відношенню до підопічного та догляду за його майном (пункт 43 Правил).

5. Звільнення опікунів і піклувальників від виконання їх обов`язків

Опекуны и попечители, как было отмечено, могут быть назначены только с их согласия, то есть обязанности по опеке и попечительству выполняются добровольно. Поэтому продолжение опеки (попечительства) помимо воли опекуна (попечителя) вряд ли целесообразно. В связи с этим, если орган опеки и попечительства по месту жительства подопечного признает, что эта просьба опекуна или попечителя вызвана уважительной причиной, опекун (попечитель) может быть освобожден от обязанностей по опеке и попечительству по своей просьбе. Орган опеки и попечительства в этом случае выносит соответствующее решение (Правила опеки и попечительства). Если орган опеки и попечительства отказал опекуну (попечителю) в его просьбе, то это решение может быть обжаловано.

Как было отмечено, опекуны и попечители должны действовать в интересах подопечных. Поэтому если опекун или попечитель не соответствует своему назначению или ненадлежащим образом выполняет свои обязанности, органы опеки и попечительства по своей инициативе, по ходатайству подопечных, государственных или общественных организаций, а также по заявлению любых лиц могут освободить опекуна или попечителя от выполнения возложенных на него обязанностей. Освобождение опекуна или попечителя от возложенных на него обязанностей происходит по решению органов опеки и попечительства.

Опекун или попечитель может ненадлежаще выполнять свои обязанности в связи с тем, что просто не способен быть опекуном или попечителем либо у него отсутствуют необходимые знания, опыт, навыки.

Основанием освобождения опекуна (попечителя) является сам факт ненадлежащего выполнения им соответствующих обязанностей. В случае освобождения опекуна (попечителя) от выполнения возложенных на него обязанностей правоотношения по опеке и попечительству прекращаются. Решения органов опеки и попечительства могут быть обжалованы в судебном или в административном порядке.

В случае злоупотребления правами, то есть использования опеки и попечительства в корыстных целях (занятие жилой площади подопечного, использование имущества подопечного), оставления подопечных детей без надзора и заботы опекун или попечитель может быть, привлечен к уголовной ответственности (ст.115 УК).

В случае злоупотребления опекуном или попечителем своими правами органы опеки и попечительства обязаны предъявить иск к опекуну (попечителю) о возмещении материального ущерба.

6. Підстави і порядок припинення опіки і піклування

Согласно ст. 156 "Опека прекращается:

- по достижении несовершеннолетними пятнадцати лет, за исключением случаев, когда они будут в установленном порядке признаны недееспособными вследствие душевной болезни или слабоумия;

в случае возвращения несовершеннолетних, которым не исполнилось пятнадцати лет, на воспитание родителям;

- в случае выздоровления или значительного .улучшения здоровья лица, которое было признано недееспособным, и восстановления его судом в дееспособности;

- вследствие смерти подопечного.

По указанным в настоящей статье основаниям, кроме достижения несовершеннолетним пятнадцати лет, а также в случае смерти подопечного, опека прекращается по решению органа опеки и попечительства."

В случаях, предусмотренных в ст.15 КоБС, отношения по опеке прекращаются независимо от поведения опекуна. Основания прекращения опеки в данном случае перечислены в законе. В случаях, перечисленных в ст.156 КоБС, изменились обстоятельства и вследствие этого отпали основания для осуществления функций опекуна.

В перечисленных в ст.156 КоБС случаях опека прекращается по решению органа опеки и попечительства, за исключением достижения подопечным 15 лет, а также в случае смерти подопечного.

Согласно ст. 157 "попечительство прекращается:

- по достижении подопечным восемнадцати лет; при вступлении несовершеннолетнего лица в брак; в случае отмены судом ограничения в дееспособности лиц, злоупотреблявших спиртными напитками или наркотическими веществами;

- если отпала причина, вызвавшая установление попечительства над лицами, которые по состоянию здоровья не могли самостоятельно защищать свои права;

- вследствие смерти лица, находящегося под попечительством.

В случае отмены судом ограничения в дееспособности лиц, злоупотреблявших спиртными напитками или наркотическими веществами, а также когда отпали причины, вызвавшие установление попечительства над лицами, которые по состоянию здоровья не могли защищать свои права, попечительство прекращается по решению органа опеки и попечительства."

В случаях, перечисленных в ст. 157 КоБС, так же как и при наличии обстоятельств, предусмотренных в ст. 156 КоБС, отношения попечительства прекращаются независимо от поведения попечителя. При наличии обстоятельств, указанных в ст. 157 КоБС, отпали основания, которые обусловили необходимость установления попечительства.

В случае отмены судом ограничения дееспособности лиц, злоупотреблявших спиртными напитками или наркотическими средствами, а также когда отпали причины, вызвавшие установление попечительства над лицами, которые по состоянию здоровья не могли защищать свои права, попечительство прекращается по решению органа опеки и попечительства. В остальных случаях решение органов опеки и попечительства не требуется.

После прекращения опеки и попечительства опекуны и попечители должны подать в органы опеки и попечительства общий отчет о своей деятельности.

7. Опіка і піклування, ускладнені іноземним елементом

В силу статті 200 КпШС України опіка (піклування) над неповнолітніми недієздатними або обмеженими в дієздатності громадянами України, які проживають поза межами України, а також над іноземними громадянами, які проживають в Україні, встановлюється за законодавством України.

Опіка (піклування) встановлена над громадянами України, які проживають поза межами України, за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) чи проти її визнання немає заперечень консульської установи України.

Опіка (піклування), встановлена над іноземними громадянами поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні.

В силу статті 201 КпШС України реєстрація актів громадянського стану (народження, смерті, вступу до шлюбу) громадян України, які проживають поза межами України, провадиться в консульських установах України.

При реєстрації актів громадянського стану в цих випадках застосовується законодавство України, якщо зацікавлені особи є громадянами України. Якщо вони є громадянами інших держав чи не встановлено, громадянами якої держави вони є, то з їх згоди застосовується законодавство однієї з держав, а в випадку незгоди -- за рішенням консула, який реєструє акти громадянського стану.

Документи, які посвідчують акти громадянського стану, здійснені поза межами України за законами відповідних держав відносно громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які видані компетентними органами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності консульської легалізації (визнання законним) в силу статті 202 КпШС України.

Висновки

Ш У сімейному праві опіка та піклування розглядаються як передача дітей, позбавлених батьківського піклування, іншим особам з метою виховання та захисту їх майнових і особистих прав;

Ш Питання, пов'язані з утриманням і вихованням дітей, позбавлених батьківського піклування, вирішуються не тільки на підставі норм СК і ЦК, а на сьогодні також на підставі Правил опіки та піклування органами опіки та піклування;

Ш Опікуном (піклувальником) може бути тільки фізична особа, хоча функції опікунів можуть виконувати також дитячі заклади, заклади охорони здоров'я, а також самі органи опіки та піклування;

Ш встановлення опіки та піклування - це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає волевиявлення опікуна (піклувальника) (ч.1 ст.244 СК) та рішення органу опіки та піклування (ст..61 ЦК), або рішення суду (ч.3 ст.60 СК);

Ш не може бути опікуном (піклувальником) дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини;

Ш Органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчі комітети міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад народних депутатів.

Ш Органи опіки та піклування в своїй діяльності керуються законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, правилами опіки та піклування в Україні, наказами та інструкціями відповідних міністерств, рішеннями місцевих Рад та їх виконавчих комітетів і іншими нормативними актами, які мають відношення до діяльності органів опіки та піклування;

Ш СК закріплює права дитини, над якою встановлено опіку або піклування, які повною мірою відповідають тим обов'язкам, що виникають в опікуна або піклувальника;

Ш Обов'язки опікуна (піклувальника) координують право підопічного;

Ш Опікун (піклувальник) не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли спілкування суперечить інтересам дитини;

Ш ”. Якщо підставою припинення опіки (піклування), як правило є певний юридичний факт, який не залежить від волі підопічного або опікуна (піклувальника) - подія, внаслідок чого відпадає необхідність у подальшому здійсненні опіки (піклування), то звільнення відбувається на прохання самого опікуна (піклувальника), або підопічного, або за заявою органу опіки та піклування у судовому порядку;

Ш піклування може відбуватися також у разі передачі неповнолітньої дитини батькам (усиновлювачам);

Ш Орган опіки та піклування може звільнити особу від обов'язків за заявою особи, над якою встановлено піклування;

Ш Патронатом у сімейному праві називається передача за договором дитини, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання в сім'ю іншої особи (патронажного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

Список використаної літератури

1. Завгородня Т., Лисенко Н., Мажец Д., Ступарик Д. Опіка над дітьми в добу трансформації суспільного устрою. - Івано-Франківськ-Ужгород, 2002.

2. Ковбас Б., Костів В. Родинна педагогіка: У 3-х т. Т.1. Основи родинних взаємовідносин. - Івано-Франківськ, 2002.

3. Костив В. Нравственное воспитание подростков из неполных семей: Дис. ... канд.пед.наук.-К.,1987.

4. Костів В. Основи педагогічної класифікації нуклеарних сімей //Вісн. Прикарпат. ун-ту. Сер. „Педагогіка”. - 1999. - Вип.2. - с.52-59.

5. Лангмейер Й., Матейчек З. Психологическая депривация в детском возрасте. - Прага, 1984.

6. Новий тлумачний словник української мови. - К., 2001.

7. Сімейне право України. Підручн./ Ред. В.І. Борисова, Ред. І.В. Жилінкова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 264 с.

8. Сімейне право України: Підручник для вузів/ За ред. В.С. Гопанчука. - К.:Істина, 2002. - 304 с.

9. Сімейне право України: Навчальний посібник/ за ред. О.В. Дзери. - К.:Вентурі, 1997. - 272 с.

10. Стельмахович М. Українська родинна педагогіка. - К., 1996.

11. Опіка й опікунське виховання дітей як предмету аналізу/ Л. Фуштей// Соціальна педагогіка: теорія та практика. - Луганськ,2007. - №1. - с.15-19.

12. Юридична енциклопедія: В 6-ти т. - К., 19989-2005. - Т.4. - 2003.