18

Контрольна робота

Господарське право

Загальна характеристика суб'єктів господарського права

Зміст

Питання 1. Господарське право (ГП) в системі права. Джерела ГП.

1.1 Предмет, сутність та зміст ГП.

1.2 Взаємодія ГП з іншими галузями права.

1.3 Поняття та основні види джерел ГП.

Питання 2. Загальна характеристика суб'єктів господарського права (СГП)

2.1 Поняття, ознаки та види СГП.

2.2 Права та обов'язки СГП.

2.3 Суб'єкти основної ланки господарювання.

2.4 Суб'єкти господарювання (СГ) зі спеціальним (особливим) статусом.

Список літератури

Питання 1. Господарське право (ГП) в системі права. Джерела ГП

1.1 Предмет, сутність та зміст ГП

Існування та специфіка такої галузі права як ГП визначається сферою його дії тобто тією автономною областю життя суспільства, яка потребує впливу саме ГП норм. Сфера дії ГП, тобто його предмет - одна з найважливіших та найскладніших сфер життєдіяльності людини - сфера матеріального виробництва.

ГК визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що ви54никають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Предметом регулювання ГП є господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Предметом регулювання господарського законодавства є ті, чи інші види господарської діяльності в різних сферах економіки (наприклад, купівля-продаж засобів виробництва, оптова торгівля, поставка різноманітних товарів, технічне переоснащення виробництва, зовнішньоекономічні зв'язки, перевезення вантажів тощо). Такого регулювання потребує так звана ринкова інфраструктура (банківська справа, обіг цінних паперів, страхування комерційної діяльності тощо).

Господарська діяльність неможлива без взаємодій господарських суб'єктів, без господарських відносин між ними.

Господарські відносини - відносини, пов'язані з початком, здійсненням та припиненням господарської діяльності.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Організаційно-господарські відносини - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарські відносини - відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Сутність ГП визначається тими задачами, яки воно покликано вирішувати в суспільстві.

Задачею ГП є системне правове забезпечення господарської діяльності, яка здійснюється на професійній основі.

Зміст ГП як системи правового регулювання господарської діяльності складають юридичні норми, підсистеми цих норм, різноманітні комбінації норм, які створюють юридичні конструкції, забезпечують цілеспрямований вплив на поведінку суб'єктів господарювання.

1.2 Взаємодія ГП з іншими галузями права

Відмежування від інших галузей законодавства і права визначається самим предметом ГП. Все те, що цим предметом не охоплюється може розглядатися в якості предмета інших галузей.

ГП взаємодіє з:

- конституційним та конституційно-процесуальним правом,

- адміністративним та адміністративно-процесуальним правом,

- фінансовим правом,

- аграрним правом,

- екологічним правом,

- цивільним та цивільно-процесуальним правом,

- трудовим правом,

- кримінальним та кримінально-процесуальним правом,

- інші галузі матеріального та процесуального права.

В той же час слід враховувати, що існуюча система законодавства не є копією системи права. Багато законів вміщують норми не однієї а двох і більше галузей права. Наприклад, цивільний кодекс вміщує норми не тільки цивільного, але й адміністративного й господарського права. Є також норми спільні для цивільного, господарського і трудового права.

ГП як підсистема в загальній системі права пов'язана з іншими підсистемами. Наприклад, підгалузь податкового права пов'язана з багатьма інститутами ГП, зокрема, регламентацією порядку формування на підставах собівартості й ціни продажу, порядку нарахування прибутку, регламентацією бухгалтерського обліку, порядку розрахунків з іноземними контрагентами і т.п. Тісно пов'язані між собою господарське й екологічне право, в даному випадку одні й ті ж норми можуть слугувати як інструмент регламентації господарської діяльності, так і виконувати функції забезпечення захисту від забруднення оточуючого середовища.

В системі ГП поряд із нормами, що регламентують господарсько-управлінські відносини, можна виявити норми, які стикуються з адміністративним правом і які характеризуються як норми адміністративно-господарські.

Санкції за господарські правопорушення передбачені не тільки нормами самого ГП, але й нормами кримінального законодавства. Основи ГП, як і інших галузей закладені в конституційному праві, тому можна говорити про конституційні основи господарського законодавства, не тільки як про норми конституційного права, але і як про норми ГП.

Удосконалення господарського законодавства потребує узгодженості його норм з нормами інших галузей, а також з міжнародними правовими нормами.

1.3 Поняття та основні види джерел ГП

Джерело ГП - офіційно визнаний спосіб зовнішнього і внутрішнього вираження правил поведінки в сфері господарювання, який забезпечує її загальнообов'язкове значення, в якості господарсько-правових норм.

Види джерел:

1. Нормативно-правовий акт.

2. Правовий звичай.

3. Юридичний прецедент.

4. Нормативний договір.

5. Юридична доктрина.

Нормативно-правовий акт - офіційно прийнятий компетентними органами правотворчий документ, через який, по-перше, в систему ГП (господарського законодавства) вводяться (змінюються) господарсько-правові норми, по-друге, який вміщує самі ці норми. Система нормативно-правових актів складає систему законодавства.

Правовий звичай - правило поведінки, яке історично склалося, отримало офіційне визнання та забезпечується державним примусом.

Юридичний прецедент - рішення по конкретній справі суду або адміністративного органу, що стало нормою для вирішення в майбутньому аналогічної справи.

Нормативний договір - угода двох або більше суб'єктів яка встановлює права та обов'язки як загальні правила поведінки на майбутнє (невизначений час для невизначеного кола суб'єктів)

Юридична доктрина - науково-правові ідеї, принципи, теорії, концептуально сформовані, вміщені в працях, а також усних висловлюваннях вчених-юристів, офіційно визнані в якості загальнообов'язкових положень (норм) для здійснення юридичної практики.

Питання 2. Загальна характеристика суб'єктів господарського права (СГП)

2.1 Поняття, ознаки та види СГП.

Відповідно до Господарського кодексу суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Господарська правосуб'єктність - визнана законом за СГ сукупність загальних юридичних можливостей по участі в безпосередньо господарській діяльності та керівництва нею. Щоб володіти господарською правосуб'єктністю кожен СГ незалежно від виду, до якого належить повинен мати необхідну і достатню сукупність певних ознак - ознак СГП.

Основні ознаки суб'єктів господарювання:

- вони є учасниками господарських відносин;

- здійснюють господарську діяльність;

- мають господарську компетенцію, що реалізується в господарській діяльності;

- мають відокремлене майно;

- несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями, як правило, у межах відокремленого майна;

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності.

Власник майна, закріпленого на праві оперативного упраління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Суб'єкт господарювання - відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської організації використовує надане йому майно для здійснення господарської діяльності на праві оперативного використання майна.

Обсяг майнових правомочностей суб'єкта господарювання у межах права оперативного використання майна визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений суб'єкт, відповідно до закону.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи.

Суб'єкти господарювання - відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

2.2 Права та обов'язки СГП

Створені для професійної організації та здійснення господарської діяльності всі СГ з моменту своєї легітимації у встановленому законом порядку мають права та обов'язки по участі в господарських правовідносинах у якості СГП. Обсяг цих прав та обов'язків у СГП різних видів не є однаковим за двох основних причин:

1. Він залежить від цілей і задач суб'єктів певного виду

2. Від кількості господарських зв'язків, в яких приймає участь той чи інший СГ.

Правовою формою, в якій фіксується мета, задачі та функції є установчі документи (засновницький договір, статут, положення). Такі господарсько-правові акти відображають і в самій загальній формі закріплюють господарську правосуб'єктність.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Якщо основи правового положення СГ закладені в правосуб'єктності, то максимуму повного вираження правового становища вдається досягнути шляхом визначення та юридичного закріплення його компетенції.

Компетенція - це не просто можливість мати права та обов'язки, а сукупність прав та обов'язків, які уже належать суб'єкту, постійно закріплені за ним законом.

Господарська компетенція забезпечується в необхідних межах і відповідно з індивідуальним призначенням конкретних суб'єктів, функціонуванням кожного з них у сфері господарювання.

Права господарюючих суб'єктів в залежності від їх змісту можна класифікувати на:

1) засновницькі

2) управлінські

3) майнові.

Засновницькі права - базуються на загальній нормі права власності, відповідно до якої власник може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Управлінські права - в області управління суб'єкти господарської діяльності самостійно організовує свою діяльність із правом. Порядок здійснення управління регулюється засновницькими актами, відповідно до принципів, визначених законодавством. Основним є принцип поєднання прав власності на господарське використання свого майна, самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої управлінські права, як безпосередньо так і через уповноважені ним органи.

Майнові права СГ поділяються на загальні та спеціальні. Загальні майнові права передбачені законодавством і властиві всім СГ в однаковій мірі. Спеціальними охоплюються права СГ по випуску та оббігу цінних паперів.

2.3 Суб'єкти основної ланки господарювання

Визначеність організаційно-правової форми суб'єкта господарювання дозволяє виділити його з багатьох інших утворень та суб'єктів, відмежувати їх один від одного та ідентифікувати кожного з них. Конкретну форму своєї діяльності кожен суб'єкт визначає за своїм вибором з числа тих, які передбачені діючим законодавством.

Відповідно до чинного законодавства в узагальненому вигляді можна виділити такі організаційні форми господарювання:

1. Господарська діяльність без створення юридичної особи, що передбачає здійснення підприємницької діяльності громадянином за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

- безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення найманої праці;

- самостійно або спільно з іншими особами.

Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

2. Господарська діяльність юридичних осіб, серед яких найпоширенішими є:

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Господарські товариства - це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Об'єднання підприємств - це господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Господарський кодекс виділяє такі організаційно-правові форми об'єднань підприємств як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Кооператив є особливою організаційною формою суб'єкта господарського права, що передбачає обов'язкову трудову участь членів в його діяльності.

Кооперативи бувають двох видів:

1. Виробничі кооперативи - добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

2. Споживчі кооперативи - кооперативи, метою яких є задоволення потреб переважно членів кооперативу.

Споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.

Кооперативи розподіляються також і за галузевими ознаками:

- промислові

- сільськогосподарські

- будівельні

- побутові, тощо.

2.4 Суб'єкти господарювання (СГ) зі спеціальним (особливим) статусом

До основних суб'єктів господарювання зі спеціальним (особливим) статусом можна віднести:

- банківські установи

- біржі

- страхові організації

Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону.

Банки є юридичними особами. Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані - ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові).

Посадовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється участь в органах управління банків, якщо інше не передбачено законом.

Біржа - постійно діючий, організований оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами (сировина, продукти харчування, промислові товари, цінні папери). Біржі функціонують на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичними особами, наділені спеціальною правоздатністю.

Товарна біржа - це особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайовий внесок.

Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.

Товарна біржа має право:

встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язкові для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу;

встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, розмір плати за послуги, що надаються біржею;

встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, а також санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах;

розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;

укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників на біржах, у тому числі розташованих за межами України;

видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і рекламні видання;

вирішувати інші питання, передбачені законом.

Товарна біржа зобов'язана:

створювати умови для проведення біржової торгівлі;

регулювати біржові операції;

регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;

надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги;

забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам - громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства, а також статуту і правил фондової біржі.

Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних.

Страхова організація - господарське товариство, створене з метою здійснення страхової діяльності на основі необхідної для цього майнової бази з належною господарською правосуб'єктністю у відповідності із законом та установчими документами.

Страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Суб'єкти господарювання з метою страхового захисту їх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством.

Суб'єкти господарювання - страховики здійснюють страхову діяльність за умови одержання ліцензії на право проведення певного виду страхування. Страховик має право займатися лише тими видами страхування, які визначені в ліцензії.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування та фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та управлінням ними. Допускається здійснення вказаних видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків за договорами про спільну діяльність.

Страхувальниками визнаються учасники господарських відносин, які уклали договори страхування із страховиками або є страхувальниками відповідно до закону.

За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, ГК, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Список літератури

1. Берзін П.С. Наслідки у складах злочинів у сфері господарської діяльності: кримінально - правова характеристика: навч. посібник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Юридичний факультет. -- К. : КНТ, 2007. -- 392c.

2. Вінник О.М. Господарське право: навч. пос.іб.. -- 2-ге вид., змінене та доп. -- К. : Правова єдність, 2009. -- 766с.

3. Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини: монографія. -- К. : Слово, 2008. -- 512с.

4. Господарське судочинство в Україні. Судова практика: справи зі спорів, що виникають з угод купівлі - продажу. Справи про банкрутство. Справи зі спорів, пов'язаних з майновим наймом (орендою). Справи зі спорів у сфері корпоративних правовідносин: офіц. вид. / Верховний Суд України / В.В. Онопенко (заг.ред.), Е.О. Ємельяненко (упоряд.). -- К. : Ін Юре, 2008. -- 522c.

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р./ Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 67.

6. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991р. // ВВР України. - 1991. - № 49.

7. Мілаш В.С. Господарське право: курс лекцій :у 2 ч.. -- Х. : Право, 2008. -- 496с.

8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. / Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 85.

9. Щербіна В.С. Господарське право: підручник. -- 4-е вид., перероб. і доп. -- К. : Юрінком Інтер, 2009. -- 640с.

10. http://pravo.biz.ua.

11. http://www.pravoznavec.com.ua

12. http://zakon.rada.gov.ua