Представництво та довіреність у земельних правовідносинах

Реферат

на тему:

«Представництво та довіреність у земельних правовідносинах»

План

1. Загальні положення про довіреність

2. Довіреність на отримання Державного акта на право власності на землю

3. Довіреність на ведення спадкових справ

4. Довіреність на отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) в порядку спадкування

5. Безвідклична довіреність та випадки її застосування

1. Загальні положення про довіреність

Поняття довіреності розкривається у главі 17 Цивільного кодексу України, тобто визначено можливості вчинення певних дій однією особою на користь іншої.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, але підкреслимо, що він не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє, а також не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє, але при цьому представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі подальшого схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Подальше схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю (ст. 244 ЦК). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності (ст. 245 ЦК). Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених ч. 4 цієї статті.

Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем. Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Довіреність від імені юридичної особи (ст. 246 ЦК) видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Строк довіреності (ст. 247 ЦК) встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлено, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не вказано дату її вчинення, є нікчемною.

Представництво за довіреністю припиняється (ст. 248 ЦК) у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. При цьому вона повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Також варто зазначити, що законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю (ст. 250 ЦК) і при цьому представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю, але слід врахувати, що представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами 2 та 3 ст. 250 Цивільного кодексу України.

2. Довіреність на отримання Державного акта на право власності на землю

Довіреність на отримання Державного акта на право власності на землю - це письмовий документ, який посвідчується нотаріусом або уповноваженою особою, відповідно до законодавства. За ним довіритель доручає повіреному одержати Державний акт на право власності на землю.

Зміст довіреності становить:

- місце укладення довіреності - населений пункт, де було посвідчено довіреність;

- час - дата підписання довіреності;

- прізвище, ім'я, по батькові - особа-довіритель, яка передає своє право;

- прізвище, ім'я, по батькові - особа-повірений, яка отримує право;

- права на відповідні дії - право одержати Державний акт на право власності на землю;

- термін - час дії довіреності;

- підпис довірителя.

Варто зазначити, що дана довіреність може бути посвідченою, якщо вона не буде суперечити законодавству .

3. Довіреність на ведення спадкових справ

Довіреність на ведення спадкових справ щодо земельної ділянки - це письмовий документ, що посвідчується нотаріусом або уповноваженою особою відповідно до законодавства.

Зміст довіреності визначає юридичні дії, які належить вчинити повіреному: - місце укладення довіреності - населений пункт, де було посвідчено довіреність;

- час - дата підписання довіреності;

- прізвище, ім'я, по батькові - особа-довіритель, яка передає своє право;

- прізвище, ім'я, по батькові - особа-повірений, яка отримує право;

- права на відповідні дії - представляти інтереси в органах нотаріату, реєстрації прав на нерухомість та їх обтяжень, судових установах та усіх інших державних та недержавних підприємствах, установах та організаціях, з правом подавати заяви та отримувати документи, розписуватися за довірителя;

- термін - час дії довіреності;

- підпис довірителя.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даної йому довіреності. Повірений може відступити від змісту довіреності, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту довіреності як тільки це стане можливим.

Повірений повинен виконати довіреність особисто. Він має право передати виконання довіреності іншій особі (замісникові), якщо це передбачено довіреністю або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання довіреності замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника, але довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений.

Якщо замісник повіреного був указаний у довіреності, повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії.

Якщо довіреністю не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у довіреності не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

Довіреність припиняє свою дію після закінчення часу, на який вона була видана, якщо не виникне ситуації, яка достроково зумовить припинення довіреності .

4. Довіреність на отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) в порядку спадкування

Довіреність на отримання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - це письмовий документ, який посвідчується нотаріусом або уповноваженою особою відповідно до законодавства. За ним довіритель доручає повіреному одержати свідоцтво про право власності на земельну частку (пай).

Зміст довіреності становить:

- місце укладення довіреності - населений пункт, де було посвідчено довіреність;

- час - дата підписання довіреності;

- прізвище, ім'я, по батькові - особа-довіритель, яка передає своє право;

- прізвище, ім'я, по батькові - особа-повірений, яка отримує право;

- права на відповідні дії - право одержати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай); - термін - час дії довіреності;

- підпис довірителя.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даної йому довіреності. Повірений може відступити від змісту довіреності, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту довіреності як тільки це стане можливим.

Варто зазначити, що сьогодні майже всі землі поділені на земельні ділянки із чітко встановленими межами, тобто взамін сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) видано акти на право власності на земельні ділянки у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства .

5. Безвідклична довіреність та випадки її застосування

Потребує тлумачення й нове положення - ч. 4 ст. 249 ЦК про те, що законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Це положення є винятком із загального правила, встановленого ч. 1 цієї ж статті, про нікчемність відмови довірителя від свого права на скасування довіреності. Застосовуватися воно має в тому разі, коли впевненість представника та третьої особи у стабільності повноважень, передбачених у довіреності, може бути визначальною для встановлення та існування відповідних правовідносин. Очевидно, що у цьому випадку йдеться не про "право" особи, а про обмеження права останньої на скасування довіреності протягом певного часу, що ґрунтується на її попередній згоді на таке обмеження. (Харитонов Є.О. - В кн.: Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С. 201).

Таке наукове тлумачення безвідкличних довіреностей в основному не конкретизоване щодо юридичної практики, оскільки доцільність видання безвідкличних довіреностей важко обумовити конкретними прикладами. На нашу думку, можна запропонувати таке тлумачення безвідкличних довіреностей:

- по-перше, безвідкличними їх названо тому, що вони стосуються лише волі довірителя, який не може відкликати таку довіреність у певні строки, але вважається, що суд за загальним правилом вправі відкликати таку довіреність;

- наочним прикладом застосування такої довіреності може бути отримання обдарованим на підставі довіреності дарунка у третіх осіб протягом певного терміну, хоча, за нашою концепцією, обіцянка подарувати річ не повинна породжувати обов'язку передачі його в натурі;

- згідно зі ст. 1095 ЦК передбачається можливість видавати безвідкличний акредитив, але, виходячи зі змісту відносин за таким акредитивом, можна прогнозувати, що у даному випадку має застосовуватися договір доручення, а не довіреність, оскільки у ст. 1095 ЦК йдеться про умови акредитиву, які можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів;

- за аналогією зі ст. 1095 ЦК можна говорити, що безвідкличний акредитив стосується лише права довірителя відкликати свою довіреність, але не права представника від неї відмовитися.

Загалом же вважається, що односторонній правочин не мусить мати безвідкличного характеру, оскільки одразу постане питання: а з якого моменту починає діяти безвідкличність і чи не породжує вона уседозволеність, коли представник протягом певного часу вправі діяти навіть проти інтересів довірителя? Інша річ, коли за договором одна зі сторін зобов'язана до вчинення певних дій у певні строки, наприклад, передати майно або кошти. Тоді безвідкличним стає зобов'язання такої сторони, а не її певне право (повноваження, передане представникові), що обумовлено неможливістю розривати договір в односторонньому порядку. Отже, свідомою безвідкличну відмову на певний час від власних повноважень назвати важко, оскільки для довірителя вона породжуватиме певні юридичні наслідки. Тому, коли у законі встановлюються певні винятки із загального правила, вони мають бути конкретизовані, а не абстрактно викладені.

Статтею 10 Закону України від 19.06.2003 р. "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном на будівництві житла та операціях нерухомістю" передбачається, що одночасно з укладенням угоди забудовник та управитель укладають, зокрема: договір доручення з відкладальними умовами, за яким управителю у разі порушення забудовником умов угоди доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому забудовник на час дії угоди має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов угоди з управителем.

Але принципи довіреності і договору у цій нормі змішуються між собою, оскільки викликає здивування необґрунтований перехід від договірних відносин до довірчих. На нашу думку, тут має діяти інший принцип. Так, за ст. 244 ЦС представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю, але такий перехід мас породжувати певну відповідальність. І тому, передаючи повноваження, отримані за договором, сторона договору також має укладати договір, а не "довіряти" свої повноваження. В усякому разі, виконання зобов'язання за договором має підпорядковуватися положенням ЦК, зокрема, заст. 1005 ЦК повірений за договором доручення повинен виконати дане йому доручення особисто. Тобто можливість передачі повноважень за договором іншим особам - це суттєва умова договору доручення або іншого договору, і посилатися на можливість переходу до довірчих правовідносин не завжди вдасться.

Використана література

1. Возняк Р.П., Ступень М.Г., Падляк І.М. Земельно-правовий процес: навчальний Земля: Договори, суд, законодавство: Науково-практичний посібник / За заг.ред. С.Я.Фурси-К.:Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007.-668 с.

2. Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи.-К., 1998.-816 с. Законодавство України про землю. - К.: Юрінком Інтер, 2002. -- 353 с.

3. Земельне право: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / За ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. -- К.: Ін Юре, 2001.

4. Земельне право України: Підручник / За ред. М. В. Шульги. -- К.: Юрінком Інтер, 2004.

5. Земельні відносини в Україні (організаційно-правовий механізм) / Під заг. ред. А. С. Даниленка. -- К., 2001.

6. Організаційно-правові аспекти оформлення права власності на земельну ділянку та право земельного сервітуту // Юридична Україна. -- 2004. -- № 7.