Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців

Реферат на тему:

«Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців»

План

1. Сутність і напрями матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців

2. Оплата праці державних службовців

3. Пенсійне забезпечення державних службовців

1. Сутність і напрями матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців

Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців має: забезпечувати комплектування апарату державних органів кваліфікованими та компетентними кадрами; створювати достатні соціально-економічні умови для належного виконання посадових обов'язків службовцями; стимулювати їх сумлінну працю в інтересах держави та суспільства; надавати адекватну компенсацію колишнім державним службовцям похилого віку за свідоме дотримання законодавчих обмежень, пов'язаних із попереднім проходженням державної служби, та за втрату заробітної платні і після припинення державної служби.

Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців -- це сукупність державно-правових гарантій для державних службовців та соціально-економічних заходів для їх реалізації.

Системою української державної служби передбачено такі основні напрями матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців:

оплата праці державних службовців;

заохочення за сумлінну працю (грошові винагороди, почесні звання, державні нагороди і т. ін.);

щорічні відпустки державних службовців (основні та додаткові);

соціально-побутове забезпечення державних службовців;

пенсійне забезпечення державних службовців та деякі інші напрями.

Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців регулюється в розділі VII Закону України "Про державну службу".

Заохочення державних службовців за сумлінну безперервну працю в державних органах, передбачені ст. 34 Закону України "Про державну службу", включають:

· грошову винагороду державним службовцям за сум-інну безперервну працю в органах державної влади;

· представлення до державних нагород та присвоєння почесних звань;

· нагородження почесними грамотами та знаками.

Грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, що вида-ється особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів від 26 лю-того 2003 р. № 212 (у редакції постанови № 1563-2003), тобто не частіше ніж один раз на п'ять років і в розмірі однієї чи декількох місячних зарплат, що залежить від стансу державної служби (постанова Кабінету Міністрів від 24 лютого 2003 р. № 212).

Представлення до державних нагород та до присвоєння почесних звань. До державних нагород, почесних звань та відзнак чинне законодавство зараховує: звання Герой України; ордени; медалі; відзнака "Імен-на вогнепальна зброя"; почесні звання України (народний артист України, заслужений артист України, заслужений архітектор України, заслужений будівельник України, заслужений економіст України, заслужений енергетик України, заслужений юрист України тощо); Державні премії України (Національна премія імені Тараса Шевченка, Державна премія в галузі науки і тех-ніки, Державна премія в галузі архітектури, Державна премія імені Олександра Довженка); президентські відзнаки (ст. З Закону України "Про державні нагороди"). Нагородження державних службовців державними нагородами та почесними званнями проводиться на загальних підставах, тобто так само як і решти громадян України.

Щорічні основні та додаткові відпустки. Слід зазначити, що державним службовцям надаються такі щорічні відпустки:

основні відпустки терміном ЗО діб усім державним службовцям;

додаткові відпустки терміном 5 діб державним службовцям зі стажем державної служби понад 10 років, терміном 7 діб -- за наявності стажу державної служби понад 11 років, терміном 9 діб -- за наявності стажу державної служби понад 12 років, терміном 11 діб -- за наявності стажу державної служби понад 13 років, терміном 13 діб -- за наявності стажу держав-ної служби понад 14 років, терміном 15 діб -- за наявності стажу державної служби понад 15 років. Максимальний термін додаткової відпустки -- 15 діб (ст. 35 Закону України "Про державну службу", поста-нова Кабінету Міністрів від 27 квітня 1994 р. № 250).

Соціально-побутове забезпечення державних службовців передбачає, що державні службовці забезпечуються житлом у встановленому порядку з державного житлового фонду (ст. 36 Закону України "Про державну службу"). Тобто фактично ніяк не забезпечуються, оскільки державного житлового фонду не існує. Державні службовці, які займають посади першої -- четвертої категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних телефонів. На індивідуальне і кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чи індивідуальних жилих будинків державним службовцям, які потребують відповідно до чинного законодавства поліпшення житлових умов, надаються земельна ділянка та безвідсотковий кредит на строк до 20 років. Умови надання кредиту визначаються Кабінетом Міні-стрів України (але, на жаль, кошти для цього не передбачаються в державному бюджеті).

Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом із ними, мають право користуватися у встановленому порядку безплатним медичним обслугову-ванням у державних закладах охорони здоров'я. Ці самі заклади їх обслуговують після виходу на пенсію. Реально, все це -- не більше ніж декларація. Так, право на безкоштовну медичну допомогу мають всі громадяни України (ст. 49 Конституції України), а не тільки державні службовці. Але реалізувати це право на практиці не може ніхто, в тому числі й пересічні державні службовці, з однієї причини -- мізерного фінансування системи державних і муніципальних закладів охорони здоров'я.

2. Оплата праці державних службовців

Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Майже так і визначено основні завдання оплати праці державних службовців у ст. 33 За-кону України "Про державну службу".

Оплата праці державних службовців (як і більшості громадян України) регулюється трудовим законодавством України: Кодексом законів про працю України (ст. 94--117), Законом України "Про оплату праці" тощо. Проте оплата праці державних службовців має певні особливості, які й регулюються Законом України "Про державну службу" (ст. 33) та низкою постанов Кабінету Міністрів України.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Отже структура оплати праці державних службовців має такі основні складові:

посадовий оклад;

доплата за ранг;

надбавка за вислугу років на державній службі;

персональна надбавка;

премія.

Джерелом оплати праці державних службовців (окладу, доплат, надбавок і премій) є державний бюджет.

Розміри окладів державних службовців залежно від займаної посади були визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про впорядкування оплати пра-ці працівників апарату виконавчої влади, місцевого са-моврядування, органів прокуратури, судів" від 13 грудня 1999 р. № 2228, яка значною мірою була змінена наступними постановами Кабінету Міністрів № 1207-2003, №1481-2004, №37-2005, №268-2006, №984-2006 і навіть частково втратила чинність.

Посадовий оклад встановлюється одночасно з призначенням державного службовця на посаду і виплачується щомісячно протягом усього часу перебування на посаді.

Розміри доплат за ранги були визначені урядовою постановою "Про впорядкування оплати праці праців-ників апарату виконавчої влади, місцевого самовряду-вання, органів прокуратури, судів" від 13 грудня 1999 р. № 2288 та підтверджені урядовою постановою від 9 березня 2006 р. № 268. Доплата встановлюється одночасно з присвоєнням відповідного рангу і виплачу-ється щомісячно.

Доплата за ранг встановлюється одночасно з присвоєнням відповідного рангу державного службовця і виплачується щомісячно разом із зарплатою за другу половину місяця протягом усього часу перебування на державній службі.

Розмір надбавки за вислугу років регулюється по-становами Кабінету Міністрів України "Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади" від 20 грудня 1993 р. № 1049 та "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 3 травня 1994 р. № 283. Розмір надбавки встановлений у відсо-тках до посадового окладу залежно від стажу перебу-вання на державній службі у таких розмірах:

10 % окладу за стажу понад 3 роки;

15 % окладу за стансу понад 5 років;

20 % окладу за стажу понад 10 років;

25 % окладу за стажу понад 15 років;

ЗО % окладу за стажу понад 20 років;

40 % окладу за стажу понад 25 років.

Надбавка за вислугу років встановлюється з момен-ту настання права на отримання надбавки (дня прийняття на роботу у випадку наявності необхідного стажу перебування на державній слунсбі; дня виповнення трьох років перебування на державній службі для працюючих; службовцям, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення надбавки -- з на-ступного місяця). Виплачується надбавка щомісячно разом із зарплатою за другу половину місяця.

Персональні надбавки згідно з постановами Кабінету Міністрів № 2288-99 та 268-2006 можуть встановлюватись:

за виконання державним службовцем особливо складних завдань у розмірі до 50 % посадового окладу (з урахуванням надбавок за ранг);

за знання і використання в роботі іноземних мов: однієї європейської -- 10 % окладу; однієї східної чи африканської ¦-- 15 % ; двох і більше мов -- 25 % ;

за науковий ступінь (якщо діяльність за профілем збігається з науковим ступенем): кандидата наук -- 15 % окладу, доктора наук -- 20 % ;

за почесне звання "заслужений" (якщо діяльність за профілем збігається з почесним званням) -- 15 % по-садового окладу державного службовця.

Надбавка (надбавки) виплачується щомісячно ра-зом із зарплатою за другу половину місяця.

Премія виплачується за умови повного та сумлінного виконання обов'язків держаним службовцем у розмірі до трьох посадових окладів за рік, тобто не більше 27--28 % щомісяця залежно від тривалості використаної відпустки (на практиці обмежуються 25 %) за умови наявності необхідних коштів у фонді оплати праці того чи іншого державного органу.

Слід ще раз підкреслити, що за ст. 33 Закону України "Про державну службу" джерелом фінансування оплати праці державних службовців є державний бю-джет, вона проводиться в межах затвердженого фонду оплати праці, але недостатність бюджетних асигнувань чи їх скорочення не можуть бути підставою для змен-шення посадових окладів, доплат і надбавок.

3. Пенсійне забезпечення державних службовців

Пенсійне забезпечення державних службовців (як і більшості громадян України) регулюється загальним пенсійним законодавством, а особливості призначення пенсій державним службовцям та їх пенсійного забезпечення регулюються Законом України "Про державну службу" (ст. 37, 37-1) та постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31 травня 2000 р.

Необхідним для призначення пенсії державного службовця є одночасне виконання всіх перелічених нижче умов:

* досягнення граничного (пенсійного) віку перебування на державній службі (60 років для чоловіків, 55 років для жінок), що підтверджується паспортом;

наявність загального трудового стажу не менше 25 років для чоловіків чи 20 років для жінок, що під-тверджується трудовою книжкою;

наявність у державного службовця спеціального стажу (стажу державної служби) не менше ніж 10 років, що підтверджується трудовою книжкою, а страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 р. також має підтвер-джуватися інформацією персоніфікованого обліку дан-них Пенсійного фонду України (ПФУ) про сплату стра-хових внесків у підвищеному розмірі до ПФУ (замість загального для всіх працюючих розміру страхових внес-ків у розмірі, що не перевищує 2 % зарплати, державні службовці сплачують страхові внески у розмірі, що не перевищує 5 % зарплати);

робота на посаді державного службовця на день виходу на пенсію, що підтверджується розпорядчим актом (наказ, розпорядження тощо) про звільнення з державної служби (особи, які мають не менше 20 років стажу державної служби, мають право на отримання пенсії незалежно від місця роботи на момент виходу на пенсію);

припинення державної служби на момент звернення за призначенням пенсії, що підтверджується розпорядчим актом (наказ, розпорядження тощо) про звільнення з державної служби.

Розмір пенсії розраховується як сума 80 % посадового окладу з премією (якщо вона виплачувалась) на день виходу на пенсію та 80 % середнього щомісячного розміру надбавок за вислугу та ранг за останні 24 місяці перед призначенням пенсії, що підтверджується довід-кою державного органу, у якому працював службовець до звільнення. Розмір пенсії збільшується на 1 % за один повний рік стажу державної служби понад 10 ро-ків, але не більше 90 % заробітної плати.

Розмір пенсії державних службовців (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може відповідно до ст. 97 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" 2007 р. перевищувати 12 мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Державним службовцям у разі виходу на пенсію, за наявності стажу державної служби не менше 10 років, виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів (ст. 37 Закону України "Про державну службу").

Літературні джерела

1. Програма розвитку державної служби на 2005-2010 pp.: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 р. № 746.

2. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВР. -1993. - Ст. 490 (з наступними змінами та доповненнями).

3. Битяк Ю. 77. Державні службовці. // Адміністративне право Украї-ни. / За ред. Ю. П. Битяка. - Харків, 2001. - С.85-98.

4. Біла Л. Р. Основні етапи проходження державної служби та їх правове забезпечення // 36. наукових праць «Актуальні проблеми дер-жави і права». Вип. 11.- Одеса: Юрид. літ., 2001. - С. 358-363.

5. Біла Л. Р. Поняття та ознаки державної служби // 36. наукових праць «Актуальні проблеми політики». Вип. 1-2. -- Одеса: Юрид. літ. -1997.-С 171-174.

6. Колпаков В. К, Кузъменко О. В. Адміністративне право України. -К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 221.