Система права та система законодавства
Цілісна єдність чинних правових норм держави, розподілених відповідно до предмету і до методу правового регулювання. Систематизація законодавства; об'єктивний характер розподілу юридичних норм на галузі та інститути. Поняття елементів системи права.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.08.2009 |
| Размер файла | 14,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
12
Міністерство освіти і науки
Українська академія друкарства
Реферат з правознавства
на тему:
«Система права та система законодавства»
Виконав
Студент групи Б-31
Зінов'єв Максим
Львів 2007
План
1. Поняття системи права та її структури.
2. Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права.
3. Поняття системи законодавства.
4. Поняття та види систематизації законодавства.
1. Поняття системи права та її структури
Система права - це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави, що характеризується єдністю, узгодженістю, а також поділом на галузі та інститути. Система права є внутрішньою будовою, певним порядком організації і розташування складових її частин, обумовлений характером відносин, що існують в суспільстві. Система права виступає як внутрішня форма права, що відображає суспільні відносини в країні.
Системність, як ознака права, означає сукупність норм, які взаємодоповнюють і взаємозалежать одна від одної. Системність є невід'ємною властивістю будь-якого типу права, наявність її указує на те, що право є не випадковим набором розрізнених один від одного юридичних норм, а цілісним стійким утворенням. В основі цієї цілісності і єдності лежать численні об'єктивні і суб'єктивні чинники. У повсякденному житті вони постійно переплітаються і взаємно доповнюються один одним. Серед суб'єктивних чинників виділяється перш за все прагнення і зусилля законодавця, що додаються, до створення і розвитку такої системи права, яка відрізнялася б якщо не монолітністю і органічною єдністю, то, принаймні, елементарною злагодженістю і несуперечністю складових її частин. Бо від того, яка створена і як внутрішньо організована система права, залежить її соціально-політична, юридична і навіть ідеологічна значущість і ефективність. До об'єктивних чинників, сприяючих формуванню цілісності і єдності система права, відносяться ті матеріальні, соціальні і інші умови життя суспільства, які обумовлюють не тільки процес її виникнення і існування, але і об'єктивну необхідність її злагодженого і ефективного функціонування. ("Юридичний енциклопедичний словник". Під ред. М.Н. Марченко)
Глибоке і різностороннє вивчення системи права з неминучістю припускає розгляд її з філософських позицій, з позицій загального системного підходу. Це означає перш за все, що система права повинна розглядатися не взагалі, "загалом і в цілому", а строго в диференційованій формі, з виділенням і вивченням тих, що формують її складову частину, елементів і компонентів. ("Юридичний енциклопедичний словник". Під ред. М.Н. Марченко)
Система права характеризується такими ознаками:
1) це цілісна єдність чинних правових норм певної держави;
2) ці норми права розподілені за галузями й інститутами, відповідно до предмету і методу правового регулювання;
3) об'єктивний характер розподілу юридичних норм на галузі та інститути.
Отже, основними елементами системи права є правові (юридичні) норми, інститути права, галузі права.
Отже, структура системи права - це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм держави та в їхньому розподілі за галузями та інститутами права.
2. Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права
Критеріями розподілу норм права за галузями є предмет та метод правового регулювання.
Предмет правового регулювання - це сукупність суспільних відносин, які регулюються конкретними юридичними нормами.
Метод правового регулювання -- це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів. Він обумовлюється: 1) характером зв'язків суб'єктів між собою (відносини рівності чи підлеглості); 2) способом правового регулювання (заборона, дозвіл, зобов'язання, заохочення, стимулювання); 3) юридичними наслідками (заохочення, юридична відповідальність). Кожній галузі права притаманний певний метод правового регулювання, зумовлений природою суспільних відносин, що є предметом регулювання тієї чи іншої галузі права.
У реальному житті система права існує і функціонує як складний багаторівневий комплекс. Його структурними елементами, що існують і функціонують на різних рівнях, є галузі права, правові інститути і норми права. Останні складають нормативну основу, базис будь-якої система права. Разом з тим вони виступають як будівельний матеріал, з якого створюються всі галузі і інститути права. Норми права є первинними елементами система права. Вони, як було вже сказано, виходять (видаються або санкціонуються державними органами) від держави і є загальнообов'язковими правилами поведінки. За допомогою норм права регулюються не все, а лише найбільш важливі для життєдіяльності всього суспільства і окремих громадян, відношення. Що ж до решти суспільних відносин, то вони регулюються за допомогою неправових норм. ("Юридичний енциклопедичний словник". Під ред. М.Н. Марченко)
Правова норма - первинний елемент системи права. Вона є встановленим або санкціонованим державою загальнообов'язковим, формально-визначеним правилом поведінки, що надає учасникам регульованого відношення суб'єктивні права і що покладає на них юридичні обов'язки. Правові норми регулюють лише ті суспільні відносини, які на даний момент є для держави найбільш важливими.
Галузь права -- це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. Або, іншими словами, це об'єктивно відособлена усередині системи права сукупність взаємопов'язаних між собою правових норм, об'єднаних спільністю предмету і методу правового регулювання.
Основні галузі системи права України такі: конституційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове право. Деякі вчені виділяють також кооперативне, сільськогосподарське, соціально забезпечувальне, адміністративно-процесуальне.
Галузі права є найкрупнішими складниками системи права. Вони є сукупністю щодо відособлених, автономних юридичних норм, регулюючих певну область (сферу) суспільних відносин. Так, сукупність норм права, утворює галузь трудового права; система норм права, що опосередковують фінансові відносини, формує галузь фінансового права; норми права, закріплюючі і регулюючі земельні відносини, створюють галузь земельного права. Залежно від значущості для життєдіяльності держави, суспільства і окремих громадян регульованих суспільних відносин всі галузі прав займають в системі права певне положення. Провідну роль серед ін. галузей права займає конституційне (державне) право. За ним в системі права слідує решта всіх галузей права, а саме адміністративне право, фінансове право, земельне право, сільськогосподарське право, цивільне право, трудове право, екологічне право, сімейне право, кримінальне право, виправно-трудове право, карно-процесуальне право і цивільний-процесуальне право. Особливе місце серед галузей і інститутів права займає міжнародне право. Воно не входить ні в одну національну систему права. Предметом його регулювання є не внутрідержавні, а міждержавні відносини. Міжнародне право складається з 2 частин: міжнародного публічного і міжнародного приватного права. Всі галузі права незалежно від їх особливостей виступають як основні, безпосередньо формуючі систему права структурні елементи. Саме з них безпосередньо складається будь-яка система права. Від рівня їх розвитку, злагодженості і впорядкованості безпосередньо залежить рівень розвитку і ефективності всієї системи права. Систему права не слід змішувати з двома іншими що близько стоять до неї, але не ідентичними нею поняттями - правовою системою і системою законодавства. ("Юридичний енциклопедичний словник". Під ред. М.Н. Марченко)
Інститут права - це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Або, іншими словами, інститут права - це об'єктивно відособлена в межах однієї або кількох галузей права сукупність взаємопов'язаних юридичних норм, які об'єднані спільністю регулювання конкретного виду суспільних відносин.
Інститути права поділяються на галузеві, які регулюють певні відносини в межах однієї галузі права, та міжгалузеві, які регулюють відносини, що є предметом різних галузей права.
Інститути права виступають як відносно відособлені групи взаємозв'язаних між собою юридичних норм, регулюючих певні різновиди суспільних відносин. На відміну від норм права - первинних структурних елементів системи права - інститути права виявляються як більш ємкі по своєму характеру і змісту складові частини, як вторинні її структурні елементи. Кожним окремо інститутом права регулюються не все, а лише однорідні суспільні відносини. Відповідно, кожним інститутом права залежно від вигляду і особливостей регульованих ним відносин охоплюються не все, а лише окремі якісно визначені відносно самостійні і автономні сукупності правових норм. Інститути права існують і функціонують в межах окремих галузей права. Разом з складовими їх нормами вони формують структуру кожної галузі права. ("Юридичний енциклопедичний словник". Під ред. М.Н. Марченко)
Якщо під системою права розуміється внутрішня будова, певний порядок організації і розташування складових її частин, то під правовою системою розуміється вся правова структура країни, правова організація всього суспільства, що складається з сукупності всіх юридичних засобів, інститутів і установ, що функціонують в його межах. Система законодавства є сукупністю нормативно-правових актів (законів, указів, статутів, декретів, ухвал уряду і ін.), що існують в тій або іншій державі, що підрозділяється відповідно до різних критеріїв на якісно певні складові частини. В порівнянні з системою права, що має об'єктивний характер, система законодавства значною мірою схильна до цілеспрямованої дії з боку правотворчих органів. Вона не тільки створюється, але в своєму розвитку і прямує ними. Багато в чому її існування і функціонування обумовлюється волею і нормотворчими устремліннями законодавця. ("Юридичний енциклопедичний словник". Під ред. М.Н.Марченко)
3. Поняття системи законодавства
Поняття системи права характеризує зміст об'єктивного юридичного права. Його форма характеризується поняттям системи законодавства. Система законодавства -- це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства. Або, простіше, система законодавства -- це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.
Тобто, система права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу.
Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища. Відмінність між системою права і системою законодавства полягає:
1. первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства -- нормативно-правовий припис.
2. система права формується об'єктивно, а система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів і тому залежить також від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.
3. система права має тільки галузеву структуру, а система законодавства крім галузевої ще й ієрархічну, а у федеративних державах і федеративну структуру.
Відмінності внутрішньої структури системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені, головним чином, тим, що основою творення системи законодавства є не тільки система права, але й система здійснення державного керівництва в цілому.
4. Поняття та види систематизації законодавства
Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.
Систематизація законодавства -- це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.
Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію.
Здійснення систематизації законодавства має на меті:
1) встановлення і усунення дефектів законодавства;
2) підвищення ефективності законодавства та поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів;
3) забезпечення зручності користування законодавчим масивом, полегшення відшукування юридичної норми, яка підлягає застосуванню чи реалізації;
4) сприяння вивченню та дослідженню законодавства.
Систематизація здійснюється двома способами: інкорпорацією та кодифікацією.
Інкорпорація -- це найпростіша форма впорядкування нормативно-правових актів, яка полягає в об'єднанні групи чинних нормативно-правових актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.
Види інкорпорації:
1) За юридичною значимістю:
офіційна інкорпорація -- тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів;
неофіційна інкорпорація -- це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.
2) За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).
3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).
Кодифікація -- це спосіб систематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці, узгодженні й об'єднанні певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті. Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права. Іншими словами, кодифікація -- це систематизація у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.
Види кодифікації:
1) За обсягом:
загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);
галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);
міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).
2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.
Список використаних джерел
1. www.lnu.edu.ua/faculty/pravo/tdp/s1/t7.doc
2. "Юридичний енциклопедичний словник". Під ред. М.Н.Марченко, ТК "Велбі", видавництво "Проспект", 2006 р.
3. www.traktat.rutrreferatsid.16667.html
Подобные документы
Співвідношення системи права і системи законодавства. Поняття галузі і інституту законодавства. Структура системи законодавства. Систематизація нормативно-правових актів. Види галузей законодавства. Розбіжність галузей права і галузей законодавства.
реферат [15,1 K], добавлен 01.04.2009Поняття системи права, її структура, галузі; загальна характеристика системи законодавства. Міжнародне право, систематизація нормативно-правових актів; мусульманське, індуське право, далекосхідна група правових систем. Сучасна правова система України.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 30.01.2012Дослідження системи законодавства. Визначення взаємозв’язків системи права і системи законодавства. Дослідження систематизації нормативно-правових актів. Розгляд системи законодавства та систематизації нормативного матеріалу на прикладі України.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 21.12.2010Правова система як філософське поняття, характеристика права як системи. Перетворення права в систему шляхом розподілу його на галузі, інститути права, що дозволяє оперативно орієнтуватися в законодавстві. Поняття "системи права" та "правової системи".
реферат [22,6 K], добавлен 10.10.2010Поняття системи права, її склад за предметом і методом. Співвідношення категорій "галузь права" і "галузь законодавства" в юридичній думці. Значення галузевого структурування права для національної юриспруденції, його систематизація і кодифікація.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 08.04.2011Критерії класифікації правових норм, аналіз їх співвідношення та взаємодії. Єдність, цілісність, неподільність та певна структура як основні ознаки норми права. Структурні елементи норми права. Характеристика способів викладення елементів правових норм.
реферат [66,9 K], добавлен 27.02.2017Поняття та сутність тлумачення норм права. Причини необхідності тлумачення правових норм та способи його тлумачення. Класифікація тлумачення юридичних норм: види тлумачення норм права за суб’єктами та за обсягом їх змісту. Акти тлумачення норм права.
курсовая работа [57,3 K], добавлен 21.11.2011Дослідження та аналіз особливостей угоди про асоціацію, як складової права Європейського Союзу відповідно до положень Конституції України, як складової законодавства України. Розгляд і характеристика правового фундаменту узгодження норм правових систем.
статья [29,7 K], добавлен 11.09.2017Предмет галузі, характерні відрізняючи ознаки та функції трудового права. Особливості та елементи методу правового регулювання трудових правовідносин. Розмежування трудового та цивільно-правового договорів. Система галузі і система науки трудового права.
реферат [20,5 K], добавлен 01.05.2009Поняття, сутність та ознаки права. Підходи до розуміння правових відносин. Основні аспекти визначення сутності державного законодавства. Принципи, функції, цінність і зміст права. Особливості проблеми правопоніманія в контексті категорії правових шкіл.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 31.12.2008
