Методи вивчення теорії держави і права

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика основних методів наукового пізнання держави і права

1.1 Філософський метод

1.2 Загальні методы

1.3 Частнонаучні методи

Розділ 2. Реалізація історичного методу у вивченні держави і права

Висновок

Вступ

Теорія держави і права - наука, що вивчає держава і право в їх історичному розвитку, взаємозв'язку, соціальній, економічній і політичній обумовленості.

Ісходником для встановлення предмету, що вивчається будь-якою наукою, є визнання його об'єктивності. Факт об'єктивного співіснування держави і права очевидний. Держава і право, їх закони виникнення і розвитку виступають як прояв законів суспільного розвитку. Нарешті, держава і право - відносно самостійні соціальні явища, що належить юридичній дійсності, і як такі володіють правовими властивостями, власними приватними закономірностями формування і еволюції. Таким чином, предметом науки теорії держави і права є об'єктивні властивості держави і права, відмінного від всіх інших суспільних явищ, а також закономірності їх виникнення, функціонування і розвитку як щодо самостійних суспільних інститутів. Закономірності по своєму характеру можуть бути загальними, що розповсюджуються на всі різновиди держави і права, або приватними тим, що відносяться лише до окремих історичних типів. Предмет теорії держави і права - історичний. Він застосовується у міру залучення в сферу пізнання нових властивостей і явищ державної і правової дійсності.

Як всяка наука теорія держави і права вивчає свій предмет за допомогою методів, які сформувалися в ході його історичного пізнання.

Теорія і метод виникають одночасно, вони генетично зв'язані, до них пред'являються схожі вимоги: не тільки результат, але і шлях до нього повинен бути істинним. Зміни в змісті теорії вимагають вдосконалення методів.

Наукову методологію права і держави можна представити як застосування обумовленої філософським світоглядом сукупності певних теоретичних принципів, логічних прийомів і спеціальних методів дослідження державно-правових явищ.

Вивчення методології теорії держави і права актуально теоретично і практично. Теоретична цінність і актуальність методології теорії держави і права полягає в тому, що в основі методу лежить теорія, а без теорії метод залишиться безпредметним, а наука - беззмістовної і навпаки. Лише теорія озброєна адекватним методом пізнання, може виконати що стоїть перед нею задачу, створити справжню наукову картину предмету пізнання.

Практична актуальність вивчення теми методології теорії держави і права полягає в реальному застосуванні методів до діючих державних і правових інститутів, норм права, законів. Правильний вибір і використовування методу забезпечують і наукову коректність теорії, і практичну результативність.

Необхідно відзначити, що на сьогоднішній день, однією з найважливіших проблем методології державно-правової теорії є проблема дєїдеологизациі.

Кризове положення суспільно-політичної науки в цілому не випадково відображає втрату методологічних орієнтирів і, у свою чергу, чинників. Проблема методологічного оновлення, що встала перед політико-юридичною наукою, вимагає творчого процесу і реалістичного підходу, критичної оцінки відповідального сприйняття нового. Відкидання догматизму, ревізія наявного теоретичного балансу припускають конструктивність самих методологічних передумов.

Протягом довгого часу в державно-правових дослідженнях панували виключно класовий підхід, суто ідеологизірованная точка зору, чому сприяло догматичне відношення класиків.

Ідеологизірованний класовий підхід «логічно» приводить до висновку про те, що принципові питання про державу і право і його роль в класовому суспільстві домарксистська думка не могла не тільки вирішити, але і правильно поставити. Вважалося, що головна функція держави - захист експлуататорів, підкреслювався також класовий характер права.

Крім того, змінився підхід, в якому підкреслювалося, що і право за походженням і по функціях є породження держави. Цей підхід також не витримав випробування часом, прейдя в суперечність з новими знаннями. Тому виникла необхідність розглядати державу і право не тільки в їх органічному зв'язку, але і як самостійні інститути. Хоча держава і право є самостійними соціальними інститутами, між ними існували і існують реальні органічні зв'язки - і в процесах їх виникнення, і в процесах їх функціонування. Все це обговорюється тільки в рамках реальних історичних процесів, ніж і підкреслюється актуальність вибраної теми курсової роботи.

Мета роботи - показати місце історичного методу у вивченні теорії держави і права.

Задачі:

- розглянути загальну методологію вивчення держави і права;

- розглянути конкретно історичний метод вивчення держави і права, його особливості і місце в загальній методології ТГП;

- зробити висновки за наслідками дослідження.

Розділ 1. Характеристика основних методів наукового пізнання держави і права

1.1 Філософський метод

Метод є сукупністю правил, вимог які забезпечують успіх в роботі. Процес наукового пізнання здійснюється особливим методом. Методи предмету теорії держави і права - це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється процес отримання об'єктивно-істинних знань про єство і закономірностях державно-правових явищ Общая теория права и государства, ред.: В.В. Лазарева. - М., 2006., с. 111..

Метод в науці, в науковій діяльності - це знання, за допомогою якого здобувається нове знання. В основі методології (системи методів) загальної теорії права і держави лежить філософія. В правовій методології виділяють категорію спеціальних методів, до яких відносять, формально-догматичний метод (його називають також спеціально-юридичним, формально-юридичним) і метод тлумачення. Іноді до цієї групи відносять порівняльно-правовий метод. Важливе місце в методології загальної теорії права і держави займає метод порівняння. Порівняльний метод може бути (синхронічеським синхронним) і діахронічеським (порівняльно-історичним). Конкретно-соціологічний метод також втілює собою особливий напрям загальнотеоретичних досліджень - соціологію права, яка вивчає “право у дії”: зв'язки права з життям, ефективність державно-правового регулювання. Метод аналогії, який лежить в основі і методу моделювання, і методу екстраполяції і ін. В методології правознавства ще не повністю оцінений метод екстраполяції (розповсюдження), який дозволяє формувати загальноправове і загальнодержавне знання шляхом надійних аналогій

Методологія предмету теорія держави і права достатньо складна. Вона включає самі різні по ступеню спільності і пізнавальними задачами прийоми Теория государства и права, ред.: В.К. Бабаева. - М., 2004., с. 78.:

1) Загальний філософський метод - його загальність виражається в тому, що даний метод використовується у всіх конкретних науках на всіх стадіях, етапах наукового пізнання;

2) Загальні методи - аналіз, синтез, абстрагування, системно-структурний підхід, сходження від абстрактного до конкретного.

Загальні методи також використовуються у всіх конкретних науках. Проте сфера їх застосування обмежується рішенням певних пізнавальних задач і не охоплює всіх стадій наукового пізнання;

3) Спеціальні методи - статичні, конкретно-соціологічні, психологічні, математичні, розроблені конкретними науками і що використовуються для пізнання правових і державних явищ;

4) Приватні методи - до їх числа відносять методи тлумачень права, порівняльно-правовий метод і деякі інші;

5) Історико-правовий метод - є основним способом пізнання закономірностей становлення і розвитку права і держави.

6) Прогностичний метод - є сукупністю прийомів, що дозволяють скласти науково-обгрунтовані прогнози про майбутні стани державно-правових явищ. Знання майбутніх станів процесів і явищ є необхідною умовою компетентного і цілеспрямованого управління суспільством, економічними, політичними або іншими соціальними процесами.

Зміст філософського методу складають загальні принципи пізнання. Сукупність цих принципів залежить від того, яке філософське навчання розділяє дослідник. Зокрема, учений-юрист, що дотримується діалектичного матеріалізму, повинен реалізувати вимоги об'єктивності і всесторонності пізнання, історичного і конкретно-історичного підходів, пізнання окремого явища через виділення суперечливих його сторін і ін.

Принцип об'єктивності означає, що в процесі пізнання потрібно підходити до досліджуваних явищ і предметів так, як вони існують в реальності, не домислюючи і не додаючи до них нічого такого, чого насправді в них немає. В світлі цього вимоги необхідно розглядати держава і право в процесі їх багатовікового розвитку, в його дійсних зв'язках і відносинах, уміти відрізняти помисли і спонуки політиків і юристів від дійсної спрямованості законодавства, обумовленого, зрештою, економічними відносинами суспільства Общая теория права, ред.: А.С. Пшонкина. - М., 2006., с. 46..

Для розкриття єства держави і права вельми важливою є і вимога всесторонності пізнання. Держава і право знаходяться у взаємозв'язку зі всіма надбудованими і базисними явищами. Якщо які-небудь з цих зв'язків залишаться недослідженими, то це спричинить за собою неточне і у ряді випадків невірне розуміння єства держави і права.

Для дослідження єства держави і права важливі не тільки їх зв'язки і відносини, існуючі на момент вивчення, але і відносини, які існували на різних етапах їх розвитку. Бо науковий підхід до пізнання соціальних явищ зводиться до розгляду історії виникнення і головних етапів розвитку досліджуваного явища, а також його сучасного стану, як підсумку, результату попереднього розвитку. Загальні філософські принципи не містять і не можуть містити специфічних правил, принципів пізнання права, і тому в конкретних дослідженнях, що проводяться ученими-юристами, вони застосовуються в тісній єдності із загальними, спеціальними і приватними методами.

Будь-який метод, як би ні була велика його роль в пізнанні, дозволяє отримати плідні результати лише в обмеженій взаємодії з філософським методом як одна з форм конкретизації певної сукупності його принципів. В сукупності загальних, спеціальних і приватних методів, що становлять методологію теорії держави і права, філософський метод реалізується повністю.

Принципи філософії не пов'язані з якимись одними загальними, спеціальними або приватними методами, а реалізується в декількох методах, що виконують однакові пізнавальні задачі.

В методології предмету теорії держави і права є широкий круг способів вивчення соціально-правової практики, аналізу і узагальнення одиничних фактів, що свідчить про вельми високий рівень її розробки. Філософський метод залишає велику свободу для вибору і дослідження окремих загальних і спеціальних методів відповідно до специфіки фактичного матеріалу, задач дослідження, рівнів науки і т.д. Чим різноманітніше і зроблені метод конкретної науки, чим повніше в ньому відображені досягнення науки і умови, в яких протікає процес пізнання, тим повніше і глибше здійснюється пізнання предмету цієї науки.Теория государства и права. Теория государства. Часть I. ред.: А.Б. Венгерова. - М., 2005., с. 102.

Таким чином, основою філософського методу теорії держави і права виступає діалектика - тобто вчення про найбільш загальні закономірностях, становлення і розвиток буття і пізнання.

Самими загальними законами діалектики є: перехід кількісних змін в якісні (розширення і звуження сфери державного соціального страхування і соціального забезпечення фактично сприяють зміні єства держави); закон єдності і боротьби протилежностей (розвиток держави і права буквально пронизаний цією боротьбою); закон заперечення (в новій державно-правовій системі завжди присутні елементи старої і зародки нової системи).

Найважливішою категорією діалектики є матерія; перш за все категорія матерії не обумовлена ніякими передумовами, а сама складає початкову діалектичну форму для розгортання всієї решти категорій. З нею нерозривний зв'язані основні форми існування матерії: рух, простір, час. Нескінченне різноманіття форм матерії дозволяє обчислити той або інший об'єкт дослідження, констатувати його буття, розкрити його властивості, встановити відмінність і тотожність. Основоположне методологічне положення для теоретиків-правознавців і державознавців, що сповідають виділення матеріалізації з системи загального зв'язку явищ права і держави з економічним базисом суспільства. Визначаюча, кінець кінцем, роль економіки, виробництво матеріальних благ не заперечують найістотнішій залежності права і держави від великої кількості найрізноманітніших надбудовних чинників: політики, моралі, традицій, релігії, культури в цілому. Часом і суб'єктивні моменти, «людський чинник», наприклад рівень менталітету законодавця, можуть надати вельми істотні для форми прояви того або іншого правового феномена або процесу Теория государства и права, ред.: Н.И. Мазутова., А.Р. Малько. - М.: 2007., с. 67..

1.2 Загальні методи

Серед загальних методів вивчення предмету теорії держави і права істотне місце займають узяті в єдності історичний і логічний методи. До останнім часом ці методи розглядалися не інакше як як становлячі частинки історичного матеріалізму. Проте історичний і логічний методи мають і самостійне значення Там же, с. 78..

Співпадаючи по кінцевій меті дослідження, історичний і логічний методи розрізняються між собою висхідними матеріалами, а також безпосередніми задачами дослідження.

Історичний метод характеризується конкретно-історичними, історико-емпіричними формами матеріалів. Логічний метод - абстрактно-теоретичними формами. Узагальненим віддзеркаленням історичного аспекту в розгляді питань держави і права є логічне. Це той же історичний спосіб, тільки звільнений від його форми і випадковостей, який дозволяє виявити в історичному процесі найістотніше, закономірне і виразити в наукових категоріях. Історичний і логічний методи розглядають державу і право не просто в розвитку, а в послідовній зміні одного історичного плану іншим, як правило, більш прогресивним і зробленим, при цьому жоден з історичних темпів не може розглядається як історичний зразок Теория государства и права. Теория государства. Часть I. ред.: А.Б. Венгерова. - М., 2005., с. 110..

Як загальні методи вивчення предмету теорії держави і права використовуються аналіз і синтез, процеси уявного і фактичного розділення цілого, що є, на складові частини і возз'єднання цілого з частин. Умови всестороннього пізнання держави і права, різних державно-правових явищ - багатогранність їх аналізу. Розчленовування цілого на складові частини дозволяє виявити будову, структуру об'єкту, що вивчається (структуру механізму держави, системи права). Одна з форм аналізу - класифікація предметів і явищ (класифікація державних органів, функцій держави, норм права, суб'єктів правовідносин, юридичних фактів).

Синтез - є процес об'єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, виділених за допомогою аналізу. Наприклад, на основі об'єднання і узагальнення основних ознак, що характеризують державу формується їх загальні поняття. Синтез доповнює аналіз і знаходиться з ним в нерозривній єдності.

На озброєнні теорії держави і права знаходиться і системний метод пізнання. Будь-яка система є цілісною, впорядкованою безліччю елементів, взаємодія яких породжує нову, не властиву їм самим якість. Держава і право по своїй суті, по структурі -- складні, системні явища. Основними елементами першого виступають органи держави, другої -- норми права. В цілому ж держава як найважливіший політичний інститут входить разом з іншими політичними інститутами в політичну систему, а право -- в нормативну систему суспільства Теория государства и права, ред.: М.М. Рассолова, В.О. Лучинина, Б.С. Эбзеева. - М., 2005., с. 85..

Системний метод відкриває великі можливості для вивчення системообразующих структурних елементів держави і права, прямого і зворотного впливу на державу і право внутрішнього і зовнішнього середовища, для попередження суперечностей і «обурень» в правовій і державній системах.

Метод герменевтики, що використовується в правознавстві, виходить з того, що текст норми є документ особливого світогляду. Тому він потребує тлумаченні на основі «внутрішнього досвіду» людини і його безпосереднього сприйняття «життєвої цілісності». Всяку епоху можна зрозуміти тільки з погляду її власної логіки. Юристу, щоб зрозуміти значення закону, що діяв у далекому минулому, недостатньо знати його текст. Він повинен з'ясувати, який зміст вкладався у відповідні поняття саме в ту епоху.

1.3 Частнонаучниє методи

Разом із загальними методами наукового пізнання теорії держави і права використовуються так само і частнонаучні методи сучасного пізнання, а саме, методи системно-структурного аналізу, функціональні, статистичні, моделювання, конкретно-соціологічних досліджень, порівняльний і ін.

Системний метод в теорії держави і права - це сукупність методологічних підходів, принципів вивчення і конструктірованія держави і права, багатьох державно-правових явищ як систем. Даний метод виходить з того щоТеория государства и права, ред.: Н.И. Мазутова., А.Р. Малько. - М.: 2007., с. 95.:

1) Система є цілісним комплексом взаємозв'язаних елементів

2) Вона утворює єдність з середовищем;

3) Як правило, будь-яка досліджувана система є системою більш високого порядку;

4) Елементи будь-якої досліджуваної системи у свою чергу, звичайно виступають як системи більш низького порядку

Аналогічну картину будови взаємних відносин і різносторонніх зв'язків складових частин (елементів) будь-якого державно-правового явища як цілісної системи дає структура (структура державного апарату, структура правової системи, структура норми права)

З системно-структурними підходами пов'язаний функціональний метод, який використовується для виділення в державно-правових системах становлячих структурних частин з погляду їх соціального призначення, ролі, функцій, зв'язки між ними. Даний спосіб застосовується в теорії держави і права при вивченні функцій держави, державних органів, має рацію, правосвідомості, юридичної відповідальності і інших державно-правових явищ.

Одним з ефективних інструментів вивчення держави і права служить статистичний метод, що грунтується на кількісних способах отримання даних, об'єктивно що відображають стан, динаміку і тенденції розвитку державно-правових явищ. Статистичні дослідження, що оперують цифрами, які нерідко виявляються доказательнєє будь-яких слів, включають декілька стадій:

1) статистичне спостереження;

2) зведену обробку статистичних даних;

3) аналіз їх.

Статистичний підхід особливо поширений при вивченні державно-правових явищ, відмінних масовістю і повторюваністю, зокрема, таких як, форми представницької і безпосередньої демократії, правотворчий і правопріменітельний процес, боротьба із злочинністю і підсумки правопорушень.

Серед частнонаучних способів пізнання держави і права виділяється метод моделювання. Це вивчення державно-правових явищ, процесів і інститутів на їх моделях, тобто шляхом розумового, ідеального відтворення досліджуваних об'єктів.

Метод моделювання має самостійне значення і разом з тим використовується як один з прийомів більш широкого методу конкретних соціологічних державно-правових досліджень Теория государства и права, ред.: В.К. Бабаева. - М., 2004., с. 43..

Метод моделювання, як спосіб вивчення державно-правових явищ, пошуку їх оптимальних моделей направлений на відтворення структур механізму функціональної дії держави і права, процесів демократії і правового регулювання. Слід також мати на увазі і значення методу моделювання при визначенні наукових понять і категорій, якими оперує теорія держави і права. І інші галузі юридичної науки.

Особливе місце у ряді частнонаучних методів вивчення проблем держави і права займає метод конкретно-соціологічних досліджень, здійснений на основі єдності системно-структурного, функціонального, статистичного методів і методу моделювання.

Суть методу конкретно-соціологічних досліджень здійснюваної на основі інших методів, в аналізі переробці і відборі необхідної достовірної інформації про найважливіші сторони юридичної практики, розвиток і функціонування державних і правових інститутів в цілях проведення певних теоретичних узагальнень і ухвалення відповідних практичних рішень Теория государства и права, ред.: М.М. Рассолова, В.О. Лучинина, Б.С. Эбзеева. - М., 2005., с. 74..

Даний метод дозволяє не тільки глибоко, з урахуванням запитів суспільної практики підійти до рішення багатьох традиційних державно-правових питань, але і поставити ряд нових проблем. Річ у тому, що для процесу переходу до ринку недостатньо лише визначити загальні положення, принципи, особливості і тенденції розвитку права і держави. Необхідно знати, як саме діють ці чинники в реальних відносинах, як забезпечити результативне функціонування державно-правової системи в цілому і в рамках системи кожного із становлячих її елементів. Цілий ряд прийомів, такі, як спостереження, анкетування, інтерв'ювання, експеримент і т.п., використовуються в рамках конкретно-соціологічного методу для пошуку оптимальних варіантів правових рішень, розробки обгрунтованих прогнозів в області проведення соціально-правових реформ, в області контролю над злочинністю. Метод вимагає, щоб передбачувані наукові рекомендації грунтувалися на грунтовному вивченні і обліку всіх соціальних чинниківОбщая теория права, ред.: А.С. Пшонкина. - М., 2006., с. 155..

Порівняльно-правовий метод має велике значення в методології державознавства і правознавства. Реформування і вдосконалення державно-політичної і правової практики неможливе без зіставлення схожих об'єктів пізнання, існуючих одночасно або розділених відомим періодом часу. Порівнянню можуть бути підданий держави або правові системи різних історичних типів, країн, однієї і тієї ж країни на різних етапах її існування, при цьому для пошуку істини необхідно аналізувати кількісні і якісні сторони об'єкту, теоретичні і емпіричні його характеристики. Широке упровадження порівняльно-правового методу досліджень в державно-правову теорію може привести і приводить до появи нових наукових дисциплін, якщо в ході таких досліджень вивчається певна сукупність щодо самостійних закономірностей державно-правової сфери, що не входить безпосередньо в предмет традиційних юридичних наук Теория государства и права, ред.: В.К. Бабаева. - М., 2004., с. 17..

Формально-юридичний метод є традиційним, властивим юридичній науці, що виходить з її природи. Вже в період середньовіччя склалися цілі школи і напрями, розвиваючі прийоми тлумачення правових норм і формального аналізу діючого законодавства. Формально-юридичний розгляд державно-правових явищ в правовій науці необхідний. Формалізм - невід'ємна властивість права, формальний підхід генетично виділив право єдності соціальних рецепторів. Формальний метод складає обов'язковий, необхідний ступінь в науковому пізнанні права і держави, бо допомагає описати, узагальнити, класифікувати, систематизувати, передати отримане знання ясним, цілком певним чином. Елементи формально-юридичного методу можна знайти і в інших способах вивчення права і держави, особливо такої формалізованої, як правове моделювання і т.д.

Кібернетичний метод - це прийом, зв'язаний з використанням понять і технічних засобів кібернетики (наприклад, понять «управління», «зворотний зв'язок») і т.д. Цей метод використовується для розробки автоматизованої обробки, зберігання, пошуку правової інформації.

Аналіз державно-правових об'єктів як складних систем, суперечливих по характеру і різноманіттю протікаючих в них процесів, вимагає застосування цілого комплексу методів, у тому числі і тих, які успішно застосовуються і інших областях знання. Ускладнення і розширення предмету дослідження, нові запити практики вимушують звертатися до всіх точних і строгих методів дослідження, до яких відносяться математико-статистичні і інші методики.

Розділ 2. Реалізація історичного методу у вивченні держави і права

Протягом декількох століть правознавство розвивалося у складі філософських наук. З виділенням його як самостійна галузь знання окремі питання теорії держави і права розглядалися в рамках енциклопедії права, в якій давалося коротке освітлення всього круга правових наук, без аналізу їх внутрішньої єдності. В кінці XIII в. енциклопедія права стала викладатися в Московському університеті.

Держава і право - явища тісно зв'язані. Проте в Росії вони не завжди вивчалися в рамках єдиної наукової дисципліни. В дореволюційному правознавстві (до 1917 р.) розділи про суспільство і державу включалися в учбові курси як по загальній теорії права, так і по державному праву. Не було повних курсів по теорії держави і права в Росії в післяреволюційний період. Работы П.И. Стучки, Е.Б. Пашуканіса, Н.В. Криленко, М.А. Рейнсера, Ф. Ксенофонтова, Р. Бабуна і інших авторів давали марксистсько-ленінську інтерпретацію окремих сторін держави і права, але цільного уявлення про них не містили.

Теорія права розроблялася грунтовніше, ніж теорія держави. Пояснюється це тим, що теорія права має глибокі історичні корені, відрізняється значним ступенем спадкоємності. Її базові категорії і поняття, термінологія і багато юридичних процедур склалися і були сформульовані ще давньоримською юриспруденцією.

Теорія ж радянської держави, спираючись на багато помилкових або втратили своє значення положень марксистів і особливо ленінських - про знищення приватної власності, про насильний характер державної влади, диктатуру пролетаріату, повному знищенні буржуазної державної машини, про винятковість нових державних і політичних форм, про відмирання держави і т.д. - перетворилася на догму і опинилася в тупиковому положенні. Творчий розвиток поступився місцем обгрунтовуванню і коментуванню рішень партійних з'їздів і пленумів.

Виникнення ж вітчизняної теорії держави і права як самостійної науки відноситься лише до другої половини XIX в., коли загальне вчення про право як самостійний об'єкт вивчення спочатку висловлюється в творі М.Н. Капустина «Теорія права. Загальний догматизм» (1868 р.), а потім і Н.М. Коркунова в «Лекціях по загальній теорії права» (1886 р.). В роботі М.Н. Капустина питання права розглядалися з позиції юридичного позитивізму, відповідно до якого дослідника повинна цікавити лише формально-логічна обробка нормативного матеріалу шляхом його систематизації і узагальнення. Причини виникнення права при цьому ігнорувалися.

Виправити ці недоліки був покликаний соціологічний напрям, яскравим представником якого був Н.М. Коркунов. До числа умов розвитку права він відніс і державу. Тому в його «Лекціях», що перевидавалися в нашій країні до 1924 р., знайшли віддзеркалення не тільки проблеми права, але і держави. В єстві, «Лекції» - це перший вітчизняний підручник по теорії держави і права, в якому в систематизованому вигляді висловлені основні положення загальнотеоретичної державно-правової науки, багато в чому що зберегли своє значення до нашого часу.

Згодом конструкції теорії держави і права сталі грунтуватися на інших, у тому числі філософських, підходах (психологічна теорія і т.д.). Після 1917 р. Юриспруденція була поставлена на службу класовим інтересам, які, проте, на практиці інтерпретувалися виключно з позиції адміністративно-командної верхівки. Цілі розділи теорії держави і права (про поняття держави і права, про функції держави і т.д.) були піддані кореному перегляду. Замість ідеологічного плюралізму, характерного для передреволюційної епохи, на десятиріччя затверджується монополія на істину виключно за марксизмом-ленінізмом. Відповідно теорія держави і права іменується не інакше як марксистсько-ленінська.

В той період в позитивному плані (як рух до прогресу) розглядалися тільки погляди домарксовськой еоретичної думки або концепції, засновані на ідеях К. Маркса і В.І. Леніна. Немарксистська і антимарксистська думка ігнорувалася, або служила черговою мішенню для нападок; в ній не знаходили нічого позитивного. Сучасні західні державно-правові системи були представлені як ворожі інтересам мас і не здатні еволюціонувати у бік забезпечення прав і інтересів широких верств населення. Сама юридична наука була проголошена партійному, служить інтересам пролетаріату. При цьому затверджувалося, що інтереси пролетаріату - це і є справжні інтереси суспільства. Тому все, що їм суперечить, об'єктивно суперечить і інтересам суспільства. Ходячою в юридичній науці була теза про те, що право і держава підлегле класовим інтересам, і у міру того, як класовий розподіл суспільства втратить значення, держава і право відмиратимуть. Рекомендувалося скрізь і всюди відшукувати класове значення конкретних правових норм, конкретних державних рішень. В результаті «партійного підходу» юридична наука позбавилася об'єктивного підходу до аналізу державно-правових явищ. Це виразилося перш за все і в теорії, і на практиці в зневазі інтересами індивіда, його правами.

Істотно не змінилася ситуація і після проголошення на початку 60-х рр. держави і права загальнонародними. Просто відбулася заміна одного кліше «інтереси пролетаріату» на інше кліше «загальнонародні інтереси». Лише в період перебудови з'являється можливість в меншій мірі зважати на партійні установки. Саме в цей час загострюється інтерес правознавців до дослідження проблем демократії, бюрократизації суспільства, правового положення особи і т.д. Найкрупнішим завоюванням тих літ є розробка теорії правової держави, правда, обмеженого соціалістичними рамками Общая теория права, ред.: А.С. Пшонкина. - М., 2006., с. 130..

Глибока криза у всіх сферах життя країни, які вважалися соціалістичними, і гостра потреба його подолання зумовили і різко негативне відношення до марксизму-ленінізму як навчанню і соціалізму як суспільно-політичному ладу. Це наочно виявилося в багатьох публікаціях початку 90-х років. В даний час в цьому питанні спостерігається розумна зваженість. Марксизм-ленінізм - не єдина фундаментальна теорія і світогляд і навіть не єдине соціалістичне вчення про суспільство і шляхи його розвитку. Відкидати повністю його також безглуздо, як і сліпо, догматично сповідати. Доречні в зв'язка з цей слова відомого російського філософа Н.А. Бердяєва: «В студентські роки, в моєму відношенні до соціальної дійсності, я випробував вплив Маркса. Проте я ніколи не був прихильником «ортодоксії». Мені однаково близький Ніцше і Лев Толстой. Я дуже ціную До. Макса, але також Же. де Местра і До. Леонтьева. Мною любимо Я. Беме, але також Кант».

Більш зваженим повинне бути відношення і до соціалізму як суспільно-політичному ладу, доцільність і перспективність якого поставлена під сумнів.

Соціалізм в нашій країні розвивався по марксистсько-ленінській схемі і відрізнявся наступними рисами: визнанням суспільної власності на засоби виробництва і повним запереченням приватної власності, неприйняттям ринкових відносин, підприємництва, конкуренції, жорстким і всеосяжним державним регулюванням економіки, монопольним положенням партії в суспільстві, майже повним її злиттям з державою. Для характеристики такого соціалізму вживають в даний час епітети «казармовий», «військовий», «елітарний» і ін., а сам лад, враховуючи вищеназвані риси, називають етакратічеським.

Побудований в нашій країні соціалізм був результатом більшовицького прочитання марксизму і більшовицької інтерпретації ідеї соціалізму. Є і інше розуміння соціалізму - соціал-демократичне. Добре представляючи реально існуючий капіталізм з його могутніми стимулами до розвитку, свободою, що зуміли сприйняти і реалізувати соціалістичну ідею про благо людини і його соціальну захищеність, соціал-демократи не ставили за мету знищення приватної власності, ринкових відносин, всіх без виключення державних структур, встановлення диктатури пролетаріату. Вони боролися за гуманізацію капіталізму, за втілення в ньому ідеалів соціалізму. Історія підтвердила правоту соціал-демократів. Багато в чому має рацію найвидніший теоретик німецької соціал-демократії До. Каутський, пишучий свого часу: «Більшовизм переміг в Росії, але соціалізм зазнав там поразку». Каутский К. Терроризм и коммунизм // Политические исследования. 1991. № 2. С. 148. Та ж думка - в словах видного російського економіста, філософа і соціолога, автора «Маніфесту Російської соціал-демократичної партії» П.Б. Струве: «Соціалізм не відповідає за більшовизм».

В.И. Ленін неодноразово вів мову про творчу сторону диктатури пролетаріату, законності, необхідності запозичити все краще, що є на Заході. Проте більшовики, прийшовши до влади, зробили упор не на творчу, а на руйнівну роботу. «Немає нічого легше, - вірно помітив До. Каутський, - як експропріювати капіталіста. Це - лише справа сили і не пов'язано ні з якими соціальними гіпотезами . Не так просто, як експропріація, проходить організація» Каутский К. Указ. соч. С. 175-176.. Відкинутий в перші роки радвлади і принцип законності, що поступився місцем розпливчатої «революційної доцільності». Юридична відповідальність не рідко наступала в зв'язка з цей не за досконале правопорушення, а за приналежність до поваленого класу, певної соціальної групи. Були знехтувані або знищені багато корисних соціальних і державно-правових інститутів, які з успіхом можна було використовувати для прогресивних перетворень.

Ідеологія перших післяреволюційних літ наклала свій відбиток і на подальші десятиріччя.

Повернення на той час шкідливе, та і навряд чи можливий. Неприйнятний для Росії і «ривок» в епоху первинного накопичення капіталу, куди перші кроки вже зроблені. Рух по цьому шляху приведе до подальшого зубожіння народу, деградації моральності, небувалому зростанню злочинності. До того ж, по справедливому зауваженню В.С. Нерсесянца, «оптимістична надія легко і швидко капіталізувати соціалізм на перевірку виявилася наївною і неспроможною» Нерсесянц В.С. О неотчуждаемом праве каждого на гражданскую собственность // Государство и право. 2002. № 12. С. 21..

В пострадянську епоху на перший план в теоретико-правових дослідженнях виступив приватний інтерес. Він визначає основні мотиви, що зумовили перегляд головних постулатів радянської теорії держави і права. Держава і право потрактують нині як найважливіші елементи цивілізації, як цінності, завдяки яким стають можливим прогресивний розвиток суспільства і створення нового світового порядку на основі загальновизнаних принципів і норм.

На сьогоднішній день теорія права як і раніше зберігає свою стрункість і логічну послідовність, чого не можна сказати про теорію держави. Ломка колишніх державних структур, відсутність чіткої перспективи соціально-економічного, політичного і державного розвитку привели до тому, що сучасна російська наука про державу має свій в розпорядженні розрізнений і нерідко суперечливий матеріал, не сполучений продуманою концепцією і розмитим в наочних межах. Форми здійснення державної влади, відносини між законодавчою, старанною і судовою властями, межі втручання (або невтручання) держави в економіку, державна охорона особи і її власності - це лише деякі питання, які вже починає вирішувати теорія держави.

Нашому суспільству, що сформувалося під гаслом «революція продовжується», потрібен зважений, еволюційний шлях подолання кризи і подальшого розвитку, яка б запозичила (але не сліпо копіював) зарубіжний досвід і враховувала специфічні умови власної країни. Можуть виявитися корисними і сформовані протягом сторіч соціалістичні принципи Теория государства и права, ред.: В.К. Бабаева. - М., 2004., с. 50..

Останніми роками в Росії вийшло близько десятка добротних підручників по проблемах теорії держави і права. Вони відображають сучасний науковий рівень і написані з урахуванням сучасних вимог до підготовки правознавця-професіонала. Проте виданої юридичної учбової літератури явно недостатньо.

Висновок

Термін «метод» введений в науковий оборот стародавніми греками. Під ним розуміється спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Найвидніші учені надавали методам пізнання виняткове значення. Так, Ф. Бэкон порівнював метод з ліхтарем, освітлюючим шлях ученому, вважаючи, що навіть кульгавий, що йде з ліхтарем по дорозі, випередить того, хто біжить потемки без дороги. Інакше кажучи, плідність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, що використовуються дослідниками. Самі по собі методи -- продукт творчої, інтелектуальної діяльності людини, вони нерозривний пов'язані з предметом вивчення. Постійний пошук нових дослідницьких прийомів, способів, методів забезпечує приріст наукових знань, поглиблення уявлень про властиві предмету закономірностях.

Теорія держави і права не збір готових істин, канонів або догм. Це постійно розвивається, жива наука, що знаходиться в безперервному пошуку. Обновляючи і розвиваючи свої методи пізнання, вона наближається до здійснення свого основного призначення -- служити науковим орієнтиром державно-правовій практиці.

Таким чином, методи теорії держави і права -- це прийоми, способи, підходи, які використовуються нею для пізнання свого предмету і отримання наукових результатів. Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.

Багатовіковий світовий досвід державно-правового розвитку викликав до життя численні і багатоманітні політико-правові теорії і доктрини. Всі вони спираються на різні методи, підходи і одержують далеко не однакові висновки і результати: одні теорії відкидають саму можливість пізнання єства держави і права, інші вважають, що держава і право виникають і розвиваються спонтанно, треті затверджують, що держава і право створюються і удосконалюються по волі людей, і т.д.

В нашій науці багато десятиріч панував моністичний -- марксистсько-ленінський -- підхід до вивчення державно-правових явищ. Марксистсько-ленінська теорія держави і права признавалася єдино істинною, тобто правильно тій, що відображає об'єктивну дійсність. Всі інші теорії і доктрини вважалися (в тій чи іншій мірі) помилковими і піддавалися критиці. Це обідняло наше вчення про державу і право, не дозволяло повною мірою використовувати світові досягнення політичної і правової культури.

Разом з тим будь-яка теорія, використовуючи свої методи пізнання, несе крупиці знань в загальну скарбничку, дозволяє глибше і повніше зрозуміти ті або інші сторони, грані феноменів, що вивчаються. Сьогодні самим, мабуть, прийнятним для теорії держави і права є конструктивно-критичний підхід до оцінки і аналізу минулих і теперішніх часових державно-правових навчань.

Відзначене повною мірою відноситься до марксистсько-ленінської доктрини, яка останнім часом піддавалася найжорстокішій критиці і навіть очернительству, у тому числі з боку її колишніх «гарячих прихильників». Затяжна системна криза в багатьох країнах, що називалися соціалістичними, життєва потреба його подолання зумовили різко негативне відношення до марксизму-ленінізму як навчанню і соціалізму як суспільно-політичному ладу. Проте наука не може впадати в крайності. Суперечці немає, в марксизмі немало утопічного і застарілого, але є в ньому положення і висновки, що мають нескороминуще значення. Ідеї про колективізм, народовладдя, соціальну справедливість, трудовій моралі незламні, поки існують людина і мир.

Сьогодні в нашій країні свобода вибору методів, способів, підходів до вивчення держави і права, плюралізм навчань і думок, ідеологічне різноманіття. Хоча вірно і те, що про державу і право не можна сказати майже нічого такого, що б прямо або побічно не зачіпало інтересів різних соціальних груп, класів, партій і політичних течій. Але науці належить дистанціюватися від групових, класових, націоналістичних інтересів в ім'я істини і правди.

Методи теорії держави і права, як вже мовилося, тісно пов'язані з її предметом. Останній відповідає на питання, що вивчає теорія, методи -- як, якими способами вона це робить. В основі методів лежить предмет теорії, бо без теорії метод залишається безпредметним, а наука -- беззмістовної. У свою чергу лише теорія, озброєна адекватними методами, може виконати що стоять перед нею задачі і функції.