Главная
Коллекция "Otherreferats"
Государство и право
Правове регулювання договору купівлі-продажу в Україні
Правове регулювання договору купівлі-продажу в Україні
Історія виникнення інституту купівлі-продажу. Розвиток інституту купівлі-продажу в українському законодавстві. Відповідальність за договором купівлі-продажу. Купівля-продаж в торгівлі, на біржах, аукціонах (ф’ючерсні, форвардні договори, цінні папери).
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.09.2009 |
| Размер файла | 67,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
державний захист своїх прав;
гарантований рівень споживання;
належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування;
безпеку товарів;
необхідну, доступну й достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент товарів;
відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я товарами у випадках, передбачених законодавством;
об'єднання в громадські організації споживачів [12,c.49].
Права покупців-споживачів на одержання від продавця інформації про товар закріплено також у ст.700 ЦК України.
Закон України "Про захист прав споживачів" особливо докладно регулює відносини, пов'язані зі здійсненням споживачем прав у разі придбання ним товару неналежної якості. Споживач, як вже зазначалося, має право на придбання товару, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого законодавством, а в разі його відсутності - договором [12, c.32].
Гарантійний строк зазначається у паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару. Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який вважається гарантійним [21].
Гарантійні строки щодо речей, що їх продають через роздрібні торговельні організації, обчислюються з дня роздрібного продажу. Строк придатності обчислюється від дати виготовлення, яка зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання (ст.13 Закону України "Про захист прав споживачів"). При цьому на перебіг строку придатності не повинна впливати та обставина, що той чи інший конкретний товар може зберігати свої споживні якості після того, як цей строк минув. У разі коли момент укладення договору купівлі-продажу і момент передачі товару споживачеві (покупцеві) не збігаються, гарантійні строки обчислюються під дня доставки товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціальної установки чи складання - від дня їх здійснення [21]. Якщо цей день, а також день передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача ще до укладення договору купівлі-продажу, гарантійний строк має обчислюватися від дня укладення договору купівлі-продажу.
На сезонні товари (одяг, хутряні вироби тощо) гарантійний строк, встановлений Кабінетом Міністрів України, обчислюється з початку відповідного сезону. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172 затверджено Перелік сезонних товарів, гарантійні строки щодо яких обчислюються з початку відповідного сезону [9]. За цим Переліком гарантійні строки обчислюються: щодо одягу весняно-літнього асортименту - з 1 квітня, осінньо-зимового асортименту - з 1 жовтня; щодо взуття зимового асортименту - з 15 листопада по 15 березня, весняно-осіннього асортименту - з 15 березня по 15 листопада, літнього асортименту - з 15 травня по 15 вересня [9].
При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування товару в ремонті, який обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.
Права споживача (покупця), що придбав товар неналежної якості, на який встановлено гарантійний строк, передбачені у ст.14 Закону України "Про захист прав споживачів". Так, споживач, виявивши недоліки чи фальсифікацію товару протягом гарантійного або інших строків, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготовлювача:
а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
б) заміни на аналогічний товар належної якості;
в) відповідного зменшення його купівельної ціни;
г) заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.
У новому ЦК України також відтворено основні положення ст.14 Закону "Про захист прав споживачів", але з певними особливостями. По-перше, за ст.708 ЦК України покупець має право звернутися до продавця з вищезазначеними вимогами лише щодо не застережених продавцем недоліків. Доречно зауважити, що зміст ст.708 в цій частині не узгоджується зі ст.678 ЦК України, яка не поділяє недоліки товару на застережені та не застережні продавцем. По-друге, ст.708 не передбачає безпосереднього відшкодування збитків покупцеві.
Законом України "Про захист прав споживачів", ст.709 ЦК України регламентовано порядок здійснення покупцем прав у разі придбання ним товару неналежної якості. Вищезазначені вимоги споживач ставить продавцеві за місцем купівлі-продажу товару, виготовлювачеві або підприємству, що виконує їхні функції (такі функції можуть виконувати також представництва і філії), - за місцем розташування споживача. Продавець, виготовлювач чи підприємство, що виконує їхні функції (далі - представник), зобов'язані прийняти товар неналежної якості і задовольнити вимоги споживача [11,c.33]. Доставка великогабаритних товарів і товарів понад п'ять кілограмів продавцю, виготовлювачу (їхньому представникові) та повернення їх споживачеві здійснюються їхніми засобами, а в разі невиконання цього зобов'язання чи відсутності зобов'язаних осіб у місці перебування споживача доставку і повернення товарів може здійснити споживач за рахунок цих осіб.
Вимога споживача про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірити якість - протягом 14 днів, якщо не досягнуто іншої домовленості сторін. За відсутності товару вимога споживача про заміну підлягає задоволенню у двомісячний термін з часу подання відповідної заяви. Якщо таку вимогу неможливо задовольнити в зазначений термін, споживач має право заявити зобов'язаним особам інші вимоги, передбачені в п.1 ст.14 Закону України "Про захист прав споживачів". Звичайно ж ці вимоги він може заявити і тоді, коли у продавця, виготовлювача, їхнього представника є можливість замінити неякісний товар.
У разі заміни товару з недоліками на аналогічний товар належної якості, на який ціна змінилася, перерахунок вартості не проводиться, а на такий самий товар іншої моделі перерахунок вартості проводиться виходячи з цін, що діяли на час обміну. При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на аналогічний придбаному товар здійснюються виходячи з його вартості на час пред'явлення цієї вимоги, а у разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі [11,c.34].
Продовольчі товари неналежної якості продавець зобов'язаний замінити на якісні товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші за умови виявлення недоліків у межах строку придатності.
Якщо покупець пред'явив вимоги про безоплатне усунення недоліків товару (маються на увазі непродовольчі товари), то вони мають бути усунуті протягом 14 днів або за згодою сторін в Інший термін. На вимогу покупця на час ремонту йому надається (з доставкою) аналогічний товар незалежно від моделі [9]. Для цього виготовлювач і продавець зобов'язані на договірній основі утворити обмінний фонд товарів, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України. За його постановою від 19 березня 1994 р. № 172 до такого обмінного фонду належать, зокрема, телевізори, магнітоли, магнітофони, радіоприймачі, холодильники, морозильники, пральні машини.
За неналежне виконання таких вимог встановлено санкції. Так, за кожний день затримки виконання вимоги про надання аналогічного товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін (14 днів) споживачеві має виплачуватися неустойка у розмірі одного відсотка від вартості товару [8].
Споживачеві надано право пред'явити виготовлювачеві вимогу про безоплатне усунення недоліків товару також після закінчення гарантійного строку. Така вимога може бути заявлена протягом установленого терміну служби (експлуатації), а якщо такий термін не встановлено, - протягом 10 років, але за умови виявлення істотних недоліків, що допущені з вини виготовлювача. Якщо цю вимогу не буде задоволено у встановлені строки, споживач має право за своїм пред'явити інші вимоги, передбачені п. І ст.14 Закону України "Про захист прав споживачів".
Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення ним квитанції, товарного чи касового чека або іншого письмового документа, а щодо товарів з гарантійними строками - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює.
У продажу можуть бути також товари, на які гарантійні строки не встановлюються. Щодо таких товарів споживач має право пред'явити відповідні вимоги продавцеві, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців, а щодо нерухомого майна - не пізніше трьох років від дня їх передачі споживачеві [11,c.34].
Принципово новим для цивільного права України стало положення ст.17 Замшу України "Про захист прав споживачів" про те, що підлягає відшкодуванню у повному обсязі шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну покупця (споживача) продукцією, яка містить конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, якщо законодавством не передбачено вищої міри відповідальності [21]. Причому право на таке відшкодування визнається і за тим потерпілим споживачем, який не перебував у договірних відносинах з продавцем. Розв'язано це питання в Законі України "Про захист прав споживачів", відповідно до ст.10 якого шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача, підлягає відшкодуванню, якщо вона настала протягом установленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не встановлено - протягом 10 років з часу виготовлення товару. Відзначаючи в цілому позитивне значення наведеної норми для захисту прав громадян, не можна обійти увагою той факт, що у викладеній редакції вона дає змогу виготовлювачам продукції встановлювати якомога нижчий строк експлуатації її з метою скоротити строк можливої відповідальності перед споживачами.
У ст.711 ЦК України лише в загальній формі передбачається відповідальність за шкоду, заподіяну товаром неналежної якості. Згідно з цією статтею шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до глави 82 цього Кодексу ("Відшкодування шкоди").
Окремо в Законі України "Про захист прав споживачів" наголошується на правових наслідках порушений права споживача на інформацію про товари (ст.18). Зокрема, якщо надання недостовірної або неповної інформації про товар, а також про виготовлювача (продавця) спричинило придбання товару, який не має необхідних споживчих властивостей, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків. Підлягають відшкодуванню винною особою також збитки, завдані споживачеві товарами, придбаними в результаті недобросовісної реклами [21].
При розгляді вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про товари чи недобросовісною рекламою, має діяти припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, які він набуває.
Привілеєві права покупців, які не властиві звичайним зобов'язальним відносинам, передбачені ст.20 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до цієї статті споживач (покупець) має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням [12,c.51]. Таке право він може реалізувати протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо товар не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек або Інші документи, видані споживачеві. У разі відсутності на момент обміну аналогічного товару споживач може або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або одержати назад гроші у розмірі купівельної ціни, або обміняти товар на аналогічний при наступному надходженні відповідного товару у продаж.
Допустимість обміну (повернення) товарів належної якості фактично надає покупцеві правові переваги порівняно з продавцем, який зобов'язаний задовольнити зазначені вимоги покупця, незважаючи на відсутність з його боку будь-якого порушення умов договору і згоди на задоволення таких вимог. Тому, на наш погляд, правову ситуацію, за якою покупець здає всупереч волі продавця товар належної якості і вимагає повернення купівельної його вартості, слід розглядати як одностороннє розірвання договору без достатніх на це підстав, що водночас суперечить основоположним принципам зобов'язального права, яке не передбачає безпідставного одностороннього розірвання договору. За таких умов лише продавець має право встановити для покупця пільгові умови щодо обміну (повернення) куплених товарів належної якості.
Законом України "Про захист прав споживачів" врегульовано й інші відносини, пов'язані із захистом прав покупців, компенсуванням моральної шкоди, відповідальністю за порушення законодавства про захист прав споживачів тощо.
Кабінетом Міністрів України затверджено Перелік товарів належної якості, які не підлягають обміну (поверненню) [9]. До такого Переліку включено продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни, а також деякі види непродовольчих товарів.
Аналізуючи вищесказане, ми маємо всі підстави вважати, що чинне законодавство про захист прав споживачів є значно прогресивнішим порівняно з тим, що діяло раніше, незважаючи на його певну незавершеність і недосконалість, порівняно з міжнародними нормами та стандартами.
Розділ 3. Різновиди договору купівлі-продажу
3.1 Договір купівлі-продажу нерухомого майна
Купівля-продаж майна здійснюється шляхом укладення відповідного договору. Залежно від того, що є предметом договору купівлі-продажу, він може бути укладеним як в усній, так і в письмовій (простій чи нотаріальній) формі. Випадки, коли угода має бути укладена в письмовій формі або посвідчена в нотаріальному порядку, прямо зазначені в законі. При цьому договір купівлі-продажу, під час оформлення якого не додержано обов'язкової нотаріальної форми, якщо таку форму встановлено законом, вважається недійсним з моменту його укладення (ст. ст.47, 48 та 59 Цивільного кодексу).
Чинним законодавством передбачено, що договори купівлі-продажу жилих будинків та земельних ділянок з метою запобігання їх недійсності мають бути нотаріально посвідченими. Так, відповідно до ст.227 Цивільного кодексу "договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу)..."
Обов'язковість нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, міни, дарування земельних ділянок передбачена Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. "Про приватизацію земельних ділянок".
Проте за бажанням учасників угоди нотаріально може бути оформлена також: і угода, для якої обов'язкова нотаріальна форма не передбачена (договори про встановлення порядку користування житлом, оренди, найму, позики тощо). Відмова у посвідченні такої угоди є протизаконною.
За своєю природою договір купівлі-продажу є однією з форм передачі майна (як рухомого, так і нерухомого) як товару, що використовується в сфері товарно-грошового обігу.
За договором купівлі-продажу одна із сторін (продавець) зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, при купівлі-продажу має місце оплатна угода, що відрізняє її від договору дарування [11,c.35].
При цьому засобом платежу при укладенні договору купівлі-продажу можуть бути лише гроші, а не інше майно, що є ознакою договору-міни.
За договором купівлі-продажу (на відміну від договору найму, оренди) майно передається у власність.
Договір купівлі-продажу є двостороннім, оскільки права і обов'язки лежать як на продавцеві, так і на покупцеві. Причому, таким (тобто, двостороннім) він залишається навіть тоді, коли на боці покупця чи продавця виступають двоє чи кілька осіб. При посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна нотаріус керується, насамперед, вимогами Конституції України, Законом України "Про власність", Цивільним кодексом, Законом України "Про нотаріат ", іншими законами України, що стосуються права власності, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також іншими законодавчими актами, що регулюють чи якоюсь мірою стосуються цього питання [9].
При посвідченні договору купівлі-продажу жилого будинку (квартири) чи їх частин нотаріусу мають бути подані такі документи:
правовстановлюючий документ, реквізити якого зазначаються в тексті договору. Право власності на жилий будинок (квартиру), що відчужується, може бути підтверджено, зокрема: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни; свідоцтвом про придбання житла (частини житла) з аукціону, прилюдних торгів; свідоцтвом про право власності на житло; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтвом про право на спадщину; договором про поділ майна; рішенням суду тощо. При цьому вказані документи приймаються нотаріусом за наявності відмітки реєструючого органу або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа;
довідка-характеристика, видана відповідним органом технічної інвентаризації (БТІ). Термін дії такої довідки - 3 місяці з дня її видачі;
документ (як правило - довідка Реєстратора), що підтверджує відсутність заборони відчуження або арешту житла.
Крім цього, вимагається письмовий дозвіл другого із подружжя на відчуження того нерухомого майна (чи його частки), що набувалося подружжям у період знаходження в зареєстрованому шлюбі, а також виконуються вимоги ст.114 Цивільного кодексу про право привілеєвої купівлі співвласником відчужуваної частки майна (чи частки від частки).
Відповідно до ст.105 Цивільного кодексу громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, чи з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо) [9; 21].
Незважаючи на те, що Цивільний кодекс не містить прямих вказівок щодо обмеження самовільних прибудов, перебудов, перепланувань квартир, на думку авторів, вимоги згаданої вище статті мають поширюватись і на житло в багатоповерхових багатоквартирних будинках [11,c.49]. На підтримку цього можна сказати хоча б те, що:
а) цільове призначення і жилого будинку, і квартири - забезпечення потреб у житлі;
б) нагляд і контроль за будівництвом усього без винятку житла, а також прийняття зведених будівель в експлуатацію здійснюється спеціально уповноваженими на те органами;
в) згадані вище об'єкти підлягають обов'язковій державній реєстрації, що передбачено Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 р. № 121, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за № 3990/2839 [9].
До того ж, наслідки "удосконалень" житла в багатоповерховому будинку можуть бути непередбачуваними, і реальна загроза постраждати від цього матиме місце вже не лише для власника та його сімї, а й для тих, хто мешкає поруч з винним [21]. Співставляючи відомості, викладені у правовстановлюючому документі та в довідці-характеристиці, нотаріус з'ясовує, чи не зводились відчужувачем самовільно будівлі, не робились прибудови, переобладнання нежилих приміщень в жилі тощо (про що вказується у довідці-характеристиці БТІ).
3.2 Купівля-продаж на біржах, аукціонах (ф'ючерсні, форвардні договори, цінні папери)
Під біржовою операцією розуміють угоду, що відповідає сукупності таких умов:
якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
якщо її учасниками є члени біржі;
якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного дня за здійсненням угоди дня [12,c.50].
Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни чи припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Угоди, що реєструються на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (це положення в сучасних умовах є спірним). Зміст біржової угоди (виключення становить найменування товару, кількості, ціни місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Таку інформацію можуть отримати тільки суди, органи прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі, брокерам (фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту), брокерським конторам - тобто вони є суб'єктами біржових угод. В разі порушення правил біржової торгівлі до порушників можуть застосовуються санкції (позбавлення права брати участь у торгах, штраф). Про застосування певної санкції до порушника виноситься рішення у формі розпорядження [21].
Біржові угоди поділяються на:
такі, що підлягають негайному виконанню (оптові угоди тощо);
термінові угоди:
форвардний контракт - стандартний документ, що засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту. Будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди другої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання цього контракту можуть пред'являтися виключно його емітентові. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Водночас покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи його продавця [12,c.35].
угоди із заставою (із заставою на купівлю; із заставою на продаж);
ф'ючерсні контракти (стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язання сторонами контракту [21]. Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише за наявності іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту) [12,c.35] ;
опціон (документ на право придбання (продажу) цінних паперів (товарів, коштів) на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту) - простий, подвійний, кратний [12,c.35].
Угоди купівлі - продажу цінних паперів укладаються на фондових біржах. Під цінними паперами розуміють акції, облігації, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, похідні цінні папери (опціони, ф'ючерси, форварди та інші). Суб'єктами ринку цінних паперів є емітенти (суб'єкти, які здійснюють випуск цінних паперів), інвестори (суб'єкти, які здійснюють вкладення коштів або іншого майна в цінні папери, стосовно акцій - це акціонери), професійні учасники ринку цінних паперів (суб'єкти, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі спеціальних дозволів (ліцензій)). Важливу роль у здійсненні повноважень держави на ринку цінних паперів відіграє Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Свою діяльність вона здійснює керуючись Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів", Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (затверджене Указом Президента України від 14 лютого 1997 року № 142/97) та іншими нормативними актами [9].
Обіг акцій передбачає укладення цивільно-правових угод. Такі угоди він поділяє на:
угоди, що укладають з приводу первинного розміщення цінних паперів, та угоди, які укладаються на вторинному ринку;
біржові та позабіржові угоди;
угоди про надання послуг з приводу випуску та обігу акцій.
Угоди, які стосуються первинного розміщення акцій можуть укладатися у процесі приватизації, де продавцем виступає Фонд Державного Майна України (його регіональне відділення), а також безпосередньо емітентом - недержавною юридичною особою.
У відповідності зі ст.15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" продаж акцій підприємств відбувається на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців. У тому випадку, якщо договір купівлі - продажу акцій укладається за результатами конкурсу - то сторони при його укладенні повинні керуватися Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації. Сторонами такого договору є Фонд Державного Майна України (продавець) і переможець конкурсу (покупець). Даний договір повинен бути підписаний сторонами протягом 10 робочих днів після того, як орган приватизації отримає протокол про визначення остаточного переможця і затвердження ним підсумків конкурсу. Переможець конкурсу повинен отримати згоду Антимонопольного комітету на момент підписання договору купівлі - продажу [11,c.42]. Якщо такої згоди він не отримує - договір підписується з відкладальною умовою. Обов'язковою частиною договору купівлі - продажу повного пакету акцій є бізнес - план (або зобов'язання щодо виконання зафіксованих умов договору). Такий договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (витрати з цього приводу несе покупець). Після того, як покупець сплатить вартість повного пакету акцій і договір буде нотаріально посвідченим - у нього виникає право власності [11,c.42].
Як було вже зазначено вище, одним із способів приватизації є продаж акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств на фондовій біржі. Звичайно, переможцем при проведенні торгів на фондовій біржі по продажу пакетів акцій визнається учасник торгів, який назвав вищу ціну.
На фондовому ринку України виділяють первинний (ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення) та вторинний (на ньому вільно обертаються цінні папери, які вже пройшли вільне розміщення), біржовий (операції проводяться професійними учасниками) та позабіржовий ринки цінних паперів (операції здійснюються поза фондовою біржею). При первинному розміщенні акції закритого акціонерного товариства підлягають розподілу між його засновниками і не потребують додаткового укладення договорів (тобто обігу на біржі вони не підлягають), а акції відкритих акціонерних товариств розповсюджуються шляхом передплати [21]. Якщо загальні збори своїм рішенням та акціонери закритого акціонерного товариства відмовились від купівлі акцій то акціонер має право відчуження їх третім особам. При укладенні договорів купівлі - продажу акцій акціонерних товариств сторони мають керуватися загальними положеннями цивільного законодавства, що встановлені для договорів купівлі - продажу [11,c.45]. За бажанням акціонерного товариства, при первинному розміщенні акцій, воно може користуватися послугами посередників, які здійснюють торгівлю цінними паперами. Для зменшення ризику можливих втрат та вигідного здійснення інвестицій у процесі придбання чи реалізації акцій власник може скористатися послугами торговців цінними паперами, які проводять комерційну та комісійну діяльність по цінних паперах. Біржова угода купівлі - продажу акцій підлягає обов'язковій реєстрації. Після вищевказаної процедури такий договір вступає в законну силу.
Обігу на біржі підлягають акції, які перебувають у лістингу (внесення певних цінних паперів до біржового реєстру, якщо вони відповідають вимогам, встановленим біржею) і такі, що в ньому не перебувають. До прийняття рішення біржею про допуск (лістинг) цінних паперів до офіційного котирування біржа повинна укласти з емітентом двосторонній договір про підтримання лістингу згідно з положенням про допуск [20].
Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, якими передбачено перехід права власності на цінні папери, а так само інформації, яка надається фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком. Угоди по цінних паперах не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством або договором [21].
У сучасних умовах діяльність фондового ринку України пов'язана з багатьма прогалинами в сучасному законодавстві [12,c.53]. Тому договори, які укладаються на фондовому ринку мають дуже важливе значення.
Постановою Кабінету Міністрів було затверджене "Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів". Це Положення визначає порядок продажу акцій відкритих акціонерних товариств на сертифікатних аукціонах, а також загальні принципи та порядок взаємодії державних органів приватизації і центрів сертифікатних аукціонів, умови участі в них покупців, принципи визначення покупців - переможців, підсумків аукціонів та розрахунку аукціонної вартості акцій, порядок оформлення документів, що засвідчують право власності покупців на придбані акції. Під сертифікатним аукціоном розуміється спосіб продажу акцій відкритих акціонерних товариств за приватизаційні майнові сертифікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки через центри сертифікатних аукціонів [12,c.35].
Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171 - XII від 6 березня 1992 року [9] передбачається можливість продажу об'єктів малої приватизації на аукціоні. Він, тобто продаж, полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Продаж об'єктів приватизації на аукціоні здійснюється за наявності не менш як двох покупців. Фонд державного майна України, Верховна рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради мають право встановлювати додаткові умови участі покупців в аукціоні, що не суперечать цілям і змісту вищевказаного Закону. Покупці, для того щоб зареєструватися як учасники аукціону, повинні сплатити встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Також покупці повинні внести грошові кошти в розмірі 10% початкової ціни продажу об'єкта (без готівкою) [11,c.39].
Фізична або юридична особа, яка має бажання бути зареєстрованою як учасник аукціону повинна мати при собі:
квитанцію про сплату реєстраційного внеску;
документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їх повноваження;
документ про внесення грошових коштів у розмірі 10% початкової ціни продажу об'єкта;
декларацію про доходи, у разі придбання об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб;
нотаріально посвідчені копії установчих документів - для покупців - юридичних осіб [21].
Відомості про учасників аукціону заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об'єкта реєстрації, який підлягає приватизації. Відомості про учасників аукціону не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.
Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні - три дні до початку аукціону. Інформація про остаточну ціну та переможця аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі - продажу [19].
Аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним особою (діє на підставі угоди з органом приватизації). Угода повинна передбачати:
строки проведення аукціону;
початкову ціну продажу об'єкта приватизації і порядок її зниження;
розмір і порядок виплати винагороди;
взаємні зобов'язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність сторін;
інші умови на розсуд сторін.
Для участі в аукціоні покупці мають одержати квитки учасників аукціону. Аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором) [10,c.29]. Під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова ціна продажу об'єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об'єкта). Цей протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об'єкту і у триденний термін надсилається відповідному органу приватизації та затверджується ним. Продаж на аукціоні із застосуванням приватизаційних паперів здійснюється у порядку, передбаченому вищезгаданим Законом, з урахуванням таких особливостей:
право участі мають тільки громадяни України, створені ними господарські товариства у порядку, передбаченому Фондом державного майна України, а так само фінансові посередники, що одержали відповідну ліцензію згідно з чинним законодавством;
платіжними засобами є приватизаційні папери та грошові кошти;
продажу підлягають тільки об'єкти, включені до відповідного переліку (ст.7 Закону) [10,c.28].
На вимогу будь - кого з учасників аукціону або органу приватизації аукціон може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору якщо у наявності є порушення чинного законодавства про приватизацію. Угоди, що укладені внаслідок проведення аукціону, можуть бути визнані судом недійсними якщо порушені приписи ст.20 Закону.
Законодавством України передбачена можливість проведення ще багатьох видів аукціонів. Це можуть бути аукціони по продажу кредитів (Постанова Національного банку України "Про проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів Національним банком України"), по продажу квот на товари, експорт яких підлягає режиму квотування та ліцензування, аукціони по продажу заставленого майна тощо.
Висновок
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що договір купівлі - продажу має дуже важливе значення і є не лише юридичною підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов'язків. Треба сказати, що його призначення значно ширше. Він виконує важливу праворегулюючу, а також правозахисну функцію і це звичайно є визначальним моментом для характеристики призначення будь - якого договору, а в даному випадку договору купівлі - продажу.
Проаналізувавши проблему правового регулювання договору купівлі продажу ми можемо зробити такі висновки, що
з часів СРС та до новітнього часу інститут купівлі-продажу пройшов через шлях великих трансформацій, які змінювали істотні елементи його змісту, але при цьому він зберіг свою сутність - "передача товару за гроші";
в умовах вступу України до СОТ інститут купівлі-продажу, а саме питання контролю якості, захисту прав споживачів тощо, також як і майже все національне законодавство повинно більш швидко та якісно пристосовувати свої норми до міжнародних стандартів;
залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, особливостей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладання та виконання договору розрізняють багато вирід та різновидів договору купівлі-продажу, кожен з них має певні особливості щодо умов укладання та виконання, визначення прав та обов'язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору.
Перелік використаної літератури
1. Цивільний кодекс України, станом на 15 січня 2008 р.
2. Цивільний кодекс Української РСР, 1963 р.
3. Цивільний кодекс Української РСР від 1922 р.
4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів", від 30 жовтня 1996 р.
5. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", від 23.02.2006 р.
6. Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 станом на 01.12.2005
7. Закон України "Про власність" від 07.02.1991
8. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992
9. Законодавча база України - Урядовий портал - www.zakon. rada.gov.ua, www.kmu.gov.ua
10. Цивільне право України: підручник для студ. вузів та факультетів. Частина 2. - О.А. Підопригора та інш. - К.: Вентурі., - 1997 р.480с.
11. Цивільне право України. Академічний курс. Т.2 Особлива частина. - за заг. ред. Шевченко Я.М. - К.: 2004 р. - 408с.
12. Цивільне право України. Академічний курс. Особлива частина. Т.2 - за заг. Ред. О.В. Дзера - К. 2006 р. - 564 с.
13. Гражданское право в вопросах и ответах. Справочник. - Ю.Г. Матвеев, А.П. Догверт, - К. - 1987 г. - 272 стр.
14. Советское гражданское право. Том 2. - под. ред. Йоффе О.С. - Ленинград - 1971 г, - 520 стр.
15. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права" - Йоффе О.С. - М. - 2000 р.
16. История развития договора купли-продажи товаров в римском частном праве, в праве дореволюционного периода и времена Союза ССР - Завидов Б.Д. - М. - 2005г.
17. Кушвид А. Международные стандарты должны стать нормой и для нас (ISO - 9001): система качества. \\ Днепропетровск вечерний - Дн-ск. 2005 г. № 60, 19 апреля - с.3
18. Кошман К. Прийняття та впровадження міжнародних стандартів в Україні \\Підприємництво, господарство і право. - К. 2007 р., №1 - с.103-105
19. Грищенко Ф. Як прискорити впровадження в Україні вимог директив Европейського Союзу та європейських стандартів. \\ Стандартизація. Сертифікація. Якість. - К., 2008 р. - №3 - с. 20-24
20. Внуков Ю. Стандартизація у сфері управління якістю. \\Стандартизація. Сертифікація. Якість. - К., 2009р. - № 2 - с.27-30
21. Матеріали з інтернет порталів: www.parlament.org.ua, www.rulg.com/documents, http://pravoznavec.com.ua, www.istl.org.ua/wto/adaptatsiya-zakonodatelstva-ukrainyi-k-trebovaniyam-vto, www.human.ualiberty.com, http://experts. in.ua (Всеукраїнська експертна мережа), www.uaq.org.ua (Українська Асоціація якості).
Подобные документы
Положення законодавства щодо регулювання договорів купівлі-продажу. Особливості правового регулювання договору купівлі-продажу житла як особливого різновиду договору купівлі-продажу нерухомості. Відповідальність сторін за договором купівлі-продажу.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 16.06.2011Поняття договору купівлі-продажу. Сторони та предмет як елементи договору. Правове регулювання строків у договорах купівлі-продажу в українському та європейському праві: порівняльний аналіз. Відмежування договору міжнародної купівлі-продажу продукції.
курсовая работа [57,4 K], добавлен 20.10.2012Поняття та види договору купівлі-продажу. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення. Правові ознаки договору купівлі-продажу в роздрібній торгівлі. Договір поставки як підстава виникнення зобов'язань з оплатної реалізації майна.
презентация [277,4 K], добавлен 30.11.2016Риси договору роздрібної купівлі продажу товарів як окремого виду загального поняття договору купівлі-продажу. Класифікаційні критерії поділу договору роздрібної купівлі-продажу товарів на різновиди. Внесення змін до норм Цивільного кодексу України.
статья [22,2 K], добавлен 14.08.2017Предмет та сторони в договорі купівлі-продажу житла, особливості його змісту, порядку укладання та форми. Виконання сторонами передбачених законом обов'язків за договором купівлі-продажу житла, характеристика їх відповідальності в разі порушення умов.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 24.04.2016Усна та письмова форми договору роздрібної купівлі-продажу. Способи захисту майнових інтересів продавця. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів. Вчинення та укладання контракту шляхом конклюдентних дій, його переваги та зміст.
реферат [24,8 K], добавлен 06.05.2016Загальна характеристика і правове регулювання договіру купівлі-продажу згідно положенням НЦУ. Ризик невиконання фінансових зобов'язань. Аналіз вимог покупця і продавця про відшкодування збитків заподіяними недоліком і збитками, викликаними їх наслідками.
реферат [15,1 K], добавлен 12.06.2010Предмет та умови договорів купівлі-продажу, правові наслідки їх порушення. Основні права і обов’язки продавця та покупця. Ціна, оплата, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, його страхування. Особливості договору міни та поставки.
дипломная работа [122,6 K], добавлен 04.07.2014Поняття "культура торгівельного обслуговування". Правове регулювання оптової та роздрібної форми реалізації товару. Договір роздрібної купівлі-продажу (усний договір). Правила продажу товарів по методу самообслуговування. Особливості посилочної торгівлі.
контрольная работа [23,0 K], добавлен 20.06.2009Актуальність проблеми форм передачі нерухомого майна. Договір відчуження нерухомого майна та земельної ділянки. Оподаткування доходу від продажу земельної ділянки. Характеристика документів, необхідних для оформлення договору купівлі-продажу квартири.
реферат [14,7 K], добавлен 21.02.2009
