Реферат

з дисципліни “Екологія”

На тему: Екологічна політика держави та її нормативно-правове забезпечення

Екологічна політика держави та її нормативно-правове забезпечення

Розвиток виробництва і зростання масштабів господарської діяльності, в ході яких людина використовує дедалі більшу кількість природних ресурсів, зумовлюють посилення антропогенного тиску на довкілля. Ці проблеми вимагають від держави ефективно діючого механізму у сфері природокористування й охорони довкілля. Основним завданням, що стоїть перед Україною, є розробка і подальше ефективне виконання екологічної політики, яка є системою принципів, підходів та заходів і визначає ставлення держави, а також суспільства до навколишнього природного середовища. Правильно розроблена і впроваджена екологічна політика призводить до істотного поліпшення ситуації і дає можливість зменшити негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. Для розв'язання питань екологічного характеру найчастіше використовуються традиційні нормативно-правові механізми.

Дослідженням проблем екологічної ситуації займалися А.С. Астахов, Є.П.Буравльов, О.А.Васюта, Б.В.Воробйов, Б.М.Данилишин, С.І.Дорогунцов, Я.В.Дроздова, В.О.Дьомін, О.М.Тевелєв, А.В.Яцик та ін. Науковці, які займались дослідженнями, звертали увагу, в першу чергу, на екологічну ситуацію, що склалась в Україні, та проблеми природно-техногенної (екологічної) безпеки. Водночас з огляду на аналіз екологічної політики в контексті її нормативно-правового забезпечення такі дослідження не проводились.

Робота присвячена висвітленню нормативно-правової бази, яка забезпечує збереження довкілля, етапи її становлення та пропозиції щодо вдосконалення. Завданням реферату є проведення аналізу екологічної політики держави та нормативно-правове забезпечення її формування.

Екологічна політика держави має такі базові складові: інституційні, правові та економічні. Протягом останніх 14 років були сформовані основи природоохоронного законодавства України та проведені відповідні інституційні перетворення. Законодавче закріплення основних принципів, механізмів, гарантій, критеріїв охорони навколишнього природного середовища, закладених у Конституції, а також оцінки якості навколишнього середовища є найважливішим інструментом збереження довкілля. На жаль, цьому періоду притаманні також суттєві недоліки в реалізації природоохоронного законодавства, здебільшого пов'язані із складністю відносин між центральними і місцевими органами виконавчої влади та існуючим відомчим підходом: на сьогодні до сфери охорони довкілля та природокористування мають пряме чи опосередковане відношення близько п'ятнадцяти спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

У правовому відношенні базовим документом екологічної політики в країні є "Основні напрями політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (затверджено Постановою ВРУ від 5 березня 1998 р.)". Цим документом на державному рівні визначено довгострокову державну стратегію розв'язання екологічних проблем. Основні засади екологічної політики базуються на поєднанні розв'язання економічних та екологічних проблем в процесі реформ в країні.

Важливою складовою екологічної політики України є регіональна політика у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів, основними пріоритетами якої є:

інтеграція екологічної складової в регіональні та місцеві плани соціально-економічного розвитку;

формування механізму фінансової підтримки природоохоронної діяльності на регіональному рівні.

Політика у галузі охорони довкілля та раціонального і ощадливого природокористування невід'ємна від головних механізмів її реалізації - екологічних програм. В Україні розробляються регіональні плани та програми дій, затверджених обласними, Київською та Севастопольською міськими радами у сфері охорони довкілля. Метою цих програм (у тому числі м. Києва) передбачається розробка і реалізація заходів, насамперед першочергових, із забезпечення екологічної безпеки, стабілізації і поступового поліпшення стану довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, координація дій органів влади і господарських суб'єктів. Природоохоронні програми спрямовані на поліпшення якості повітря, води, на розвиток заповідної справи, на створення єдиної екологічної мережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку. Одним із головних напрямів екологічної політики держави є впровадження інвестиційних проектів екологічного спрямування та збільшення площ територій природно-заповідного фонду.

Екологічне законодавство України формується за необхідності забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни, що має супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля для життєдіяльності суспільства і кожної людини. Базуючись на гуманістичних і демократичних ідеалах та принципах міжнародного права, екологічне законодавство України виходить з того, що сучасний стан розвитку держави характеризується різким погіршенням екологічної ситуації на всіх рівнях. Тому більшість норм екологічного законодавства спрямована на попередження проявів екологічного ризику і небезпеки від стихійних явищ та негативного техногенного впливу.

Система екологічного законодавства України включає такі основні блоки законодавчого регулювання.

1. Конституційне регулювання екологічних правовідносин.

Конституція України закріплює екологічні права і свободи людини як найвищу соціальну цінність, закріплює найбільш важливі принципи та форми використання природних ресурсів на різних юридичних титулах, вимоги щодо охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки у процесі реалізації функцій різних державно-правових структур державної влади.

Конституція України від 28.06.1986р. із посл. змінами проголошує право власності на природні ресурси українського народу, який має право володіння, користування і розпорядження природними багатствами країни (ст. 13).

У ст. 16 Конституція України визначає обов'язком держави збереження генофонду Українського народу, забезпечення екологічної безпеки для людини і всього тваринного світу, подолання особливо тяжких для України наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ст. 50 Конституції України гарантує кожному громадянину право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а також кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Ст. 66 Конституції України закріплює обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

2. Еколого-правове регулювання екологічних правовідносин.

З нашої точки зору цей блок законодавчого регулювання може бути представлений у вигляді:

природоресурсового (по використанню природних ресурсів);

природоохоронного (по охороні навколишнього середовища).

Основу екологічного законодавства України складає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", прийнятий 25 червня 1991р. із послідуючими змінами. Цей закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Законом закріплюється право власності на природні ресурси, об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища, екологічні права і обов'язки громадян України, повноваження рад та органів управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, ведення спостереження, прогнозування, обліку та інформування в галузі навколишнього природного середовища, проведення екологічної експертизи, проведення стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища, здійснення контролю і нагляду в галузі охорони навколишнього природного середовища, порядок використання природних ресурсів, економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, зазначаються природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, зони надзвичайних екологічних ситуацій, вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Виконання положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" враховано при прийняті актів природоресурсового законодавства, такі як Земельний кодекс України, прийнятий 25 жовтня 2001р. із відповідними змінами, Водний кодекс України, прийнятий 6 червня 1995р. із відповідними змінами, Лісовий кодекс України, прийнятий 21 січня 1994р. із відповідними змінами, Кодекс України про надра, прийнятий 27 липня 1994р. із відповідними змінами, Закон України "Про тваринний світ", прийнятий 13 грудня 2001р., Закон України "Про рослинний світ", прийнятий 9 квітня 1999р., Закон України "Про охорону атмосферного повітря", прийнятий 16 жовтня 1992р. із відповідними змінами тощо.

Земельний кодекс України, прийнятий 25 жовтня 2001р. із відповідними змінами своїм завданням має регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Земельний кодекс передбачає контроль за використанням і охороною земель та їх моніторинг, призначення державного земельного кадастру та землеустрою, порядок вирішення земельних спорів, відповідальність за порушення земельного законодавства.

Водний кодекс України, прийнятий 6 червня 1995р. із відповідними змінами сприяє формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водний кодекс передбачає державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, водокористування, права і обов'язки водокористувачів, охорону вод, а також порядок вирішення спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Завданням Лісового кодексу України, прийнятого 21 січня 1994р. із відповідними змінами є регулювання правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання.

Лісовий кодекс визначає функції і значення лісів України, право власності, користування земельними ділянками лісового фонду, права та обов'язки лісокористувачів, захист прав лісокористувачів.

Лісовий кодекс передбачає державне управління і контроль у галузі використання і охорони лісів та відтворення лісових ресурсів, закріплює завдання організації лісового господарства, порядок використання лісових ресурсів, надання права користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах, відтворення лісів і підвищення їх продуктивності, охорону та захист лісів, порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, порядок вирішення спорів, відповідальність за порушення лісового законодавства.

Завданням Кодексу України про надра, прийнятого 27 липня 1994р. із відповідними змінами є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Кодекс про надра визначає право власності на надра, види корисних копалин, порядок надання надр у користування, права та обов'язки користувачів надр, проведення робіт по геологічному вивченню надр, що здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничотехнічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Закон України "Про рослинний світ", прийнятий 9 квітня 1999р. регулює відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення.

Завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших рослин несільськогосподарського призначення, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповання і місцезростання.

Закон визначає основні вимоги до охорони, використання та відтворення рослинного світу, форми використання природних рослинних ресурсів, відтворення природних рослинних ресурсів, способи відтворення, охорона рослинного світу, порядок проведення інтродукції та акліматизації рослин, контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу, порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу, відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.

Законом України "Про тваринний світ", прийнятий 13 грудня 2001р. регулюються відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Завданням законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

Закон визначає об'єкти тваринного світу, право власності на об'єкти тваринного світу, права та обов'язки громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, форми використання об'єктів тваринного світу, охорону тваринного світу, ведення моніторингу тваринного світу, державного обліку та державного кадастру, здійснення контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, відповідальність за порушення законодавства України в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Закон України "Про охорону атмосферного повітря", прийнятий 16 жовтня 1992р. із відповідними змінами спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Він визначає правові й організаційні основи та екологічні вимоги у галузі охорони та використання атмосферного повітря.

Завданням законодавства про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.

Законом закріплюється управління у галузі охорони атмосферного повітря, стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря, заходи щодо охорони атмосферного повітря, додержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при проектуванні, будівництві та реконструкції промислових об'єктів, регулювання відносин у галузі використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення, організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони та використання атмосферного повітря, контроль у галузі охорони атмосферного повітря, державний облік та моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря, правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря та відповідальність за них, міжнародне співробітництво в галузі охорони атмосферного повітря.

Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", прийнятий 21 вересня 2000р. затверджує Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки, яка розроблена в контексті вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Закон визначає сучасний стан територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, мету і завдання Програми, концептуальні положення формування національної екологічної мережі, формування національної екологічної мережі, механізм забезпечення реалізації Програми, етапи реалізації Програми, соціальні, економічні та екологічні результати реалізації Програми.

До природоохоронного законодавства належать також такі закони, як: закони України "Про екологічну експертизу", прийнятий 9 лютого 1995р. із відповідними змінами, "Про відходи", прийнятий 5 березня 1998р. із відповідними змінами, "Про поводження з радіоактивними відходами", прийнятий 30 червня 1995р. із відповідними змінами, "Про об'єкти підвищеної небезпеки", прийнятий 18 січня 2001р. із відповідними змінами, "Про природно-заповідний фонд України", прийнятий 16 червня 1992р. із відповідними змінами, "Про курорти", прийнятий 5 жовтня 2000р. із відповідними змінами тощо.

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України "Про екологічну експертизу", прийнятого 9 лютого 1995р. із відповідними змінами, завданням якого є регулювання суспільних відносин у галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Закон визначає об'єкти екологічної експертизи, суб'єкти екологічної експертизи, форми здійснення екологічної експертизи, державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи, статус експерта екологічної експертизи (права і обов'язки), права та обов'язки замовників екологічної експертизи, порядок проведення екологічної експертизи, фінансування екологічної експертизи, відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу, міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи.

Законом України "Про відходи", прийнятий 5 березня 1998 р. із відповідними змінами регулюються відносини, пов'язані з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, ввозяться на територію України чи вивозяться з неї.

Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Законом закріплюються порядок проведення стандартизації та нормування у сфері поводження з відходами, відносини права власності на відходи, суб'єкти права власності на відходи, суб'єкти у сфері поводження з відходами, їх права і обов'язки, компетенція органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, державний облік і паспортизація відходів, моніторинг та інформування у сфері поводження з відходами, заходи та вимоги щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення, правопорушення у сфері поводження з відходами та відповідальність за них, а також міжнародне співробітництво у сфері поводження з відходами.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України", прийнятий 16 червня 1992 р. із відповідними змінами визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Цим законом закріплюється класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду, правові засади функціонування територій та об'єктів природно-заповідного фонду, види використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, права громадян з питань охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду, охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, науково-дослідні роботи на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, економічні засоби забезпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду, порядок створення і оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, контроль за дотриманням їх режиму, відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд, міжнародне співробітництво в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Висновки