Договір ренти

Серед допустимих видів забезпечення виконання договору ренти можуть застосовуватись: неустойка (ст. 549 ЦК України), порука (ст. 553 ЦК України), завдаток (ст. 570 ЦК України), застава (ст. 572 ЦК України). Не може забезпечуватись виконання договору ренти притриманням (ст. 594 ЦК України), оскільки притримання можливе лише щодо зустрічних договірних зобов'язань.

Згідно з п. 2 ст. 546 ЦК України перелік видів забезпечення зобов'язань не є вичерпним, тому для договору ренти характерним є ще один вид забезпечення виплати ренти. Він полягає у страхуванні ризику невиконання платником свого обов'язку ренти (п. З ст. 735 ЦК України). Майже всі види забезпечення виконання договору ренти мають акцесорний характер. Про встановлення того чи іншого виду забезпечення виконання договору ренти повинно чітко зазначатися в документі, яким підтверджується факт його укладення (ст. ст. 547, 732 ЦК України).

Специфічною особливістю виконання договору ренти є те, що обраним видом забезпечення має здійснюватися виконання як окремого рентного платежу, так і усього зобов'язання ренти. Відповідно при виборі такого виду забезпечення виконання договору ренти як застава його сторони слід враховувати вартість предмета забезпечення або передбачати можливість його відновлення після звернення стягнення на його субстанцію.

Підставою для застосування передбаченого виду виконання договору ренти може бути платіжна неспроможність платника ренти, неналежне виконання ним зобов'язання або відмова від його виконання.

7. Припинення договору ренти і розрахунки між сторонами

Договір ренти припиняється як за підставами, що є загальними для більшості цивільно-правових зобов'язань (гл. 50 ЦК), так і за спеціальними підставами, властивими лише для рентних відносин (гл. 56 ЦК).

Договір ренти може бути припинено за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК). У цьому випадку припинення договору сторони встановлюють, на яких засадах буде його припинено, вирішуючи питання про повернення переданого під виплату ренти майна та повернення (повне або часткове) виплачених сум, виплати одержувачеві ренти компенсації тощо.

Одержувач ренти може у будь-який час відмовитися від подальшого отримання рентних виплат, припинивши тим самим зобов'язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК). Однак, якщо рента була встановлена на його користь іншою особою, то у разі відмови одержувача ренти від своїх прав, ними може скористатися особа, яка встановила ренту.

Рентні зобов'язання можуть бути припинені у зв'язку з переданням відступного одержувачу ренти (ст. 600). Така підстава є найхарактернішою для припинення договору, за яким рента встановлена у формі передання речей, виконання робіт або надання послуг, хоча ніщо не перешкоджає припиненню договору за цією підставою у разі, якщо рента встановлена у грошовій формі.

Договір ренти може бути припинено також за іншими підставами, передбаченими для припинення зобов'язань. Наприклад, у зв'язку з неможливістю його виконання або поєднанням боржника і кредитора в одній особі (статті 607, 606 ЦК).

Зобов'язання з виплати ренти за договором ренти, укладеним на певний строк, може припинятися його виконанням (ст. 599 ЦК). Така підстава для припинення договору безстрокової ренти не може застосовуватися у силу його «постійного» характеру.

Рентне зобов'язання може бути припинено і за особливих підстав, зокрема, коли права одержувача ренти перейдуть до особи, що не може бути її одержувачем. Наприклад, внаслідок того, що одержувачем ренти стали наступні спадкоємці за заповітом: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, іноземна держава та інші суб'єкти публічного права (ст. 2 ЦК). На жаль, закон не встановлює правові наслідки на такий випадок. Очевидно, за вказаних обставин відповідний обов'язок з платника ренти має зніматися, і він залишається власником майна, переданого за договором ренти.

Зобов'язання з виплати безстрокової ренти може припинитися також у зв'язку з випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна, переданого під виплату ренти. Однак це може статися за певних обставин, а саме: якщо майно передано під виплату ренти за плату та коли платник ренти почне вимагати припинення зобов'язання з виплати ренти або зміни умов її виплати (ст. 742 ЦК). Стосовно ж ризику випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти безоплатно, то його несе платник ренти, який у такому разі повинен і далі виконувати свої обов'язки перед її одержувачем.

Особливе значення законодавець приділяє припиненню рентних відносин у зв'язку з розірванням договору безстрокової ренти на вимогу платника або одержувача. При цьому право платника на розірвання договору такої ренти має безумовний характер. Відповідно до вимог ст. 739 ЦК платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник цієї ренти не може відмовитися від договору, є нікчемною. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними (ч. З ст. 739 ЦК).

На відміну від платника ренти, и одержувач має право вимагати «розірвання договору безстрокової ренти лише у випадках, передбачених сторонами у договорі (наприклад, у разі передачі майна, переданого під виплату ренти, платником іншій особі, або у випадках, встановлених законом). Так, відповідно до ч. 1 ст. 740 ЦК одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору, якщо платник прострочив її виплату більш як на один рік; порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти; визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і у строки, встановлені договором. Таким чином, закон пов'язує право одержувача ренти на розірвання договору з порушеннями платником його обов'язків, які вже мають місце або можуть виникнути у майбутньому в зв'язку зі зміною тих чи інших обставин. Враховуючи те, що вимога про розірвання договору безстрокової ренти не є мірою цивільно-правової відповідальності, вона може бути заявлена одержувачем незалежно від того: чи винен платник ренти у порушенні своїх обов'язків. Поряд з цим слід вказати, що договір безстрокової ренти також може бути розірвано за рішенням суду на вимогу одержувача ренти і у зв'язку з істотними порушеннями договору платником ренти за правилами ст. 651 ЦК. Наприклад, це можуть бути порушення, пов'язані з розміром виплати ренти (значно меншим) у разі її регулярної виплати.

Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору безстрокової ренти здійснюються за умовами, передбаченими на такий випадок у даному договорі. При вирішенні цього питання сторони повинні враховувати такі обставини, як вартість переданого під виплату ренти майна; строк його можливого використання за призначенням; розмір рентних платежів та інші. Незважаючи на важливість та безспірну доречність вирішення вказаного питання у договорі* розрахунки між сторонами у разі розірвання договору безстрокової ренти не належать до суттєвих умов договору. Якщо сторони у договорі не встановили правові наслідки його розірвання, розрахунки між ними провадяться відповідно до ст. 741 ЦК. Так, у випадку, коли майно було передано у власність платника безстрокової ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника виплати річної суми ренти. Якщо ж майно під виплату безстрокової ренти передано безоплатно, то поряд з виплатою річної суми ренти він має право вимагати виплати вартості переданого майна. Вартість останнього визначається у таких випадках за правилами, передбаченими ст. 632 ЦК, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічне майно на момент укладення договору безстрокової ренти.

Щодо ж договору ренти, укладеного на певний строк, застосовуються загальні правила про можливість розірвання договору, передбачені ст. 651 ЦК. Так, договір може бути змінено або розірвано лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Закон же не передбачає випадків розірвання договору ренти, укладеного на певний строк, на вимогу однієї із сторін На таку вимогу договір ренти, укладений на певний строк, може бути змінено або розірвано за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною та у інших випадках, передбачених договором (ч. 2 ст. 65 і ЦК).

8. Відповідальність сторін у договорі ренти

Про відповідальність у договорі ренти йдеться тільки тоді, коли його сторонами порушуються умови досягнутої домовленості здійсненням цивільного правопорушення. При цьому характер їхньої відповідальності одне перед одним залежить від тих вимог, що до одержувача ренти пред'являються за економічними і юридичними характеристиками переданого майна, а до платника ренти - за належне виконання добровільно прийнятих на себе обов'язків, основним з яких є обов'язок по виплаті ренти.

Юридичною підставою договірної відповідальності сторін договору ренти вважається факт правопорушення, з настанням якого за умовами договору або закону пов'язується виникнення в одержувача або платника ренти додаткового обов'язку по відшкодуванню завданих збитків або шкоди.

Під фактом правопорушення в договорі ренти розуміється протиправна поведінка однієї зі сторін договору, у результаті якої іншій стороні завдаються майнові збитки або немайнова шкода (моральна шкода). У загальних рисах ця протиправна поведінка завжди виражається в недотриманні сторонами умов договору й фактично може виражатися в будь-яких протиправних діях, у результаті яких завдаються майнові збитки або немайнова шкода сторонам договору ренти.

Наслідки, що виникають у результаті вчинення правопорушення в договорі ренти, можна поділити на дві групи. З одного боку, це ті матеріальні збитки або немайнова шкода, яку зазнають одержувач чи платник ренти через неналежне виконання протилежною стороною добровільно прийнятих на себе суб'єктивних прав та обов'язків. З другого боку, це ті міри майнової відповідальності, що покладаються на одержувача або платника ренти в результаті неналежного здійснення ними добровільно прийнятих на себе суб'єктивних прав та обов'язків. Міри майнової відповідальності прийнято йменувати правовими наслідками або санкціями.

Правовим наслідком здійснення цивільного правопорушення в договорі ренти вважається покладання на відповідальну за це сторону договору ренти додаткового обов'язку по відшкодуванню матеріальних збитків або немайнової шкоди (п. 4 ст. 611, ст. ст. 623, 1167 ЦК України), сплати неустойки (ст. ст. 549, 736 ЦК) або несення інших заходів майнового впливу, що передбачаються договором ренти.

Порушення умов досягнутої домовленості з боку одержувача ренти може бути у вигляді неправомірних дій по передачі в обмін на виплату ренти такого майна, на одержання якого у власність не розраховував платник ренти. У договорі ренти, де одержувачем ренти є третя особа, відповідальним за недоліки в переданому майні буде відчужувач майна, а не одержувач ренти, оскільки останній про ці недоліки не міг і не повинен був знати, окрім, зрозуміло, тих випадків, коли така відповідальність покладається договором ренти на третю особу - вигодонабувача (одержувача ренти). Таким чином, перед нами випадок, коли йдеться про майнову відповідальність одержувача ренти за істотне порушення умов договору ренти, внаслідок чого платник ренти зазнає матеріальних збитків і, можливо, разом із тим, немайнової моральної шкоди.

Ці збитки можуть бути у вигляді непередбачених домовленістю майнових витрат у грошовій або натуральній формі з боку платника ренти, які той поніс у зв'язку з порушенням умов договору ренти одержувачем ренти. Так, наприклад, якщо майно, передане під виплату ренти, не було вільним від прав третіх осіб, про що одержувач ренти (відчужувач майна) вчасно не сповістив платника ренти та в подальшому було відсуджене в платника ренти третьою особою, платник ренти не тільки втрачає необхідне для нього майно, а й може понести майнові витрати, пов'язані із судовим процесом або немайнові втрати, що пов'язані з підривом його ділової репутації.

Збитки в платника ренти можуть також виникнути в результаті прострочки одержувача ренти (ст. 613 ЦК України). Він має відшкодувати всі зроблені платником ренти витрати, пов'язані зі зберіганням предмета виконання, якщо, наприклад, ним є які-небудь речі, що швидко псуються.

Збитки в платника ренти можуть також виникнути в результаті зміни місця проживання одержувача ренти, про що той вчасно не попередив платника ренти чи місця знаходження його органів управління (п. 4 ст. 532 ЦК України), якщо одержувачем ренти є юридична особа. У цьому випадку, як на нашу думку, на одержувача ренти мають бути перекладені всі витрати платника ренти, пов'язані з виконанням зобов'язання ренти за новим місцем проживання або знаходження одержувача ренти.

Відповідальність платника ренти маємо при порушенні умов домовленості, на яких укладався договір ренти, внаслідок чого одержувач ренти зазнав матеріальних збитків або немайнової шкоди. Зокрема, відповідальність платника ренти можлива за порушення ним свого обов'язку по виплаті ренти й, зокрема, внаслідок прострочки.

Платник ренти вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання ренти або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 621, 738 ЦК України). Особливість прострочки платника ренти при виконанні зобов'язання ренти полягає в тому, що вона не може бути за всіма зобов'язаннями ренти в цілому, а може настати тільки щодо окремих виплат ренти. Відповідно до цього відповідальність платника ренти має поширюватися тільки на ті вимоги ренти, строк виплати за якими вже настав і не може охоплювати майбутні вимоги, за якими платник ренти ще не є в прострочці.

За прострочення виплати ренти платник сплачує одержувачу ренти відсотки (ст. 736 ЦК України). Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 740 ЦК України одержувачу ренти надається право на одностороннє розірвання договору безстрокової ренти, при цьому він може зажадати від несправного платника ренти проведення розрахунків за порушення договору ренти (ст. 741 ЦК України). У даному випадку мірами цивільно-правової відповідальності за порушення договору ренти є обов'язкові для платника ренти одноразові виплати або інші дії, які він повинен виконати порядком розрахунків з одержувачем ренти за вимушене розірвання договору безстрокової ренти.

Межі і цивільно-правовий характер такої відповідальності, як правило, наперед визначаються домовленістю між сторонами. Якщо сторони не передбачать їх, вони визначаються законодавцем з урахуванням - за плату було передане майно під виплату ренти чи безоплатно. У разі розірвання договору ренти, якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна (пп. 2, 3 ст. 741 ЦК України).

Підставами звільнення від відповідальності сторін договору ренті можуть бути випадок (казус) або непереборна сила (ст. 617 ЦК України). У випадку порушення договору ренти через ці об'єктивні обставини відповідальна за неналежне виконання умов договору ренти сторона повинна довести свою неспроможність належного виконання. Оскільки виконання одержувачем ренти умов договору ренти, як правило, не становить для нього обов'язку до моменту передачі майна під виплату ренти, то він може доводити про свою неможливість виконання договору ренти тільки після його виникнення.

Казус і непереборна сила не можуть звільняти в цілому платника ренти від виконання зобов'язання ренти. Адже ці обставини постійно існувати не можуть, вони, як правило, є наслідком випадкового збігу обставин або короткочасними природними явищами, які мають непередбачуваний, раптовий та нездоланний характер. Тільки доведення неможливості належного виконання умов договору ренти через вище названі обставини може звільняти одержувача й платника ренти від відповідальності за порушення договору ренти.

Висновок

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Договір ренти за своєю юридичною характеристикою є реальним, оплатним, одностороннім, алеаторний, формальний, тривалий, фідуціарний.

Як виявилося існує неоднозначність серед авторів щодо визначення приналежності договору ренти до тої чи іншої групи, що вказує на малу кількість застосування такого договору та відсутність поширеної практики розгляду судами справ, в яких відносини регулювалися договором ренти.

Стосовно формулювання диспозиції статті 731 ЦК України, яка визначає, що таке договір ренти, слід відзначити, що вона потребує деякого доопрацювання, адже може стати питання щодо моменту укладання договору ренти. Треба більше уваги приділити попередній передачі речі, а потім вже засвідчувати нотаріально такий договір. Тобто законодавцю слід більш чітко визначити умови укладання договору та момент у часовому просторі.

Список використаної літератури

1. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; за заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т.2. - 522 с.

2. Цивільний кодекс України «Відомості Верховної Ради» (ВВР), 2003, №№40-44.

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. Ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнецової, В.В. Луця. - К.: юрінком Інтер, 2005. - Т. ІІ. - 1088 с.

4. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн «Видавничій дім «Ін Юре», 2004. - Ч. 2 - 896 с.

5. Цивільне право: Курс лекцій. У 6-ти т. 5 Кн. 2. Договірне право: Ч. 1. загальні положення та договори на передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред. Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.