Відповідальність за бюджетні правопорушення

- 32 -

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ОБЛІКУ І АУДИТУ

Кафедра правового регулювання економіки

та правознавства

Курсова робота

на тему:

Відповідальність за бюджетні правопорушення

Виконала:

ст. гр. ОП-31

Гудима Оксана

Перевірила:

Малаховська О. М.

ТЕРНОПІЛЬ - 2009

План

Вступ

Поняття та класифікація бюджетних правопорушень

Види стягнень за бюджетні правопорушення

Порядок накладання стягнень на порушників бюджетного законодавства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Сучасне суспільство являє собою велику систему відносин, які взаємопов'язані між собою. Бюджетний процес це невід'ємна складова, яка забезпечує функціонування держави. Тому дотримання законності в бюджетній сфері є головним завданням державної політики. На сьогоднішній день бюджетна система України, модернізуються і реформується, більш активно здійснюється законодавче регулювання бюджетних правовідносин.

Проблемним на сьогоднішній день на шляху реформування є питання про відповідлаьність за бюджетні правопорушення та порядок накладання стягнень за них.

Проблему відповідальності за бюджетні правопорушення вивчали такі вчені: Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Л.А. Савченко, СТ. Кадькаленко, М.М. Андрушко, П.С. Пацурківський та ін.

Взагалі, на мою думку розглядати порушення в бюджетному процесі необхідно по стадіям бюджетного процессу.

Об'єкт роботи. На мою думку об'єктом можна визначити суспільні відносини, пов'язані з визначенням виду юридичної відповідальності та вибору стягнення.

Предмет роботи. Предметом є матеріальні й процесуально-правові властивості, правові основи застосування стягнень, нормативно-правова база кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного, трудового та цивільного галузей права.

Мета роботи. Метою є визначення сутності процесу притягнення до відповідальності за бюджетні правопорушення.

Завдання роботи:

визначення природи, сутності, властивостей різних процесуальних порядків притягнення до юридичної відповідальності за бюджетні правопорушення;

комплексний аналіз провадження у справах про застосування стягнень за злочини та проступки;

1. Поняття та класифікація бюджетних правопорушень

На сьогоднішній день, дуже гостро постало питання застосування санкцій за бюджетні правопорушення. Це питання ми можемо віднести до проблемних. Це пояснюється тим, що мережа нормативних актів, що регулюють питання юридичної відповідальності дуже розгалужена. Майже кожен день змінюються правовідносини та порядок їх регулювання. Саме такі зміни можна спостерігати і в бюджетному процесі.

Прийняття у 2001 році бюджетного кодексу додало роздумів вченим юристам і практикам. Оскільки, даючи визначення бюджетному правопорушенню в кодексі не визначаються його види. Детально не врегульоване питання суб'єктів бюджетних правопорушень, а порядок накладання санкцій та їх оскарження за правопорушення в бюджетній сфері регулюється не систематизованою кількістю нормативних актів, що ускладнює їх використання.

Взагалі правопорушенням, є порушення права, акт, що противний праву, його нормам, закону. Вчинити правопорушення - значить "переступити" право. Правопорушення - це свідомий, вольовий акт суспільно небезпечного протиправної поведінки.

Бюджетний кодекс України дає визначення бюджетному правопорушенню.

Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету (ст. 116 Бюджетного кодексу України)[2].

Бюджетне правопорушення, як і будь-який інший вид правопорушення характеризується низкою ознак та особливостей.

Суспільна шкідливість, небезпечність - основна об'єктивна ознака, визначальна риса правопорушення і його основоположна об'єктивна основа, що відмежовує правомірне від протиправного. Суспільна шкідливість проявляється в тому, що правопорушення завжди пов'язане з посяганнями на пріоритети і цінності людського суспільства, зачіпає особисті і суспільні інтереси. Акт правопорушення завжди є виклик суспільству, знехтування тим, що суттєве, цінне для нього. Суспільна шкідливість чи небезпечність правопорушення полягає в тому, що воно посягає на важливі цінності суспільства, на умови його існування.

Правопорушення є винним діянням. Тобто, це психічне відношення особи до власного поводження і його результатів, у якому виражене негативне чи легковажне відношення до права, до інтересів суспільства і держави, до прав і свобод інших осіб. Оскільки право регулює вольове поводження людей, про правопорушення можна говорити тільки тоді, коли від волі людини залежить вчинити чи правомірно, чи неправомірно, і обраний другий варіант на шкоду першому. Відповідно не є правопорушеннями, хоча б і суперечні праву, діяння малолітніх, а також осіб, визнаних несамовитими (тих, хто під час здійснення діяння не могли усвідомлювати свої дії чи керувати ними внаслідок душевної хвороби чи іншого хворобливого стану). Не є правопорушенням і так званий нещасний випадок, що заподіяв шкоду, яка стала результатом збігу об'єктивних обставин, що виключають провину.

Необхідно згадати ще одну неодмінну ознаку кожного правопорушення - шкоду. Характер шкоди може розрізнятися по об'єкту, розміру й іншим ознакам, але правопорушенню завжди характерна соціальна шкода. Вона може мати матеріальний чи моральний характер, бути вимірною чи ні, більш-менш значною, що відчувається окремою людиною, колективом і суспільством у цілому. Та чи інша характеристика шкоди залежить від видів порушених інтересів, суб'єктивних прав, об'єкта правопорушення.

Наявність шкоди є необхідною соціальною ознакою всякого правопорушення, що обумовлює всі правопорушення як суспільно небезпечні діяння.

Важливою юридичною ознакою бюджетного правопорушення є його протиправність. Це означає, що відповідна діяльність або бездіяльність суб'єкта не відповідає вимогам, сформульованим у конкретній правовій нормі. Наприклад, повноваження Верховної Ради України на стадії прийняття Закону про державний бюджет виходять за рамки визначені законодавством і вона може порушити строки прийняття Закону тощо. З формально-юридичного аспекту протиправність - це порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов'язків, закріплених у нормативно-правових документах. Сутністю правопорушення є свавілля суб'єкта, тобто таке зовнішнє виявлення його волі, що не відповідає закономірностям розвитку суспільства, зазіхає на свободу інших суб'єктів. Правопорушення характеризується невиконанням забороняючих норм у формі дій чи бездіяльності. Не вважається правопорушенням невикористання суб'єктивного права, тому що можливість його реалізації залежить від власного розсуду суб'єкта.

Отримавши визначення ми не маємо конкретного переліку бюджетних правопорушень. Знання класифікації правопорушення є важливою обставиною при кваліфікації правопорушення тобто вибору виду санкції та правової норми, якою будуть керуватися при застосуванні стягнення.

Види бюджетних правопорушень можна розрізняти за наступними критеріями [6]:

Ш Правопорушення, що вчиняються на стадії складання проекту бюджету:

Порушення Кабінетом Міністрів України порядку розробки Закону України про Державний бюджет;

Порушення Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад порядку

підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети;

3. Порушення Кабінетом Міністрів України порядку схвалення проекту закону про Державний бюджет України;

Ш Правопорушення, що вчиняються на стадії прийняття закону про державний бюджет:

Порушення: строків подання закону про державний бюджет до Верховної Ради, строків розгляду проекту закону в комітетах та депутатських фракціях, термінів перебування закону України про Державний бюджет України на розгляді у Верховній раді;

Порушення порядку розгляду проекту закону про Державний бюджет України в читаннях Верховної Ради;

Порушення порядку прийняття рішення уповноваженими органами рішення про затвердження бюджету відповідного рівня;

Ш Правопорушення, що вчиняються на стадії виконання бюджету:

Порушення порядку проведення операцій з коштами державного бюджету;

Порушення розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;

6. нецільового використання бюджетних коштів.

Ш Правопорушення, що вчиняються на стадії складання звіту про виконання бюджету:

Порушення порядку подання детальних звітів про виконання бюджету розпорядниками бюджетних коштів;

Подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

Несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;

Даний перелік правопорушень не є вичерпним, оскільки критерії поділу бюджетних правопорушень дуже різноманітні. Даний перелік бюджетних правопорушень нами було сформульовано на основі Бюджетного кодексу України. Хотілось би відзначити, що Кримінальним кодексом

України, передбачено ряд спеціальних статей за порушення бюджетного законодавства, а саме: порушення законодавства про бюджетну систему України (стаття 210) [3]та видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (стаття 211)[3]. Дані статті передбачають притягнення винних осб до відповідальності на різних стадіях формування та виконання бюджету України. Крім того слід відзначити, що сттаття 211 «видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку» на нашу думку передбачає собою профілактику бюджетного правопорушення на початковому етапі бюджетних правовідносин, що є досить прогресивним.

Будь-які правопорушення, включаючи і бюджетні, характеризуються наявністю складу правопорушення. Використовуючи загально прийняте поняття складу правопорушення можна сформувати склад бюджетного правопорушення. Він має наступний вигляд: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Розглянемо склад бюджетних правопорушення детально.

Об'єкт бюджетного правопорушення - коло суспільних відносин (бюджетних правовідносин), регульованих і охоронюваних правом, у якому відбулося діяння, що завдало цим відносинам шкода. Будь-яке правопорушення, навіть якщо воно і не набуло шкідливих наслідків, наносить шкоду правопорядку, заподіваючи шкоду суспільній правосвідомості вносячи безладдя в урегульовані правові відношення. Особливо шкідливі правопорушення, що залишилися безкарними.

Об'єктивна сторона бюджетного правопорушення - характеристика діяння, способу його здійснення (групою, систематично, повторно, із застосуванням зброї, спеціальних технічних засобів), обставин (під час епідемії, у воєнний час, під час стихійних лих). Для ряду складів правопорушень досить тільки здійснення діяння, хоча б воно і не спричинило наслідків. Якщо це діяння призвело до шкідливих наслідків, то відповідальність за нього або посилюється, або здійснюється по іншому складі, що передбачає більш сувору відповідальність.

Інші склади правопорушення включають визначення наслідку діяння і, відповідно, припускають установлення причинного зв'язку діяння і наслідків, що наступили.

3. Суб'єктом правопорушення вважається особа винна у вчиненні бюджетного правопорушення. При здійсненні штрафної, каральної відповідальності якості особи, що вчинила правопорушення, враховуються як обставини, що впливають на ступінь строгості покарання - зм'якшуючі чи обтяжуючі. При вчиненні бюджетних правопорушень передбачений спеціальний суб'єкт - посадова особа, при чому, мається на увазі керівники та службовці, що наділені рядом повноважень у бюджетному процесі.

За майнові правопорушення відповідають фізичні і юридичні особи. Суб'єктами правопорушень можуть бути органи друку й інші засоби масової інформації, що поширили про кого-небудь неправильні чи компрометуючі відомості.

4. Суб'єктивна сторона - форми провини. У відношенні складів, де діяння кваліфікується без зв'язку з його наслідками, діє загальний принцип: «Незнання офіційне опублікованого закону не звільняє від відповідальності за його недотримання».

У складних складах, що містять опис діяння і його наслідків, поверх того важлива диференціація форм провини. Розрізняються намір і необережність. Правопорушення визнається зробленим навмисне, якщо особа, що його вчинила, передбачала його шкідливі чи небезпечні наслідки і бажала їхнього настання (прямої намір) чи свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий намір) (ст.24 КК України)[3]. Правопорушення визнається вчиненим по необережності, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих чи небезпечних наслідків свого діяння, але без достатніх на те основ самовпевнено розраховувала на їхнє запобігання (легкодумство) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати (недбалість).

2. Поняття та види стягнень за бюджетні правопорушення

Розглядати поняття стягнень за бюджетні правопорушення необхідно від виду відповідальності (адміністративної, кримінальної, дисциплінарної) та від галузі права норми якої порушені, характеру бюджетного правопорушення, тобто наслідків які були завдані даним правопорушенням. Згідно з нормами Бюджетного кодексу України особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України (ст. 121 )[2]. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь. Посадові особи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне правопорушення, несуть передбачену законом цивільно-правову відповідальність згідно з законом незалежно від накладення передбачених бюджетним кодексом заходів стягнення на розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

Стягнення, що застосовуються за порушення бюджетного законодавства можуть бути каральні та правовідновлючі.

Каральна відповідальність наступає за злочини, адміністративні або дисциплінарні проступки в бюджетному процесі, які в загальному будуть називатися бюджетними правопорушеннями. Виникає ця відповідальність та проходить тільки в процесуальній формі і визначається актами державних органів, складеними посадовими особами, що наділені необхідними повноваженнями.

Вказаний вид відповідальності включає наступні стадії:

Обвинувачення конкретної особи у вчиненні правопорушення або проступку;

Використання обставин справи щодо правопорушника;

Прийняття рішення про використання або не використання санкції, вибір в її межах конкретної міри покарання;

Застосування стягнення або покарання, що призначено правопорушнику.

В даній ситуації акцент робиться на процесуальну сторону відповідальності, на сам процес притягнення винних осіб до відповідальності і нерозривно пов'язаний з ним процес кваліфікації.

По-перше, необхідно визначити під які норми права підпадає вчинене правопорушення (якої галузі права).

Наприклад, мається на увазі кримінально-правові норми. Вибір норми в даному випадку не являє собою великої складності. Оскільки процес притягнення до відповідальності та призначення покарання розмежовується в залежності від тяжкості суспільно небезпечного діяння.

Кримінальне законодавство поширюється на ті суспільно небезпечні дії які прийнято вважати найбільш небезпечними від інших, за які наступають суворіші санкції (ув'язнення, виправні роботи, обмеження волі, заборона займати певні посадаи, заборона зайняття певними видами діяльності). І найголовніше, що різнить кримінальну відповідальність є наявність у особи, що відбула покарання осбливого правового стану - судимості.

При адміністративній відповідальності законом передбачено, що через рік, якщо особа не скоює протягом року іншого проступку, то вона вважається такою, що до адміністративної відповідальності не притягувалась.

По-друге застосовуючи положення нормативно-правових актів, вчиняти дії, передбачені по кожній стадії. В кінцевому результаті буде досягнута мета - притягненя винного до відповідальності.

Суть правовіжновлюючих стягнень заключається у відновленні незаконно порушених прав, в примусовому виконанню обов'язку. Особливість цього виду відповідальності в тому, що в ряді випадків правопорушник може, сам без втручання державних органів, виконати свої обов'язки, поновити порушені права, зупинити протиправний стан.

Правопоновлююча відповідальність виникає з моменту правопорушення і завершується поновленням порушеного правопорядку. Процесуальні норми регулюють реалізацію цього виду відповідальності у випадку спору або відмови правопорушника поновити порушений правопорядок[7].

В цій класифікації видів стягнень юридичну відповідальність приймають за єдине ціле, як загально правову категорію. В свою чергу це ціле розподіляється на дві складові. Одна складова відповідає за покарання винних. Мається на увазі весь процес притягнення до відповідальності починаючи з обвинувачення винного і закінчуючи покаранням. Тут має місце і примус, якого зазнають правопорушники збоку державних органів, і настання шкідливих наслідків у вигляді санкцій.

Інша частина, яка носить назву правопоновлюючої відповідальності, відповідає за відновлення того стану суспільних відносин, майнового або фізичного стану особи який існував до правопорушення. В такому випадку для правопорушника не застосовуються примус державних органів і не наступають шкідливі наслідки, такого змісту як в інших видах відповідальності.

Розглянемо тепер детальніше всі можливі види стягнень за бюджетні правопорушення.

Бюджетні правопорушення, які виникають на всіх стадіях бюджетного процесу, та які за своїм характером є суспільно небезпечним винним діянням, що посягають на охоронювані кримінальним законом цінності і є заборонені під загрозою покарання караються санкціями передбаченим Кримінальним кодексом України[8]. Даний вид правопорушень є злочином і стягнення за вчинення злочинів у бюджетній сфері, серед усіх видів стягнень за скоєні правопорушення даного характеру, є найсуворішими.

Взагалі, злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Для того, щоб бюджетне правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність; винність; караність.

Суспільна небезпека - оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину: цінністю того блага, на яке посягає злочин; шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину; способи діяння; мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Друга ознака злочину - кримінальна протиправність - указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

Третя ознака - винність - указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільно небезпечним, але якщо нема вини - це не злочин.

Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Для України на даному етапі її розвитку небезпека злочинів скоєних, як у бюджетній сфері зокрема, так і в економічній сфері вцілому очевидна. Сучасна економіка являє собою досить складну систему, кожна частина якої взаємопов'язана між собою. Важливу роль для сучасного етапу розвитку економіки відіграє податкова та бюджетна системи, які поступово модернізуються, набирають більшого законодавчого регулювання своєї діяльності. Проте досить гостро за останні декілька років постає проблема виявлення, реагування та профілактики злочинів і злочинності в даній сфері, звідси, відповідно, й недосконалість нормативно-правового забезпечення в даному напрямі.

Загострення криміногенної обстановки в бюджетній системі, звичайно, викликає адекватну реакцію держави. Безперечно, кожна держава захищає свої економічні інтереси, зокрема шляхом криміналізації небезпечних діянь у цій сфері, адже нові соціально-економічні умови породжують нові соціально-небезпечні діяння, що потребує внесення коректив у законодавство. У попередньому кримінальному кодексі законодавцем було розширено сферу захисту відносин у бюджетно-податковій сфері. У нині діючому Кримінальному кодексі України збільшилась загальна кількість складів злочинів, що посягають на бюджетно-податкову сферу, а більшість санкцій даних статей передбачають покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Одним із позитивних моментів є те, що в діючому КК України статті вищевказаних складів злочинів віднесено законодавцем до одного розділу -"Злочини у сфері господарської діяльності", проте як у КК України 1960 р. дані статті було розміщено в різних главах (інші злочини проти держави, господарські злочини). Втім слід вказати і на недоліки. По-перше, четверта частина складів злочинів закріплена в діючому КК України, що посягають на відносини в бюджетно-податковій сфері, викликає сумнів і в цивілізованих країнах не переслідується кримінальним законодавством. Якщо такі злочини, як ухилення від сплати податків (ст. 212 ККУ), виготовлення або збут підроблених грошей (ст. 199 ККУ), легалізація грошових коштів, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 ККУ), є загальновизнаними міжнародною практикою, то порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210 ККУ), порушення порядку випуску та обігу цінних паперів (ст. 223 ККУ) та деякі інші є досить сумнівними складами злочину, адже це більш адміністративні, дисциплінарні та фінансові правопорушення. По-друге, сьогодні спостерігаються традиційні тенденції "боротьби із злочинністю", зокрема і в бюджетно-податковій сфері, переважно кримінально-правовими заходами, застосовуючи надмірне втручання держави в економічні відносини. При цьому недостатньо використовуються кримінологічні заходи щодо профілактики та протидії злочинності в даній сфері. По-третє, поширенню злочинності та її стимулювання в податковій та бюджетній системі сприяє незабезпеченість правового регулювання цієї сфери, неузгодженість та недосконалість окремих законодавчих актів. Перед усім це стосується неузгодженості положень Закону України "Про банки та банківську діяльність" із Законами України "Про організаційно- правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про міліцію", "Про службу безпеки України", "Про прокуратуру" в частині надання інформації про законність здійснення фінансових операцій. Очевидно, що потрібно вдосконалювати законодавство, яке стосується фінансових відносин та діяльності правоохоронних органів.

Аналіз динамічних змін щодо застосування різних видів кримінальних покарань дає свідчення про те, що інтенсивне зростання економічної злочинності, особливо в бюджетно-податковій сфері, незважаючи на кількість виявлених злочинів та кількість осіб засуджених до позбавлення волі, підштовхує до пошуку нових заходів профілактики, з акцентом на заходи соціально-економічного характеру. Очевидно, що спочатку необхідний глибокий як економічний, так і кримінологічний аналіз, щоб остаточно з'ясувати найбільш небезпечні діяння, що можуть завдати значної шкоди податковій та бюджетній системі, а потім робити відповідні висновки щодо відокремлення та декриміналізації сумнівних злочинів, криміналізації дійсно небезпечних злочинів, доцільності переведення деяких складів злочину до адміністративної, фінансової чи дисциплінарної відповідальності. Важливим моментом у сучасних умовах розвитку є необхідність виділення злочинів у сфері економіки в окремий розділ, і тому дане питання повинне враховуватись у подальшій законотворчій діяльності.

Якщо діюче законодавство не забезпечує профілактику нових видів економічної злочинності, потрібна цілеспрямована робота щодо зміни та доповнення законів або створення принципово нових нормативно-правових актів. Наприклад, діюча боротьба із злочинністю в усіх країнах мала реальні результати тільки після прийняття комплексних законів, потім - внесення до них доповнень, введення в дію нових законодавчих актів - створення цілих галузей існуючого законодавства^].

Особи, що вчинили діяння, які порушують бюджетне законодавство України, але не мають такої ж суспільної небезпеки, як злочини притягуються до відповідальності у порядку встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За вчинення адміністративних правопорушень в бюджетній сфері можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

попередження;

штраф;

оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; 6)виправні роботи;

7) адміністративний арешт[9].

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених, види адміністративних стягнень. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Щодо адміністративних стягнень за порушення законодавства у бюджетній сфері України слід відзначити, що винні особи можуть лише бути покарані шляхом накладення штрафу, оскільки інше кодексом України про адміністративні правопорушення у відношенні суб'єктів адміністративних правопорушень у сфері бюджетного процесу не передбачено. Проводячи аналіз динаміки законотворення у сфері бюджетних відносин стає очевидно, що в державі, на всіх рівнях, привернуто велику увагу до питань регулювання діяльності в сфері бюджетного процесу та посилення контролю за за даним процесом. Про вказане свідчить той факт, що щороку до нормативних актів, що регламентюють притягненя осіб до відповідальності (кримінальний кодекс, кодекс про адміністративні правопорушення) було внесено ряд спеціальних статей з мето посилення контролю у сфері бюджетного процесу.

Щодо дисциплінарної відповідальності за бюджетні правопорушення, то слід відмітити, що даний вид відповідальності регламентовано, в основному нормами трудвого права України і за порушення дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством. Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни має бути отримано письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни у бюджетній сфері, може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення орган, що накладає стягнення повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

З. Порядок накладання стягнень на порушників бюджетного законодавства

Як показали дослідження стягення, що застосовуються за бюджетні правопорушення мають різну природу. А саме правопорушники можуть бути притягнуті до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно - правової відповідальності. А отже, процес застосування стягнень відрізняється один від одного.

Розуміючи це, досліджувати порядок накладання стягнень необхідно по кількох напрямках.

По-перше, вивчити положення кримінального та кримінально-процесуального кодексу які регулюють порядок притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності, а отже і те як застосовуються стягнення до осіб які вчинили злочин у сфері бюджетних правовідносин; по-друге, необхідно переглянути статті кодексу про адміністративні правопорушення стосовно порядку накладання стягнень та деякі інші нормативні акти, змістом яких є порядок застосування санкцій за бюджетні правопорушення і даний порядок має адміністративний характер; по-третє, опрацювати трудове законодавство і сформувати єдиний порядок накладання дисциплінарних стягнень за правопорушення в бюджетній сфері, якщо наявні приводи та підстави. При чому необхідно звернути увагу на положення бюджетного кодексу України.

Після прийняття бюджетного кодексу України, були внесенні поправки до різних нормативно-правових актів. Одним із провідних нормативно-правових який був змінений є кримінальний кодекс України. Тут необхідно зауважити, що положення кримінального кодексу формувалися з врахуванням змісту бюджетного кодексу. В результаті цього процесу в розділі 7 злочини в сфері господарської діяльності з'явилося дві статті (ст.210 та ст.211)[3], які прямо визначали кримінальну відповідальність за бюджетні правопорушення.

Ці статті передбачали, що видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах. Крім того використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах.

До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.

Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.

За ці правопорушення законом були передбачені стягнення у вигляді штрафу, виправних робіт, обмеженням волі, позбавленням волі та позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

У разі втановлення фактів, що свідчать про те, що особа вчинила діяння перебачене ст.210 або ст.211 КК України, то досудове слідство у таких справах у відповідності до ст. 112 КПК (підслідність) України проводиться слідчими підрозділами прокуратури. Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується.

Бюджетний кодекс України вказує, що у разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у
бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

Перелік адміністративних стягнень встановлений у кодексі про адміністративні правопорушення України, а їх детальну характеристику ми давали вище. Щодо порядку накладання адміністративних стягнень то необхідно звернути увагу на те, що даний порядок регулюється кодексом та наказом Міністерства фінансів України від 26 лютого 2002 року N 129 Про затвердження Порядку складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення та форми Протоколу про бюджетне правопорушення, визначені органи та порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

На підставі ст.255 Кодексу про адміністративні правопорушення та наказу Міністерства фінансів України від 26 лютого 2002 року N 129 Про затвердження Порядку складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення та форми Протоколу про бюджетне правопорушення, визначені органи та порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення. [5]

Протокол про бюджетне правопорушення - це документ, яким засвідчується факт недотримання учасниками бюджетного процесу установленого Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, унесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Протокол складається посадовими особами Міністерства фінансів України, органів Державного казначейства України, органів державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів, виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, які згідно із законодавством уповноважені здійснювати контроль та проводити перевірки дотримання порядку складання, розгляду, затвердження, унесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Протокол оформляється особою, зазначеною в абзаці 2 пункту 1 Порядку, на підставі довідок, що складені за результатами проведених відповідно до законодавства перевірок і засвідчують факт бюджетного правопорушення, та матеріалів звітності, за аналізом яких виявлені бюджетні правопорушення.

У разі складання акта ревізії Протокол не оформляється.

У Протоколі зазначаються:

дата і місце його складання;

посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол;

відомості про учасника бюджетного процесу, яким учинене бюджетне правопорушення (повна назва, місцезнаходження, інші реквізити - номер рахунку в банку чи в органі державного казначейства тощо; його підпорядкованість; прізвище, ім'я, по батькові керівника; реквізити відповідного бюджету);

час учинення і суть бюджетного правопорушення із зазначенням положень законодавчих або інших нормативно-правових актів, які було порушено;

пояснення керівника (або особи, яка виконує його обов'язки) органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення;

додаток до Протоколу (довідка перевірки, інші матеріали з питань, що перевірялись).

Якщо внаслідок бюджетного правопорушення заподіяно матеріальну шкоду або завдані збитки відповідному бюджету, то про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень та підпису керівником органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення.

Якщо керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення, відмовляється від підписання Протоколу, то в ньому робиться про це запис. Керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту Протоколу, що додаються до Протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Протокол заповнюється українською мовою розбірливим почерком.

Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до Протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як Протокол підписаний. Протокол складається в чотирьох примірниках - один оригінал і три копії.

Оригінал Протоколу протягом трьох робочих днів після його підписання (відмови від його підписання) передається для прийняття рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення до органу, керівник якого має право накладати стягнення за бюджетні правопорушення:

* якщо Протокол складено посадовою особою контрольно-ревізійного відділу в районі, місті, районі у місті, міжрайонного контрольно-ревізійного відділу, посадовою особою контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі, посадовою особою Головного контрольно-ревізійного управління України - відповідно до контрольно-ревізійного управління у Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі, Головного контрольно-ревізійного управління України, Голови Головного контрольно-ревізійного управління України;

якщо Протокол складено посадовою особою відділення Державного казначейства України у районі, місті, районі в місті, посадовою особою управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі, посадовою особою Державного казначейства України - відповідно до управління у Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі, Державного казначейства України, Голови Державного казначейства України (якщо Протокол складено в частині порушення порядку перерахування належних державному бюджету коштів з місцевих бюджетів, він передається Міністру фінансів);

якщо Протокол складено посадовою особою фінансового органу виконкому міської міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення ради, посадовою особою фінансового органу районної державної адміністрації, посадовою особою Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, фінансового органу обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, посадовою особою Міністерства фінансів України - до керівника відповідного фінансового органу;

якщо Протокол складено посадовою особою виконавчого органу міської міста районного значення, у разі створення районної у місті, селищної та сільської ради - відповідно до міського, районного у місті, селищного та сільського голови.

Одна копія Протоколу залишається органу, посадова особа якого склала Протокол, друга копія Протоколу надається керівнику органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення, третя копія Протоколу надсилається до відома органу вищого рівня учасника бюджетного процесу, де вчинене бюджетне правопорушення.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного;

відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

вчинення правопорушення неповнолітнім;

вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган

(посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

втягнення неповнолітнього в правопорушення;

вчинення правопорушення групою осіб;

вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права - роками, місяцями або днями.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні -два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Якщо у результаті вчинення бюджетного правопорушення заподіяно майнову шкоду адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного (міського) суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито за місцем його вчинення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Дисциплінарні проступки - це суспільно небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. Накладання дисциплінарних стягнень регламентоване трудовим законодавством. Відповідно межі дисциплінарних покарань не виходять за межі чинного трудового права.

Висновок

В процесі формування бюджетних коштів розподілу витрат виникають правопорушення пов'язані з неправомірним використанням коштів, використання службового становища для шахрайства з фінансовими ресурсами а також використання бюджетних коштів не за призначенням, порушення бюджетного законодавства контролюючими органами

Згідно Бюджетного кодексу за правопорушення в бюджетній сфері застосовуються адміністративні, кримінальні та дисциплінарні стягнення. Проте в цьому ж кодексі не міститься детальної інформації про те як застосовуються санкції і виникає необхідність регулювання цього питання нормами інших інститутів права.

Проаналізувавши питання відповідальності за бюджетні правопорушення можна зробити такі висновки:

По-перше, бюджетне правопорушення характеризується низкою ознак: суспільна шкідливість проявляється в тому, що правопорушення завжди пов'язане з посяганнями на пріоритети і цінності людського суспільства, зачіпає особисті і суспільні інтереси; правопорушення є винним діянням. Тобто, це психічне відношення особи до власного поводження і його результатів, у якому виражене негативне чи легковажне відношення до права, до інтересів суспільства і держави, до прав і свобод інших осіб; наявність шкоди є необхідною соціальною ознакою всякого правопорушення, що обумовлює всі правопорушення як суспільно небезпечні діяння; важливою юридичною ознакою бюджетного правопорушення є його протиправність.

Бюджетне правопорушення має свій склад, а саме суб'єкт правопорушення, об'єкт правопорушення, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона.

По-друге, щодо видів стягнень за бюджетні правопорушення в роботі було запропоновано поділ їх за декількома критеріями. Одним з таких критеріїв є поділ їх в залежності від стадії бюджетного процесу: правопорушення, що вчиняються на стадії складання проекту бюджету; правопорушення, що вчиняються на стадії прийняття закону про державний бюджет; правопорушення, що вчиняються на стадії виконання бюджету; правопорушення, що вчиняються на стадії складання звіту про виконання бюджету.

Крім того, стягнення, що застосовуються за бюджетні правопорушення мають різну природу. А саме правопорушники можуть бути притягнуті до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно - правової відповідальності. А отже, процес застосування стягнень відрізняється один від одного.

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти:

Конституція України: із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 08.12.2004р. (ппр://2акоп.гао¹а.?ОУ.ііа)

Бюджетний кодекс України: із змінами і доповненяннями внесеними Законами України від 05.03.2009р. (пир://2акоп.гасІа.§оу.иа)

Кримінальний кодекс України: із змінами і доповненнями внесеними Законами України від 19.03.2009р. (ппр://гакоп.гао!а.?ОУ.иа)

Кодекс України про адміністративні правопорушення: із змінами і доповненнями внесеними Законами України від 19.03.2009р. (Ьир://2акоп.гас1а.§оу.иа)

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Кодекс адміністративного судочинства України : Кодекси, закони та збірники нормативних актів. - Київ: Істина, 2007р. - 328 с.