Основи авторського права

14. Види об'єктів авторського права

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі. Твір -- це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження. Для надання правової охорони не має значення чи твір опублікований, чи ще не опублікований, -- важливо, щоб він був виражений у певній об'єктивній формі. Форма вираження твору може бути усна, письмова, звуко- чи відеозапис, зображення, об'ємно-просторова тощо. Розвиток науки і техніки породжує все нові форми вираження твору. Чинне законодавство не містить повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.

Творчою діяльністю прийнято вважати індивідуальну чи колективну творчість професійних працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність. (Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 p.). З таким визначенням важко погодитися, адже об'єкт авторського права може створити і не професійний працівник. Але важливо зазначити те, що об'єктом авторського права може бути твір або його інтерпретація.Отже, об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чи набір на комп'ютері чужого твору або навіть його літературна обробка -- редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але так, щоб його можна було відтворювати, сприймати. Сама об'єктивна форма може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) -- ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника, композитора чи будь-якого іншого автора, який уже склався у його свідомості в закінчену певну форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не виражений у будь-якій об'єктивній формі, не визнається об'єктом авторського права.

Твір як об'єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптуру, картину тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) не завжди збігається з правом власності на матеріальний носій, в який втілено твір. Тому не слід підміняти твір як об'єкт авторського права рукописом, картиною, примірником книги. На матеріальний носій, в який втілено твір, може існувати окреме право власності, право користування (оренди) тощо, але не авторське право. Між тим продаж своєї книги не позбавляє письменника його авторського права.Певна категорія творів не визнається об'єктами авторського права. Це передусім офіційні документи (закони, постанови, судові рішення тощо), а також їх офіційні переклади. Однак слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних документів мають право авторства.Не визнаються об'єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени і медалі, грошові знаки тощо), а також повідомлення про новини дня або повідомлення про події, що мають характер звичайної прес-інформації. Не визнаються об'єктами авторського права твори народної творчості, а також результати, одержані з допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду -- без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору.

Авторське право не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.Види об'єктів авторського права. Відповідно до ЦК України (ст. 433), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) об'єктами авторського права є:

а) літературні та художні твори, зокрема:

-- романи, поеми, статті та інші письмові твори;

-- лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

-- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

-- твори ужиткового мистецтва;

-- ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

-- переклади, адаптації, аранжування та інші переробки "літературних або художніх творів (похідні твори);

-- збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності;

б) комп'ютерні програми;

в) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

г) інші твори.

Значну групу об'єктів авторського права складають літературні твори. Літературні твори залежно від форми їх вираження поділяються на письмові та усні. До усних творів можуть належати виступи, лекції, доповіді, промови, проповіді тощо. Усна форма твору ускладнює визначення його приналежності у разі порушення авторських прав. Якщо хтось записав усний твір і потім почав його використовувати як свій, то автору треба буде довести, що це його твір. Тому в принципі усної форми вираження твору краще уникати.

Літературні письмові твори поділяються на два основні види -- художні і наукові. До художніх творів належать романи, повісті, поезія, новели, оповідання, ноти, інші белетристичні твори. До наукових -- монографії, підручники, навчальні посібники та інші наукові книги, брошури, статті. До письмових творів належать також комп'ютерні програми. Безперечно, до письмових наукових творів належать звіти про науково-дослідну роботу та інші письмові твори будь-якого характеру.

До письмових творів слід віднести також твори будь-якого характеру незалежно від їх цінності, жанру, призначення, зафіксовані на магнітному носії. До письмових творів належать листи, щоденники, інтерв'ю, а також твори, написані особливою математичною мовою (рівняння, геометричні фігури тощо), мовою коду або спеціальною технічною мовою.

До письмових творів належать також музичні твори незалежно від жанру (гімни, хорові твори, пісні, оперети тощо), твори для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна музика) або для виконання на багатьох інструментах (твори для оркестрів і ансамблів) тощо.

Самостійним видом об'єктів авторського права, але в письмовій формі, є різноманітні карти і технічні креслення тощо.

Об'єктами авторського права є переклад твору з однієї мови на іншу, обробки, анотації, реферати, резюме, інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на основі яких створені похідні твори, без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на яких вони засновані.

До об'єктів авторського права належать збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини.Об'єктами авторського права визнаються драматичні твори в усіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об'єктивного вираження. Драматичні твори -- це літературні твори, написані в діалогічній формі і призначені для виконання на сцені, але вони можуть бути опубліковані шляхом їх видання.

Значну групу об'єктів авторського права складають музичні твори будь-якого жанру, художнього рівня, теми і композиції. Вони можуть бути призначені для виконання лише на музичному інструменті або на інструменті і голосом, з текстом і без тексту. Об'єктами авторського права є також різні способи використання музичних творів. Це можуть бути ноти або фонограми, відтворення, виконання, передача по радіо чи телебаченню, інші форми публічного повідомлення, аранжування, використання як фонової музики або як частини аудіовізуального твору. Електронна сучасна музика також є об'єктом авторського права, але як результат роботи конкретного автора.

Сценічні твори - складають окрему групу об'єктів авторського права. Зазначені твори стають об'єктом авторського права незалежно від того, чи є вони результатом переробки чужого розповідного або драматичного твору, чи є оригінальними. Специфіка цих творів полягає в тому, що вони призначені для виконання на сцені. Цю групу складають багато видів сценічних творів, кожний з яких має свою специфіку. Сценічні твори реалізуються у формі аудіофільмів, спектаклів, масових видовищ.

Аудіовізуальні твори -- кінофільми, теле- і відеофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття. Це можуть бути фільми різного призначення -- художні, документальні, науково-популярні, навчальні, розважальні, мультиплікаційні тощо. Вони можуть вирізнятися також і за обсягом -- повнометражні, короткометражні, багатосерійні. Аудіовізуальні твори об'єднують слайдо-фільми, діафільми та інші кіно- і телетвори.Авторами аудіовізуальних творів можуть бути митці різних жанрів, оскільки ці твори є поєднанням багатьох інших творів -- сценарію, пісні, музики, декорацій, ескізів, малюнків тощо. У створенні аудіовізуального твору беруть участь сценаристи, художники, постановники, оператори, режисери, артисти, композитори, диригенти та інші митці. Аудіовізуальний твір може складатися як із уже готових творів, так і з замовлених творів, які ще мають бути створені спеціально для фільму. Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право на свою частину і може її використовувати на свій розсуд незалежно від фільму.

Велику групу об'єктів авторського права складають різноманітні твори образотворчого мистецтва. Ці твори мають свою характерну особливість -- здебільшого вони існують в одиничному примірнику і тісно пов'язані з матеріальним носієм, у який вони втілені. Образотворче мистецтво охоплює живопис, скульптуру і графіку.

Живопис -- вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню. Живопис є важливим засобом художнього відображення і тлумачення дійсності.Скульптура -- вид образотворчого мистецтва, твори якого мають тримірну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріалів.

Графіка -- вид образотворчого мистецтва, твори якого є поєднанням малюнка і друкованого художнього зображення (гравюра, літографія).Оскільки твір образотворчого мистецтва втілений в єдину матеріальну форму, яка може бути власністю не автора, а іншої особи, в такому разі буває важко відрізнити об'єкт авторського права від об'єкта права власності. Власник має право на матеріальний носій, автор -- на художній зміст твору.При цьому слід мати на увазі, що об'єктом правової охорони є також ескізи, окремі малюнки чи інші вираження підготовчої роботи митця. Часто вони є також об'єктом цивільного обігу.

Твори декоративно-ужиткового мистецтва -- художні твори, що використовуються у промисловості. Це сфера декоративного мистецтва, що має своїм призначенням прикрашення нашого побуту. Цей вид мистецтва можна поділити на дві частини. Перша частина -- створення художніх виробів -- різного роду прикраси, речі побуту тощо. Другу частину складають способи і форми прикрашення промислових виробів -- меблів, одягу, посуду тощо.

Декоративно-ужиткове мистецтво є близьким до дизайну. Дизайном є різні види проектувальної діяльності, яка має метою формування естетичних і функціональних якостей предметного середовища. У вузькому значенні -- це художнє конструювання. Якщо дизайн досягає рівня мистецтва, то може бути об'єктом авторського права.

Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних творів. Закон України «Про авторське право і суміжні права» надання правової охорони творам фотографії не обумовлює ніякими застереженнями. Правовій охороні підлягають будь-які фотографії незалежно від жанру і призначення.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Архітектура (зодчество) -- це мистецтво проектування і будівництва споруд різного призначення. Об'єктом правової охорони є як проектна документація, так і її реалізація. Поняття «твори архітектури» охоплює ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будівлі і споруди.

Твори містобудування -- це результати теоретичних розробок, практики планування і забудови міст та інших населених пунктів.Об'єктом авторського права можуть бути твори садово-паркового мистецтва.Окремим об'єктом авторського права є твори хореографії і пантоміми. Зазначені твори призначаються для виконання на сцені. Хореографія в сучасному значенні -- мистецтво створення танцю. Це композиція рухів для танцю на сцені або будь-яка інша об'єднана одним задумом система жестів, створена для виконання.

Пантоміма -- вид сценічного мистецтва, у творі якого основним засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка виконавця. Це виконання твору, почуття і драматичні дії якого доносяться до глядача засобами жестів, пози, міміки без використання слів. Пантоміма сприймається лише зором. Твори хореографії і пантоміми охороняються з моменту їх оприлюднення.

Різного роду карти -- географічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші також складають групу об'єктів авторського права.Окремим об'єктом авторського права є колективний твір, тобто такий, що створюється групою фізичних осіб. До них належать енциклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні збірники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали та інші періодичні видання. Особи, які організовують створення колективних творів, не визнаються авторами цих творів. Проте їм належать виключні права на використання таких творів у цілому. Видавець має право за будь-якого використання такого твору зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.Об'єктами авторського права можуть бути тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.

Правовій охороні підлягають компіляція даних (бази даних). Це об'єктивна форма подання й організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені й опрацьовані за допомогою комп'ютера. Творчий характер цього об'єкта проявляється в особливому підборі й організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права.

15. Права суб'єктів промислової власності, що випливають з охоронних документів

Авторське право -- це сукупність правових норм, що регулюють відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури та мистецтва. Суб'єктами авторського права є:

автори винаходів, промислових зразків, товарних знаків, творів науки і літератури, спадкоємці авторів різних об'єктів інтелектуальної власності;

особи, яким автори або їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Зазначимо, що суб'єктами авторського права як форми об'єктів промислової власності є:

Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні (далі Положення, набрало чинності з 1.07.1994 р. згідно з Постановою Верховної Ради № 3769-12 від 23.12.1993 р.) регулює майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, правовою охороною та використанням винаходів, промислових зразків, товарних знаків і знаків обслуговування, а також відносини, пов'язані з визнанням прав автора раціоналізаторської пропозиції.

Згідно з Положенням, до об'єктів промислової власності належать винаходи, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, які були заявлені й дістали правову охорону в Україні у формі патентів (на винаходи і промислові зразки) та свідоцтв (на товарні знаки і знаки обслуговування), виданих Державним патентним відомством України. Раціоналізаторські пропозиції дістають правову охорону у формі посвідчення на раціоналізаторську пропозицію на підприємстві, в установі чи організації, які визнали пропозицію раціоналізаторською.

Характеризуючи поняття прав інтелектуальної власності, слід зазначити, що відповідно до міжнародних угод, у яких бере участь Україна, право інтелектуальної власності є частиною національного законодавства України.

Важливою подією у становленні прав інтелектуальної власності стало підписання в 1883 р. Паризької конвенції з охорони промислової власності -- першої міжнародної угоди у цій сфері діяльності, як зазначено в роботі.

Поняття «права інтелектуальної власності» є узагальнювальним щодо таких понять, як права на твори науки, літератури і мистецтва (авторські права), права на виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення (суміжні права) та права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торговельні марки) та права промислової власності.

Суб'єкти авторського права мають широку інфраструктуру у своїй діяльності, до якої відносять такі складові (див. табл).

Важливим аспектом прав інтелектуальної власності є патентні права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки,

Інфраструктура авторських прав у видах діяльності

раціоналізаторські пропозиції. Ці права регулюють як майнові, так і пов'язані з ними особисті немайнові правовідносини, що виникають у зв'язку із створенням винаходів, корисних моделей І промислових зразків та товарних знаків.

Право на об'єкти промислової власності, а також раціоналізаторські пропозиції охороняються державою. Це означає, що фізичні або юридичні особи мають право на правову охорону винаходів, промислових зразків і товарних знаків та знаків обслуговування в Україні або в державах, які підписали угоду про створення Міждержавної організації з охорони промислової власності. Такі ж права мають іноземні фізичні або юридичні особи на підставі міжнародних договорів України.

Автором об'єкта промислової власності (винаходу, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції) визнається фізична особа, творчою працею якої створено ці об'єкти. Якщо винахід (промисловий зразок, раціоналізаторська пропозиція) створено спільною працею кількох фізичних осіб, усі вони визнаються співавторами і мають однакові права, які визначаються укладеною між ними угодою.

Не визнаються авторами фізичні особи, які не внесли особистого творчого вкладу у створення винаходу (промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції), надали автору тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу або сприяли оформленню прав на винахід (промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію) та його використання.

Зазначимо, що винаходи, корисні моделі, промислові зразки та товарні знаки мають багато спільного між собою у правовому відношенні і відрізняються від інших об'єктів прав інтелектуальної власності. їх право забезпечується видачею патенту, який охороняє права на об'єкти, які є результатом творчої діяльності, розв'язання певних технологічних, технічних чи художньо-конструкторських завдань.

Необхідно відзначити, що на винаходи, промислові зразки, товарні знаки видаються охоронні документи, які засвідчують особисту власність тих, на чиє ім'я видано ці документи.

Право на винахід засвідчується у формі патенту, авторства на винахід, пріоритету винаходу та виключного права на використання винаходу в Україні. Патент на винахід діє від дати реєстрації винаходу в Державному реєстрі винаходів України, але не більш як 20 років від дати надходження заявки до Держпатенту України.

Після видачі патенту патентовласник отримує виключне право, що забезпечує монополію на промислове або інше комерційне використання винаходу чи промислового зразка. Патентовласник згідно із законом може заборонити будь-якій особі використовувати об'єкт патенту без спеціального дозволу. У випадку порушення виключного права патентовласник може через суд примусово стягнути плату за використання винаходу або промислового зразка.

Проте виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент, і не може виходити за її межі.

Обсяг правової охорони, що надається патентом на промисловий зразок, визначається сукупністю його суттєвих ознак, зображених на фотографіях (макеті, рисунку) виробу. Опис промислового зразка служить тільки для тлумачення ознак.

Патент на промисловий зразок діє протягом 10 років від дати надходження заявки до Держпатенту України. За клопотанням власника патенту строк його дії може бути подовжено Держпатентом України, але не більш як на 5 років.

На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво, яке діє протягом 10 років від дати надходження заявки до Держпатенту України. Строк дії свідоцтва може бути подовжено на такий же термін за клопотанням його власника за умови сплати додаткового мита.

Виключне право на використання винаходу, промислового зразка чи товарного знака належить власникові патенту, який має право їх використовувати, за умови, що він не порушує прав інших власників патенту.

Ніхто не має права використовувати патент (об'єкти, які ним захищені) без згоди власника патенту.

Порушення прав власника патенту визнається, коли без його згоди здійснюється виготовлення, застосування, ввезення, пропозиція для продажу, продаж та інші дії використання винаходу, промислового зразка чи товарного знака.

Не порушуються права власника патенту у випадку, якщо винаходи чи промислові зразки використовуються на борту морських чи річкових суден інших держав, які тимчасово або випадково перебувають у водах України, за умови такого використання виключно для потреб судна. Не є порушенням прав власника патенту проведення наукового дослідження або експерименту над засобом, у якому використано винахід, разове виготовлення ліків, використання винаходу під час стихійних лих, катастроф, епідемій та в інших надзвичайних обставинах, а також у тому випадку, якщо патент використовується в приватному порядку без комерційних цілей.

Суть патенту виявляється не тільки в юридичних наслідках його видачі, тобто у виникненні виключного права. Надзвичайно важливою характеристикою патенту як носія інформації про певне технічне рішення є його техніко-інформаційний зміст. Незалежно від того, у якій країні і коли видано патент, інформація про його технічне рішення доступна для всіх зацікавлених осіб, оскільки описи запатентованих технічних рішень регулярно публікуються до загального відома і у такий спосіб стають надбанням світової науки, техніки, а також відповідної галузі виробництва.

Дія патенту як джерела інформації не обмежується кордонами однієї держави. Будь-який іноземний патент виключає, як правило, можливість для інших осіб патентувати аналогічні технічні рішення у своїй країні чи інших країнах, за винятком тих країн, де видається патент тільки своєї країни -- так званий «малий патент».

Нині система охорони прав на об'єкти промислової власності є загальноприйнятою як в Україні, так і у високо розвинутих країнах з ринковою економікою. Слід зауважити, що часом виникають умисні порушення прав в галузі охорони промислової власності, що завдає шкоди конкуренції і в певних аспектах -- чинним нормативам промислової власності.

22. Структура та особливості закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»

Глава 40 Цивільного кодексу України висвітлює право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми. Слід зазначити, що законодавець використовує термін «компонування інтегральної мікросхеми» замість терміна «топографія інтегральної мікросхеми», що вживався в національному законодавстві до прийняття Цивільного кодексу України. Зауважимо, що в деяких країнах використовується термін «топологія інтегральної мікросхеми», наприклад, в Росії, Білорусі. В англомовному тексті Угоди ТРІПС Розділ 6 Частини ІІ має назву «Layout-Designs (Topographies) of Integrated Circuits», що в офіційному перекладі українською мовою визначено як «компонування (топографії) інтегральних мікросхем». Усі ці терміни -- «компонування», «топографія», «топологія» не мають жодних відмінностей по суті їх визначення. Але прагнення до єдності термінології потребує внесення термінологічних змін у чинні нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини стосовно зазначеного об'єкта права інтелектуальної власності. Згідно із ст. 1 чинного Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» топографія інтегральної мікросхеми (ІМС) -- це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів ІМС та з'єднань між ними. Матеріальним носієм топографії є кристал ІМС -- мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення. Тобто ІМС представляє собою частину напівпровідникової пластини, в обсязі і на поверхні якої сформовані елементи напівпровідникової мікросхеми, міжелементні з'єднання і контактні площадки. Аналогічні по суті визначення містять нормативно-правові акти США, Японії, країн -- членів ЄС, Росії та інших країн колишнього СРСР. За характером матеріального втілення та особливостями творчої діяльності їх розробників компонування ІМС наближаються до технічних рішень, що охороняються нормами права на результати науково-технічної творчості. В той же час специфіка ознак, що характеризують такі рішення (як в якісному, так і, особливо, в кількісному відношенні, зважаючи на надто велику кількість елементів у сучасних ІМС), виявила, що вони неприйнятні до правової охорони у традиційній формі. Оскільки розробка компонування ІМС потребує значних інтелектуальних зусиль, витрат часу і застосування дорогого обладнання, права на результати науково-технічної творчості розробників компонування ІМС в багатьох країнах захищаються спеціальним законодавством. Це тим більш важливо, що практично будь-яке компонування ІМС може бути швидко і досить дешево скопійоване зацікавленими особами. Як показав досвід розвинутих країн, запровадження спеціального закону щодо правової охорони компонування ІМС є найбільш дієвою перешкодою для його неправомірного копіювання. Першими розробку відповідних законодавчих актів розпочали США та Японія наприкінці 70-х років минулого століття. Саме США стали першою країною, яка прийняла у 1984 р. Закон про правову охорону напівпровідникових інтегральних мікросхем, що передбачав надання спеціальної правової охорони даному об'єкту права інтелектуальної власності. У 1985 р. аналогічний закон прийняла Японія. На початку 90-х років спеціальні закони щодо правової охорони компонування ІМС прийняли практично всі країни-учасниці ЄС, деякі інші країни Західної Європи, за винятком Сполученого Королівства та Швеції. Росія прийняла такий закон у 1992 р. З урахуванням важливості забезпечення міжнародної правової охорони компонування ІМС 26.05.89 р. під егідою ВОІВ у Вашингтоні був прийнятий Договір про право інтелектуальної власності на інтегральні мікросхеми, який, проте, так і не набув чинності (далі -- Вашингтонський договір). Вашингтонській договір передбачав, що країни -- учасниці цього договору утворять Спеціальний союз, адміністративні функції якого здійснюватиме ВОІВ. Як й інші договори ВОІВ, Вашингтонський договір мав на меті прийняття міжнародних норм та стандартів, спрямованих на забезпечення правової охорони компонування ІМС в країнах -- учасницях цього договору. Але умови щодо набуття чинності Вашингтонським договором, а саме передання на збереження Генеральному директору ВОІВ ратифікаційних грамот або відповідних документів про приєднання до зазначеного договору від перших п'яти країн, так і не були виконані.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», прийнятого 05.11.97 р. Верховною Радою України, компонування ІМС є придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним. Ця норма діє і в інших країнах, що прийняли аналогічні закони, вона міститься у ст. 3 Вашингтонського договору, а також у ст. 35 Угоди ТРІПС через посилання на Вашингтонський договір. Оригінальною згідно із ст. 5 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» є будь-яке компонування ІМС, створене в результаті інтелектуальної, творчої діяльності автора, і якщо воно не отримано шляхом прямого відтворення (копіювання) іншого компонування ІМС, має відмінності, що надають йому нових властивостей, та не було відомим у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки на компонування ІМС до Держдепартаменту або до дати її першого використання. При цьому компонування ІМС визнається оригінальним доти, доки не доведено протилежне. Одним із доказів відсутності оригінальності може бути, зокрема, загальновідомість компонування ІМС розробникам і виробникам ІМС на дату його створення. У разі спору це питання вирішується Апеляційною палатою Держдепартаменту або у судовому порядку. При цьому необхідно орієнтуватися на знання середнього фахівця і ступінь доступності матеріалів, які містять інформацію щодо компонування ІМС, відносно якого виник спір. Компонування ІМС, що містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки на дату подання заявки або на дату першого її використання, може бути визнаним оригінальним і отримати правову охорону тоді, коли сукупність (комбінація) елементів компонування є оригінальним, тобто є результатом інтелектуальних зусиль її творця. Не може бути визнане оригінальним те компонування ІМС, заявка на яке подана до Держдепартаменту пізніше, ніж через два роки від дати його першого використання. Оригінальність -- головний і єдиний юридично значущий критерій, необхідний для набуття права інтелектуальної власності на компонування ІМС. Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» охорона прав не поширюється на ідеї, способи, системи, технологію або закодовану інформацію, що можуть бути втілені в компонування ІМС.

Література:

1. Гальперин Л.Б., Михайлова Л.А. Интеллектуальная собственность: сущность и правовая природа // Советское государство и право. -- 1991. -- №12. -- С. 10--13.

2. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. -- К.: Юрінком Інтер, 1998. -- 336 с.

3. Жуков В. Ринок інтелектуальної власності і новий цивільний кодекс України // Інтелектуальна власність. -- 2000. -- №3. -- С. 43--45.

4. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. -- 2000. -- №3. -- С. 3--14.

5. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. -- 18 с.

6. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. -- М., 1977. -- С. 11.

7. Фейгельсон В.М. Интеллектуальная собственность, недобросовестная конкуренция и ноу-хау. -- Изд. 2-е доп. -- М.: ИНИЦ Роспатента, 1999. -- 113 с.